Фінансування загальної середньої освіти в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФІНАНСУВАННЯ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ

Чередник В.А.

Предметом роботи є дослідження фінансування загальної середньої освіти в Україні, аналіз її стану та шляхи додаткового фінансування.

Мета написання статті. Проаналізувати стан фінансування галузі загальної середньої освіти відповідно до чинного законодавства про освіту; сформулювати пропозиції щодо вдосконалення механізмів додаткового фінансування галузі освіти.

Завдання дослідження. Дослідити стан фінансування галузі середньої освіти та вказати можливі варіанти додаткового фінансування.

Методологія проведення роботи. Робота виконана за результатом дослідження сучасних вітчизняних поглядів вчених на поняття фінансування освіти та розглянуто альтернативні шляхи фінансування загальної середньої освіти.

Результат роботи. Визначено сутність поняття фінансування освіти, наведено динаміку видатків на освіту загалом та на загальну середню освіту і більш детально вказані шляхи додаткового фінансування загальної середньої освіти.

Галузь застосування Результати даного дослідження можуть бути застосовані у сфері вивчення проблем освіти, зокрема фінансування галузі загальної середньої освіти.

Висновки. Отже, проведене дослідження сучасного стану фінансування освіти в Україні свідчить, що для розв'язання проблем галузі необхідно розробити якісну систему державних заходів, що будуть спрямовані на забезпечення її ефективного розвитку. При цьому головним завданням, має стати забезпечення достатнього фінансування галузі, шляхом оптимізац/ї бюджетних та позабюджетних джерел її розвитку.

Ключові слова: загальна середня освіта, фінансування, видатки, спеціальні фонди, фінансово-економічна самостійність, самофінансування, бюджетні асигнування.

Финансирования общего среднего образования в Украине. Чередник В.

Предметом работы является исследование финансирования общего среднего образования в Украине, анализ его состояния и пути дополнительного финансирования.

Цель написания статьи. проанализировать состояние финансирования отрасли общего среднего образования в соответствии с действующим законодательством об образовании; сформулировать предложения по совершенствованию механизмов дополнительного финансирования отрасли образования.

Задачи исследования. Исследовать состояние финансирования отрасли среднего образования и указать возможные варианты дополнительного финансирования.

Методология проведения работы. Работа выполнена по результатам исследования современных отечественных взглядов ученых про понятие финансирования образования и рассмотрены альтернативные пути финансирования общего среднего образования.

Результат работы. Определена сущность понятия финансирования образования, приведена динамика расходов на образование в целом и на общее среднее образование и более подробно указаны пути дополнительного финансирования общего среднего образования.

Область применения Результаты данного исследования могут быть применены в области изучения проблем образования, в частности финансирование отрасли общего среднего образования.

Выводы. Проведенное исследование современного состояния финансирования образования в Украине свидетельствует, о том, что для решения проблем отрасли необходимо разработать качественную систему государственных мероприятий, которые будут направлены на обеспечение ее эффективного развития. При этом главной задачей должно стать обеспечение достаточного финансирования отрасли, путем оптимизации бюджетных и внебюджетных источников ее развития.

Ключевые слова: общее среднее образование, финансирование, расходы, специальные фонды, финансово¬экономическая самостоятельность, самофинансирование, бюджетные ассигнования.

Financing of secondary education in Ukraine. Cherednyk V.A.

The subject of the work is to study financing of secondary education in Ukraine, to analyze its condition and the ways of additional financing.

The purpose of article is to analyze the condition of financing of secondary education in accordance with the current legislation of education; to formulate the proposals for perfektion of the mechanisms of additional financing of education.

Research objectives. to investigate the condition of financing of secondary education sector and to indicate the possible variants of additional financing.

The methodology of work conducting. The study was based on research resalts of contemporary domestic scholars views on the concept of education and its financing and there were examined the alternative ways of financing of secondary education.

The result. It was determined the main point of concept of educational funding, was given the dynamic of expenditures for education in general and for secondary education and there were schown in details the ways of additional financing of secondary education.

Field of application The results of this study can be applied in studying the problems of education, including funding the field of general secondary education.

Conclusions. Thus, our study of the current state funding of education in Ukraine shows that for the problems solving of this field it is necessary to develop a high-quality system of state measures that will be used to ensure its effective development. And at the same time the main objective should be to support the sufficient funding for the field by optimization of budget and off-budget sources of its development.

Key words: secondary education, finance charges, special funds, financial, economic independence, self-financing, budget allocations.

Актуальність. Загальна середня освіта є обов'язковою основною складовою безперервної освіти. Тобто, пріорітетним завданням держави є забезпечення доступності здобуття якісної освіти протягом життя для всіх громадян та подальше утвердження її національного характеру. Але поряд з цим критичним залишається стан фінансування освіти України. Функціонування освіти проходить за принципом обмеженості бюджетного фінансування. Дане «обмеження» зумовили кризовий стан економіки та дефіцит державних ресурсів. Тож, на сьогодні потребують глибокого дослідження теоретичні засади ефективності надання коштів на освіту.

Ступінь дослідження проблеми. Дослідженнями питань фінансування системи освіти займалися такі вітчизняні науковці: Боголіб Т., Василик О., Величко А., Виноградня В., Власова Л., Дарманський М., Єрошин В., Затуренська В., Каленюк І., Калько І., Козарезенко Л., Красій І., Малишко В., Яременко Л., та інших, а також російських вчених та практиків: Балихін Г., Селюкова А., Куркіна Є., Лівшиць В.

Виклад основного матеріалу. Освіта - суспільне явище, яке впливає на всі сфери економічного життя суспільства та є вагомим елементом на шляху досягнення високих темпів зростаючого покоління, його вихованням та підготовкою кадрів [1 ,с. 13].

Загальна середня освіта спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості шляхом навчання та виховання, які грунтуються на загальнолюдських цінностях та принципах науковості, полікультурності, світського характеру освіти, системності, інтегративності, єдності навчання і виховання, на засадах гуманізму, демократії, громадянської свідомості, взаємоповаги між націями і народами в інтересах людини, родини, суспільства, держави.

Загальна середня освіта - цілеспрямований процес оволодіння систематизованими знаннями про природу, людину, суспільство, культуру та виробництво засобами пізнавальної і практичної діяльності, результатом якого є інтелектуальний, соціальний і фізичний розвиток особистості [11], що, в свою чергу, є основою для подальшої освіти і трудової діяльності.

Тому, можна стверджувати, що загальна середня освіта (ЗСО) є своєрідним підґрунтям, де учень забезпечує вільний і всебічний розвиток своєї особистості. На це націлює й Конституція України, де зазначається, що кожна людина має обов'язки перед суспільством.

На даний момент суспільство потребує від освітянської сфери підготування молоді, яка може йти «в ногу» із часом, має свою громадську позицію, яка саморозвивається та має подальше бажання до саморозвитку.

Ефективність освітянської сфери значною мірою залежить від її фінансування.

В економічній літературі поняття “фінансове забезпечення”, “фінансування” використовуються дуже широко і нерідко у різних значеннях. Тому єдиної думки щодо їх визначення та їх змісту не існує.

Так Фінансовий словник-довідник (2003 р.) трактує: “Фінансування - забезпечення необхідними фінансовими ресурсами видатків на здійснення або розвиток чого-небудь, наприклад, проекту, технічного переозброєння, плану заходів, комплексної програми, бюджету та бюджетних видатків тощо”.

Стеців 1.1. (2003 р.), Загородній А.Г. (2002 р.) розуміють під фінансуванням “забезпечення фінансовими ресурсами економіки держави, соціальних потреб і програм, виробництва продукції, науково-технічних досліджень, будівництва і переоснащення підприємств, а також утримання бюджетних організацій тощо” [13, c.129];

Стосовно фінансування закладів освіти і науки то у доступній літературі практично відсутні його визначення. Зустрічаються окремі тлумачення. Наприклад Бойко Є.М. пропонує під “фінансовим забезпеченням підготовки кадрів вважати сукупність економічних форм та методів, що виникають в процесі створення, розподілу, перерозподілу та використання фонду фінансових ресурсів, який формується за рахунок бюджетних джерел та позабюджетних коштів та спрямовується на утримання і розвиток освітніх закладів, що здійснюють підготовку кадрів” [2,с.115]; В.М. Гаврилюк стверджував, що фінансування освіти є своєрідним капіталовкладенням з боку держави в майбутнє нації. В свою чергу О.М. Яцунь називав це не витратами,а вкладенням.

У цьому контексті варто зауважити, що академік С.Г.Струмилін (виходець з України,справжнє його прізвище Струмило) на основі розробленої ним методики обґрунтував взаємозв'язок між освітою і кваліфікацією. Науковець довів, що шкільна освіта приблизно в 2,6 більше дає прибавку кваліфікації, ніж рік заводського стажу; вигоди від піднесення продуктивності праці перевищують відповідні витрати держави на шкільну освіту в 27,6 разу [14,с.19 ].

На основі цього можна стверджувати, що держава має дбати про освіту, створювати необхідні умови для виховання підростаючого покоління, рівень знань якого має відповідати сучасним вимогам.

Згідно ст. 61 п. 2 Закону України «Про освіту», держава зобов'язується забезпечувати бюджетні асигнування на освіту в розмірі не менше 10% національного доходу [12].

В той же час, як показує аналіз, за часів незалежності України, у жодному бюджеті зазначена стаття не виконувалась і обґрунтування для цієї норми не надано.

На рис. 1, 2 наведено динаміку видатків на освіту загалом та на загальну середню освіту.

За період з 2000 по 2013 роки питома вага видатків на освіту збільшилася від 14,7% у 2000 році до 21,2% у 2013 році. Стверджувати, що тенденція до зростання видатків має позитивний характер - не можна, як бачимо вона має непостійний характер. З однієї сторони це свідчить про піклування держави про фінансове забезпечення закладів освіти, але інфляційні процеси, що відбуваються у суспільстві не дозволяють стверджувати про позитивну динаміку.

Видатки на освіту здійснюються за рахунок Державного та місцевих бюджетів. Проте виділених державою коштів на галузь не вистачає для досягнення її головної мети в сфері освіти - створення умов для реалізації гарантованого Конституцією України права громадян на отримання якісної повної загальної освіти.

Основні джерела фінансування розвитку освіти можуть доповнюватися джерелами, віднесеними до категорії додаткових. Серед них варто назвати такі:

- кошти, одержані за навчання, підготовку, підвищення кваліфікації та перепідготовку кадрів згідно з укладеними договорами;?

- плата за надання додаткових освітніх послуг;

- кошти, одержані за науково-дослідні роботи та послуги, виконані навчальним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій та громадян;

- доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майстерень, підприємств, цехів і господарств, від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання;

- дотації місцевих бюджетів;

- кредити банків;

- добровільні грошові внески, матеріальні цінності, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян;

- інші кошти.

Зокрема, до додаткових джерел фінансування загальної середньої освіти можна віднести наступні:

- кошти відповідних бюджетів;

- добровільні грошові внески, одержані від підприємств, установ, організацій та окремих громадян;

- гуманітарна допомога [3].

Найбільш раціональним, на думку В. Затуренської, є фінансування закладів шкільної освіти на основі поєднання бюджетних асигнувань і госпрозрахункових доходів. Це можуть бути доходи від діяльності створених на базі школи спеціальних структурних підрозділів, що передбачено відповідним статутом. прикладами таких структур можуть бути підсобні господарства при школі або навчально-виробничі майстерні, в яких виготовляється інструменти, інвентар, іграшки. Можуть бути створені також навчально-методичні, консультаційні, спортивні центри, курси [9,с.14].

Вагомим джерелом позабюджетних надходжень є додаткові освітні послуги. За рахунок батьків та підприємств можуть вводитися навчальні курси понад обсяг, визначений державним стандартом для відповідного освітнього рівня. Так, у спеціалізованих школах, ліцеях і гімназіях, а також у звичайних загальноосвітніх школах утворюються проліцейні і ліцейні класи, в яких за кошти батьків збільшується кількість навчальних годин з окремих предметів або вводяться додаткові дисципліни.?

Додаткові освітні послуги часто стають формою легалізації платності навчання. У ліцеях, гімназіях (державних) офіційно вноситься плата не за навчання, а плата за додаткові освітні послуги.

Заклади шкільної освіти можуть запропонувати значну кількість освітніх послуг, які задовольняли б потреби та інтереси різноманітних соціальних груп населення. Адже ознакою цивілізованого суспільства є, насамперед, можливість вибору послуг, виконавців, видів діяльності.

Основними положеннями господарського механізму в освіті передбачені широкі та різноманітні права закладів шкільної освіти у виробничо-господарській діяльності і соціальному розвитку. На практиці заклади шкільної освіти залишаються відокремленими структурними підрозділами відділів освіти районних державних адміністрацій, оскільки правоздатність та дієздатність шкіл істотно обмежені. Фінансово-економічна самостійність закладів шкільної освіти діятиме лише за умов удосконалення господарського механізму шкіл, зокрема:

* переходу закладів освіти до самоуправління та фінансової самостійності (заклади шкільної освіти здобувають статус юридичної особи, мають свій власний рахунок, однак самостійно не ведуть свої фінансові справи);

* надання закладам прав юридичної особи, внаслідок чого школа виступатиме об'єктом цивільного права;

* чіткого визначення юридичного регулювання відносин між школою та іншими суб'єктами ринкових відносин;

* юридичного регулювання відносин між школою та органами державного управління [8,с.72].

Більш детально про додаткові джерела фінансування і новий економічний механізм в освітянській сфері в своїх роботах розкриває Єрошин В.І., вказуючи на те, що новий господарський (або економічний) механізм пред'являє поруч з бюджетним фінансуванням широке залучення додаткових позабюджетних коштів [7,с.17 ].

А саме:

- надходження коштів за виконані роботи, послуги;

- проведення міроприємств за договорами з державними, кооперативними і громадськими підприємствами, організаціями і закладами;

- створення госпрозрахункових підрозділів на базі власного майна закладів.

На думку Єрошина В.І., з переходом на нові умови господарювання, кошти, які поступають з різних джерел разом з бюджетним асигнуванням, створюють єдиний фонд фінансових ресурсів закладів середньої освіти, при цьому позабюджетні (додаткові) кошти не повинні враховуватись при визначенні сум асигнувань з державного бюджету за стабільними нормативами.

Слушними щодо фінансування витрат на утримання закладів освіти є пропозиції науковців Власової Л.М., Дарманського М.М. та Василика О.Д. Вони вважають, що фінансування даних закладів повинно бути перенесено на рівень місцевих рад.

Так, Власова Л.М. зносить пропозицію про те, що нові форми господарювання (тобто самофінансування та самоокупність) для сфери середньої освіти потрібно розглядати на рівні закладів загальної освіти, оскільки на рівні території, яка знаходиться у відомстві місцевої ради, тобто госпрозрахунок буде територіальним, а місцеві ради виступатимуть як централізатори коштів на території, які їм підпорядковується. На її думку, з якою можна погодитись, що "сильні" місцеві бюджети здатні забезпечити і міцну матеріально- фінансову базу закладів шкільної освіти, що дозволить виключити з господарської практики закладів загальної освіти такі елементи самофінансування, як платні послуги, здача в оренду навчальних, спортивних, підсобних площадок і т.д., а також налагодження господарської діяльності в цих закладах тільки в рамках навчальне - виховного процесу [5, с.19].

Дарманський М.М. вважає, що потрібно на регіональному рівні створювати спеціальні фонди фінансування освіти. Для цього органам управління освітою в регіоні доцільно виступити з ініціативою та підготувати проект вимог територіальних громад до всіх суб'єктів підприємницької діяльності, які функціонують на їх території, щодо внеску у фонди фінансування загальноосвітніх шкіл. Розмір таких внесків може бути пропорційним до кількості працівників освітнього закладу та їхньому освітньому рівні. Дані вимоги від імені територіальних громад можуть затверджувати сесії відповідних рад - представницьких органів місцевого самоврядування. Керуватимуть фондами виборні органи, а самі фонди мають бути вибудувані як окремі організаційні структури, що діють за своїми статутами. На думку Дарманського М.М. можуть бути і такі окремі фонди, як фонд інновацій, підтримки, поточного фінансування, тощо.[ 6, с 260].

Василик О.Д, погоджуючись з пропозицією Дарманського М.М. про створення місцевих відповідних фондів, вказує на те, що в умовах незалежності України, розширюються самостійність територіально-адміністративних одиниць, відкриваються можливості для принципово нового підходу до фінансування освітянської сфері. Для цього доцільно при місцевих радах створення загальноміських та районних освітянських фондів. Основна мета цієї реорганізації - дати місцевим радам, а в їхній особі постійним комісіям, реальні важелі влади і можливість на основі концентрації всіх фінансових ресурсів здійснювати гнучку політику, спрямовану на розвиток освітянської галузі. Система фінансування, як вважає Василик О.Д., має ґрунтуватись на збалансованому поєднанні бюджетних і позабюджетних джерел при значній децентралізації на користь самоврядних структур [4, с. 383].

Нещодавно було прийнято Закон України №79 «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» в якому щодо освіти запроваджуються нові субвенції, зокрема освітня субвенція та субвенція на підготовку робітничих кадрів. Згідно цього закону освітня субвенція спрямовуватиметься на оплату поточних видатків ЗНЗ усіх ступенів і типів, шкільних відділення НВК, спеціалізованих шкіл (школи-інтернатів), включаючи школи-інтернати з поглибленим вивченням окремих предметів і курсів для поглибленої підготовки дітей в галузі науки і мистецтв, фізичної культури і спорту, інших галузях, ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою; ліцеї (ліцеї-інтернати); гімназії (гімназії-інтернати); колегіуми (колегіуми-інтернати); вечірніх змінних шкіл; дитячих будинків (окрім сімейного типу та прийомних сімей), а також спеціальних ЗНЗ для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку, навчально-реабілітаційних центрів. Освітня субвенція розподіляється між відповідними бюджетами на основі формули, яка розробляється МОН та затверджується Кабміном і має врахувати такі параметри, як кількість учнів ЗНЗ у міській та сільській місцевості, наповнюваність класів, коригуючи коефіцієнти приведення, що застосовуються до кількості учнів різних типів шкіл та залежно від місцевості, в якій розташований заклад.

При цьому у складі, зазначеної субвенції передбачається резерв коштів, обсяг якого не може перевищувати 1 відсоток загального обсягу субвенції, для здійснення видатків, що не могли бути враховані при застосуванні формули.

Залишки коштів на кінець бюджетного періоду зберігаються на рахунках відповідних місцевих бюджетів і використовуються у наступному бюджетному періоді з урахуванням цільового призначення субвенцій та на оновлення матеріально-технічної бази навчальних закладів [10].

Висновки. Проведене дослідження сучасного стану фінансування освіти в Україні свідчить про те, що для розв'язання проблем галузі необхідно розробити якісну систему державних заходів, що будуть спрямовані на забезпечення її ефективного розвитку. При цьому головним завданням, має стати забезпечення достатнього фінансування галузі, шляхом оптимізації бюджетних та позабюджетних джерел її розвитку. З розвитком суспільних відносин будуть вдосконалюватись існуючі та з'являтись нові джерела фінансування освіти, що стане якісним її покращенням. Якщо об'єднати пропозиції науковців і практичне дослідження, можна розробити методику фінансування видатків загальноосвітніх шкіл для конкретно взятого регіону, адже в навчально-виховних закладах освіти створюється особистість людини, її властивості як продуктивної сили, здатність створювати матеріальні та духовні багатства.

фінансування середній освіта україна

Список використаних джерел

1. Бахчеван Е. Сучасні проблеми фінансового забезпечення установ освіти в Україні / Е. Бахчеван, О. Шрамко // Науковий вісник Одеський національний економічний університет. Всеукраїнська асоціація молодих науковців. - Науки: економіка, політологія, історія. - 2014. - № 5 (213). - С. 21-30.

2. Бойко А. Конкурентоспроможність освіти як показник її ефективності та якості / А. Бойко // Вища освіта України. - 2008. - №3. - С. 16-23.

3. Бублій Г.А. Позабюджетні джерела фінансування системи вищої освіти [Електронний ресурс] / Г.А. Бублій. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_ep/2012_1/files/EC112_35.pdf

4. Василик О.Д. Державні фінанси України: [навчальний посібник]/ О.Д. Василик - К. :Вища школа, 2000. - 383 с.

5. Власова Л.М. Перспективы новых форм хозяйствования в общем образовании // Актуальные вопросы экономики общеобразовательной школы: [сборник научных трудов]/Л.М. Власова. - М., 1990. - 17-21 с.

6. Дарманський М.М. Соціально - педагогічні основи управління освітою в регіоні / М.М. Дарманський - Хмельницький. - Поділля, 1997. - 260 с.

7. Єрошин В.И. Новый экономический механизм общего образования. / Єрошин В. И. // Актуальные вопросы экономики общеобразовательной школы: [сборник научных трудов] - М., 1990. - 4-17 с.

8. Затуренська В Деякі питання реалізації економічної реформи в системі загальної середньої освіти / В Затуренська // Економіка України - 2000. - с.72.

9. Затуренська В. Управління економічною діяльністю сучасної школи / В. Затуренська // Директор школи. - 2001. - №12(156). - с.14

10. Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин: Закон України 8.12.2014 № 79-VIII //Відомості Верховної Ради (ВВР) - 2010 р. - № 50-51, ст. 572.

11. Про загальну середню освіту: Закон України від 13.05.1999 №651-XIV //Відомості Верховної Ради (ВВР) - 1999 - №28 - С. 230.

12. Про освіту: Закон України від 23.03.1996 р. №1060-12 (із змінами та доповненнями) // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - № 34.

13. Стоян В.І. Управління фінансовими ресурсами в системі казначейства /В.І. Стоян // Фінанси України. - 2006. - №7. - С. 85 - 92.

14. Харитонов Д.Я. Финансирование системы образования/ Д.Я. Харитонов, О.В. Утяшинова //Финансы и кредит. - 2007. - №27(267). - С.51. Див.: Струмилин С.Г. Хозяйственное значение народного образования. - М.: Экономическая жизнь, 1924. - С.19.

Referenes

1. Bakhevan E. Sychacni problemy financovogo zabezpechennya ocvity v Ukraini [Modern problems of financial institutions providing education in Ukraine] Nayky: ekonomika, politologiya, ictoriya. 2014. №5 (213). p.21-30.

2. Boiko A. Konkyrentospromozhnict' ocvity yak pokaznyk ii efektyvnocty tat a yakosti [The competitiveness of education as an indicator of its efficiency and quality ]// Vyscha osvita Ukrainy. 2008. №3. p.16-23.

3. Byblii G.A. Pozabyudzetni dzherela financyvannya systemyvyschoi osvity [Extra-budgetary sources of financing of higher education] http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_ep/2012_1/files/EC112_35.pdf

4. Vasylyk O.D. Derzhavni financy Ukrainy [Ukraine's public finances]/ K.: Vyshcha shkola, 2000. 383p.

5. Vlasova L.M. Percpektyvy novykh form gocpodaryuvannya v zagal'nii ocvity [Prospects for new forms of management in general education] M., 1990. 17-21 p.

6. Darmanc'kyi M.M. Cotsial'no-pedagogichni ocnvy upravlinnya ocvitoyu v regioni [Socio-pedagogical foundations of education in the region] Khmel'nyts'kyi. Podillya, 1997. 260 p.

7. Yeroshin V.I. Novyi ekonomichyi mekhanizm zakhal'noi ocvity [New Economic mechanism general education] M., 1990. 4-17 p.

8. Zatynenc'ka V. Deyaki pytannya realizatsii ekonomichnoi reformy v cyctemi zakhal'noi ceredn'oi ocvity [Some issues of economic reform in general secondary education] Ekonomika Ukrainy. 200. p.72

9. Zatynenc'ka V. Upravlinnya ekonomichoyu diyal'nictyu cychacnoi shkoly [Economic governance of the modern school] // Dyrektor shkoly 2001. №129156

10. Pro vnecennya zmin do Byudzetnogo kodekcy Ukrainy shchodo reformy mizhbyudzhetnykh vidnocyn: Zakon Ukrainy [On Amendments to the Budget Code of Ukraine on the reform of intergovernmental relations: law of Ukraine] 8.12.2014 №79-VIII / Vidomocty Verkhovnoi Rady (VVR) 2010 r. №50-51, р.572.

11. Pro zagal'ny serednyu ocvity: Zakon Ukrainy[On General Secondary Education: Law of Ukraine] 13.05.1999 №651-XIV // Vidomocty Verkhovnoi Rady (VVR). 1999. №28 p. 230.

12. Pro ocvity: Zakon Ukrainy [On Education: Law of Ukraine] 23.03.1996 r. №1060-12 (iz zminamyta dopovnennyamy) // Vidomocty Verkhovnoi Rady. 1996. №34.

13. Ctoyan V.I. Upravlinnya financyvymy recyrcamy v cyctemi kaznacheictva [Financial management system Treasury]// Financy Ukrainy. 2006. №7. p.85-92.

14. Kharitonov D.Ya. Financyvannya cyctemy ocvity [Funding for education] // Financy I kredit. 2007. №27(267). p.51.

Размещено на Allbest.ru