Генезис формування фінансового механізму корпорації

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний економічний університет ім. Вадима Гетьмана

Генезис формування фінансового механізму корпорації

1.1. БОГАТИРЬОВ, к.е.н., доцент

докторант кафедри міжнародного обліку і аудиту

Анотація

У статті уточнено генезис фінансового механізму корпорації та обґрунтовано системоутворюючі фактори з позицій досягнення рівноваги в процесі стратегічного розвитку.

Ключові слова: фінанси, фінансовий механізм, стратегічний розвиток корпорацій.

Аннотация

ИИ. БОГАТЫРЕВ, к.з.н., доцент, докторант кафедры международного учета и аудита, Киевский национальный зкономический университет им. Вадима Гетьмана

Генезис формирования финансового механизма корпорации

В статье уточнен генезис финансового механизма корпорации и обоснованы системообразующие факторы с позиции достижения равновесия в процессе стратегического развития.

Ключевые слова: финансы, финансовый механизм, стратегическое развитие, развитие корпораций.

Annotation

I. BOGATYREV, PhD, associate professor, doctoral student in international accounting and auditing Kyiv National Economic University named after Vadym Hetman

Genesis financial corporation mechanism formation

This article discovered the genesis of financial mechanism of corporation. The main backbone factors from the position of strategic development process were analyzed.

Keywords: finance, financial mechanism, strategic development, corporation development.

Постановка проблеми

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується накопиченням досвіду керівниками підприємств та встановленням економічної стабільності. З урахуванням фінансової стабілізації процес повільного вдосконалення фінансового управління на рівні господарюючих об'єктів заважає швидкому економічному зростанню.

На сьогодні основною тенденцією є створення корпорацій - форма організації бізнесу, які мають особливості в управлінні фінансовою діяльністю. Фінансові відносини є найважливішою сферою управлінської діяльності в структурі корпорації.

Діяльність корпоративного сектору економіки супроводжується утворенням великої кількості внутрішніх і зовнішніх фінансових і організаційних зв'язків, що вимагають специфічних методів і прийомів управління ними. Незважаючи на значний прогрес у створенні механізму управління корпоративними фінансами, всі його елементи функціонують з недостатньо високим ступенем ефективності.

Як з позиції вибору стратегії, так і з урахуванням вдосконалення менеджменту особливу увагу в рамках сучасного етапу реформ приділяється управлінню фінансовим механізмом. Корпораціям притаманний найбільш широкий спектр функцій і методів фінансового менеджменту, але, як і будь- який процес, він вимагає постійного вдосконалення. Посилення дієвості такого фінансового механізму виступає ключовою детермінантою інтенсифікації темпів господарської діяльності корпорацій, а також особливою підвалиною вирішення сучасних проблем їх економічного розвитку.

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми

Фундаментальні основи фінансового механізму корпорацій закладені у працях зарубіжних економістів А. Гроппеллі [1], Р. Манна [2], Э. Майера [2], А. Кульмана [3], Е. Нікбах [1], М. Портера [4], X. Фольмута [5]. Наукові пошуки у цьому напрямі висвітлені в сучасній вітчизняній економічній літературі, зокрема, у працях М. Артус [6], В. Аранчій [7], І. Бланка [8], І. Зятковського [9], М. Крупки [1010], В. Опаріна [11], А. Поддєрьогіна [12] та інших авторів. Проте аналіз сучасної літератури свідчить про перевагу в теорії і практиці фрагментарного аналізу та вибіркового підходу, недостатність теоретичних досліджень з ключових питань формування і розвитку фінансового механізму корпорацій.

Мета статті полягає в уточненні генезису фінансового механізму корпорації та обґрунтуванні системоутворюючих факторів з позицій досягнення рівноваги в процесі стратегічного розвитку.

Виклад основного матеріалу

Розвиток економічної думки сприяє еволюції теорії фінансів, в якій не існує єдиного визначення фінансового механізму. Щодо ідентифікації сучасного визначення фінансового механізму як об'єкті¹ наукових досліджень, то полеміка у цій сфері не вщухає й досі і на думку окремих авторів, не припиниться ніколи. Основним аргументом щодо цього є іманентні властивості цього феномену. Водночас проблема чіткого виокремлення дефініції є надзвичайно важливою, адже потребує відповідної регламентації для управління фінансами.

Одним з перших досліджень у цьому аспекті є монографія М.А. Пессель, де фінансовий механізм визначається як «сукупність методів, за допомогою яких виявляється дія економічних законів» [13, с. 23]. Однак у даному визначенні не конкретизовано економічні закони, що визначають фінансовий механізм. Крім того, декларується, що фінансовий механізм представлений лише сукупністю методів, що наперед обмежує ступінь його впливу на фінансові кошти. Даних недоліків позбавлене визначення Г.В. Базарової: «Фінансовий механізм - складова частина економічного механізму управління народним господарством. Це сукупність форм і методів організації фінансових відносин та їх використання в інтересах розширеного відтворення» [14, с. 17]. Однак йому притаманні інші наукові прогалини: зокрема, не вказано, хто є суб'єктом і об'єктом фінансових відносин, хто буде використовувати дані методи і форми їхньої організацій; дія фінансового механізму обмежена тільки умовами розширеного відтворення, що дещо звужує глибину проникнення фінансового механізму в різноманіття фінансових відносин.

Визначення А.Ю. Козака хоча і вводить суб'єкт і об'єкт фінансів як учасників фінансових відносин, на жаль, першорядну роль в їхній реалізації відводить державі, а не організації як ланці економічної системи [15, с. 125]: «Фінансовий механізм - це засіб впливу суб'єкта на об'єкт фінансової системи, зовнішня форма прояву практичної реалізації функції фінансів. Фінансовий механізм можна представити і як сукупність різних форм і методів використання державою фінансів з метою забезпечення реалізації відповідної фінансової політики в рамках економічної системи».

В.Д. Базилевич та Л.О. Баластрик пропонують таке визначення: «Фінансовий механізм - це сукупність економі- ко-організаційних та правових форм і методів управління фінансовою діяльністю держави у процесі створення й використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення різноманітних потреб державних структур, господарських суб'єктів і населення» [16].

Критично проаналізувавши існуючі позиції приходимо до висновків, що досить вдало використовує системний підхід І.Т. Балабанов [17, с. 29], який трактує сутність фінансового механізму як системи дії фінансових важелів, що виражається в організації, плануванні і стимулюванні використання фінансових ресурсів, включаючи в його структуру п'ять взаємопов'язаних елементів: фінансові методи, фінансові важелі, правове, нормативне та інформаційне забезпечення. Разом із тим більш виправдано використовувати «способи впливу» замість «дії фінансових важелів», не обмежуючи при цьому рух фінансових потоків тільки використанням фінансових ресурсів. Крім цього, доцільно у структуру фінансового механізму включити і суб'єкт управління (фінансові органи], як раз і який реалізує дію фінансового механізму, що стимулює рух цієї системи.

Схожі трактування сутності фінансового механізму слід відзначити у В.М. Родіонової і Л.А. Дробозиної [18, с. 60; 19, с. 90], які розуміють під ним сукупність способів організації фінансових відносин, включаючи їхні види, форми і методи, що утворюють «конструкцію фінансового механізму», яка приводиться в рух шляхом встановлення кількісних параметрів кожного його елемента. Кількісні параметри та різноманітні способи їх визначення є найбільш мобільною частиною фінансового механізму, вони частіше піддаються коригуванню і відчутно реагують на зміну умов виробництва.

Н.С. Пермякова вказує, що «Фінансовий механізм корпорації це сукупність фінансових умов її діяльності, встановлених на певний момент часу, а також набір інструментів, методів, прийомів і контрольних показників з формування та розподілу доходів, управління активами та пасивами, службовців засобом збереження фінансових результатів та досягнення цілей фінансового управління корпорації» [20]. При цьому фінансовий механізм створює правила і принципи взаємин у внутрішньому середовищі компанії і з зовнішнім середовищем. Однак при взаємодії із зовнішнім середовищем для компанії стає актуальною небезпека відтоку фінансових ресурсів у зв'язку з ризиковими ситуаціями, що виникають в невизначеності зовнішнього середовища. Залишається додати, що суб'єктом фінансових відносин виступають фінансові органи, а об'єктом - фінансові потоки.

Ефективне управління фінансовими потоками забезпечує фінансову рівновагу корпорації в процесі її стратегічного розвитку. Темпи цього розвитку, фінансова стійкість корпоративної структури у значній мірі визначаються тим, наскільки різні види потоків синхронізовані між собою за обсягами і часу. Високий рівень такої синхронізації забезпечує істотне прискорення реалізації стратегічних цілей корпорації. Раціональне формування фінансових потоків сприяє підвищенню ритмічності здійснення операційного процесу господарюючого суб'єкта. Будь-який збій у здійсненні платежів негативно позначається на формуванні виробничих запасів, сировини, матеріалів, продуктивності праці, реалізації готової продукції, робіт, послуг тощо. У той же час ефективно організовані фінансові потоки, підвищуючи ритмічність здійснення операційного процесу корпорації, забезпечують зростання обсягу виробництва, дозволяють скоротити потребу корпорації в позиковому капіталі, підвищити ефективність використання власних фінансових ресурсів. Управління фінансовими потоками є важливим фінансовим важелем забезпечення прискорення обороту капіталу, чому сприяє скорочення тривалості виробничого і фінансового циклів, за рахунок чого забезпечується зростання генерованого корпорацією прибутку і знижується ризик неплатоспроможності.

Проведене дослідження показало, що найбільш вдалим є визначення фінансового механізму, наведене О.М. Кова- люк «...фінансовий механізм - це система фінансових форм, методів, важелів та інструментів, які використовуються у фінансовій діяльності держави і підприємств за відповідного нормативного, правового та інформаційного їхнього забезпечення, в контексті відповідної фінансової політики на мі- кроекономічному та макроекономічному рівнях» [21].

Фінансовий механізм сприяє повній і ефективній реалізації фінансами своїх функцій. Він, з одного боку, об'єктивний, оскільки будується відповідно до об'єктивних економічних законів і базується на об'єктивних категоріях, а з іншого боку, носить суб'єктивний характер, оскільки приводиться в дію суб'єктом управління виходячи з його економічних інтересів, які можуть вступати в протиріччя з інтересами інших суб'єктів фінансових відносин.

Взаємодія основних елементів фінансового управління корпорації стосовно реалізації фінансового механізму за пропоновано на рисунку. Як відомо, основними елементами фінансового механізму в процесі забезпечення фінансових відносин корпорації є: фінансові методи, фінансові важелі, сукупність органів управління та форми забезпечення системи.

фінансовий механізм корпорація потік

Система фінансового механізму корпорації

Фінансовий метод визначається в сучасній економічній літературі як спосіб впливу фінансових відносин на господарський процес. Водночас слід конкретизувати, що фінансовий метод об'єктивно співвідноситься з фінансовими потоками. Фінансовий метод розглядається не тільки як спосіб впливу фінансових відносин на господарський процес (інструмент управління), але і як об'єкт впливу на інтереси суб'єктів фінансового менеджменту (об'єкти управління). Такий підхід дозволяє найбільш повно розкрити зміст даної складової фінансового механізму.

Фінансовий важіль (інструмент) являє собою прийом дії фінансового методу. Різноманітність їх видів припускає виокремлення:

1. первинних інструментів - кредити, позики, боргові цінні папери, кредиторська та дебіторська заборгованість;

2. вторинні (похідні) - фінансові опціони, ф'ючерси, форвардні контракти, відсоткові та валютні свопи.

Особливе місце серед фінансових важелів займають амортизація, податки, податковий кредит та відповідні фінансові методи: прискорена амортизація, податкові канікули, податкове кредитування, використання податкових пільг, оскільки ці важелі і методи є зовнішніми по відношенню до фінансових методам корпорації, та фінансові служби можуть їх використовувати тільки в суворій відповідності із законодавчо встановленими правилами.

Отже, фінансові важелі доцільно поділяти на:

- фінансові важелі макрорівня - податки, амортизація, податковий кредит та податкові пільги, які в обов'язковому порядку регулюються законодавством;

- корпоративні важелі - це фінансові інструменти (банківський кредит, прибуток, цінні папери, лізинг, страхування та ін.), використання яких здійснюється корпорацією відповідно до їх доцільністю і ефективністю на основі договірних відносин або ділових звичаїв.

Наступний елемент фінансового механізму - це органи управління, що являють собою складну ієрархічну структуру пов'язану з важливістю прийнятих рішень. Найчастіше в корпораціях вони представлені фінансовою службою, фінансовим апаратом, фінансовим відділом, фінансовим сектором, основна мета функціонування яких зводиться до досягненню ефективної діяльності корпорації на тлі узгоджених у часі фінансових та інформаційних потоків.

Ще одна важлива складова фінансового механізму, що забезпечує дію системи і опосередковано бере участь у реалізації його впливу на процес фінансових відносин шляхом регулювання корпоративних фінансів з боку держави (закони України, укази Президента, постанови уряду, інструкції, правила, положення, норми та інші), їх коригування з використанням вхідної і вихідної інформації, інноваційного впливу науково-технічного прогресу, кваліфікованого уточнення за допомогою кадрової складової.

Система фінансового механізму - це система концепцій і що випливають із них принципів і методів прийняття рішень, процедур їх виконання, сприяє здійсненню стратегій корпорації. Корпорації необхідно здійснити досягнення поставлених стратегічних і тактичних цілей. Тому, на думку Н.С. Пер- мякової [20], в системі фінансового механізму мають бути об'єднані в єдиний ланцюжок як технологія прийняття фінансових рішень та процедур їх здійснення (аж до розробки і використання необхідних показників результативності корпорації), так і стратегія корпорації.

Таким чином, система фінансового механізму корпорації не може бути зведена до набору інструментів, а передбачає органічно взаємопов'язане об'єднання принципових підходів і конкретних інструментів. Відсутність такої єдності принципів, з одного боку, і засобів їх здійснення - з іншого, свідомо веде до застарівання фінансового управління та його відставання від вимог конкуренції.

Світовий досвід дозволяє виділити такі основні проблеми в системі фінансового механізму корпорації:

- по-перше, в багатьох системах фінансового управління присутній внутрішній конфлікт між принципами прийняття фінансових рішень та вимогами середовища;

- по-друге, міститься конфлікт між принципами прийняття рішень та механізмами їх втілення в життя.

Перша виділена проблема проявляється в корпораціях, де в процесі становлення фінансового управління не були подолані суперечності підходів до аналізу операцій корпорації і формулювання його мети, завдань, а разом із ними і до вибору необхідного набору інструментів фінансового управління, що виникають між традиційною - бухгалтерської, і протилежної їй фінансової - моделями корпорації.

Другий напрям проблематики в системі фінансового менеджменту корпорації - це системи, що містять конфлікт між принципами прийняття рішень і механізмом їх втілення в життя. В процедурах прийняття фінансових рішень великих корпорацій виявляються внутрішні невідповідності, що знижують ефективність не тільки власне фінансових (рішень про інвестиції, джерела фінансування, про реструктуризацію), а й усіх управлінських рішень. Зокрема, фінансовому менеджменту властивий конфлікт між довгостроковими завданнями розвитку, висунутими перед менеджментом корпорації, і інтересами її власників, що виражаються в застосовуваних методах обґрунтування стратегічних варіантів розвитку.

Діючи в рамках вірної моделі для аналізу корпорації в цілях фінансового управління, команда управлінців продовжує застосовувати спрощені підходи і бухгалтерські вимірювачі при формулюванні, аналізі та прийнятті стратегії як такої. Виникає неминуча розбіжність між якістю рішень в окремих областях фінансового менеджменту та рішень щодо стратегії корпорації. У першому випадку застосовується фінансова модель аналізу, а в другому - як і раніше, бухгалтерська. Стратегія корпорації прораховується спрощено, а окремі рішення, які повинні були б реалізовувати цю стратегічну концепцію корпорації, навпаки, на базі більш об'ємної техніки та аналітичного апарату.

Висновки

Підсумовуючи вищенаведене, слід зазначити, що фінансовий механізм - спосіб впливу на фінансові відносини корпорації і власне процес управлінні фінансовими потоками. Разом із тим він є невід'ємною ланкою фінансової політики корпорації в структурі її загального фінансового менеджменту. Т оркаючись проблеми забезпечення найбільш повної та ефективної реалізації фінансами корпорацій своїх функцій через фінансовий механізм, тобто забезпечення максимальної його дієвості, слід акцентувати особливу увагу на оптимізації складу і структури фінансового механізму корпорації. У значній мірі вирішення цієї проблеми зводиться до встановлення необхідних співвідношень або пропорцій між окремими компонентами фінансового механізму. Запропонована схема фінансового механізму базується на системному підході і заснована на виявленні факторів, впливаючи на які можливо формувати сприятливі умови досягнення корпорацією рівноваги в процесі стратегічного розвитку.

Список використаних джерел

1. Нікбахт Е., Г роппеллі А. Фінанси. Пер. з англ. К.: Основи, 1993. 383 с.

2. Манн Р., Майер Э. Контроллинг для начинающих. Система управления прибылью / Р. Манн, Э. Майер. М.: Изд-во «Финансы и статистика», 2004. 301 с.

3. Кульман А. Экономические механизмы / Кульман А.; пер. с франц. Е.П. Островской; общ. ред. Н.И. Хрусталевой. М.: Прогресс, 1993. 188 с.

4. Портер М. Конкурентная стратегия: Методика анализа отраслей и конкурентов / пер. с англ. И. Минервина. М.: «Альпина Паблишер», 2011. 454 с.

5. Хильмар Й. Фольмут. Инструменты контроллинга от А до Я: Пер. с нем. / Под ред. и с предисл. М.Л. Лукашевича и Е.Н. Тихоненковой. М.: Финансы и статистика, 2001. 288 с.

6. Артус М.М. Функціонування системи цін у фінансовому механізмі ринкової економіки України [Текст]: монографія / М.М. Артус. К.: Новий Світ. 2000, 2008. 306 с.

7. Аранчій В.І. Фінансова діяльність підприємств: Навч. посібник / В.І. Аранчій, В.Д. Чумак, О.Ю. Смолянська, Л.В. Черненко. К.: ВД «Професіонал», 2004. 240 с.

8. Бланк И.А. Основы финансового менеджмента. Т. 1 / И.А. Бланк. К.: Ника-Центр, Эльга, 2001. 592 с.

9. Зятковський І.В. Фінанси суб'єктів господарювання в умовах інституціональних перетворень [Текст] / І.В. Зятковський. Т.: Економічна думка, 2006. 384 с.

10. Крупка М.І. Фінансово-кредитний механізм інноваційного розвитку економіки України / М.І. Крупка. Львів: ВЦ ЛНУ ім. І.Франка, 2001. 608 с.

11. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія) / В.М. Опарін. К.: КНЕУ, 1999. 164 с.

12. Фінансовий менеджмент: підручник / Під кер. А.М. Поддерьогина. К.: КНЕУ, 2005. 536 с.

13. Пессель М.А. Финансово-кредитный механізм интенсификации общественного производства. М.: Финансы, 1977. 224 с.

14. Роль финансов в социально-экономическом развитии страны / Под ред. Г.В. Базаровой. М.: Финансы и статистика, 1986. 231 с.

15. Финансы и кредит: Учебник / Под. ред. А.Ю. Казака. Екатеринбург: МП «ПИПП», 1994. 630 с.

16. Державні фінанси: Навч. посібник / Базилевич В.Д., Баластрик Л.О.; За заг. ред. В.Д. Базилевича К.: Атіка, 2004. 368 с.

17. Балабанов И.Т. Финансовый менеджмент: Учебник. М.: Финансы и статистика, 1994. 224 с.

18. Финансы / В.М.Родионова, Ю.Я. Вавилов, Л.И. Гончаренко и др. Под ред. В.М. Родионовой. М.: Финансы и статистика, 1995. 432 с.

19. Финансы. Денежное обращение. Кредит: Учебник для вузов / Под ред. Л.А. Дробозиной. М.: Финансы, ЮНИТИ, 1997. 479 с.

20. Пермякова Н.С. Совершенствование фінансового механизма в крупних корпорациях. Автореф. к.э.н. Иркутск, 2000. 19 с.

21. Ковалюк О.М. Фінансовий механізм організації економіки України (проблеми теорії і практики). Монографія. Львів: Видавничий центр Львівського національного університету імені Івана Франка. 2002. 396 с.

Размещено на Allbest.ru