Інвестиційні витрати підприємств на реалізацію інноваційної діяльності

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Основним завданням державної соціально-економічної політики проголошено стимулювання переходу економіки на інноваційну модель розвитку. За таких обставин потрібно вжити заходів щодо підтримки високопродуктивної інноваційної діяльності у корпоративному секторі, забезпечення доступу інноваційних підприємств до дешевих фінансових ресурсів. В умовах переходу економіки на інноваційну модель розвитку більшість інвестицій повинні бути інноваційно орієнтовними, тобто внаслідок реалізації інвестиційних проектів повинні спостерігатися позитивні інноваційні трансформації.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомий внесок у дослідження і розроблення теоретичних і практичних аспектів щодо фінансування інвестиційних витрат на реалізацію інноваційної діяльності здійснили учені, зокрема: С.В. Захарін, Ю.М. Бажал, П.Ю. Буряк, С.О. Іщук, Л.І. Федулова. Загальна кількість публікацій на тему фінансування інвестиційних витрат на реалізацію інноваційної діяльності підприємств загалом є значною. Проте головним їх недоліком є те, що вони, як правило, ґрунтуються на реалізації інвестиційних проектів без врахування інноваційної діяльності.

Мета роботи - дослідити тенденції фінансування інвестиційних витрат на реалізацію (здійснення) інноваційної діяльності підприємств в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Головним напрямом інвестиційної діяльності підприємств є вкладення інвестицій у реалізацію інноваційних проектів. Це пов'язано з тим, що значна частина корпоративних структур (передусім акціонерних товариств) була утворена на основі великих підприємств, що були створені ще за часів СРСР, і традиційно розробляла та впроваджувала інновації. Інноваційна активність в економіці України залишається традиційно низькою інноваційною діяльністю. У 2015 р. нею займалося лише 13,8 % обстежених підприємств, а питома вага реалізованої інноваційної продукції у загальному обсязі реалізації становила 4,8 %. Вищу за середню інноваційну активність демонструють підприємства з виробництва нафтопереробки, хімічної та нафтохімічної промисловості, а також машинобудування.

У 2011-2013 рр. обсяг фінансування інновацій збільшувався, а в структурі фінансових джерел інноваційної діяльності провідною була частка власних коштів підприємств і організацій (табл. 1). Питома вага власних коштів суб'єктів корпоративного сектору у структурі фінансування інноваційної діяльності, починаючи з 2012 р., має тенденцію до спаду, насамперед через стрімке розширення частки кредитів (з 7,1 % у 2011 р. до 33,7 % - у 2015 р.).

У 2014 р. відбулось зниження обсягу фінансування інноваційної діяльності, зокрема через стрімке зниження обсягу кредитного ресурсу (з 4,0 млрд. грн у 2013 р. до 0,9 млрд. грн - у 2014 р.).

Частка кредитного джерела у структурі фінансування інноваційної діяльності впала до 11,8 %. У 2015 р. обсяг інвестиційних витрат, спрямованих на реалізацію інноваційної діяльності, дешо підвищився, передусім за рахунок іноземних інвесторів (з 1512,9 млн грн у 2014 р. до 2411,4 млн грн у 2015 р.). У структурі фінансування інноваційної діяльності зафіксовано тенденцію збільшення частки іноземного інвестування та падіння частки бюджету.

Проаналізуємо загальні тенденції інноваційної активності підприємств в Україні протягом 2012-2015 рр. (табл. 2).

Таблиця 1. Джерела фінансування інноваційної діяльності протягом 2011-2015 рр.

Таблиця 2. Інноваційна активність підприємств в Україні

Показник відносної інноваційної активності підприємств є вищим, ніж середній по економіці показник. Це вказує на те, що корпоративна форма формування капіталу та загальна організація корпоративного управління є порівняно сприятливішою до інновацій (а відтак і до інноваційних інвестицій), ніж на підприємствах інших секторів. Серед підприємств корпоративного сектору вищу інноваційну активність демонструють публічні акціонерні товариства.

Інноваційно пасивними є статутні об'єднання підприємств, враховуючи значні прогалини у законодавстві з питань охорони прав інтелектуальної власності та розподілу результатів спільної діяльності. Корпоративний сектор формує до 80 % від загального обсягу інвестиційних витрат на організацію інноваційної діяльності в економіці. До 2014 р. обсяг інвестиційних витрат на організацію інноваційної діяльності як в економіці, так і у корпоративному секторі щорічно зростав. У 2014 р. відповідні обсяги різко впали, що стало наслідком погіршення фінансового стану підприємств (падіння прибутковості, зростання взаємної заборгованості, неповернення ПДВ та ін.) через системну економічну кризу. Певну негативну роль зіграла і політика стерилізації грошової пропозиції, а також значні валютні коливання, які унеможливили ефективне планування результатів операційної та фінансової діяльності.

Питома вага власних джерел інвестицій, що спрямовувалися на організацію інноваційної діяльності, у загальній структурі джерел інвестицій до 2013 р. падала як загалом по економіці, так і в корпоративному секторі, що пояснюється розширенням можливостей підприємств щодо залучення інших джерел (зокрема кредитів банків та інших позик, а також інвестування з використанням можливостей фондового ринку). Така тенденція є цілком закономірною в умовах стрімкого економічного зростання та розширення спектру фінансових інструментів. У 2014 р. ця частка знову почала зростати через унеможливлення залучення інвестицій з інших джерел. Вказаний тренд пояснюється насамперед утрудненням доступу суб'єктів корпоративного сектору до зовнішніх джерел фінансування інноваційної діяльності - кредитного ресурсу. У 2015 р. вказана частка знову почала знижуватися, що пояснюється стрімким зростанням частки інвестицій, залучених з іноземних джерел. інвестиційний інноваційний економічний

Серед підприємств найвищу частку інвестування інноваційної діяльності за рахунок власних джерел зафіксовано серед приватних акціонерних товариств (79,1 %). Це пояснюється небажанням менеджменту приватних акціонерних товариств залучати інвестиції з інших джерел, оскільки це пов'язано із необхідністю розкриття інформації про результати власної діяльності. Протягом 2011-2012 рр. обсяг власних джерел інвестицій, що спрямовувалися на організацію інноваційної діяльності, зростав як загалом по економіці, так і в корпоративному секторі. Проте протягом 2013-2015 рр. цей обсяг падав, вочевидь через погіршення фінансового стану підприємств внаслідок загострення економічної кризи.

У структурі джерел фінансових ресурсів інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності корпоративного сектору значну частку також посідають іноземні інвестиції. Серед залучених джерел інвестиційних ресурсів, вкладених в інноваційні проекти, найбільше значення мають кошти іноземних інвесторів (30,0 % загалом по економіці та 16,1 % - у корпоративному секторі), кошти вітчизняних інвесторів (по 0,4 % - в економіці та у корпоративному секторі), кошти Державного бюджету (1,1 % - в економіці та 0,2 % -у корпоративному секторі).

Причини зниження обсягів залучення великими суб'єктами корпоративного сектору довгострокових інвестиційних кредитів відомі: дорожнеча банківського капіталу, велика потреба в інвестиціях, небажання підприємств надавати дійсну інформацію про власну фінансово-господарську діяльність зовнішнім користувачам, відсутність досвіду формування та супроводження бізнес-проектів на сучасному рівні тощо. І навпаки, середні та малі суб'єкти корпоративного сектору демонструють більшу відносну активність на внутрішньому кредитному ринку. Це пояснюється більшим ступенем гнучкості малих та середніх структур, їхньою орієнтацією на зміни зовнішнього середовища, порівняно легшим доступом до зовнішніх фінансових ресурсів (що пояснюється зокрема особливостями організації фінансового менеджменту). Це дає змогу зробити висновок про те, що малі та середні суб'єкти корпоративного сектору є менш залежними, порівняно з великими, від рівня самофінансування власної інвестиційної діяльності.

Основним джерелом інноваційних інвестицій є власні ресурси, можливість істотного нарощування інвестиційного забезпечення інноваційної діяльності полягає в оздоровленні фінансового стану підприємств та організацій. До 2013 р. обсяг реалізованої інноваційної продукції зростав як загалом по економіці, так і у корпоративному секторі. Найбільший обсяг реалізованої інноваційної продукції формують приватні акціонерні товариства (19,2 млрд грн у 2015 р., або майже 2/3 від загального обсягу у корпоративному секторі). Показник частки обсягу реалізації інноваційної продукції у загальному обсязі реалізації у корпоративному секторі (5,4 % у 2015 р.) перевищує аналогічний загальноекономічний показник (5 % у 2015 р.), що свідчить про відносну вищу результативність інвестування інноваційної діяльності у корпоративному секторі.

Підприємства, що реалізовували інноваційну продукцію за межі України, становлять загалом по економіці 33,6 % від інноваційно активних підприємств, що реалізовували інноваційну продукцію за межі України, в той час, як серед підприємств корпоративного сектору аналогічний показник досяг значення 35,5 %. Це свідчить про більшу зацікавленість іноземних замовників і покупців в інноваційній продукції саме підприємств корпоративного сектору. Серед підприємств корпоративного сектору найбільшу частку інноваційних підприємств, які реалізовували інноваційну продукцію за межі України, мали публічні акціонерні товариства (42,6 %). Це поянюється тим, що публічні акціонерні товариства були організовані переважно на основі потужних машинобудівних підприємств, що були створені за часів СРСР, мали широкі експортні зв'язки. Підприємства корпоративного сектору становлять приблизно половину від загальної кількості підприємств, що впроваджують нові технологічні процеси. У корпоративному секторі однак, формується приблизно % впроваджених інноваційних видів продукції та нових технологій. З цього випливає, що в середньому на одному інноваційно активному підприємстві корпоративного сектору впроваджується значно більше нових технологічних процесів, ніж в середньому на одному інноваційно активному підприємстві інших секторів.

Іноземні інвестиції, завдяки яким здійснюється в Україні інноваційна діяльність, направляються здебільшого на підприємства корпоративного сектору. У 2015 р. до корпоративних структур було спрямовано 98,2 % іноземних інвестицій, що вкладені у реалізацію інноваційних проектів. Незначну частину коштів отримують підприємства державної форми власності (0,9 млн, або 0,8 % від загального обсягу), що можна пояснити намаганням держави в особі її органів уникнути “проникнення” іноземного капіталу у процес реалізації стратегічно важливих інноваційних проектів. Зовсім не отримують іноземних інвестицій на здійснення інноваційної діяльності підприємства приватної форми власності.

Крім того, держава у межах реалізації фінансової політики повинна стимулювати вкладення акумульованих прибутків суб'єктів корпоративного сектору у перспективні інвестиційні та інноваційно-технологічні проекти. Функцію стимуляторів інвестиційної та інноваційно-технологічної активності за рахунок використання прибутку повинні відігравати насамперед пільги з прибуткового оподаткування. З використанням інструментарію пільгового оподаткування доцільно створити привабливі умови для стійкої підтримки інвестиційної та інноваційно- технологічної діяльності, насамперед у пріоритетних видах економічної діяльності.

Такі тенденції певною мірою корелюють із тенденціями інноваційної активності підприємств різних форм власності в Україні. Найбільш інноваційно пасивними є підприємства приватної та комунальної форм власності. Цілком природно, що іноземні інвестори не вкладають кошти у здійснення їхньої інноваційної діяльності.

Висновки і перспективи подальших досліджень. У період економічної кризи суб'єкти корпоративного сектору відчули звуження усіх джерел фінансування інвестицій та інновацій, погіршилися фінансові результати їхньої економічної діяльності, відбулося скорочення платоспроможного попиту. Зношеність основних засобів у більшості видів економічної діяльності сягає 60 %, корпоративні структури використовують фізично і морально застаріле обладнання, через що основна частина обігових фондів спрямовуються не на закупівлю нового обладнання, а на ремонт старого. Враховуючи, що левова частка інвестиційних ресурсів корпоративних структур сформована завдяки коштам амортизаційного фонду, державна інвестиційна політика повинна бути спрямована на визначення оптимальних параметрів регулювання механізмів нарахування та використання амортизації.

Размещено на Allbest.ru