Зміни казначейського обслуговування в умовах фіскальної децентралізації бюджетних повноважень

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІНИ КАЗНАЧЕЙСЬКОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ В УМОВАХ ФІСКАЛЬНОЇ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ БЮДЖЕТНИХ ПОВНОВАЖЕНЬ

О.В. Зварич

Одним із основних інструментів впливу держави на політичні, економічні й соціальні процеси був і залишається бюджет України, особливо в умовах економічної й фінансової кризи. Від якості та своєчасності прийняття державних рішень у бюджетній сфері залежить ефективність державного управління бюджетними ресурсами країни та її адміністративно-територіальних одиниць. У Бюджетному кодексі України чітко визначено повноваження всіх органів влади, що займаються питаннями державного й місцевих бюджетів.

Головним документом стосовно бюджету в Україні в радянські часи та в перші роки незалежності був Закон Української РСР “Про бюджетну систему Української РСР” від 05.12.1990 № 513 [1], який визначав засади організації бюджетної системи Української РСР на базі її державного суверенітету та економічної самостійності. У зв'язку з розвитком держави та переходом до ринкової економіки нормативно-правова база періодично змінювалася.

Вперше в Україні Бюджетний кодекс (далі -- Кодекс) був прийнятий парламентом 21 червня 2001 р. [2]. Через дев'ять років, 8 липня 2010 р., Верховною Радою України ухвалено цілком нову редакцію Кодексу [3], у результаті чого попередня редакція Кодексу втратила чинність.

Нова редакція розроблена з метою вдосконалення бюджетної системи на всіх рівнях; забезпечення її стабільності та, як наслідок, інвестиційної привабливості України, а також фінансової самодостатності місцевих бюджетів; запровадження середньострокового бюджетного планування й розвитку програмно-цільового методу бюджетування.

З липня 2010 р. по грудень 2014 р., тобто за 4, 5 року, до Кодексу внесено зміни 42 законами. Отже, пошук оптимальної моделі бюджетних відносин на всіх рівнях триває. 28 грудня 2014 р. Верховною Радою України прийнято Закон України № 79 “Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин” [4]. В основі цих змін -- децентралізація влади та істотне розширення повноважень територіальних громад, що передбачає перерозподіл завдань, повноважень і ресурсів на національному, регіональному й місцевому рівнях, підвищення фінансової самостійності місцевих бюджетів.

Дослідженню концептуальних засад побудови фінансових систем у частині казначейського обслуговування державного й місцевих бюджетів присвячено праці ряду вітчизняних учених і практиків, зокрема С. Булгакової, О. Василика, Т. Єфименко, О. Кіреєва, К. Павлюк [5--8]. Однак переваги казначейського обслуговування місцевих бюджетів в умовах децентралізації влади та проблеми, що виникають у процесі переходу на нову фінансову систему, потребують подальшого вивчення.

Особливо актуальною є проблема вироблення механізму, котрий визначатиме нові принципи казначейського обслуговування державного й місцевих бюджетів, із метою ефективного управління їхніми коштами.

Зміни для головних розпорядників бюджетних коштів. Відповідно до п. 18 ст. 2 Кодексу, головні розпорядники бюджетних коштів -- це бюджетні установи в особі їхніх керівників, які відповідно до ст. 22 Кодексу наділяються повноваженнями шляхом встановлення бюджетних призначень. Згідно з п. 47 цієї статті, розпорядником бюджетних коштів є бюджетна установа в особі її керівника, вповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення витрат бюджету. Статті 20, 21 та 22 Кодексу визначають обов'язки головних розпорядників бюджетних коштів щодо складання бюджетних програм, розроблення та затвердження їхніх паспортів, а також проектів порядків використання коштів державного бюджету.

Змінами, внесеними до п. 6 ч. 5 ст. 22 Кодексу посилено відповідальність головних розпорядників бюджетних коштів. Таким чином, ця норма доповнена новими вимогами, згідно з котрими головний розпорядник бюджетних коштів при розробленні й затвердженні паспортів бюджетних програм забезпечує:

— своєчасність їх затвердження, достовірність і повноту інформації, що в них міститься;

— відповідність змісту таких паспортів закону про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) та/або розпису бюджету (крім випадків перегляду паспортів бюджетних програм у разі внесення змін до спеціального фонду кошторису бюджетної установи в частині власних надходжень бюджетних установ), порядкам використання бюджетних коштів та правилам складання паспортів бюджетних програм і звітів про їх виконання;

— підтвердження результативних показників бюджетних програм офіційною державною статистичною, фінансовою та іншою звітністю, даними бухгалтерського, статистичного й внутрішньогосподарського (управлінського) обліку; запровадження форми внутрішньогосподарського (управлінського) обліку для збору такої інформації. До речі, вимога щодо підтвердження результативних показників бюджетних програм міститься в п. 5 ст. 20 Кодексу, тому ст. 22 привели у відповідність зі ст. 20.

Таким чином, окрім посилення відповідальності головних розпорядників бюджетних коштів у частині формування паспортів бюджетних програм, запроваджено форму внутрішньогосподарського (управлінського) обліку для збору інформації, необхідної для підтвердження результативних показників бюджетних програм.

Змінами до п. 5 ст. 28 Кодексу головних розпорядників коштів державного бюджету зобов'язано оприлюднювати паспорти бюджетних програм на поточний бюджетний період та звіти про виконання таких програм за звітний бюджетний період. Раніше головні розпорядники мусили надавати інформацію за кожною бюджетною програмою, тобто вимога не була конкретизована. Також п. 5 зазначеної статті доповнено нормою, що зобов'язує головних розпорядників бюджетних коштів місцевих бюджетів оприлюднювати паспорти та звіти тільки в разі застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі. Одночасно розділ VI “Прикінцеві та перехідні положення” доповнено п. 18, яким установлено, що програмно-цільовий метод у бюджетному процесі на рівні місцевих бюджетів, котрі мають взаємовідносини з державним бюджетом, застосовується, починаючи зі складання проектів місцевих бюджетів на 2017 р.

Окрім того, внесено зміни до ст. 37, і відтепер головні розпорядники бюджетних коштів повинні забезпечити уточнення бюджетних запитів та подання їх до Міністерства фінансів України у триденний термін із урахуванням прийнятих урядом рішень щодо доопрацювання проекту закону про Державний бюджет України для подання до Верховної Ради України. Ще одним нововведенням є те, що до захищених віднесено видатки на заходи, пов'язані з обороноздатністю держави, які реалізуються за рахунок коштів резервного фонду державного бюджету та здійснення розвідувальної діяльності (ст. 55).

Спрощено систему призначення на посаду та звільнення головного бухгалтера бюджетної установи. Змінено також порядок призначення й звільнення головного бухгалтера бюджетної установи. Тепер це робитиметься відповідно до законодавства про працю, тобто без погодження з органами Державної казначейської служби України (ч. 3 ст. 56). З огляду на це, п. 11 Типового положення про бухгалтерську службу бюджетної установи мають виключити, оскільки саме він містить вимоги до професійно-кваліфікаційних характеристик головного бухгалтера бюджетної установи. Однак залишився не вилученим абз. 7 ч. 1 ст. 112 Кодексу в частині повноважень Казначейства забезпечувати організацію та координацію діяльності головних бухгалтерів бюджетних установ та контроль виконання ними своїх повноважень шляхом оцінки їхньої діяльності. Ця норма є не зовсім коректною стосовно ст. 56.

Також згідно з новим п. 16¹ ч. 1 ст. 116 Кодексу порушення вимог цього законодавчого акта щодо затвердження порядків використання бюджетних коштів головними розпорядниками визнаватиметься порушенням бюджетного законодавства. Таким чином, зазначена норма посилює відповідальність головних розпорядників бюджетних коштів.

Зміни щодо казначейського обслуговування бюджетів. До Кодексу включено визначення термінів “єдиний казначейський рахунок (ЄКР)” і “тимчасово вільні кошти ЄКР та валютних рахунків бюджету”. Визначення терміна “єдиний казначейський рахунок”, раніше наведене в Положенні про єдиний казначейський рахунок, затвердженому наказом Державного казначейства України від 26.06.2002 № 122, у Кодексі істотно розширене: “рахунок, відкритий центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у Національному банку України для обліку коштів та здійснення розрахунків у системі електронних платежів Національного банку України, на якому консолідуються кошти державного та місцевих бюджетів, фондів загальнообов'язкового державного соціального і пенсійного страхування та кошти інших клієнтів, які відповідно до законодавства знаходяться на казначейському обслуговуванні” [3, ст. 2, п. 23¹].

Визначення другого терміна надано вперше: “тимчасово вільні кошти ЄКР та валютних рахунків бюджету -- обсяг коштів, що обліковуються на рахунках у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, отримані як надходження бюджетів, відволікання яких не призведе до втрати платоспроможності бюджетів (спроможність своєчасно і в повному обсязі здійснювати платежі та розраховуватися за всіма зобов'язаннями) та виникнення заборгованості протягом періоду, на який передбачається розміщення таких коштів на депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів і спрямування на покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів та Пенсійного фонду України з подальшим їх поверненням до кінця поточного бюджетного періоду” [3, ст. 2, п. 48¹].

Істотним нововведенням є зміни до ч. 9 ст. 13 Кодексу, котрими дозволено розміщення на поточних рахунках у банках державного сектору:

— власних надходжень державних і комунальних вищих навчальних закладів (ВНЗ), наукових установ та закладів культури, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески й гранти;

— коштів місцевих бюджетів у частині бюджету розвитку та власних надходжень бюджетних установ (ч. 2 ст. 78).

Порядок розміщення власних надходжень державними й комунальними ВНЗ, науковими установами та закладами культури в установах банків державного сектору, а також здійснення контролю їх використання встановлюється Кабінетом Міністрів України (ч. 9 ст. 13 та новий п. 25 Прикінцевих та перехідних положень). Раніше дозвіл на відкриття позабюджетних рахунків для бюджетних коштів стосувався тільки розміщення: закордонними дипломатичними установами України бюджетних коштів на поточних рахунках іноземних банків; вищими й професійно-технічними навчальними закладами на депозитах тимчасово вільних бюджетних коштів, отриманих за надання платних послуг, якщо таким закладам законом надано відповідне право; тимчасово вільних коштів ЄКР та коштів валютних рахунків державного бюджету, тимчасово вільних коштів місцевих бюджетів на депозитах або шляхом придбання цінних паперів (ч. 8 ст. 16).

У зв'язку з цими змінами ст. 43 Кодексу доповнено новими частинами 7, 8 і 9, а саме:

“7. Власні надходження державних і комунальних вищих навчальних закладів, наукових установ та закладів культури, отримані як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти, зараховуються на спеціальні реєстраційні рахунки, відкриті в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, або на поточні рахунки у банках державного сектору.

8. Видатки спеціального фонду державних і комунальних вищих навчальних закладів, наукових установ та закладів культури, що проводяться за рахунок власних надходжень вищих навчальних закладів, отриманих як плата за послуги, що надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійні внески та гранти, здійснюються у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

9. Розрахунково-касове обслуговування власних надходжень державних і комунальних вищих навчальних закладів, наукових установ та закладів культури здійснюється в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, або у банках державного сектору”.

Відповідно до цих доповнень до ст. 43, внесено новий п. 6 до ст. 56, котрий передбачає, що відображення в бухгалтерському обліку операцій, пов'язаних із надходженням та використанням власних надходжень державних і комунальних ВНЗ, наукових установ і закладів культури, отриманих як плата за послуги, які надаються ними згідно з основною діяльністю, благодійних внесків та грантів, здійснюється у встановленому порядку.

Дозволено зберігати на поточних рахунках у банках державного сектору залишки коштів власних надходжень. Окрім того, змінами до Кодексу дозволено зберігати на поточних рахунках у таких банках залишки коштів власних надходжень державних і комунальних ВНЗ, наукових установ та закладів культури на кінець бюджетного періоду для здійснення видатків у наступному бюджетному періоді відповідно до кошторисів (ст. 57). Тобто, на кінець бюджетного періоду рахунки із залишками цих коштів у банках державного сектору закриватися не будуть.

Що стосується казначейського обслуговування місцевих бюджетів, то змінами до п. 2 ст. 78 установам банків державного сектору дозволено здійснювати обслуговування бюджетних коштів у частині бюджету розвитку та власних надходжень бюджетних установ, щоправда, за рішенням відповідної місцевої ради. У зв'язку з цим нововведенням змінено ч. 5 ст. 78, зокрема передбачено, що податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування, відповідно, на ЄКР і рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з ч. 2 цієї статті. Разом із тим було внесено зміни до ч. 5 ст. 43, згідно з котрими в разі розміщення коштів місцевого бюджету на депозитах та/або обслуговування коштів місцевого бюджету в частині бюджету розвитку та власних надходжень бюджетних установ в установах банків обсяги тимчасових касових розривів за загальним фондом такого місцевого бюджету не покриваються за рахунок коштів ЄКР. Таким чином, за умови вибору банківської форми обслуговування місцеві бюджети втрачають право на отримання в органах Казначейства безпроцентних позичок на покриття тимчасових касових розривів, що виникають за загальним фондом такого місцевого бюджету.

Паралельно зміни було внесено й до ст. 73 про ненадання позик на покриття тимчасових касових розривів місцевих бюджетів у разі розміщення коштів місцевого бюджету на депозитах та/або обслуговування коштів місцевого бюджету в частині бюджету розвитку й власних надходжень бюджетних установ в установах банків. Також із 1 січня 2015 р. виключено середньостро- кові позики, які надавалися на суми невиконання у відповідному звітному періоді розрахункових обсягів кошика доходів місцевих бюджетів за рахунок коштів ЄКР на умовах їх повернення без нарахування процентів за користування цими коштами (п. 3 ч. 1 ст. 73). Одночасно розділ V! “Прикінцеві та перехідні положення” доповнено п. 21, згідно з котрим погашення заборгованості за середньостроковими позиками (крім заборгованості бюджетів Автономної Республіки Крим) перед державним бюджетом, яка перебуває на обліку в Державній казначейській службі, не здійснюється до законодавчого врегулювання цього питання.

Порядок обслуговування коштів місцевих бюджетів у частині бюджету розвитку та власних надходжень бюджетних установ в установах банків державного сектору, а також особливості ведення бухгалтерського обліку виконання місцевих бюджетів і складання звітності про їх виконання щодо таких коштів має встановлюватися Кабінетом Міністрів України за погодженням із Національним банком України, що також є нововведенням (абз. 4 ч. 2 ст. 78).

Окрім того, внесено зміни до ст. 112 щодо повноважень Державної казначейської служби України з контролю дотримання бюджетного законодавства. Відтепер ця служба не здійснюватиме контроль виконання місцевих бюджетів та складання звітності про їх виконання в частині бюджету розвитку й власних надходжень бюджетних установ, операції щодо яких проводитимуться в установах банків державного сектору.

Обслуговування банками певної частини бюджетних коштів не повною мірою узгоджується з одним із основних принципів єдності бюджетної системи

України, котра забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності (п. 1 ч. 1 ст. 7 Кодексу).

Органи Казначейства України здійснюють операції щодо виконання платіжних доручень протягом п'яти операційних днів тільки за умови виконання доходів зведеного бюджету. Зміни до Кодексу також передбачають, що органи Державної казначейської служби протягом п'яти операційних днів із дати надання доручення на здійснення платежу проводять операції щодо виконання платіжних доручень розпорядників бюджетних коштів, оформлених згідно з вимогами законодавства, на підставі підтвердних документів відповідно до взятих бюджетних зобов'язань та наявних бюджетних асигнувань. Причому операції щодо виконання платіжних доручень за видатками місцевих бюджетів будуть виконуватися протягом п'яти операційних днів лише за умови виконання доходів зведеного бюджету України (зміни до ч. 6 ст. 78).

Важливим нововведенням є те, що п. 14 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу в частині коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального й пенсійного страхування, котрі обслуговуються органами Державної казначейської служби, доповнено черговістю платежів. Згідно з цими доповненнями платежі проводяться за такою пріоритетністю:

— соціальні виплати застрахованим особам (членам їхніх сімей, іншим особам), у яких виникає право на отримання соціального забезпечення, визначеного законодавством;

— оплата праці працівників фондів, нарахування на оплату праці;

— оплата комунальних послуг і енергоносіїв;

— інші платежі.

Змінами до Кодексу скасована дотація вирівнювання з державного бюджету, що до 1 січня 2015 р. за нормативами в щоденному режимі перераховувалась органами Казначейства України. Замість неї з 1 січня 2015 р. щодекадно з держбюджету буде перераховуватися базова дотація, трансферти відповідно до розпису Державного бюджету України (ст. 108).

Враховуючи ситуацію, яка відбувається в Україні, до Прикінцевих та перехідних положень було внесено новий п. 22, згідно з яким в умовах воєнного стану виконання повноважень органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на відповідній території України може проводитися в особливому режимі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Щодо місцевих зовнішніх запозичень. Відповідно до п. 3 ст. 16 місцеві зовнішні запозичення раніше могли здійснювати лише міські ради міст із чисельністю населення понад 300 тис. осіб. В Україні 15 таких міст, а саме: Київ, Харків, Одеса, Дніпропетровськ, Донецьк, Запоріжжя, Львів, Кривий

Ріг, Миколаїв, Маріуполь, Луганськ, Вінниця, Макіївка, Севастополь і Сімферополь. Змінами до Кодексу це обмеження знято, чим розширено перелік міст, яким надано право здійснювати місцеві зовнішні запозичення. Отже, таке право надане всім міським радам міст обласного значення, котрих станом на кінець 2012 р. налічувалося 180, включаючи міста АР Крим.

До того ж відтепер обсяг і умови здійснення місцевих зовнішніх запозичень та надання місцевих гарантій вважатимуться погодженими навіть у разі, якщо таке рішення не прийняте протягом одного місяця з дня надходження документів на погодження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної бюджетної політики. Це стосується місцевих зовнішніх запозичень і надання місцевих гарантій для забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов'язань суб'єктів господарювання, котрі виникають за кредитами (позиками) від міжнародних фінансових організацій (ст. 74).

Законодавче регулювання питання виплат коштів на окупованих територіях України

бюджетний казначейський обслуговування самоврядування

Щодо Автономної Республіки Крим і міста Севастополя. Одразу після окупації Криму 15 квітня 2014 р. Кодекс було доповнено новою ст. 67¹ “Особливості взаємовідносин державного бюджету з бюджетами Автономної Республіки Крим та міста Севастополя”, згідно з якою доходи, що сплачуються на території АР Крим і міста Севастополя зараховуються в повному обсязі до бюджету Криму. При цьому видатки й кредитування місцевих бюджетів здійснюються за рахунок та в межах надходжень до місцевих бюджетів АР Крим без застосування механізму вирівнювання [9].

Крім того, 12 серпня 2014 р. до розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу було додано п. 16, котрим встановлено, що на період дії Закону України “Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України” від 15.04.2014 № 1207-VII [10] норми Бюджетного кодексу України, що поширюються на Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, застосовуються в особливому порядку [11].

Щодо Донецької й Луганської областей. У зв'язку з окупацією частини території Донецької та Луганської областей 12 серпня 2014 р. до розділу VI “Прикінцеві та перехідні положення” Кодексу додано п. 24, відповідно до якого виконання державного й місцевих бюджетів у населених пунктах Донецької та Луганської областей, що розташовані на території проведення антитерористичної операції, перелік котрих затверджується Кабінетом Міністрів України, проводиться з урахуванням таких особливостей [11]:

1) витрати державного бюджету, у т. ч. в частині трансфертів із державного бюджету місцевим бюджетам, здійснюються після повернення територій під контроль державної влади;

2) перерахування трансфертів місцевим бюджетам, передбачених у законі про Державний бюджет України, проводиться в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України;

3) за рішеннями Президента України, відповідних органів державної влади або їхніх посадових осіб може запроваджуватися особливий порядок діяльності учасників бюджетного процесу на відповідній території України та/або відбуватися зупинення, поновлення їхньої діяльності, їх переміщення, реорганізація, ліквідація.

28 грудня 2014 р. Кодекс доповнено ст. 67² “Особливості формування та виконання місцевих бюджетів у Донецькій та Луганській областях на період проведення антитерористичної операції”, якою встановлено, що в разі припинення діяльності органів місцевого самоврядування Донецької й Луганської областей їхні функції в частині бюджетних повноважень здійснюються місцевими державними адміністраціями та виконавчими органами міських рад за окремим рішенням Кабінету Міністрів України, котре приймається на підставі звернення відповідної обласної державної адміністрації [4].

З огляду на військові дії на Сході України, Прикінцеві та перехідні положення Кодексу того ж дня було доповнено п. 22, яким припинено дію певних статей в умовах воєнного стану. При цьому виконання повноважень органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на відповідній території України може проводитися в особливому режимі в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Урядом України 7 листопада 2014 р. прийнята постанова № 595 “Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей” [12], котрою затверджено Тимчасовий порядок фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей. Відповідно до цього документа, установи, переміщені на контрольовану територію, відкривають рахунки в органах Казначейства України за місцезнаходженням у порядку, встановленому законодавством.

Зміни стосовно доходів бюджету 2010 р. як початок децентралізації бюджетної системи. Новою редакцією Кодексу [3], зокрема, в результаті розмежування дохідних джерел між рівнями бюджетної системи передано:

Із загального фонду державного бюджету до загального фонду місцевих бюджетів: 50 % збору за спеціальне використання лісових ресурсів, спеціальне використання води та плати за видобування корисних копалин загальнодержавного значення (крім плати за користування надрами континентального шельфу й у межах виключної (морської) економічної зони); плату за видачу ліцензій і сертифікатів; плату за ліцензії на виробництво спирту етилового; плату за ліцензії на право експорту, імпорту та оптової торгівлі спиртом етиловим; плату за ліцензії на право експорту, імпорту алкогольних напоїв і тютюнових виробів; плату за державну реєстрацію; плату за ліцензії на право оптової торгівлі алкогольними напоями й тютюновими виробами; плату за використання інших природних ресурсів; плату за надані в оренду ставки загальнодержавного значення.

У межах місцевих бюджетів із загального фонду до бюджету розвитку -- єдиний податок.

Зміни щодо доходів бюджету з 1 січня 2015 р. Запроваджено нові податки (збори, обов'язкові платежі), такі як:

— плата за надання відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців (15 % буде зараховуватися до загального фонду держбюджету, а 85 % -- до спеціального);

— плата за отримання інформації з інших державних реєстрів, держателем котрих є центральний орган виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики та центральний орган виконавчої влади, що забезпечує здійснення державної політики у сферах державної реєстрації актів цивільного стану, речових прав на нерухоме майно, юридичних осіб і фізичних осіб -- підприємців (15 % буде зараховуватися до загального фонду держбюджету, а 85 % -- до спеціального);

— плата за оприлюднення повідомлення на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців (до загального й спеціального фондів держбюджету буде зараховуватися по 50 %);

— плата за скорочення термінів надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців (до загального й спеціального фондів держбюджету буде зараховуватися по 50 %);

— плата за надання інших платних послуг, пов'язаних із державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державною реєстрацією юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців (до загального й спеціального фондів держбюджету буде зараховуватися по 50 %);

— надходження в рамках програм допомоги і грантів міжнародних фінансових організацій та Європейського Союзу (зараховуватимуться до спеціального фонду місцевих бюджетів).

Також із спеціального фонду державного бюджету до його загального фонду передано:

1) акцизний податок з вироблених в Україні підакцизних товарів (продукції) в частині нафтопродуктів і транспортних засобів;

2 ) акцизний податок з увезених на митну територію України підакцизних товарів (продукції) в частині нафтопродуктів та транспортних засобів;

3) ввізне мито на нафтопродукти й транспортні засоби та шини до них;

4) екологічний податок, що справляється за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та/або тимчасове зберігання таких відходів їх виробниками понад встановлений особливими умовами ліцензії строк;

5) плата за проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні;

6) збір на соціально-економічну компенсацію ризику населення, що проживає на території зони спостереження.

Із загального фонду державного бюджету до його спеціального фонду передано 50 % виконавчого збору, стягнутого органами Державної виконавчої служби України.

Із надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів вилучено субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання вулиць та доріг комунальної власності в населених пунктах; субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на фінансування заходів соціально-економічної компенсації ризику населення, яке проживає на території зони спостереження (перенесена до загального фонду місцевих бюджетів). Із бюджету розвитку місцевих бюджетів вилучено єдиний податок, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування.

Розширено перелік джерел доходів місцевих бюджетів за рахунок:

— запровадження нового платежу -- акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів;

— передання з державного бюджету 100 % плати за надання адміністративних послуг, 100 % державного мита, 10 % податку на прибуток підприємств приватного сектору економіки;

— передання з бюджету розвитку єдиного податку, податку на майно (оподаткування комерційної нерухомості та автомобілів з великим об'ємом двигуна, екологічного податку, крім радіоактивних відходів, із одночасним збільшенням нормативу зарахування з 35 до 80 %).

Зміни в розмежуванні окремих податків між бюджетами й фондами у 2015р.:

1. Податок на доходи фізичних осіб: 25 % -- до загального фонду держбюджету, 15 % -- до обласних бюджетів, 60 % -- до доходів бюджетів міст обласного значення, районних бюджетів і бюджетів об'єднаних територіальних громад. (Для порівняння: у 2014 р. до обласних бюджетів спрямовувалося 25 % надходжень від цього податку, бюджетів міст обласного значення -- 75 %). Податок, що сплачується на території м. Києва зараховуватиметься за такою схемою: 60 % -- до загального фонду держбюджету, 40 % -- до міського бюджету (у 2014 р. -- по 50 %). Завдяки цим змінам у 2015 р. державний бюджет отримає 25 % цього податку, сплаченого на відповідній території України, й на 10 % більше від бюджету м. Києва.

2. Податок на прибуток підприємств. По 10 % цього податку (крім державних і комунальних підприємств) має зараховуватися до обласних бюджетів, а також міського бюджету Києва, 90 % -- до загального фонду держбюджету. До цього фонду та місцевих бюджетів -- 100 % податку від підприємств державної й комунальної форми власності.

3. Екологічний податок: 20 % -- до загального фонду держбюджету, 25 % -- до бюджетів міст обласного значення, сільських, селищних і міських бюджетів, 55 % -- до обласних бюджетів. Податок, котрий сплачують юридичні й фізичні особи на території м. Києва, -- 20 % до загального фонду держбюджету та 80 % до міського бюджету.

Детальна інформація щодо надходжень до відповідних бюджетів, їх розмежування між рівнями бюджетів і між самими бюджетами наведена в таблиці.

Підсумовуючи викладене, доходимо таких висновків. Оскільки органам місцевого самоврядування надано право на самостійний вибір установи (в органах Державної Казначейської служби України або установах банків) із обслуговування коштів бюджету розвитку місцевих бюджетів та власних надходжень бюджетних установ, за умови вибору банківської форми обслуговування місцеві бюджети втрачають право на отримання в органах цієї служби безпроцентних позичок на покриття тимчасових касових розривів. Відтепер Державна казначейська служба не здійснюватиме контроль виконання місцевих бюджетів та складання звітності про їх виконання в частині бюджету розвитку й власних надходжень бюджетних установ, операції щодо яких проводитимуться в установах банків державного сектору. Тому органи місцевого самоврядування повинні прийняти рішення, чи залишатися їм на казначейському обслуговуванні.

Список використаних джерел

1. Про бюджетну систему Української РСР: закон Української РСР від 05.12.1990 № 513-ХІІ [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/ show/512-12.

2. Бюджетний кодекс України: закон України від 21.06.2001 № 2542-ІІІ [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2542-14.

3. Бюджетний кодекс України: закон України від 08.07.2010 № 2456-VI [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2456-17.

4. Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджет- них відносин: закон України від 28.12.2014 № 79-VHI [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/79-19.

5. Булгакова С. О. Казначейство зарубіжних країн: навч. посіб. / С. О. Булгакова ; Київ. нац. торг.-екон. ун-т. -- К., 2000. -- 82 с.

6. Василик О. Д. Державні фінанси України: навч. посіб. / О. Д. Василик, К. В. Павлюк. -- К.: Вища шк., 1997. -- 383 с.

7. Єфименко Т. І. Бюджетна політика України в системі інструментів конкурентоспроможності держави / Т. І. Єфименко // Демографія та соціальна економіка. -- 2008. -- № 2. -- С. 42--51.

8. Кіреєв О. І. Казначейське обслуговування місцевих бюджетів: проблеми та шляхи розв'язання / О. І. Кіреєв // Фінанси України. -- 2001. -- № 5. -- С. 34--40.

9. Про внесення змін до Бюджетного кодексу України: закон України від 15.04.2014 № 1210-VII [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon3.rada.gov. ua/laws/show/1210-18.

10. Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України: закон України від 15.04.2014 № 1207-VII [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1207-18.

11. Про створення вільної економічної зони “Крим” та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України: закон України від 12.08.2014 № 1636-VII [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1636-18.

12. Деякі питання фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької та Луганської областей: постанова Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 595 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/ laws/show/595-2014-п.

Размещено на Allbest.ru