Банківська система США

Стор. з

Стор. з

Размещено на http://www.allbest.ru/

Банківська система США

ВСТУП

Банківська система відіграє важливу роль у формуванні економічних відносин між суб'єктами грошового ринку. Це обумовлюється тим, що саме банки є одним із найважливіших елементів структури економіки щодо організації руху фінансових потоків. Вони складають основу кредитної системи країн, концентрують основну частину її ресурсів. Банківська система- це та галузь діяльності, де найбільш динамічно й активно знаходять відображення всі позитивні і негативні явища, що відбуваються в економіці.

Етапи формування банківської системи свідчать про те, що виникнення банківської системи відбулось не внаслідок механічного поєднання окремих банків, а базується на заздалегідь виробленій концепції, в межах якої відводиться певне місце кожному виду банків і кожному окремому банку. Структура банківської системи залежить від певних суспільно-економічних умов. Побудова банківської системи залежить від економічних, правових та організаційних умов, які визначають потребу впорядкування банківської діяльності.

Об'єктом курсової роботи є банківська система США.

Предметом курсової роботи є теоретичні та практичні засади формування та розвитку банківської системи.

Мета роботи полягає в аналізі сутності банківської системи, та розвитку банківських установ США.

РОЗДІЛ 1. Сутність банківської системи США

1.1 Загальна характеристика банківської системи США

Федеральна резервна система (ФРС) (англ. Federal Reserve System

(FRS) - система приватних банків, що виконує роль центрального банку США.

Створена у 1913 р. Законом про Федеральний резерв (англ. Federal Reserve Act), ФРС є квазідержавною структурою з приватними компонентами в яку входять:

1. Призначувані Президентом США Рада керуючих ФРС;

2. Федеральний комітет з відкритого ринку (англ. Federal Open Market Committee);

3. Дванадцять регіональних Федеральних резервних банків -- фіскальних агентів Казначейства США;

4. Численні приватні банки (отримують невідчужувані акції Федеральних резервних банків фіксованої прибутковості в обмін на резервний капітал);

5. Різноманітні консультаційні ради;

З точки зору управління, ФРС є незалежним органом США. Але саме як національний центральний банк, ФРС має повноваження від Конгресу США. Незалежність в роботі забезпечується тим, що рішення, які будуть прийнятті по кредитно-грошовій політиці, не схвалюються президентом або кимось-ще з виконавчої або законодавчої влади США, ФРС не отримує фінансування від Конгресу, строк повноважень членів Ради керуючих ФРС охоплює декілька строків президентських повноважень і членів Конгресу. В той саме час ФРС підконтрольна Конгресу, який аналізує діяльність ФРС і може змінити обов'язки ФРС законодавчим регулюванням [1].

З лютого 2014 р. посаду голови Ради керуючих ФРС займає Джанет Єллен.

1.2 Історія виникнення ФРС

Федеральна резервна система (ФРС) була створена Конгресом США в якості центрального банку США. Президент Вудро Вільсон підписав Закон про ФРС 23 грудня 1913 року До цього моменту економіка США страждала від частих випадків біржової паніки, банкрутства банків і дефіциту грошової маси.

Американські колоністи були обмежені використанням європейської монети в якості основного засобу обміну до проголошення незалежності від британського правління. Стурбовані нестачею європейських грошей і неефективності бартерної системи, багато колонії почали карбувати монети і випускати асигнації до кінця 17-го століття. Колоніальні банки не брали вклади від населення, не видавали кредити. Замість цього вони випустили цінні папери, забезпечені нерухомістю або дорогоцінними металами типу золота[2].

Історія центральних банків в Сполучених Штатах почалася з ратифікації Конституції в 1789 році. Міністр фінансів Олександр Гамільтон (вкрай важлива людина в економічній історії США) розробив план ФРС, щоб вирішити кредитні проблеми країни після війни за незалежність. План Гамільтона, спираючись на комерційні та фінансові інтереси північно-східних штатів, закликав до створення федерального банку, який буде кредитувати уряд і бізнес, і до створення національної валюти. Федеральний банк буде виступати в якості фінансового агента уряду і забезпечити безпечне місце для зберігання державних коштів.

Перший банк Сполучених Штатів був заснований в 1791 році, проте державні банки почали випускати паперові гроші в необмеженій кількості. Конгрес намагався вирішити фінансові проблеми країни, створюючи Другий банк Сполучених Штатів в 1816 році. Президент Ендрю Джексон оголосив його неконституційним і наклав вето на його установа в 1836 році.

До 1860 року, майже 8000 державних банків видавали свою власну валюту. Необхідність надійного фінансування під час громадянської війни змусило прийняти Закон про Національну банківській системі в 1863 році. Таким чином, була створена єдина національна валюта, але ще не з'явилася сильна центральна банківська структура.

У 1907 році в США сталася фінансова криза, викликана обвалом акцій на біржах. Є думка, що він був спровокований штучно колами, близькими до Моргану.

Надавши банківського сектору кредит в розмірі $ 25 млн під 10% річних і виплативши достроково дивіденди, Морган стабілізував ситуацію в країні.

Однак криза створила сприятливу ситуацію для порушення питання про необхідність створення мега регулятора на банківському ринку США. В результаті в 1913 році, після обговорень, критики і узгодження інтересів різних груп, була створена Федеральна резервна система США.

Безпосередню участь найбільших капіталів в процесі створення ФРС спонукає критику щодо більшої лояльності системи до певних груп, що монополізували банківську систему країни [3].

1.3 Рівні банківської системи США

Сучасна кредитно-банківська система США складається з двох рівнів:

1. Верхній

2. Нижні

На верхньому рівні банківської системи перебуває Федеральна резервна система, яка включає в себе:

· Раду керуючих ФРС;

· 12 федеральних резервних банків;

· Управління контролера грошового обігу;

· Федеральна корпорація страхування депозитів (ФКСД);

Нижній рівень банківської системи США становить 7,5 тис. комерційних банків, до яких належать:

· Банки - члени ФРС (6 тис);

· Банки штатів, що не є членами ФРС, однак застраховані в Федеральній корпорації страхування депозитів;

· Банки, які не є членами ФРС і не застраховані в ФКСД

До них належать також різні небанківські спеціалізовані кредитні інститути:

· Поштові ощадні каси;

· Фінансові і страхові компанії;

· Кредитні кооперативи;

· Пенсійні фонди;

· Фонди соціального страхування;

· Товариства взаємного кредиту;

· Федеральні кредитні установи;

Центром організації та вищим адміністративним органом управління ФРС є Рада керуючих у Вашингтоні. Головною функцією Ради є формування грошово-кредитної політики. Крім того, Рада регулює і контролює діяльність банківських установ та операцій ФРБ. Рада складається з 7 членів, які призначаються президентом і затверджуються Сенатом. Повний термін роботи члена Ради - 14 років. Вони обираються з різних федеральних резервних округів і не можуть бути повторно призначеними після повного терміну роботи.Голова і віце-голова Ради призначаються Президентом США на 4 роки з числа членів. Вони можуть бути призначені повторно, якщо термін їх роботи як членів Ради не закінчився Такі повторні призначення також повинні бути затверджені Сенатом[4. 185-186 с.]

Основні функції ФРС здійснюються через мережу 12-ти Федеральних резервних банків.Кожний резервний банк має свою власну Раду, що складається з 9 директорів, які не є службовцями даного банку. За законом 3 директори класу А (представляють банки-члени ФРС), 3 директори класу В (представляють громадськість та обираються в кожному районі банками-членами ФРС), 3 директори класу С, які представляють громадськість і яких призначає Рада керуючих.

Функції ФРС подібні до функцій, які виконують центральні банки інших країн:

1) Банкір уряду. Федеральні резервні банки забезпечують Міністерство фінансів поточними рахунками та обслуговують їх, здійснюючи платежі (практично миттєво у разі електронних платежів чи незабаром після оплати чеками). Міністерство фінансів може зберігати податкові надходження на депозитах у комерційних банках, поки ці рахунки є необхідними для здійснення платежів, після чого вони переводяться у ФРБ.

2) Фінансовий агент держави. Резервні банки продають, переводять та викуповують державні цінні папери, виплачують за ними відсотки і багатьма іншими способами допомагають Міністерству фінансів та іншим федеральним органам у їх діяльності, що пов'язана з цінними паперами. Щороку федеральний бюджетний дефіцит повинен фінансуватися продажем державних цінних паперів. Також нові державні цінні папери повинні продаватися для погашення поточних платежів державного боргу.

3) Емісія грошей. ФРБ становлять основну частину структури, за допомогою якої більшість готівки вводиться в обіг або вилучається з нього. Коли з'являється необхідність у більшій масі готівки, комерційні банки скорочують свої рахунки в резервних банках в обмін на додаткову кількість готівки. Аналогічно, коли зростає потік готівки в комерційні банки, вони повертають надлишок її в резервні банки, що кредитують їхні рахунки. Кредитуючи державні рахунки, резервні банки придбавають нові паперові банкноти та монети у Міністерства фінансів для заміни зіпсованих банкнот і монет.

Практично всі номінали векселів в обігу сьогодні є банкнотами ФРС. Ці банкноти є зобов'язаннями 12 резервних банків і 100-відсотково забезпечені державними цінними паперами, золотими сертифікатами або іншими спеціальними активами.

4) Обробка чеків. ФРС керує в масштабах країни кліринговим механізмом для чеків, переказних векселів та ін. Комерційні банки пересилають чеки та векселі в резервні банки, а ті, у свою чергу, спрямовують їх у відповідні місця для інкасо. Розрахунки завершуються внесенням записів на рахунки, які комерційні банки зберігають у резервних банках.

5) Послуги щодо здійснення електронних платежів. ФРС забезпечує два види електронних платежів: телеграфні перекази і послуги автоматизованої розрахункової палати. Перший із них традиційно використовується при здійсненні нерегулярних і значних платежів. Другий - для часто повторюваних платежів (зарплати службовцям фірм, страхових виплат, зарплати державним військовим та цивільним чиновникам і соціальних виплат та ін.).

6) Контроль та нагляд за банківською діяльністю. ФРС контролює та перевіряє діяльність банків штатів - членів ФРС, холдингових компаній, закордонних філій американських банків і американських філій закордонних банків щодо дотримання діючих законів.

7) Федеральні резервні банки є "банками банків". ФРБ надають комерційним (депозитним, ощадним, інвестиційним…) банкам такі ж послуги, як і ці банки - громадянам. ФРБ приймають депозити від банків і ощадних установ та надають їм позики під заставу як кредитори останньої інстанції. Тим самим ФРС може не лише краще здійснювати монетарну політику, але й допомагати захищати надійність фінансової системи.

У межах даної функції ФРС здійснює вплив на економіку, насамперед через величину резервів, які комерційні банки (особливо депозитні) зобов'язані мати відповідно до своїх вкладів. Якщо ФРС вирішує змінити величину резервів, це впливає на пропозицію грошей, наявність кредитів, відсоткові ставки і через них - на масштаби видатків. Вплив політики ФРС, насамперед, стає відчутним на ринках депозитів, але він швидко поширюється на всю фінансову структуру та економіку країни, а часто - і на економіку всього світу.

8) Монетарна політика. ФРС використовує кілька інструментів впливу на зростання пропозиції грошей, інших фінансових змінних і на рівень економічної активності. Основними з них є:

- операції на відкритому ринку є одними з ефективних та важливих інструментів політики ФРС. Кожна купівля або продаж цінних паперів на відкритому ринку мають безпосередній вплив на величину резервів у банківській системі, а через них і на економіку в цілому. Купівлі збільшують резерви, оскільки ФРС платить за цінні папери, кредитуючи резервні рахунки банків. І навпаки, продажі зменшують резерви, оскільки ФРС вилучає частину резервів банків.

Операції бувають двох видів: наступальні та захисні. Наступальні мають на меті збільшення або зменшення величини резервів для полегшення чи ускладнення отримання кредиту, а захисні слугують для нейтралізації впливів на резерви з боку інших факторів.

- дисконтна ставка. Це ставка, що її сплачують комерційні банки за свої позики в резервних банках. Рішення про зміну дисконтної ставки приймає Рада директорів кожного окремого резервного банку, але воно підлягає затвердженню Радою керуючих. Така координація веде до приблизно одночасної зміни дисконтної ставки в усіх резервних банках.

- резервні вимоги. Цей інструмент пов'язаний з підвищенням або зниженням норми відсотка резервів, які комерційні банки зобов'язані зберігати в резервних банках. Змінювати резервні вимоги має право Рада керуючих ФРС. Зниження встановленої величини резервів, наприклад, збільшує надлишок резервів і стимулює економічну активність, тоді як підвищення її має зворотний вплив.

- додаткові вимоги. Додаткові вимоги встановлюються Радою керуючих і стосуються певного відсотка платежів готівкою, якого повинні дотримуватися покупці при отриманні позик для купівлі певних видів цінних паперів.

- операції з іноземною валютою. З метою поліпшення міжнародної ліквідності і нейтралізації тимчасово небажаного припливу іноземного капіталу ФРС також час від часу здійснює купівлю і продаж іноземної валюти. Баланс у міжнародних розрахунках досягається або на ринку, або шляхом "обміну" з іноземними центральними банками, які кредитують рахунки ФРС у своїх записах в обмін на аналогічні доларові кредити в записах ФРС [4. 190-192 с.]

РОЗДІЛ 2. Розвиток банківських установ США

2.1 Комерційні банки США

Нині ефективне функціонування банківської системи США забезпечують 1770 комерційних банків. Вони поділяються на національні банки та банки штатів, серед яких, у свою чергу, виділяють банки штатів-членів ФРС США та штатів-не членів ФРС США.

Приблизно 2/3 комерційних банків є банками штатів, тобто приватними банками, що діють відповідно до чартеру штату. Частина комерційних банків не є членами ФРС США, але підлягають регулюванню на тих самих принципах, що і комерційні банки-члени ФРС США. Вони одержують чартери від федерального уряду, тобто є національними банками.

Комерційні банки США поділяються на універсальні та спеціалізовані.

Серед найпотужніших універсальних комерційних банків США можна відзначити «Bank of America corporation», створений в 1968 р. Друге місце на 30.06.2007 р. займала корпорація «JP Morgan Chase». Вона була заснована шляхом злиття «Chase Manhattan Bank» і «Benc of Maphattan» іі приватним банком «JP Morgan.». Третю за величиною корпорацією США є «Citygroup», з Лас-Вегаса. Найбільшим банком штатів вважався «Santrust BC» з Атланти (штат Джорджі), який на середину 2007 р. займав сьому позицію в рейтингу американських банків [5. 79 с.].

Основними функціями комерційних банків є:

- залучення грошових ресурсів шляхом продажу акцій;

- прийом коштів на поточні рахунки у формі строкових та ощадних внесків;

- здійснення різноманітних активних операцій;

- здійснення операцій банків з цінними паперами;

- здійснення валютних, акцептних, гарантійних, посередницьких,

довірчих операцій [5. 80 с.].

Серед спеціалізованих комерційних банків США виділяються інвестиційні банки та Експортно-імпортний банк США.

Інвестиційні банки виникли ще в середині XIX ст. в період громадянської війни (1861-1865 pp.) для розміщення облігацій федерального уряду.

Нині інвестиційні банки займаються випуском та розміщенням цінних паперів промислових та інших компаній. Значне поширення інвестиційних банків у США пов'язане з законодавчими обмеженнями для комерційних банків за виконанням емісійних та інвестиційних операцій.

Інвестиційні банки здійснюють два основних види операцій з цінними паперами:

1) гарантія емісії цінних паперів, коли банк гарантує компаніям, що випускають цінні папери, їх розміщення, при цьому зобов'язується придбати за своїм рахунком ті папери, які самі компанії не зможуть розмістити на ринку;

2) безпосереднє розміщення цінних паперів компаній. У цьому випадку інвестиційні банки купують акції та облігації компаній, а потім розміщують їх на ринку. При цьому інвестиційні банки широко використовують засоби, які вони отримують за кредитом від інших комерційних банків, для інвестицій у цінні папери.

Основними функціями інвестиційних банків є:

- ведення переговорів з промисловими компаніями щодо випуску цінних паперів;

- підготовка випусків цінних паперів;

- розміщення цінних паперів на ринку;

- купівля-продаж цінних паперів за власний рахунок та для клієнтів на комісійній основі;

- надання консультацій з фінансових питань.

До основних впливових інвестиційних банків належать: «First Boston Corp»., Lawman Brothers, Merrill Lynch, Piers, Finer & Smith та ін. За формою організації одні інвестиційні банки є корпораціями (акціонерними компаніями), інші - не акціонерними фірмами або товариствами, які включають обмежене коло партнерів (наприклад, Lawman Brothers має 17 партнерів) [5. 81-82 с.]

Значний вплив на розвиток зовнішньої торгівлі здійснює Експортно-імпортний банк США - державний спеціалізований банк, який був створений Міністерством фінансів країни в 1934 р. і діє від імені американського уряду. Сучасне назвав дістав у 1968 р. Банк є важливою ланкою державного регулювання економіки, зовнішньої торгівлі та міжнародних кредитних відносин. Діяльність банку регулюється окремим законом, прийнятим у 1945 р. Головним завданням банку є сприяння експорту американських товарів шляхом надання позик іноземним імпортерам та гарантій американським комерційним банкам за зовнішніми кредитами. Кредити іноземним компаніям і урядам, як правило, пов'язані з оплатою товарів найпотужніших американських компаній ("Генеральний Електрик", "Боїнг" та ін.). Ресурси банку складаються з власного капіталу, що належить Міністерству фінансів, та кредиту Казначейства. Як правило, покупці американських товарів у кредит з участю у кредитуванні Експортно-імпортної банку США сплачують 10-20% їх вартості, комерційні банки - 30-55%, а решту - Експортно-імпортний банк США. Така система дає можливість банку, з одного боку, брати участь у кредитуванні багатьох проектів, з іншого - зменшити ризики неповернення кредитів. За більш ніж 70 років Експортно-імпортний банк США простимулював експорт США на світовий ринок на суму понад 400 млрд. дол. США. Найбільша частка в структурі банків банку належить гарантіям (близько 77%); частка наданих кредитів протягом 2004-2008 рр. поступово зменшувалася і в середньому становила 12%; Частка страхових послуг протягом цієї ж періоду майже не змінювалась (близько 12%).

У 2008 р. Експортно-імпортний банк США надав послуги на суму 14,4 млрд. дол США у вигляді кредиту, гарантії, страхування експортних кредитів на підтримку експорту. Загалом за 2007-2008 рр .. банк надав послуг на суму від 12150,5 до 14398,9 млн. дол. США.

В США, як і в інших розвинених країнах, кредитна справа традиційно займається приватними банкінгами, значення і вплив яких постійно знижується і вони поступово перетворюються в акціонерні банки. Серед них можна назвати корпорації «JP Morgan Chase» і « Wells Fargo» За даними на 30.06.2007 р. остання корпорація зайняла 5 місце серед американських банків [5. 82-83 с.].

2.2 Небанківські фінансово-кредитні установи

У США, крім комерційних банків, кредитну систему формують небанківські фінансово-кредитні установи: страхові компанії, пенсійні фонди, фінансові компанії, взаємні фонди, федеральні кредитні установи, житлово-ощадні банки, позичково-ощадні асоціації, банківські траст-відділи і трастові компанії, кредитні спілки та кооперативні банки, іноземні банки.

Одними із основних небанківських фінансово-кредитних інститутів, які діють в США, є страхові компанії.

Страхові компанії спеціалізуються на страхуванні життя та майна і функціонують у фінансовому посередницькому бізнесі, що перетворює для суспільства один вид активів на інший. Страхові компанії використовують страхові внески та поліси з метою інвестування в такі активи як облігації, акції, заставні і надання позик. Доходи від цих активів використовуються для виплати страхових відшкодувань за полісами. Страхові компанії існують у вигляді акціонерних або взаємних компаній. В США налічується близько 2,6 тис. компаній зі страхування життя і понад 3,2 тис. компаній зі страхування майна. Серед найбільших компаній зі страхування життя можна відзначити компанії "Prudenshl", "Presbyterian Ministers Fund in Philadelphia" та "Metropoliten", а серед компаній зі страхування майна - компанії "Signa", "State Farm Insurance" i "Allstate Insurance" [6. 84-85 с.)

Друге місце серед небанківських фінансово-кредитних інститутів після страхових компаній займають пенсійні фонди. Вони виконують посередницькі функції з перетворення активів і гарантують суспільству ще один вид захисту - виплати доходу після виходу на пенсію. Системи пенсійного забезпечення можуть засновувати підприємці, трудові спілки, приватні особи. Пенсійна система забезпечується коштами за рахунок внесків і доходів від інвестування у довгострокові цінні папери.

Найважливішою системою пенсійного забезпечення є соціальне забезпечення держави - страховий фонд для людей похилого віку, що страхує практично всіх осіб, зайнятих у приватному секторі (з 1935 р.). У 1974 р. Конгрес США прийняв Закон "Про гарантію доходів працівників, які вийшли на пенсію", згідно з яким було створено Корпорацію з гарантування пенсійних виплат (Penny Benny), що страхує пенсійні виплати до 2250 дол. США на місяць кожній особі, якщо система пенсійного забезпечення компанії збанкрутує внаслідок нестачі коштів або коли вона буде неспроможна виконувати власні пенсійні зобов'язання. Пенсійні фонди США мають статус найбільшого інституційного інвестора у світі.

Також у США функціонують фінансові компанії, які мобілізують кошти за допомогою випуску комерційних паперів, або акцій, чи облігацій і використовують кошти від їх продажу для надання позик споживачам та підприємцям. Фінансові компанії поділяються на два типи; рекламні кредитні компанії - sales finance company (кредитують продаж на виплату товарів довготривалого користування) та комерційні фінансові компанії - commercial finance company (обслуговують систему комерційного кредиту). Ресурсна база фінансових компаній створюється за рахунок розміщення на ринку власних зобов'язань та позик місцевих банків.

Крім того, в США функціонують взаємні фонди - фінансові посередники, які, об'єднуючи ресурси дрібних інвесторів та продаючи їм акції, використовують ці кошти на купівлю цінних паперів. Існують взаємні фонди відкритого та закритого типів [6. 85-86].

Досить відомими на кредитному ринку США є федеральні кредитні установи, головними завданнями яких є підтримка стабільності головних ланок кредитної системи й доповнення приватного бізнесу. До них відносяться:

- Державна система кредитування будівництва житла, яка функціонує через 3 державні установи; Федеральну національну іпотечну асоціацію (Fannie Мас), Урядову національну асоціацію іпотечного кредиту (Ginny Мас), Федеральну компанію іпотечного кредиту житлового будівництва (Freddie Мас). Вони забезпечують коштами ринок заставних через продаж облігацій із використанням коштів на закупівлю заставних;

- Державна система сільськогосподарського кредиту. Її було створено у 1916 р. з ініціативи Конгресу США. До системи кредитування входять кооперативні банки (cooperative banks), федеральні посередницькі кредитні банки (federal intermediary credit banks) і федеральні земельні банки (federal landed banks), які підтримують сільське господарство, випускають цінні папери для акумуляції коштів під кредитування фермерських господарств;

- Федеральне агентство з надання послуг фермерам, у складі якого є Товарно-кредитна корпорація - державна установа, що надає кредити під заставу товарів на складі. В цілому функціями агентства є: надання сільськогосподарських кредитів; контроль за процесом кредитування і рухом застави (землі); аналіз фінансового стану фермерських господарств; розробка і реалізація сільськогосподарських програм; звітування перед фермерами щодо стану їх господарств і перспектив на майбутнє; класифікація ризиків за наданими кредитами; забезпечення автоматизації сільськогосподарського виробництва та ін.

- Державна система кредитування здобуття вищої освіти, що включає Студентську асоціацію ринкових позик. Ця асоціація надає кредити для здобуття вищої освіти.

Традиційно сильні позиції в кредитній системі займає ощадна справа. Так, в США функціонують житлово-ощадні банки, основою діяльності яких є залучення грошових заощаджень на депозити, а специфіка діяльності проявляється в наданні кредитів виключно на будівництво або придбання нерухомості; позичково-ощадні асоціації, які мобілізують кошти за рахунок залучення заощаджень населення шляхом продажу власних акцій (різновидністю цих асоціацій є позичково-будівельні асоціації) [7. 38-40 с.]

Усі ощадні установи США мають самостійні та окремі від Ради керуючих ФРС і федеральних резервних банків органи контролю. Нині на ощадні установи розповсюджуються резервні вимоги, завдяки чому вони можуть одержувати позику Федеральної резервної системи США. Ощадні банки США входять до складу Національної асоціації ощадних банків

Важливу роль в кредитній системі США відіграють банківські траст-відділи і трастові компанії, які здійснюють довірчі операції (управління за дорученням майном приватних осіб та виконання довірчих функцій для корпорацій). Крім того, ці установи виконують роль агента з трансферу цінних паперів (передача права власності за акціями); реєстратора акцій; агента за облігаційними позиками тощо.

Кредитні спілки (credit unions) та кооперативні банки (cooperative banks) США входять до складу Національної асоціації кредитних союзів.

Поряд з іншими небанківськими фінансово-кредитними установами вони активно працюють на фінансовому ринку США і надають різноманітний спектр фінансових послуг:

- надання кредитів: на купівлю чи ремонт автомобіля, яхт, моторних човнів та інших транспортних засобів; на купівлю будинків та іншого нерухомого майна; на консолідацію рахунків; на поточні домашні потреби та купівлю товарів домашнього вжитку; на отримання освіти; на ведення приватного бізнесу;

- обслуговування кредитних та дебетових карток (VISA, Master Card)

- приймання вкладів: на пайові, ощадні, ощадно-розрахункові ("Share-Draft") і чекові рахунки фізичних та юридичних осіб; ощадні сертифікати CD, Jumbo, IRA, Jumbo-IRA, пенсійні (IRA), молодіжні, "Money Market", святкові, сімейні, дитячі та інші рахунки;

- здійснення розрахункових операцій та грошових переказів як у межах країни, так і за кордоном, продаж дорожніх чеків тощо;

- послуги ATM-машин (банкоматів).

Крім того, кредитні спілки надають своїм членам додаткові послуги нефінансового характеру: продаж поштових та гербових марок; користування поштовою скринькою, факсом, електронною поштою; надання анкет для отримання різних документів; ламінування та ксерокопіювання документів; послуги нотаріуса, юриста, фінансових експертів та інших фахівців; персональні сейфи (соти); бази даних різноманітної інформації; розміщення оголошень; консультаційні послуги; довірчі операції; планування спадщини та підготовка до пенсії; депозитарій; мікрофільмування; переклади з іноземних мов та інше.

Суттєвою частиною кредитної системи США є іноземні банки. На території США вони здійснюють свою діяльність через відділення, агентства, комерційні банки, інвестиційні компанії. Банківські установи, що є філіями іноземних банків, аналізуються і підлягають нагляду з боку федеральної та штатної влади на тих самих умовах та принципах, що й інші федеральні банки штатів. На них припадає близько третини обсягу кредитування бізнесу в США. Діяльність іноземних банків на території США регулюється Законом "Про міжнародні банківські операції" (1978 р.).. В цілому на території США сконцентровано 228 іноземних банків та їх відділень [8. 12-15 с.]

ВИСНОВОК

Американська банківська система відносно молода. На характер її становлення вплинули загальні особливості розвитку американського капіталізму: величезна територія без внутрішніх економічних бар'єрів, відсутність впливу феодалізму, панування протестантської етики й інші відмінності "Американського шляху". Весь період існування кредитно-грошових установ у США - це, по суті, історія боротьби анархії із спробами убезпечити кредитну справу, звести до мінімуму ризики сторін.

Банківська система США функціонує у вузьких рамках різного роду адміністративних інструкцій і обмежень. З плином часу інструкції, прийняті на федеральному рівні, здобували все зростаюче значення, в той час як роль інструкцій, прийнятих і встановлюваних на рівні штатів, скорочувалася. У число найважливіших федеральних органів, що регулюють діяльність банківської сфери, входять служба Контролера грошового обігу, Федеральна Резервна Система і Федеральна корпорація по страхуванню депозитів.

Найважливіша функція ФРС - фіскальне обслуговування уряду США.

Банківська система США сформувалася під впливом багаторазового уточнення Законом про Федеральній резервній системі (ФРС) і прийнятого в 1980 році Закону про дерегулювання депозитних установі і монетарному контролі (DIDMCA)

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

банк федеральний кредитний

1. Federal Reserve System [Електронний ресурс].- режим доступу:

http//www.federalreserve.gov

2. Підгайскій А. Л. Фінансово-кредитні системи зарубіжних країн.-Мінськ: ЗАТ “Веди”, 2010.-С. 72

3. Розвиток банківських установ. / за ред. Б. А. Райзберга 4-е видання. Підручник- Суми: “Іспит” 2010.-С. 152

4. Фінанси зарубіжних країн: навч. посібник / [Кізима Т. О., Коавчук Н. Я., Горин В. П.]; за ред. О. П. Кириленко.-Тернопіль: Економічна думка, 2013.-С.185-192

5. Реверчук С.К. Грошово-банківські системи зарубіжних країн:[ навч.-метод. посібник] С.К. Реверчук.- Львів: “Тріада плюс”, 2012.-С. 79-83

6. Вовчак О. Д. Кредит і банківська справа США: підручник / О. Д. Вовчак - Київ: “Знання”,-2014.-С. 84-86

7. Орлюк О.П. Банківська система США / Орлюк О.П.- Харків: “Юрінком Інтер”,- 2009.-С. 38-40

8. Барановський О. Є. Банківські установи США: підручник / Барановський О. Є. -2009.-С. 12-15

Размещено на Allbest.ru

...