Бюджетні видатки в умовах реформування міжбюджетних відносин

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Бюджетні видатки в умовах реформування міжбюджетних відносин

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

САЛЯМОН-МІХЄЄВА КАТЕРИНА ДМИТРІВНА

Чернігів - 2014

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

міжбюджетний видатки розподіл кошти

Актуальність теми. В умовах розвитку соціально орієнтованої ринкової економіки запорукою ефективного виконання державою своїх функцій є раціональне, обґрунтоване і своєчасне використання фінансових ресурсів, переважна більшість яких зосереджена у бюджетах різних рівнів. Бюджетні дисбаланси, низька якість реалізації програм соціально-економічного розвитку, економічна депресивність регіонів суттєво гальмують бюджетно-податкову реформу в Україні, тому одним із ключових факторів забезпечення стрімкого відновлення вітчизняної економіки є формування бюджетної системи.

Видатки є одним із визначальних показників фінансової діяльності держави та відображають економічні відносини щодо розподілу та перерозподілу національного доходу, сконцентрованого в бюджеті. Від ефективного виконання, фінансування та розмежування бюджетних видатків суттєво залежать економічний розвиток, децентралізація бюджетної системи та міжбюджетних відносин, бюджетне вирівнювання регіонів, автономія місцевих бюджетів.

Дефіцит фінансових ресурсів бюджету вимагає пошуку напрямів підвищення ефективності бюджетних видатків. Все це актуалізує необхідність поглибленого наукового й методичного обґрунтування процесу формування, виконання та розподілу бюджетних видатків в умовах реформування міжбюджетних відносин.

Проблемам бюджетних видатків та міжбюджетних відносин присвячені праці багатьох вітчизняних учених, зокрема: В. Андрущенко, С. Буковинський, О. Василик, В. Геєць, О. Кириленко, Л. Клець, С. Кондратюк, В. Кравченко, І. Луніна, В. Малько, С. Огородник, В. Опарін, К. Павлюк, Ю. Пасічник, Д. Полозенко, С. Слухай, В. Федосов, І. Чугунов, С. Юрій та ін., які досліджували бюджетну систему, процес розвитку і реформування взаємовідносин бюджетів усіх рівнів, вивчали досвід провідних країн світу. Такі зарубіжні вчені, як Дж. Б'юкенен, Р. Берд, Ш. Бланкарт, А. Вагнер, Т. Горварт, Р. Кауфман, Д. Кінг, П. Масгрейв, Р. Масгрейв, У. Оутс, Е. Пейдж, Г. Райт, Х. Роузент, П. Самуельсон, Дж. Стігліц, Ч. Тібо, В. Уотес та багато інших висвітлювали проблеми міжбюджетних відносин у своїх наукових дослідженнях.

Вагоме місце у вивченні питань бюджетних видатків та ефективної організації міжбюджетних відносин займають і праці російських економістів: І. Акперова, А. Бабіч, О. Бажаєва, О. Богачової, Е. Вознесенського, А. Ігудіна, А. Колесова, В. Лєбєдєва, Ю. Любімцева, В. Озерова, Л. Павлової, Г. Поляка, В. Родіонової, М. Романовского, В. Твердохлєбова, В. Христенко, А. Шведова.

Проте, чимало питань у сфері формування бюджетних видатків та їх розмежування між рівнями бюджетної системи залишились без уваги і потребують подальшого дослідження, що є підтвердженням актуальності та практичної значущості теми дисертаційної роботи, зумовило її мету, завдання і зміст.

Зв'язок роботи з науковими програми, планами, темами. Основні положення дисертаційної роботи знайшли відображення у дослідженнях Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України за темою “Сучасна методологія та практика оподаткування в умовах формування конкурентоспроможної податкової політики України” (державний реєстраційний номер Укр ІНТІ 0110U001261), в рамках якої автором оцінено вплив нововведень бюджетно-податкової реформи на організацію міжбюджетних відносин в Україні та розроблено пропозиції щодо подальшого реформування.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних засад та розробка практичних рекомендацій щодо вдосконалення розподілу бюджетних видатків в умовах реформування міжбюджетних відносин.

Для досягнення зазначеної мети поставлено та вирішено такі завдання:

узагальнити наукові підходи до трактування сутності бюджетних видатків, порядку їх формування;

охарактеризувати міжбюджетні відносини як елемент бюджетної системи держави;

розкрити теоретико-методичні засади розподілу бюджетних видатків між бюджетами різних рівнів;

систематизувати та узагальнити міжнародний досвід організації міжбюджетних відносин та розподілу бюджетних видатків, визначити можливості його використання у вітчизняній практиці;

дослідити сучасний стан видаткової частини державного бюджету України та міжбюджетних відносин;

визначити ефективність витрачання бюджетних коштів та виявити особливості впливу видатків на упорядкування взаємозв'язків між бюджетами різних рівнів;

обґрунтувати напрями реформування міжбюджетних відносин в Україні;

запропонувати напрями вдосконалення методики розподілу бюджетних видатків для оптимізації вітчизняної моделі бюджетної взаємодії.

Об'єктом дослідження є сукупність фінансових відносин, які виникають між бюджетами різних рівнів щодо розподілу і перерозподілу централізованих грошових фондів для нормального функціонування держави.

Предметом дослідження є бюджетні видатки в умовах реформування міжбюджетних відносин.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої в роботі мети використано систему загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Діалектичні методи використовувались при ідентифікації взаємозв'язку та обґрунтуванні взаємообумовленості фінансових відносин щодо розподілу, перерозподілу та використання централізованих грошових фондів держави. Теоретичну основу бюджетних видатків та міжбюджетних відносин досліджено із застосуванням методів логічного узагальнення, наукової абстракції та конкретизації, які дали можливість виділити найсуттєвіші характеристики процесу розподілу бюджетних коштів та конкретизувати проблеми їх впливу на міжбюджетну взаємодію. Базовими методами дослідження сучасного стану бюджетних видатків та вітчизняної моделі міжбюджетних відносин були методи економічного та статистичного аналізу, системно-структурні, порівняльні та історико-правові методи. Також методологічними засадами дисертаційної роботи стали такі методи, як: групування, класифікація, синтез, графічне зображення, економіко-математичні методи та аналогія.

Інформаційну базу дослідження становили нормативно-правові акти, що регулюють фінансові відносини в Україні, статистичні матеріали Державної служби статистики України, Рахункової палати України, Державної фіскальної служби України, Міністерства фінансів України, праці вітчизняних та зарубіжних науковців, матеріли мережі Інтернет.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних і методичних засад розподілу бюджетних видатків і упорядкування міжбюджетних відносин в Україні. Найбільш суттєвими науковими результатами дисертаційної роботи, що відзначаються новизною, є наступні:

удосконалено:

- наукові підходи і категоріальне поле фінансово-економічної теорії за рахунок уточнення дефініційного визначення та авторського трактування наступних понять: “міжбюджетні відносини” як системи взаємозв'язків між державним бюджетом і бюджетами місцевого самоврядування, окремими ланками місцевих бюджетів з приводу розподілу та перерозподілу доходів і видатків між бюджетами, розмежування бюджетних повноважень між органами державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, забезпечення бюджетів відповідними ресурсами для повноцінного функціонування з метою регулювання бюджетної системи держави через збалансування її бюджетів у процесі їх виконання, врегульованої нормами права (на відміну від існуючих, у цьому трактуванні акцентується на фінансовій, а не грошовій основі такої бюджетної взаємодії); “розподіл бюджетних видатків” як законодавчо визначеного процесу розподілу бюджетних коштів для їх ефективного використання (витрачання) між бюджетами, як вертикально (між державним та місцевими бюджетами), так і горизонтально (між місцевими бюджетами) відповідно розмежуванню бюджетних повноважень між ланками бюджетної системи з метою реалізації функцій держави, забезпечення населення суспільними послугами та реалізації бюджетних програм і заходів (це визначення відокремлює поняття “розподіл бюджетних видатків” від поняття “розмежування бюджетних повноважень” та ілюструє їх відмінність і зв'язок);

- науково-методичні підходи до реформування міжбюджетних відносин для забезпечення децентралізації бюджетної системи, автономії фінансово незалежних та самодостатніх регіонів, створення оптимальної моделі бюджетної взаємодії, яка включає: формування уніфікованих механізмів міжбюджетних відносин, що не допускатимуть суб'єктивізму; відмову від ухвалення рішень додаткових зобов'язань без надання відповідних джерел їх фінансування; застосування стабільних базових нормативів для відрахування загальнодержавних податків до бюджетів муніципальних утворень; посилення контролю за повнотою надходження доходів до місцевих бюджетів; забезпечення правових гарантій для безумовного виконання фінансових зобов'язань учасниками міжбюджетних відносин;

- методичні підходи до розрахунку порівняльного коефіцієнта ефективності здійснення видатків державного бюджету, що дозволяє оптимально врахувати вплив усіх факторів на результативність бюджетних видатків і проводити на макрорівні апостеріорний аналіз ефективності роботи Уряду та інших гілок влади не тільки в Україні, але й в інших країнах світу;

набули подальшого розвитку:

- методичні підходи до ефективного розподілу бюджетних видатків в умовах упорядкування міжбюджетних відносин, що передбачає: передачу місцевим органам влади реальних витратних повноважень, збалансованих відповідно до наявних фінансових ресурсів; застосування пропорційного скорочення усіх видатків із врахуванням можливостей бюджетів для виділення пріоритетних напрямів витрачання коштів; запровадження механізму стримування динаміки видатків соціального спрямування; автоматизацію процесу розрахунку соціальних стандартів і мінімізацію суб'єктивного впливу на цей процес; відмову від вилучення до бюджету вищого рівня зекономлених видатків; використання методу індексу відносної бюджетної потреби при формульному визначенні бюджетних трансфертів; впровадження бюджетно-податкового паспорту регіонів;

- теоретичні підходи до визначення поняття “бюджетні видатки” як виключно фінансових відносин, що виникають з приводу розподілу й перерозподілу централізованих грошових фондів держави та їх використання за територіальним, галузевим і цільовим призначенням з метою фінансування загальнодержавних програм соціально-економічного розвитку країни, забезпечення суспільного добробуту населення та нормального функціонування держави;

- концептуальні підходи до оптимізації трансфертної політики, зокрема, запропоновано створити постійний орган для визначення розміру та форми фінансової допомоги регіонам - комісію по субсидіях, з метою надання додаткових коштів найбільш економічно слабким областям. Основним завданням цього органу є прийняття рішень щодо надання додаткових субсидій для встановлення фінансової рівноваги у випадку, коли бюджетні потреби певного регіону змінюються.

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні рекомендацій щодо вдосконалення методики розподілу бюджетних видатків в умовах реформування міжбюджетних відносин.

Отримані у дисертації результати, щодо комплексної оцінки ефективності бюджетної політики у розрізі видатків бюджету та напрямів реформування міжбюджетних відносин знайшли своє практичне застосування в роботі Комітету Верховної Ради України з питань бюджету при розробці відповідних законопроектів (довідка № 04-14/14-2068 від 20.11.2012 р.).

Окремі положення дисертації в частині проведеної оцінки впливу новацій Податкового кодексу на формування місцевих бюджетів та пропозиції щодо подальшої трансформації бюджетно-податкових відносин були використанні в роботі Науково-дослідного центру з проблем оподаткування Національного університету державної податкової служби України (довідка № 72/1 від 21.05.2012 р.).

Авторські розробки використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні дисциплін “Бюджетна система”, “Ринок фінансових послуг”, “Фінансовий ринок” (довідка № 62/2 від 10.05.2014 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в розробленні теоретичних і методичних засад розподілу та організації виконання бюджетних видатків в умовах реформування міжбюджетних відносин. Дисертаційна робота є самостійно підготовленою науковою працею. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у роботі використані лише ті ідеї та положення, які є результатом досліджень здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи доповідались на міжнародних науково-практичних конференціях: “Перспективні розробки науки і техніки - 2007” (м. Пшемисль, Польща, 2007 р.), “Бюджетно-податкова політика: проблеми та перспективи розвитку” (м. Ірпінь, 2008 р.), “Розвиток наукових досліджень 2008” (м. Полтава, 2008 р.), “Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік” (м. Ірпінь, 2009 р.), “Методологія та методика незалежного аудиту і державного фінансового контролю”, (м. Ірпінь, 2009 р.) “Розвиток механізмів функціонування економіки, фондового ринку і ринку фінансових послуг” (м. Сімферополь, 2010 р.), “Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми” (м. Тернопіль, 2010 р.), “Наукові дослідження сучасності” (м. Київ, 2012 р.), “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 2014 р.).

Публікації. Основні результати дисертаційної роботи опубліковані у 16 наукових працях загальним обсягом 5,7 друк. арк., з них: 5 статей - у наукових фахових виданнях (3 друк. арк), 1 стаття - у зарубіжному науковому виданні (0,5 друк. арк), 10 робіт - у інших наукових виданнях та збірниках (2,2 друк. арк.). Особисто автору належить 5,6 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Робота містить 13 таблиць, 21 рисунок, 11 додатків на 37 сторінках. Список використаних джерел розміщений на 20 сторінках і містить 218 найменувань. Повний обсяг дисертації становить 208 сторінок комп'ютерного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, ступінь її розробки в економічній літературі, сформульовано мету і завдання, визначено об'єкт і предмет дослідження, встановлено зв'язок з науковими темами, розкрито новизну отриманих результатів та їх практичне значення, наведена кількість публікацій, в яких апробовано положення дисертації.

У першому розділі “Теоретичні засади формування бюджетних видатків в умовах реформування міжбюджетних відносин” комплексно досліджено зміст бюджетних видатків, їх класифікацію, форми, принципи та порядок формування, проведено ретроспективний аналіз розвитку наукової думки щодо сутності видатків, розкрито теоретичні засади розподілу бюджетних видатків між бюджетами різних рівнів, визначено поняття міжбюджетних відносин як елементу бюджетної системи держави, проведено аналіз сучасних світових тенденцій організації міжбюджетних відносин та розподілу бюджетних видатків, надано пропозиції щодо використання зарубіжного досвіду для децентралізації бюджетної системи України.

Доведено, що бюджетні видатки є фінансовими відносинами, оскільки мають односторонній характер і є безоплатними та безповоротними, виникають з приводу розподілу й перерозподілу коштів централізованих грошових фондів держави. Їх використання за територіальним, галузевим і цільовим призначенням є метою фінансування загальнодержавних програм соціально-економічного розвитку країни, забезпечення суспільного добробуту населення та нормального функціонування держави. Видатки бюджету виконують функції політичного, економічного та соціального регулювання, відіграють важливу роль у соціально-економічному розвитку держави.

Встановлено, що формування видаткової частини відбувається під впливом економічного розвитку країни. Під час економічної кризи зростають видатки на соціальний захист населення, підтримку підприємств державного сектору, захист їх від банкрутства, тобто пріоритетними є поточні видатки. В умовах стабільного економічного розвитку зростає значення видатків розвитку (капітальних видатків), бюджетних інвестицій, підтримки державних інноваційних програм тощо. Витіснення інвестицій зі сфери виробництва через збільшення бюджетних витрат на покриття державного боргу спостерігається в період зростання боргових зобов'язань країни. Дефіцит бюджетів усіх рівнів першочергово призводить до скорочення видатків на утримання апарату управління, а у разі залучення зовнішніх ресурсів для покриття бюджетного дефіциту стає причиною зростання платежів по відсотках за користування залученими коштами.

Ідентифіковані основні проблеми видаткової частини бюджету та процесу її формування: низька ефективність використання бюджетних коштів, непропорційне фінансування певних напрямів видатків, нецільове використання бюджетних ресурсів. Окреслено основні завдання бюджетних видатків для повноцінного функціонування економіки країни та належного соціального забезпечення населення, зокрема: забезпечення пріоритетного фінансування соціальних видатків; концентрація видатків бюджету на найбільш ефективні витрати; розширення державного фінансування капітальних вкладень у пріоритетні сфери економіки; посилення контролю за ефективністю витрачання бюджетних коштів; скорочення видатків за окремими цільовими статтями та програмами.

На основі систематизації наукових поглядів запропоновано власну інтерпретацію поняття “міжбюджетні відносини”, яке відрізняється від існуючих тим, що крім учасників цих відносин охоплюються причини й мета їх виникнення, а також акцентується на фінансовій, а не грошовій основі такої бюджетної взаємодії.

З урахуванням реалій соціально-економічного і політичного розвитку в Україні було прийнято децентралізовану систему міжбюджетних відносин, що істотно збільшило питому вагу місцевих бюджетів. Однак, сучасна модель взаємовідносин бюджетів має всі ознаки централізованої бюджетної системи, адже 60% бюджетних видатків здійснюються з Державного бюджету України. Наслідком такої ситуації є слабкість фінансової забезпеченості місцевих бюджетів і нерозвиненість такого інституту, як місцеве самоврядування. Органи місцевої влади більшою мірою займаються делегованими державою повноваженнями, а не регіональними питаннями. Фінансування місцевих бюджетів частіше відбувається через систему міжбюджетних трансфертів, що не стимулює до збільшення власних надходжень.

У роботі аргументовано, що проблему реформування системи міжбюджетних відносин можна вирішити через забезпечення незалежності місцевих бюджетів щодо джерел їх фінансування та напрямів використання таких коштів і можливості в умовах самостійності кожного бюджету поєднувати інтереси держави з інтересами органів місцевого самоврядування. В цьому контексті прикладом для наслідування можуть стати бюджетні системи Канади, Великої Британії, Австралії, Бразилії, Аргентини, Данії, Швеції, Китаю та Польщі. Для України доречно звернутися до вивчення і практичного застосування досвіду фінансового регулювання міжбюджетних відносин таких держав, як США, Німеччина, Швейцарія та Австрія.

У другому розділі “Видатки бюджету України: сучасний стан та основні тенденції” проведено аналіз бюджетних видатків України протягом 2004-2013 років, оцінено ефективність розподілу і використання бюджетних коштів та вплив видаткової частини бюджету на упорядкування міжбюджетних відносин, окреслені основні проблеми взаємозалежності міжбюджетних відносин і бюджетних видатків України та напрями оптимізації їх взаємодії.

Констатовано, що протягом досліджуваного періоду обсяг видатків бюджету України щорічно зростав (відповідно до закону Вагнера), у результаті зміни соціально-економічних потреб держави. Темпи росту видатків перевищували темпи росту доходів, що спричинило нарощування дефіциту бюджету України та підтвердило недосконалість процесу бюджетного прогнозування.

Аналіз видатків державного бюджету за функціональним призначенням дозволив зробити висновок, що основним пріоритетом при формуванні видаткової частини державного бюджету є, в першу чергу, кошти, що передаються до бюджетів інших рівнів, та видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення. Разом з цим, динаміка останнього зазначеного напряму витрачання бюджетних коштів зростає нерівномірно, особливо це відчувається під час формування державного бюджету у роки проведення виборів (за рахунок урізання коштів на всі інші напрями).

Оцінка результатів контрольно-аналітичних заходів Рахункової палати України у 2004-2013 роках дозволила виявити, що виконання бюджету здійснювалось із недотриманням бюджетної дисципліни, систематичними порушеннями, несвоєчасним витрачанням коштів, навантаженням на останні місяці року та використанням коштів не за цільовим призначенням.

На підставі результатів аналізу бюджетної системи 2004-2013 років відзначено ігнорування можливості бюджетної автономії регіонів, негнучкість державних витрат, занижену роль місцевих бюджетів. Схильність до надмірної централізації доходів у державному бюджеті для подальшого спрямування трансфертів до місцевих бюджетів призвело до збільшення зустрічних фінансових потоків та не сприяло нарощуванню власної дохідної бази регіонів (рис.1).

Рис 1. Частка трансфертів, власних та закріплених доходів місцевих бюджетів України у 2004-2013 роках

Протягом досліджуваного періоду доходи місцевих бюджетів в середньому на 45,6% фінансувалися з державного бюджету, а власні та закріплені доходи склали близько 55,0% від загальної суми доходів. Внаслідок впровадження нового бюджетно-податкового законодавства трансферти державного бюджету стали основним джерелом доходів місцевих бюджетів, одночасно виступаючи видатками державного бюджету. Така система міжбюджетних відносин посилила залежність від центру та гальмувала економічний і соціальний розвиток регіонів.

Крім того, відмічені структурні зміни трансфертів, які передаються до бюджетів місцевого самоврядування. Так, протягом досліджуваного періоду відбувалося перетікання трансфертних коштів в бік дотацій, збільшуючи розрив із субвенціями, через збільшення диференціації умов і рівня економічного розвитку регіонів та зростання кількості дотаційних місцевих бюджетів в Україні.

Головними завданнями бюджетної політики України в сучасних економічних умовах є, в першу чергу, скорочення непродуктивних видатків бюджету на державні дотації окремим галузям матеріального виробництва, зміцнення дохідної частини бюджету за рахунок удосконалення системи оподаткування і посилення контролю за повнотою сплати податків, створення системи ефективного фінансового контролю за якісним і цільовим використанням державних коштів, посилення контролю за розмірами державного боргу.

З метою здійснення комплексної оцінки ефективності видаткової частини бюджету автором запропоновано дотримуватися схем, які використовують Рахункова палата України, Міністерство фінансів України, Державна служба статистики України, що передбачає аналіз виконання державного бюджету за наступними макроекономічними показниками: зростання ВВП; розмір дефіциту (профіциту) державного бюджету; рівень інфляції; експорт товарів і послуг; інвестиції в основний капітал; рівень безробіття; доходи населення; державний борг (прямий та гарантований). Для визначення ефективності використання коштів державного бюджету, запропоновано порівняльний коефіцієнт ефективності використання (витрачання) бюджетних видатків:

 (1)

де З ввп - зростання реального валового внутрішнього продукту; З е.т.п. - зростання експорту товарів та послуг; З інв. - зростання інвестицій в основний капітал; З д.н. - зростання доходів населення; Д д.б. - дефіцит (профіцит) державного бюджету; Інф. - рівень інфляції; Безр. - рівень безробіття; З д.б - зростання державного боргу.

Запропонований порівняльний коефіцієнт ефективності використання (витрачання) бюджетних видатків, за допомогою якого розраховано і у чисельному вираженні проілюстровано продуктивність бюджетної політики України у розрізі видатків, дозволяє ефективно проаналізувати стан витрачених бюджетних коштів за конкретний період часу. При порівнянні значень цього показника для України з його значеннями для Російської Федерації та Республіки Білорусь, відмічено, що саме Україна має найнижчий рівень ефективності витрачання бюджетних коштів (рис. 2). Основними причинами цього можна вважати низький рівень організації бюджетного процесу, несвоєчасність реалізації бюджетних програм, нецільове застосування запозичених фінансових ресурсів, використання валютних інвестицій для покриття дефіциту, зростання внутрішніх та зовнішніх боргових зобов'язань країни, значне недовиконання запланованих видатків бюджету.

Рис. 2. Динаміка порівняльного коефіцієнта ефективності витрачання бюджетних коштів України, Республіки Білорусь, Російської Федерації протягом 2004-2013 рр.

Запропонована методика розрахунку ефективності витрачання бюджетних коштів дозволяє оптимально враховувати вплив усіх факторів на результативність видатків державного бюджету і проводити апостеріорний аналіз ефективності роботи Уряду та інших гілок влади не тільки в Україні, але й у інших країнах світу.

Розподіл видатків державного бюджету України здійснюється в умовах обмеженості бюджетних ресурсів, що виражається не тільки їх номінальною величиною, а й прийнятими рішеннями щодо потреби у видатках. Проблема недостатності коштів є наслідком неефективного розподілу та перерозподілу фінансових ресурсів бюджету замість загальноприйнятого у світі управління ними. Для кращого розуміння взаємозалежності, коли обсяг бюджетних коштів лімітує державні видатки, в роботі наведено бюджетну площину обмеженості бюджетних ресурсів за трьома основними напрямами: кошти, що передаються місцевим бюджетам, видатки на економіку та видатки на фінансування соціальних програм. Така графічна інтерпретація демонструє, наскільки обмеженою є кількість сценаріїв бюджетної політики. Доведено, що існує два принципові підходи: скорочення фінансування одних статей за рахунок інших (так зване перетікання бюджетних коштів) і абсолютне збільшення доходів бюджету, що може бути пов'язане з негативними тенденціями в економіці (спад ділової активності тощо).

Доведено, що сучасна модель вітчизняних міжбюджетних відносин вимагає стабілізації фінансування органів місцевого самоврядування для усунення вертикального дисбалансу та дотримання макроекономічного контролю. Але цей процес характеризується такими особливостями: суттєвою недостатністю регіональних бюджетів у власних доходних джерелах; централізацією фінансування місцевих потреб через зростання трансфертних коштів; структурними змінами трансфертів у бік дотацій, що збільшує розрив із субвенціями через зростання кількості дотаційних бюджетів; соціальним напруженням, посиленням утриманських настроїв окремих регіонів і незацікавленістю у збільшенні виробничого і податкового потенціалу адміністративно-територіальних одиниць.

У дисертації зроблено висновок, що збалансованість міжтериторіального розвитку досягається, у тому числі, через механізм фінансового вирівнювання місцевих бюджетів. Обов'язковим суб'єктом цього механізму є держава в особі її центральних органів влади. Саме вони задають первинний імпульс до побудови цього механізму через ефективний розподіл видатків державного бюджету та забезпечення фінансової автономії місцевих бюджетів.

У третьому розділі “Напрями удосконалення розподілу бюджетних видатків в умовах реформування міжбюджетних відносин” дисертантом обґрунтовано пропозиції щодо реформування міжбюджетних відносин в Україні та розроблено методичні підходи до раціонального розподілу бюджетних видатків в умовах упорядкування міжбюджетних відносин.

Доведено, що реформування міжбюджетних відносин можливе через запровадження таких децентралізованих заходів: розширення обсягу фінансових ресурсів - шляхом передачі частини доходів місцевій владі, які вона матиме змогу використовувати за власними пріоритетами; перегляд структури кошиків доходів та перерозподіл між ними дохідних статей (доповнити кошик доходів, який не враховується при розрахунку державних трансфертів окремими загальнодержавними податками); реформування бюджетів розвитку в складі місцевих бюджетів, закріплення за ними достатніх джерел наповнення (він має стати інституціолізованим фондом інвестицій органів місцевої влади); конкретизація та підвищення ефективності форм міжбюджетних трансфертів, перехід до застосування цільових трансфертів при реалізації делегованих функцій; запровадження нових інструментів наповнення місцевих бюджетів, зокрема розширення джерел доходів за рахунок активної підприємницької, інвестиційної та фінансової діяльності; надання більшої самостійності місцевій владі щодо питань розподілу бюджетних ресурсів; впровадження часткового позаказначейського обслуговування місцевих бюджетів (за делегованими повноваженнями залишити казначейське обслуговування, а за власними ресурсами надати право органам місцевого самоврядування обслуговуватися в державних банківських установах); затвердження у натуральному та вартісному виразі соціальних стандартів за кожним видом делегованих повноважень та, відповідно, оновлення фінансових нормативів бюджетної забезпеченості всього спектру публічних послуг, що надаються на рівні місцевого самоврядування.

Для зміцнення фінансової бази бюджетів та зменшення невмотивованих трансфертів вимагає перегляду механізм розщеплення податкових повноважень між бюджетами різних рівнів, виходячи з таких принципів, як: простота, прозорість і доступність для розуміння, економічна ефективність, соціальна справедливість, рівномірність розміщення та мобільність податкової бази, стабільність і стимулювання. В роботі запропоновано розширити спектр надходжень так званого “другого кошика” доходів (власні доходи бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягів міжбюджетних трансфертів) за рахунок: включення фіксованого податку на доходи від підприємницької діяльності, передачі з першого кошика штрафних санкцій, 100 % зарахування надходжень від податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, повної передачі плати за землю (яка зараховується до бюджетів місцевого самоврядування і пропорційно розподіляється між всіма рівнями), адміністративних штрафів та інших надходжень. Це сприятиме стабілізації та зміцненню бюджетів міст, селищ і сіл, які у переважній більшості є дотаційними і не мають інших вагомих об'єктів оподаткування. Також доцільно залишати частину бюджетоформуючих загальнодержавних податків, зібраних на відповідній території, у їх розпорядженні, зокрема таких, як: ПДВ, акцизи, податок на прибуток підприємств. Це дозволить зменшити кількість трансфертів вирівнювання, підвищити ефективність та оперативність руху коштів у бюджетній системі.

Важливим інструментом організації міжбюджетних відносин є міжбюджетні трансферти, які визначаються на формульній основі залежно від суспільних потреб і доходних можливостей регіону. Для оптимізації трансфертної політики запропоновано створити постійний орган для визначення розміру та форми фінансової допомоги регіонам - комісію по субсидіях, з метою надання додаткових коштів найбільш економічно слабким областям. Основним завданням таких комісій є прийняття рішень, щодо надання додаткових субсидій для встановлення фінансової рівноваги у випадку, коли бюджетні потреби певного регіону змінюються.

Стабілізація та підвищення рівня конкурентоспроможності регіонів України в рамках бюджетного реформування значною мірою залежить від ефективності інвестиційної діяльності. У роботі запропоновано на законодавчому рівні ввести норми для стимулювання інвестиційного розвитку територій через уточнення доходних складових бюджету розвитку місцевих бюджетів. Використовуючи досвід Польщі, запропоновано створити муніципальні компанії для агітації європейських та інших зарубіжних компаній, основним завданням яких має стати залучення приватного капіталу до фінансування місцевих програм, таких як енергозбереження, комунальна власність, економічний розвиток тощо. При цьому активізувати інвестиційну діяльність неможливо без певної системи стимулювання. Такими заохоченнями є пільгова система стимулювання інвесторів, яка може включати, як податкові пільги, так і пільги нефінансового характеру, наприклад оренда землі, сприяння у реалізації проектів тощо.

Розроблено комплекс пропозицій щодо реформування міжбюджетних відносин України, зокрема: формування уніфікованих механізмів міжбюджетних відносин, що не припускатимуть суб'єктивізму; закріплення на законодавчому рівні розподілу бюджетних повноважень і відповідальності органів влади різних рівнів і сфер за формування доходів; відмова від ухвалення рішень додаткових зобов'язань без надання відповідних джерел їх фінансування; розширення податкових повноважень органів місцевого самоврядування в рамках єдиного податкового простору; застосування стабільних базових нормативів для відрахування загальнодержавних і місцевих податків до бюджетів муніципальних утворень; удосконалення системи державної інвестиційної підтримки регіонів; посилення контролю за повнотою надходження доходів до територіальних бюджетів; забезпечення правових гарантій для безумовного виконання фінансових зобов'язань учасниками міжбюджетних відносин.

Інструментарієм забезпечення рівності соціальних стандартів та однакової доступності суспільних благ є ефективні методичні підходи до розподілу бюджетних видатків та упорядкування міжбюджетних відносин. Вони є ключовим чинником децентралізації бюджетної системи, автономії місцевих бюджетів, подолання дефіциту, бюджетного вирівнювання та головною умовою створення оптимальної моделі міжбюджетних відносин. У дисертаційній роботі виявлені ключові загрози ефективності розподілу бюджетних видатків та здійснено моделювання ієрархії вказаних загроз. Розроблено алгоритм забезпечення ефективної методики розподілу бюджетних видатків: передача місцевим органам влади реальних витратних повноважень, збалансованих відповідно до наявних фінансових ресурсів; застосування пропорційного скорочення усіх видатків із врахуванням можливостей бюджетів, що призведе до виділення пріоритетних напрямів витрачання коштів; автоматизація процесу розрахунку соціальних стандартів і мінімізація суб'єктивного впливу на цей процес; відмова від вилучення до бюджету вищого рівня зекономлених видатків; використання методу індексу відносної бюджетної потреби при формульному визначенні бюджетних трансфертів; впровадження бюджетно-податкового паспорту муніципального утворення, тобто так званої декларації про доходи і витрати регіону.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено узагальнення та розроблено напрями розв'язання важливого науково-практичного завдання щодо ефективного розподілу і використання бюджетних видатків в умовах реформування міжбюджетних відносин в Україні. Результати проведеного дослідження дали змогу сформулювати наступні висновки і пропозиції:

1. На основі аналізу еволюції світових поглядів у бюджетній сфері визначено, що більшість вітчизняних та зарубіжних економістів значну увагу приділяли дослідженням основ бюджету, бюджетної системи, бюджетних відносин, а видатки згадували тільки як невід'ємну частину бюджету, що займає другорядні позиції після доходів. Це дало змогу визначити бюджетні видатки як фінансові відносини одностороннього характеру, які є безоплатними та безповоротними, виникають з приводу розподілу й перерозподілу коштів централізованих грошових фондів держави та їх використання за територіальним, галузевим і цільовим призначенням з метою фінансування загальнодержавних програм соціально-економічного розвитку країни, забезпечення суспільного добробуту населення та безперебійного функціонування держави.

2. Обсяг і структура видаткової частини бюджету постійно змінюються залежно від конкретної економічної ситуації або рівня розвитку держави. У періоди економічної кризи зростають видатки на соціальний захист населення, підтримку підприємств державного сектору, захист їх від банкрутства, тобто пріоритетними є поточні видатки. В умовах стабільного економічного розвитку зростає значення видатків розвитку (капітальних видатків), бюджетних інвестицій, підтримки державних інноваційних програм тощо. Витіснення інвестицій із сфери виробництва шляхом збільшення бюджетних витрат на покриття державних боргових зобов'язань спостерігається в період зростання боргу країни. Дефіцит бюджетів усіх рівнів першочергово призводить до скорочення видатків на утримання апарату управління, а у разі залучення зовнішніх ресурсів для покриття бюджетного дефіциту стає причиною зростання платежів по відсотках за користування залученими коштами.

3. Основними складовими міжбюджетних відносин, через які відображається їх економічна сутність, є: забезпечення бюджетів доходами, достатніми для виконання бюджетних завдань; визначення величини видатків, що забезпечують виконання бюджетних повноважень; усі форми підтримки регіонів; поділ і правове закріплення відповідальності за виконання соціальних та економічних функцій тощо. Підставою для функціонування міжбюджетних відносин є: визначений у законодавстві розподіл повноважень між державою та органами місцевого самоврядування; гарантія з боку держави фінансування наданих повноважень органам місцевого самоврядування; фінансова підтримка з боку місцевих бюджетів у зв'язку із значними коливаннями рівнів податкового потенціалу окремих територій та об'єктивними розбіжностями у розмірах видатків.

4. Децентралізована модель міжбюджетних відносин є ознакою економічного розвитку держави на демократичних засадах, сприяє розвитку і стійкості інститутів ринкової економіки та ґрунтується на принципах: невтручання держави у бюджетний процес регіонів; чіткого розмежування видаткових повноважень між різними рівнями управління; дотримання інтересів членів територіальних громад та їхніх об'єднань; цілеспрямованого розвитку фінансової автономії місцевого самоврядування; здійснення розподілу дохідних джерел на підставі бюджетних угод; незалежності від форми державного устрою. В Україні фінансування місцевих бюджетів частіше відбувається через систему міжбюджетних трансфертів, що не стимулює до збільшення власних надходжень.

5. Досвід провідних країн світу демонструє, що для зміцнення органів місцевого самоврядування необхідно передати бюджетні повноваження щодо надходження коштів до їхніх бюджетів у належних розмірах, забезпечити прозорість розподілу трансфертних коштів тощо. Прикладом для України можуть стати принципи канадської, німецької, польської та американської моделей організації міжбюджетних відносин, але за умови адаптації їх до вітчизняних особливостей бюджетної системи.

6. На підставі систематизації статистичної інформації виявлено, що в Україні протягом 2004-2013 років обсяг видатків щорічно зростав, відповідно до закону Вагнера, в результаті зміни соціально-економічних потреб держави. Темпи росту видатків перевищували темпи росту доходів, що спричинило дефіцитність бюджету України та підтвердило недосконалість бюджетного планування. Щороку спостерігалося невиконання запланованих видатків. Державними виконавчими органами та розпорядниками бюджетних коштів упродовж досліджуваного періоду неефективно використовували кошти державного бюджету, порушувалася бюджетна дисципліна. Основними пріоритетами при формуванні видаткової частини державного бюджету були кошти, що передавалися до бюджетів інших рівнів, та видатки на соціальний захист і соціальне забезпечення. Серед особливостей виконання видаткової частини бюджету протягом 2004-2013 років слід констатувати стримування виділення коштів розпорядникам, що призводило до навантаження на останні місяці року.

7. Запропоновано порівняльний коефіцієнт ефективності витрачання бюджетних коштів, за допомогою якого розраховано і у чисельному вираженні проілюстровано продуктивність бюджетної політики у розрізі видатків. За аналогічним методом проведено порівняльний аналіз із такими країнами, як Російська Федерація та Республіка Білорусь і відмічено, що Україна має найнижчий рівень ефективності витрачання бюджетних ресурсів. Запропонована формула ефективності витрачання бюджетних коштів дозволяє оптимально враховувати вплив усіх факторів на результативність видатків державного бюджету для удосконалення бюджетної політики Уряду та інших гілок влади, не тільки в Україні, але і в інших країнах світу.

8. Розроблені і обґрунтовані напрями оптимізації вітчизняної моделі міжбюджетних відносин, зокрема: удосконалення механізму розщеплення податкових повноважень між бюджетами різних рівнів - для зміцнення фінансової бази бюджетів та зменшення невмотивованих трансфертів; закріплення частини бюджетоформуючих податків (ПДВ, акцизи, податок на прибуток підприємств) за територіями, де вони сплачені, що дозволить зменшити кількість трансфертів вирівнювання, підвищити ефективність та оперативність руху коштів у бюджетній системі; застосування пільг податкового і не фінансового характеру (оренда землі, сприяння у реалізації проектів тощо) для стимулювання економічної активності інвесторів; використання змішаних методик бюджетного вирівнювання, що ґрунтуються на обліку фіскального потенціалу та бюджетних потребах регіону; уточнення розмежування функціональних повноважень на законодавчому рівні та встановлення чіткої системи відповідальності за якість наданих бюджетних послуг, розрахованих на основі обґрунтованих розмірів.

9. Методичні підходи до ефективного розподілу бюджетних видатків передбачають: передачу місцевим органам влади реальних витратних повноважень, збалансованих відповідно до наявних фінансових ресурсів; застосування пропорційного скорочення усіх видатків із врахуванням можливостей бюджетів, що призведе до виділення пріоритетних напрямів витрачання коштів; запровадження механізму стримування динаміки видатків соціального спрямування; автоматизацію процесу розрахунку соціальних стандартів і мінімізацію суб'єктивного впливу на цей процес; відмову від вилучення до бюджету вищого рівня зекономлених видатків; використання методу індексу відносної бюджетної потреби при формульному визначенні бюджетних трансфертів; впровадження бюджетно-податкового паспорту муніципального утворення.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті в наукових фахових виданнях:

Салямон-Міхєєва К.Д. Теоретичні засади розподілу видатків між бюджетами різних рівнів / К.Д. Салямон-Міхєєва // Науковий вісник НУДПСУ. - 2007.- №4. - С. 71-78.

Салямон-Міхєєва К.Д. Особливості місцевих бюджетів в умовах децентралізації бюджетної системи України / К.Д. Салямон-Міхєєва // Економіка і держава. - 2008.- №6. - С.24-27.

Салямон-Міхєєва К.Д. Міжбюджетні відносини як фінансовий механізм держави / К.Д. Салямон-Міхєєва // Економіка. Фінанси. Право. - 2009. - №3. - С. 19-25.

Салямон-Міхєєва К.Д. Сучасний стан формування видатків бюджету України: особливості використання / К.Д. Салямон-Міхєєва // Науковий вісник НУДПСУ. - 2009.- №4. - С. 72-81.

Салямон-Міхєєва К.Д. Ефективність видаткової частини бюджету України / Г.В. Мамонова, К.Д. Салямон-Міхєєва // Актуальні проблеми економіки: наук.- практ. часопис. - 2011. - №2 (116). - С. 147-153.

Статті у зарубіжних наукових виданнях:

Салямон-Михеева Е. Д. Реформирование межбюджетных отношений, приоритетный путь выхода Украины из кризиса./ Е. Д. Салямон-Михеева // European Applied Sciences (Germany). - 2014. - №6. - С. 79-82.

Опубліковані праці апробаційного характеру:

Салямон-Міхєєва К.Д. Бюджетні видатки: теорія та проблеми розподілу / К. Д. Салямон-Міхєєва / Матеріали другої міжнародної науково-практичної конференції “Перспективні розробки науки і техніки - 2007”. Т.1. - (м. Пшемисль, Польща, 16-30 листопада 2007 р.). - С. 46-49.

Салямон-Міхєєва К.Д. Зарубіжний досвід організації міжбюджетних видатків / К.Д. Салямон-Міхєєва // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Бюджетно-податкова політика: проблеми та перспективи розвитку” (м.Ірпінь, 24-25 січня 2008 р.). - С. 184-187.

Салямон-Міхєєва К.Д. Міжбюджетні відносини, як елемент бюджетної системи держави / К. Д. Салямон-Міхєєва // Матеріали четвертої міжнародної науково-практичної конференція “Розвиток наукових досліджень 2008 ”. Т. 15, (м. Полтава, 24-26 листопада 2008 р.). - С. 19-23.

Салямон-Міхєєва К.Д. Методики формування видаткової частини бюджету держави / К. Д. Салямон-Міхєєва // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Фінансова сфера та її роль у зростанні конкурентних переваг національних економік”. Ч. 1 (м. Ірпінь, 12-13 березня 2009 р.). - С. 228-231.

Салямон-Міхєєва К.Д. Бюджетні видатки, як об'єкт аудиту ефективності використання бюджетних коштів / К. Д. Салямон-Міхєєва // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Методологія та методика незалежного аудиту і державного фінансового контролю” (м. Ірпінь, 6-7 жовтня 2009 р.). - С. 488-491.

Салямон-Міхєєва К.Д. Вплив видатків державного бюджету на упорядкування міжбюджетних відносин / К.Д. Салямон-Міхєєва // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Розвиток механізмів функціонування економіки, фондового ринку і ринку фінансових послуг” (м. Сімферополь, 5 квітня 2010 р.). - С. 82-85.

Салямон-Міхєєва К.Д. Виконання видаткової частини державного бюджету України: ретроспективний аналіз / К.Д. Салямон-Міхєєва // Матеріали сьомої міжнародної науково-практичної інтернет-конференції “Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми” (м. Тернопіль, 15 червня 2010 р.). - С.152-156.

Салямон-Міхєєва К.Д. Аналіз результативності використання бюджетних коштів України / К.Д. Салямон-Міхєєва // Матеріали восьмої міжнародної науково-практичної інтернет-конференції “Розвиток України в ХХІ столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми” (м. Тернопіль, 5 листопада 2010 р.). - С. 253-256.

Салямон-Міхєєва К.Д. Необхідність та напрями оптимізації вітчизняної моделі міжбюджетних відносин / К.Д. Салямон-Міхєєва // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Наукові дослідження сучасності. Випуск 4 ” (м. Київ, 30 травня 2012 р.). - С. 64-67.

Салямон-Міхєєва К.Д. Напрями ефективного розподілу бюджетних видатків в умовах реформування міжбюджетних відносин / К.Д. Салямон-Міхєєва // Матеріали міжнародної наукової конференції студентів і молодих вчених “Наука і вища освіта” (м. Запоріжжя, 18 квітня 2014 р.). - С. 126-127.

АНОТАЦІЯ

Салямон-Міхєєва К. Д. Бюджетні видатки в умовах реформування міжбюджетних відносин. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Чернігівський національний технологічний університет, Міністерство освіти і науки України. - Чернігів, 2014.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних засад бюджетних видатків, їх розподілу та впливу на упорядкування міжбюджетних відносин.

Здійснено ретроспективний аналіз формування сутності видатків, розкрито зміст понять “бюджетні видатки”, “міжбюджетні відносини”, “розподіл бюджетних видатків”. Досліджено особливості розподілу бюджетних видатків в умовах реформування міжбюджетних відносин провідних країн світу і обґрунтовані корисні приклади для України.

На основі аналізу бюджетних видатків України протягом 2004-2013 років, проведено оцінку ефективності розподілу й використання бюджетних коштів та визначення впливу видаткової частини бюджету на упорядкування міжбюджетних відносин, узагальнено основні проблеми взаємозалежності міжбюджетних відносин від бюджетних видатків України та окреслено основні напрями оптимізації їх взаємодії.

Розроблено порівняльний коефіцієнт ефективності використання (витрачання) бюджетних видатків, за допомогою якого розраховано і у чисельному вираженні проілюстровано продуктивність бюджетної політики у розрізі видатків.

Удосконалено методику ефективного розподілу бюджетних видатків в умовах реформування міжбюджетних відносин.

Ключові слова: бюджет, видатки бюджету, міжбюджетні відносини, розподіл бюджетних видатків, реформування міжбюджетних відносин.

АННОТАЦИЯ

Салямон-Михеева Е. Д. Бюджетные расходы в условиях реформирования межбюджетных отношений. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Черниговский национальный технологический университет, Министерство образования и науки Украины. - Чернигов, 2014.

Диссертация посвящена исследованию теоретических основ бюджетных расходов, их распределению и влиянию на реформирование межбюджетных отношений.

Проведён ретроспективный анализ формирования сущности расходов, раскрыто содержание понятий “бюджетные расходы”, “межбюджетные отношения”, “распределение бюджетных расходов”. Выделены основные проблемы расходной части бюджета и процесса ее формирования. Определены основные задачи бюджетных расходов для полноценного функционирования экономики страны и надлежащего социального обеспечения населения. Исследованы особенности распределения бюджетных расходов в условиях реформирования межбюджетных отношений ведущих стран мира и обоснованны полезные примеры для Украины.

На основе анализа бюджетных расходов Украины на протяжении 2004-2013 годов, проведена оценка эффективности распределения и использования бюджетных средств и определено влияния расходной части бюджета на реформирование межбюджетных отношений. Выделены основные тенденции, описаны проблемы взаимозависимости межбюджетных отношений от бюджетных расходов Украины и намечены основные направления оптимизации их взаимодействия. Изучены основные причины чрезмерной централизации бюджетной системы и зависимости региональных бюджетов от государственного. Установлены факты систематических нарушений бюджетной дисциплины и использования бюджетных средств по нецелевому назначению.