Фінансовий аналіз підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

2

Вступ

фінансовий стійкість кошти

Трансформація народного господарства України в економіку відкритого типу створює для підприємств зовсім нові умови, принципово інші зовнішнє середодовище. До цих умов, які постійно змінюються, треба пристосовуватися, адаптувати усі системи підприємства, перетворити їх так, щоб із основної ланки планової економіки підприємство перетворилося у незалежний економічний суб”єкт господарювання, який ефективно функціонує і розвивається в умовах ринку. На мою думку тема “Фінансова стійкість підприємства” є актуальною, оскільки, в умовах кризової ситуації стоїть завдання відновлення та зміцнення рівня фінансової стійкості підприємства, що є основною передумовою його виживання і поступового переходу до ринкових відносин. Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результуюча категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості підприємства. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви. Фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємтсва на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Зміна ж стану ресурсів у фінансово стійкого підприємства не повинно призвести до зміни обраної ним стратегії.

1. Оцінка фінансової стійкості підприємства

1.1 Фінансова стійкість як один з показників оцінки фінансовогу стану підприємства

Фінансову стійкість підприємства тісно пов'язано із перспективною його платоспроможністю, її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об'єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стабільності й незалежності, а також відповідності фінансово-господарської діяльності підприємства цілям його статутної діяльності.

Відповідно до показника забезпечення запасів і витрат власними та позиченими коштами можна назвати такі типи фінансової стійкості підприємства:

1) абсолютна фінансова стійкість (трапляється на практиці дуже рідко) - коли власні оборотні кошти забезпечують запаси й витрати; 2) нормально стійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються сумою власних оборотних коштів та довгостроковими позиковими джерелами; 3) нестійкий фінансовий стан - коли запаси й витрати забезпечуються за рахунок власних оборотних коштів, довгострокових позикових джерел та короткострокових кредитів і позик, тобто за рахунок усіх основних джерел формування запасів і витрат; 4) кризовий фінансовий стан - коли запаси й витрати не забезпечуються джерелами їх формування і підприємство перебуває на межі банкрутства. Фінансове стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми зобов'язаннями. Оцінку фінансової стійкості підприємства доцільно здійснювати поетапно, на підставі комплексу показників.

1.2 Сутність фінансової стійкості підприємства

Умовою життєздатності підприємства й основою його розвитку в конкурентному ринку є стабільність (стійкість). На неї впливають різні причини - як внутрішні, так і зовнішні: - виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічної оснащеності виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв'язків із партнерами; - ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття причин, що впливають на діяльність ринкового підприємства, зумовлює різні аспекти його стійкості, зокрема загальний, ціновий, фінансовий, а залежно від факторів, що впливають на неї, -- внутрішній і зовнішній аспекти. Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової й вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності. У свою чергу, зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його операції. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки. Можливе й виділення так званої спадкової стійкості, яка визначається наявністю певного запасу міцності, досягнутого підприємством за період його попередньої діяльності, і яка захищає від впливу несприятливих дестабілізуючих факторів. Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації (звичайно, своєчасної оплати за поставлену продукцію, надані послуги, виконані роботи) й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов'язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Іншими словами, загальна стійкість підприємства передбачає насамперед такий рух його грошових потоків, який забезпечує постійне перевищення доходів над витратами. Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом (умовою) загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість відображає такий стан його фінансових ресурсів і такий ступінь їхнього використання, при якому підприємство, вільно маневруючи грошовими засобами, здатне забезпечити безперебійний процес виробництва й реалізації продукції, а також затрати на його розширення й оновлення. Визначення меж фінансової стійкості підприємства має істотне практичне значення і належить до числа найважливіших економічних проблем в умовах переходу до ринку, бо недостатня фінансова стійкість суб'єктів господарювання в нашій країні багато в чому є причиною неплатежів, обсяг яких був особливо великий у 1998-1999 р.р. Водночас ринкове підприємство не влаштовує і надлишкова фінансова стійкість. У цьому разі виникають умови гальмування розвитку, тому що підприємство буде не в змозі скорочувати свої затрати під тиском конкурентів через накопичення надлишкових запасів і резервів і відтягнення, таким чином, капіталу з виробничого процесу. Існує необхідність розробки теоретичних підходів до визначення критеріїв фінансової стійкості й банкрутства підприємств. Вже давно стала актуальною і проблема законодавчого та нормативного оформлення зазначених ситуацій, встановлення відповідних показників чи критеріїв оцінки критичного стану фінансів підприємства чи його окремих характеристик, зокрема неплатоспроможності. Одним з істотних компонентів фінансової стійкості підприємства є наявність у нього фінансових ресурсів, достатніх для розвитку конкурентоздатного виробництва. В свою чергу, самі фінансові ресурси можуть бути в необхідному обсязі сформовані тільки за умови ефективної роботи підприємства, яка зможе забезпечити одержання прибутку. За рахунок прибутку в ринковій економіці підприємство створює фінансову базу як для самофінансування поточної діяльності, так і для здійснення розширеного відтворення. Використовуючи прибуток, підприємство може не лише погасити свої зобов'язання перед бюджетом, банками та іншими підприємствами й організаціями, а й інвестувати засоби в нове будівництво, реконструкцію чи модернізацію наявного устаткування або заміну його прогресивнішим. При цьому для досягнення і підтримання фінансової стійкості важливий не тільки абсолютний обсяг прибутку, а й його рівень щодо вкладеного капіталу підприємства або затрат, тобто рентабельність.Величина і динаміка рентабельності з точки зору фінансової стійкості характеризує ступінь ділової активності підприємства та його фінансове благополуччя. Значний практичний інтерес має вирішення питання про кількісні характеристики фінансової стійкості підприємства, іншими словами, при яких саме показниках фінансовий стан підприємства можна вважати стійким. Його можна вважати стійким, якщо воно покриває власними оборотними засобами не менш як 50% фінансових ресурсів, необхідних для здійснення господарської діяльності, ефективно й цілеспрямовано використовує фінансові ресурси, дотримується фінансової, кредитної й розрахункової дисципліни, тобто платоспроможне. У підприємства, що має низький рівень фінансової стійкості, спостерігається спад ділової активності, рентабельності й віддачі наявних активів. Збитковість фінансово-господарської діяльності свідчить про те, що підприємство перебуває під загрозою банкрутства. Однак це не означає, що будь-яке збиткове підприємство негайно збанкрутує. Збитковість може бути тимчасовою, і не виключено, що керівництво й менеджери підприємства знайдуть ефективні рішення й виведуть підприємство з фінансової кризи. Проте і наявність високої фінансової стійкості не гарантує від банкрутства. Фінансова стійкість тісно пов'язана з кредитоспроможністю. Кредитоспроможність характеризується тим, наскільки акуратно (тобто в повному обсязі та у встановлений строк) підприємство розраховується з раніше одержаними кредитами, наскільки проявляється його здатність при необхідності мобілізувати грошові засоби з різних джерел на прийнятних умовах тощо. Однак найістотніше, чим визначається кредитоспроможність, -- це поточний фінансовий стан підприємства, а також прогнозовані перспективи його зміни і в який бік. Очевидно, що коли у підприємства протягом певного періоду спостерігається тенденція до зниження рентабельності, то падає і його кредитоспроможність. Зміна фінансового стану підприємства в гірший бік у зв'язку зі зниженням рентабельності може зумовити й загрозливі наслідки в результаті дефіциту грошових засобів -- зменшення платоспроможності й ліквідності. Отже, фінансова стійкість -- комплексне поняття, яке перебуває під впливом різноманітних фінансово-економічних процесів. Тому її слід визначити як такий стан фінансових ресурсів підприємства, результативності їхнього розміщення й використання, при якому забезпечується розвиток виробництва чи інших сфер діяльності - на основі зростання прибутку й активів при збереженні платоспроможності й кредитоспроможності.

1.3 Розрахунок та оцінка показників фінансової стійкости

Забезпечення і підтримання фінансової стійкості підприємств в умовах конкурентного ринку набуває винятково важливого значення. Однак у нашій країні та й інших державах з перехідною економікою вони, внаслідок відсутності у них протягом багатьох років загрози банкрутства, не розроблялись.

Показники фінансової стійкості характеризують ступінь захищеності залученого капіталу. Ці показники включають:

- Коефіцієнт маневреності власного капіталу визначається: власні кошти власний капітал. Цей коефіцієнт показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в оборотні кошти, а яка частина капіталізована. Значення цього показника може змінюватися залежно від структури капіталу і галузевої приналежності підприємства (норматив - 0,4 - 0,6).

- Коефіцієнт структури довгострокових вкладень визначається: довгострокові зобов'язання / основні кошти та інші позаобігові активи. Цей коефіцієнт показує, яка частина основних коштів та інших позаобігових активів профінансована зовнішніми інвесторами, тобто в якомусь сенсі належить їм, а не власникам підприємства.

- Коефіцієнт співвідношення власних залучених коштів визначається: залучений капітал / власний капітал. Цей коефіцієнт є найбільш загальною оцінкою фінансової стійкості підприємства. Якщо значення цього показника 0,178, то це означає, що на кожну 1 грн. власних коштів припадає 17,8 коп. позичених. Зростання цього показника в динаміці свідчить про підсилення залежності підприємства від зовнішніх інвесторів і кредиторів, тобто про деяке зниження фінансової стійкості, і навпаки.

- Коефіцієнт довгострокового залучення позичених коштів визначається: довгострокові зобов'язання / довгострокові зобов'язання + власний капітал. Він характеризує структуру капіталу. Зростання цього показника в динаміці - негативна тенденція, яка означає, що підприємство чим далі - тим більше залежить від зовнішніх інвесторів.

- Коефіцієнт структури залученого капіталу визначається: довгострокові зобов'язання / залучений капітал.

З позицією, що показники фінансової стійкості характеризують лише ступінь захищеності залученого капіталу, а значить, і сама фінансова стійкість пов'язана тільки з борговими зобов'язаннями, погодитись не можна. Така думка обмежує саме поняття фінансової стійкості, абстрагуючись від власного капіталу, його стану, ефективності функціонування тощо. Підприємство може позбутися боргів нераціональним способом, навіть реалізувавши частину основного, обігового капіталу чи цінних паперів.

Значний практичний досвід оцінки фінансового стану підприємства і складання на його основі прогнозу щодо перспектив його зміни нагромаджений у розвинутих країнах. Зокрема, у Великобританії Комітетом по узагальненню практики аудиту розроблено посібники, які містять перелік критичних показників для оцінки можливого банкрутства підприємства. Ці показники виділені в дві групи:

- До першої групи належать такі несприятливі критерії й показники, внаслідок яких можливі появи в недалекому майбутньому значних фінансових труднощів, у тому числі й вірогідне банкрутство.

- До другої групи включені такі несприятливі критерії й показники, на підставі яких поточний фінансовий стан розглядається як критичний. Разом з тим вони свідчать, що за певних умов або ж внаслідок невжиття чи несвоєчасного вжиття необхідних заходів ситуація може різко погіршитись.

Особливості кризового фінансового стану й неплатоспроможності українських підприємств-банкрутів у порівнянні з практикою західних країн полягають у тому, що вони:

- як правило, не включені в систему заставних зобов'язань щодо власного майна;

- організаційно й психологічно не підготовлені до ринкових відносин внаслідок зручної залежності від бюджетного фінансування різних рівнів;

- не володіють практикою маркетингу і не ведуть маркетингових досліджень;

- не здатні швидко перебудуватись на випуск нових видів продукції чи послуг;

- їх адміністрація і насамперед директорський корпус слабо володіють економічним мисленням, без якого неможливо досягти успіху в ринковому господарюванні;

- їх основні виробничі фонди і технології далеко не завжди відповідають сучасним вимогам і навіть при досить низьких фінансових витратах підприємства не можуть швидко перебудувати організацію і технологію виробництва стосовно вимог ринку.

Виходячи із зазначених особливостей фінансового стану підприємств України, та й усіх країн з перехідною економікою, з'явилась необхідність застосування специфічних оцінок їх фінансової стійкості.

Фінансова стійкість підприємства визначається за таких умов, коли власні й залучені ним кошти використовуються так, що грошові надходження від його діяльності, насамперед прибуток, є достатніми для погашення кредиторської заборгованості та здійснення податкових та інших обов'язкових платежів.

Отже, оцінка фінансової стійкості підприємства є однією з найважливіших складових оцінки фінансового стану підприємства.

1.4 Фінансова стійкість за критерієм стабільності джерел покриття запасів

Розглянемо абсолютні показники фінансової стійкості.

Вартість запасів (3) порівнюється з послідовно поширюваним переліком таких джерел фінансування: власні обігові кошти (ВОК), власні обігові кошти і довгострокові кредити та позики (ВОК + К^Д);

власні обігові кошти, довго- та короткострокові кредити і позики (ВОК + КД + К^Д. Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом (ВК) та вартістю необоротних активів (НА), на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал, тобто

ВОК=ВК-НА. (1.4.1)

Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення ВОК -- мінімальна умова фінансової стійкості.

Загальноприйнятою формулою визначення власних обігових коштів (інші назви цього показника -- робочий капітал; капітал, що функціонує) є різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов'язаннями, або різниця між сумою власного капіталу і довгострокових зобов'язань та необоротними активами. Отже, власні обігові кошти є частиною обігових коштів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов'язань. При цьому останні прирівнюються до власних коштів, хоча вони не є такими.

Для визначення типу фінансової стійкості розмір власних обігових коштів розраховують як різницю між власним капіталом і необоротними активами.

Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості.

Абсолютна стійкість -- для забезпечення запасів (3) достатньо власних обігових коштів; платоспроможність підприємства гарантована:

3 < ВОК(1.4.2)

Нормальна стійкість -- для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики; платоспроможність гарантована:

(1.4.3)

Нестійкий фінансовий стан -- для забезпечення запасів крім власних обігових коштів та довгострокових кредитів і позик залучаються короткострокові кредити та позики; платоспроможність порушена, але є можливість її відновити:

 (1.4.4)

Кризовий фінансовий стан -- для забезпечення запасів не вистачає "нормальних" джерел їх формування; підприємству загрожує банкрутство:

Забезпеченість запасів джерелами формування є сутністю фінансової стійкості, її зовнішнім проявом, а наслідком є платоспроможність (ліквідність).

1.5 Вплив розміщення обігових коштів на фінансову стійкість підприємства

Фінансова стійкість є однією з характеристик стабільного фінансового становища підприємства. Фінансова стійкість являється показником, який відображає стан та результати діяльності підприємства. В широкому розумінні під фінансовою стійкістю підприємства розуміють його здатність функціонувати на основі достатньої частки власного капіталу в складі джерел фінансування та своєчасного виконання зобов'язань по розрахункам. Фінансова стійкість підприємства визначається шляхом співвідношення різних видів джерел фінансування та його відповідності складу активів і отже залежить від структури активів підприємства. В роботах багатьох фахівців з питань фінансового аналізу узагальнюючим показником фінансової стійкості підприємства визнається надлишок або недолік джерел коштів для формування запасів. Підприємство визнається фінансово стійким, якщо сума запасів більше власних оборотних коштів, але менше ніж величина всіх джерел фінансування запасів. Ця ситуація свідчить, що підприємство для покриття запасів використовує залучені кошти. Величина власних оборотних коштів залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Фінансова стійкість підприємства залежить і від якості управління оборотними активами. Раціональність розміщення оборотного капіталу та ефективність його використання визначають результат діяльності суб'єкту господарювання. Необхідно враховувати, що збільшення абсолютної і відносної величини оборотних активів не завжди свідчить про підвищення рівня фінансової стійкості підприємства. У випадку розширення обсяг діяльності підприємства приріст оборотних активів буде супроводжуватись збільшенням виручки від реалізації продукції, фінансових результатів, показників ділової активності. Однак зростання величини оборотних коштів може свідчити про неефективну господарську стратегію підприємства. Якщо у підприємства наявні наднормативні виробничі запаси, незавершене виробництво, спостерігається зниження попиту на його продукцію, росте прострочена дебіторська заборгованість, це свідчить про іммобілізацію оборотних коштів підприємства. Оцінка фінансової стійкості в різних часових розрізах може бути різною. Наявність в структурі оборотних активів значного обсягу грошових коштів є важливим фактором короткострокової фінансової стійкості підприємства. Однак грошові активи, як відомо, не являються прибутковими. В свою чергу, високий рівень прибутковості може забезпечуватись, наприклад, за рахунок випереджального росту дебіторської заборгованості, що приносить шкоду поточній платоспроможності підприємства. Розмежування факторів, які впливають на коротко-, середньо- и довгострокову фінансову стійкість підприємства, дозволяє установити пріоритети в управлінні фінансами підприємства в залежності від конкретних обставин. Таким чином, при управлінні фінансовою стійкістю підприємства слід застосовувати інструменти управління оборотними активами. Серед них можна виділити такі: ліквідація портфеля короткострокових фінансових вкладень; прискорення інкасації дебіторської заборгованості; зниження періоду надання товарного (комерційного) кредиту; збільшення розміру цінової знижки при здійсненні розрахунку готівкою за реалізовану продукцію; зниження розміру страхових запасів товарно-матеріальних цінностей; уцінки важколіквіднх видів запасів товарно-матеріальних цінностей до рівня ціни попиту з забезпеченням наступної їхньої реалізації й інших.

1.6 Стратегія управління фінансовою стійкостю підприємства

В сучасній системі управління підприємством провідне місце належить стратегії розвитку, складовою якої є фінансова стратегія. Фінансова стратегія підприємства виступає як економічна категорія, що характеризує різноманітні відносини між суб”єктами ринку в фінансовій сфері. Ця категорія визначає поведінку підприємства на ринку, формування його ринкової позиції, використання фінансових ресурсів при активній участі грошово-кредитних інструментів.

Необхідність виділення фінансової стратегії, як складової загальної стратегії підприємства, обумовлена наступними причинами:

диверсифікацією діяльності великих підприємств (тобто опанування ними різноманітних ринків, в тому числі і фінансового);

необхідністю пошуку джерел фінансування стратегічних проектів;

наявністю єдиної для всіх підприємств кінцевої цілі при виборі стратегічних орієнтирів - максимізації фінансового ефекту;

стрімким розвитком міжнародних та внутрішньо-національних фінансових ринків (джерел залучення фінансових ресурсів та вигідного розміщення капіталу).

Фінансова стратегія розглядається як:

1. Компонент загальної стратегії, тобто як одна з функціональних стратегій; ціль - завоювання позицій на ринку;

2. Базова стратегія, тобто та, яка забезпечує реалізацію будь-якої стратегії (за допомогою фінансових інструментів, методів фінансового менеджмента та інших) ; ціль - ефективне використання фінансових ресурсів і управління ними.

Теоретичний розгляд фінансової стратегії базується на чотирьох поняттях та її важливих складових. Такими поняттями для фінансової стратегії виступають:

зовнішнє середовище - комплексний аналіз зовнішніх факторів (умов) макросередовища; особлива увага присвячується механізмам економічного зростання і фінансового регулювання, тенденції розвитку фінансових ринків конкурентів;

місія (головні цілі) - стабільне фінансове положення підприємства; фінансове забезпечення загальної стратегії та кожної її складової;

ситуаційний аналіз - фінансова експертиза управлінських рішень; аналіз сильних та слабких сторін фінансового положення підприємства; фінансовий аналіз поточної ринкової діяльності;

планування використання ресурсів - визначення джерел фінансування діяльності компанії; фінансове планування у різних часових відрізках; складання бюджетів підприємства і таке інше.

Таким чином модель фінансової стратегії можна зобразити в наступному вигляді:

Рисунок №1: Модель фінансової стратегії підприємства.

Враховуючи зміну кон'юнктури та тенденцій розвитку фінансових ринків, високий рівень розвитку інноваційних фінансових інструментів, якими оперують підприємства, їх залежність від напрямку руху макроекономічних і соціально-політичних процесів в світовому суспільстві, слід сформувати ряд напрямків, які необхідно розглядати як складові фінансової стратегії. Серед них:

1. Вибір приоритетних для підприємства фінансових ринків і цільових ринкових сегментів для роботи в майбутньому.

2. Аналіз та обґрунтування стійких (стабільних) джерел фінансування ( в тому числі випуску цінних паперів).

3. Вибір фінансових інститутів в якості партнерів та посередників, які можуть ефективно співпрацювати з підприємством в довгостроковому періоді (наприклад шляхом створення стратегічних альянсів).

4. Розробка довгострокової інвестиційної стратегії, що співставляється з приоритетними напрямками розвитку видів бізнесу.

5. Виявлення фінансових механізмів майбутніх угод зі злиття і поглинання, а також інших напрямків фінансової реструктуризації підприємства.

6. Створення умов підтримки росту ринкової вартості підприємства і стабільних (таких, що не понижаються) курсів випущених нею цінних паперів.

7. Формування та вдосконалення в майбутньому ефективних внутрішньо-фірмових фінансових потоків, механізмів трансфертного ціноутворення.

8. Прогнозні розрахунки фінансових показників при стратегічному плануванні діяльності підприємства.

Фінансова стратегія являє собою узагальнюючу модель дій, що необхідні для досягнення цілей підприємства в рамках корпоративної місії шляхом координації, розподілу та використання фінансових ресурсів підприємства.

Формування фінансової стратегії пов'язано з встановленням цілей та завдань підприємства; підтримкою фінансових відносин між підприємством та суб”єктами зовнішнього середовища (фінансовими ринками, державними регулюючими органами, спеціалізованими фінансовими установами, діловими партнерами і таке інше). Підприємство досягає своїх стратегічних фінансових цілей тоді, коли вказані відносини співпадають з його внутрішніми фінансовими можливостями, а також дозволяють відповідати зовнішнім соціально-економічним вимогам. Значущі і швидкі зміни зовнішнього середовища діяльності підприємства при рості нестабільності умов підприємництва зумовлюють не тільки оперативне реагування, але й розробку моделей розвитку господарської діяльності на майбутнє.

Формування фінансової стратегії забезпечується здатністю моделювати фінансову ситуацію; виявляти та передбачати необхідність змін; використовувати надійні інструменти та методи; реалізовувати фінансову стратегію для отримання запланованих результатів.

Розглядаючи поняття та зміст фінансової стратегії необхідно підкреслити, що її формують ті ж умови та фактори які впливають на загальну стратегію підприємства: якщо назвати специфічні фактори розвитку фінансово-кредитних, грошових, валютних ринків (коливання валютних курсів, рівень світових цін, процентні ставки, інфляція), то не важко буде довести їх провідну роль в створенні загальної стратегії компанії, а не тільки фінансового компонента.

При реалізації фінансової стратегії важливо враховувати ефект такого явища, синергія. Використовуючи нескладні математичні символи, можливо легко уявити зміст синергії як економічного поняття.

2. Оцінка фінансового стану ОАО «Мариупольгаз» за 2007 рік

2.1 Оцінка майнового стану підприємства

Оцінка майнового стану підприємства дає змогу визначити абсолютні і відносні зміни статей балансу за визначений період, відслідкувати тенденції їхньої зміни та визначити структуру фінансових ресурсів підприємства.

Коефіцієнт зносу (К_з) основних засобів характеризує стан та ступінь зносу основних засобів до їхньої первісної вартості.

К_з= (2.1.1)

де З_оз - сума зносу основних засобів (Ф №1. р. 032). грн..;

ПВ- первісна вартість основних засобів (Ф №1, р. 031). грн..

На початок звітного періоду:

К_з = = 0,42

На кінець звітного періоду:

К_з = = 0,34

Коефіцієнт придатності (К_з) основних засобів характеризує їх стан на визначену дату. Він розраховується, як відношення основних засобів після зносу до первісної їх вартості.

К_п= 1- К_з (2.1.2)

На початок звітного періоду:

К_п = 1- 0,42= 0,58

На кінець звітного періоду:

К_п = 1 - 0,34= 0,66

Рівень оновлення основних засобів показує, наскільки зросла вартість основних засобів на кінець звітного періоду, тобто якщо показник позитивний - підприємство оновлює основних засобів більше, ніж виводить з експлуатації, якщо негативний - за звітний період вибуття основних засобів перевищує їх оновлення.

К_он = ПВ_к - ПВ_п (2.1.3)

К_он = 79796 - 55237= 24559 грн.

Доля оборотних виробничих фондів в оборотних коштах (Д_опф ) характеризує питому вагу оборотних коштів в виробничій сфері.

Д_опф = (2.1.4.)

ОВФ - оборотні виробничі фонди, (Ф №1, р.100, 120, 270), грн

ОК - оборотні кошти, (Ф №1, р. 260, 270), грн..

На початок звітного періоду:

Д_опф =

На кінець звітного періоду:

Д_опф =

Доля довгострокових фінансових інвестицій в активах (Д_інв ) характеризує їх питому вагу в валюті балансу.

Д_інв = (2.1.5)

де Іф - довгострокові фінансові інвестиції (Ф №1, р.040, 045), грн

Б - підсумок балансу (Ф №1, р.280).

На початок звітного періоду:

Д_інв =

На кінець звітного періоду:

Д_інв =

Доля основних коштів в активах (Д_осн )показує частину коштів, інвестованих в основні фонди в валюті балансу.

Д_осн = (2.1.6)

де - залишкова вартість основних засобів (Ф № 1, р. 030), грн.

На початок звітного періоду:

Д_осн =

На кінець звітного періоду:

Д_осн =

На початок звітного періоду знос основних засобів складав 42%. а вже на кінець - 34% . Це говорить про те, що основні засоби потребують реконструкції, тобто ремонту, або придбання нових основних засобів. В цей час придатність основних засобів до експлуатації на кінець звітного періоду збільшалась на 8% і склала 66%. Рівень оновлення основних засобів на підприємстві позитивний, а значить,підприємство оновлює основних засобів більше, ніж виводить із єксплуатації . Доля оборотних виробничих фондів оборотних коштах на початок звітного періоду склала 5,5%, а на кінець звітного періоду - 46%, тобто оборотність виробничих фондів в виробничій сфері поступово збільшалась. Доля довгострокових фінансових інвестицій на кінець звітного періоду зменшелась на 0,4% - це свідчить про не прибутковість підприємства.

2.2 Оцінка платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства

Оцінка платоспроможності (фінансової стійкості) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості та незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Коефіцієнт платоспроможності (автономії) розраховується як відношення власного капіталу підприємства до підсумку балансу підприємства і показує питому вагу власного капіталу в загальній сумі коштів, авансованих у його діяльність, та його незалежність від залучених коштів.

К_авт = (2.2.1)

де ВК₁ - власний капітал та прирівняні до власних кошти (Ф №1, р.380,430, 630)

Б - підсумок балансу (Ф №1, р.640).

На початок звітного періоду:

К_авт =

На кінець звітного періоду:

К_авт =

Коефіцієнт фінансової залежності (концентрації позикового капіталу) показує долю позикового капіталу у пасивах підприємства та характеризує його розмір на одиницю сукупних джерел.

К_зал = (2.2.2)

де ЗК - залучені кошти (Ф №1, р.480, 620).

На початок звітного періоду:

К_зал =

На кінець звітного періоду:

К_зал =

Коефіцієнт фінансування (фінансової сталості) розраховується як співвідношення власних та залучених коштів і характеризує залежність підприємства від залучених коштів. Він показує скільки власних коштів припадає на одиницю залучених, тобто наскільки підприємство забезпечує свою заборгованість власними пасивами.

К_ф = (2.2.3)

де ЗК - залучені кошти (Ф №1, р.480, 620);

ВК₁ - власний капітал та прирівняні до власних кошти (Ф №1, р.380, 430, 630).

На початок звітного періоду:

К_ф =

На кінець звітного періоду:

К_ф =

Чистий обіговий капітал (власні обігові кошти) розраховується як різниця між обіговими коштами підприємства та його поточними зобов'язаннями. Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання, фінансувати оборотні активи за рахунок власного капіталу і прирівнюваного до нього,тобто довгострокових зобов'язань , та розширювати подальшу діяльність.

К = ОА+ ВМП - ЗП (2.2.4.1)

де ОА - обігові активи (Ф №1, р.260), грн.;

ВМП - витрати майбутніх періодів (Ф №1, р.270), грн.;

ПЗ - поточні зобов'язання (Ф №1, р.620), грн.;

На початок звітного періоду: К= 1 824 545+ 13 156- 956 800= 880 901

На кінець звітного періоду: К= 3 680 055+ 17 805- 2 405 212= 1 292 698

або К = ВК + НВП + ЗД + ДМП - НА (2.2.4.2)

де ВК - власний капітал (Ф №1, р.380), грн.;

НВП - забезпечення наступних витрат і платежів (Ф №1, р.430), грн;

ЗД - довгострокові зобов'язання (Ф №1, р.480), грн;

ДМП - доходи майбутніх періодів (Ф №1, р.630), грн;

НА - необоротні активи (Ф №1, р.080), грн.

На початок звітного періоду:

К= 62632 + 16 - 49434 = 13214 грн.

На кінець звітного періоду:

К= 70213 +3 - 52330 = 17886 грн.

Коефіцієнт забезпеченості обігових активів власними коштами (К_Зоа) розраховується як відношення величини чистого обігового капіталу (власних оборотних коштів) до величини обігових коштів активів підприємства і показує забезпеченість підприємства власними обіговими коштами та їх можливість перетворюватися у ліквідні кошти.

К_Зоа = (2.2.5)

де К - чистий обіговий капітал, грн.;

ОА - розмір обігових активів підприємства (Ф №1, р. 260), грн.

На початок звітного періоду:

К_Зоа =

На кінець звітного періоду:

К_Зоа =

Коефіцієнт забезпеченості запасів власними обіговими коштами (К_Ззап ) показує наскільки запаси, які мають найменшу ліквідність у складі обігових активів, забезпечені довгостроковими сталими джерелами фінансування та розраховується як відношення сласних оборотних коштів до величини запасів підприємства.

К_Ззап = (2.2.6)

де З - запаси (Ф №1, р. 100- 140)

На початок звітного періоду:

К_Ззап =

На кінець звітного періоду:

К_Ззап =

Коефіцієнт маневреності власного капіталу показує, яка частина власного капіталу використовується для фінансування поточної діяльності, тобто вкладена в обігові кошти, а яка - капіталізована. Коефіцієнт маневреності власного капіталу розраховується як відношення власних обігових коштів до власного капіталу.

К_м = (2.2.7)

На початок звітного періоду:

К_м =

На кінець звітного періоду:

К_м =

Питома вага власного капіталу в загальній сумі коштів на кінець звітного періоду збільшелась на 8%, це говорить про те, що підприємство платоспроможне. Коефіцієнт фінансової залежності на початок звітного періоду становив 48%, а на кінець - зменшився до 39%, цей показник свідчить про збитковість підприємства.

Коефіцієнт фінансування на кінець періоду збільшився і показав,що підприємство не залежить від залучених коштів. Чистий обіговий капітал підприємства на початок звітного періоду складав 13214 тис грн . а на кінець 17886, тобто капітал збільшився на 4672 тис грн. Виходячи з цього, можна сказати, що підприємство спроможне сплачувати свої поточні зобов'язання, фінансувати оборотні активи за рахунок власного капіталу та розширювати подальшу діяльність. Забезпеченість підприємства власними обіговими коштами на кінець періоду збільшився на 4,26%, значить, підприємство забезпечене сталими джерелами фінансування. На початок звітного періоду коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами мав меньший показник, ніж на кінець періоду. Це не позитивна тенденція, яка свідчить про те, що більшість запасів підприємства не забезпечена довгостроковими джерелами фінансування. Коефіцієнт маневреності на кінець періоду знизився на 2%, що свідчить про те, що підприємство поступово не набирає фінансової стійкості.

2.3 Оцінка ліквідності підприємства

Оцінка ліквідності підприємства здійснюється за даними балансу і дозволяє визначити спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання шляхом розрахунку таких показників( коефіцієнтів) : коефіцієнта покриття, коефіцієнта швидкої ліквідності, коефіцієнта абсолютної ліквідності, чистого обігового капіталу.

Коефіцієнт покриття розраховується як відношення обігових активів до поточних зобов'язань підприємства та показує достатність ресурсів підприємства, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань.

К_п = (2.3.1)

де ОА - обігові активи (Ф №1, р.260), грн;

ПЗ - поточні зобов'язання (Ф №1, р.620), грн.

(К_п > 1. Критичне значення К_п = 1. При К_п < 1 підприємство має неліквідний баланс. Значення К_п у межах 1- 1.5 свідчить про те, що підприємство своєчасно ліквідує борги).

На початок звітного періоду:

К_п =

На кінець звітного періоду:

К_п =

Коефіцієнт швидкої ліквідності розраховується як відношення найбільш ліквідних обігових активів ( грошових коштів та їх еквівалентів, поточних фінансових інвестицій та дебіторської заборгованості) до поточних зобов'язань підприємства. Він відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов'язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

К_л = (2.3.2)

де З - запаси (Ф №1, р.100- 140), грн;

ПЗ - поточні зобов'язання підприємства (Ф №1, р. 620), грн..

На початок звітного періоду:

К_л =

На кінець звітного періоду:

К_л =

Коефіцієнт абсолютної ліквідності обчислюється як відношення грошових коштів та їх еквівалентів і поточних фінансових інвестицій до поточних зобов'язань. Коефіцієнт абсолютної ліквідності показує, яка частина боргів підприємства може бути сплачена негайно.

К_а = (2.3.3)

де ГК - грошові кошти та їх еквіваленти (Ф №1, р. 230, 240), грн.

(К_а є достатнім у межах 0,2 - 0, 35, а менше 0,2 - це зовнішня ознака неплатоспроможності)

На початок звітного періоду:

К_а =

На кінець звітного періоду:

К_а =

Висновки: На кінець звітного періоду коефіцієнт покриття збільшився на 8% . Судячи з цього, можна сказати, що підприємство має достатньо ресурсів, які можуть використовуватися для погашення поточних зобов'язань. Коефіцієнт швидкої ліквідності на кінець звітного періоду дещо збільшився, а це значить, що підприємство спроможне сплачувати поточні зобов'язання за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами. Коефіцієнт абсолютної ліквідності до кінця звітного періоду збільшився на 1%, підприємство достатньо ліквідне.

2.4 Оцінка рентабельності підприємства

Оцінка рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів у підприємство та раціональність їх використання.

Рентабельність активів розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до вартості активів і характеризує ефективність використання активів підприємства.

Р_А = (2.4.1)

де ЧП - чистий прибуток (Ф №2, р.220), грн;

А - середня вартість активів, тобто балансу (Ф №1, р.280), грн.

Ра =

Рентабельність власного капіталу ( Рвк ) розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу і характеризує ефективність вкладення власних коштів у діяльність даного підприємства

Р_вк = (2.4.2)

де ЧП - чистий прибуток,( Ф№2,р.220),грн.;

ВК - середня вартість власного капіталу ( Ф№1,р.380),грн.

На початок звітного періоду:

Рвк =

На кінець звітного періоду:

Рвк =

Рентабельність виробничих фондів ( Рф ) показує скільки підприємство отримує чистого прибутку з одиниці виробничих фондів та характеризує ефективність їх використання.

Р_ф = (2.4.3)

де ОФ - середньорічна вартість основних фондів ( Ф №1, р. 030), грн.:

Ноа - средня сума нормованих оборотних активів ( Ф №1, р. 100, 120, 130, 270), грн..

Рф =

Рентабельність діяльності (Рд) розраховується як відношення чистого прибутку підприємства до чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт,послуг) і характеризує ефективність господарської діяльності підприємства.

Р_д = (2.4.4)

де ЧП - чистий прибуток,( Ф № 2,р.220 );

Дч - чистий дохід ( Ф № 2,р.035)

На початок звітного періоду:

Р_д =

На кінець звітного періоду:

Р_д =

Рентабельність продукції (Рп) розраховується як відношення валового прибутку до витрат на виробництво продукції і характеризує розмір отриманого прибутку на одиницю витрат на виробництво продукції,

Рп = (2.4.5)

де ВП - валовий прибуток,( Ф №2,р.050);

С - собівартість реалізованої продукції ( Ф № 2,р.040),грн.

На початок звітного періоду:

Рп =

На кінець звітного періоду:

Рп =

Коефіцієнт реінвестування (Кр) показує яка частина прибутку була капіталізована:

Кр = (2.4.6)

де П_р - реінвестований прибуток ( Ф № 1,р.350),грн

На початок звітного періоду:

Кр =

На кінець звітного періоду:

Кр =

Ефективність використання активів підприємства в звітному 2007 році сягнула 4,8%. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу показав, що підприємство не достатньо ефективно вкладає власні кошти у свою діяльність. На кінець звітного періоду рентабельність виробничих фондів склала 5%, що свідчить про ефективність використання підприємством своїх виробничих фондів. На кінець звітного періоду рентабельність діяльності підприємства зменшилась на 1%. що характеризує малу ефективність господарської діяльності підприємства. На кінець звітного періоду рентабельність продукції зменшилась на 3% , а коефіцієнт реінвестування показав, що 5% від прибутку були капіталізовані.

2.5 Оцінка ділової активності

Оцінка ділової активності дозволяє проаналізувати ефективність основної діяльності підприємства,що характеризується швидкістю обертання фінансових ресурсів підприємства,

Коефіцієнт обіговості активів обчислюється як відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт, послуг) до валюти балансу підприємства і характеризує ефективність використання підприємством усіх наявних ресурсів,незалежно від джерел їх залучення.

Ко ак = (2.5.1)

де Д_ч - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції ( Ф№ 2,р.035),грн.;

Б - середня сума активів ( Ф № 1,р.280)грн.

Ко ак =

Коефіцієнт оборотності обігових коштів (Ко) визначається як відношення доход від реалізації продукції до розміру обігових коштів та показує скільки оборотів здійснюють оборотні кошти при обслуговуванні процесу виробництва та реалізації:

Ко = (2.5.2)

де Дч - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції ( Ф №2,р.035),грн.;

ОА - середня сума оборотних активів ( Ф№ 1,р.260),грн.;

ВМП - середні витрати майбутніх періодів (Ф № 1,р.270),грн.

Ко =

Тривалість одного обороту коштів (То) показує період часу (в днях),за який використовуються оборотні кошти на виробництво та реалізацію продукції

То = (2.5.3)

де Т - період часу,за який проводиться оцінка ( 360, 270, 180, 90, 30 днів)

На початок звітного періоду:

То =

На кінець звітного періоду:

То =

Коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості розраховується як відношення чистого доходу(виручки) від реалізації продукції робіт,послуг до величини дебіторської заборгованості та характеризує швидкість обертання дебіторської заборгованості підприємства за період,що аналізується,розширення або зниження комерційного кредиту,що надається підприємством. Він показує скільки разів дебіторська заборгованість перетворюється на грошові кошти.

К_дз = (2.5.4)

де К_дз - коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості,оборотів;

Д_ч - чистий дохід (виручки) від реалізації продукції ( Ф №2,р.035),грн.;

ДЗ - середньорічна сума дебіторської заборгованості,( Ф №1,р.161-210)

К_дз =

Тривалість обороту дебіторської заборгованості (Тдз) показує,за який час погашається дебіторська заборгованість,тобто вона перетворюється на грошові кошти.

Т_зд = (2.5.5)

На початок звітного періоду:

Т_дз =

На кінець звітного періоду:

Т_дз =

Коефіцієнт обіговості основних засобів (фондовіддача) розраховується як відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт,послуг) до середньорічної вартості основних засобів. Він показує ефективність використання основних засобів підприємства,тобто скільки виручки від реалізації продукції припадає на гривню,витрачену на основні засоби.

Коб_оз = (2.5.6)

де Дч - чистий дохід (виручка) від реалізації продукції (Ф №2,р.035),грн.;

ОФ - середньорічна вартість основних фондів ( Ф № 1,р.030),грн.

Коб_оз =

Коефіцієнт обіговості власного капіталу розраховується як відношення чистого доходу (виручки) від реалізації продукції (робіт,послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і показує ефективність власного капіталу підприємства.

Коб_вк = (2.5.7)

де Д_ч - чистий дохід (виручка)від реалізації продукції (Ф № 2,р.035);

В_к - середньорічна величина власного капіталу ( Ф № 1,р.380)

Коб_вк =

Висновки: Коефіцієнт обіговості активів склав 84%, тобто підприємство досить ефективно використовує наявні ресурси. Визначивши коефіцієнт обіговості обігових коштів бачимо, що обігові кошти підприємства здійснюють 3 обороти при обслуговуванні процесу виробництва та реалізації. Оборотні кошти використовуються підприємством протягом 183 днів. Майже 8 разів дебіторська заборгованість перетворюється на грошові кошти. В свою чергу дебіторська заборгованість погашається протягом 130 днів. Фондовіддача на підприємстві досить низька і дорівнює 1,84% . Ефективність власного капіталу досить висока.

Висновки

№	Назва показника	Фактичне значення	Абсолютне відхилення	Нормативне значення та позитивні тенденції
		За попередній період	За звітний період
1	Коефіцієнт зносу	0,42	0,34	-0,08
2	Коефіцієнт придатності	0,58	0,66	-0,08
3	Рівень оновлення основних засобів	-	24559	-	-
4	Доля виробничих фондів в оборотних активах	0,055	0,46	0,4
5	Доля довгострокових фінансових інвестицій в активах	0,014	0,01	-0,004
6	Доля основних коштів в активах	0,31	0,39	0,08
7	Коефіцієнт платоспроможності	0,52	0,6	0,08	> 0,7
8	Коефіцієнт фінансової залежності	0,48	0,39	-0,09	< 0,3
9	Коефіцієнт фінансування	1,08	1,5	0,42	>2
10	Чистий обіговий капітал	13214	17886	4672	-
11	Коефіцієнт забезпеченості власними обіговими коштами	0,21	0,25	0,04	> 0,3
12	Коефіцієнт забезпеченості запасів власними обіговими коштами	1,17	5,43	4,26
13	Коефіцієнт маневреності власного капіталу	0,25	0,23	-0,02	> 0,15
14	Коефіцієнт покриття	1,26	1,34	0,08	> 1,5
15	Коефіцієнт швидкої ліквідності	1,04	1,28	0,24	> 0,7
16	Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,10	0,11	0,01	> 0,2
17	Рентабельність активів	-	0,048	-
18	Рентабельність власного капіталу	0,10	0,04	-0,06
19	Рентабельність виробничих фондів	-	0,12	-
20	Рентабельність діяльності	0,64	0,03	-0,61
21	Рентабельність продукції	0,14	0,11	-0,03
22	Коефіцієнт реінвестування	3,92	9,17	5,25
23	Коефіцієнт обіговості активів	-	0,84	-
24	Коефіцієнт оборотності обігових коштів	-	1,85	-
25	Тривалість одного обороту оборотних коштів	183	262	79
26	Коефіцієнт обіговості дебіторської заборгованості	-	2,40	-
27	Тривалість обороту дебіторської заборгованості	130	215	85
28	Коефіцієнт обіговості основних засобів	-	2,91	-
29	Коефіцієнт обіговості власного капіталу	-	1,86	-

Мною був проведений аналіз фінансового стану підприємства «ОАО Мариупольгаз» на основі таких форм звітності, як баланс та звіт про фінансові результати. На основі проведених розрахунків, можна зробити висновок, що дане підприємство ліквідне, рентабельне та платоспроможне, тому що коефіцієнт покриття показав, що у підприємства є достатньо коштів для погашення його поточних зобов'язань, рентабельність діяльності підприємства досить висока, хоча коефіцієнт платоспроможності в звітному періоді збільшився від 60% до 52%.

На початок звітного періоду знос основних засобів складав 42%. а вже на кінець - 34% . Це говорить про те, що основні засоби потребують реконструкції, тобто ремонту, або придбання нових основних засобів. В цей час придатність основних засобів до експлуатації на кінець звітного періоду збільшалась на 8% і склала 66%. Рівень оновлення основних засобів на підприємстві позитивний, а значить,підприємство оновлює основних засобів більше, ніж виводить із єксплуатації . Доля оборотних виробничих фондів оборотних коштах на початок звітного періоду склала 5,5%, а на кінець звітного періоду - 46%, тобто оборотність виробничих фондів в виробничій сфері поступово збільшалась. Доля довгострокових фінансових інвестицій на кінець звітного періоду зменшелась на 0,4% - це свідчить про не прибутковість підприємства.

Питома вага власного капіталу в загальній сумі коштів на кінець звітного періоду збільшелась на 8%, це говорить про те, що підприємство платоспроможне. Коефіцієнт фінансової залежності на початок звітного періоду становив 48%, а на кінець - зменшився до 39%, цей показник свідчить про збитковість підприємства.

...