Державний борг України: оцінка та напрями підвищення ефективності управління

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 336.27

ДЕРЖАВНИЙ БОРГ УКРАЇНИ: ОЦІНКА ТА НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ УПРАВЛІННЯ

Сальникова Т.В.

Предмет дослідження: теоретичні та практичні аспекти управління державним боргом України.

Мета роботи полягає у оцінці сучасного стану державного боргу України та дослідженні напрямів підвищення ефективності управління ним.

Методи та методологія дослідження. Методологічну і теоретичну основу дослідження становлять праці зарубіжних і вітчизняних учених. У роботі застосовано низку наукових методів, у тому числі - методи аналізу та синтезу, узагальнення та порівняння.

Результати роботи. У статті оцінено стан державного зовнішнього та внутрішнього боргу, гарантованого державою боргу, частку боргу у ВВП та боргове навантаження на 1 особу в Україні. В результаті дослідження встановлено основні тенденції управління державним боргом, виявлено основні чинники зростання державного боргу в Україні, існуючі методи управління боргом. Розглянуто основні причини, що призвели до критичного стану державного боргу в Україні. Показано, що основними чинниками, що спричинили зростання боргового навантаження, є девальвація гривні, падіння реального ВВП, зниження внутрішнього споживчого попиту внаслідок інфляційних процесів та безробіття, негативний вплив реальної процентної ставки НБУ на боргову сферу, обмеження функціонування ринку позичкового капіталу тощо.

Розглянуто досвід Польщі з виходу із боргової ями, а також підходи до управління державним боргом у європейських країнах. Проаналізовано існуючу боргову політику України та можливі напрями її удосконалення для покращення ситуації.

Галузь застосування результатів. Бюджетна політика. Управління державним боргом. Одержані результати можуть бути використані для управління державним боргом та аналізу боргової політики в Україні.

Висновки. У 2017 р. Україна має надмірне боргове навантаження переважно через зовнішні запозичення, критичний показник боргу відносно ВВП та тенденції до зростання зовнішнього боргу, зниження можливостей його обслуговування, що свідчить про гостру необхідність вживання заходів з удосконалення боргової політики, мінімізації боргу та посилення економіки України.

Уряд має сформувати ефективну систему управління боргом, яка забезпечила б при цьому фінансову стабільність. Важливими заходами удосконалення боргової політики є розробка середньострокової боргової стратегії, використання запозичень для цілей розвитку, діагностика структури боргу, орієнтація на внутрішній ринок та стимулювання ділової активності тощо. Важливим є формування цілісної системи законодавчого забезпечення регулювання витрат з обслуговування та погашення боргу, значна увага має бути приділена розвитку й постійному вдосконаленню питання управління ризиками, здатністю держави виконувати свої боргові зобов'язання.

Ключові слова: державний борг, боргова політика, зовнішній борг, внутрішній борг, гарантований борг, управління боргом, боргова ліквідність, стратегія управління боргом.

державний борг україна

Постановка проблеми. Сьогодні економічна ситуація характеризується нестабільністю, нарощенням кредитних зобов'язань, проблемами соціально-економічного характеру, низьким рівнем боргової безпеки, застоєм у перспективних галузях промисловості тощо. З огляду на економічну ситуацію, що склалась в Україні за останні роки у зв'язку із залежністю від зовнішнього кредитування та перспективами довгих років повернення отриманих коштів, питання удосконалення управління державним боргом є актуальним та надзвичайно важливим на даному етапі. Вже тривалий час, у зв'язку з політичною та економічною нестабільністю, кризовими процесами, надмірними зовнішніми запозиченнями в Україні спостерігаються проблеми з державним боргом, перевищення безпечних та граничних показників державного боргу. Для забезпечення соціально-економічного розвитку держави необхідно удосконалити механізм управління державним боргом, боргову політику держави.

Ступінь дослідження проблеми. Аналізу державного боргу, механізму управління ним, дослідженням економічно природи державного боргу, його сутності, обслуговування боргу присвячено багато праць вітчизняних науковців, серед яких В.П. Задорожний [4], В.П. Каменська [5], Л.В. Лисяк [1; 6; 7; 8], С.Л. Лондар [9], О.П. Макар [10], І.Я. Чугунов [17] та інші. Вчені характеризують роль і значення державного боргу, загальні тенденції його динаміки, надають рекомендації щодо удосконалення управління державним боргом. Проте, питання ефективного управління державним боргом на сьогодні залишається актуальним у зв'язку із стабільним зростанням державного боргу та витрат на його обслуговування.

Метою статті є дослідження сучасного стану та динаміки державного боргу України та окреслення основних напрямів ефективного управління ним.

Виходячи з мети, основними завданнями дослідження є оцінка динаміки державного боргу України за останні роки, визначення методів ефективного управління боргом, аналіз зарубіжного досвіду управління державним боргом, пошук шляхів удосконалення боргової політики.

Виклад основного матеріалу дослідження. Відповідно до Бюджетного кодексу України, державний борг - це загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають внаслідок державного запозичення [2].

Державний борг може бути зовнішнім та внутрішнім, прямим та гарантованим. Залежно від джерел, із яких здійснюються запозичення, державний борг може бути внутрішнім (заборгованість держави всім громадянам чи юридичним особам, які тримають внутрішні державні облігації) чи зовнішнім (запозичення держави на зовнішньому ринку). Прямий борг - це загальна сума безумовних боргових зобов'язань країни за отримані та непогашені на визначену дату кредити (позики), які з'являються в результаті державних запозичень. Або це - запозичення фінансових ресурсів урядом, гарантований - це гарантовані урядом запозичення приватного сектору національної економіки.

Гарантований державою борг - загальна сума боргових зобов'язань суб'єктів господарювання - резидентів України щодо повернення отриманих та непогашених станом на звітну дату кредитів (позик), виконання яких забезпечено державними гарантіями [2]. Тобто, якщо суб'єкт господарювання не може погасити гарантований державою борг, фінансова відповідальність за погашення переноситься на державний бюджет.

Зовнішній борг визначає боргову безпеку держави, а отже, і її економічну та національну безпеку, є фактором розвитку національної економіки.

Правове регулювання державного та гарантованого державою боргу в Україні здійснюється відповідно до Конституції України, Бюджетного Кодексу України та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини, які виникають у зв'язку з погашенням та обслуговуванням державного та гарантованого державою боргу. Право на здійснення державних запозичень в межах Закону Про Державний бюджет України, належить державі в особі Міністра фінансів за дорученням Кабінету Міністрів України. Управління державним боргом в Україні здійснюється при тісній взаємодії і співпраці Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національного банку України та Державного казначейства України, що несуть відповідальність за розробку та реалізацію ефективної боргової стратегії держави, мета якої - забезпечення фінансової стабільності та боргової стійкості країни.

Виникнення боргу пов'язують із об'єктивними та суб'єктивними чинниками. До об'єктивних відносять погіршення світової економічної кон'юнктури, боргові зобов'язання за правом правонаступництва і попередніми запозиченнями, застосування нових виробничих технологій тощо. До суб'єктивних чинників відносять нецільове використання бюджетних коштів, маніпулювання податковою політикою, невірну курсову політику НБУ, неефективне регулювання величини процентних ставок та інші [10].

Важливим є допущення державного боргу в тих випадках, коли витрати на його обслуговування сприяють збільшенню доходів держави у майбутніх періодах. В Україні ж залучені кошти спрямовуються не на інвестиції, а на повернення попередніх боргів, покриття дефіциту бюджету тощо [4].

Для поліпшення управління державним боргом в Україні була прийнята Середньострокова стратегія управління державним боргом на 2013-2015 рр. Вона визначала потенційні фактори ризику для України: зменшення попиту на вітчизняні товари та послуги на зовнішньому ринку, погіршення показників платіжного балансу, девальвація/ревальвація національної валюти, погіршення ситуації на світовому фінансовому ринку, залежність банківського сектору від зовнішніх кредитних ресурсів. Стратегія також окреслювала ряд шляхів задоволення потреб держави у позикових ресурсах шляхом фінансування державного бюджету за мінімально можливої вартості обслуговування державного боргу з урахуванням ризиків та утримання обсягу державного боргу на економічно безпечному рівні, серед яких:

- оптимізація структури державного боргу в розрізі валюти і відсоткових ставок;

- мінімізації ризиків, пов'язаних з рефінансуванням;

- запобігання виникненню пікових навантажень на державний бюджет при здійсненні платежів за державним боргом;

- здійснення запозичень для підтримки та розвитку пріоритетних сфер економіки;

- забезпечення системного підходу до міжнародної інтеграції та співпраці;

- запровадження стратегії залучення, ефективного використання та моніторингу зовнішньої допомоги;

- розширення співпраці з міжнародними організаціями, в тому числі міжнародними фінансовими організаціями;

- забезпечення прозорості діяльності, пов'язаної з управлінням державним боргом, та публічності відповідної інформації [14].

В Стратегії національної безпеки України зазначено, що однією з актуальних загроз національній безпеці України є неефективне управління державним боргом. Як відомо, для управління державним боргом застосовуються наступні методи: конверсія, консолідація, уніфікація, рефінансування, реструктуризація позик, обмін боргу на акції національних підприємств чи національну валюту, відстрочення погашення і анулювання позики або всіх раніше випущених позик та ін. Загострення проблеми бюджетного дефіциту та накопичення державного боргу, які на сьогодні стають загрозою фінансовій безпеці держави на порядок денний висунуло проведення фіскальної консолідації. Л.В.Лисяк встановлено, що впровадження політики фіскальної консолідації в Україні потребує відповідних інституційних змін, що стосуються фінансових органів та правових норм, урахування чинників, які мають відношення до бюджетної системи країни (зміна законодавства; виборчі програми; тіньова економіка); традиції і звичаї [8].

Забезпечення фінансової безпеки передбачається шляхом ефективного використання бюджетних коштів, міжнародної економічної допомоги та ресурсів міжнародних фінансових організацій, дієвого контролю за станом державного боргу [8].

У 2017 р. затверджено Програму управління державним боргом на 2017 р. [12] та Стратегія реформування системи управління державними фінансами на 2017-2020 рр. [14]. У п'ятій частині Стратегії визначено основні завдання управління боргом:

• підвищення стійкості державного боргу;

• створення умов для зниження частки державного боргу, номінованого в іноземній валюті, шляхом розвитку ринку облігацій внутрішньої державної позики, номінованих у національній валюті;

• розширення бази інвесторів у державні цінні папери.

Очікуваними результатами реалізації завдань мають стати (і певні результати вже є) [4]:

• затвердження у 2017 р. Середньострокової стратегії управління державним боргом на 2018-2020 рр.;

• наявність актуальних цінових орієнтирів за результатами розміщення облігацій внутрішньої державної позики, номінованих у національній валюті, строком від трьох місяців до п'яти років (2018 рік);

• відкриття у 2017 р. провідним європейським депозитарієм рахунка в депозитарії Національного банку.

У свою чергу Програма на 2017 р. визначає основні показники Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 р.» в частині державного боргу, боргові інструменти обслуговування державного боргу, структуру державного боргу на рік та оцінку ризиків.

У табл. 1 представлено динаміку державного боргу в розрізі зовнішнього та внутрішнього боргу.

Таблиця 1.

Джерело: побудовано автором за даними [15]

Враховуючи боргові зобов'язання України, показник боргового навантаження на 1 особу у 2016 р. складає 45130 грн., що на 33834 грн. більше за показник 2012 р. З цієї суми 85,5% - державний борг (34,75% - внутрішній, 50,79% - зовнішній), 14,45% - гарантований борг.

При обслуговуванні державного боргу в 2013-2015 рр. загальний обсяг витрат на погашення й обслуговування державного боргу становив 50,3% усіх витрат державного бюджету за рік. У 2014 р. цей показник становив 32,4%, а у 2013 - 23,3%. Відсоток виконання плану з погашення боргу зменшується, не досягнувши 100% в жодному році. З огляду на це, виникає питання щодо доцільності державної політики управління боргом та необхідності її удосконалення

Програмою управляння державним боргом на 2017 р. передбачено наступні показники. Загальні виплати за державним боргом, що мають бути здійснені у 2017 р. за рахунок коштів державного бюджету: 240897,4 млн. грн., з яких 70,0% , або 168698,6 млн. грн. - виплати за внутрішнім боргом та 30,0%, або 72198,8 млн. грн. - за зовнішнім боргом.

У 2017 р. обсяг платежів з погашення державного боргу становить 129559,0 млн. грн., з яких 98621,0 млн. грн., або 76,1%, становлять зобов'язання за внутрішнім боргом, а 30938,0 млн. грн., або 23,9%, - за зовнішнім боргом, з яких:погашення зобов'язань перед МВФ - 16836,4 млн. грн., перед МБРР - 7304,8 млн. грн., перед ЄБРР - 3251,8 млн. гривень.

Обсяг платежів з обслуговування державного боргу на 2017 р. прогнозується в сумі 111338,4 млн. грн. Найбільші за обсягами платежі з погашення державного боргу у 2017 р. передбачено за облігаціями внутрішньої державної позики (ОВДП) 2013 року в сумі 29068,1 млн. грн., ОВДП 2016 року в сумі 24702,5 млн. грн., ОВДП 2014 та 2012 років у сумі 10935,0 млн. грн. та 9212,9 млн. грн. відповідно.

Співвідношення обсягу виплат з обслуговування державного боргу та доходів загального фонду державного бюджету за 2017 р. орієнтовно становитиме 16,6%. Середньозважений строк погашення державного боргу становитиме не менше 5,2 року. За попередніми розрахунками на кінець 2017 р. питома вага державного боргу в іноземній валюті може становити 71,1% та в національній валюті - 28,9%. Водночас це співвідношення може змінюватися залежно від рівня девальвації національної валюти, виду запозичень та/або кон'юнктури фінансового ринку.

Станом на 31 грудня 2017 р. частка державного зовнішнього боргу орієнтовно становитиме 66,3% обсягу державного боргу, а державного внутрішнього боргу - 33,7%. При цьому питома вага довгострокових боргових інструментів становитиме 64,1%, середньострокових - 34,8%, короткострокових - 1,1% [14].

Основними чинниками, що спричинили зростання боргового навантаження, є девальвація гривні (що призвело до збільшення боргу та вартості його обслуговування), падіння реального ВВП, зниження внутрішнього споживчого попиту внаслідок інфляційних процесів та безробіття, негативний вплив реальної процентної ставки НБУ на боргову сферу та обмеження функціонування ринку позичкового капіталу. Крім цього, наявна низка бюджетних проблем: необхідність покриття дефіциту Пенсійного фонду, фінансування за рахунок державних запозичень дефіциту державного бюджету, зростання якого обумовлено збільшенням видатків на оборону та обслуговування державного боргу; невиконання планів надходжень від приватизації державного майна, необхідність державної підтримки державних підприємств та банків.

Тенденція зростання частки гарантованого державою боргу вплинула на зниження рівня боргової безпеки країни. Збільшення частки державного боргу в іноземній валюті сприяє зростанню валютних витрат уряду з обслуговування боргових зобов'язань, створює загрозу подальшої девальвації гривні [9].

У розвинутих зарубіжних країнах не існує єдиної моделі управління державним боргом. Виокремлюють три основні моделі інституційного забезпечення управління державним боргом:

1. Банківська модель - центральний банк країни здійснює управління державним боргом.

2. Урядова модель - управління державним боргом здійснює певна урядова структура (Міністерство фінансів, Державне казначейство та ін.).

3. Агентська модель - окрема структура (агентство) вибирає оптимальні методи управління державним боргом.

Найпоширеніша серед розвинутих країн агентська модель управління державним боргом. Її застосовують в більшості країн - членів ЄС. В різних країнах сфера повноважень агентств відрізняється. Агентства підпорядковуються переважно міністерству фінансів (казначейству) і покликані виконувати від його імені та за його дорученням операції з випуску, обслуговування та погашення державних цінних паперів. Урядову модель використовують в Чехії, Естонії, Іспанії, Литві, Люксембурзі, Польщі, Словенії, Італії. Банківська модель найбільше підлягає критиці й застосовується лише на Кіпрі, Мальті й в Данії.

Для України особливий інтерес представляє досвід окремих країн Центральної і Східної Європи (зокрема Польщі, Угорщини, Чехії), котрі майже одночасно почали трансформацію власних політичних і економічних систем, але досягли різних результатів в процесі ринкових перетворень.

Зокрема, Польща мала найбільшу зовнішню заборгованість серед колишніх соціалістичних кран: у 1990 р. вона дорівнювала 49 млрд. дол. У 1981-1989 p.p. Польщі вдалося укласти чотири угоди про реструктуризацію зовнішнього боргу з офіційними кредиторами і сім - з комерційними банками. Наприкінці 1993 р. зовнішня заборгованість Польщі дорівнювала вже 47,1 млрд. дол. США. Цей обсяг заборгованості став результатом досягнутої 1991 р. угоди з Паризьким клубом, яка відкрила шлях до 50% скорочення самої заборгованості та її реструктуризації до 2009 р. Частина залишеного боргу була пролонгована на 19 - 23 роки з пільговим періодом у 4 - 12 років із прогресивною шкалою амортизації, що забезпечує лише поступове зростання навантаження з обслуговування боргу. Причому польський борг знижувався в два етапи під наглядом МВФ [10].

В цілому, програми фінансово-економічної стабілізації в постсоціалістичних країнах ґрунтувались на принципах чітких бюджетних і грошово-кредитних обмежень, зниження інфляції, метою котрих була стабілізація всієї внутрішньоекономічної системи і зовнішньоекономічного положення, в тому числі на світових фінансових ринках.

Істотним джерелом фінансування постсоціалістичних країн стали відтермінування і реструктуризація платежів за зовнішніми боргами, так зване «спеціальне фінансування». Реструктуризація боргів офіційними кредиторами полегшила фінансово-економічний стан країн Центральної та Східної Європи, сприяла відновленню їхньої платоспроможності, стимулюючи залучення нових джерел фінансування [10]. Із зарубіжного досвіду слід акцентувати увагу на застосуванні методу «цільових орієнтирів» в оцінці ефективності боргової політики. Його застосування передбачає активну політику у здійсненні запозичень та операціях з державним боргом, серед яких - достроковий викуп, хеджування, сек'юритизація боргу [5].

Повністю підтримуємо дослідників напрямів удосконалення боргової політики, які стверджують, що стратегічною її метою для України повинно бути залучення фінансових ресурсів для ефективної реалізації програм інституційного та інвестиційного розвитку із забезпеченням стабільного безпечного співвідношення державного боргу та ВВП, пошук оптимального співвідношення між борговим та податковим фінансуванням бюджетних видатків. Важливо також поєднати ринкові та інституціональні механізми управління державним боргом, використовувати зарубіжний досвід врегулювання боргу, розмежовувати запозичення на погашення державного боргу та запозичень на розвиток [5].

Для підвищення ефективності боргової політики дослідники рекомендують вжити наступні заходи:

1. Забезпечення подальшого виконання заходів програми в рамках Механізму розширеного фінансування (EFF) України Міжнародним валютним фондом та зміцнення співпраці з іншими міжнародними фінансовими організаціями;

2. Вдосконалення боргової політики України та перехід до стратегічного управління державним боргом.

3. Законодавче закріплення та реалізацію середньострокової стратегії бюджетного планування та прогнозування;

4. Посилення регулювання державного боргу в частині оптимізації співвідношення обсягів, структури, вартості та джерел його погашення шляхом законодавчого забезпечення еквівалентності бюджетно- податкових змін та запровадження боргових фіскальних правил як чинників оптимізації державних запозичень, зокрема, утримання балансу в емісійній діяльності та стягненні податків при нарощування боргу та збільшенні вартості його обслуговування;

5. Активізація розвитку вітчизняного внутрішнього фінансового ринку як елементу цілісної фінансової системи та зниження вартості державних запозичень;

6. Підвищення якості середньострокового економічного прогнозування та планування [13].

Крім використання інструментів активного управління державним боргом слід переорієнтуватись на використанням розширеного інструментарію запозичень, випробуваних зарубіжною практикою.

Висновки. У 2017 р. Україна має надмірне боргове навантаження переважно через зовнішні запозичення, критичний показник боргу відносно ВВП та тенденції до зростання зовнішнього боргу, зниження можливостей його обслуговування, про гостру необхідність вживання заходів з удосконалення боргової політики, мінімізації боргу та посилення економіки України.

Проблема пошуку шляхів удосконалення управління боргом в Україні та їх використання зараз постає як ніколи актуально, зокрема в розрізі зовнішнього державного боргу.

Уряд має сформувати ефективну систему управління боргом, яка забезпечила б при цьому фінансову стабільність. Важливими заходами удосконалення боргової політики є розробка середньострокової боргової стратегії, використання запозичень для цілей розвитку, діагностика структури боргу, орієнтація на внутрішній ринок та стимулювання ділової активності тощо. Важливим є формування цілісної системи законодавчого забезпечення регулювання витрат з обслуговування та погашення боргу, значна увага має бути приділена розвитку й постійному вдосконаленню питання управління ризиками, здатністю держави виконувати свої боргові зобов'язання.

Список використаних джерел

1. Бюджетна складова реалізації домінантних напрямів суспільного розвитку / Гриценко О.В., Качула С.В.,Роменська К.М. та ін. За наук. ред. д.е.н., проф. Л.В.Лисяк. - Д.: ДДФА, 2015. - 396 с.

2. Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 № 2456-VI зі змінами та доповненнями [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.Ua/laws/show/2456-17/paran385#n385.

3. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2015 р. / [Зубенко В.В., Самчнська І.В., Рудик А.Ю. та ін.]. - К., 2016. - 80 с. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.ibser.org.ua.

4. Задорожний В.П. Удосконалення механізму управління державним боргом України / В.П. Задорожний //Інвестиції: практика та досвід. - №23. - 2015. - С. 23-26.

5. Каменська В.П. Напрями оптимізації системи управління державним боргом України / В.П. Каменська [Електроннийресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/Soc_Gum/Evu/2011_17_1/Kamenskaia.pdf.

6. Лисяк Л.В. Роль і значення державного боргу в грошово-кредитній та податковій політиці України /Л.В.Лисяк//Світ фінансів. - 2016. - Вип.3. - С. 16-26.

7. Лисяк Л.В. Боргова політика України в умовах реформування системи публічних фінансів / Л.В.Лисяк //Економічний вісник університету: Зб. наук. праць. - 2015. - Вип. 27/1 - С.189-195.

8. Лисяк Л.В. Політика фіскальної консолідації в Україні як інструмент стабілізації державних фінансів / Л.В.Лисяк // [Електронний ресурс] / Ефективна економіка. - 2015. - №8. - Режим доступу: http:www.economy.nayka. com.ua

9. Лондар Л.П. Оцінка стану державного боргу та ключові напрями підвищення рівня боргової безпеки України / Л.П.Лондар // Серія «Економіка». -№69 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/derzhavniy_borg-cc2fd.pdf.

10. Макар О. П. Світовий досвід управління державним боргом та перспективи його застосування в Україні / О. П. Макар , Г. Я. Ільницька-Гикавчук , І. С. Дулин // Ефективна економіка № 10. - 2013 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=2435.

11. Міністерство фінансів України: Борг [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/news/borg.

12. Наказ МФУ «Програма управління державним боргом на 2017 рік» від 31.01.17 № 19 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.minfin.gov.ua/news/view/nakaz-ministerstva-vid--pro- zatverdzhennia-prohram-upravlinnia-derzhavnym-borhom-na--rik?category=borg.

13. Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 6 травня 2015 року «Про Стратегію національної безпеки України»: Указ Президента України від 26 травня 2015 року № 287/2015 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/287/2015.

14. Розпорядження КМУ «Про схвалення Стратегії реформування системи управління державними фінансами на 2017-2020 роки» від 08.02.17 № 142-р [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/142-2017-%D1%80/print1456789318963279.

15. Статистичні матеріали щодо державного та гарантованого державою боргу України:

Міністерство фінансова України [Електронний ресурс]. - Режим доступу:

http://www.minfin.gov.ua/news/view/statystychni-materialy-shchodo-derzhavnoho-ta-harantovanoho-derzhavoiu- borhu-ukrainy_2016?category=borg&subcategory=statistichna-informacija-schodo-borgu.

16. Ціна держави. Державний борг [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://cost.ua/budget/debt/.

17. Чугунов І.Я. Фінансова політика України в умовах глобалізації економіки / І.Я.Чугунов, М.Д. Пасічний // Вісник КНТЕУ. - 2016. -№ 5. - С. 5-18.