Впровадження та адаптація бюджетного федералізму в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Миколаївський національний університет імені В.О. Сухомлинського

ВПРОВАДЖЕННЯ ТА АДАПТАЦІЯ БЮДЖЕТНОГО ФЕДЕРАЛІЗМУ В УКРАЇНІ

Постановка проблеми. Поточний стан національної економіки України можна охарактеризувати як низько результативний, слабко конкурентний, низько інноваційний та інвестиційно непривабливий. Така негативна характеристика економічних процесів впродовж кількох років позначається на інших сферах функціонування країни, зокрема фінансовій. Сукупні прагнення урядовців, законотворців, а також громадських діячів або організацій на практиці мають результат у вигляді повільного зростання основних загальних й індивідуальних соціально-економічних та фінансових показників. Такий ріст соціально-економічних та фінансових показників стосовно громадського суспільства та окремо суб'єктів держави є незрівнянно малим порівняно із загальними та галузевими макроекономічними показниками.

Поточні програми (державні, регіональні тощо) спрямовані на розв'язання комплексу соціально-економічних проблем, але носять безсистемний та низько контрольований характер.

Для характеристики багаторівневої системи органів публічної влади, в якій кожен рівень забезпечений власним бюджетом і діє в межах закріплених за ним бюджетних повноважень, використовують термін «федералізм». Це поняття застосовується для визначення відносин у федеративних державах, але останнім часом його вживають і щодо країн, які не є федераціями за конституцією.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Розвиток ідеї бюджетного федералізму є нерозривним з ідеями бюджетної децентралізації і знайшов своє відображення в працях В. Оутса («Фіскальний федералізм», «Політична економія фіскального федералізму»), Р. Масгрейва («Нариси фіскального федералізму»), Г. Роузена («Дослідження штатних і локальних публічних фінансів»), У. Шумахера («Фіскальний федералізм в ФРН»), Ш. Бланкарта («Аналіз німецького фіскального федералізму»), Б. Фрая і Р. Айхенберга («Дискусійні питання політи- ко-економічних перспектив федералізму» та «Новий федералізм: ідея») та інших всесвітньо відомих учених [1-4].

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Більшість вітчизняних вчених і практиків протягом тривалого періоду відкидала ідею можливості застосування концепції бюджетного федералізму в Україні, як в унітарній держави. Проте останніми десятиліттями світовий досвід свідчить не лише про можливість, але й про доцільність використання хоча б частково принципів бюджетного федералізму в унітарних державах. Наприклад, вони широко застосовуються в таких розвинених унітарних країнах, як Швеція, Данія, Франція. З метою уникнення наростання міжрегіональних протиріч розвинені країни йдуть шляхом децентралізації влади, серед іншого надаючи територіям більш широкі повноваження в галузях бюджету, фінансів, адміністрування податків.

Мета статті полягає у дослідженні підходів до трактування поняття «бюджетний федералізм», визначенні його загальних принципів та особливостей.

Виклад основного матеріалу дослідження. Бюджетний федералізм представлений такою організацією бюджетних відносин, яка дає змогу в умовах самостійності й автономії кожного бюджету забезпечувати на території всієї країни її населенню рівний і гарантований державою перелік суспільних послуг (безпека, соціальний захист, освіта тощо), а для цього органічно поєднувати фіскальні інтереси держави з інтересами її суб'єктів; розрізняти бюджетні повноваження, бюджетні видатки і доходи; розподіляти і перерозподіляти бюджетні ресурси між державним бюджетом і бюджетами місцевих органів влади, вирівнюючи бюджетну забезпеченість територій, які перебувають у різних соціально-економічних, географічних, кліматичних та інших умовах [5, с. 92].

Кожна федеративна держава має індивідуальну, тобто властиву тільки їй, модель бюджетного федералізму, що сформувалася в певних історичних і політичних умовах.

Федералізм, укорінившись у державному устрої країни, відображає таку систему відносин, котра має мирно вирішувати конфлікти, що виникають між державними і регіональними органами державної влади, сприяти їх взаємодії, забезпечувати найліпші в певних конкретних умовах методи управління державою.

Бюджетний федералізм -- це не тільки форма внутрішніх міжурядових фінансових відносин, але й певна філософія організації політичних відносин між різними рівнями влади. Бюджетний федералізм як концепцію покладено в основу міжурядових фінансових відносин у країнах із федеративним державним устроєм [6, с. 214].

Розрізняють дві основні групи моделей бюджетного федералізму, а саме децентралізовані та кооперативні. Група кооперативних моделей для України є пріоритетною, оскільки їй властиві тісна співпраця різних рівнів влади, активна політика центральної влади з подоланням фіскальних дисбалансів на різних рівнях управління та фінансового вирівнювання. За таких моделей бюджетного федералізму центральна влада активно турбується про забезпечення єдиних стандартів громадських послуг у межах усієї території країни. Кооперативні моделі бюджетного федералізму характерні для більшості федеративних європейських держав, зокрема для Німеччини та Австрії.

Відповісти на запитання про те, що краще: бюджетна централізація чи децентралізація, має теорія фіскального федералізму. Фіскальний федералізм -- один із головних об'єктів дослідження економіки державного сектору, що відображає складну схему взаємовідносин між бюджетами різних рівнів.

У бюджетній системі України, до складу якої входило майже 13 тис. бюджетів, обов'язково виникають взаємовідносини між різними бюджетами, яким притаманні великі за обсягами зустрічні потоки бюджетних коштів.

Розпочата відразу після Революції Гідності децентралізація повноважень органів державної влади є найголовнішою з реформ, яких потребує Україна. Краще розуміння місцевих умов та наближення до прийняття рішень безпосередньо в інтересах громади дадуть змогу підвищити якість державного управління та сприятимуть посиленню прозорості для громадян.

У липні 2015 року Міністерство фінансів оприлюднило низку без перебільшення революційних пропозицій із внесення змін до Бюджетного та Податкового кодексів в частині формування дохідної та видаткової частин місцевих бюджетів, визначення засад трансфертної політики й організації міжбюджетних відносин [10; 11]. Ця комплексна стратегія децентралізації враховує досвід європейських країн.

Бюджетну автономію та фінансову самостійність місцевих бюджетів пропонується забезпечити через:

— забезпечення бюджетної автономії та фінансової самостійності місцевих бюджетів (бюджетний процес не залежатиме від прийняття державного кошторису Верховною Радою);

— закріплення за кожною ланкою самоврядування (громада, районний та регіональний рівні) стабільної дохідної бази для реалізації їхніх функцій і стимулювання податкоспроможних громад;

— вільне (в рамках, визначених Податковим кодексом України) регулювання органами місцевого самоврядування ставок місцевих податків і зборів; бюджетний федералізм податковий самоврядування