Проблеми подолання бюджетного дефіциту в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru//

Размещено на http://www.allbest.ru//

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ТА НАУКИ УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет економіки та підприємництва

Кафедра Фінансів, банківської справи та страхування

КУРСОВА РОБОТА

З дисципліни Фінанси

на тему:

«Проблеми подолання бюджетного дефіциту в Україні»

Вінниця - 2017



ВСТУП

Світова фінансова наука неоднозначно підходить до оцінки наслідків впливу бюджетного дефіциту на соціально-економічні процеси у суспільстві. Тому, розглядаючи соціально-економічні наслідки бюджетного дефіциту, необхідно враховувати різні чинники та способи впливу дефіциту на розвиток економіки, соціальної сфери, рівень соціального захисту населення з урахуванням конкретних ситуацій. Зважаючи на такі підходи, наслідки можуть бути позитивними, негативними або їх взагалі може не бути.

Проблематика подолання дефіциту державного бюджету залишається досить актуальною для України. Саме тому, бюджетний дефіцит характеризується перевищенням видатків державного бюджету над його доходами, що в майбутньому призводить до негативних наслідків в економіці країни, причинами якого виступають спад виробництва; зниження ефективності функціонування окремих галузей; несвоєчасне проведення структурних змін в економіці або її технічного переоснащення; інші фактори, що впливають на соціально-економічне становище країни.

Щоб здійснювати свої функції, державі необхідні фінансові ресурси, при чому перелік функцій держави в процесі історичного розвитку збільшується. Якщо при зародженні та становленні держави їй були притаманні суто політичні функції (утримання армії, державного апарату управління і влади), то на сучасному етапі переважна частина державних видатків, і видатків бюджету зокрема, пов'язана із здійсненням державою економічних і соціальних функцій - це видатки на державні інвестиції, на зовнішньоекономічну діяльність, на соціальні виплати населенню, на фінансування невиробничої сфери .

Бюджетний дефіцит характеризується перевищенням видатків державного бюджету над його доходами. Реальністю сьогодення є те, що більшість розвинутих країн не можуть збалансувати бюджети за доходами і видатками, а тому зводять його з дефіцитом. Зазначений факт зумовлює актуальність дослідження цих процесів в економіці, його впливу на джерела його фінансування.

Основною метою дослідження є комплексне теоретичне і практичне вивчення економічної природи і сутності дефіциту бюджету та його удосконалене управління. Відповідно до мети в роботі ставляться наступні завдання:

Визначити сутність бюджетного дефіциту, фактори його виникнення та види;

ознайомитись з причинами виникнення дефіциту;

ознайомитись з теоретичними аспектами управління бюджетного дефіциту;

дослідити вплив дефіциту бюджету на економіку;

проаналізувати динаміку дефіциту Державного бюджету України;

визначити вплив бюджетного дефіциту на національну безпеку;

охарактеризувати можливі джерела фінансування бюджетного дефіциту;

визначити можливості скорочення дефіциту державного бюджету;

Об'єктом дослідження курсової роботи є бюджетний дефіцит.

Предметом дослідження є методи оптимізації бюджетного дефіциту України.



РОЗДІЛ 1.Сутність та види бюджетного дефіциту

Бюджетний дефіцит - це фінансове явище, що не є обов'язково надзвичайним. В сучасному світі немає держави, яка б в ті або інші періоди своєї історії не стикалася з бюджетним дефіцитом.

Під дефіцитом бюджету розуміють об'єктивні економічні відносини між учасниками суспільного виробництва щодо використання коштів понад наявні закріплені джерела доходів бюджету через зростання граничних витрат виробництва. Бюджетний дефіцит виникає внаслідок незбалансованості бюджету, тобто нестачі бюджетних коштів у порівнянні з потребою в них для фінансування необхідного обсягу державних витрат[1].

Причинами виникнення бюджетного дефіциту та факторами, що зумовлюють його збільшення є:

надзвичайні події;

необхідність структурної перебудови економіки;

кризові явища в економіці;

недосконалість фінансового законодавства;

скорочення обсягів ВВП унаслідок падіння ефективності виробництва;

зростання та нераціональна структура бюджетних видатків;

неефективне функціонування бюджетного механізму;

нестабільність фінансового законодавства.

Бюджетний дефіцит виник як результат негативних явищ в економічному і політичному житті держави і підсилює їх у тому випадку, коли він перевищує встановлені світовим досвідом показники, в рамках яких бюджетний дефіцит, як правило, управляється в цивілізованому суспільстві. Тобто, в такому суспільстві він допускається і при чіткому управлінні може дати поштовх розвитку економіки за рахунок керованості процесів. Рівень дефіциту визначається по відношенню до ВВП, ВНП або до затверджених витрат бюджету, але він не може бути постійним і залежить від різних чинників, які впливають на розвиток економіки (зростання або зменшення капіталу, розвиток інфляційних процесів). Виходячи з цього, можна виділити активні і пасивні форми дефіциту бюджету[1].

Активний дефіцит бюджету дає можливість підштовхнути подальший розвиток економіки і зростання капіталу. Він характеризується спрямуванням коштів на інвестування економіки, що сприяє зростанню ВВП.

Пасивний дефіцит бюджету характеризується спрямуванням коштів на покриття поточних видатків - соціальні трансферти, виплату заробітної плати в бюджетній сфері, тощо.

Завдання полягає в тому, щоб знайти можливість за допомогою бюджетного дефіциту стимулювати економічний розвиток держави.

Отже бюджетний дефіцит виникає в результаті незбалансованості економіки, зниження доходів і різкого зростання витрат, викликаних безгосподарністю. Ринкова економіка не може ліквідувати дефіцит бюджету, якщо заходи, що стосуються стабілізації економіки і вирівнювання витрат з доходами, не будуть здійсненні. Під цим мається на увазі жорстокий режим економії коштів з боку всіх владних і управлінських структур.

Форми участі органів влади і управління в процесах скорочення дефіциту бюджету у кожної держави різні, але загальним для них є управління податковою політикою, бюджетним фінансуванням і регулюванням бюджетів всіх рівнів відповідно до економічного розвитку регіонів і чисельності населення.

Держава повинна формувати свою бюджетну політику таким чином, щоб домогтися скорочення бюджетного дефіциту. До заходів, які сприяли б, з однієї сторони, збільшенню доходів бюджету, а з іншої - скороченню державних видатків слід віднести:

створення сприятливих економічних умов для суб'єктів господарювання шляхом удосконалення податкової політики та інших складових бюджетного механізму;

спрямування бюджетних коштів на розвиток галузей, що визначають рівень економічної могутності держави, забезпечують впровадження передових наукових технологій у виробництво;

скорочення державного сектору економіки і, відповідно, бюджетного фінансування;

залучення іноземного капіталу;

зниження видатків на управління тощо.

Дефіцит бюджету приводить до збільшення державного боргу. Прийнято вважати, що якщо дефіцит державного бюджету не перевищує 5% ВНП країни, то він допустимий. Щорічні бюджетні дефіцити в сумі утворюють державний борг[1].

Отже, можна зробити висновок, що бюджетний дефіцит - це перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною. Є однією з основних причин інфляції, спричиняється економічною нестабільністю, скороченням надходжень до бюджету, зростанням видатків з бюджету. Також можна сказати, що бюджетний дефіцит це найскладніше явище. Бюджетний дефіцит оцінюється з позиції як окремо держави, так і фінансової системи загалом. Для держави перевищення видатків над доходами це негативне і небажане явище.

1.1 Фактори виникнення бюджетного дефіциту та його вплив на економіку

Бюджетний дефіцит сам по собі не може бути надзвичайно негативним для розвитку економіки і динаміки життєвого рівня населення. Усе залежить від факторів його виникнення.

Розглянемо фактори виникнення державного бюджетного дефіциту ( Таблиця 1.1).



Таблиця 1.1- Фактори виникнення дефіциту бюджету

Загальні фактори бюджетного дефіциту	Причини бюджетного дефіциту в Україні (кінець XX - початок XXI ст.)
Виникнення надзвичайних обставин (війни, стихійні лиха, техногенні аварії). Зміна економічного устрою. Криза політичної системи. Некомпетентність керівництва держави. Незадовільна робота державних служб. Необхідність здійснення крупних державних вкладень. Надання безкоштовної допомоги іншим державам. Структурна незбалансованість народного господарства. Крупномасштабний оборот "тіньового" капіталу. Недосконалість податкової системи. Низька ефективність суспільного виробництва. Нераціональна структура бюджетних витрат. Великі витрати на отримання силових структур. Неможливість одержання міжнародних кредитів. Низький рівень життя населення. Низький рівень соціального забезпечення.	Перехід від адміністративної економіки до ринкової. Ліквідація наслідків авари на Чорнобильській атомній станції. Неефективність податкової системи. Висока питома вага збиткових підприємств. Велика частка "тіньової" економіки. Низький рівень життя більшої частини населення України. Необґрунтовано великі витрати бюджетних коштів на фінансування деяких сфер (державного управління, законодавчої та виконавчої влади тощо)

*Сформовано з допомогою посібника[6]

Очевидно, що зменшення і повна ліквідація бюджетного дефіциту можуть бути забезпечені лише шляхом подолання причин, які його зумовлюють. Зрозуміло і те, що це справа багатьох років, протягом яких економіка буде функціонувати в умовах бюджетного дефіциту. Тому вплив його на державне господарство вимагає теоретичних досліджень.

Незважаючи на очевидність того, що бюджетний дефіцит негативно впливає на економіку, зокрема, стимулює в ній інфляцію, є й протилежні позиції. Само по собі існування бюджетного дефіциту не справляє вирішального впливу на економіку, не відображається на доходах населення, якщо сильно розвинутий приватний сектор. Однак навіть у країнах із розвинутою економікою, основою економічної системи яких саме і є високорозвинений недержавний сектор, існування державного дефіциту визнається гальмом економічного прогресу, не кажучи вже про його негативні соціальні наслідки [6].

Бюджетний дефіцит негативно впливає на розвиток економіки, стимулюючи інфляційні процеси. Він є гальмом економічного росту держави, не говорячи вже про його негативний вплив на соціальний розвиток держави. Однак у науковій літературі зустрічаються твердження, що дефіцит бюджету може мати позитивний вплив на пожвавлення економічного життя. З цим можна погодитися тільки частково тому що не сам дефіцит може сприяти економічній активності, а джерела його фінансування. У країнах, де добре розвинений ринок державних цінних паперів, величина бюджетного дефіциту має менш відчутний вплив на стан економіки в даному періоді, але його наявність обов'язково буде впливати на господарське життя в майбутньому. Тому бездефіцитний бюджет - об'єктивна вимога економічного розвитку держави.

Розрізняють поняття: стійкий дефіцит бюджету, що існує в довгостроковому періоді, і тимчасовий дефіцит, викликаний касовими розривами у виконанні бюджету або непередбаченими подіями і обставинами. Звичайно, не можна однозначно оцінювати негативні наслідки перевищення витрат над доходами навіть одного обсягу, що зафіксовані в різних соціально-економічних умовах. Крім того, для врахування впливу бюджетного дефіциту на економічну динаміку важливо також брати до уваги його тривалість, стабільність тенденцій (зростання чи скорочення) тощо. Тому на нетривалий період можна і за нормальних умов розвитку допустити певний бюджетний дефіцит, але лише тоді, коли завищені в порівнянні з доходами бюджетні витрати спрямовуються на економічні чи соціальні проекти, що, безумовно, забезпечить зростання (особливо шляхом економії) продуктивності праці. Саме нарощування результатів виробництва, насамперед предметів споживання, і веде до скорочення бюджетного дефіциту. Негативний вплив на економіку, що зумовлюється дефіцитним фінансуванням бюджетних витрат, безумовно провідна роль дефіциту в стимулюванні інфляційних тенденцій зумовлюють постійну увагу до його витратної і доходної частин. Світова практика розрізняє два види бюджетного дефіциту: структурний, тобто такий, що позначається певним базовим станом економіки, і циклічний, який коливається під впливом економічної кон'юнктури в конкретний період.

В Україні, беручи до уваги, що економічний спад і інфляція є прямим наслідком кризового стану всього господарства, весь бюджетний дефіцит можна характеризувати як структурний. Тому навіть за наявності на сучасному стані формування ринкових умов господарювання не слід було б покладатись на сили ринкового саморегулювання в подоланні бюджетного дефіциту та інфляції. В цих обставинах вкрай необхідна політика уряду, спрямована на подолання вищенаведених негативних явищ. Це передбачає наявність чіткої і обґрунтованої концепції виходу з кризового стану і розроблену у відповідності з нею бюджетну стратегію. [7, с. 361]

Головними причинами бюджетного дефіциту в Україні є: спад виробництва, зниження ефективності функціонування промисловості і сільського господарства, не продумана соціально-економічна політика держави.

1.2 Нормативно-правове забезпечення бюджетних відносин

З моменту здобуття незалежності в Україні постійно відбуваються радикальні економічні та політичні трансформації, зокрема перетворення моделі управління державними фінансами з авторитарної на демократичну. Конституція проголосила народ України єдиним джерелом влади і значно розширила повноваження представницького органу у сфері бюджетних прав. Створення бюджетної політики стало загальносуспільним процесом, а бюджет - результатом взаємодії індивідуальних, групових, регіональних інтересів.

Несвоєчасне прийняття Закону про Державний бюджет України фактично блокує діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування всіх рівнів і призводить до порушення принципів, встановлених: ст. 5 Конституції України. Крім того, відсутність Державного бюджету України призводить до порушення ч. 2 ст. 3 Конституції України, оскільки зазначене унеможливить реалізацію державою прав і свобод людини та їх гарантій, які визначають зміст і спрямованість діяльності держави, внаслідок відсутності фінансування.

Над проблемою законодавчо-нормативного регулювання працює багато вчених-економістів, таких як: С. Кондратюк, О. Лилик, В. Мальок, В. Опарін, М. Тапонюк та інші, але ця проблема потребує подальшого розвитку, тому що немає комплексного підходу щодо вирішення даного питання.

Враховуючи значну важливість якісного регулювання бюджетних відносин, тлумачення поняття «бюджетне законодавство» набуває великого значення. Як наслідок, визначення системи бюджетного законодавства Бюджетним кодексом України є дискусійним та потребує глибокого наукового аналізу, оскільки цей підхід лише ускладнює регулювання бюджетних відносин та його ефективність, що в свою чергу ускладнює реалізацію державою покладених на неї функцій[3].

У теорії права склалося декілька підходів, зокрема розуміння законодавства в широкому та вузькому значенні. Відповідно до першого підходу законодавство розуміється як сукупність всіх нормативно-правових актів держави. Прихильники цього підходу відносять до законодавства усю сукупність нормативно-правових актів, що діють в державі: законів, підзаконних нормативно-правових актів (укази Президента, постанови та декрети Кабінету Міністрів, рішення центральних органів виконавчої влади, міністерств та відомств, рішення органів місцевого самоврядування)

Другий підхід полягає в розумінні категорії «законодавство» як сукупності лише законів, що прийняті органом законодавчої влади (парламентом), не включаючи підзаконні нормативно-правові акти. Прихильники цього підходу вказують на неможливість включення до поняття «законодавство» підзаконних нормативних актів, оскільки це, фактично приводить до зрівняння значимості закону та підзаконного нормативно-правового акта, за юридичною силою, та підмінює закон підзаконним нормативним актом. Саме цей підхід є, на нашу думку, цілком прийнятним, проте в правотворчій та правозастосовній діяльності застосовується широке розуміння поняття «законодавства» до поняття «законодавство» підзаконних нормативних актів, проте це фактично приводить до зрівняння значимості закону та підзаконного нормативно-правового акта, за юридичною силою, та підмінює закон підзаконним нормативним актом. Функціонування бюджетної системи і здійснення бюджетних відносин в Україні відбувається на основі законодавчих та нормативно-правових актів, визначених ст. 4 Бюджетного кодексу України. До них належать:

Конституція України;

Бюджетний Кодекс України;

закон про Державний бюджет України;

інші закони, що регулюють бюджетні відносини;

нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу та інших законів України;

нормативно-правові акти органів виконавчої влади, прийняті на підставі і на виконання цього Кодексу, інших законів України та нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України;

рішення про місцевий бюджет;

рішення органів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, прийняті відповідно до цього Кодексу, та нормативно-правових актів [3].

Конституція України визначає основні засади формування бюджетної системи України, встановлює правовий статус головних суб'єктів бюджетного процесу. Однак слід зазначити, що Конституція завдяки своїй особливій правовій природі, є особливим конституційним нормативно-правовим актом, і це викликає суперечки в правовій науці з приводу включення останньої в якості елементу до спеціальних галузей законодавства.

Бюджетний кодекс України є основним джерелом бюджетно-правових норм, Закон України про Державний бюджет охоплює предметом правового регулювання саме формування бюджету на плановий рік, встановлює основні фінансові показники держави [8].

Підзаконні нормативно-правові акти приймаються на підставі і на виконання законів. Так, у преамбулах постанов Кабінету Міністрів України зазначається, що вони приймаються на підставі і на виконання законів. Таким чином, вони є лише роз'ясненнями норм, і метою прийняття їх є виконання законів. Отже, недоцільно відносити підзаконні нормативно-правові, оскільки вони приймаються на підставі і на виконання законів. Таким чином, нормативно-правові акти є лише роз'ясненнями норм, і метою прийняття їх є виконання законів [9].

Згідно із Конституцією України Державний бюджет України затверджується Верховною Радою України, Закон про Державний бюджет України діє з 1 січня по 31 грудня календарного року.

Підсумовуючи вищевикладене пропонуємо розуміти бюджетне законодавство як сукупність законодавчих актів, прийнятих представницьким органом держави - парламентом, з додержанням особливої законодавчої процедури, що регулюють бюджетні відносини в державі. Для чого вважаємо необхідним внести зміни до ст. 4 Бюджетного кодексу України, включивши до бюджетного законодавства виключно Бюджетний кодекс України, Закон про Державний бюджет України та інші закони, що регулюють бюджетні відносини, та включивши до Бюджетного кодексу України ст. 4-1 «Нормативно-правові акти, що регулюють бюджетні відносини», до яких віднести Укази Президента, Постанови та Декрети Уряду, рішення органів центральної виконавчої влади та органів місцевого самоврядування є іншими нормативно правовими актами, що регулюють бюджетній відносини, проте не належать до бюджетного законодавства.



РОЗДІЛ 2. Сучасний стан Державного бюджету

2.1 Сучасний стан формування Державного бюджету

Формування фінансової системи тієї чи іншої країни неможливе без утворення різних централізованих і децентралізованих фондів, де провідна роль належить бюджету як загальнодержавному фонду грошових ресурсів.

У найпростішому визначенні бюджет є планом утворення і використання фінансових фондів у державі.

За своєю будовою бюджет характеризується як бюджетна система. У ньому зосереджена сукупність усіх бюджетів, створюваних у державі на різних рівнях структур влади і управління.

Бюджетна система ґрунтується на прийнятому в державі бюджетному устрої. Сутність його зводиться до організації та принципів побудови бюджетної системи. У ньому виділяють основу і структуру бюджетної системи, взаємозв'язок і розмежування доходів та витрат між її окремими ланками, закріплюються законодавчо встановлені бюджетні права. Насамперед від цього залежить, наскільки створені умови забезпечують ефективне управління основною масою фінансових ресурсів у державі[13].

Бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами державної влади, органами влади АРК та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду (ст. 2 Бюджетного кодексу).

Державний бюджет на 2017 рік Верховна рада прийняла в ніч на 21 грудня. Відповідний закон президент підписав лише 26 грудня. Таким чином, до кінця 2016 року мало хто аналізував прийнятий вночі бюджет.

Найбільші витратні статті в цьому році будуть такими: обслуговування зовнішнього боргу і збільшення заробітної плати бюджетникам. З нового - дотації аграріям та субвенція на покриття різниці собівартості комунальних послуг[15].

Надходження бюджету -- всі податкові, неподаткові та інші надходження на безповоротній основі, справляння яких передбачено законодавством України (включаючи трансферти, плату за адміністративні послуги, власні надходження бюджетних установ) повернення кредитів до бюджету, кошти від державних (місцевих) запозичень, кошти від приватизації державного майна (щодо державного бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, надходження внаслідок продажу та пред'явлення цінних паперів[14].

Ідеологією формування бюджету національної економіки виступає визначення джерел і сум надходжень коштів до нього, державних видатків та шляхів покриття дефіциту бюджету.

Найбільшими статтями доходів у 2017 році, як і в попередні роки, будуть: податок на додану вартість (ПДВ) з імпортних та українських товарів, робіт і послуг, податок на доходи фізичних осіб (ПДФО), податок на прибуток, рента за користування надрами та акцизи з нафтопродуктів.

Так, з ввезених на територію України товарів в цьому році планується отримати 212,7 млрд. грн., що на 41,5 млрд. грн. більше, ніж було закладено в бюджеті на 2016 рік. ПДВ з імпорту - найбільша стаття доходів у бюджеті.

Зростуть доходи від вироблених в Україні і імпортованих підакцизних товарів. Як відомо, в 2017 році значно зросли акцизи на цигарки та алкоголь. Від продажу підакцизних товарів, вироблених в Україні (алкоголь, цигарки, нафтопродукти) в цьому році заплановано зібрати 71,5 млрд. грн., що на 19 млрд. більше, ніж в 2016 році. Від імпортованих підакцизних товарів - 41,7 млрд. грн., що на 12,6 млрд. грн. більше, ніж минулого року.

Податку на доходи фізичних осіб планується зібрати 68,7 млрд. грн., податку на прибуток підприємств - 58 млрд. грн. Це відповідно на 12,5 млрд. грн. і 9,3 млрд. грн. більше від запланованих надходжень в 2016 році.

В той же час, надходження ренти за користування корисними копалинами зменшиться на 14,4 млрд. грн. Так на 9,6 млрд. грн. менше бюджет 2017 року отримає від ренти на видобування природного газу. Надходження ренти на видобування нафти впаде на 4,1 млрд. грн., газового конденсату - на 0,4 млрд. грн.

Головним наповнювачем бюджету в розділі неподаткових надходжень в 2017 році буде Національний банк, який зобов'язали перерахувати не менше 45 млрд. грн. Це на 7 млрд. грн. більше, ніж НБУ перерахував в 2016 році. Крім того, 20,5 млрд. грн. має надійти від бюджетних та комунальних підприємств. В цю суму входить частина прибутку таких підприємств та дивіденди на акції, що належать державі. Минулого року план по надходженню від прибутку і дивідендів був на 7,4 млрд. меншим.

Власні надходження бюджетних установ становитимуть 22,3 млрд. грн., що на 3,3 млрд. грн. більше ніж в 2016 році.

Ще 7 млрд. грн. становитимуть надходження до бюджету від наданих адміністративних послуг, судового збору та від оренди держмайна.

В той же час різко зменшиться допомога Україні від країн Європейського союзу, урядів інших держав та міжнародних фінансових організацій. В бюджеті-2016 така допомога була запланована на рівні 5,5 млрд. грн., а в бюджеті 2017 року - лише 1,8 млрд. грн.

Надходження до фонду забезпечення оборони і безпеки держави в 2017 році на 3,8 млрд. грн. більше від аналогічних планів 2016 року.

Наповнити цей фонд мають конфіскованими коштами та коштами, отриманими від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду за вчинення корупційного правопорушення.

В цілому доходи державного бюджету 2017 року зростуть на 119 млрд. грн. - до 727 млрд. грн.[15].

Табл. 2.1.

Стаття доходів	2017 (млрд. грн.)	2016 (млрд. грн.)
Податкові надходження	606,02	502,56
Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості	126,59	104,69
Податок на доходи фізичних осіб	68,68	56,13
Податок на прибуток підприємств	57,92	48,56
Рента за використання природних ресурсів	48,09	62,50
Рента на видобуток корисних копалин загальнодержавного значення	3,63	3,40
Рента на видобування нафти	3,65	7,80
Рента на видобування природного газу	33,28	42,93
Рента на видобування газового конденсату	2,03	2,40
Рента за користування радіочастотним ресурсом	3,12	2,11
Рента за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами	0,24	0,26
Рента за транзит аміаку трубопроводами України	1,13	1,00
Внутрішні податки на товари та послуги	406,44	314,55
Акциз з вироблених в Україні підакцизних товарів	71,59	52,71
Акциз з ввезених в Україну підакцизних товарів	41,75	29,18
ПДВ з вироблених в Україні товарів, робіт, послуг з урахуванням бюджетного відшкодування	80,34	61,46
ПДВ з ввезених в Україну товарів	212,76	171,20
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	22,75	19,64
Ввізне мито	22,36	19,28
Вивізне мито	0,40	0,37
Місцеві податки	0,72	0
Єдиний податок	0,72	0
Екологічний податок	1,42	1,17
Неподаткові надходження	107,22	87,65
Частина чистого прибутку державних або комунальних підприємств, що вилучається до бюджету, та дивіденди, нараховані на акції товариств, у статутних капіталах яких є держава	20,59	13,19
Кошти, що перераховуються Національним банком	45	38
Адміністративні збори та платежі	7,02	5,48
Плата за надання адміністративних послуг	1,36	1,56
Судовий збір та надходження від звернення застави у дохід держави	2,14	1,82
Кошти, отримані за вчинення консульських дій	0,87	0,63
Виконавчий збір	0,40	0,40
Надходження орендної плати за користування держмайном	1,60	0,62
Інші неподаткові надходження	10,87	10,64
Інші надходження	4,02	3,25
Доходи від операцій з кредитування та надання гарантій	1,89	1,43
Збори на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій	4,43	5,44
Власні надходження бюджетних установ	22,39	19,04
Офіційні трансферти	1,78	5,50
Від ЄС, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорів	1,78	5,50
Цільові фонди	11,72	7,88
Надходження до фонду забезпечення оборони і безпеки держави	11,58	7,75
Конфісковані кошти та кошти, отримані від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду за вчинення корупційного та пов'язаного з корупцією правопорушення	11,58	7,75
Всього доходів	727,11	607,97

*Сформовано за даними http://biz.censor.net.ua

2.2 Аналіз бюджетного дефіциту в Україні та його наслідки

Основним інструментом державної фінансової політики є бюджетний дефіцит, який суттєво впливає на соціально-економічний стан країни. Зростання бюджетного дефіциту спричиняє в країні посилення інфляційних процесів, кризу у сфері державних фінансів, грошової системи, зростання диференціації в доходах і, як наслідок, погіршення соціально-економічного стану в суспільстві[11]. У Бюджетному кодексі України зазначається, що дефіцит бюджету - це перевищення видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та повернення кредитів з бюджету)[4].

Практично весь час існування України як незалежної держави, мало місце перевищення видатків державного бюджету над його доходами. Але останнім часом ця проблема набула найбільшої гостроти. Динаміка дефіциту Державного бюджету України повторює тенденцію зміни фактичного співвідношення його дохідної та видаткової частин[5].

Дослідивши основні тенденції бюджетного дефіциту, що складався в попередні роки, розглянемо стан бюджетного дефіциту за останні три роки, а саме 2014-2016 роки. Для цього скористаємось табл. 2.2.[10].



Таблиця 2.2.

Державний бюджет України за 2014-2016 роки, млн. грн.

Рік	Доходи	Видатки	Сальдо (дефіцит)
2014	356957,7	430108,8	-78070,5
2015	534648,7	576848,3	-45150,5
2016	616274,8	684743,4	-70130,2

*Складено за даними УДК 336.14 та http://minfin.gov.ua

Проаналізувавши доходи та видатки державного бюджету, можна зробити певні висновки щодо дефіциту державного бюджету. Він є основним інструментом державної фінансово-кредитної політики і здатен справляти значний вплив на соціально-економічне становище країни, а також бути чинником стримування або прискорення розвитку. В 2016 році розмір дефіциту значно скоротився, але з метою повного розуміння ситуації, що склалася у цій сфері, необхідно дослідити зміни даного показника в останні роки з урахуванням змін ВВП України (див. табл. 2) [10].

Дослідивши дефіцит державного бюджету України у відсотках до ВВП 2014-2016 роки, ми зможемо зрозуміти масштаби зростання дефіциту бюджету.

бюджет державний дефіцит

Таблиця 2.3.

Дефіцит державного бюджету України у відсотках до ВВП 2014-2016 роки

Показник	2014 рік	2015 рік	2016 рік
Бюджетний дефіцит, млн. грн.	78070,5	45150,5	70130,2
ВВП, млн. грн.	1566728	1979458	2383182
Питома вага бюджетного дефіциту у ВВП, %	4,98	2,28	2,94

*Складено за даними УДК 336.14 та http://minfin.gov.ua

Привертає увагу той факт, що бюджетний дефіцит має певні обмеження. Маастрихтською угодою визначено, що припустимим є дефіцит на рівні 3% від ВВП. Хоча такий норматив є досить умовним, тому що межа безпеки бюджетного дефіциту залежить від особливостей конкретної країни у тій чи іншій економічній ситуації.

У 2015 році дефіцит державного бюджету сягнув найнижчого рівня у виділеному періоді і склав 2,28% до ВВП. При аналізі було виявлено, що це пов'язано з падінням абсолютного значення дефіциту державного бюджету України та зростанням рівня доходів державного бюджету України та ВВП, але, на жаль, за допомогою переважно інфляційних джерел[5].

Отже, негативні наслідки, такі як фінансові, економічні та соціальні, від величезного бюджетного дефіциту потребують здійснення системи заходів, проведення активної фінансової політики, що застосовується у світовій практиці методів боротьби з дефіцитом. Прагнення до рівноваги бюджетних доходів і витрат шляхом збалансованості державного бюджету це сьогодні одне з головних завдань держави. Лише вирішуючи її, можна проводити цілеспрямовану фінансову політику. При цьому варто враховувати, що засоби розв'язання даної проблеми багато в чому визначаються тим, до якої межі і якими темпами потрібно прагнути до збалансування бюджетних витрат доходів. У програму конкретних заходів щодо скорочення бюджетного дефіциту варто включити і послідовно проводити в жити такі заходи, що, з одного боку, стимулювали б приплив коштів у бюджетний фонд країни, а з іншого боку сприяли скороченню державних витрат. Сюди можна віднести такі заходи:

зміна напрямів інвестування бюджетних засобів у галузі народного господарства з метою значного підвищення фінансової віддачі від кожної гривни;

зниження воєнних витрат;

зберігання фінансування лише найважливіших соціальних програм, мораторій на прийняття нових соціальних програм, що потребують значного бюджетного фінансування;

заборона Національному банку надавати кредити урядовим структурам будь-якого рівня без належного оформлення заборгованості державними цінними паперами.

Слід зазначити, що в Україні в сучасних умовах практика балансування бюджету на бездефіцитній щорічній основі є нереалістичною, що пов'язано з браком фінансових ресурсів. Дефіцитне фінансування державної діяльності повинно бути орієнтоване на подальший розвиток, а не бути джерелом фінансування поточних витрат. Вітчизняна фіскально-бюджетна практика потребує подальшої модернізації в частині посилення законодавчого контролю над бюджетом та встановлення обмежувальних правил і жорстоких процедур щодо деталізації бюджетного процесу і дисципліни його учасників[5].

Протягом останніх 5-и років склалася така ситуація: доходи бюджету зростають разом із дефіцитом бюджету, який зростає швидше, ніж доходи. Кредити міжнародних організацій лише збільшують дефіцит за рахунок нарощування зовнішнього державного боргу, що не є позитивною тенденцією дохідної частини бюджету.

Відсутність чіткої політики стосовно бюджетного дефіциту і визначення джерел його покриття характеризує стан бюджету, який умовно можна назвати «бюджетною дірою». Тобто в бюджет включається певна сума видатків, що не мають відповідного забезпечення[12].

2.3 Оцінка джерел фінансування дефіциту бюджету

Бюджетний дефіцит характеризує стан бюджету як фінансового фонду держави. З касової точки зору бюджет не може мати перевищення вихідних грошових потоків над вхідними. Тому, коли мова йде про бюджетний дефіцит (перевищення видатків над доходами), це означає, що таке негативне сальдо покривається з особливих джерел. У зв'язку з цим центральну роль при розгляді сутності бюджетного дефіциту відіграє розуміння того, що саме є бюджетними доходами і які фінансові ресурси не належать до них, а є способом фінансування дефіциту.

До складу джерел фінансування бюджетного дефіциту звичайно належать внутрішні й зовнішні запозичення та грошово-кредитна емісія. Крім того, до них відносять зменшення залишку бюджетних коштів, залучення коштів із депозитних рахунків уряду, кошти від продажу цінних паперів, що перебувають у власності уряду, а також приватизаційні надходження.

Наймасштабнішим джерелом фінансування бюджетного дефіциту є державні запозичення - внутрішні й зовнішні. Хронічний характер дефіцитів зумовив постійне використання боргового методу формування бюджетних ресурсів і рефінансування боргу. Приблизно з кінця 1960-х років це призвело, як уже зазначалося, до виникнення ефекту самозростання державного боргу (боргової спіралі), коли потреба коштів для обслуговування державного боргу змушує уряд звертатися до нових державних запозичень, тобто утворювати нові борги.

Операції з фінансування бюджету мають на меті забезпечити не лише покриття дефіциту, а й управління ліквідністю бюджету. Під управлінням ліквідністю бюджету розуміють заходи з покриття касових розривів з метою повного і своєчасного виконання урядом узятих на себе зобов'язань. При цьому уряд може використовувати свої ліквідні активи (наприклад, депозити) для поповнення бюджетних фінансових ресурсів (що буде розцінено як джерело фінансування бюджетного дефіциту) або ж вкладати бюджетні кошти в надбання таких активів. Ті касові розриви, які за результатами бюджетного року залишаються неліквідованими, збільшать розмір дефіциту, який буде відображено у річному звіті про виконання бюджету.



Табл. 2.4.

Показник	Усього	Загальний фонд	Спеціальний фонд
Загальне фінансування	25129484,1	21244850,8	3884633,3
Фінансування за борговими операціями	31585000,0	23244850,8	9340149,2
Запозичення	98484561,1	88 352 636,9	10 131 924,2
Внутрішні запозичення	60952636,9	55 952 636,9	5 000 000,0
Зовнішні запозичення	37531924,2	32 400 000,0	5 131 924,2
Погашення	-65 899 561,1	-65 107 786,1	-791 775,0
Внутрішні зобов'язання	-34 650 959,6	-34 650 959,6	0,0
Зовнішні зобов'язання	31 248 601,5	-30 456 826,5	-791 775,0
Надходження від приватизації державного майна	10 000 000,0	10 000 000,0	-
Фінансування за активними операціями	-17 455 515,9	-12 000 000,0	-5 455 515,9
Зміни обсягів депозитів і цінних паперів, що використовуються для управління ліквідністю	-12 460 515,9	-12 000 000,0	-460 515,9
Розміщення бюджетних коштів на депозитах або придбання цінних паперів	-12 460 515,9	-12 000 000,0	-460 515,9
Зміна обсягів бюджетних коштів	-4 995 000,0	-	-4 995 000,0
На початок періоду	5 000,0	-	5 000,0
На кінець періоду	5 000 000,0	-	5 000 000,0

*Складено за даними підручника [14]

У табл. 2.4 наведено фінансування Державного бюджету України на 2017 р. Основним джерелом фінансування бюджетного дефіциту є державні запозичення. При цьому сформувалася така їх структура: внутрішні запозичення уряду становлять 53 %, тоді як зовнішні - 47 %. Із загального обсягу державних запозичень 68 % (65 899 561,1 тис. грн..) спрямовується на погашення державного боргу в поточному році. Тобто цілком очевидним є рефінансування державного боргу і розгортання в Україні боргової спіралі.



РОЗДІЛ 3

До найважливіших проблем бюджетного дефіциту в Україні належать: значний спад виробництва, падіння ефективності функціонування державних підприємств, невмотивована соціально-економічна політика. Сьогодні в Україні до проблем дефіцитності бюджету відносять: неефективність побудови механізму оподаткування, сплату дотацій численним нерентабельним державним підприємствам, структуру бюджетних витрат, яка зовсім не відповідає поточним фінансовим можливостям, високий рівень тіньової економіки, неефективність фінансового контролю з боку держави, нецільове і неефективне витрачання коштів[16].

Бюджетний дефіцит вимагає постійного пошуку шляхів його подолання, тобто збалансування доходів і витрат бюджету. З ціллю зниження бюджетного дефіциту необхідно:

Вдосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

Залучити до інвестиційної сфери особисті заощадження населення;

Забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу шляхом розробки і виконання цільових програм розвитку малого та середнього підприємництва;

Посилити відповідальність суб'єктів господарювання та їх керівників, зокрема особисту майнову і кримінальну відповідальність, за дотриманням вимог законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами;

Скоротити видаткову частини бюджету: зменшити витрати на фінансування управлінських структур, створити жорсткий контроль за виплатою державних коштів;

Перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб'єктам господарювання;

Запровадити науково обґрунтовану систему прогнозування значень показників, що беруться за основу формування доходів і видатків бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості;

Удосконалити нормативно-правове забезпечення бюджетного процесу.

У разі прийняття рішення стосовно затвердження бюджету з дефіцитом можливе використання таких рекомендацій з метою його управління:

Проведення ефективної політики з обслуговування державного боргу країни;

Дефіцит державного бюджету підтримувати на рівні, на вищому за рівень інвестицій в основний капітал за рахунок коштів державного бюджету;

Формувати прогнозні показники дохідної та видаткової частини бюджету усіх рівнів на основі реальних даних;

Залучені кошти повинні використовуватися переважно для цільових державних програм, спрямованих на економічний розвиток [17].

В Україні управління фінансуванням дефіциту державного бюджету доцільно зорієнтувати на запобігання загострення ситуації у фінансовій сфері. Для цього слід збільшити інвестиційні видатки бюджету і витрати на підтримку вітчизняного бізнесу, а також посилити стимулювання внутрішнього попиту. Необхідною є фінансова підтримка державних банківських установ, спрямована на зміцнення їх стійкості за рахунок нарощування статутних капіталів. Потребують підтримки програми стимулювання організованих заощаджень населення та обмеження відпливу депозитів.

Все вище перераховане підтверджує той факт, що ідеального методу покриття дефіциту на сучасному етапі не існує. Всі з шляхів подолання дефіциту мають негативні наслідки. Нейтральне збалансування бюджету можливе лише в довгостроковому періоді[18].

Бюджетний дефіцит потребує постійного моніторингу та виявлення нових підходів до вирішення цих проблем, застосування нових підходів до збалансування державного бюджету України. Таким чином, доцільним є: вдосконалення податкової системи, залучення заощаджень населення до економічно важливих інвестиційних проектів, забезпечення фінансової допомоги малому і середньому бізнесу, впровадження нових методів впливу на суб'єктів господарювання щодо повного та своєчасного розрахунку з державним бюджетом, втрачання державних коштів на пріоритетні та цільові заходи, контроль стану державних витрат, поступових перехід від бюджетного фінансування суб'єктів господарювання до надання їм інвестиційних позик, використання наукової системи показників при прогнозуванні та плануванні на майбутні бюджетні періоди, удосконалення нормативно-правової бази.

Управління бюджетним дефіцитом має відбуватися з урахуванням недопущення погіршення фінансового стану України. Видатки державного бюджету повинні скоординуватися на інвестиційні проекти, на підтримку державних банків та вітчизняного бізнесу, на збільшення внутрішнього споживчого попиту[19].

На сьогоднішній день рівень державного дефіциту має контролюватися з боку держави, адже може загостритися проблема дестабілізуючого впливу на економіку України. Зменшення частки бюджетного дефіциту має відбуватися, насамперед, через подолання безробіття, удосконалення податкової системи та фінансових можливостей суб'єктів господарювання.



ВИСНОВКИ

Дана курсова робота була присвячена проблемі бюджетного дефіциту України та визначенню можливих шляхів її вирішення.

У процесі написання курсової роботи ми:

Визначили сутність бюджетного дефіциту, причини його виникнення та види;

ознайомились з причинами виникнення дефіциту;

ознайомились з теоретичними аспектами управління бюджетного дефіциту;

дослідили вплив дефіциту бюджету на державну економіку;

проаналізували динаміку дефіциту Державного бюджету України;

визначили вплив бюджетного дефіциту на національну безпеку;

охарактеризували можливі джерела фінансування бюджетного дефіциту;

визначили можливості скорочення дефіциту державного бюджету;

Успішне функціонування економіки будь-якої країни тісно пов'язане з оптимальним забезпеченням формування та виконання бюджету. Від успішного здійснення бюджетного процесу залежить дієвість бюджетної політики, яка повинна позитивно впливати на економічну та фінансову стабільність та соціальний рівень життя у державі.

Основними причинами виникнення дефіциту державного бюджету в Україні є зниження обсягів виробництва й скорочення доходів бюджету, низька податкова дисципліна, наявність значного тіньового сектора в економіці, надмірні державні витрати за окремими статтями бюджету. Ліквідація або значне зменшення зазначених негативних явищ є основними напрямками скорочення дефіциту державного бюджету в Україні.

Бюджетний дефіцит не можна однозначно відносити до розряду надзвичайних, катастрофічних подій, ще й тому, що різним може бути якість, природа дефіциту. Дефіцит може бути пов'язаний з необхідністю здійснення великих державних вкладень в розвиток економіки. У цьому випадку він відображає державне регулювання економічної кон'юнктури, прагнення забезпечити прогресивні зрушення в структурі суспільного виробництва.

Бюджетний дефіцит вимагає постійного пошуку шляхів його подолання, тобто збалансування доходів і витрат бюджету. Конкретні заходи держави в цьому напрямі можуть бути різними, але в результаті зводяться до створення можливостей зростання доходів та скорочення видатків бюджету. Можна виділити чотири основних напрямки подолання дефіциту бюджету:

збільшення дохідної частини бюджету;

скорочення видаткової частини бюджету;

здійснення внутрішніх і зовнішніх позик;

Існує позитивний взаємозв'язок між розмірами бюджетного дефіциту і державного боргу. Бюджетний дефіцит збільшує державний борг, а зростання боргу у свою чергу потребує додаткових витрат бюджету на його обслуговування і тим самим збільшує бюджетний дефіцит.

Значні обсяги державного боргу, особливо зовнішнього, спричиняють економічну і політичну залежність держави від своїх кредиторів, що негативно впливає на національну небезпеку держави.



ДОДАТОК

Таблиця

Стаття доходів	2017 (млрд. грн.)	2016 (млрд. грн.)
Податкові надходження	606,02	502,56
Податки на доходи, податки на прибуток, податки на збільшення ринкової вартості	126,59	104,69
Податок на доходи фізичних осіб	68,68	56,13
Податок на прибуток підприємств	57,92	48,56
Рента за використання природних ресурсів	48,09	62,50
Рента на видобуток корисних копалин загальнодержавного значення	3,63	3,40
Рента на видобування нафти	3,65	7,80
Рента на видобування природного газу	33,28	42,93
Рента на видобування газового конденсату	2,03	2,40
Рента за користування радіочастотним ресурсом	3,12	2,11
Рента за транспортування нафти та нафтопродуктів магістральними нафтопроводами	0,24	0,26
Рента за транзит аміаку трубопроводами України	1,13	1,00
Внутрішні податки на товари та послуги	406,44	314,55
Акциз з вироблених в Україні підакцизних товарів	71,59	52,71
Акциз з ввезених в Україну підакцизних товарів	41,75	29,18
ПДВ з вироблених в Україні товарів, робіт, послуг з урахуванням бюджетного відшкодування	80,34	61,46
ПДВ з ввезених в Україну товарів	212,76	171,20
Податки на міжнародну торгівлю та зовнішні операції	22,75	19,64
Ввізне мито	22,36	19,28
Вивізне мито	0,40	0,37
Місцеві податки	0,72	0
Єдиний податок	0,72	0
Екологічний податок	1,42	1,17
Неподаткові надходження	107,22	87,65
Частина чистого прибутку державних або комунальних підприємств, що вилучається до бюджету, та дивіденди, нараховані на акції товариств, у статутних капіталах яких є держава	20,59	13,19
Кошти, що перераховуються Національним банком	45	38
Адміністративні збори та платежі	7,02	5,48
Плата за надання адміністративних послуг	1,36	1,56
Судовий збір та надходження від звернення застави у дохід держави	2,14	1,82
Кошти, отримані за вчинення консульських дій	0,87	0,63
Виконавчий збір	0,40	0,40
Надходження орендної плати за користування держмайном	1,60	0,62
Інші неподаткові надходження	10,87	10,64
Інші надходження	4,02	3,25
Доходи від операцій з кредитування та надання гарантій	1,89	1,43
Збори на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій	4,43	5,44
Власні надходження бюджетних установ	22,39	19,04
Офіційні трансферти	1,78	5,50
Від ЄС, урядів іноземних держав, міжнародних організацій, донорів	1,78	5,50
Цільові фонди	11,72	7,88
Надходження до фонду забезпечення оборони і безпеки держави	11,58	7,75
Конфісковані кошти та кошти, отримані від реалізації майна, конфіскованого за рішенням суду за вчинення корупційного та пов'язаного з корупцією правопорушення	11,58	7,75
Всього доходів	727,11	607,97

Размещено на Allbest.ru

...