Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара

Економічний факультет

Кафедра фінансів

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінанси»

на тему Бюджетний дефіцит: причини виникнення, наслідки, методи управління

Виконала: студентка групи ЕФ-15-1

Фоменко В.С.

Перевірив: старший викл. Левкович О.В.

м. Дніпро, 2017



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

1.1 Сутність бюджетного дефіциту, його види та форми прояву

1.2 Причини виникнення бюджетного дефіциту, його впив на економіку країни та наслідки

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВПЛИВУ ДЕФІЦИТУ БЮДЖЕТУ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ДЕРЖАВИ

2.1 Аналіз впливу дефіциту Державного бюджету України за 2012-2016 рр

2.2 Аналіз джерел фінансування бюджетного дефіциту

РОЗДІЛ 3 УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ БЮДЖЕТНИМ ДЕФІЦИТОМ В УКРАЇНІ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Бюджетний дефіцит -- дуже складне економічне явище, у якому віддзеркалюються різні аспекти соціально-економічного розвитку суспільства, ефективність економічної політики держави. Він має різні вияви, характеризується розмаїттям причин і наслідків.

На сьогоднішній день актуальність питання бюджетного дефіциту дуже важлива. Адже в цілому держава зобов'язана формувати свою бюджетну політику так, щоб домогтись скорочення бюджетного дефіциту. Бездефіцитність бюджету - має стати неминучим принципом бюджетної політики України. Тому, існує реальна необхідність визначити сутність бюджетного дефіциту, його види, соціально-економічні наслідки; визначити, що являють собою джерела фінансування бюджетного дефіциту; з'ясувати, чим відрізняється фінансування від способів скорочення розміру дефіциту; розглянути підходи до класифікації фінансування; визначити його інструменти.

Метою курсової роботи є визначення сутності та дослідження причин виникнення бюджетного дефіциту, його вплив на економіку країни, і методів управління ним.

Відповідно до мети ставляться такі завдання:

– розкрити сутність бюджетного дефіциту, визначити його види, форми прояву та причини виникнення;

– проаналізувати стан та динаміку бюджетного дефіциту в Україні за 2012-2016 рр., доходи та видатки Державного бюджету України за 2012-2016 рр.

– визначити методи оптимізації та джерела покриття бюджетного дефіциту в Україні

Об'єктом дослідження курсової роботи є бюджетний дефіцит.

Предметом дослідження є методи оптимізації бюджетного дефіциту України.

У процесі виконання роботи були використані такі методи дослідження: аналіз, синтез, індукція та дедукція, абстрагування та конкретизація, порівняння, групування, також метод узагальнення інформації допоміг виділити найголовніші аспекти даного дослідження. В другому розділі були застосовані графічні, статистичні та табличні методи, що дають змогу порівняти, згрупувати та проаналізувати дані.

Інформаційною базою є статті періодичних наукових видань, підручники, навчально-методичні посібники. Були використані також сайти державних організацій. Дана література дає змогу встановити суть та значення бюджетного дефіциту, проаналізувати основні джерела його фінансування та дослідити напрямки оптимізації.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ БЮДЖЕТНОГО ДЕФІЦИТУ

1.1 Сутність бюджетного дефіциту, його види та форми прояву

Важливим завданням фінансової політики кожної держави з ринковим механізмом економіки є оптимізація складу й структури доходів і видатків бюджету та їх збалансування. Незбалансованість або недостатня надійність збалансування доходів та видатків бюджету ще на стадії його планування призводить до негативних явищ в економіці, а саме до його дефіциту. Значний рівень дефіциту протягом декілька років призводить до зростання боргових зобов'язань держави, і, як слідство, -- до зростання видатків на обслуговування боргу, що загострює боргові проблеми і веде до розбалансування всієї фінансової системи.

У економічній і фінансовій літературі, зустрічається різне трактування поняття бюджетного дефіциту.

Біла О.Г. визначає бюджетний дефіцит як перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та поверненням кредитів до бюджету) [1].

Дефіцит бюджету -- від'ємне бюджетне сальдо, яке виникає, якщо видатки бюджету перевищують його доходи [5].

Дефіцит державного бюджету є основним інструментом державної фінансово-кредитної політики і здатен справляти значний вплив на соціально-економічне становище країни, а також бути чинником стримування або прискорення розвитку [2].

Грідчіна М.В. дає більш об'ємне визначення дефіциту бюджету: бюджетний дефіцит виражає такі об'єктивні економічні відносини, які виникають між учасниками суспільного виробництва, в процесі використання грошових коштів поверх закріплених джерел прибутків бюджетів, що є, внаслідок зростання граничних витрат виробництва [9].

Романенко О.Р. говорить про дефіцит бюджету як про фінансове явище, яке не обов'язково відносити до розряду надзвичайних, виняткових явищ. Але коли економіка знаходиться в кризовому стані, фінансовий кредитні зв'язки неефективні, а уряд не спроможний тримати під контролем фінансову ситуацію в країні, тоді бюджетний дефіцит явище надзвичайно загрозливе, що вимагає здійснення не тільки термінових і ефективних економічних заходів [40].

Бюджетний дефіцит -- це велика загроза, що вимагає здійснення не тільки термінових і ефективних економічних заходів (по стабілізації економіки, фінансовому оздоровленню господарства і, але і прийняття відповідних політичних рішень [14].

Дефіцит державного бюджету є основним інструментом державної фінансово кредитної політики і здатен справляти значний вплив на соціально-економічне становище країни, а також бути чинником стримування або прискорення розвитку [20]. Проблеми фінансування дефіциту державного бюджету належать до досить дискусійних. Як науковці, так і політики дотримуються різних, нерідко прямо протилежних, точок зору щодо доцільності та результативності проведення таких операцій. Це пов'язано з тим, що дефіцитне бюджетне фінансування здійснює неоднозначний вплив на розвиток країни. Досягнення позитивних результатів нерідко супроводжується виникненням негативних наслідків, які можуть навіть перевищити заплановані покращення [23]. У періоди економічних криз і фінансових потрясінь проблеми зведення бюджету з дефіцитом і забезпечення його фінансування ще більше ускладнюються.

Рівень бюджетного дефіциту розраховується у відсотках до валового внутрішнього продукту, також може визначатися у відсотках від національного доходу та видатків Державного бюджету. За методикою Міжнародного Валютного Фонду допустимий рівень бюджетного дефіциту для країн-боржників МВФ дорівнює 7-8%. У світовій практиці припустимими рівнями бюджетного дефіциту вважаються наступні показники: 2-3 % від ВВП; 5% від національного доходу та 10 % видатків Державного бюджету [27].

В економічній літературі нема єдиної думки щодо впливу невеликого за розмірами дефіциту бюджету на економічне життя країни. Існує ствердження, що розмір дефіциту, який не перевищує 3% ВВП, має позитивний вплив на пожвавлення економіки. І навпаки, вважається, що в країнах з розміром дефіциту бюджету більше 3%, знижується інвестиційна діяльність, підвищується рівень інфляції [28].

Бюджетний дефіцит є складним явищем, яке не може мати однозначної оцінки [33].

Визначають різні види бюджетного дефіциту [13] :

1) за формою прояву бюджетний дефіцит поділяється на відкритий і прихований:

- відкритий бюджетний дефіцит -- це дефіцит, офіційно визнаний та зафіксований в Законі про бюджет на поточний рік;

- прихований бюджетний дефіцит -- це офіційно невизнаний дефіцит, який виникає в результаті необґрунтованого завищення обсягів доходів бюджету, або включення в їх склад джерел покриття дефіциту. Прихований дефіцит бюджету може існувати також внаслідок величезних сум бюджетної заборгованості з виплати заробітної плати працівникам бюджетної сфери, пенсій та соціальних виплат.

2) за причинами виникнення бюджетний дефіцит буває:

- вимушений -- є наслідком низького рівня виробництва ВВП і зумовлений недостатністю фінансових ресурсів у країні;

- свідомий визначається характером фінансової політики держави -- вона намагається знизити рівень оподаткування для стимулювання економіки. Недостатні ресурси держава мобілізує за допомогою позик. Крім того, використання державних позик необхідне для регулювання фінансового ринку, індикатором якого є державні цінні папери. Для них встановлюється мінімальний рівень процентних ставок за максимальної надійності -- за їх допомогою держава стимулює або стримує фінансовий ринок.

3) за напрямом дефіцитного фінансування розрізняють:

- пасивний дефіцит бюджету -- це дефіцит, коли кошти, залучені для його покриття, спрямовуються на фінансування поточних потреб,таких як заробітна плата працівникам бюджетної сфери, соціальні виплати та інші витрати.

- активний дефіцит бюджету характеризується спрямуванням коштів на фінансування високоефективних проектів, капітальних вкладень, що сприяє зростанню ВВП.

4) за періодом існування бюджетний дефіцит буває:

- стійкий - дефіцит, який існує в довгостроковому періоді, спричиняючи зростанню державного боргу.

- тимчасовий - дефіцит, який виникає внаслідок касового розриву в процесі виконання бюджету.

У зарубіжній економічній літературі прийнято виділяти три основні форми бюджетного дефіциту [14] :

– реальний (наочно-реальний) дефіцит - це такий бюджетний дефіцит, обсяг якого дорівнює загальним доходам від федеральних податків за вирахуванням на державні закупівлі та трансферні платежі. Під трансфертними платежами розуміють фінансові ресурси, що передаються з бюджету центрального уряду до бюджетів місцевого самоврядування, а також із бюджетів територіальних одиниць вищого адміністративного рівня до бюджетів одиниць нижчого адміністративного рівня.

– структурний дефіцит - являє собою різницю між федеральними прибутками і витратами, при визначеній фіскальній політиці (діючий рівень оподатковування і поточних витрат), і базовому рівні безробіття. Коли економічна система входить у період спаду, а рівень безробіття підвищується понад базовий, реальний дефіцит бюджету перевищує рівень структурного дефіциту, що відбувається частково через зростання виплати допомоги по безробіттю та інших соціальних програмах, а також частково через падіння прибутків населення.

– циклічний дефіцит - це результат недонадходження бюджетних доходів внаслідок циклічних коливань в економіці. Він показує вплив ділового циклу на бюджет та вимірює зміни видатків, надходжень, які виникають через те, що економіка не працює за потенційного обсягу виробництва, а перебуває у стані піднесення чи спаду [32].

Отже, бюджетний дефіцит у цілому як особливе фінансове явище не обов'язково є негативним і надзвичайним [42]. Нині у світі практично немає жодної держави, яка б не стикалася з бюджетним дефіцитом. Звичайно, за умов ідеального становища в економіці дефіцит відсутній і держава може оптимально зіставляти обсяг своїх доходів відповідно до фінансових можливостей без будь-якої шкоди для суспільства. Однак насправді це буває дуже рідко, оскільки економічні кризи є поширеним явищем.

1.2 Причини виникнення бюджетного дефіциту, його впив на економіку країни та наслідки

Існують різні причини виникнення бюджетного дефіциту. У цілому основною причиною його виникнення є випередження темпів зростання бюджетних видатків порівняно зі зростанням доходів бюджету [45]. Конкретні причини можна об'єднати у такі групи: об'єктивні (або вимушені), суб'єктивні (невимушені або свідомі).

Об'єктивні причини - є вимушеними, не залежать від бажання чи небажання держави і не свідчать про низький рівень державного фінансового менеджменту.

Суб'єктивні причини - безпосередньо пов'язані з неефективним державним фінансовим менеджментом і за бажанням державної влади можуть бути усунені повністю [47].

Об'єктивні причини пов'язані з вимушеними діями держави, в результаті чого виникає необхідність збільшувати видатки бюджету за відсутності необхідного обсягу доходів.

До об'єктивних причин належать:

– надзвичайні обставини (війни, епідемії, стихійні лиха тощо);

– необхідність здійснення великих державних вкладень у розвиток економіки з метою її структурної перебудови, що у майбутньому може забезпечити приріст валового внутрішнього продукту, зміцнити економічну могутність держави та підвищити матеріальний і культурний рівень життя населення. Це явище відображає не кризу в економічному житті суспільства, а державне регулювання економіки, спрямоване на забезпечення прогресивних зрушень у суспільстві;

– необхідність підвищення рівня доходів громадян у зв'язку з відставанням їхнього обсягу від прожиткового мінімуму тощо.

Суб'єктивні причини пов'язані з невимушеними, свідомими діями держави, у результаті чого виникає бюджетний дефіцит [47].

До суб'єктивних причин належать:

– кризові явища в економіці, її розвал, що супроводжується скороченням обсягів валового внутрішнього продукту, різким зниженням ефективності виробництва, інфляційними процесами;

– неефективність внутрішніх та зовнішніх фінансово-кредитних зв'язків;

– наявність значного тіньового сектору в економіці та низька податкова дисципліна;

– значне зростання і нераціональна структура бюджетних видатків;

– надмірне зростання соціальних видатків порівняно з темпами зростання валового внутрішнього продукту;

– надмірні витрати на утримання апарату управління;

– надмірні витрати на оборону та мілітаризацію економіки у мирний час;

– нездатність влади тримати під контролем фінансову ситуацію у державі;

– недосконалість, неузгодженість і часті зміни фінансового законодавства;

– ігнорування та свідоме ухилення від виконання чинного законодавства суб'єктами фінансових відносин;

– корупція в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування, судової влади та правоохоронних органах.

Світова фінансова наука неоднозначно підходить до оцінки наслідків впливу бюджетного дефіциту на соціально-економічні процеси у суспільстві.

Тому, розглядаючи соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту, необхідно враховувати різні чинники та способи впливу дефіциту на розвиток економіки, соціальної сфери, рівень соціального захисту населення з урахуванням конкретних ситуацій [46] .

Зважаючи на такі підходи, наслідки можуть бути позитивними, негативними або взагалі наслідків може не бути.

Так, спроба позитивної оцінки впливу бюджетного дефіциту на соціально-економічний розвиток суспільства була започаткована у роки Великої французької революції, ідеологи якої називали дефіцит "багатством нації".

Підставою для цього вважалося твердження, що дефіцити активізують суспільство, впливаючи на напрями наукової думки, стимулюючи законодавчу діяльність, змушуючи економити державні кошти, попереджувати і викривати зловживання [30].

У цілому бюджетний дефіцит в умовах демократичного суспільства за певних умов може бути додатковим стимулом соціально-економічного розвитку, якщо цей дефіцит спонукатиме до пошуку ефективних шляхів раціонального використання бюджетних коштів, посилення бюджетної дисципліни, збільшення доходів бюджету у майбутньому [26].

Тезу про позитивний вплив бюджетного дефіциту на економіку підтримував Дж. Кейнс. Розвиваючи теорію Дж. Кейнса, новокейнсіанці стверджували про необхідність збалансованого бюджету в часі, тобто потребу у заміні бюджетного дефіциту під час війн і криз активним бюджетом під час економічних піднесень. Отже, дефіцит бюджету вважався антикризовим чинником.

Після Другої світової війни кейнсіанські теорії застосовувалися практично всіма промислово розвинутими країнами, у результаті чого бюджетний дефіцит перетворився у вагомий інструмент фінансової політики, використовувався під час вирішення різнопланових завдань і зайняв важливе місце в теорії економічного зростання і в теорії циклічного регулювання економіки.

Однак переважна більшість теоретиків і практиків світу схиляються до думки, що бюджетний дефіцит має негативний вплив на соціально-економічні процеси у суспільстві. Він є свідченням марнотратства уряду, чинником макрофінансової нестабільності та підвищення ризику економічної діяльності держави [34].

Зростання бюджетного дефіциту спричиняє посилення інфляційних процесів у суспільстві, кризу державних фінансів, грошової системи, зростання диференціації в доходах [43].

Дефіцит бюджету є причиною зниження ефективності податкової системи, послаблення стимулів до праці, підриву впевненості членів суспільства у майбутньому.

У більшості країн світу, у тому числі в Україні, бюджетні дефіцити набули хронічного характеру, що сприяло поглибленню фінансової нестабільності. Вони дають поштовх інфляційним процесам і відволікають значні обсяги фінансових ресурсів з приватного сектору.

Неконтрольованість і зняття питання про бюджетне обмеження дефіциту є причиною погіршення фінансової дисципліни у країні та поглиблення фінансової безвідповідальності урядів [12].

В умовах глобалізації економічного розвитку та інтернаціоналізації світо-господарських зв'язків бюджетні дефіцити є чинником підвищення ризику економічної діяльності, несуть потенційний ризик монетизації і дефолту [6].

Дефолт провокує згубні для економіки країни і престижу держави наслідки, зумовлені згортанням інвестицій, збуванням акцій та облігацій нерезидентами, що спричиняє падіння вартості цінних паперів, зростання відсоткових ставок [11].

Відбувається подальше зниження обсягів виробництва і рівня заробітної плати, зумовлене скороченням інвестицій, внаслідок чого зменшуються споживчі витрати домогосподарств.

Далі знижується обмінний курс у зв'язку з падінням попиту на національну валюту, запускаються інфляційні процеси.

У випадку кредитування уряду центральним банком посилюється інфляція, у результаті чого настає загальна фінансова криза, масові банкрутства у реальному і фінансовому секторах економіки.

У цілому, оцінюючи соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту, можна зробити висновок, що дефіцитне фінансування економіки та інших сфер державної діяльності може бути вигідним, раціональним і виправданим за умови, коли темпи приросту ВВП будуть випереджувати приріст обсягів бюджетів, бюджетних дефіцитів і видатків на обслуговування державного боргу.

Позитивними наслідками можна вважати також отриманий ефект від зміцнення економіки за рахунок дефіцитного фінансування, створення реального фундаменту та ефективної фінансової системи, вигідних майбутнім поколінням. За інших умов соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту будуть негативні [10].



РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ВПЛИВУ ДЕФІЦИТУ БЮДЖЕТУ НА ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ДЕРЖАВИ

2.1 Аналіз впливу дефіциту Державного бюджету України за 2012-2016рр

Функціонування багатьох сфер економіки України залежить від об'єму Державного бюджету та його структури. Кожен уряд прагне до того, щоб дохідна частина бюджету дорівнювала видатковій. У реальній дійсності видаткова частина, як правило, перевищує дохідну, що іменується як бюджетний дефіцит. Дефіцит бюджету щорічно зростає, а це зростання спричиняє в країні посилення інфляційних процесів, кризу у сфері державних фінансів, грошової системи, зростання диференціації в доходах.

Проблеми дефіциту державного бюджету належать до досить гострих та дискусійних. Як науковці, так і політики, дотримуються різних, прямо протилежних, точок зору щодо результативності вирішення цих проблем. Це пов'язано з тим, що дефіцит бюджету та його фінансування здійснює неоднозначний вплив на розвиток країни.

У період економічних криз та фінансових потрясінь проблеми зведення бюджету з дефіцитом і забезпечення його фінансування ще більше ускладнюється. За існуючих умов, з одного боку, необхідним є збільшення державних витрат, а з іншого - допущення зростання державної заборгованості, яка може стати наслідком політики, що послаблює фінансову систему країни. З огляду на це, поглиблене наукове дослідження таких проблем має важливе не тільки теоретичне, але й практичне значення. Кожна держава у своїй діяльності прагне до збалансованого бюджету. Аналіз міжнародного досвіду свідчить, що в роки фінансових потрясінь одні країни мали збалансований чи профіцитний бюджет (Бразилія, Філіппіни), інші країни зводили свої бюджети з дефіцитом 6 - 13 % ВВП (Росія, Туреччина). Більшість країн утримували дефіцит в межах 3 - 4 %, або ж під тиском МВФ змушені були скорочувати його до рівня 1,5-2,5 % ВВП

В таблиці 2.1 представлені показники державного бюджету України за 2012 - 2016 роки.

Таблиця 2.1 - Державний бюджет України за 2012-2016 рр

Рік	Показник
	Доходи, млн.грн	Видатки, млн.грн	Сальдо(дефіцит бюджету)	Абсолютне відхилення сальдо (дефіциту бюджету),млн.грн	Темп росту,%	Темп приросу,%
2012	346054,0	395681,5	-53445,2	-29887,6	226,8703	126,8703
2013	339180,3	403403,2	-64707,6	-11262,4	121,0728	21,0728
2014	357084,2	430217,8	-78052,8	-13345,2	120,6239	20,62385
2015	534694,8	576911,4	-45167,5	32885,3	57,86788	-42,1321
2016	616274,8	684743,4	-70130,2	-24962,7	155,267	55,26695

Доходи Державного бюджету наведено у додатку А.

У 2012 році дефіцит Державного бюджету становив 53445,2 млн.грн, що на 29887,6 млн.грн більше, ніж у попередньому році. У 2013 році дефіцит Державного бюджету становив 64707,6 млн.грн, що на 11262,4 млн.грн. більше, ніж у 2012 році. У 2014 році абсолютне відхилення дефіциту бюджету склало 13345,2 млн.грн. 2015 році дефіцит Державного бюджету зменшився до 45167,5 млн.грн. Проте у 2016 році він зріс до 70130,2 млн.грн, що більше на 24962,7 млн.грн, ніж у попередньому році.

Класифікацію видатків Державного бюджету наведено у додатку Б.



Рисунок 2.1- Динаміка бюджетного дефіциту за 2012-2016 рр. в Україні

Державний бюджет у 2012 році виконано з дефіцитом,що становить 53,5 млрд. грн. Дефіцит значно зріс порівняно з попереднім роком - у 2,3 раза, або майже на 30,0 млрд. грн. Збільшення дефіциту порівняно з попереднім роком відбулося, насамперед через те, що вперше з 2007 року на його фінансування спрямовано залишки коштів (у 2009-2011 рр. відбувалось накопичення або збереження залишків). У 2013 році дефіцит державного бюджету України продовжив тенденцію до збільшення. У 2013 році державний бюджет також було виконано з дефіцитом, який становить 64,7 млрд грн.

У 2014 році бюджетний дефіцит мав максимальне значення за 2012-2016 рр. Причинами таких змін у 2014 році була активна емісія гривні для потреб бюджету, а також традиційне спрямування великої частини коштів на АТО, що вимагає дедалі більше бюджетного ресурсу. Так, у 2014 році було випущено облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) на суму більше, ніж затверджено законом у межах внутрішніх запозичень. У цьому році він становив 78052,8 млн.грн. Це спричинено також погашенням простроченої заборгованості з відшкодування податку на додану вартість облігаціями внутрішньої державної позики і випуском цих облігацій для надання субвенції місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з централізованого водопостачання і водовідведення та призвело до зростання співвідношення дефіциту до номінального ВВП на 0,6 відс. пункту - до 5,0 відс. Мінімальне значення бюджетного дефіциту було у 2015 році, у якому воно склало 45167,6 млн.грн., що свідчить про покращення ситуації в країні.

Дефіцит у 2015 році на 32 млрд 885,3 млн. грн, або 42,1 % ., менше від дефіциту за 2014 рік, що стало основним чинником зменшення співвідношення дефіциту до номінального ВВП більш як удвічі - до 2,3 відсотка . Дефіцит державного бюджету в 2016 році становив 70,130 мільярда гривень, що в 1,6 рази перевищує показник дефіциту за попередній рік на рівні 45,167 мільярда гривень.(див.рис.2.1)

Рисунок 2.2 - Темп росту бюджетного дефіциту за 2012-2016 рр. в Україні

У 2013 та 2014 спостерігається невелика різниця між темпами росту, проте вже у 2015 році темп росту зменшився до 57,86788 % порівняно з 2014 роком.

А вже у 2016 році темп росту становив 155,267 %. Це означає , що у цьому році відбулося зростання бюджетного дефіциту порівняно з 2015 роком (див.рис.2.2).



Рисунок 2.3 - Темп приросту бюджетного дефіциту за 2013-2016 рр. в Україні

У 2014 році темп приросту бюджетного дефіциту не зазнав певних змін порівняно з 2013 роком. бюджетний дефіцит країна фінансування

Проте у 2015 році темп приросту бюджетного дефіциту має від'ємне значення, що свідчить про зменшення бюджетного дефіциту.

А вже у 2016 році він зростає. У цьому році темп приросту бюджетного дефіциту становив 55,26695 %. (див.рис.2.3)

Проаналізувавши доходи та видатки державного бюджетів, можна зробити певні висновки щодо дефіциту державного бюджету. Він є основним інструментом державної фінансово-кредитної політики і здатен справляти значний вплив на соціально-економічне становище країни, а також бути чинником стримування або прискорення розвитку.

В 2015 році розмір дефіциту значно скоротився, але з метою повного розуміння ситуації, що склалася у цій сфері, необхідно дослідити зміни даного показника в останні роки з урахуванням змін ВВП України.

У таблиці 2.2 наведено обсяги бюджетного дефіциту, який розраховано в відсотках від ВВП.



Таблиця 2.2 - Дефіцит державного бюджету, розрахований у відсотках від ВВП в Україні за 2012-2016 рр.

Показник	2012	2013	2014	2015	2016
Бюджетний дефіцит, млн.грн	53445,2	64707,6	78070,5	45150,5	70130,2
ВВП,млн.грн	1 408 889	1 454 931	1 566 728	1 979 458	2 383 182
Питома вага бюджетного дефіциту у ВВП,%	3.79	4,45	4,98	2,28	2.94

Важливо, що бюджетний дефіцит має певні обмеження. Маастрихтською угодою визначено, що припустимим є дефіцит на рівні 3% від ВВП.

Хоча такий норматив є досить умовним, тому що межа безпеки бюджетного дефіциту залежить від особливостей конкретної країни у тій чи іншій економічній ситуації.

Динаміку зміни бюджетного дефіциту, який розраховано в відсотках від ВВП можна простежити на рисунку 2.4.

Рисунок 2.4 - Динаміка питомої ваги бюджетного дефіциту у ВВП в Україні за 2012-2016 рр

У 2012 році обсяг ВВП був найнижчим за аналізований період, а саме 1 408 889 млн.грн, питома вага бюджетного дефіциту у ВВП сягає 3,79%, що є більшим за норматив. У 2013 році обсяг ВВП буд1 454 931 млн.грн, питома вага бюджетного дефіциту у ВВП сягає 4,45%, що є більшим за норматив.

У наступному році бюджетний дефіцит збільшився до 78 070,5 млн.грн, тоді як збільшився і ВВП до 1 566 728 млн.грн, тому питома вага бюджетного дефіциту у ВВП теж мала невелике збільшення і сягнула 4,98%, що теж є більшим за нормативне.

У 2015 році дефіцит державного бюджету сягнув найнижчого рівня у виділеному періоді і склав 2,28% до ВВП. При аналізі було виявлено, що це пов'язано з падінням абсолютного значення дефіциту державного бюджету України та зростанням рівня доходів державного бюджету України та ВВП, але, на жаль, за допомогою переважно інфляційних джерел.

У 2016 році питома вага бюджетного дефіциту у ВВП сягає 2,94 %, що є припустимим значенням.

Основними причинами бюджетного дефіциту в Україні є: зменшення приросту національного доходу у зв'язку зі стагнацією економіки та впливом світової економічної кризи; збільшення бюджетних витрат, як наслідок економічної кризи та незбалансованої бюджетної політики; зменшення надходжень до бюджетів усіх рівнів порівняно з видатками через диспропорції основних галузей економіки України.

2.2 Аналіз джерел фінансування бюджетного дефіциту

Як свідчить статистика, економіка України так і не змогла подолати негативні впливи світової фінансової кризи 2008- 2009 роки і стабілізувати стан державних фінансів, тому, починаючи з 2009 роки і по теперішній час (крім 2011 року), обсяг дефіциту бюджету перевищує обсяг капітальних видатків державного бюджету. Фактично мова йде про спрямування позикових коштів та коштів від продажу державних активів на поточне споживання. Таким чином, можна констатувати, що за напрямами дефіцитного фінансування в Україні превалює пасивний бюджетний дефіцит, кошти від покриття якого спрямовуються на поточні видатки бюджету, як то соціальні трансферти, виплата зарплати у бюджетній сфері тощо.

Розглянемо показники фінансування дефіциту Державного бюджету України за 2012-2016 роки (див.табл.2.3).

Таблиця 2.3 - Показники фінансування дефіциту Державного бюджету України за 2012-2016 роки

Показники	2012	2013	2014	2015	2016
Загальне фінансування, млрд грн.	53,4	64,7	78,1	45,2	37,0
Фінансування за борговими операціями, млрд грн.	41,7	81,0	201,8	117,5	177,3
Запозичення, млрд грн	109,8	160,8	322,6	514,1	307,7
Погашення, млрд грн	-68,0	-79,8	-120,8	-416,6	-111,4
Надходження від приватизації державного майна, млрд грн	6,8	1,5	0,5	0,2	0,2
Фінансування за активними операціями, млрд грн.	4,9	-17,8	-124,2	-72,5	-107,2

Розглянемо ситуацію у 2015 році. Фінансування державного бюджету за борговими операціями склало 117,5 млрд.грн, що становить 80,9% річного планового показника. Порівняно з минулим роком цей показник зменшився на 41,8%. Запозичення здійснені у сумі 514,1 млрд.грн, або 129,5% річного планового показника та 81,2% річного планового показника з урахуванням змін. Кошти, що залучаються від міжнародних організацій економічного розвитку, надійшли у сумі 6,3 млрд.грн, або 44,8% запланованого річного обсягу.

За 2014 рік зазначені надходження надійшли у сумі 4,4 млрд.грн, або 71,1%. Погашення боргу здійснено у сумі 416,6 млрд.грн, що більше за показники минулого року в 3,4 раза. Виконання річного планового обсягу склало 165,6%, що на 67,3% більше відповідного показника 2014 року. Структура джерел фінансування бюджетного дефіциту у 2015 році змінилася порівняно з минулими роками. Більше половини усього обсягу фінансування було забезпечено за рахунок зовнішніх запозичень. Частка фінансування за рахунок внутрішніх запозичень складала 39,5%. Водночас за цей рік вдалося створити обсяг залишків за загальним фондом у сумі 26,2 млрд.грн, що становить 4,8% видатків загального фонду державного бюджету.

У 2013-2014 роках спостерігалося збільшення розриву між обсягами запозичень та погашення боргу, що є негативною тенденцією. У 2015 році можна побачити зменшення розриву між обсягами запозичень та погашенням боргу, що є позитивною тенденцією і може сприяти зниженню боргового навантаження на бюджет у майбутньому. Більш детально розглянемо показники фінансування дефіциту Державного бюджету України на рисунку 2.5.

Рисунок 2.5 - Структура джерел фінансування дефіциту за 2012-.2016 рр, %

При аналізі було виявлено, що головним джерелом фінансування у 2012 році були запозичення , що склали 69%, у загальній структурі джерел фінансування дефіциту бюджету. Надходження від приватизації державного майна у 2012 році склало 4 %.

У 2013 році також головним джерелом фінансування стали запозичення, що склали 66 %. Також значним джерелом фінансування бюджетного дефіциту стало фінансування за борговими операціями, що склало 33 %. Надходження від приватизації державного майна мають незначну частину, яка складає 1 %.

У 2014 році складова частина фінансування за борговими операціями зросла до 38 %. Запозичення мають найбільшу частку у структурі джерел фінансування дефіциту бюджету. У аналізованому році вони складають 61 %.

У 2015 році частка запозичень у частку у структурі джерел фінансування дефіциту бюджету стала ще більше. У цьому році вона склала 81 %. Проте частка фінансування за борговими операціями зменшилась до 19 %. Надходження від приватизації державного майна мають незначну частку.

У 2016 році не було значних змін у структурі джерел фінансування дефіциту бюджету.

Розглянувши основні показники фінансування дефіциту державного бюджету, можна зробити висновок, що обсяги державних запозичень постійно з 2012 року різко збільшуються протягом трьох років, проте в 2016 році запозичення склали 307,7 млрд.грн, що менше ніж у 2015 році на 206,4 млрд.грн. За аналізований період є стала тенденція формування структури джерел фінансування дефіциту бюджету. У цій структурі за 2012-2016 рр. найбільшу частку займають запозичення. Також вагому частку займає фінансування за борговими операціями. Надходження від приватизації державного майна мають незначну частку за аналізований період.



РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ БЮДЖЕТНИМ ДЕФІЦИТОМ В УКРАЇНІ

Існування бюджетного дефіциту вимагає постійного пошуку шляхів його подолання і, в ідеалі, збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету. За наявності бюджетного дефіциту держава повинна обирати оптимальні заходи для його ліквідації. Успішне вирішення питань бюджетного дефіциту є одним із найважливіших завдань фінансової теорії і практики, а його результати мають мати безпосереднє відношення до ефективності соціально-економічних процесів у суспільстві.

Провідне місце в системі регулювання економіки держави, створення сприятливого фінансового середовища для швидкого розвитку ринкових відносин, забезпечення макроекономічної рівноваги в економіці належить бюджету. Він є невід'ємною частиною ринкових відносин і одночасно важливим інструментом реалізації державної політики. Бюджет як одна з складових фінансової системи відображає виробничі відносини, відтворює відносини розподілу і перерозподілу, опосередковує рух грошової маси. У процесі прийняття й виконання державного бюджету вирішальне значення має збалансованість доходів і видатків. Надходження до бюджету безпосередньо залежать від стану виробництва. У свою чергу, можливість утримувати соціальну сферу, забезпечувати належний рівень соціального захисту населення залежить від обсягів надходжень до бюджету. Формування дохідної та видаткової частин бюджету пов'язане з основними макропоказниками економічного й соціального розвитку України на відповідний рік. Дефіцит як економічне явище виникає внаслідок перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною. Бюджетний дефіцит, причини його виникнення та вплив бюджетного дефіциту на економіку знаходиться в центрі уваги багатьох економістів та науковців.

Теоретично можна виділити чотири основних напрямки подолання дефіциту бюджету [44]:

- збільшення дохідної частини бюджету;

- скорочення видаткової частини бюджету;

- здійснення внутрішніх і зовнішніх позик;

- проведення грошової і кредитної емісії..

Перший напрямок -- збільшення дохідної частини бюджету -- може бути пов'язаний з проведенням оптимальної податкової політики, яка б стимулювала виробників до розвитку виробництва і збільшення його обсягів. Це стане передумовою збільшення національного доходу як основного джерела поповнення бюджетних ресурсів. Сюди ж варто віднести проведення реформи заробітної плати, зростання доходів основної частини населення, що прямо пов'язано із заінтересованістю виробників у збільшенні випуску продукції, а також із підвищенням платоспроможного попиту населення і, як наслідок, зростанням обсягів виробництва і бюджетних засобів за рахунок бюджетних відрахувань.

Другий напрямок -- скорочення витрат державного бюджету. Сюди варто насамперед віднести скорочення витрат на народне господарство, зменшення до мінімуму участі держави у виробничих інвестиціях. Винятком повинні стати лише окремі об'єкти інфраструктури, пріоритетні напрямки у структурі промислового виробництва, охорона навколишнього середовища, включаючи витрати, пов'язані з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Витрати ж, пов'язані з проведенням інноваційної політики та подальшим розвитком виробництва, повинні бути покладені переважно на самі підприємства, які для цього можуть використовувати частину амортизаційних відрахувань, частину прибутку, а також частину дивідендів і прибутку від операцій з цінними паперами, банківські кредити.

На сучасному етапі економічного розвитку скорочення видаткової частини бюджету може бути пов'язане з тимчасовим скороченням витрат на соціально-культурні заходи (освіту, охорону здоров'я тощо) і зі скороченням витрат на управління.

Скорочення видаткової частини бюджету може бути досягнуте за рахунок зменшення усіх видів дотацій, субсидій. Мова йде насамперед про скорочення дотацій підприємствам-виробникам і переділу дотацій споживачам.

Третій напрямок скорочення дефіциту бюджету -- здійснення внутрішніх і зовнішніх позик, тобто пошук джерел фінансування дефіциту, що склався.

Швидка ліквідація бюджетного дефіциту, не підкріплена реальними кроками в напрямку стабілізації самої економіки лише ускладнить і без того важку фінансову ситуацію в країні, створить непотрібні перешкоди на шляху гідного виходу з кризи.

У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити такі міри, що з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого, сприяли скороченню державних витрат, наприклад [41]:

- зміна напрямків інвестування бюджетних коштів у галузі державного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної бюджетної гривні;

- більш широке використання фінансових пільг і санкцій, що дозволяють повніше враховувати специфічні умови господарювання і стимулюючих зростання суспільного виробництва;

- збереження фінансування лише найважливіших соціальних програм; мораторій на прийняття нових соціальних програм, що вимагають значного фінансування;

- заборона НБУ надавати кредити урядовим структурам оформлення заборгованості державними цінними паперами.

У світовій практиці для зниження бюджетного дефіциту використовується така форма, як залучення в країну іноземного капіталу. З його допомогою вирішуються відразу кілька задач:

- скорочуються бюджетні витрати, призначені на фінансування капіталовкладень (а значить зменшується розрив між доходами і витратами)

- розширюється база для виробництва товарів і послуг;

- з'являється новий платник податків (отже, збільшуються дохідні надходження в бюджет);

- поліпшується стан платіжного балансу.

Розуміючи виняткову вигідність політики залучення в країну іноземного капіталу, усі країни, включаючи і розвиті економіки, прагнуть заохочувати імпорт капіталу.

Розробка і послідовна реалізація мір спрямованих на збільшення доходів бюджету і скорочення його розмірів, регулювання бюджетного дефіциту, цілеспрямоване керування його розміром у сукупності з іншими економічними антикризовими заходами дозволить стабілізувати фінансове положення країни [42].

У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити і послідовно проводити в життя такі заходи, що, з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку - сприяли скороченню державних витрат.

Сюди можна віднести такі заходи [41] :

- зміна напрямів інвестування бюджетних засобів у галузі народного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної гривни;

- зниження воєнних витрат;

- зберігання фінансування лише найважливіших соціальних програм, мораторій на прийняття нових соціальних програм, що потребують значного бюджетного фінансування;

- заборона Національному банку надавати кредити урядовим структурам будь-якого рівня без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами.

Для ефективного управління державним дефіцитом, розв'язання проблеми зниження боргового навантаження та ризику невиконання боргових зобов'язань держави використовують різноманітні методи [25].

Одним із найпоширеніших є рефінансування бюджетного дефіциту, тобто погашення основної заборгованості та процентів за рахунок засобів, отриманих від розміщення нових позик [42]. Для успішного застосування механізму рефінансування необхідно, щоб держава мала високу репутацію держави позичальника. Її досягнення і підтримка являється важливим фактором для успішного управління державним дефіцитом.

Нині репутація позичальників на світовому фінансовому ринку виражається в рейтингах, які присвоюються певній державі спеціальними агентствами відповідно до міжнародних правил рейтингування [39]. З позиції інвесторів, найбажанішим варіантом є повне, безумовне та своєчасне виконання державою своїх зобов'язань. Однак за умови неспроможності держави через певні причини забезпечити погашення позик і виплат за ними процентів, можуть прийматися рішень щодо новації, уніфікації, конверсії, консолідації, відстрочки погашення боргів або ж анулюванні бюджетного дефіциту. Отже, вагоме значення у структурі механізму управління мають методи управління, оскільки чинять безпосередній вплив на процес формування та управління дефіцитом бюджету.

Важливим методом механізму управління бюджетним дефіцитом є планування, що має за основу бюджетне прогнозування, повинно стати стрижнем усієї системи управління дефіцитом бюджету [30]. З огляду на це, з метою формування специфічного середньострокового плану управління бюджетним дефіцитом є застосування концепції збалансованих показників ефективності, що передбачає урахування стратегічних соціально-економічних цілей держави. Тому важливо поєднати діяльність держави з адекватною вимогам часу політики управління бюджетним дефіцитом. Проблема подолання дефіциту бюджету в Україні є однією з найбільш важливих та спірних фінансових питань [29]. В Україні державний борг все більше набуває характеру не лише фінансової, але і соціально-політичної проблеми, яка прямо пов'язана з проблемою економічної безпеки країни.

У процесі управління державним боргом вирішують такі завдання: пошук ефективних умов запозичення коштів з точки зору мінімізації вартості боргу, недопущення неефективного та нецільового використання запозичених коштів, забезпечення своєчасної та повної сплати суми основного боргу та нарахованих відсотків, визначення оптимального співвідношення між внутрішніми та зовнішніми запозиченнями за умови збереження фінансової рівноваги країни, забезпечення стабільності валютного курсу та фінансового ринку країни. Зростання державного боргу має ряд негативних наслідків, адже державне запозичення витісняє приватні інвестиції [26]. З часом державний борг актуалізує проблему його обслуговування: для здійснення відсоткових виплат держава вимушена підвищувати рівень оподаткування або ж скорочувати державні видатки. Зростання податкового навантаження знижує стимули до економічної активності та сприяє розширенню тіньової економіки. Скорочення державних видатків загострює соціальні та економічні проблеми суспільства [24].

Бюджетний дефіцит в Україні -- вимушений дефіцит. У державі рівень оподаткування високий і далі підвищувати його практично неможливо. Недостатність доходів державного бюджету головним чином зумовлюється недостатнім обсягом доходів підприємств та громадян [22]. А відтак бюджетний дефіцит походить не з фінансової політики держави у сфері доходів, а з дефіциту фінансових ресурсів у суспільстві, він характеризує фінансову діяльність держави та характеризує відсутність конкретної обґрунтованої політики щодо його покриття. Тут до основних способів вирішення проблеми бюджетного дефіциту можна віднести [21] :

— скорочення бюджетних витрат,

— пошук джерел додаткових доходів,

— випуск (емісія) незабезпечених грошей з метою використання для фінансування державних витрат, позику грошей у банків, господарських організацій, громадян, інших держав, іноземних та міжнародних фінансових організацій.

З розглянутого можна стверджувати, що до ефективних напрямів управління бюджетним дефіцитом, необхідно віднести наступні:

-- розробку дієвих антикризових заходів, спрямованих на підвищення ефективності економіки, що сприятиме зростанню ВВП, фінансових ресурсів суспільства, і є основним джерелом доходів бюджету;

-- оптимізацію співвідношення між державним, комунальним і недержавним секторами економіки, удосконалити систему доходів та механізм їх мобілізації;

-- оптимізувати та реструктуризувати видаткову частину бюджету.

Отже, для підтримки бюджетного дефіциту на рівні, що відповідає таким макроекономічним цілям, як контроль за інфляцією, підвищення інвестиційної активності всіх фінансових ресурсів, зростання загального економічного потенціалу суспільства, що в свою чергу забезпечує приріст доходної бази бюджету і, відповідно, збільшення обсягу державних послуг потрібна ефективна бюджетна політика, яка у свою чергу залежить від ефективної податкової політики та якісної політики бюджетних видатків. Таким чином, стратегічним завданням при вирішенні проблем збалансування бюджету має стати підвищення ефективності суспільного виробництва, яке сприятиме зростанню обсягів фінансових ресурсів суспільства, що є основним джерелом доходів бюджетів. Досягти практичної реалізації поставленого завдання можливо лише шляхом проведення економічних реформ (податкової, бюджетної, пенсійної, адміністративно-територіальної) та проведення антиінфляційної, відкритої та зрозумілої суспільству політики, що сприятиме розвитку економіки та соціальної сфери, внаслідок чого можна досягти оптимізації сфери державної економіки.



ВИСНОВКИ

Дана курсова робота була присвячена проблемі бюджетного дефіциту України та визначенню можливих шляхів її вирішення.

У процесі написання курсової роботи я :

— визначила сутність бюджетного дефіциту, причини його виникнення та види. формами;

— проаналізувала динаміку дефіциту Державного бюджету України;

— проаналізувала можливі джерела фінансування бюджетного дефіциту;

— визначила шляхи скорочення дефіциту державного бюджету;

Дефіцит бюджету є невід'ємним явищем економіки будь-якої країни, і неважливо, розвинена ця країна чи належить до слаборозвинених. Проте бездумне та ірраціональне управління бюджетним дефіцитом може призвести до тяжких соціально-економічних проблем.

Зростання бюджетного дефіциту тягне за собою зростання державного боргу, а в найгіршому випадку може призвести до дефолту.

Успішне функціонування економіки будь-якої країни тісно пов'язане з оптимальним забезпеченням формування та виконання бюджету. Від успішного здійснення бюджетного процесу залежить дієвість бюджетної політики, яка повинна позитивно впливати на економічну та фінансову стабільність та соціальний рівень життя у державі.

Прагнення до рівноваги бюджетних доходів і витрат шляхом збалансованості державного бюджету - це сьогодні одне з головних завдань держави. Лише вирішуючи її, можна проводити цілеспрямовану фінансову політику. При цьому варто враховувати, що засоби розв'язання даної проблеми багато в чому визначаються тим, до якої межі і якими темпами потрібно прагнути до збалансування бюджетних витрат і доходів.

У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити і послідовно проводити в життя такі заходи, що, з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку - сприяли скороченню державних витрат.

Сюди можна віднести такі заходи:

- зміна напрямів інвестування бюджетних засобів у галузі народного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної гривни;

- зниження воєнних витрат;

- зберігання фінансування лише найважливіших соціальних програм, мораторій на прийняття нових соціальних програм, що потребують значного бюджетного фінансування;

- заборона Національному банку надавати кредити урядовим структурам будь-якого рівня без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами.

Слід зазначити, що в Україні в сучасних умовах практика балансування бюджету на бездефіцитній щорічній основі є нереалістичною, що пов'язано з браком фінансових ресурсів. Дефіцитне фінансування державної діяльності повинно бути орієнтоване на подальший розвиток, а не бути джерелом фінансування поточних витрат. Вітчизняна фіскально-бюджетна практика потребує подальшої модернізації в частині посилення законодавчого контролю над бюджетом та встановлення обмежувальних правил і жорстких процедур щодо деталізації бюджетного процесу і дисципліни його учасників.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Біла, О.Г. Фінанси [Текст] : навчальний посібник / О.Г. Біла, І.Р. Чуй. - Львів : «Магнолія», 2006. - 390 с.

2. Бюджетна звітність [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://budget.rada.gov.ua/kombjudjet/control/uk/index.

3. Бюджетний кодекс України [Електронний ресурс] : Закон від 21.06.2001 №2542-111 [зі змін, та доп.]. - Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=2456-17.

4. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2014 рік / [Зубенко В. В., Самчинська І. В., Рудик А. Ю. та ін.]; ІБСЕД Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи (ЗМФІ-ІІ) впровадження», USAID. - K. - 2014. - 31 c.

5. Венгер, В.В. Фінанси [Текст] : навчальний посібник / В.В. Венгер. - К. : Центр учбової літератури, 2009. - 432 с.

6. Глухова, В.І. Дефіцит державного бюджету та його погашення [Текст] / В.І. Глухова, М.В. Покутня // Фінансова політика та інвестиції. - 2010. - №1. - С.17.

7. Городецька Т.Е. Податкові важелі збалансування бюджетних ресурсів [Текст] / Т.Е. Городецька // Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2010. - №29. - С.238.

8. Головко М. Дефіцит бюджету та боргові зобов'язання на 2014 рік [Електронний ресурс]. - Режим
доступу:http://golovko.info/20140201323/defitsyt-biudzhetu-ta-borhovi-37 zoboviazannia-na-2014-rik

9. Грідчіна, М.В. Фінанси [Текст] : підручник / М.В. Грідчіна, В.Б. Захожа, Л.Л. Осіпчук. - Вид. 2-е, перероб. і доп. - К.: МАУП, 2004. - 312 с.

10. Єпіфанов, А.О. Бюджет - головна ланка фінансів держави [Текст] : монографія / А.О. Єпіфанов, І.І. Д'яконова, А.О. Сало. - Суми: ДВНЗ «УАБС НБУ», 2010. - 202 с.

11. Єпіфанов А.О., Сало І.В. та ін. Бюджет і фінансова політика України: Навч. посіб. - 2-ге вид. - К.: Наукова думка, 1999. - 301 с.

12. Єрмошенко М.М. Фінансова безпека держави. - К., 2001. -309 с.

13. Загородній А.Г., Вознюк ГЛ., Смовженко Т.С. Фінансовий словник. - К.: Т-во "Знання", КОО, 2000. - 587 с.

14. Загорський, В.С. Фінанси [Текст] : навчальний посібник / В.С. Загорський, О.Д. Вовчак, І.Г. Благун, І.Р. Чуй. - Вид. 2-е, перероб. і доп. - К.: Знання, 2008. -247с.

15. Закон Про Державний бюджет України на 2015 рік (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 5, ст.37) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80-19

16. Зведений бюджет України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ukrstat.gov.ua/.

17. Інформація Міністерства фінансів України щодо виконання Державного бюджету України за 2012 рік [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/control/publish/article/main?art_id=285530&cat_ id=285529.

18. Кабінет Міністрів України [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.kmu.gov.ua/control/.

19. Казначейська система виконання бюджету: Підручник / За ред. С.О. Булгакової. - К., 2000.

20. Кириленко, О.П. Фінанси (Теорія та вітчизняна практика) [Текст] : навчальний посібник / О.П. Кириленко. - Тернопіль : Економічна думка, 2003. - 340 с.

...