Розвиток валютного ринку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Державний вищий навчальний заклад

«Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана»

Кафедра банківської справи

Реферат

на тему: «Розвиток валютного ринку України»

Київ - 2013

Зміст

Вступ

1. Поняття і структура валютного ринку

2. Становлення валютного ринку України

3. Сучасний стан валютного ринку України

4. Перспективи розвитку валютного ринку України

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Невід'ємною ланкою міжнародної валютної системи є валютний ринок. Без вказаної структури валютні відносини позбавляються свого реального економічного змісту. Валютні ринки - це офіційні центри, де відбувається купівля-продаж іноземних валют на основі попиту та пропозиції. Вони обслуговують міжнародний платіжний обіг, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних або фізичних осіб різних країн.

Сучасний валютний ринок являє собою розгалужену систему механізмів, функціонування яких покликане забезпечити купівлю та продаж національних грошових одиниць та іноземних валют з метою їх використання для обслуговування міжнародних платежів.

Розвиток валютного ринку неможливий без створення ефективної системи контролю, метою якого є забезпечення виконання норм валютного законодавства України усіма резидентами та нерезидентами під час здійснення операцій з валютними цінностями. Операції з іноземною валютою на території України здійснюються відповідно до Декрету Кабінету Міністрів “Про систему валютного регулювання та валютного контролю” та інших документів.

Головними органом валютного контролю в Україні є Національний банк України. НБУ не тільки контролює виконання правил регулювання валютних операцій на території України, а й забезпечує виконання уповноваженим банками функцій щодо здійснення валютного контролю за операціями, які проводяться через ці банки.

Об'єктом даної роботи є вальтний ринок та валютна система України.

Метою моєї роботи є дослідження ринку валютних послуг в Україні.

Я ставлю перед собою завдання: розкрити поняття і структуру валютного ринку України, показати основні його етапи розвитку, та дослідити перспективи валютного ринку України.

1. Поняття і структура валютного ринку

Валютний ринок - це сукупність економічних та організаційних форм, що пов'язані з купівлею або продажем валют різних країн. До валютного ринку як системи входить підсистема валютного механізму і валютних відносин [9, с. 43]. Під першою маються на увазі правові норми й інститути, що репрезентують ці норми на національному та міжнародному рівнях. До другої входять щоденні зв'язки, в які вступають фізичні та юридичні особи з метою здійснення міжнародних розрахунків, кредитних та інших грошових операцій, що спрямовані на придбання або продаж іноземної валюти.

Сучасний валютний ринок це не просто місце здійснення валютних операцій. Він представляє систему різноманітних екномічних та організаційних відносин між країнами-учасниками з приводу зовнішньої торгівлі, надання послуг, залучення інвестицій та інших видів діяльності, які вимагають обміну і використання іноземної валюти.

Розрізняють національні, регіональні та світові валютні ринки залежно від обсягу, характеру операцій і кількості використаних валют. Більша частина операцій припадає на долари США, а також на німецьку марку, англійські фунти стерлінгів, японську єну, французький та швейцарський франки.

Україні функції валютного ринку виконує Міжбанківська валютна біржа. Торги з основних валют (євро, американський долар, німецька марка та російський рубль) проводяться щоденно. Крім того, торгують фунтами стерлінгів Великої Британії, австрійськими шилінгами, італійськими лірами, канадськими доларами та деякими іншими валютами залежно від наявності попиту і пропозиції на них. Учасниками торгів на біржі виступають комерційні банки, що мають відповідну ліцензію, та НБУ.

Установлення співвідношення грошових одиниць різних країн на валютних, як і на будь-яких інших ринках, відбувається під впливом двох основних чинників -- попиту і пропозиції. Особливістю валютного ринку є те, що як товаром, так і платіжним засобом, виступають гроші. Тому зазначені чинники фактично подвоюються: попит і пропозиція відповідної іноземної валюти та національної валюти.

Щоденний обіг світового валютного ринку становить від $500 млн. до $4 трлн., 20% обігу припадає на азіатський ринок, 40 - на європейський і 40% - на американський. Найбільшою інтенсивністю розвитку відрізняється американський ринок, валютний обіг на якому зріс більше ніж на 120%, в той час як на Лондонському ринку - лише на 107%.

Найважливішим елементом валютної системи є валютний курс, оскільки економічні операції між учасниками валютного ринку неможливі без обміну однієї національної валюти на іншу. Отже, валютний курс - це ціна однієї валюти, виражена в іншій валюті, або пропорція, за якою валюту однієї країни обмінюють на валюту іншої країни, що має форму коефіцієнта перерахунку однієї валюти в іншу й призначена для взаємного обміну валют, порівняння цін і вартісних статистичних показників різних країн, виражених у національних та іноземних валютах, а також: для періодичної переоцінки рахунків у іноземній валюті фірм і банків.

У банківській практиці України поширюється використання крос-курсів, які визначають розрахунковим шляхом з використанням валюти третьої країни, котру широко застосовують у валютних операціях і яка становить співвідношення між двома валютами, що випливає з їхнього курсу щодо третьої валюти. Оскільки більшість валютних операцій виражена у доларах США, то звичайно дві недоларові валюти співвідносяться між собою за допомогою крос-курсу.

Головними субєктами валютного ринку виступають великі транснаціональні корпорації та банки (ТНК, ТНБ). Вони щоденно розпорджаються певними сумами вимог та зобовязань на кожну іноземну валюту. Якщо ці величини співпадають, тоді валютна позиція називається закритою, якщо виявиться за цими величинами нерівноважність відкритою, або неприкритою. причому відкритість ця рахується “короткою”, якщо сума продажу валюти (зобовязань) перевищила суму купівлі (вимог), або “довгою” якщо вимоги на дану валюту перевищили зобовязання.

2. Становлення валютного ринку України

Формування валютного ринку в Україні безпосередньо пов'язане з процесами розбудови української держави та реформуванням її економіки. В умовах колишнього СРСР в Україні валютний ринок був представлений Держбанком та Зовнішекономбанком (ЗЕБ) СРСР.

Ознакою валютного ринку на перехідному етапі була також відсутність національної системи валютного регулювання в Україні.

Серед негативних явищ у валютній сфері, які були характерні для цього етапу розвитку валютного ринку в Україні, слід назвати:

організаційну слабкість банківської системи;

низький рівень державних валютних резервів;

кризу неплатежів у безготівковому обігу з країнами СНД, в першу чергу з Росією;

відсутність заборони на проведення будь-яких обмежень на продаж іноземної валюти юридичним особам та системи обов”язкового продажу іноземної валюти;

нерозробленість системи державного контролю за проведенням валютних операцій та порядку переміщення валюти через кордон України;

широке використання іноземних валют у внутрішньому обігу, яке істотно підірвало стабільність і без того слабкої “ерзац”- грошової одиниці - купона;

постійний дефіцит платіжного балансу у відносинах з країнами СНД і загострення економічної та енергетичної кризи.

Наступний крок щодо проведення грошової та валютної реформи в Україні, який було зроблено 16 листопада 1992 р. згідно з Указом Президента України, частково був вимушений станом розрахунків з країнами СНД 3 цього часу український карбованець стає єдиним законним засобом платежу на території України.

Ще у 1992 р. за пропозицією НБУ почалися створення резервів та розробка механізму для підтримки валютного курсу національної валюти. Характерною рисою цього періоду становлення валютного ринку незалежної держави буде прийняття Постанови Верховної Ради України «Про формування валютних фондів України у 1992 р.» від 5 лютого 1992р. та створення у жовтні 1992 року валютної біржі при НБУ. Перші торги на біржі, засновниками якої стали більш ніж 40 комерційних банків, почалися в листопаді 1992 р.

Порядок формування валютних фондів передбачав, що суб'єкти підприємницької діяльності, розташовані в Україні, незалежно від місця реєстрації та форм власності, сплачують податок на валютну виручку від експорту продукції (робіт, послуг) за всіма видами іноземної валюти.

Головною ознакою розвину валютного ринку в України у 1993 р. стало запровадження елементів системи його регулювання. З прийняттям низки декретів Кабінету Міністрів щодо валютного регулювання в Україні була створена юридична основа для подальшого розвитку валютного ринку

Водночас інфляційні процеси в економіці України внаслідок неконтрольованої кредитної емісії, подальшого спаду виробництва, зростання цін на енергоносії, відсутність як зовнішньої, так і внутрішньої рівноваги грошового обігу, проблеми, пов'язані з використанням «тимчасової» валюти -- карбованця, призвели до різкого падіння курсу карбованця відносно іноземних валют.

Внаслідок цього урядова політика протягом з 12 серпня 1993 р. по серпень 1994 р. була переорієнтована на спробу відновлення зовнішньоторговельної та валютної монополії. Така політика знайшла відображення:

по-перше, у введенні режиму так званих «спецекспортерів»;

по-друге, у впровадженні фіксованого валютного курсу на рівні 5970 крб. за 1 дол. США (пізніше -- 12610 крб. за 1 дол. США).

по-третє, в різкому зменшенні обсягів операцій на валютній біржі, а згодом взагалі адміністративне припинення її діяльності;

по-четверте, у впровадженні так званого аукціонного продажу іноземної валюти за адміністративне встановленим курсом до іноземних валют через «тендерний комітет».

Слід підкреслити, що в результаті зазначених заходів гальмувався експорт з України та стимулювався імпорт, що, у свою чергу, призвело до зменшення валютних надходжень у країну разом з різким зростанням попиту на іноземну валюту.

Розуміння безперспективності політики адміністративного регулювання зовнішньоекономічних та валютних відносин знайшло відображення в поверненні до ринкових методів. Указом Президента від 22 серпня 1994 р. «Про вдосконалення валютного регулювання», який передбачав ряд заходів щодо лібералізації валютного ринку в Україні, насамперед передбачалося з 1 жовтня 1994 р. відновити роботу Валютної біржі НБУ, розробити систему заходів для наближення та уніфікації офіційного та ринкового курсів, встановлення валютного курсу карбованця за результатами торгів на валютній біржі. Ці заходи були спрямовані на децентралізацію валютного ринку, стабілізацію курсу карбованця, створення передумов для проведення грошової реформи.

Таким чином, перехідний етап розвитку валютного ринку в Україні можна поділити на декілька періодів:

попередній - з прийняття Декларації про Державний Суверенітет України до виходу України з “рублевої зони”;

період впровадження власної грошової одиниці та прийняття національного валютного законодавства;

період спроби відновлення державної валютної монополії;

період лібералізації валютного ринку та відносної стабілізації валютного курсу карбованця, який закінчився запровадженням національної валюти - гривні.

Вдосконалення системи заходів щодо валютного регулювання протягом останнього періоду (кінець 1994 р. - серпень 1996 р.) сприяли позитивним тенденціям, які визначилися на валютному ринку України:

- значно зросла роль УМВБ як центру проведення валютних операцій, активізувалися валютні операції не тільки на біржовому,а й на позабіржовому валютних ринках;

- змінилося співвідношення між попитом та пропозицією іноземних валют на користь останньої та стабілізувався курс українського карбованця відносно ключових іноземних валют;

- НБУ спромігся без залучення 1.5 млрд. дол. США, які обіцяв надати МВФ як кредит розширеного фінансування (EFF), створити значні резерви і іноземній валюті;

- було розроблено систему заходів, котрі вплинули на переведення коштів з валютного та кредитного ринків на ринок державних цінних паперів. Так, за даними НБУ, підписка на ОВДП тільки нерезидентами досягла 300-370 млн. грн.

Всі ці фактори разом з повними контролем НБУ над фінансовою ситуацією в країні, різким зниженням темпів інфляції створювали сприятливі передумови для проведення грошової реформи в Україні, яка і була здійснена у вересні 1996р. валютний банк фінансовий експорт

3. Сучасний стан валютного ринку України

Ефективне функціонування національного валютного ринку в сучасних нестабільних умов є одним із найпріорітетніших завдань сучасної економіки загалом. Ще більшої актуальності це питання набирає в умовах процесів глобалізації та фінансових криз, що здійснюють прямий і опосередкований вплив на валютний ринок України. По мірі розвитку фінансової глобалізації національні фінансові та валютні ринки все більш інтенсивно інтегруються у єдиний світовий фінансовий простір.

Останні події у світі демонструють важливість впливу валютної сфери на економіку загалом. З початком розгортання світової фінансової кризи Україна була абсолютно не готова до серйозних впливів кризових явищ через паралельне розгортання внутрішніх економічних і політичних факторів. За станом на 01.01.2009 року міжнародні резерви України дорівнювали 31,5 млрд. дол.США, при цьому протягом 2009 року ситуація на валютному ринку України визначалася перевищенням попиту на валюту над її пропозицією, що пояснювалося значними виплатами за зовнішнім боргом та погіршенням умов зовнішньої торгівлі. На початку 2010 року на валютному ринку України спостерігалося сезонне зниження активності його учасників як за операціями купівлі, так і за операціями продажу валюти. На жовтень 2011 року обсяг резервів НБУ становить 34, 6 млрд. дол. США, до вересня він зріз до 38 млрд. дол. США, але потім почав неухильно скорочуватися.

За статистичними даними обсяг міжнародних резервів НБУ на початок 2011 року становив 34,6 млрд. дол. США. При цьому обсяг операцій на міжбанківському вітчизняному валютному ринку становив 25,4 млрд. дол. США. З початку 2011 року спостерігалася тенденція зростання обсягу чистих надходжень іноземної валюти від нерезидентів, зокрема, за експортно імпортними операціями та зовнішніми запозиченнями.

Розвиток ситуації на валютному ринку суттєво впливає на рівень споживання і заощаджень населення в Україні. Оскільки значна частина товарів, що споживається українцями є імпортованою, велика питома вага доходу, що витрачається припадає на імпорт. Імпортери вимірюють ціни своїх товарів у іноземній валюті, тому значення валютного курсу, безумовно, цікавить населення: якщо гривня знецінюється ( тобто має місце процес девальвації), то ціни на імпортовані товари зростають, як наслідок громадяни витрачають більшу частину своїх доходів. І, навпаки ( коли має місце ревальвація), з'являється можливість витрачати менше.

Процес на валютному ринку безпосередньо залежить від стану платіжного балансу, а особливо від торговельного балансу. Якщо експорт товарів і послуг перевищує імпорт, то відбувається приплив валюти в країну. І, навпаки, коли імпорт перевищує експорт, обсяг валюти у країні скорочується. Звісно, стан платіжного балансу не єдиний фактор, що впливає на валютний ринок, проте важливий.

Проаналізуємо ситуацію із експортом та імпортом товарів і послуг в Україні в 2008 - 2011 роках ( табл. 1).

Як видно із таблиці 1, в Україні наявне негативне сальдо торгового балансу, і така тенденція ймовірно буде зберігатися і у 2012 році. Постає питання: чи вистачить Україні валюти від експорту для задоволення внутрішнього попиту на долар ? Можливо не варто утримувати міцний курс гривні. Потрібно проводити поступову, але керовану девальвацію гривні, як це відбувалось у вересні - жовтні 2012, коли курс гривні зменшився із 8.14 грн/дол. до 8.20 грн/дол..

Для підтримки гривні НБУ почав використовувати свої золотовалютні резерви, які за 2012 рік значно скоротились, що проілюстровано в таблиці 2.

Крім того, НБУ у 2012 році почав широко застосовувати адміністративні методи регулювання валютного ринку, серед них:

1) паспортизація операцій обміну валюти ;

2) «гривневий голод» ;

3) заборона в рекламі вказувати ціни в валюті ;

4) пом'якшення умов ввезення валюти на територію Україні іноземцями.

Усі вищеназвані чинники, звісно, в тій чи іншій мірі зменшили попит на валюту, але чи буде їх застосування ефективним у майбутньому?

У першу чергу курсова стабільність була досягнута за рахунок втрати регулятором 10 % своїх золотовалютних резервів, а також підвищення відсоткових ставок у банківській системі. У серпні - вересні 2012 року ситуацію ускладнили серйозні девальваційні очікування перед парламентськими виборами. Тому, якщо раніше, українці тримали свої заощадження у гривні, аби отримати більші процентні доходи, вже у вересні вони купили на $1.8 млрд. доларів більше, ніж продали. Якщо порівняти цю цифру з обсягом купівлі валюти за вересень 2011 року, а це $2.1 млрд. доларів, то стає видно, що паспортизація купівлі валюти та інші адміністративні методи майже не спрацювали. Тепер найголовніше стримати курс у листопаді - грудні 2012 року від різкого падіння. Проте проводити поступову девальвацію потрібно обов'язково.

4. Перспективи розвитку валютного ринку України

Застосовувані державою методи та обсяги валютних обмежень безпосередньо пов'язані з конвертованістю валюти. Для України це має надзвичайно велике значення з точки зору ефективності включення національної економіки у світову, можливості використання переваг міжнародного поділу праці, міграції капіталів.

Оскільки Україна нині у своєму русі орієнтується на формування цивілізованої ринкової економіки, забезпечення конвертованості гривні стає неминучим.

Ключовими вимогами, які необхідні для успішного функціонування валютного ринку в Україні є:

1. забезпечення відповідної ліквідності. Ця умова припускає існування офіційних резервів в урядів країн, які приймають участь у міжнародній торгівлі. Також потребує стимулів для того, щоб комерційні банки, які діють в якості дилерів, що торгують іноземною валютою, мали достатні її резерви для забезпечення потреб приватного сектору;

2. дія механізму вирівнювання (регулювання). Ця мета потребує, щоб: окремі країни проводили економічну та фінансову політику, яка б сприяла підтриманню збалансованої міжнародної системи платежів; фінансові механізми забезпечували регулювання платіжного балансу; уряди сприяли збереженню рівноваги на ринках іноземної валюти.

3. впевненість у міжнародній грошовій системі. Якщо фірми та інвестори приватного сектору будуть впевнені у тому, що уряди проводять політику, яка веде до збалансованої міжнародної системи платежів, вони будуть мати довіру до системи. Міжнародні організації, такі як МВФ, намагаються сприяти проведенню такої політики урядами. У доповнення до цього уряди здійснюють спільні зусилля для того , щоб викликати довіру до системи.

Аналізуючи стан розвитку та функціонування валютного ринку в Україні, можна сказати, що існуючий адміністративний валютний режим курсоутворення потребує зміни на ринковий валютний режим, який забезпечить вільний рух капіталів і робочої сили.

Валютний ринок України, на сьогодні, вражає широким спектром операцій, в тому числі й арбітражних, що в свою чергу наближає його до Стандартів Європейського Союзу, а також дозволяє здійснювати його основну мету - забезпечувати стабільність грошової одиниці країни.

Серед заходів, що дозволять більш досконало функціонувати валютному ринку України, можна виділити:

- максимальна лібералізація валютного ринку;

- максимальне розширення кількості учасників валютного ринку;

- мінімізація ролі центрального банку, тобто припинення встановлення ним валютного курсу та припинення участі у валютних сесіях;

- відповідність валютного законодавства: прості й зрозумілі закони, що дозволять підвищити прозорість на ринку

Висновки

Валютний ринок України проходить зараз реструктуризацію, яка пов'язана з процесом лібералізації, що почався ще в 1995 році. В 1998 році валютний ринок України розвивався в досить несприятливих умовах. Глибока фінансова криза, яка вибухнула у серпні минулого року, негативно позначилася на основних макроекономічних показниках. ВВП за рік знизився на 1.5%, приз запланованому зростанні на 0.5%. Рівень інфляції зріс до 20% замість прогнозованих 7-10%.

Аби запобігти дестабілізації валютного ринку, НБУ 21 серпня 1998 року вніс зміни до правил здійснення операцій на міжбанківському валютному ринку, згідно з якими з 22 серпня 1998 року тимчасово припиняється укладення уповноваженими банками нових строкових контрактів з купівлі-продажу іноземної валюти за гривню та не дозволяється купівля іноземної валюти за рахунок власних коштів банку.

З введенням євро суттєво знижуються витрати українських експортерів, пов'язані з операціями обміну європейських валют. Також істотно зменшується ризик небажаних змін валютних курсів для експортерів, практично зникає потреба у взаємному хеджуванні європейських валют. Це дає змогу підприємствам, які ведуть міжнародну торгівлю з кранами ЄВС, зекономити значні кошти й використати їх для розширення власних експортних можливостей.

У цілому запровадження євро не має істотних негативних наслідків для України та сприяє нарощуванню українського експорту в країни ЄС. Певну проблему для нашої країни становить те, що з появою єдиної грошової одиниці ці ЄС суттєво звужується ринок спекулятивних валютних операцій - вони перекинуться на ринки інших країн, не виключено, що й на український.

Розв'язання цих проблем - справа непроста, однак треба сподіватися, що її буде вирішено так само успішно, як і створення ЄВС, ідея якого ще два роки тому декому здавалася нереальною.

Список використаної літератури

1. Борисова С.Є. - Вплив фінансової глобалізації на розвиток валютного ринку України (Електронний ресурс)

2. Горбач Л. М. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. -К.: Кондор, 2010. -435, с.

3. Денисенко М. П.Грошово-кредитна діяльність банків: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. -К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2006. -338 с.

4. Коваленко М. А. Операції сучасного комерційного банку: Навч. посіб. -Херсон: ОЛДІ-плюс, 2006. -467 с.

5. Міжнародні фінанси: Навчальний посібник. -К.: КНЕУ, 2005. -502, с.

6. Носкова И. Я. Международные валютно-кредитные отношения. - М.: Банки и биржи, 2010. -208, с.

7. Основні тенденції стану платіжного балансу України. - [Електронний ресурс].

8. Руденко Л. В. Організація міжнародних кредитно-розрахункових операцій в банках: Посібник. -К.: Видавничий центр "Академія", 2002. -375 с.

9. Словник-довідник фінансового ринку / Укл.: В. В. Фещенко, О. О. Резнікова, О. В. Романченко та ін.. -К.: Українське агентство фінансового розвитку, 2005. -321 с.

Размещено на Allbest.ru