Будь-яке підприємство торгівлі самостійно формує свій набір джерел фінансування та їх обсяги, причому їхні значимість і доступність визначаються конкретними умовами та обмеженнями. Такими факторами впливу на вибір можуть бути: організаційно-правова форма підприємства, цільова спрямованість його діяльності, запланована або реальна рентабельність, політика керівництва підприємства відносно залучення засобів тощо [1, с.98].

При цьому співвідношення власних і позичкових коштів у складі джерел фінансування є визначальним фактором визначення фінансового стану і вартості компанії. Специфіка підприємств торгівлі передбачає постійну наявність кредитних коштів у структурі капіталу з огляду на особливості механізму реалізацію товарів та послуг. Зрозуміло, що надмірний обсяг кредитів підприємств торгівлі може стати фактором ризику для його фінансової стабільності, але в той же час недоцільне використання власних коштів призводить до неефективної діяльності підприємства. Говорячи про структуру капіталу, питання зводиться до пошуку балансу між власними та позиковими коштами та напрямками фінансування цими коштами діяльності підприємства. Це аксіома питання про ефективну структуру капіталу підприємства.

Слід зазначити, що різноманітні трактування поняття "структура капіталу" залишають місце для дискусій. У най - загальнішому вигляді це поняття характеризується більшістю зарубіжних та вітчизняних економістів як співвідношення власного і позикового капіталу підприємства. Проте відносно поняття структури власного і позикового капіталу підприємств торгівлі існують різні точки зору.

Найчастіше поняття "структура капіталу" розглядається як співвідношення використовуваного підприємством власного статутного і довгострокового позикового капіталу. В той же час ряд економістів у рамках концепції структури капіталу розширили склад аналізованого позикового капіталу, для чого доповнили його різними видами банківського кредиту [2, с.27]. Обґрунтованість такої позиції базується на факті постійного зростання значення банківського кредиту при фінансуванні діяльності підприємств. У цьому контексті зазначимо, що для підприємств торгівлі особливо актуальною є роль короткострокового позикового капіталу. Не заперечуючи такий підхід до розуміння поняття "структура капіталу", ми переконані, що при дослідженні структури капіталу підприємств торгівлі в умовах сучасного українського мейнстриму слід розглядати всі форми власних та позикових джерел фінансування, які використовуються підприємством торгівлі у своїй діяльності, як у грошовій, так і негрошовій формах, незалежно від строків їх залучення.

На нашу думку, подібне трактування структури капіталу дозволяє значно розширити конотацію цього поняття у практичній площині фінансової діяльності торгівельного підприємства оскільки:

- це дозволяє використовувати дану концепцію не тільки для великих підприємств, а й для середніх та малих компаній, які мають утруднений доступ до ринку довгострокового капіталу;

- при такому трактуванні теорія структури капіталу відповідає концепції вартості капіталу, завдяки чому можливе комплексне використання їх науково-практичного інструментарію з метою збільшення ринкової вартості торгівельного підприємства;

- розглянуте нами трактування структури капіталу надає можливість зв'язати ефективність його використання з ефективністю використання активів, в які капітал інвестований.

Навіть побіжний розгляд існуючих трактовок поняття "структура капіталу" показує, що в їхній основі лежать суперечливі підходи: від взаємної незалежності структури капіталу та ринкової вартості підприємства до їх прямої взаємної залежності. Попри те що існуючі погляди на структуру капіталу торговельного підприємства є внутрішньо послідовними і логічними в рамках накладених на них обмежень, на практиці виявляється, що на всіх ринках ці підприємства керують своїми структурами капіталу, враховуючи не тільки кількісні параметри, а й беручи до уваги ряд найважливіших якісних факторів, які впливають на формування найбільш.

Таким чином, наявні концепції описують стратегію формування оптимальної структури капіталу лише частково, без врахування значної волатильності вітчизняного ринку і таких його особливостей, як брак кредитних коштів, зниження обсягів внутрішньої торгівлі, зміна структури внутрішнього та зовнішнього ринку, нестабільність кредитних установ, висока інфляція, проблемна логістика тощо. Саме тому доцільною є розробка власної концепції формування структури капіталу підприємства торгівлі в сучасних умовах.

Згідно з пропонованою нами методикою на етапі формування структури капіталу слід визначити передусім стратегічні орієнтири і розрахувати загальну потребу в капіталі підприємства торгівлі на даному етапі його життєвого циклу. Наступним кроком є визначення обсягів власних і позикових коштів, які доступні підприємству для забезпечення фінансування своєї діяльності при обов'язковому врахуванні таких обмежень:

- організаційно-правових (в законодавстві встановлені вимоги до величини і порядку формування окремих елементів власного капіталу];

- технічних (характеризуються обсягами і термінами використання мобілізованих коштів];

- ситуаційних (визначаються поточною економічною ситуацією і враховують стан ринку капіталу, рівень інфляції, оподаткування];

- функціональних (для здійснення торгівлі підприємство повинно володіти певним рівнем власних коштів та товарних запасів, що також потребують вкладень];

- управлінських (врахування можливості зміни структури управління компанією];

структура капітал торгівля

- фінансово-аналітичних (враховують вплив прийнятих рішень на показники фінансового стану підприємства] [3, с.23].

Результатом аналізу, який передує остаточному прийняттю управлінського рішення щодо визначення оптимальної структури капіталу, має стати перелік фінансових інструментів, використання яких доступне і доцільне для конкретного підприємства в сформованих умовах. Широкий спектр наявних інструментів і фактичних обмежень формують "поле комбінаторики", в якому шляхом порівняння позитивних і негативних характеристик кожного з потенційних джерел, а також зіставлення необхідного і наявного обсягу джерел фінансових ресурсів формується оптимальна структура капіталу компанії. Узагальнюючим критерієм щодо прийняття рішення про визначення оптимальної структури капіталу підприємства є відповідність отриманих результатів аналізу, включаючи очікуваний рівень його прибутковості і ступінь фінансового ризику, стратегії підприємства, компанії, організації. Якщо ж при попередніх розрахунках фінансовий ризик визнаний неприпустимо високим або при прийнятному рівні ризику підприємство несе занадто високі витрати на залучення капіталу в порівнянні з рівнем доходу, слід переглянути структуру капіталу для знаходження компромісу між ризиком і прибутковістю. Встановлення оптимальної структури капіталу передбачає таке співвідношення власних і позикових джерел формування капіталу підприємства, яке дозволяє повністю забезпечити приріст власного капіталу при прийнятних ризиках.

Кризові процеси, які набули в сучасній Україні перманентного характеру, мають свою специфіку прояву на підприємствах торгівлі, обумовлену особливостями цього сектору економіки. Основними особливостями підприємств торгівлі, які слід враховувати, є: галузеві особливості діяльності; стадія життєвого циклу торгівельного підприємства; кон'юнктура на товарному та фінансовому ринку; показник рентабельності операційної діяльності; коефіцієнт операційного левериджу; рівень оподаткування прибутку; відношення кредиторів до підприємства; фінансовий менеджмент підприємства; рівень концентрації власного капіталу. Ці особливості формують широкий спектр джерел необхідної для аналізу інформації, на підставі якого, врешті-решт, прийметься остаточне рішення про порядок формування оптимальної структури капіталу та управління ним на торговельному підприємстві. За таким алгоритмом модель управління структурою капіталу торгівельного підприємства набуває дуального характеру:

- системний підхід у вирішенні питання щодо оптимальних пропорцій використання власного та позикового капіталу;

- організація залучення на підприємство потрібних типів та обсягів капіталу для досягнення розрахункових показників його структури [4, с.116].

При цьому для підприємства торгівлі при розробленні політики формування фінансових ресурсів украй важливим є вирішення фундаментального питання - збільшувати власні або позикові кошти. Прийняття таких рішень має базуватися на ґрунтовному аналізі впливу ендо - та екзогенних факторів на господарську діяльність підприємства.

Аналіз переваг та недоліків використання власного і позикового капіталу засвідчує, що їхнє дольове використання при формуванні структури капіталу підприємства у значній мірі залежить також від особливостей формування статутного та додаткового капіталу, фондів і резервів, формування і використання прибутку, вартості та можливості залучення позик в кредитних організаціях величини і оборотності кредиторської заборгованості, в тому числі і від загального фінансового стану підприємства торгівлі. Під впливом цих факторів формування оптимальної структури капіталу концентрується на вирішені завдань щодо забезпечення:

- формування достатніх обсягів капіталу;

- потрібних темпів економічного розвитку підприємства;

- умов досягнення максимальної прибутковості капіталу при допустимому рівні фінансових ризиків;

- достатнього фінансового контролю над підприємством;

- своєчасного задоволення потреб в капіталі [5, с.53].

На формування структури капіталу підприємства торгівлі особливий вплив має специфіка українського бізнес-середовища, яка зумовлює максимально можливе використання власних коштів через підвищені ризики недружнього поглинання, втрати контролю або банкрутства компанії. Це позначається на обсягах і якості джерел позикових коштів. Наприклад, серед конвертованих облігацій нерідко використовується різновид, який не передбачає регулярних купонних виплат і включає в себе обов'язкову трансформацію облігацій в акції, а не опціон. Такі інструменти, по суті, є ближчими до емісії акцій з відстроченою поставкою. Проте в умовах кризи саме цей інструмент може стати основним при формуванні боргового капіталу фірми. Основне навантаження припадає на самофінансування, особливо в умовах загострення кризи і відповідного гострого дефіциту ліквідності. Це пояснює чому на торговельних підприємствах спостерігається збільшення частки власних коштів у порівнянні з докризовим періодом.

Висновки