Фінансовий стрес, як економічне явище

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФІНАНСОВИЙ СТРЕС ЯК ЕКОНОМІЧНЕ ЯВИЩЕ

В.В. Липчук,

В. М. Ковалів

Непроста політична і економічна ситуація, що склалася в Україні, поглиблюється через негативний вплив психологічних чинників. Невпевненість, непередбачуваність, очікування “найгіршого” стали щоденною реальністю більшості українців. У сукупності факторів, котрі стримують гармонійний розвиток суспільства та його членів, ключову роль відіграє стрес. Економічний розвиток країни, активізація підприємницької діяльності уповільнюються передусім фінансовим стресом.

Стрес -- це стан індивіда, що виникає як відповідь на різноманітні екстремальні види впливу зовнішнього та внутрішнього середовища, що виводять із рівноваги фізичні чи психологічні функції людини [1].

Дослідження доводять, що 75 % населення відчувають стрес від професійної кар'єри та фінансів [2]. Поняття стресу -- термін медичний, стосується людського організму і властивий кожному, а більшою мірою підприємцю як особі, що найбільше ризикує. Стрес (від англ. stress -- напруга, тиск) є неспецифічною реакцією організму у відповідь на дуже сильну дію (подразник) ззовні, яка перевищує норму, а також відповідною реакцією нервової системи. Загальновідомо, що зазнаючи труднощів, організм відтворює такі основні типи реагування: активний -- це боротьба; пасивний -- це втеча; компромісний -- це терпіння. Незалежно від того, який тип реагування обиратиме організм, перша реакція буде однотипною і полягатиме в мобілізації функціональних можливостей для подолання надто високих потреб [3].

Основоположником теорії “стресу” вважають лікаря Г. Сельє (1936 р.), який розглядав його з позицій біології і фізіології [4]. Він створив фундаментальну теорію, зауважуючи, що держава генерує стресові життєві події, пов'язані з настанням лиха чи розладів. Існують різні теорії і концепції стресу та його види (конструктивний, деструктивний тощо). Найбільш докладно фізичні, психічні, соціологічні і духовні аспекти стресу розглядаються Дж. Грінбергом [5].

З погляду предмета цієї публікації, заслуговує на увагу трансакційна теорія стресу Р. Лазаруса, котрий тлумачить стрес як зв'язок між особою й оточенням (середовищем), оцінений особою як обтяжливий або такий, що перевищує її ресурси та загрожує добробуту (хорошому стану) [6, с. 19]. Саме перевищення необхідних ресурсів над наявними виокремлює кредитний стрес як різновид фінансового.

Фінансові стресові явища практично залишаються поза увагою вітчизняної науки. Переважно зустрічаються публікації та дослідження щодо необхідності економічних реформ, фінансових вливань чи законодавчих перетворень, при цьому оминається важливість психічного стану суб'єктів підприємницької діяльності. Особливого значення цей процес набуває в умовах імовірності дефолту економіки України в контексті погіршення політичної та економічної ситуації 2014 р. як неприпустимого явища у світлі необхідних реформ.

Головним завданням публікації є дослідження сутності поняття “фінансовий стрес”, його ідентифікація, розгляд причин виникнення і масштабів у економіці України та окреслення загальних шляхів боротьби зі стресом.

З медичного погляду, за стресового стану діють “стресові чинники”, що поєднує не лише шкідливі для фізичного здоров'я впливи, а й будь-які події, котрі спричиняють негативні емоції. Отже, стрес став ототожнюватися з потрясінням і нещастям. Події, які зумовлюють стрес, можуть не загрожувати життю і здоров'ю особистості, але знижують її самооцінку [4].

Опрацювання літературних джерел дає змогу виокремити такі види стресу:

1. Внутрішньо-особистісний стрес, який стосується подій та вчинків, що сформували актуальний стан особи та покращуються або погіршуються, виходячи з подій, котрі відбулися навколо або всередині індивідуума.

2. Робочий стрес, пов'язаний з трудовим навантаженням та результатами праці, міжособистісними стосунками всередині колективу, організаційним кліматом і зовнішніми зв'язками.

3. Громадський стрес, спричинений дією факторів, які справляють вплив на великі групи людей, наприклад, економічний спад, політичне напруження та неспокій у країні.

4. Екологічний стрес, зумовлений відповідним станом довкілля та якістю продуктів харчування, які психологічно впливають на особистість.

5. Фінансовий стрес, який проявляється у накопиченні боргів, неможливості виконати фінансові зобов'язання або стан, пов'язаний зі становищем країни, за котрого рівень зарплат, прибутків, відрахувань не відповідає умовам функціонування або виконуваних обов'язків (середня зарплата по Україні -- 3500 грн, або, за офіційним курсом на 7 лютого 2015 р., 145 дол. США).

Фінансовий стрес належить до складних економічних явищ, оскільки характеризується здебільшого якісними ознаками, які варто безпосередньо виміряти. Категорія “стресу” втілюється переважно в банківській діяльності. Багато уваги у науковій літературі приділено стрес-тестуванню як “методові кількісної оцінки ризику, що полягає у визначенні величини неузгодженої позиції, котра наражає банк на ризик, та у визначенні шокової величини зміни зовнішнього фактора -- валютного курсу, процентної ставки тощо. Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів може отримати банк, якщо події розвиватимуться за закладеним сценарієм” [7]. Дослідження впливу негативних явищ на суб'єктів господарювання, серед яких: інфляційні процеси, зміна вартості матеріалів, кредитної політики банків та відсотків за ними, ризики тощо, взагалі лишається поза увагою. У вітчизняній науковій літературі немає визначення поняття “фінансовий стрес”.

Натомість це питання є актуальним у зарубіжних країнах, зокрема США, постає як один із ключових факторів, що впливають на сільськогосподарські підприємства, і розглядається з метою формування подальшої стратегії: монетарної, банківської, державної, зайнятості та розвитку аграрного сектору на перспективу.

Наведемо таке визначення фінансового стресу: суб'єктивне сприйняття стану індивідуума, який має нагальну потребу у фінансових коштах або поглиблене передчуття небажаного (неочікуваного) використання фінансових ресурсів. Як економічна категорія “фінансовий стрес” характеризує відносини між суб'єктами господарювання та (або) приватними особами з приводу неправомірного, небажаного використання або втрати фінансових ресурсів чи їх дефіциту. Таким чином, це поняття пов'язане з такими економічними явищами, як фінансова ситуація, дохідність, економія, інвестиції, кредитні зобов'язання. Відповідно, застосування показників, що характеризують фінансовий стрес, багатогранне. Зокрема, потреба в них пов'язана з визначенням граничного розміру суми кредиту для одного підприємства чи суб'єкта господарювання.

Ми вважаємо, що фінансовий стрес тісно корелює із кризовими явищами в економіці, хоча і наявний постійно. Криза -- це злам, рушій перехідного стану [8, с. 46]. Також криза (від грец. krisis -- поворотний пункт, рішення) трактується як різкий, крутий злам, скрутне становище [9, с. 36]. Це порушення рівноваги в економіці, наслідком чого є скорочення або зупинення виробництва. На думку Л. Лігоненко, кризовий стан системи є значним і тривалим порушенням рівноваги та проявом її нездатності використовувати механізми внутрішньої саморегуляції [10, с. 12].

Фінансова криза масштабна й охоплює як урядовий сектор, так і місцеве самоврядування. Варто зважити на те, що “поточна глобальна економічна криза і пов'язана з нею фінансова криза не залишаються осторонь впливу на економіку місцевих органів влади, перетворюючись на кризу місцевих фінансів, яку часто називають локальним фінансовим стресом” [11, с. 57]. Таким чином, польські науковці підтверджують наше припущення і пропонують поняття “локального фінансового стресу”, хоча він, на нашу думку, більше притаманний місцевим державним фінансам.

Отже, кризові явища є “збудниками” стресових ситуацій. За будь-якого розвитку кризи багато суб'єктів підприємницької діяльності, особливо вітчизняних, зазнають стресу, який супроводжується звичними для української економіки явищами: ускладненим доступом до кредитних ресурсів, інфляцією тощо.

Більшість зарубіжних авторів дотримуються думки, що фінансовий стрес тісно пов'язаний з такими категоріями, як “борг” та “дохід”, або “прибуток”. Так, Б. Бріджмен, відзначаючи тісну кореляцію між вказаними категоріями, пропонує фінансовий стрес підприємця вимірювати за допомогою використання рейтингу виробничих потужностей погашення заборгованості (debt repayment capacity utilization -- DRCU), який враховує всі три детермінанти стресу: боргові, доходів та процентні ставки. DRCU визначається як сума непогашеної заборгованості підприємства, розділеної на борг, який власник може дозволити собі виплачувати з чистого доходу підприємства за поточними процентними ставками [12, с. 2]. DRCU, що дорівнює 1, вказує на достатність чистого доходу для обслуговування простроченої заборгованості. DRCU менше 1 означає, що дохід більш ніж достатній для обслуговування боргів, а отже, рівень фінансового стресу низький. Вищий рівень DRCU свідчить про посилення фінансового стресу. Підприємець з DRCU вище 1 буде не в змозі обслуговувати всі борги за допомогою отриманого чистого доходу. Підприємці з DRCU вище 2 перебуватимуть під дією найбільшого фінансового стресу, тому що їхній борг становив би подвійну суму, яку вони могли собі дозволити.

Наприклад, у 2008 р. більшість фермерів США за наявних боргів господарств мали низькі рівні фінансового стресу. Переважна частина мала DRCU нижче 1. Насправді понад 40 % господарств мали DRCU нижче 0, 5, що відображає низький рівень стресу. Проте близько 25 % фермерських господарств мали DRCU вище 2, що вказує на серйозний фінансовий стрес їхніх власників [12]. Таким чином, Б. Бріджмен підтверджує безпосередню залежність фінансового стресу від заборгованості підприємства та його доходів, що в сукупності визначає ймовірність неповернення кредиту чи іншої заборгованості.

Доволі цікавою є праця американського дослідника М. Больє “Фермерський фінансовий стрес і фермерська криза в США: витоки і масштаби проблеми” [13], в якій автор, аналізуючи кризові ситуації в Штатах у 1985--1986 рр., зазначав, що виникнення фінансових стресових ситуацій у сільському господарстві призвело до ліквідації активів, проблем з отриманням кредитів і навіть банкрутства багатьох ферм. Зауважимо, що такі самі процеси, починаючи з 2008 р., відбуваються і в Україні та, відповідно, потребують ідентифікації, висвітлення та пошуку шляхів розв'язання проблем.

Головною причиною стресу є борги, що стає на заваді проведенню подальшої виробничої діяльності через неможливість їх обслуговування. Така ситуація спостерігалася в США в 1985 р. Наголошується, що “прострочені і не обслуговувані кредити становили 9, 2 відсотка раніше розміщених у сільськогосподарському виробництві кредитів комерційних банків в 1985 році порівняно з 5, 0 відсотка в 1983 році.

Списання сільськогосподарських кредитів збільшилося з 2, 2 відсотка, виданих в 1984 році, до 3, 7 відсотка в 1985 році. З 118 банків, які збанкрутували в 1985 році, 68 або 58 відсотків були сільськогосподарськими банками” [13, с. 5]. Таку саму ситуацію спостерігаємо в Україні у 2012--2014 рр., а також у І кв. 2015 р., коли в сільському господарстві тривала інтенсивна підготовка до посівної кампанії, але у зв'язку зі стрімким здорожчанням іноземної валюти, підвищенням облікової ставки, проблемами з ліквідністю банків кредити, за нашим передбаченням, важко отримати практично кожному сільськогосподарському підприємству.

На початку 2013 р. в сільському господарстві України налічувалося 4, 7 % прострочених кредитів (33, 3 % їх загальної кількості), хоча деякі банки працювали із набагато проблемнішими позиками, однак вони здебільшого були сформовані на споживчому та іпотечному ринках. До них належать “Укрсоцбанк” із 14, 9 % безнадійних позик, що становить 37, 8 % до активів банку, “Приватбанк” -- відповідно 12, 5 і 7, 1 %. Згідно з даними НБУ, за 7 місяців 2014 р. частка простроченої заборгованості у загальному кредитному портфелі зросла із 7, 7 до 10, 8 % [14]. У цілому по банківській системі України частка неповернених кредитів у загальному кредитному портфелі дорівнювала 14, 1 % в 2012 р. (табл. 1).

Як бачимо з табл. 1, стан заборгованості в Україні є незадовільним та потребує розроблення заходів щодо виходу з кризи, адже фінансові стресові ситуації вже наявні в підприємницькій сфері, однак немає методики їх діагностики та визначення.

Розглядаючи природу фінансового стресу в сільському господарстві, М. Харріс зазначає: “Сільськогосподарські економісти в цілому згодні, що фінансовий стрес складається з проблеми доходів, проблеми заборгованості, або поєднання того й іншого. Серйозність проблеми заборгованості вимірюється відношенням боргу до активів (коефіцієнт капіталізації), а процентна ставка -- відношенням до прибутковості активів” [15, с. 2]. Така методика цілком прийнятна і для визначення цього показника в Україні.

Таблиця 1. Динаміка частки неповернених кредитів у загальному кредитному портфелі банківського сектору окремих країн у 2008--2012 рр., %

Джерело: складено за даними офіційного веб-сайту Світового банку [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://data.worldbank.org/indicator.

Водночас в Україні, на нашу думку, існує проблема не перевищення отриманих кредитів над поточним чи валовим доходом від діяльності, а доступу до кредитних ресурсів, що, у свою чергу, спричиняє як фінансові, так і моральні наслідки господарювання, адже неможливість своєчасно та в повному обсязі здійснити виробничі процеси ставить під сумнів можливість отримання оптимального доходу, а ситуація в країні посилює психологічний вплив на підприємця. Це вкотре свідчить про важливість усунення на початкових етапах проявів стресових ситуацій у національній економіці та її фінансовій сфері. Вимірювання показників стресу не лише констатацією його наявності, але й кількісно, дасть можливість знайти ефективні методи боротьби з ним.

Як зауважує Дж. Джонсон, “ключовим моментом є те, що фінансовий стрес не тільки пов'язаний з боргом; доходи і дані балансу підприємства також повинні бути використані для кількісної оцінки фінансового стресу” [16].

Отже, дослідники для визначення фінансового стресу не обмежуються використанням певних показників, однак вважають, що необхідно поглиблювати його документальне підґрунтя. Таким чином можна отримати показники, за якими встановлюються наявність фінансового стресу та його межі. Під час аналізу документів підприємств та його фінансової й бухгалтерської звітності з'являється можливість управління цим фінансовим стресом.

Цілком очевидним видається доповнення системи показників діагностики стресових явищ макроекономічними показниками та характеристиками діяльності уряду, реалізації стратегічних цілей держави, досягнення цілей діяльності і розвитку аграрного сектору. Вони характеризують також зміну ситуації на ринку та, з одного боку, безпосередньо впливають на психологічний стан підприємця, а з другого -- визначають його особливості.

Такий підхід дасть змогу розробити просту систему стрес-тестування, яка матиме на меті виявлення кризових явищ та нестандартних ситуацій у житті підприємця на ранніх етапах. За основу можуть бути взяті методичні рекомендації з проведення стрес-тестування банківських установ НБУ.

За визначенням НБУ, стрес-тестування (stress testing) як метод кількісної оцінки ризику полягає у встановленні величини неузгодженої позиції, яка наражає банк на ризик, та шокової величини зміни зовнішнього фактора -- валютного курсу, процентної ставки тощо. Поєднання цих величин дає уявлення про те, яку суму збитків чи доходів отримає банк, якщо події розвиватимуться відповідно до закладених припущень. Стрес-тестування широко використовується для оцінки кредитного ризику, ризику ліквідності, валютного ризику, ризику зміни процентної ставки та вартості активів [17].

До базових факторів ризиків Національний банк України відносить:

1) макроекономічні показники: стабільність економічної ситуації (економічний спад, радикальна зміна вектора розвитку економіки, дефолти першокласних компаній-позичальників тощо); значні коливання курсу національної валюти; відкритість і доступність міжбанківського ринку; рівень політичної та міжнародної стабільності; стійкість фінансових ринків, у т. ч. можливість протидіяти спекулятивним атакам; зміни процентних ставок, наприклад, LIBOR, облікової ставки та ін.; можливість знецінення майна, яке надано в забезпечення за кредитними операціями банків; волатильність цін на енергоресурси;

2) мікроекономічні показники: можливість доступу банку до зовнішніх джерел підтримання ліквідності; конкурентна позиція банку (визначена за методикою SWOT-аналізу як узагальнена оцінка).

На нашу думку, стан позичальників, а саме: співвідношення “борг -- актив”, доступність ресурсів, зокрема кредитних, державна політика в аграрній сфері тощо, у публікації НБУ не враховуються, а вони безпосередньо впливають на становище банків, оскільки наявність прострочених та неповернених позик є загрозою ліквідності установи.

Г. Сельє запропонував виокремити три стадії розвитку стресової реакції:

— тривожності;

— резистентності;

— виснаження [3].

Пропонуємо використати їх для характеристики фінансового стресу в підприємницьких структурах. Так, наявність простроченої або незабезпеченої заборгованості щодо активів 1:1 та більше терміном до 90 днів означає стадію тривожності. На цій стадії також розвиваються несприятливі макроекономічні, ринкові та інфляційні процеси, погіршується доступ підприємств до ресурсів та ін.

Стадія резистентності характеризується тими ж умовами терміном від 90 до 180 днів, хоча ще цілком простежується тенденція до можливості реструктуризації боргів та їх обслуговування. Певні процеси, приміром інфляція, втрата виробничих зв'язків, банкрутство таких підприємств набувають системного характеру.

Стадія виснаження настає у разі прострочення платежів за основним боргом або процентами терміном понад 180 днів і практичної неможливості підприємства здійснювати обслуговування боргу. Підприємство працює і, за умови зміни кон'юнктури ринку, державної політики та макроекономічної ситуації, в змозі реструктурувати борг й здійснювати виплати, що можливо лише за наявності застави, вартість якої знизилася у зв'язку з кризовими явищами.

Наступна стадія може означати лише банкрутство, тому для теорії фінансового стресу не підходить.

Дж. Джонсон наводить чотири способи вимірювання фінансового стресу (табл. 2).

Таблиця 2. Способи вимірювання фінансового стресу

Джерело: Johnson J. D. Financial Conditions of the Farm Sector and Farm Operators / J. D. Johnson, M. J. Morehart, K. Erickson // Agricultural Finance Review.-- 1987. -- No 47. -- Р. 4.

Таким чином, використовуючи будь-яку методику, можна визначити рівень фінансового стресу, що допоможе вжити запобіжні заходи щодо його виникнення та використати відповідні методи подолання фінансової стресової ситуації.

Р. Лазарус вирізняє дві функції, які дають змогу подолати стрес: інструментальну, що полягає у відтворенні ситуацій, пов'язаних зі стресом, і властивість впоратися з власними емоціями. Він пропонує чотири стратегії виживання: пошук інформації, безпосередня дія, утримання від дій та інтрапсихічні процеси [6].

Польський психолог Т. Томашевський розробив концепцію складної ситуації, “в якій існує невідповідність між потребами і завданнями людини, а також можливістю задоволення цих потреб чи виконання завдань” [18]. Таку ситуацію автор вбачає в завданнях, які неможливо виконати, перешкодах, конфліктах, тиску, а також завданнях зі змінною і незрозумілою структурою, надаючи їм статус психологічного стресу.

Для ефективнішого протистояння стресу, на нашу думку, необхідно розробити державну політику, яка мала б на меті функціональну, фінансову та соціальну підтримку суб'єктів господарювання.

Функціональна підтримка передбачає допомогу у виконанні підприємницьких обов'язків, а саме: створення та ліквідація підприємства, об'єднання виробників, заснування кооперативів, організація ринків збуту тощо.

Розрізняють п'ять основних типів соціальної підтримки:

• Емоційна підтримка: виявлення співчуття, турботи і занепокоєння стосовно людини.

• Підтримка гідності: суспільне позитивне ставлення до людини, заохочення або згода з ідеями індивіда чи почуттям, позитивне порівняння людини з іншими; допомагає зміцнити почуття власної гідності особи, її компетентності.

• Матеріальна підтримка: надання безпосередньої допомоги.

• Інформаційна підтримка: висловлення поради, пропозиції чи побажання.

• Підтримка мережі: забезпечення відчуття належності до групи людей, які поділяють інтереси.

Для забезпечення фінансової допомоги вважаємо за доцільне створити систему, здатну реагувати на економічні потрясіння та нівелювати їхній вплив на індивіда. До таких важелів віднесемо можливість створення агенції з реструктуризації та ліквідації проблемної заборгованості, системи гарантування надання кредитних ресурсів, яка б замінила практику пільгового кредитування на умовах часткової компенсації процентів, а також специфічну систему оподаткування, яка б передбачала насамперед механізми дотримання соціальної та економічної справедливості. Провідною ідеєю мала б стати повна сплата податків учасниками фінансової системи -- всіма типами підприємств (сьогодні підприємства торгівлі здебільшого навіть не використовують касових апаратів для фіксації процесу продажу). Сільськогосподарські підприємства та фермерські господарства сплачують кошти поряд із податками за вироблену і реалізовану продукцію, а власники приватних селянських господарств, не сплачуючи нічого, претендують на соціальний захист та пенсійне забезпечення тощо.

Отже, на нашу думку, головною причиною стресових ситуацій у економічному житті держави є незадовільний психологічний стан підприємців, який зумовлюється соціальними, громадськими, екологічними, робочими та фінансовими елементами стресу.

Підсумовуючи викладене, можна припустити, що зі зростанням добробуту підприємств фінансовий стрес лише посилюватиметься, адже збільшуються запозичення та, як наслідок, боргове навантаження. Його обслуговування завжди межуватиме з імовірністю створення та накопичення боргів, а їх обслуговування вимірюватиме можливість настання фінансового стресу.

Оскільки одним із засобів боротьби зі стресом та визначення його реальних меж є своєчасна та повна інформація про фінансову і бухгалтерську звітність, пропонуємо створити електронну мережу оперативної інформації між різними суб'єктами господарювання. Цього можна досягти за рахунок міжнародних грантів або покласти відповідний обов'язок на підприємства, які мають намір отримувати допомогу від держави. Такі заходи істотно зменшать зловживання, пов'язані із заниженням показників результативності діяльності, та допоможуть вивести з тіні бізнесові структури.

Список використаних джерел

фінансовий стрес економіка

1. Ємельяненко Л. М. Конфліктологія: навч. посіб. / Л. М. Ємельяненко ; ДВНЗ “Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана” ; за заг. ред. В. М. Петюха. -- К., 2003. -- 315 с.

2. Jak sobie radzid ze stresem finansowym? [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://zwierciadlo.pl/2012/praca-i-fmanse/jak-sobie-radzic-ze-stresem-fmansowym.

3. Вікіпедія: вільна енцикл. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// uk.wikipedia.org/wiki/.

4. Гулий І. С. Основи валеології. Валеологічні аспекти харчування: підручник / І. С. Гулий, Г. О. Сімахіна, А. І. Українець ; Нац. ін-т харч. технологій. -- К., 2003. -- 336 с.

5. Гринберг Дж. Управление стрессом / Дж. Гринберг. -- 7-е изд. -- СПб.: Питер, 2002. -- 496 с.

6. Lazarus R. Stress, Appraisal and Coping / R. Lazarus, S. Folkman. -- N. Y.: Springier Publishing Company, 1984. -- 442 с.

7. Про схвалення Методичних рекомендацій щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України: постанова Правління Національного банку України від 02.08.2004 № 361 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http:// www.bank.gov.ua/doccatalog/document?id=36985.

8. Даль В. Толковый словарь живаго великорусскаго языка: в 4 т. Т. 2 / В. Даль. -- 2-е изд., испр. и значительно умнож. по рукоп. автора. -- СПб.: Типограф. М. О. Вольфа, 1881. -- 197 с.

9. Большой энциклопедический словарь: в 2 т. Т. 1 / гл. ред. А. М. Прохоров. -- Сов. энцикл., 1991. -- 863 с.

10. Лігоненко Л. О. Антикризове управління підприємством: теоретико-методоло- гічні засади та практичний інструментарій: монографія / Л. О. Лігоненко. -- К.: Наук. думка, 2000. -- 390 с.

11. Poniatowicz M. Lokalny stres finansowy -- istota i przejawy w polskich warunkach / M. Poniatowicz // O nowy model finansow samorz^dowych: lekcja z kryzysu ; UMCS, Akademia L. Kozmmskiego. -- Warszawа: Kazimierz Dolny, 2012. -- S. 57.

12. Briggeman B. C. Debt, Income, and Farm Financial Stress / B. C. Briggeman // Main Street Economist. -- 2010. -- Issue 6 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: https://www.kansascityfed.org/publicat/mse/MSE_0610.pdf.

13. Boehlje M. Farm financial stress and the U. S. farm crisis: origins and dimensions of the problem / M. Boehlje // Staff Papers P86-22. -- 1986. -- June [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://ageconsearch.umn.edu/bitstream/13858/1/p86-22.pdf.

14. Рейтинг проблемності кредитних портфелів -- 2014 // Форбс. -- 2014. -- 23 верес. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://forbes.ua/ua/business/1379442- rejting-problemnosti-kreditnih-portfeliv-2014.

15. Measuring and analyzing farm financial stress: Selected Poster prepared for presentation at the Agricultural & Applied Economics Association, AAEA, CAES, & WAEA Joint Annual Meeting, Denver, Colorado, July 25-27, 2010 / M. Harris, R. Williams, M. Morehart, etc. [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://ageconsearch.umn. edu/bitstream/61528/2/measuring%20and%20analyzing.pdf.

16. Johnson J. D. Financial Conditions of the Farm Sector and Farm Operators / J. D. Johnson, M. J. Morehart, K. Erickson // Agricultural Finance Review. -- 1987. -- No 47. -- Р. 1--18.

17. Методичні рекомендації щодо порядку проведення стрес-тестування в банках України: постанова Правління Національного банку України від 06.08.2009 № 460 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/control/uk/publish/ article?art_id=123675&cat_id=123321.

Размещено на Allbest.ru