Особливості фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ

FEATURES OF FINANCIAL SUPPORT OF INNOVATION ACTIVITY IN UKRAINE

М.М. Яремик, магістр, Львівський національний університет імені Івана Франка, м. Львів

Анотація

У статті досліджено сучасний стан фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні. Проаналізовано обсяги та динаміку структури джерел фінансування високотехнологічних галузей вітчизняної економіки. Встановлено, що на противагу тенденції до зростання загального обсягу витрат, що спрямовані на інновації, їх ефективність щороку знижується. Особливу увагу в дослідженні приділено взаємозв'язку між показниками динаміки обсягів джерел фінансування інноваційної діяльності та кількістю впроваджених нових технологічних процесів й освоєних нових видів продукції, на основі чого виявлено позитивний вплив кредитування у фінансуванні інноваційних процесів в Україні. Відзначено, що в умовах обмежених фінансових ресурсів доцільним є використання альтернативних інструментів фінансування інновацій, зокрема лізингу, форфейтингу, франчайзингу, краудфандингу, а також венчурного фінансування. Окреслено напрями покращення фінансового забезпечення інноваційної діяльності вітчизняних підприємств.

Ключові слова: інноваційна діяльність, фінансове забезпечення конкурентоспроможність, інноваційна продукція, фінансові інструменти, джерела фінансування, власні кошти, кредитування.

In the article, the current state of financial support of innovation activity in Ukraine is examined. The volume and dynamics of the structure of sources of financing of high-tech branches of the domestic economy are analyzed. It has been established that, in contrast to the trend towards an increase in the total amount of expenditures aimed at innovation, their efficiency decreases annually. Particular attention is paid to the relationship between the indicators of the dynamics of the sources of financing of innovation and the number of new technological processes introduced and new types of products that have been exploited, on the basis of which the positive impact of lending on financing innovative processes in Ukraine has been identified. It is noted that in the conditions of limited financial resources, it is expedient to use alternative means of financing innovations, in particular, leasing, forfeiting, franchising, crowdfunding, and also venture capital financing. The directions of improvement of financial support of innovative activity of domestic enterprises are outlined.

Key words: innovation activity, financial support, competitiveness, innovative products, financial instruments, resources of financing, own funds, loans.

Вступ

Постановка проблеми. Сьогодні роль та місце інновацій відіграє важливе значення у формуванні глобального економічного простору та в цілому поступальному розвитку держави. В значній мірі, комерційний успіх інноваційного продукту залежить від здатності підприємства фінансово підтримувати реалізацію всіх інноваційних задумів. Незважаючи на те, що потенційних інструментів залучення коштів є доволі багато, питання недостатності й невідповідності фінансового забезпечення вітчизняних підприємств при здійсненні інноваційної діяльності нині є дуже актуальними.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам фінансового забезпечення інноваційного розвитку України присвячено широке коло досліджень вітчизняних науковців, а саме: Ю. М. Бажала, В. М. Геєця, Н. Б. Демчишака, М. І. Диби, І. Ю. Єпіфанової, В. В. Занько, К. О. Ільїної, О. М. Колодізєва, М. І. Крупки, С. В. Онишко, В. М. Опаріна, З. В. Юринець та низки інших.

Метою статті є проведення аналізу сучасного стану фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств України, виокремлення ключових проблем та перспективних напрямів покращення фінансування, стимулювання й підтримки високих технологій в країні, з урахуванням міжнародного досвіду використання різних видів інструментів залучення коштів.

Виклад основного матеріалу дослідження

У розвинених країнах світу інновації є ключовим фактором соціально-економічного розвитку. За останніми дослідженнями виявлено, що у цих країнах від 50 до 95% приросту ВВП отримується за рахунок інновацій, при цьому займаються інноваційним бізнесом до 25% працездатного населення. В той час коли в Україні зростання ВВП на основі впровадження інноваційної діяльності знаходиться на рівні менше 1% [6, c. 21].

Статистичний аналіз діяльності вітчизняних підприємств України за 2011-2016 рр. вказує на пожвавлення їх інноваційної активності. Проте, в той час як у Німеччині, Франції, США та Японії частка інноваційних підприємств становить 70-80% від їх загальної кількості [5, c.136], то в Україні середній показник підприємств, що займалися та впроваджували інновації складає відповідно 17,1% та 14% від обстежених промислових підприємств. Це характеризується недостатнім рівнем сприйняття вітчизняним бізнесом інновацій технологічного характеру, а, отже, неефективністю використання інноваційного потенціалу. Ще одним показником, що підтверджує цей висновок - є питома вага реалізованої інноваційної продукції в обсязі промисловості, що впродовж 2011-2015 рр. не перевищила 3,8%, однак у 2016 році зросла до 6,1%. Досвід зарубіжних країн свідчить, що, якщо частка інноваційної продукції у ВВП країни становить менше 20%, то національна продукція втрачає конкурентоспроможність. Так, середньоєвропейський показник складає 25-35%, а в Китаї він сягає 40% [8, c. 163].

За результатами обстеження інноваційної діяльності в Україні за період 2014-2016 роки [3], 83% опитаних підприємств вважають, що немає вагомих причин здійснювати інновації. Це в основному пов'язано із низьким попитом на інновації на ринку (10,2%), відсутністю стратегічних ідей або можливостей розвитку (9,3%) та негативним досвідом інноваційної діяльності (8,7%). Найчастіше основні перешкоди, що стримують підприємства впроваджувати інновації, пов'язані із обмеженістю джерел фінансового забезпечення наукових розробок та досліджень. Зокрема, для 9,7% неінноваційних підприємств це зумовлено недостатністю власних коштів в межах підприємства; для 9% - високими витратами на інновації; для 6,5% - труднощами в отриманні державної допомоги або субсидій для інновацій та відсутністю кредитів або приватного капіталу - для 5% обстежених неінноваційних підприємств.

Згідно з даними Державної служби статистики України, впродовж 2011-2016 рр. фінансування інноваційної діяльності мало нерівномірний характер (рис.1).

Рис. 1. Динаміка фінансування інноваційної діяльності у 2011-2016 рр.

Джерело: побудовано автором за даними [4]

^* залучення коштів без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя та частини зони проведення АТО

Так, впродовж 2011-2014 рр. спостерігалася стійка тенденція до скорочення обсягу фінансування інновацій. В 2014 році він складав 7695,9 млн. грн., що на 46,3% менше порівняно з 2011 роком. Однак, у 2015 році виявлено стрімку тенденцію до зростання видатків на інновації, які у 2016 р. порівняно з 2014 р. збільшились майже втричі, тобто загальний обсяг фінансування інноваційної діяльності складає 23,2 млрд. грн. або 0,97% ВВП.

На противагу позитивної тенденції до зростання загального обсягу витрат, що спрямовані на інновації, ефективність цих витрат щороку знижується. Якщо ще у 2011 році на 1 грн. інноваційних витрат припадало 4,2 грн. реалізованої інноваційної продукції (рис. 2), то у 2015 році відповідний показник становив - 1,8 грн., що свідчить про зменшення темпів росту обсягів реалізованої інноваційної продукції порівняно з темпами росту інноваційних витрат.

Рис. 2. Динаміка обсягу реалізованої інноваційної продукції та показника ефективності інноваційних витрат у 2011-2016 рр.

Джерело: побудовано автором за даними [4]

^* залучення коштів без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя та частини зони проведення АТО

Важливо також зауважити, що впродовж усього аналізованого періоду в структурі джерел фінансування, як свідчать дані таблиці 1, основними залишаються власні кошти підприємств, а саме прибуток, який залишається в розпорядженні підприємства, та амортизаційні відрахування. Однак, суттєве збільшення обсягу фінансування у 2016 році відбулося в основному за рахунок заучених коштів, які зросли в 3 рази, в той час як сума власних коштів зросла лише на 64,1%.

фінансування інновація альтернативний економіка

Таблиця 1. Структура джерел фінансування інноваційної діяльності в Україні у 2011-2016 рр.

Джерело: побудовано автором за даними [4]

^*залучення коштів без урахування тимчасово окупованої території АР Крим, м. Севастополя та частини зони проведення АТО

З однієї сторони, використання власних коштів для фінансування інновацій характеризується стабільністю, простотою та швидкістю їх залучення, можливістю гнучкого й оперативного прийняття інвестиційних рішень, мінімізацією вартості проекту на величину відсотку по кредитах, що забезпечує високу мобільність обігу грошових коштів та запобігання ризику неплатоспроможності й банкрутства під час їх використання. Проте постійна недостатність власних коштів та високий рівень ризику, що притаманний інноваційній діяльності, не завжди гарантує вітчизняним підприємствам високі темпи розвитку шляхом самофінансування інноваційних заходів.

Як показує практика, однією із ключових форм фінансування інноваційної діяльності в Україні є кредитування. Хоча порівняно з власними коштами, частка кредитів у загальному обсязі джерел фінансування є незначною, однак, у структурі залучених ресурсів - найбільша. Так, впродовж 2011-2015 рр. обсяги кредитів стабільно зменшувались, зокрема за аналізований період до 2,69%.

В умовах фінансової кризи такий стрімкий спад пов'язаний із економічною нестабільністю, недовірою до банківської системи України, що пов'язано із відтоком депозитів з банківського сектора, короткостроковим характером кредитування, що не має інноваційної спрямованості, високою невизначеністю результатів інноваційної діяльності, яка не передбачає існування чітких гарантій щодо відшкодування позикових коштів та, відповідно, їх високою вартістю, нерозвиненістю фондового ринку, а також незначним обсягом ліквідних активів, що могли б використовуватися в якості кредитної застави тощо. Однак, у 2016 році обсяг кредитів в структурі джерел фінансування зріс порівняно минулим роком, що є позитивним фактором, який вказує на активізацію фінансових установ і в інноваційних процесах вітчизняної економіки.

Сьогодні фінансування інноваційної діяльності за кошти Державного бюджету займає незначну частку у структурі джерел фінансування, що безпосередньо зумовлено дефіцитом бюджетних коштів. Зокрема, у 2016 році спостерігається тенденція до зростання бюджетних видатків, порівняно з минулим роком (табл. 1), спрямованих в інноваційних сектор економіки, однак, обсяг цих коштів ще не досягає свого максимального значення, яке зафіксовано у 2014 році - 4,47% від загальної величини витрат на інновації.

Попри свою мінливість, залучені кошти іноземних інвесторів майже завжди перевищували за обсягом державні надходження. Однак, впродовж 2013-2016 рр. інвестори не виявляють зацікавлення вкладати свою кошти у вітчизняні високотехнологічні галузі. У 2016 році зафіксовано найменшу їх частку за весь аналізований період - 0,1% загального обсягу витрат. Основними причинами, що стримують іноземних інвесторів, крім високого рівня інноваційного ризику, є соціально-економічна нестабільність в країні та недосконале вітчизняне законодавство.

У дослідженні проведено кореляційно-регресійний аналіз темпів приросту джерел фінансування інноваційної діяльності, зокрема власних (х₁), коштів Державного бюджету (х₂), кредитів (х₃), коштів іноземних інвесторів (х₄) та інших джерел (х₅) фінансування, попередньо скоригованих на рівень інфляції, а також темпів приросту впроваджених нових технологічних процесів (х₆), освоєних нових видів продукції (х₇) за 2005-2016 рр. Необхідно виокремити такі джерела фінансування, як власні кошти та серед залучених - кредити й фінансування з Державного бюджету, що мають найбільш вагомі коефіцієнти кореляції (табл. 2). Між іншими залученими коштами кореляційний зв'язок не прослідковується або є дуже слабким.

Таблиця 2. Матриця кореляційного зв'язку між показниками динаміки обсягів джерел фінансування інноваційної діяльності та кількістю впроваджених нових технологічних процесів й освоєних нових видів продукції за 2005-2016 рр.

Джерело: побудовано автором

На основі встановлених зав'язків було побудовано двофакторну регресійну залежність темпів приросту кредитних ресурсів (y) інноваційної діяльності й темпами приросту впроваджених нових технологічних процесів (х₆) та освоєного виробництва нових видів продукції (х₇):

(1)

Побудована кореляційно-регресійна модель є достатньо адекватною, про що свідчить відношення детермінації (R² = 0,533), при цьому коефіцієнт множинної кореляції рівний 0,73, що вказує на тісну кореляційну залежність між змінними. Таким чином, ми можемо стверджувати, що зростання на 1 пункт освоєних нових видів продукції потребує збільшення кредитних ресурсів на 9,68 пункти при незмінній середній величині впроваджених технологічних процесів, а збільшення кількості впроваджених технологічних процесів на 1 пункт потребує збільшення кредитних ресурсів на 0,136 пункти.

Отже, можна зробити висновок, що в сучасних умовах банківське кредитування повинно відігравати першочергову роль у фінансуванні інноваційних процесів в Україні. Як свідчить світова практика, комерційні банки у схемах проектного фінансування інновацій повинні виступати в ролі організаторів та фінансових ініціаторів здійснення інвестицій в інноваційні проекти. Банки, мобілізуючи ресурси для фінансування у високі технології, мають можливість прямого виходу на світовий фінансовий ринок із метою масштабного залучення іноземного капіталу для реалізації проектів [1, с. 26].

Важливо звернути увагу на розширення інструментів фінансування інновацій, оскільки в сучасних умовах традиційні джерела фінансування інноваційної діяльності є недостатніми для їх ефективного просування. В міжнародній практиці активно застосовують інструменти лізингу, форфейтингу, франчайзингу.

В умовах швидкого морального зношення лізинг, передусім, полегшує доступ до передової техніки і є фінансовим механізмом інноваційної діяльності, за допомогою якого підприємства мають змогу придбати необхідне високотехнологічне устаткування у разі можливості поступової виплати грошових коштів, зароблених на його експлуатації. При використанні франчайзингу можна залучити капітал кількох інвесторів. Цей спосіб доцільно використовувати для тиражування наукомісткої продукції із залученням великого капіталу, при цьому підприємство може одержувати також нематеріальні активи.

Фінансування інновацій з використанням форфейтингу здатне значно пожвавити інноваційну діяльність вітчизняних промислових підприємств. Форфейтинг є фінансовою операцією, яка перетворює комерційний кредит на банківський за допомогою купівлі боргу в кредитора. Інвестор за недостатності коштів для вкладення в інновації виписує векселі й одержує відстрочення платежу, а також гарантії банку щодо забезпечення платежів. Тут, банк, який здійснює форфейтингові операції, проводить фінансування інноваційної діяльності, а в покупця з'являється можливість кредитування всього інноваційного проекту [2, c. 23]. Серед інших альтернативних способів стимулювання інноваційного розвитку є сприяння фінансування інновацій за допомогою венчурних фондів або застосовуючи краудфандингові платформи.

Венчурний капітал є особливою формою капіталу. Інвестори, беручи участь у фінансуванні, фактично виступають як замовники майбутніх нововведень, якщо вони виявляються успішними - як співвласники новоутвореної фірми. Венчурне фінансування виконує роль попередньої оплати видатків виконання замовлень на новацію [1, с. 452]. Його метою є сприяння зростанню інноваційного бізнесу за допомогою фінансової підтримки відповідними організаціями, причому акцент робиться не тільки на повернення коштів, що вкладаються, але й на інноваційний розвиток підприємств. Однак, у вітчизняних реаліях венчурні фонди ще не виконують покладених на них функцій. Загалом, за даними Української Асоціації Інвестиційного Бізнесу можна спостерігати тенденцію до зростання кількості венчурних інститутів спільного інвестування (ІСІ), яка час від часу переривається незначним спадом (рис. 3). Вартість чистих активів венчурних (ВЧА) ІСІ за період другого кварталу 2011-2017 рр. зросла майже в 2 рази - з 95918 млн. грн. до 200474,9 млн. грн., відповідно, та незначно знизилась на кінець другого кварталу 2017 року.

Рис. 3. Динаміка кількості та ВЧА венчурних ІСІ в Україні впродовж другого кварталу 2011-2017 рр.

Джерело: побудовано автором за даними [7]

Все частіше впровадження інноваційних технологій відбувається завдяки краудфандингу. Краудфандинг є новим інструментом пошуку та залучення початкових й безповоротних інвестицій у проект. Він передбачає співпрацю людей, які об'єднують гроші чи інші ресурси для підтримки ідей, людей або організацій. Взаємодія між ними найчастіше відбувається в Інтернеті на спеціалізованих майданчиках або в соціальних мережах [1, c. 453]. Окрім фінансування інноваційного проекту, цей інструмент також дає змогу проводити маркетингову діяльність та підтримувати зв'язки з контактною аудиторією.

Висновки

За результатами проведеного дослідження необхідно виокремити першочергові напрями покращення фінансового забезпечення інноваційної діяльності підприємств України, які повинні базуватися на застосуванні прямого бюджетного фінансування наукомістких галузей економіки, зокрема прямих бюджетних асигнувань, субсидій, грантів, інноваційних ваучерів щодо високотехнологічного виробництва; використанні механізму державних замовлень на інноваційні продукти; заохоченні банків до кредитування інноваційних підприємств, зокрема застосовуючи безвідсоткові або пільгові ставки за кредитами; створенні сприятливих умов для розвитку таких форм фінансування, як лізинг, факторинг й форфейтинг; стимулюванні розвитку венчурного, й краудфаундингового фінансування; залученні іноземних інвестиції, в тому числі активізації та популяризації механізму міжнародної грантової підтримки інноваційних науково-технічних проектів.

На наш погляд, впровадження зазначених заходів сприятиме збільшенню інвестицій у високотехнологічні галузі економіки України та більш ефективному використанню наявних джерел фінансування інноваційної діяльності.

Список використаних джерел

1. Колодяжна І.В. Джерела фінансування інноваційної діяльності підприємств України [Електронний ресурс]/ І.В. Колодяжна, К.Е. Борблік // Економіка та суспільство. - Мукачівський державний університет. - 2017. - № 9. - С. 448-453. - Режим доступу: http://www.economyandsociety.in.ua/ journal/9_ukr/77.pdf (дата звернення: 20.11.2017).

2. Костецький В.В. Концептуальні засади фінансового забезпечення інноваційної діяльності промислових підприємств [Електронний ресурс] / В.В. Костецький, А.М. Бутов // Наука й економіка. - 2011. - Випуск 4 (24). - С. 20-26. - Режим доступу: http://dspace.tneu.edu.ua/handle/316497/13208 (дата звернення: 20.11.2017).

3. Обстеження інноваційної діяльності в економіці України (за міжнародною методологією) за період 2014-2016 рр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publnauka_u.htm дата звернення: 20.11.2017).

4. Офіційний сайт Державної служби статистики України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrstat.gov.ua (дата звернення: 20.11.2017).

5. Почтовюк А.Б. Фінансове забезпечення інноваційної діяльності підприємств у сучасних Умовах [Електронний ресурс]/ А.Б. Почтовюк // Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. Серія : Економічні науки. - 2016. - № 3. - С. 133-140. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvpusk_2016_3_19 (дата звернення: 20.11.2017).

6. Тарасюк М.В. Сучасний стан реалізації інноваційної політики України та її фінансове забезпечення [Електронний ресурс]/ М.В. Тарасюк, О.В. Малярчук // Економіка та держава. - 2017. - № 1. - С. 19-24. - Режим доступу: http://www.economy.in.ua/pdf/1_2017/6.pdf (дата звернення: 20.11.2017).

7. Українська Асоціація Інвестиційного Бізнесу [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.uaib.com.ua/analituaib/publ_ici_quart.html (дата звернення: 20.11.2017).

8. Юринець З.В. Формування інноваційних стратегій: теорія, методологія, практика [Текст]: монографія / З.В. Юринець. -Львів: СПОЛОМ, 2016. - 412 с.

1. Kolodiazhna I.V. and Borblik K.E. (2017) “Sources of financing of innovative activity of enterprises of Ukraine”, Ekonomika ta suspil'stvo [Online], vol. 9, available at: http://www.economyandsociety.in.ua/journal/9_ukr/77.pdf (Accessed 20 November 2017).

2. Kostets'kyj V.V. and Butov A.M. (2011) “Conceptual framework of financial support innovation of industrial enterprises”, Nauka j ekonomika [Online], vol. 4(24), available at: http://dspace.tneu.edu.ua/handle/316497/13208 (Accessed 20 November 2017).

3. The site of the State Statistics Service of Ukraine (2017) “The survey of innovation activity in the Ukrainian economy (according to the international methodology) for the period 2014-2016”, available at: http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/publnauka_u.htm 13208.

4. The site of the State Statistics Service of Ukraine [Online], available at: http://ukrstat.gov.ua (Accessed 20 November 2017).

5. Pochtoviuk A.B. (2016) “Financial support for innovation activities enterprises in modern conditions”, Naukovyj visnyk Poltavs'koho universytetu ekonomiky i torhivli. Seriia: Ekonomichni nauky, [Online], no. 3, available at: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvpusk_2016_3_19 (Accessed 20 November 2017).

6. Tarasiuk M.V. and Maliarchuk O.V. (2017) “Modern innovation policy in Ukraine: implementation and financing”, Ekonomika ta derzhava [Online], no. 1, available at: http://www.economy.in.ua/pdf/1_2017/6.pdf.

7. The Ukrainian Association of Investment Business (UAIB) [Online], available at: http://www.uaib.com.ua/analituaib/publ_ici_quart.html.

8. Yurynets' Z.V. (2016) Formuvannia innovatsijnykh stratehij: teoriia, metodolohiia, praktyka [Formation of innovative strategies: theory, methodology, practice], SPOLOM, Lviv, Ukraine.

Размещено на Allbest.ru