Податкова система України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Державний університет телекомунікацій

Кафедра менеджменту

Реферат

з дисципліни «Податки та податкові системи»

Виконав:

студент 3 курсу, групи ПУЗс-11

Спеціальності - Публічне управління та адміністрування

Шокодько Андрій Андрійович

Керівник: Ващенко О.О.

Київ - 2017



1. Податки в економічній системі суспільства

Становлення та розвиток податкової системи України свідчать про її переважну роль у формуванні та розподілі фінансових ресурсів держави. Але найбільш дієвий вплив система оподаткування має на функціонування підприємницьких структур, тобто на ту головну ланку держави, де створюється фінансовий потенціал держави. Адже саме ця ланка забезпечує чи не найбільшу частину доходів у бюджеті держави. Тому на сьогодні постають головні завдання перед урядом щодо забезпечення у податковому законодавстві основних положень, які чітко і однозначно регламентують механізм реалізації цілей і завдань податкової політики, яка повинна підтримати розвиток усіх підприємницьких структур і дозволить реалізувати в повному обсязі потенціал податкових підйомів регулювання наповнення дохідної частини бюджетів усіх рівнів.

Значення податкового регулювання та планування в економіці держави спонукало вчених до дослідження проблеми функціонування податкового навантаження на суб'єктів підприємницької діяльності. Результати цих досліджень відображено у працях вітчизняних і зарубіжних учених. Серед зарубіжних учених дослідників даної проблеми найбільший інтерес для розвитку податкового менджменту, ролі і місця податків у системі доходів мають роботи А. Сміта, Д. Кємбела, Ш. Бланкарта, Е. Томсета. Значні дослідження в галузі податків як системи доходів виконані українськими та російськими вченими, а саме: В.Л. Андрущенком, О.Д. Василиком, О.Д. Даніловим, І.О. Луніною, І.В. Розпутенком, В.М. Федосовим, Р.І. Погорлецьким, І.Г. Русаковою, С.Ф. Сутиріним, Д.Г. Черніком та іншими.

Завданням цієї публікації є розкриття податків як інструмента фіскального адміністрування, їх ролі в системі доходів, обґрунтування взаємозв'язку бюджетного механізму з системою податків. Проводячи політику фіскального адміністрування, необхідно брати до уваги численні чинники економічного розвитку, серед яких не останню роль відіграють особливості бюджетного механізму, державної політичної системи та історично сформованих відносин у категорії «система». Зміцнення фінансової стабільності - актуальне завдання бюджетно-податкової політики, що проводить уряд. Однією з головних ланок системи оподаткування у державі є податки. Вони виступають невід'ємним елементом функціонування сучасних економічних систем. Податки виступають одним із головних інструментів у руках держави в здійсненні економічної та соціальної політики. Вирішення зазначених завдань прямо залежить від обсягів надходжень податкових платежів.

Податки супроводжують історію людської цивілізації, беручи витоки від найдавніших часів. Минули тисячоліття, відбулися суспільні зміни перш ніж податок із ненависного платежу, запровадженого владою, перетворився в усвідомлений фіскальний обов'язок платника перед державою. Поступово від значення податків як «фіскального насильства» уявлення про них поетапно еволюціонувало у поняття взаємовигідного фіскального обміну в системі взаємодії економіки, держави, суспільства й особистості в цілому. І те, на скільки цей потенціал здатний забезпечити дохідну частину бюджету, залежатиме тільки від економічної політики держави.

Якщо розглядати конкретно поняття «система» (від грецького - поєднання, устрій, утворення) - це сукупність якісно визначених елементів, між якими існує закономірний зв'язок чи взаємодія. Тому система поділяється відповідно до характеру та структури на системи: матеріальні, живі, ідеальні, соціальні, фінансові, економічні, податкові та ін.

Вивчаючи основні тенденції розвитку економіки та проблеми реформування бюджетно-податкової політики і бюджетного механізму в цілому, доцільно детально розглянути його сучасну структуру та дійові важелі. Адже саме за допомогою цього механізму держава здійснює розподільчі та перерозподільчі функції, реалізує бюджетну політику. На даний час має місце трансформація існуючого бюджетного механізму на основі модифікованого бюджетного процесу, нової схеми міжбюджетних зв'язків між державним і місцевим бюджетами з урахуванням нової бюджетної та фінансової ролі уряду і органів місцевого самоврядування, визначених Бюджетним кодексом України.

Важелі бюджетного механізму можуть бути умовно систематизовані як підсистеми цього механізму. Кожній підсистемі притаманні свої функціональні особливості, але незважаючи на відносну самостійність, вони функціонують як одне ціле і характеризуються взаємопов'язаним комплексним використанням. Умовно виділяють декілька складових бюджетного механізму:

- механізм управління бюджетним процесом і бюджетними відносинами;

- механізм формування бюджетних ресурсів;

- механізм розподілу бюджетних ресурсів;

- механізм використання бюджетних ресурсів;

- механізм контролю та аналізу використання бюджетних ресурсів.

Якщо подивитись на ці складові, то друга підсистема займає особливе місце на сучасному етапі, адже від того, як спрацьовують його адміністративні та економічні важелі, залежатиме рівень вирішення актуальних проблем економічного розвитку. Тому найвагомішими і найпоширенішими видами платежів є податки. Вони є найдієвішими з усіх способів мобілізації коштів у дохід держави, необхідних для реалізації нею економічної політики. За своєю економічною сутністю, податки - це система економічних, фінансових та правових відносин, які виникають між органами державної влади та місцевими органами самоврядування, з одного боку, і юридичними і фізичними особами, з іншого, щодо стягнення певної частини доходу (прибутку), що визначаються в законодавчому порядку.

Вплив податків на розвиток економіки та розмір бюджетних надходжень залежить від ступеня розвитку підприємницької діяльності. З одного боку, податковий тиск має бути помірним, а з іншого - податкові надходження повинні бути стабільними і достатніми для виконання державою своїх функцій. Як правило, уряд частину своїх витрат фінансує за рахунок зібраних податків. Існування й розвиток сучасного суспільства без податків, податкових надходжень уявити неможливо. Податки відображають складні економічні відносини і повинні відповідати їм. Але головною проблемою чинної в Україні податкової системи є відсутність балансу інтересів платника податків і державного бюджету.

Аналізуючи стан економіки останніх років, необхідно зазначити, що мобілізація податкових доходів до бюджетів відбулася в умовах певної стабілізації економіки, про що свідчить зростання внутрішнього валового продукту (ВВП). Його вартісна оцінка становила у 1998 році 102,6 млрд грн, у 1999 році - 130,4 млрд грн, у 2000 році - 173 млрд грн, у 2001 році - 204,1 млрд грн, у 2002 році - 220,9 млрд грн, у 2003 році - 263,2 млрд грн. Відносні темпи зростання цього показника у порівняльних цінах позитивно характеризують економіку України за останні роки. Найбільші темпи приросту валової доданої вартості зафіксовано у будівництві - 23,3 %, обробній промисловості - 17,7 %, оптовій і роздрібній торгівлі - 12,5 %. Про зміни в економіці України за останні роки свідчать також дані про хід виконання затверджених сум податкових надходжень. У 1999 році затверджені показники доходів зведеного бюджету виконано на 99,15 %, у 2000 році - на 107,37 %, у 2003 році - на 108,8 %.

Таким чином, виконання зведених показників бюджету держави забезпечено на 108,8 відсотка: план - 69175,7 млн грн, факт - 75285,8 млн грн, рівень виконання - 108,8 відсотка, перевиконання - 6110,1 млн грн. Порівняно з попереднім роком доходи збільшилися на 13331,5 млн грн. А до минулого року приріст склав 21,5 відсотка. Планові показники по надходженнях до загального фонду державного бюджету виконані і державною податковою, і Державною митною службами України. Податкові органи забезпечили 17,2 відсотка приросту надходжень до попереднього року, а митні - 40,2 відсотка.

По всіх основних бюджетоутворюючих податках забезпечено значні прирости порівняно з попереднім роком:

- по податку на прибуток підприємств - на 3839 млн грн, або на 40,9 відсотка;

- по прибутковому податку з громадян - на 2697,4 млн грн, або на 24,9 відсотка;

- по акцизному збору - на 1147,9 млн грн, або на 28 відсотків.

Одним із головних резервів використання потенціалу податків у дохідній частині бюджетів є діяльність органів податкової служби зі стягнення податкової заборгованості. Заходами примусового стягнення заборгованості додатково забезпечується близько третини усіх надходжень до зведеного бюджету. Найбільшу питому вагу серед податкових надходжень має ПДВ, який найчастіше піддається критиці. Із метою реалізації економічної програми, проголошеної у Посланні Президента України до Верховної Ради «Україна: поступ у XXI сторіччя. Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000-2004 роки», розроблено проект Податкового кодексу України. У ньому запропоновано суттєво знизити ставки основних податків. На сьогодні знижено ставки з 1.01.2004 року по таких основних податках, як податок на прибуток підприємств (25 %) та податок на доходи з фізичних осіб (13 %). Ставку обкладання ПДВ пропонується зменшити з 20 % до 17 %, із них 15 % - для формування звичайного бюджету та 2 % - для формування бюджету розвитку. Таке зниження зменшить податковий тиск на споживання, але напевно не приведе до зменшення цін на товари. При розрахунку суми ПДВ, що сплачується до бюджету, застосовується сальдовий метод (різниця між податковим зобов'язанням і податковим кредитом) - найпоширеніший у світовій практиці. За такої методики сама додана вартість не обчислюється. На жаль, при визначенні бази оподаткування до доданої вартості входять непрямі податки: акцизний збір, мито. Тобто податок нараховується на податок, що порушує принцип оподаткування. Тому не дивно, що із 808 тис. зареєстрованих підприємств і організацій платниками ПДВ зареєстрована лише половина з них, тобто 408 тис., з яких платять податок 346 тис., або 85 %. Отже, з усіх зареєстрованих в Україні підприємств податок на додану вартість реально платять лише 50 відсотків. Тому назріла потреба щодо вдосконалення справляння податку на додану вартість, а саме - через касовий метод, який діє майже у всіх цивілізованих країнах світу. Повинен існувати централізований електронний облік платників ПДВ, з якого видно, хто і коли його сплатив по всьому ланцюжку. Відповідно, перерозподілу ПДВ усередині бюджету не відбувається, ним не затикаються інші «дірки».

У нашій країні все по-іншому - податкові зобов'язання виникають і по факту відвантаження, незважаючи на те, що гроші продавець фактично ще не отримав. Звідси і колосальне відшкодування з бюджету, що призводить до катастрофічних показників. Другим за розміром податкових надходжень до бюджету є податок на прибуток підприємств. Питома вага цього податку становила 27,3 % у 1993 році, а найменша була зафіксована у 2001 році - 15,1 % серед доходів зведеного бюджету України. Прибутковий податок з громадян посідає третє місце. Найменша питома вага його серед доходів зведеного бюджету була у 1996 році - 8,6 %, а найбільша у 2002 році - 17,5 %. Необхідно зазначити, що важливу роль у зведених доходах бюджету відіграють неподаткові надходження, їх частка коливається від 0,9 % у 1992 році до 29,9 % у 2001 році.

Для того, щоб адмініструвати податки грамотно, необхідне широке впровадження інформаційних технологій, яке сприятиме поліпшенню роботи податкових органів держави, підвищенню рівня адміністрування податків, істотному поповненню надходження усіх видів податків, зростанню добробуту населення та національного багатства в цілому. Податки повинні повноцінно виконувати фіскальну і розподільчо-регулюючу функції. Збільшення доходів бюджетів має відбуватися не за рахунок посилення податкового навантаження на економіку, а через розширення бази оподаткування, створення сприятливих умов для розвитку підприємництва, досконалості законодавчого поля, через скорочення рівня тінізації капіталу.

Таким чином, обґрунтовуючи дієвість бюджетного механізму та категорії «системи» в цілому, можна констатувати той факт, що при зміні основних завдань, що висвітлюються в основних напрямках бюджетної, податкової політики, кредитної, змінюється і бюджетний механізм, тобто пряма залежність. Податки є найпоширенішими видами платежів у доходах держави. Для того щоб податки виконували фіскальну та розподільчо-регулюючу функції, необхідно досягнення таких завдань:

- прийняття Податкового кодексу (послаблення податкового тиску, спрощення процедур адміністрування, підвищення рівня захисту платників податків, скорочення кількості податків, збільшення розміру фонду ЗП у структурі ВВП);

- вилучення негрошових розрахунків і будь-яких форм взаємозаліків із практики виконання бюджетів;

- заборона списання заборгованості суб'єктів господарювання із податків і зборів.

2. Фіскальний контроль. Види та порядок проведення перевірок

Законодавець встановив, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків. Камеральна перевірка проводиться без будь-якого спеціального рішення керівника податкової та направлення на її проведення, без присутності платника. Їй підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Платники податків з незначним ступенем ризику щодо несплати податків та зборів включаються до плану-графіка проведення документальних планових перевірок не частіше, ніж раз на три календарних роки, середнім - не частіше ніж раз на два календарних роки, високим - не частіше одного разу на календарний рік.

Юридичні особи, що звільнені від сплати податку на прибуток до 2016р., та у яких сума сплаченого до бюджету податку на додану вартість становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, а також самозайняті особи, сума сплачених податків яких становить не менше п'яти відсотків від задекларованого доходу за звітний податковий період, включаються до плану-графіка не частіше, ніж раз на три календарних роки.

Податковим кодексом заборонено проведення документальної планової перевірки за окремими видами зобов'язань перед бюджетами, перевірки своєчасності сплати податку з доходів фізичних осіб та зобов'язань за бюджетними позиками і кредитами, що гарантовані бюджетними коштами.

Про проведення документальної планової перевірки оформлюється наказ керівником органу державної податкової служби.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на податкові органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту;

- платником не подано в строк податкову декларацію або розрахунки;

- платником подано податковому органу уточнюючий розрахунок з відповідного податку за період, який перевірявся органом державної податкової служби;

- у податкових деклараціях виявлено недостовірність даних, якщо платник не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит податкового органу протягом десяти робочих днів з дня отримання запиту;

- платником подано заперечення до акта перевірки або скаргу на прийняте за її результатами податкове повідомлення-рішення, в яких вимагається повний або частковий перегляд результатів відповідної перевірки або скасування прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення у разі, коли платник податків посилається на обставини, що не були досліджені під час перевірки, та об'єктивний їх розгляд неможливий без проведення перевірки. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали предметом оскарження;

- розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків;

- платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень. Така перевірка проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ;

- щодо платника податку подано скаргу про ненадання таким платником податків податкової накладної покупцю або про порушення правил заповнення податкової накладної у разі ненадання таким платником податків пояснень та документального підтвердження на письмовий запит податкового органу протягом десяти робочих днів;

- отримано постанову суду про призначення перевірки або постанову органу дізнання, слідчого, прокурора, винесену ними відповідно до закону у кримінальних справах;

- податковим органом вищого рівня здійснено перевірку документів обов'язкової звітності платника або матеріалів документальної перевірки, проведеної контролюючим органом нижчого рівня, і виявлено невідповідність висновків акта перевірки вимогам законодавства або неповне з'ясування під час перевірки питань, що повинні бути з'ясовані під час перевірки для винесення об'єктивного висновку щодо дотримання платником податків вимог законодавства.

- у разі отримання інформації про ухилення податковим агентом від оподаткування виплаченої (нарахованої) найманим особам (у тому числі без документального оформлення) заробітної плати, пасивних доходів, додаткових благ, інших виплат та відшкодувань, що підлягають оподаткуванню, у тому числі внаслідок неукладення платником податків трудових договорів з найманими особами згідно із законом, а також здійснення особою господарської діяльності без державної реєстрації. Така перевірка проводиться виключно з питань, що стали підставою для проведення такої перевірки.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником податкового органу рішення про її проведення та за наявності вищенаведених обставин для проведення документальної перевірки. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі документів та даних, наданих платником податків або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Така перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника ДПІ, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому під розписку копії наказу про проведення такої перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

При цьому присутність платників не обов'язкова.

Фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків. Вона може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, та виникає необхідність перевірки таких фактів;

- у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв про державну реєстрацію та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на органи державної податкової служби, виробництва та обігу підакцизних товарів;

- письмового звернення покупця (споживача) про порушення платником податків порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування;

- неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками;

- отримання інформації про порушення законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків;

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, що підлягають фактичній перевірці згідно її визначення.

- у разі отримання в інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації.

Фактична перевірка, що здійснюється за результатами попередньої перевірки, може бути проведена одноразово протягом 12 місяців з дати складання акта попередньої перевірки.

Перед початком фактичної перевірки, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій та ведення касових операцій, посадовими особами податковихорганів може бути проведена контрольна розрахункова операція.

Під час проведення фактичної перевірки в частині дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами), в тому числі тим, яким установлено випробування, перевіряється наявність належного оформлення трудових відносин, з'ясовуються питання щодо ведення обліку роботи, виконаної працівником, обліку витрат на оплату праці, відомості про оплату праці працівника. Для з'ясування факту належного оформлення трудових відносин з працівником, який здійснює трудову діяльність, можуть використовуватися документи, що посвідчують особу, або інші документи, які дають змогу її ідентифікувати (посадове посвідчення, посвідчення водія, санітарна книжка тощо).

Фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами органу державної податкової служби у присутності посадових осіб платника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції. Під час проведення перевірки посадовими особами, які здійснюють таку перевірку, може проводитися хронометраж господарських операцій. За результатами хронометражу складається довідка, яка підписується посадовими особами органу державної податкової служби та посадовими особами платника податків та/або особами, що фактично здійснюють господарські операції.

Умови та порядок допуску посадових осіб податкових органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок

Посадові особи податкового органу вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з відповідних підстав та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Непред'явлення платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення на проведення перевірки або пред'явлення направлення, оформленого з порушенням вимог, установлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб податкового органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків від допуску до перевірки на інших підставах не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови розписатися посадовими (службовими) особами податкового органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

У разі відмови платника податків у допуску посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Строки проведення виїзних перевірок.

Тривалість документальних планових перевірок не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 10 робочих днів, інших платників податків - 20 робочих днів.

Продовження строків проведення таких перевірок можливе за рішенням керівника податкового органу не більш як на 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 5 робочих днів, інших платників податків - не більш як на 10 робочих днів.

Тривалість документальних позапланових перевірок, не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - 5 робочих днів, інших платників податків - 10 робочих днів.

Продовження строків проведення таких перевірок можливе за рішенням керівника органу державної податкової служби не більш як на 10 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва - не більш як на 2 робочих дні, інших платників податків - не більш як на 5 робочих днів.

Тривалість фактичних перевірок не повинна перевищувати 10 діб. Продовження строку таких перевірок здійснюється за рішенням керівника податкового органу не більш як на 5 діб.

Підставами для подовження строку перевірки є:

- заява суб'єкта господарювання (у разі необхідності подання ним документів, які стосуються питань перевірки);

- змінний режим роботи або підсумований облік робочого часу суб'єкта господарювання та/або його господарських об'єктів.

Проведення документальної виїзної планової та позапланової перевірки великого платника податків може бути зупинено за рішенням керівника податкового органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк.

Зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки перериває перебіг строку проведення перевірки в разі вручення платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про зупинення документальної виїзної планової, позапланової перевірки. При цьому перевірка може бути зупинена на загальний строк, що не перевищує 30 робочих днів, а в разі необхідності проведення експертизи, отримання інформації від іноземних державних органів щодо діяльності платника податків, завершення розгляду судом позовів з питань, пов'язаних з предметом перевірки, відновлення платником податків втрачених документів перевірка може бути зупинена на строк, необхідний для завершення таких процедур.

Загальний термін проведення перевірок достовірності зявленого бюджетного відшкодування ПДВ з урахуванням установлених цим пунктом строків зупинення не може перевищувати 60 календарних днів.

Для посадових осіб податкових органів під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали.

Проведення експертизи під час здійснення податкового контролю податковими органами.

Експертиза проводиться у разі, коли для вирішення питань, що мають значення для здійснення податкового контролю, необхідні спеціальні знання у галузі науки, мистецтва, техніки, економіки та в інших галузях. Залучення експерта здійснюється на договірних засадах та за рахунок коштів сторони, що є ініціатором залучення експерта.

Експертиза призначається за заявою платника податків або за рішенням керівника (або його заступника) органу державної податкової служби, в яких зазначаються: підстави для залучення експерта; прізвище, ім'я та по батькові експерта; реквізити платника податків, стосовно якого здійснюється податковий контроль; питання, поставлені до експерта; документи, предмети та інші матеріали, які подаються на розгляд експерта.

Орган державної податкової служби зобов'язаний ознайомити платника податків (його представника) з рішенням про проведення експертизи, а після закінчення експертизи - з висновком експерта.

Надання платниками податків документів.

Забороняється витребування документів від платника податків будь-якими посадовими (службовими) особами податкових органів у випадках, не передбачених Податковим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків зобов'язаний також надати в електронному вигляді з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб (у форматі та порядку, визначених центральним органом державної податкової служби) копії документів з обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки.

Документи, що містять комерційну таємницю або є конфіденційними, передаються окремо із зазначенням посадової (службової) особи, що їх отримала. Передача таких документів для їх огляду, вивчення і їх повернення оформляються актом у довільній формі, який підписують посадова (службова) особа органу державної податкової служби та платник податків (його представник).

При проведенні перевірок посадові особи органу державної податкової служби мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів (обов'язкових платежів), порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Забороняється вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом.

Отримання копій документів оформляється описом. Копія опису, складеного посадовими (службовими) особами органу державної податкової служби, вручається під підпис платнику. Якщо платник відмовляється від засвідчення опису або від підпису про отримання копії опису, то посадові (службові) особи органу державної податкової служби, які отримують копії, роблять відмітку про відмову від підпису.

Оформлення результатів перевірок.

Результати перевірок (крім камеральних) оформлюються у формі акту або довідки, які підписуються посадовими особами податкового органу та платниками. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку надається платнику податків, який зобов'язаний його підписати.

Строк складення акту (довідки) про результати перевірки не зараховується до строку проведення перевірки, встановленого цим Кодексом (з урахуванням його продовження).

У разі незгоди платника податків з висновками акту такий платник зобов'язаний підписати такий акт перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акту або окремо.

За результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації в органі державної податкової служби вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків.

Акт (довідка) документальної виїзної перевірки складається у двох примірниках, підписується посадовими особами податкового органу, які проводили перевірку, та реєструється в органі державної податкової служби протягом п'яти робочих днів з дня закінчення перевірки (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).

Акт (довідка) про результати фактичних перевірок складається у двох примірниках, підписується посадовими особами податкових органів, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

У разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акту (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь. Платник податку має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акту перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Участь керівника відповідного податкового органу (або представника) у розгляді заперечень платника податків до акту перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акту (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником органу державної податкової служби (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акту перевірки а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акту перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акту перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

У разі якщо грошове зобов'язання розраховується податковим органом за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. В акті перевірки зазначаються як факти заниження, так і факти завищення податкових зобов'язань платника.

податок фіскальний підприємницький бюджетний

3. Мито

Мито, що стягується митницею, є податком на товари та інші предмети, які переміщуються через митний кордон України.

В Україні застосовуються такі види мита:

-- адвалорне, що нараховується у відсотках до митної вартості товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

-- специфічне, що нараховується у встановленому грошовому розмірі на одиницю товарів та інших предметів, які обкладаються митом;

-- комбіноване, що поєднує обидва ці види митного обкладення.

Порядок обкладання митом предметів, які ввозяться, вивозяться чи пересилаються громадянами за митний кордон України, встановлено Законом України «Про єдиний митний тариф» від 5 лютого 1992 року зі змінами та доповненнями. Законом визначено, що єдиний митний тариф України -- це систематизований звід ставок мита, яким обкладаються товари та інші предмети, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за межі цієї території. Єдиний митний тариф України базується на міжнародне визнаних нормах і розвивається в напрямі максимальної відповідальності до загальноприйнятих у міжнародній практиці принципів і правил митної справи.

Ввізне мито нараховується на товари та інші предмети при ввезенні їх на митну територію України. Ввізне мито є диференційованим:

-- щодо товарів та інших предметів, що походять з держав, які входять разом з Україною до митних союзів або утворюють з нею спеціальні митні зони, і в разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами за участю України застосовуються преференційні ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України;

-- щодо товарів та інших предметів, що походять з країн або економічних союзів, які користуються в Україні режимом найбільшого сприяння, котрий означає, що іноземні суб'єкти господарської діяльності цих країн або союзів мають пільги з мит, за винятком випадків, коли зазначені мита та пільги щодо них встановлюються в рамках спеціального преференційного митного режиму, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.

До решти товарів та інших предметів застосовуються повні (загальні) ставки ввізного мита, передбачені Єдиним митним тарифом України.

Вивізне мито нараховується на товари та інші предмети при вивезенні їх за межі митної території України.

На окремі товари та інші предмети можуть встановлюватися сезонні ввізне і вивізне мита на строк не більше чотирьох місяців з моменту встановлення їх.

В окремих випадках при ввезенні на митну територію України і вивезенні за межі цієї території товарів незалежно від інших видів мит можуть застосовуватися:

1) Спеціальне мито. Воно застосовується: як захисний захід, якщо товари ввозяться на митну територію України в таких кількостях або на таких умовах, які завдають чи загрожують завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів; як запобіжний захід щодо учасників зовнішньоекономічної діяльності, котрі порушують загальнодержавні інтереси в цій галузі» а також як захід для припинення несумлінної конкуренції у випадках, що визначаються законами України; як захід у відповідь на дискримінаційні дії та недружні дії з боку іноземних держав проти України або у відповідь на дії окремих країн та їхніх союзів, які обмежують здійснення законних прав та інтересів суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності України;

2) Антидемпінгове мито. Застосовується у випадках: ввезення на митну територію України товарів за ціною, істотно нижчою за їхню конкурентну ціну в країні експорту на момент цього експорту, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів чи перешкоджає організації або розширенню виробництва подібних товарів в Україні; вивезення за межі митної території України товарів за ціною, істотно нижчою за ціни інших експортерів подібних або безпосередньо конкуруючих товарів на момент цього вивезення, якщо таке вивезення завдає чи загрожує завдати шкоди загальнодержавним інтересам України;

3) Компенсаційне мито. Застосовується у випадках: ввезення на митну територію України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовувалася субсидія, якщо таке ввезення завдає чи загрожує завдати шкоди вітчизняним виробникам подібних або безпосередньо конкуруючих товарів чи перешкоджає організації або розширенню виробництва подібних товарів в Україні; вивезення за межі митної території України товарів, при виробництві або експорті яких прямо чи побічно використовувалася субсидія, якщо таке вивезення завдає чи загрожує завдати шкоди державним інтересам України. Нарахування мита на товари та інші предмети, що підлягають митному обкладенню, провадиться на базі їхньої митної вартості, тобто ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за них на момент перетину митного кордону України. При визначенні митної вартості до неї включаються ціна товару, зазначена в рахунку-фактурі, а також такі фактичні витрати, якщо їх не включено до рахунку-фактури:

-- на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України;

-- комісійні та брокерські;

-- плата за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належить до даних товарів та інших предметів і яку має бути оплачено імпортером (експортером) прямо чи побічно як умову ввезення (вивезення) їх. При явній невідповідності заявленої митної вартості товарів та інших предметів або в разі неможливості перевірки її обчислення митні органи України визначають митну вартість послідовно на основі ціни на ідентичні товари та інші предмети, ціни на подібні товари та інші предмети, що діють у провідних країнах-експортерах.

Мито вноситься до державного бюджету України. При визначенні митної вартості і сплаті мита іноземна валюта перераховується у валюту України за курсом Національного банку України, який застосовується для розрахунків у зовнішньоекономічних операціях і діє на день подання митної декларації.

Мито сплачується митним органам України, а за товари та інші предмети, що пересилаються в міжнародних поштових відправленнях, -- підприємствам зв'язку. Порядок надання відстрочки та розстрочки сплати мита встановлюється Державним митним комітетом України.

Законом визначено пільги із сплати мита та порядок повернення надміру стягненого та стягнення недобраного мита. Так, сума надміру стягнутого мита підлягає поверненню власникові товарів та інших предметів на його вимогу протягом одного року з моменту митного оформлення. Мито, не сплачене в строки, на які було надано відстрочку та розстрочку сплати, а так само не сплачене в результаті інших дій, що спричинили його недобір, стягується за розпорядженням митних органів України в безспірному порядку.

Вчасно не сплачене мито стягується за весь час заборгованості бюджету з нарахуванням пені в розмірі 0,2 відсотка суми недоїмки за кожний день прострочення, включаючи день сплати.

Законом України «Про звільнення від обкладення митом предметів, які вивозяться (пересилаються) громадянами за митний кордон України» від 5 травня 1996 року громадянам заборонено вивезення за межі митної території України:

а) предметів, на які встановлюються державні дотації, крім предметів особистого користування;

б) предметів (або їхніх частин) промислового призначення (обладнання, комплектуючі, матеріали тощо), що застосовуються у виробничій сфері, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

в) коштовних металів, коштовного каміння та виробів з них, культурних цінностей з метою відчуження їх.

Размещено на Allbest.ru

...