До питання про природу фінансового контролю

Размещено на http://www.allbest.ru/

До питання про природу фінансового контролю

Постановка проблеми. Ефективність функцій держави залежить насамперед від ступеня розвитку самої державної влади і доцільності її політики, від рівня культури та цивілізованості суспільства та від того, яка галузь суспільних відносин регулюється державою та за яких обставин. Ефективне здійснення фіскальної функції держави передбачає попередження, виявлення і припинення фінансових правопорушень, а також функціонування системи державного фінансового контролю.

Багато аспектів ведення підприємницької діяльності врегульовано державою, а отже, є предметом моніторингу та контролю з боку державних органів, а головна мета проведення контрольної діяльності держави полягає у забезпеченні дотримання діючих правових норм, правил і вимог. Механізм акумуляції фінансових ресурсів поряд з організацією цього процесу неможливий без дієвого та ефективного інституту фінансового контролю.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідження у сфері розвитку системи, власне, державного фінансового контролю в України проводили багато вітчизняних науковців та практиків. Так, Л. Воронова розглядає загальні питання організації системи державного фінансового контролю. В працях В. Гулько розглянуті проблемні питання вдосконалення концепцій державного фінансового контролю. І. Басанцов, Г. Дмитренко, Л. Кінащук розглядали питання підвищення дієвості системи контролю, визначили його роль, методи застосування в контексті забезпечення ефективності державного управління.

Мета статті полягає в аналізі існуючих теоретико-правові підходи до дослідження природи та сутності фінансового контролю та сформулювати власне визначення фінансового контролю та визначити його предмет.

Виклад основного матеріалу. Контроль - невід'ємний елемент управлінської діяльності, фактор підвищення її ефективності і подальшого вдосконалення. Саме слово “контроль” має латинські корені, адже, як відомо з історії, ще за часів Августа Октавіана у всіх провінціях Стародавнього Риму було створено фінансові установи, до компетенції яких належав контроль щодо своєчасності надходження податків, оцінка і визначення податкових внесків общин. В українську мову слово «контроль» прийшло з німецької мови „kontrolle” (XVIII ст.) або безпосередньо з французької мови „controle”, що в перекладі означає „список” [10, с.314].

В науковій та практичній діяльності термін „контроль” є досить часто вживаним, проте існуючі в науці підходи свідчать переважно про особливості розгляду даного феномена через призму інтересів представників різних наукових напрямків - філософських, управлінських, політичних, правових тощо. Контроль може розглядатися як один із елементів здійснення державного управління, як специфічна правова форма, як метод чи принцип діяльності державних органів, яка має свої функції, а саме функції коректування, соціальної превенції та право охорони [11, с. 110-115].

Поняття „контроль” пов'язане з усіма сферами людської діяльності і тому розглядається в механізмі управління як багатоланкова, багаторівнева система. Контроль - це процес, за допомогою якого визначається правильність прийнятих рішень, забезпечується досягнення поставлених цілей та завдань. Процес контролю складається з установки стандартів, виміри фактично досягнутих результатів і проведення коректувань в тому випадку, якщо досягнуті результати істотно відрізняються від встановлених стандартів [7, с. 255].

Фінансовий контроль органічно пов'язаний з контрольною функцією фінансів, призначення якої в тому, щоб створити економічні умови для здійснення контролю за розподілом централізованих та децентралізованих грошових фондів з метою забезпечення фінансових потреб відповідних суб'єктів. М. Бєлуха визначає контроль як „завершальну стадію процесу управління, серцевиною якої є механізм зворотного зв'язку” [1, с.3]. За визначенням Є. Калюги, під фінансовим контролем розуміють спостереження, визначення та виявлення фактичного становища фінансових показників діяльності порівняно із заданими [3].

А. Юхимчук наводить вдале, на нашу думку, визначення фінансового контролю, під яким розуміє сукупність форм, методів, прийомів здійснення ревізій і перевірок фінансово- господарської діяльності підприємств, об'єднань, організацій, установ; законності операцій з формування, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових коштів, збереження власності; правильності та своєчасності виконання фінансових зобов' язань перед бюджетом, державними позабюджетними фондами; постановки бухгалтерського обліку й достовірності звітності [13].

Відповідно до ст. 1 Лімської декларації керівних принципів контролю, принятої IX Конгресом Міжнародної організації вищих контрольних органів у 1977 році, організація контролю є обов' язковим елементом управління суспільними фінансовими коштами, оскільки таке управління передбачає відповідальність перед суспільством 5. Контроль - не самоціль, а невід' ємна частина системи регулювання, метою якої є виявлення відхилень від прийнятих стандартів і порушень принципів, законності, ефективності та економії витрачання матеріальних ресурсів на можливо більш ранній стадії з тим, щоб мати можливість прийняти коригуючі заходи, в окремих випадках, притягнути винних до відповідальності, отримати компенсацію за заподіяну збиток або здійснити заходи щодо запобігання або зменшення таких порушень в майбутньому.

На нашу думку, контроль слід розглядати, по-перше, як заключну стадію процесу управління, основою якої є механізм зворотного зв'язку, а по-друге, як невід'ємну складову процесу прийняття та реалізації управлінських рішень, що підпорядкований цілям і завданням процесу управління.

На думку Е.О. Вознесенського, фінансовий контроль - це діяльність державних і громадських органів, яка полягає у перевірці обґрунтованості процесів формування й використання централізованих і децентралізованих коштів [2, с. 55]. М.С. Малеїн розглядає фінансовий контроль як діяльність фінансових, кредитних і господарських органів (організацій), що регулюється нормами права, спрямована на забезпечення фінансової, бюджетної, податкової, кредитної, розрахункової і касової дисциплін у процесі виконання планів і полягає у перевірці законності, обґрунтованості і раціональності грошових витрат [6, с. 103]. Н.І. Хімічева вважає, що “фінансовий контроль - це контроль за законністю дій в галузі утворення, розподілу і використання грошових фондів держави і суб'єктів місцевого самоврядування з метою ефективного соціально-економічного розвитку країни в цілому та окремих регіонів” [12, с. 123]

Як один із видів фінансової діяльності держави щодо перевірки застосування встановлених законодавством методів контрольної діяльності, законності і раціональності дій суб'єктів господарювання в процесі створення, розподілу і використання грошових фондів держави визнаає контроль Л.А. Савченко [9, с. 40-41].

Фінансовий контроль можна розглядати у двох аспектах: 1) як чітко регламентовану діяльність спеціальних контролюючих органів за дотриманням фінансового законодавства та фінансової дисципліни всіх економічних суб'єктів; 2) як невід'ємний елемент управління фінансами та грошовими потоками для забезпечення доцільності та ефективності фінансових операцій [14, с. 23].

Слід зазначити, що предметом державного фінансового контролю є власне фінансово- господарська та розпорядча діяльність підконтрольних об'єктів у частині формування, володіння, використання та відчуження коштів та інших активів, що належать або мають належати державі, у тому числі за зобов'язаннями по податках, обов'язкових платежах і відрахуваннях до бюджету та позабюджетних фондів.

Необхідно підкреслити, що незважаючи на значну кількість нормативно-правових документів в галузі державного фінансового контролю, в даний час в Україні відсутній єдиний нормативно-правовий акт, що узагальнює структуру, суб'єкти та об'єкти державного фінансового контролю, що спричиняє ряд протиріч та суперечностей в правовому полі регулювання державного фінансового контролю.

На нашу думку, фінансовий контроль передбачає наявність зворотних зв'язків, що виражаються в активному впливі контролю на раціональне використання фінансових ресурсів, в усуненні перешкод оптимальному функціонуванню усіх ланок фінансової системи.

На неефективність правового регулювання норм чинного законодавства та у зв'язку з цим необхідність створення єдиної організаційно-правової системи органів фінансового контролю та нормативного її забезпечення вказують у своїй праці Ю. Г. Клещенко та М. М. Савченко [4, с. 5].

ВИСНОВКИ

фінансовий контроль законодавство

Таким чином, у сфері організації фінансового контролю можна виділити такі групи проблем:

- проблеми, пов'язані із недостатністю нормативно-правової бази, що регламентує здійснення фінансового контролю, а саме: відсутність законодавчої визначеності повноважень контролюючих органів, дублювання повноважень, невизначеність кола об' єктів фінансового контролю, відсутність алгоритму та порядку реагування на виявлені порушення як суб'єктів, так і об' єктів контролю, невисока оперативність прийняття нормативно-правових актів, що регулюють діяльність із здійсненню фінансового контролю, «відірваність» стратегічного фінансового контролю від поточного;

- проблеми, пов' язані із недоліками у роботі контролюючих органів, зокрема: недостатність заходів по виконанню доходної частини бюджету, відсутність належного контролю за ефективним використанням державних фінансових коштів, порушення чинного законодавства самими контролюючим органами, функціональна відокремленість органів фінансового контролю.

Таким чином, фінансовий контроль охоплює усі сфери суспільного життя і спрямований на підвищення економічного стимулювання, раціональне та ефективне використання фінансових ресурсів, зменшення невиробничих витрат і витрат, припинення фактів безгосподарності і марнотратства. Враховуючи вищевикладене, можна визначити фінансовий контроль як одну із функцій державного управління, яка пов'язана із здійснення фінансової діяльності держави в особі уповноважених державних органів, основна мета якої полягає у перевірці законності і економічної доцільності дій при акумулюванні, розподілі і використанні публічних грошових фондів”.

БІБЛІОГРАФІЯ

1. Белуха Н. Т. Теория финансово-хозяйственного контроля. -- Киев: Выща школа, 1990. - 278 с.

2. Вознесенский Э. Ф. Финансовый контроль в СССР / Э. Ф. Вознесенский. - М.: Юридическая литература, 1973. - 134 с.

3. Калюга Є.В. Фінансово-господарський контроль в системі управління. - К.: Ніка-Центр, 2002. - 360 с.

4. Клещенко, Ю. Г., Савченко, М. М.Финансовый контроль как один из факторов обеспечения финансовой безопасности / Ю. Г. Клещенко, М. М. Савченко // Финансовое право. - 2009. - № 5. - С. 12 - 15.

5. Малеин Н. С. Кредитно-расчетные правоотношения и финансовый контроль / Н. С. Малеин. - М.: Наука, 1964. - 152 с.

6. Ручкина Г. Ф. Теоретические основы финансово-правового регулирования предпринимательской деятельности в Российской Федерации / Г. Ф. Ручкина. - М., 2004. - 416 c.

7. Савченко Л. А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні: Монографія / Л. А. Савченко. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 407 с.

8. Фасмер М. Этимологический словарь русского языка : [в 4 т.] / пер. с нем. О.Н. Трубачёвым. -- М. : Прогресс, 1964. -- Т. 4. -- 1973. -- 855 с. (с доп.)

9. Финансовый контроль: Учеб.пособие / Е.Ю.Грачева, Г.П.Толстопятенко,Е.А. Рыжкова.- М.:Издательский дом «Камерон», 2004. - 272 с.

10. Химичева Н. И. Финансовое право / Н. И. Химичева. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Юристъ, 2004. -749 с.

11. Юхимчук А. Система фінансового контролю - з глибин історії до нинішніх днів / А. Юхимчук // Трибуна. -- 1999. -- № 1-2. -- С. 29-30.

Размещено на Allbest.ru