Поведінкові аспекти прийняття інвестиційного рішення

Размещено на http://www.allbest.ru/

ПОВЕДІНКОВІ АСПЕКТИ ПРИЙНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙНОГО РІШЕННЯ ВЕНЧУРНИМ ІНВЕСТОРОМ

Ю.М. Петрушенко,

д. е. н., завідувач кафедри міжнародної економіки

М.О. Токаренко,

аспірант, асистент, Сумський державний університет,

Навчально-науковий інститут бізнес-технологій «УАБС»

Анотації

Розглянуто особливості інвестицій у компанії на різних стадіях життєвого циклу, зміни у профілі венчурних інвестицій у світі та в Україні. Досліджено поняття інвестиційного рішення та фактори, що впливають на його прийняття у контексті венчурних проектів. Розглянуто три категорії інвесторів: фінансові інвестори, інвестори «в людей» та інвестори «в технологію». Виявлено, що хоча інвестиційна складова у формуванні фінансових інтересів інвестора все ж залишається основною, специфіка галузі обумовлює зростання ролі соціально-психологічних чинників, які впливають на поведінку інвестора на венчурному ринку. Розглянуто теорії поведінкових фінансів, які мають найбільше практичне значення у контексті прийняття інвестиційного рішення венчурним інвестором. Виділено етапи прийняття інвестиційного рішення в інвестиційному циклі.

Ключові слова: венчур, венчурне фінансування, інвестиційне рішення, венчурний інвестор, стадії розвитку компанії, інвестиційна поведінка, поведінкові фінанси.

BEHAVIORAL ASPECTS OF VENTURE CAPITALISTS' DECISION-MAKING PROCESS

Yu. M. Petrushenko, M. O. Tokarenko

The features of companies investment at different stages, the changes within the global and Ukrainian-specific profile of venture investments have been considered. The concept of investment decision and factors affecting the decision-making have been investigated within the context of venture projects. Three categories of investors have been reviewed: financial investors, "in-people" investors and "in-technology" investors. It was established that, irrespective of the crucial importance of the investment component in the investor's financial interests, the socio-psychological factors of the venture investor's behavior appear to be an increasingly important issue. The authors have considered the theories of behavioral finance, which have the most practical value for making an investment decision by a venture investor. The stages of investment decision-making in the investment cycle have been identified.

Keywords: venture, venture capital financing, investment decision, venture capitalist, development stages, investment behavior, behavioral finance.

Постановка проблеми.

Венчурні інвестори та бізнес-ангели представляють важливе джерело капіталу для підприємців, що потребують фінансування стартапів та інноваційних проектів. Проте в науковій літературі немає чітко сформульованого розуміння економічних та поведінкових факторів, які впливають на вибір інвестором венчуру для фінансування. Зважаючи на масовість започаткування стартапів постає необхідність дослідження ключових моментів процесу прийняття інвестором інвестиційного рішення та факторів, що впливають на вибір проекту для фінансування. Незважаючи на те, що інвестиційна складова у формуванні фінансових інтересів інвестора залишається домінуючою, високий ступінь невизначеності та ризику, який є характерною рисою галузі, обумовлюють зростання ролі соціально-психологічних чинників, які впливають на поведінку інвестора на венчурному ринку.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Широке коло теоретичних та практичних аспектів венчурного фінансування висвітлено у працях таких вчених, як Л. Антонюк, Е. Валеєва, Д. Гледстоуна, О. Головінова, О.М. Ковальова, С.О. Тульчинська, Б.Б. Сас, Г.І. Спяк та ін. Процес прийняття інвестиційного рішення вивчали І.Р. Бузько, В.В. Кандеєва. Вплив поведінкових теорій на прийняття економічних рішень досліджували Н.В. Шаманська, О.І. Шаманська, Т.О. Кізима, Ю.С. Куликов. Проте питання застосування теорій поведінкових фінансів при прийнятті інвестиційних рішень у контексті венчурного фінансування потребує подальшого дослідження. Окремим аспектам у цьому напрямку присвячені роботи М. Дунлоп, Дж. Хол та К. Хофер, М. Кнокаерт, Б. Кларисс, М. Райт.

Метою статті є виявлення закономірностей та поведінкових факторів в процесі прийняття інвестиційного рішення венчурним інвестором щодо фінансування проектів різних стадій розвитку та виділення факторів, що впливають на вибір проекту для інвестування.

Виклад основного матеріалу дослідження. З огляду на світовий досвід відносно молода індустрія венчурного бізнесу стала потужним інструментом розвитку економіки. Так, за перше півріччя 2017ого року загальний інвестований капітал сягнув показника майже 40,1 млрд. дол. США (2985 угод), які розподілилися наступним чином: Америка - 66,8%, Європа - 21,9% та Азійсько-Тихоокеанський регіон - 11,3%[2]. Проте незважаючи на значні обсяги, активність венчурного бізнесу залишається циклічною та залежить від мікро- та макроекономічних трендів.

Інвестиційна поведінка, процес прийняття інвестиційного рішення та критерій оцінки проектів інвесторами залежать від стадії розвитку венчурів, з якими вони взаємодіють. У контексті венчурного інвестування, етапи розвитку компанії не тільки характеризують її зрілість, а і використовуються для класифікації венчурних фондів залежно від проектів, на які вони зазвичай орієнтують свою діяльність. Практика закріплення за фондом певної репутації (наприклад, посівні проекти, раннього етапу, пізньої стадії) спрощує передачу завдань і полегшує домовленість між інвесторами та підприємствами, що потребують фінансування. Чіткий поділ на стадії розвитку надає загальне уявлення про основні характеристики проекту, очікування інвестора та засновників проекту на кожному етапі. По суті для спрощення, ярлик кожної стадії надає інформацію про приблизний рівень невизначеності, потенційний обсяг необхідного капіталу, і коло проблем та викликів, з якими стикаються засновники або менеджмент компанії (доказ концепції, виробництво, маркетинг, розподіл) (табл.1).

Таблиця 1. Характеристика інвестицій на різних стадіях розвитку компанії

За останнє десятиліття у світі відбулися значні зміни у профілі венчурних інвестицій. З макроекономічної точки зору річному вираженні середній обсяг капіталу по фондам збільшився, кількість новостворених венчурних фондів та загальний обсяг фінансових ресурсів, інвестованих у такі фонди постійно зростають. Тож не дивно, що в контексті значного зростання доступності капіталу в масштабі галузі створюються нові компанії та спеціалізований людський капітал набуває впливу на її динаміку. Це вплинуло на всю систему венчурного фінансування. Так, проекти на ранній стадії стають більш конкурентоспроможними, фінансування компанії на середньому етапі розвитку здійснюється від більш високих раундів та крупних інвесторів, а інвестори пізнього етапу, які здатні забезпечити вищі раунди фінансування, підвищили вимоги при оцінці відповідних компаній. Все це затримує вихід компанії на IPO та стримує ліквідність всієї системи. Можна стверджувати, що традиційна сегментація гравців за рівнем їхніх інвестицій, можливо, втратила свою значимість для великих венчурних фондів, які функціонують за вертикаллю «від насіння до виходу». Крім того, збільшення потоку інвестицій як від формальних інвесторів (незалежні фонди, які управляють капіталом третього учасника), так і від приватних інвесторів (які контролюють свій власний капітал), у компанії на початкових та ранніх стадіях розвитку заперечує думку про те, що такі інвестиції носять обмежений характер і сконцентровані в області спеціалізованих нішевих інвесторів.

Дані про діяльність венчурного бізнесу показують, що проекти ранніх стадій розвитку дійсно актуальні, оскільки спостерігається постійна відповідна активність в глобальному масштабі. Інвестиції в компанії початкових і ранніх стадій розвитку (серія А) складають значну частку угод.

Рисунок 1. Середній обсяг угоди залежно від етапу розвитку венчурного проекту у світі за період 2010р. - І півріччя 2017 р. Джерело: Venture pulse Q2'17 [2]

Групі проектів посівної стадії розвитку, до якої відносяться стартапи, належить найбільша частка у структурі венчурного інвестування за кількістю профінансованих угод. Проте середній обсяг угоди за такими проектами найнижчий (рис. 1). Це обумовлено зокрема складністю, високою вартістю та тривалістю оцінки таких інвестицій, а також діяльності з їх пост-інвестиційного моніторингу. В свою чергу зазначені фактори підвищують рівень агентських ризиків, які в умовах асиметрії інформації та високої невизначеності набувають особливого значення на ранніх етапах життєвого циклу наукоємних підприємств. Таким чином, венчурні інвестори займають вичікувальну позицію щодо таких проектів, щоб визначити, які підприємства успішно справилися з розробкою нового технологічного процесу, та надають перевагу інвестиціям в компанії, що знаходяться на більш пізніх стадіях венчурної зрілості.

Венчурний ринок України повторює світовий тренд, про що свідчать показники галузі за останні роки (рис. 1). Так, згідно даних Українським венчурним та приватним акціями (УФБА), у 2016 році було проведено 87 інвестиційних угод загальним обсягом 88 млн. дол. США з українськими інноваційними компаніями, що на 32% більше, ніж у 2015 році. Сума інвестицій за останні 5 років зросла до 400 млн. Відмітною рисою венчурного ринку України в 2016 році стала поширеність угод на етапах виробництва. Тим самим серед усіх угод було здійснено 73 на етапі насіння з середньою сумою фінансування понад 500 тис. доларів США. Таким чином, зацікавленість інвесторів у нових якісних проектах стабільно зростає.

Рисунок 2. Обсяги венчурних інвестицій та кількість угод за етапами розвитку венчурного проекту в Україні за період 2010-2016 рр. Джерело: Dealbook Ukraine 2016, Ukrainian Venture Capital and Private Equity Overview 2016 [6]

Структура венчурних інвестицій за стадіями розвитку компанії безпосередньо обумовлена існуючою інфраструктурою венчурного фінансування країни, економічним середовищем та поведінковими аспектами інвестиційного рішення венчурного капіталіста.

За П. Атамасом [10] інвестиційне рішення - це рішення про поточні витрати з метою одержання доходів у майбутньому, яке носить стратегічний характер, розраховане на тривалий період часу та пов'язане з невизначеністю і ризиком.

Пам'ятаючи про те, що інвестиційна складова у формуванні фінансових інтересів інвестора все ж залишається основною, можна припустити, що високий ступінь невизначеності та ризику, який є характерною рисою галузі, обумовлюють зростання ролі соціально-психологічних чинників, які впливають на поведінку інвестора на венчурному ринку та формування різних портфельних стратегій.

Основними раціональними факторами, що обумовлюють інвестиційне рішення венчурного капіталіста є обізнаність інвестора з технічною стороною інновації, місткість невизначеності проекту та довгострокова орієнтація очікуваних прибутків від інвестицій.

Кнокаерт, Кларис та Райт досліджували поведінку інвестиційного вибору венчурного капіталісту серед нових бізнесів, заснованих на наукових технологіях. Можна стверджувати, що за своєю природою такі підприємства є аналогами стартапів, оскільки стартап - це невелика компанія, що знаходиться на першій стадії розвитку (нещодавно створена, або ще не зареєстрована офіційно) з обмеженою кількістю ресурсів, створена для швидкого зростання, метою якої є втілення нових ідей або винаходів на ринку [5, 15]. У своєму дослідженні [4] Кнокаерт, Кларис та Райт виокремлюють центральне поняття гетерогенності (різнорідності), необхідної для адекватної оцінки проектів, та визначають її як неоднорідність поведінки відбору, різноманітність характеристик венчурних фондів і неоднорідність людського капіталу. Автори стверджують, що для всіх типів інвесторів існує загальне бачення найбільш важливих критеріїв відбору проектів, якими є потенційна віддача від інвестицій та характеристики залучених до менеджменту людей, (лідерські якості підприємця, освіченість та ефективність команди). Залежно від поведінки венчурних капіталістів стосовно критеріїв відбору вони поділяються на три основних кластери інвесторів: фінансові інвестори, інвестори «в людей» та інвестори «в технологію».

Фінансові інвестори характеризуються раціональністю та керуються логікою, орієнтовані на досягнення показників запропонованих бізнес-планів, зростання ринку та взаємодоповнюваність команди. Інвестори, що інвестують «в людей» перш за все шукають суб'єктивні людські фактори команди (тобто лідерські та підприємницькі якості засновника, досвід, обізнаність, ефективність побудованої команди), а вже далі розглядають фінансові показники. Ці перші два типи інвесторів, як правило, вкладають на більш пізніх стадіях розвитку проекту і в основному в процесі роботи над ним надають перевагу людям з фінансовим досвідом і бізнес-освітою, в порівнянні з їх технологічними знаннями.

Інвестори, що вкладають «в технологію» мають ширші, більш збалансовані критерії оцінки. Проте, вони зосереджені на характеристиках продукту (наприклад, унікальності і захищеності, потенційному попиті на проект тощо) і на особистому контакті з підприємцем або «академічним засновником». Цей тип інвестора зазвичай має сильний зв'язок з вченими та розробниками, має тенденцію набирати менеджерів з високим рівнем наукової освіти або технологічним досвідом. Вони вкладають в компанію на перед-посівній та посівній стадії в умовах, коли проект все ще знаходиться в організаційній стадії розробки, а бізнес-модель та фінансові показники ще потребують доведення [4]. Розглядаючи отримані висновки для нових підприємств, заснований на наукових технологіях у контексті поведінки інвестиційного відбору стартапів, можна припустити, що інвестори розвинули свій досвід і вподобання з плином часу, що вказує на вищу професійну спеціалізацію.

Саме для інвесторів другої групи, зважаючи на зростання суб'єктивності вибору, теорії поведінкової економіки мають найвищу актуальність. В результаті своїх експериментальних досліджень науковці дійшли висновку, що нераціональна поведінка, яку економісти вважали девіантною і випадковою, насправді значно більше розповсюджена, особливо, коли йдеться про прийняття рішень в умовах невизначеності. Коли невизначеність стає домінуючим станом суспільства, а звичні норми не працюють, індивіди починають діяти нераціонально [16]. У своїй роботі Д. Канем на й А. Тверські “Теорія перспектив: аналіз рішень, що приймаються в умовах ризику” порівнюють ухвалення рішень в умовах ризику з вибором між перспективою й азартною грою. Науковці аналізують схильність осіб, що приймають рішення, до здійснення різного роду помилок. Автори доводять, що економіка і, як її продовження, розвиток ринків є результатом людських рішень. Рішення людей стосовно майбутнього завжди характеризуються невизначеністю і тому завжди є ризиковими. Перспективу, яку вибирає особа, що ухвалює рішення, також можна розглядати як азартну гру. Якою б продуманою не була ця гра, вона все одно залишається азартною, тому що за рішенням завжди стоїть невизначеність, а отже неминуче призводить до помилок [13].

У контексті дослідження процесу прийняття інвестиційного рішення найбільше практичне значення мають такі теорії поведінкових фінансів, як теорія перспектив, теорія поведінки інвесторів та теорія шумової торгівлі (табл. 2).

Таблиця 2. Характеристика біхевіористичних теорій в контексту прийняття інвестиційного рішення венчурним інвестором [12]

Холл та Хофер у своєму дослідженні [3] узагальнили ранні висновки про діяльність венчурного капіталу та вказали на багаторівневий процес прийняття рішення, який, як правило, складається з п'яти або шести етапів: ідентифікація проектів для інвестування; первинний відбір пропозицій; оцінка і аудит проекту; структурування угоди; пост-інвестиційна діяльність; переведення в готівку або заходи щодо викупу.

Де Клерк і ін. [1] розглядали аналогічні етапи, доповнивши їх позицією підприємців, запропонувавши більш інтерактивний процес (рис.4).

Попередні дослідження [2] показали, що ключовими моментами в процесі прийняття інвестиційного рішення венчурним капіталістом є «виконавча команда», характеристики продукту, ринкового середовища, фінансові критерії і можливості виходу компанії. Оскільки венчурні інвестори мають частку власності у їх портфельних компаніях, то природно, що потенційне зростання підприємницької діяльності та здатність команди менеджменту досягти цього зростання набуває для них першочергового значення.

Рисунок 3. Етапи прийняття інвестиційного рішення в інвестиційному циклі Джерело: складено на основі [1, 2]

Висновки та перспективи подальших досліджень

Глобальний динамічний розвиток відносно молодої галузі венчурного інвестування викликав значні зміни у профілі венчурних інвестицій. Асиметричність інформації та висока ступінь невизначеності робить рівень агентських ризиків проектів на ранніх стадіях розвитку надзвичайно високим, проте кількість профінансованих угод за цією групою компаній свідчить про зацікавленість інвесторів. Структура венчурних інвестицій за стадіями розвитку компанії безпосередньо обумовлена існуючою інфраструктурою венчурного фінансування країни, економічним середовищем та поведінковими аспектами інвестиційного рішення венчурного капіталіста.

Інвестиційна поведінка венчурного капіталіста, процес прийняття інвестиційного рішення та критерій оцінки проектів залежать від етапів розвитку компаній, з якими взаємодіють інвестори. Основними раціональними факторами, що обумовлюють інвестиційне рішення венчурного капіталіста є обізнаність інвестора з технічною стороною інновації, місткість невизначеності проекту та довгострокова орієнтація очікуваних прибутків від інвестицій. Проте у зв'язку з високим ступенем невизначеності та ризику галузі, а також слабо розвиненою інфраструктурою венчурного ринку України, на вибір інвестором проекту для інвестування великого впливу набувають соціально-психологічні фактори.

Незважаючи на зростання показників венчурного ринку України, існує ряд факторів, які стримують його розвиток. Серед таких перешкод можна виокремити наступні: слабка законодавча база (наразі венчурне фінансування України регламентується Законом України «Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)» та Законом України «Про інноваційну діяльність», проте досі законодавчо не закріплено принципів діяльності саме венчурних фондів і венчурних фірм); слабкість фондового ринку, відсутність гарантій для венчурного інвестора; нерозвиненість неформального сектора венчурного бізнесу, представленого бізнес-ангелами; брак фахівців з венчурного менеджменту; слабкість інституту захисту інтелектуальної власності; відсутність єдиної стимулюючої державної політии щодо стимулювання інноваційних процесів. Зростаючі тренди щодо обсягів профінансованих стартапів в Україні за останні роки свідчать про зацікавленість у таких проектах як інвесторів, так і підприємців, тому важливим завданням є створення сприятливих умов для ефективної взаємодії між підприємцем, інвестором та державою.

венчурний інвестор фінансування

Список використаних джерел

1. De Clercq, D., Fried, V. H., Lehtonen, O., & Sapienza, H. J. (2006). An Entrepreneur's Guide to the Venture Capital Galaxy. Academy of Management Perspectives, 20(3), 90-112. [Electronic recourse]. - Accessed mode: https://doi.org/10.5465/AMP.2006.21903483

2. Dunlop M.E. (2017). Innovation Risk and Human Capital in Seed and Early Stage Venture Capital Investments. [Electronic recourse]. - Accessed mode:https://www.researchgate.net/publication/315669827_Innovation_Risk_and_Human_Capital_in_Seed_and_Early_Stage_Venture_Capital_Investments

3. Hall, J., & Hofer, C. W. (1993). Venture capitalists' decision criteria in new venture evaluation. Journal of Business Venturing, 8(1), 25-42.

4. Knockaert, M., Clarysse, B., & Wright, M. (2010). The extent and nature of heterogeneity of venture capital selection behaviour in new technology-based firms. R&D Management, 40(4), 357-371. https://doi.org/10.1111/j.1467- 9310.2010.00607.x

5. Kurchenko O.O. Start-ups a form of innovative entrepreneurship. / Курченко О.О. // Глобальні та національні проблеми економіки. - 2015. - № 5. - С. 188-193.

6. The Dealbook of Ukraine 2016 [Electronic recourse]. - Accessed mode: http://uadn.net/files/ua_dealbook.pdf.

7. Ukrainian Venture Capital and Private Equity Overview 2016 [Electronic recourse]. - Accessed mode: https://www.slideshare.net/UVCA/ukrainian-venture-capital-and-private-equity-overview-2016

8. Venture Pulse Q1 2017, KPMG enterprise [Electronic recourse]. - Accessed mode: https://assets.kpmg.com/content/dam/kpmg/xx/pdf/2017/04/venture-pulse-q1-2017.pdf

9. Venture Pulse Q2 2017, KPMG enterprise [Electronic recourse]. - Accessed mode: https://assets.kpmg.com/content/dam/kpmg/xx/pdf/2017/07/venture-pulse-report-q2-2017.pdf

10. Бузько І.Р. Інвестиційне рішення в стратегічному управлінні виробничих підприємств / І.Р. Бузько // Економіка: реалії часу. Науковий журнал. - 2014. - № 6 (16). - С. 224-228.

11. Кандеєва В.В. Формування ризикового капіталу в процесі інвестування інновацій / В.В. Кандеєва // Наукові праці КНТУ. Економічні науки. - 2012. - № 22(2) - С. 245-249.

12. Кізима, Т. Поведінкові фінанси у концепціях класичної та інституціональної теорій / Тетяна Кізима // Світ фінансів. - 2013. - Вип. 3. - С. 7-18.

13. Куликов Ю. С. Поведінкова економіка і фінансові ринки / Ю. С. Куликов // Вісник Дніпропетровського національного університету. - 2007. - №12/2. - С. 47-59.

14. Офіційний сайт Української Асоціації Інвестиційного Бізнесу (УАІБ) [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/analituaib

15. Чазов Є. В. Стартап як нова форма ведення бізнесу / Є. В. Чазов // Наукові праці НУХТ. - 2013. - № 52. - С. 122-128.

16. Шаманська, Н. Теорія поведінкових фінансів: генезис та еволюція [Текст] / Надія Шаманська, Олена Шаманська // Світ фінансів. - 2015. - Вип. 1. - С. 173-184.

REFERENCES

1. De Clercq, D., Fried, V. H., Lehtonen, O., & Sapienza, H. J. (2006), “An Entrepreneur's Guide to the Venture Capital Galaxy”, Academy of Management Perspectives, [Online], vol. 20(3), available at: https://doi.org/10.5465/AMP.2006.21903483 (Accessed 4 Aug 2017).

2. Researchgate (2017), “Innovation Risk and Human Capital in Seed and Early Stage Venture Capital Investments”, available at:https://www.researchgate.net/publication/315669827_Innovation_Risk_and_Human_Capital_in_Seed_and_Early_Stage_Venture_Capital_Investments (Accessed 15 Sept 2017).

3. Hall, J., & Hofer, C. W. (1993). “Venture capitalists' decision criteria in new venture evaluation”, Journal of Business Venturing, vol. 8(1), pp. 25-42.

4. Knockaert, M., Clarysse, B., & Wright, M. (2010), “The extent and nature of heterogeneity of venture capital selection behaviour in new technology-based firms”,R&D Management, vol. 40(4), pp. 357-371.

5. Kurchenko O.O., “Start-ups a form of innovative entrepreneurship”, Hlobal'ni ta natsional'ni problemy ekonomiky, vol 5. - pp. 188-193.

6. The Dealbook of Ukraine (2016), available at: http://uadn.net/files/ua_dealbook.pdf (Accessed 3 July 2017).

7. Ukrainian Venture Capital and Private Equity Overview (2016), available at: https://www.slideshare.net/UVCA/ukrainian-venture-capital-and-private-equity-overview-2016 (Accessed 2 Aug 2017).

8. KPMG enterprise (2017), “Venture Pulse Q1 2017”, available at: https://assets.kpmg.com/content/dam/kpmg/xx/pdf/2017/04/venture-pulse-q1-2017.pdf (Accessed 2 Aug 2017)

9. KPMG enterprise (2017), “Venture Pulse Q2 2017”, available at: https://assets.kpmg.com/content/dam/kpmg/xx/pdf/2017/07/venture-pulse-report-q2-2017.pdf (Accessed 2 Aug 2017)

10. Buz'ko I.R. (2014) “Investytsijne rishennia v stratehichnomu upravlinni vyrobnychykh pidpryiemstv”, Ekonomika: realii chasu. Naukovyj zhurnal, vol. 6 (16) pp.224-228.

11. Kandeieva V.V. (2012) “Formuvannia ryzykovoho kapitalu v protsesi investuvannia innovatsij”, Naukovi pratsi KNTU. Ekonomichni nauky. vol. 22(2), pp. 245-249.

12. Kizyma, T. (2013) “Povedinkovi finansy u kontseptsiiakh klasychnoi ta instytutsional'noi teorij”, Svit finansiv, vol. 3., pp. 7-18.

13. Kulykov Yu.S. (2006) “Povedinkova ekonomika ta finansovi rynky”, Visnyk Dnipropetrovs'koho universytetu, vol. 12/2, pp. 47-59.

14. Ofitsijnyj sajt Ukrains'koi Asotsiatsii Investytsijnoho Biznesu (UAIB) (2017), “Rynok u tsyfrakh”, available at: http://www.uaib.com.ua/analituaib

15. Chazov, Ye. V. (2013), “Startap iak nova forma vedennia biznesu”, Naukovi pratsi NUKhT, vol. 52, pp. 122-128.

16. Shamans'ka, N.V. and Shamans'ka, O.I. (2015), “Teoriia povedinkovykh finansiv: henezys ta evoliutsiia”, Svit finansiv, vol. 1, pp. 173-184.

Размещено на Allbest.ru