Переорієнтація на глобальних ринках суттєво не вплинула на сировинне забезпечення вітчизняних нафтопереробних заводів (НПЗ). Скорочення економіки також ненабагато скоротило споживчий попит, адже останній був компенсований військовими потребами у процесі ведення антитерористичної операції на сході країни. (виключення становлять законсервовані потужності Лисичанського НПЗ, що розташований у лінії фронту).

В умовах тривалої несприятливої кон'юнктури для НПЗ, і зокрема поступової здачі ринку підприємствам - імпортерам нафтопродуктів (станом на кінець 2014 року - близько 14 відсотків ринку нафтопродуктів належало НПЗ [1]), критичною завадою підтримання життєдіяльності заводів виявився колапс фінансового ринку. Неможливість нарощення ані власних, ані позикових фінансових ресурсів становить для вітчизняних заводів загрозу повторити долю збанкрутілого у 2013 році Бердянського НПЗ (ПАТ "Азовські мастила і оливи"). Отже, пошук шляхів оптимізації фінансових джерел підприємства за їхньою вартістю, обсягом, рівнем фінансового ризику та іншими критеріями характеризується значною актуальністю в процесі антикризового управління.

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми

Основні проблеми фінансового менеджменту узагальнені в працях Р. Брейлі і С. Майєрса [2], Дж. Ван Хорна [3] та ін. Особливості антикризового фінансового управління на окремих підприємствах України розкрито у працях В.М. Шелудько [4], М.Д. Білик [5] і О.А. Островської [6]. Водночас указані праці вітчизняних науковців більш сфокусовані на подоланні внутрішніх проблем господарського середовища, і при цьому дослідниками не розглянуто особливості фінансового підтримання функціонування бізнесу в умовах затяжної системної кризи локального ринку.

Мету статті становить аналіз питань антикризового фінансового менеджменту в нафтопереробному бізнесі.

Виклад основного матеріалу

У попередніх дослідженнях нами було доведено, що протягом тривалого періоду часу кредиторами вітчизняних НПЗ по залучених позиках в основному виступали фінансові установи зі спільних із ними фінансово - промислових груп (ФПГ "Східноєвропейська паливно-енергетична група", ФПГ "Приват", ФПГ "Паралель") або пов'язані іншими відносинами [7, с.118]. Основною причиною цього послужив кризовий фінансовий стан усіх без виключення нафтопереробних підприємств і, як наслідок, ускладненість залучення ними капіталу на вільному фінансовому ринку. Разом із тим порівняна пільговість залучених позик не дозволила підприємствам забезпечити приріст рентабельності за рахунок позитивного ефекту фінансового важеля (табл.1).

За своєю економічною сутністю ефект фінансового левериджу характеризує приріст рентабельності капіталу підприємства внаслідок використання позикових ресурсів у звітному періоді. З визначення випливає формула обчислення показника:

ЕФЛ = (ROA - Вартість ПК) * (1 - ПП] * ПК/ВК,

де ПК - позиковий капітал, ВК - власний капітал, ПП - ставка податку на прибуток.

У табл.1 унаочнюється поступове падіння розміру ЕФЛ підприємств по мірі загострення фінансової кризи на ринку. Виключення становлять фінансові показники ПАТ "ТФПК "Ук - ртатнафта" (Кременчуцький НПЗ), яке з 2014 року відчуло оздоровлення власного фінансового стану з причин:

1) зміни керівного складу постачальників заводу - ПАТ "Укрнафта" і ПАТ "Укртранснафта", а отже й поступової відмови від трансфертного ціноутворення, та 2) унаслідок перероблення значних обсягів конфіскованої в ПАТ "Одеський НПЗ" сировини. На жаль, з причини від'ємності значення ROA у більшості випадків обчислення ЕФЛ втрачає економічний сенс.

Від'ємність значень ROA та ЕФЛ з табл.1 досягалася навіть за умови порівняної економії підприємств на вартості фінансових джерел. Зокрема, у табл.2 зіставлено бухгалтерський і ринковий розміри вартості позикових ресурсів підприємств у 2011-2013 роках.

Таблиця 1. Динаміка ефекту фінансового важеля нафтопереробних підприємств України

* Не визначено з причини від'ємності рентабельності активів (ROA] як результату наявності валового збитку. ** Унаслідок арешту активів і конфіскації сировини навесні 2014 року підприємство вимушено простоює.

фінансове управління нафтопереробний антикризовий

Таблиця 2. Вартість позикових ресурсів підприємств у 2011-2013 роках

* Нульовий розмір бухгалтерської вартості позикового капіталу відповідає нульовим фактично понесеним фінансовим витратам підприємства.

У табл.2 зіставлено розмір бухгалтерської вартості позикових ресурсів (визначається як середньозважена вартість оплачуваних позикових ресурсів на основі "Інформації про зобов'язання емітента") та ринкову ціну такого капіталу для підприємств на відкритому фінансовому ринку (визначається на основі моделі оцінки капітальних активів, САРМ). Порівняно вища ринкова вартість позикових ресурсів обумовлювалася стабільно кризовим фінансовим станом підприємств (табл.3).

Таблиця 3. Динаміка фінансового стану нафтопереробних підприємств у 2011-2014 роках

* Навесні 2014 року на майно підприємства було накладено арешт.

Структура ринку нафтопродуктів в Україні у 2009-2013 роках [10]

Зіставлення оцінок фінансового стану підприємств за дискримінантними моделями Терещенка і Альтмана [8, 9] виявило поступове скорочення кількості фінансово стійких підприємств (у табл.3 за версією моделі Терещенка відмічено сірими комірками, що відповідають інтервалу Z1-Z4; у цілому висновки за обома моделями щодо фінансового стану підприємств співпадають). При цьому порівняно найвища ринкова вартість позикових ресурсів з табл.2 відповідає таким же найгіршим показникам фінансового стану ПрАТ "Херсонський НПЗ" і ПАТ "Одеський НПЗ" з табл.3.

Отже, все вищевказане дозволило узагальнити такі висновки щодо антикризового фінансового управління нафтопереробними підприємствами:

1. Поступове падіння рентабельності виробництва та технологічна нездатність підвищення якості нафтопереробки (тобто переходу до виробництва класу "Б" задля виготовлення бензинів стандарту "Євро-2" і вище) змусило заводи переорієнтуватися на функції нафтоперевальних баз і виключно торгівельні операції (див. рис.).

Так, з кінця 2011 року повністю припинено нафтопереробку на ПАТ "Нафтопереробний комплекс - Галичина" (Дрогобицький НПЗ) і ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" (На - двірнянський НПЗ), що входять до складу ФПГ "Приват". Подібні функції також виконують нафтоперевальні потужності ПрАТ "Херсонський НПЗ", виробництво на якому припинене з кінця 2005 року.

Вказане перепрофілювання діяльності дозволило ПАТ "Нафтохімік Прикарпаття" наростити обсяги валового прибутку протягом 2011-2013 років з 3,77 до 21,45 млн. грн.; ПАТ "НПК - Г аличина" - з 14,37 до 16,1 млн. грн. При цьому, як свідчить бухгалтерська вартість позикових ресурсів з табл.2, кредити обома підприємствами зазвичай не залучалися, а отже й фінансові витрати з валового прибутку не відраховувалися. Крім того, фінансовий стан обох підприємств з 2012 році не погіршився (табл.3).

2. Поступовому дорожчанню ринкової вартості позикових ресурсів для підприємств передувало стабільне погіршення їх фінансового стану (табл.3). Це змусило підприємства зі складу великих ФПГ вдатися до запозичень у пов'язаних із ними фінансових установ, решта ж підприємств кредитів не залучала (наприклад, ПАТ "Лисичанськнафтопродукт" - табл.2). Стійка збитковість бізнесу дозволила підприємствам не вдаватися до розподілу дивідендів протягом останнього десятиліття.

3. Іноді нафтопереробні підприємства, маючи на меті маніпулювання фінансовими результатами, відносили окремі господарські витрати до фінансових витрат. Так, відображений в "Інформації про зобов'язання емітента" ПАТ "Одеський НПЗ" за 2012 рік банківський кредит у 2 973 756 тис. грн. розміщено в річному Балансі за ст.640 "Інші поточні зобов'язання" замість необхідної для цього ст.500 "Короткострокові кредити банків". Це вплинуло на обсяги фінансових витрат підприємства, декларованих у "Звіті про фінансові результати".

Крім того, незаконними антикризовими заходами виявилися масштабна реалізація підприємствами схем трансфертного ціноутворення й уникнення сплати зборів при роз - митненні імпортованої сировини, що мало наслідками:

1) заміну з кінця 2014 року керуючого складу ПАТ "Укрнаф - та" і директивне примушення підприємства до реалізації видобутої сировини на відкритих аукціонних торгах (близько 43% акцій ПАТ "Укрнафта" належить ФПГ "Приват", що довгий час дозволяло підприємству реалізовувати сировину ПАТ "ТФПК "Укртатнафта"" і викупати вироблені на Кременчуцькому НПЗ нафтопродукти за пільговими цінами);

2) арешт навесні 2014 року активів ПАТ "Одеський НПЗ" і конфіскацію частини виробничих запасів.

Висновки