Боргова політика України в умовах різкого економічного спаду

Размещено на http://www.allbest.ru/

БОРГОВА ПОЛІТИКА УКРАЇНИ В УМОВАХ РІЗКОГО ЕКОНОМІЧНОГО СПАДУ

ПТНЬ АНДРІЙ

Постановка проблеми. Проблема заборгованості є актуальною для всіх країн світу, як розвинутих, так і тих, що розвиваються, але, безперечно, існують відмінності між обсягами зовнішньої заборгованості. Така тенденція притаманна сучасному етапу економічного розвитку світової економіки й обумовлена національними особливостями окремих країн. Макроекономічні дисбаланси окремих економік призводять до зниження ліквідності й платоспроможності економічних та фінансових агентів у контексті світової фінансової системи, підриваючи її ефективність. Зростаюча загроза неплатежу дискредитує позичальника перед кредиторами та призводить до виникнення ряду негативних ефектів на мікро- і макрорівнях. Окреслена проблема залишається актуальною і для України, зовнішній державний та гарантований державою борг якої станом на 01.10.2014 досягнув позначки 34, 8 млрд дол. США [1]. Беручи до уваги один із основних макроекономічних показників, ВВП, зниження цього індикатора за 2014 р. склало 8, 2 % [2]. Прогнози залишаються невтішними, зокрема, Європейський банк реконструкції та розвитку прогнозує подальше зниження ВВП України у 2015 році на 5 % [3]. Саме за таких умов виникає гостра необхідність пошуку шляхів акумуляції достатнього обсягу коштів із метою виплати зовнішніх боргових зобов'язань, які у 2015 р. складуть 11-15 млрд дол. США [4].

Таким чином, окреслені питання актуалізовують необхідність вирішення проблеми боргової політики України.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Проблематиці зовнішньої заборгованості та боргової політики держави приділяють увагу як зарубіжні (Б. Егерт, Ф. Розер, К. Чечеріта та Л. Ван Мінсел), так і вітчизняні вчені (О. І. Барановський, В. А. Андрущенко, А. М. Мороз, С. І. Юрій, О. Макар, І. Дорошенко та інші). Проте ними недостатньо окреслено напрямки та механізми оптимізації боргової політики держави.

Метою нашого дослідження є оцінка стану та аналіз зовнішньої державної заборгованості України для формування пропозицій щодо вдосконалення боргової політики держави.

Виклад основного матеріалу. Вагомою характерною рисою економічної системи будь-якої держави є її зовнішній борг, а також економічні явища й процеси, які з цим пов'язані. Зовнішня заборгованість впливає на грошово-кредитну, бюджетну, фінансову соціальну політику держави, а також на рівень інфляції, обсяг зовнішньоторговельного обороту, інвестицій та заощаджень. Таким чином, обсяг зовнішньої заборгованості впливає на економіку країни в цілому а ефективність його використання є індикатором її економічного розвитку здатності до забезпечення розширеного відтворення [5, с. 187-188].

Протягом останніх років Україна зіткнулася з економічними проблемами, які потребують вирішення для запобігання розвитку гальмуючих поточних соціально-економічних тенденцій. Політична та економічна нестабільність, неефективність валютної та фіскальної політики та загострення стану неплатоспроможності держави актуалізує необхідність залучення зовнішніх ресурсів для вирішення проблем дефіциту бюджету [6, с. 205].

Зовнішній борг України протягом років залишається гострою фінансовою проблемою, тим паче в період економічного занепаду а розмір боргу характеризує стан фінансової системи та відображає, наскільки ефективною є політика діючого уряду. У контексті реалізації фіскальної та монетарної політик значущості набуває оцінка обсягів, динаміки та структури зовнішнього боргу. Зовнішній борг України та політика його регулювання формувалися протягом 7 етапів, які систематизовано в таблиці 1.

Боргова політика держави є одним із чинників, що визначає розвиток макроекономічної ситуації окремої країни, тому правильність використання підходів та інструментів буде результатом покращення ситуації через посилення макроекономічних ефектів.

Вона також є одним з основних елементів фінансово-економічного механізму регулювання державного боргу, її ступінь розробки та спрямованість безпосередньо впливають на стан та структуру державного боргу. Щодо України, то важливою умовою, яка перешкоджає налагодженню належної стратегічної ефективності боргової політики є, зокрема, відсутність цілісної системи законодавчого забезпечення регулювання витрат з обслуговування та погашення державного боргу.

Таблиця 1. - Етапи формування зовнішнього боргу та боргової політики України*

*Складено автором на основі даних [5].

Опираючись на таке явище, як боргова стратегія, необхідно дати чітке тлумачення цього економічного та фінансового феномена. Під борговою стратегією розуміється врегулювання поточних боргових проблем, забезпечення ліквідності й платоспроможності країни в майбутньому з метою створення передумов для економічного зростання та досягнення макроекономічної рівноваги. Тому підґрунтям боргової стратегії України має бути спектр таких принципів:

1) мінімізація ризиків. Необхідно залучати, використовувати та погашати позики таким чином, щоби знизити ймовірність згубного впливу коливань світового ринку капіталів та спекулятивних тенденцій на ринку цінних паперів;

2) принцип оптимальності, що полягає в контролі за структурою зовнішнього боргу щодо кредиторів, термінами погашення, валютою;

3) максимізація ефективності використання зовнішніх державних запозичень з метою реалізації програм інституційного та інвестиційного розвитку країни в повному обсязі;

4) відкритість, тобто надання доступу міжнародним кредитним організаціям, рейтинговим агентствам до інформації, дотримання прозорості щодо випуску позик, емісії державних цінних паперів та процесу реалізації залучених грошових коштів;

5) надійність, тобто безумовне виконання урядом своїх зобов'язань перед зовнішніми кредиторами.

Аналізуючи боргову політику України впродовж останніх років, очевидним бачимо факт наявності значної кількості проблем щодо управління зовнішнім боргом держави як вагомої складової послаблення негативних і посилення позитивних макроекономічних ефектів. Численні труднощі спричиняє відсутність будь- яких ефективних зрушень у цій сфері. Разом із тим, на противагу зарубіжному досвіду, що полягає у вкладанні залучених коштів в інвестиційну діяльність, пріоритетними напрямками зовнішніх позик в Україні є фінансування дефіциту державного бюджету та послаблення обсягу накопиченої зовнішньої заборгованості по - передніх років. Складна політична ситуація, що триває ще з межі 2013-2014 рр., лише посилює девальваційні очікування національної грошової одиниці, що змушує економіку України прийняти виклики поточного року, пов'язані з необхідністю виплатити 11-15 млрд дол. США нерезидентам-позичальникам в іноземній валюті. Замість сприяння економічному зростанню шляхом створення привабливого інвестиційного клімату, держава змушена переорієнтуватися з розвитку на обслуговування своїх зовнішніх зобов'язань (табл. 2). Незважаючи на те, що зовнішній державний борг України не перевищує допустимої межі, що складає 60 % від ВВП, невтішні прогнози щодо подальшого економічного спаду у 2015 р. свідчать про недоцільність застосування цього індикатора для оцінки зовнішньо- боргової безпеки країни.

Таблиця 2. - Валютна структура зовнішнього боргу України станом на 01.07.2014 у розрізі секторів економіки та з початковим терміном до погашення (у %)*