Ратифікація європейських стандартів фінансового забезпечення місцевих бюджетів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет державної фіскальної служби України

РАТИФІКАЦІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТАНДАРТІВ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ МIСЦЕВИХ БЮДЖЕТIВ

Л.О. Першко, к.е.н., доцент, с.н.с.

Постановка проблеми

Глобалізаційні процеси не залишили поза увагою питання розвитку фінансів місцевого самоврядування та регіонального розвитку. Виступаючи найдрібнішими складовими великої світової спільноти, територіальні громади в сучасних умовах розвитку України є найбільш вразливими до прояву масштабних кризових явищ. Однією з важливих умов побудови демократичної держави є самостійність і незалежність органів місцевого самоврядування. Цілеспрямований вплив місцевого самоврядування на формування суспільних відносин можливий лише за достатнього обсягу фінансових ресурсів у їхньому розпорядженні. Саме тому виникає потреба зміцнення і розширення фінансової бази місцевих органів влади, на які покладено виконувати свої повноваження відповідно до чинного законодавства України.

Аналіз останніх досліджень i публікацій

Теоретичні та практичні проблеми децентралізації та фінансового забезпечення місцевого самоврядування, удосконалення міжбюджетних відносин в Україні досліджували такі українські вчені, як О. Василик, В. Базилевич,, С. Гасанов, Єпіфанов, Т. Єфименко, М. Карлін, О. Кириленко, I. Лютий, I. Луніна, В. Опарін, Л. Тарангул, Федосов, I. Сало, С. Юрій та інших. Проте окремі аспекти проблеми потребують більш детального дослідження.

Постановка завдання

На основі викладеного, можна сформулювати завдання дослідження, яке полягає у дослідженні особливостей формування доходів місцевих бюджетів України в умовах запровадження європейського досвіду самоврядування та рекомендацій міжнародних фінансових організацій.

Виклад основного матеріалу дослідження

Проаналізувавши тексти низки міжнародних актів публічно- правового характеру щодо захисту прав місцевого самоврядування, можна зробити висновок, що їхні положення можна розглядати лише як загальні принципи, а не конкретизовані заходи, спрямовані на доведення бюджетної системи до задовільно децентралізованого вигляду.

Серед розглянутих міжнародних договорів у цій галузі саме Європейській хартії місцевого самоврядування [1] належить провідна роль, оскільки вона узагальнює вимоги своїх попередників, а більш пізні акти у тій чи іншій мірі повторюють її положення. Ця Хартія була беззастережно ратифікована нашою державою у 1997 році, проте виникають питання щодо виконання її вимог на практиці.

Однією з важливих вимог Хартії є диверсифікований і гнучкий характер фінансового забезпечення і повинні забезпечувати можливість приводити наявні ресурси, наскільки це практично можливо, у відповідність до реального зростання вартості виконуваних ними завдань. Під диверсифікацією розуміють володіння найрізноманітнішими фінансовими активами, кожен з яких має різний рівень ризику, з метою зниження загального ступеня ризику портфеля у цілому. В даному аспекті основними завданнями держави є раціональне використання наявних ресурсів і визначення повноважень, які необхідно залишити за собою, та тих, які можна делегувати органам місцевого самоврядування; котрі із джерел надходжень виявляться більш результативним у розпорядженні «центру», а котрі принесуть більше доходів на місцях; який розподіл прав стимулюватиме усі ланки системи до ефективної діяльності та співпраці на користь спільної стратегії. Аналізуючи структуру доходів місцевих бюджетів України, приходимо до висновку, що сучасну бюджетну політику держави не можна назвати ефективною, адже в усіх місцевих бюджетів критично високий рівень залежності від трансфертів, а дохідність власних джерел перебуває на незадовільному рівні.

За даними Міністерства фінансів [2], за 2016 рік до загального фонду місцевих бюджетів (без урахування трансфертів) надійшло 146,6 млрд. грн., що складає 116,3% від річного обсягу надходжень, затвердженого місцевими радами. Приріст надходжень до загального фонду проти 2015 року (у співставних умовах та без урахування територій, що не підконтрольні українській владі) склав 49,3% або + 48,4 млрд. грн.

Наступне, право на фінансові ресурси - за європейськими стандартами частка місцевих В ст. 9 Європейської Хартії сказано, що принаймні частина фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування формується за рах у- нок місцевих податків та зборів, розмір яких вони мають повноваження встановлювати в межах закону.

Джерела наповнення місцевих бюджетів було розширено, починаючи з 2015 року, за рахунок передачі з державного бюджету на місця цілої низки податків, а також запровадження нових зборів. Так, на сьогодні, місцеві органи влади збирають 10% податку на прибуток підприємств, 100% державного мита, 100% плати за надання адмінпослуг. Крім того, у місцеві бюджети надходять збори з роздрібного продажу підакцизних товарів (пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, нафтопродуктів) за ставкою 5% вартості реалізованого товару. Як свідчать дані бюджетного моніторингу [1 ], темп росту фактичних надходжень ПДФО у місцеві бюджети до 2015 року становить 147,3%, плати за землю - 161,2%. При цьому, у 21 регіонах відповідно темп росту вище середнього по Україні. Загалом обсяг надходжень ПДФО за 2016 рік склав 79,0 млрд. грн., рівень виконання річного показника, затвердженого місцевими радами становить 112,9%, надходження плати за землю - 23,3 млрд. грн., рівень виконання річного показника, затвердженого місцевими радами - 114,7%. Фактичні надходження податку на нерухоме майно за 2016 рік склали 1,4 млрд. грн. Станом на 01.01.2017 фактичні надходження акцизного податку склали 11,6 млрд. грн. Як бачимо, заміна попереднього складу платежів новими дала свій ефект - збір за місця для паркування транспортних засобів, збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності та туристичний збір принесли разом у 1,5 рази більше коштів до бюджету, ніж попередні 16 податків. Проте і досі ці суми залишаються фінансових ресурсів у консолідованому бюджеті країни має становити 40-60% [3]. Незважаючи на обраний та декларований «європейський вектор», в Україні більша частина ресурсів держави акумулюється у Державному бюджеті України (близько 80%). Отже, закладене у Європейській хартії право місцевої влади накопичувати ресурси шляхом надходження відповідних доходів до бюджету «дефакто» виконується, проте європейським стандартам за використанням фінансових інструментів та у кількісному плані не відповідає (табл. 1).

Таблиця 1

Доходи зведеного, державного та місцевих бюджетів у 2013-2016 роках

Крім того, в Хартії визначено, що Захист більш слабких у фінансовому відношенні органів місцевого самоврядування передбачає запровадження процедур бюджетного вирівнювання або аналогічних заходів з метою подолання наслідків нерівного розподілу потенційних джерел фінансування і фінансового тягаря, який вони повинні нести. Такі процедури або заходи не повинні звужувати свободу дій органів місцевого самоврядування в межах власної відповідальності. Так, після прийняття Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» [5], в Україні, починаючи з 2015 року, почала функціонувати нова система міжбюджетних відносин, яка згідно зі ст. 98-99 Бюджетного кодексу України базується на принципово новому механізмі горизонтального вирівнювання податкоспроможності територій, складовими якого є базова та реверсна дотації. За результатами горизонтального вирівнювання визначається розмір міжбюджетного трансферту для місцевих бюджетів, що мають прямі міжбюджетні відносини з державним бюджетом, а саме місцеві бюджети з рівнем надходжень: - нижче 0,9 середнього показника по Україні отримують базову дотацію (80 відсотків суми, необхідної для досягнення показника 0,9), що підвищить рівень їх забезпеченості; - нижче 0,9 середнього показника по Україні отримують базову дотацію (80 відсотків суми, необхідної для досягнення показника 0,9), що підвищить рівень їх забезпеченості; - в межах від 0,9 до 1,1 - вирівнювання не здійснюється; - вище 1,1 середнього показника по Україні частину надходжень передаватимуть до державного бюджету (реверсна дотація). При цьому кошти вилучатимуться не в повному обсязі, як за діючою системою, а лише 50 відсотків перевищення індексу податкоспроможною^ 1,1 до середнього значення по Україні [6]. Вирівнювання здійснюється за двома податками: - податком на прибуток підприємств приватного сектору економіки (10%) - по обласних бюджетах; - податком на доходи фізичних осіб - по бюджетах міст, районних та обласних бюджетах. Всі решта платежів залишаються в розпорядженні місцевих органів влади в повному обсязі.

Так, станом на 01.01.2017 місцеві бюджети одержали 196,0 млрд. грн. трансфертів, що складає 99,6% від передбачених розписом асигнувань на 2016 рік. Базова дотація перерахована в сумі 4,7 млрд. грн. або 98,0% до розпису асигнувань на рік.. Як засвідчила практика, зміна видів субвенцій для місцевих бюджетів України згідно Бюджетного кодексу покращили ефективність їх використання і цільове спрямування, проте поки що українське законодавство не пройшло апробацію європейськими стандартами. Статистика показує, що більш ніж 90% місцевих бюджетів України - дотаційні, а це, на нашу думку, є найяскравішим підтвердженням нераціонального підбору дохідних джерел для відповідних інститутів.

Планомірним, на нашу думку, є впровадження податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Цей платіж відповідає принципам рівномірності та низької залежності від циклічних процесів у економіці. Проте в сучасних умовах, коли оподаткуванню підлягає житлова площа, зменшена на податкову пільгу, надходження цього платежу будуть майже невідчутними [3]. Слід переглянути умови справляння даного податку на користь вдалого досвіду зарубіжних країн, де оподаткуванню підлягає ринкова або балансова вартість майна.

Висновки

В нинішніх умовах економічного розвитку варто було б відійти від практики поділу бюджету на загальний та спеціальний фонди, а виділити у складі місцевих бюджетів фонди коштів, що враховуються, та що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів із віднесенням до останнього джерел так званого другого кошику, а також сучасного спеціального фонду, що дозволить наочно продемонструвати рівень державного забезпечення фінансовими ресурсами виконання делегованих місцевій владі повноважень. Навіть при позитивних результатах роботи місцевої влади її бюджету загрожує вилучення, яке апріорі відбиває бажання до ефективнішої роботи по залученню фінансових ресурсів. Перегляд умов визначення індексу подат- коспроможності, нормативу бюджетної забезпеченості та розрахунку обсягу трансфертів, а також проведення адміністративно-територіальної реформи в напрямку укрупнення сільських рад дозволить підвищити самодостатність місцевих бюджетів та зменшити їх залежність від дотацій. Принципи стабільної результативності, але, разом з тим, і гнучкого керування пропагує Європейська хартія місцевого самоврядування. У дохідні джерела місцевих бюджетів повинен бути вбудований механізм саморегулювання - здатність оперативно збільшуватись у відповідності до зростаючих поточних потреб. З часу ухвалення Хартії минуло уже 20 років, за які наша держава, безперечно, зробила значний крок уперед, проте реформи рухаються надто повільними темпами, що стає на заваді ефективному функціонування інституту місцевого самоврядування.

Список використаної літератури

Ключові слова. Глобалізаційні процеси, децентралізація влади; місцеві фінанси; місцеве самоврядування; місцеві бюджети; фінансові ресурси; ресурсний потенціал; джерела доходів, Європейська хартія місцевого самоврядування.

Аннотация

Ключевые слова. Глобализационные процессы, децентрализация власти; местные финансы; местное самоуправление; местные бюджеты; финансовые ресурсы; ресурсный потенциал; источники доходов, Европейская хартия местного самоуправления.

Annotation