Фінансова політика залучення довгострокових інвестицій в економіку України

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ національний

технологічний університет

АВТОРЕФЕРАТ

Фінансова політика залучення довгострокових інвестицій в економіку України

Спеціальність 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит

Лавров Rостянтин

Чернігів - 2014

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі фінансової діяльності суб'єктів господарювання і державних установ Чернігівського національного технологічного університету Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, доцент

Абакуменко Ольга Вікторівна,

Чернігівський національний технологічний

університет Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри фінансової діяльності

суб'єктів господарювання і державних установ.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Васильєва Тетяна Анатоліївна,

Державний вищий навчальний заклад

„Українська академія банківської справи

Національного банку України”,

завідувач кафедри банківської справи;

кандидат економічних наук

Дубина Максим Вікторович,

Чернігівський національний технологічний

університет Міністерства освіти і науки України,

доцент кафедри фінансів.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Фінансова політика є дієвим інструментом економічного розвитку держави, пріоритетним напрямом якої є залучення довгострокових інвестицій в національну економіку. Виділення інвестиційної складової фінансової політики обумовлено необхідністю активізації інвестиційних процесів на всіх рівнях економічної системи.

Ефективна політика залучення довгострокових інвестицій сприятиме забезпеченню збалансованості розвитку всіх галузей економіки України та її конкурентоспроможності, підтримці розвитку малого та середнього бізнесу. Тому розробка та реалізація фінансової політики в сфері залучення довгострокових інвестицій мають бути направлені на створення оптимальних умов для активізації інвестиційного потенціалу і базуватися на науково обґрунтованих засадах, що сприятиме посиленню збалансованості фінансової системи та ефективності фінансового регулювання розвитку економіки.

Проблематика стимулювання інвестиційної діяльності засобами фінансової політики є предметом багатьох наукових досліджень. Їй присвячували увагу корифеї світової та вітчизняної економічної думки. Серед зарубіжних науковців, які сформулювали домінуючі на даний час теоретичні концепції взаємозв'язку інвестиційної активності та фінансової політики держави, слід згадати: Дж. Гелбрейта, Дж.М. Кейнса, Т. Мальтуса, К. Маркса, А. Маршала, Ж. Сісмонді, А. Сміта, К. Родбертуса, І. Фішера, М. Фрідмена, Ф. Хайєка, Й. Шумпетера. Значний внесок у дослідження теоретичних і практичних засад функціонування фінансів, фінансової політики та її окремих складових зробили наступні вітчизняні науковці: О. Василик, Т. Васильєва, В. Геєць, В. Грушко, А. Даниленко, М. Крупка, В. Кудряшов, В. Лагутін, І. Лютий, В. Опарін, К. Павлюк, А. Поддєрьогін, В. Савчук, В. Федосов, С. Юрій тощо.

Вагомий внесок в розробку теоретичних та практичних аспектів стимулювання інвестиційної діяльності в Україні здійснено вітчизняними вченими, зокрема: О. Даніловим, А. Дукою, С. Захаріним, Л. Лазебник, Д. Полозенко, А. Поручником, Н. Татаренком, С. Терещенком, М. Туріянською, І. Цупором тощо.

Визнаючи і підкреслюючи значимість та вагомість результатів досліджень зазначених авторів, необхідно водночас констатувати, що вичерпного переліку рекомендацій щодо удосконалення фінансової політики, які дозволяли б комплексно вирішити основні проблеми залучення інвестицій в економіку України, досі так і не запропоновано. Зазначене і обумовило вибір теми дисертаційної роботи, її мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до планів науково-дослідних робіт кафедри фінансової діяльності суб'єктів господарювання та державних установ Чернігівського національного технологічного університету в межах наукової теми „Стратегія і тактика удосконалення політики сталого розвитку України в контексті євроінтеграційних процесів” (номер державної реєстрації 0112U004276), зокрема особисто автором здійснено обґрунтування напрямків удосконалення фінансової політики держави в напрямку активізації інвестиційної діяльності в Україні, та Національної металургійної академії України в межах наукової теми „Методологія управління підприємствами різних організаційно-правових форм та форм власності” (номер державної реєстрації 0107U001146), в ході розробки якої особисто автором здійснено оцінку впливу фінансової політики України на інвестиційну активність суб'єктів господарювання.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретико-методичних засад дослідження фінансової політики залучення довгострокових інвестицій в економіку та обґрунтування практичних рекомендацій щодо її вдосконалення механізму її реалізації в Україні.

Досягнення визначеної мети обумовлює потребу розв'язання наступних завдань:

- розкрити сутність фінансової політики залучення довгострокових інвестицій в економіку України;

- узагальнити та систематизувати структурні елементи фінансової політики держави в контексті стимулювання інвестиційної активності суб'єктів господарювання та механізм її реалізації;

- визначити та охарактеризувати джерела інвестиційних ресурсів та канали їх перетворення на інвестиції;

- ідентифікувати основні проблеми залучення довгострокових інвестицій в економіку в Україні;

- виокремити основні джерела та потоки довгострокових інвестиційних ресурсів вітчизняної економіки;

- обґрунтувати комплекс рекомендацій щодо удосконалення фінансової політики в напрямку стимулювання залучення довгострокових інвестицій в економіку;

- запропонувати систему заходів та інструментів щодо прогнозування результатів корекції грошово-кредитної політики стимулювання залучення інвестицій в економіку України.

Об'єктом дослідження є фінансова політика залучення інвестицій в національну економіку.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та прикладі засади реалізації фінансової політики стимулювання залучення інвестицій в економіку України.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційної роботи є сукупність методів наукового пізнання та загальнонаукових принципів проведення дослідження, які ґрунтуються на фундаментальних положеннях і роботах учених-економістів з питань удосконалення фінансової політики та активізації інвестиційної діяльності.

У дисертаційній роботі використано такі методи наукового дослідження: аналіз і синтез та історико-логічний аналіз - для дослідження еволюції наукових підходів та формування авторської позиції щодо трактування змісту понять „інвестиції” та „фінансова політика”, визначення суб'єктів та елементного складу фінансової політики; наукове абстрагування - для характеристики джерел інвестиційних ресурсів та каналів їх перетворення на інвестиції; статистичні методи - для аналізу емпіричних даних з метою виявлення тенденцій розвитку інвестування в Україні та оцінки впливу фінансової політики на інвестиційний процес; евристичні методи - в процесі обґрунтування комплексу рекомендацій з удосконалення фінансової політики, економетричні методи - для моделювання взаємозалежності інфляції, емісії та динаміки валютного курсу.

Теоретичною основою дослідження є синтез положень класичної економічної науки, кейнсіанських та монетаристських концепцій, а також сучасні наукові розробки вітчизняних та зарубіжних вчених з відповідної проблематики.

Інформаційною базою дослідження стали нормативно-правові акти України, статистичні дані та звіти Державної казначейської служби України, Державної служби статистики України, Національного банку України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України, Пенсійного фонду та фондів державного соціального страхування України, матеріали міжнародних економічних організацій, ресурси мережі Internet, особисті спостереження та розрахунки здобувача.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні та розробці теоретичних положень і практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму реалізації фінансової політики залучення довгострокових інвестицій в економіку України.

Найбільш вагомі теоретичні і практичні результати, що характеризують наукову новизну дисертаційної роботи та особистий внесок автора, полягають у наступному:

удосконалено:

- методичні підходи до моделювання взаємозалежності інфляції, емісії та зміни курсу валюти, що ґрунтується на гіпотезі про компенсацію сальдо попиту та пропозиції на іноземну валюту за рахунок зміни купівельної спроможності національної валюти; дана модель дозволяє приймати зважені рішення щодо диверсифікації джерел додаткового фінансового забезпечення державних інвестиційних програм;

- науковий підхід до трактування тотожності заощаджень та інвестицій, шляхом виключення зі складу суспільних заощаджень не інвестиційної (споживче кредитування) та вилученої з обороту (готівкові заощадження) складових приватних заощаджень, що дозволяє зняти одну із основних суперечностей кейнсіанської та неокласичних концепцій фінансової політики;

- концептуальні положення щодо виділення каналів трансформації інвестиційних ресурсів на інвестиції, зокрема констатовано їх виключний перелік (канал прямого інвестування, канал фінансово-посередницьких структур та канал ринку цінних паперів), що дозволило ідентифікувати основні ризики не інвестиційного спрямування ресурсів (тезаврація готівкових коштів, фінансування споживчих потреб, міграція капіталу за кордон) та напрямки їх нівелювання;

отримали подальший розвиток:

- домінанти реалізації фінансової політики залучення довгострокових інвестицій в економіку з впровадженням принципів системності та комплексності, економічної доцільності, взаємодії та координації, гармонізації інтересів органів державної влади та суб'єктів господарювання, підпорядкованості бюджетної й грошово-кредитної політик завданням стимулювання інвестиційної активності суб'єктів господарювання;

- класифікація інвестицій за строками на довгострокові (від п'яти років); середньострокові (від двох до п'яти років); короткострокові (від одного до двох років) та поточні (до одного року), що, на відміну від існуючих, ґрунтується на законодавчо встановлених термінах амортизації необоротних активів та сприятиме встановленню відповідності між положеннями нормативних актів та дійсних потреб бізнесу;

- структурна декомпозиція фінансової політики залучення довгострокових інвестицій шляхом виділення політики розкриття та поширення фінансової інформації з метою забезпечення її доступності, достовірності та транспарентності;

- систематизація основних джерел та потоків інвестиційних ресурсів в Україні, що дозволило констатувати всупереч офіційним даним значну участь іноземного капіталу у фінансуванні вітчизняного інвестиційного процесу та основні форми його залучення (комерційний кредит та зобов'язання банків) та практичну не задіяність ресурсів держави та НБУ для даних цілей.

Практичне значення одержаних результатів полягає в доведенні теоретичних положень, методичних підходів і висновків до рівня практичних пропозицій та рекомендацій, що можуть бути використані для удосконалення фінансової політики України з метою стимулювання інвестиційної діяльності в Україні.

Окремі розробки дисертанта знайшли практичне застосування і були використані в практичній діяльності державних установ, що підтверджується відповідними довідками, а саме: Міністерства економічного розвитку і торгівлі України (довідка № 3711-09/34321-07 від 03.09.2014 р.) при розробці перспективних державних програм фінансування інвестиційних потреб суб'єктів господарювання, Міністерства аграрної політики та продовольства України (довідка № 37-18-1-15/15432 від 09.09.2014 р.) з метою удосконалення методичного забезпечення стимулювання залучення інвестицій у діяльність агропромислових підприємств, Київської обласної державної адміністрації (довідка № 02-03.1-1/2274 від 14.09.2014 р.) в процесі сприяння залученню іноземних та внутрішніх інвестицій в діяльність підприємств області, а також у навчальному процесі при викладанні дисциплін „Бюджетний менеджмент”, „Податкова система”, „Фінансовий механізм макроекономіки” (довідка № 601_03/633 від 01.11.2013 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові положення, висновки і рекомендації, що винесені на захист, сформульовані автором самостійно. З наукових праць, опублікованих спільно з іншими авторами, у дисертації використано лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача. Авторський внесок у праці, опубліковані в співавторстві, конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Теоретичні положення та результати дослідження доповідалися, обговорювалися та були позитивно оцінені на науково-практичних конференціях, а саме: Міжнародна науково-практична конференція „Актуальні проблеми теорії та практики менеджменту” (м. Сімферополь, 2013), Міжнародна науково-практична конференція „Ринкова економіка: тенденції і закономірності” (м. Алчевськ, 2013), Міжнародна науково-практична конференція „Фінансова стратегія економічного розвитку” (м. Ялта, 2013), ХІ Міжнародна науково-практична конференція „Актуальні проблеми фінансової системи України” (м. Черкаси, 2013).

Публікації. Основні положення і висновки дисертаційної роботи опубліковані в 16 працях загальним обсягом 7,77 друк. арк., з яких: 3 - розділи у колективних монографіях загальним обсягом 2,20 друк. арк., з них 2 у співавторстві (особисто автору належить 1 друк. арк.); 8 статей у фахових виданнях загальним обсягом 4,66 друк. арк., з яких 5 одноосібних обсягом 3,44 друк. арк. та 3 у співавторстві обсягом 1,22 друк. арк. (особисто автору належить 1 друк. арк.); 1 стаття у іноземному науковому журналі обсягом 0,47 друк. арк.; 5 - одноосібні публікації в інших наукових виданнях загальним обсягом 0,91 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи становить 205 сторінок друкованого тексту, у тому числі основний зміст дисертації складає 197 сторінок. Дисертація містить 13 рисунків на 13 сторінках (з них 5 займають окремі сторінки), 21 таблицю на 30 сторінках (з них 8 займають окремі сторінки). Список використаних джерел включає 161 позицію і займає 20 сторінок, 1 додаток розміщено на 7 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт і предмет дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі „Теоретичні засади фінансової політики залучення довгострокових інвестицій в економіку” розкрито сутність фінансової політики та уточнено її елементний склад, систематизовано підходи до класифікації інвестицій за строками та канали трансформації інвестиційних ресурсів на інвестиції, оцінено організаційне та правове поле формування та реалізації державної фінансової політики в Україні.

Незважаючи на важливість та практичне значення категорії „фінансова політика”, при її науковому трактуванні досі виникають суперечності та відсутня узгодженість у поглядах, що обумовило потребу у приділенні окремої уваги її теоретико-методологічним засадам. Аналітичний розгляд категорії з поверненням до витоків понять „політика” та „фінанси” та подальшим синтезом результатів з урахуванням сучасної специфіки застосування даних термінів дозволив уточнити трактування сутності фінансової політики, перелік суб'єктів її здійснення та елементний склад. Фінансову політику пропонується трактувати як установлений на певний проміжок часу комплекс цільових орієнтирів, принципів та методів діяльності державних органів, суб'єктів господарювання та фізичних осіб з приводу залучення, руху, розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту. Суб'єктами реалізації фінансової політики можуть виступати держава, суб'єкти господарювання та домогосподарства. Фінансові політики перелічених суб'єктів існують одночасно та побудовані навколо одного й того самого об'єкта (вартості суспільного продукту, в т.ч. індивідуального продукту як складової частини суспільного), тобто формують суперпозицію фінансової політики, що змушує констатувати її інтерактивний характер. Фінансова політика держави в даних умовах, хоча й відіграє роль загального орієнтиру в процесі розподілу вартості суспільного продукту і, на перший погляд, домінує над фінансовими політиками інших суб'єктів, але одночасно повинна максимально враховувати цільові установки та пріоритети останніх з метою нівелювання негативного впливу зворотнього зв'язку, який є неминучим в інтерактивній діяльності.

Вищезазначене дозволило систематизувати концептуальні засади формування фінансової політики залучення довгострокових інвестицій в економіку України (рис. 1).

На даному етапі розвитку вітчизняної економіки одним з основних пріоритетів фінансової політики держави слід вважати активізацію інвестиційної діяльності та забезпечення економічного зростання. Удосконалення трактування складу фінансової політики держави з виділенням структурних елементів: фіскальна, бюджетна, грошово-кредитна, митна політики та політика щодо розкриття по поширення фінансової інформації, - з урахуванням її інтерактивного характеру дозволило систематизувати вплив фінансової політики на інвестиційну активність та економічне зростання. фінансова політика довгостроковий інвестиція

Потреби стимулювання розвитку вітчизняної економіки засобами фінансової політики змушують переглянути підходи до трактування поняття „інвестиції” та обумовлюють доцільність повернення до підходу, поширеного серед корифеїв вітчизняної та зарубіжної фінансової науки, згідно якого інвестиції призводять до збільшення виробничого потенціалу. Проведене дослідження дозволило зняти одну із основних суперечностей кейнсіанської та неокласичної концепцій фінансової політики, що полягає у встановленні співвідношення між суспільними заощадженнями та інвестиціями. Зокрема, констатація не інвестиційного характеру використання частини індивідуальних заощаджень, що спрямовується на фінансування споживчих потреб та тезаврацію цінностей, дозволила виключити названі елементи зі складу суспільних заощаджень. Лише за даного підходу суспільні заощадження можна розглядати в якості джерела інвестиційних ресурсів, а їх обсяг загалом відповідатиме обсягу інвестицій.

Важливе місце в складі джерел інвестиційних ресурсів належить емісії платіжних засобів.

Рис. 1. Концептуальні засади формування фінансової політики залучення довгострокових інвестицій в економіку України*

*Джерело: розроблено автором

Емісія є засобом перерозподілу вартості наявної грошової маси, тобто вона може бути додатковим важелем інвестиційного спрямування накопичених у суспільстві готівкових скарбів та безготівкових заощаджень не інвестиційного характеру. Разом з тим, не можна заперечувати здатності емісії виступати в ролі самостійного інвестиційного джерела, хоча проявляється вказана здатність лише за умов достатньо тривалого часового лагу між вливанням додаткових платіжних засобів в економіку та повноцінним проявом інфляційної реакції на дане вливання.

Систематизація та уточнення джерел інвестиційних ресурсів дозволили виділити та охарактеризувати основні канали їх перетворення на інвестиції: канал прямого інвестування. канал фінансово-посередницьких структур та канал ринку цінних паперів, - окремо слід розглядати канал іноземних інвестицій, який не має самостійного значення, але виділений з огляду на значущість впливу транскордонних потоків капіталу на інвестиційні процеси. Розгляд кожного каналу з точки зору особливостей його функціонування та основних суб'єктів дозволив ідентифікувати основні ризики не інвестиційного спрямування ресурсів та вказати на можливі засоби попередження даного явища державою.

У другому розділі „Дослідження фінансової політики залучення довгострокових інвестицій в економіку України” на основі аналізу емпіричних даних визначено основні тенденції та проблеми інвестиційної діяльності в Україні, виявлено особливості трансформації інвестиційних ресурсів на інвестиції та ідентифіковано основні резерви збільшення їх обсягу, акцентовано увагу на основних проблемних ланках фінансової політики держави, що стримують інвестиційну активність у країні.

На перший погляд, показники динаміки обсягів інвестиційних вкладень в економіку України (табл.1) та відповідні дані щодо зростання загальної вартості активів та окремих розділів балансу підприємств України свідчать про досить активну і результативну діяльність останніх щодо нарощення свого виробничого потенціалу, що проявляється передусім у зростанні обсягів оборотних та необоротних активів. Проте, більш детальний аналіз оголив комплекс проблем, які в загальній сукупності свідчать про протилежне - де-факто необхідно констатувати тенденцію до зниження виробничого потенціалу вітчизняної економіки.

Передусім необхідно відзначити високу питому вагу інфляційної складової у зростанні активів вітчизняних підприємств. Порівняння відповідних показників в розрізі необоротних активів в кращому випадку дозволяє говорити про збереження вартості основних активів, а не про їх зростання. Загальна динаміка оборотних активів дещо краща - темпи їх зростання значно вищі інфляційних індексів, але поряд зі зростанням обсягу запасів спостерігається поглиблення кризи неплатежів, адже дебіторська заборгованість на кінець 2012 року становила третину активів підприємств. Деструктивні тенденції спостерігаються і у міжгалузевих пропорціях інвестиційної діяльності. Промислове виробництво дедалі більше поступається місцем у структурі економіки підприємствам невиробничого сектору: торгівельним та фінансовим структурам.

Дані щодо джерел фінансування приросту активів суб'єктів господарювання України свідчать про переважання ресурсів вітчизняних домогосподарств та нерезидентів у забезпеченні інвестиційного процесу в Україні. Іноземний капітал надходить на вітчизняні підприємства як у вигляді прямих інвестицій (придбання частки у статутному капіталі) та комерційного кредиту, так і через посередництво вітчизняної банківської системи.

Таблиця 1

Показники обсягу і структури капітальних інвестицій в Україні

у 2010-2013 роках*

Показники	2010	2011	2012	2013
Капітальні інвестиції всього, в т.ч. у:	млн.грн.	189060,6	259932,3	293691,9	267728,0
- житлові будівлі	млн.грн.	28735,9	29557,5	38549	41567,3
	% від підсумку	15,2	11,4	13,1	15,5
- нежитлові будівлі	млн.грн.	38912,3	51324,7	56811,3	47907,5
	% від підсумку	20,6	19,7	19,3	17,9
- інженерні споруди	млн.грн.	40756,7	67692,5	64848,9	58769,3
	% від підсумку	21,6	26,0	22,1	22,0
- машини, обладнання та інвентар	млн.грн.	55182,6	73167	85938	80970,6
	% від підсумку	29,2	28,1	29,3	30,2
- транспортні засоби	млн.грн.	11398,7	18924,9	28195,5	16602,3
	% від підсумку	6,0	7,3	9,6	6,2
- інші	млн.грн.	14074,4	19265,7	19349,2	21911
	% від підсумку	7,4	7,4	6,6	8,2
Відношення обсягу капітальних інвестицій (без вкладень у житлові будівлі) до вартості необоротних активів суб'єктів господарювання України, %	8,7	11,2	10,4	-

*Джерело: складено автором за даними ДССУ

Наведені дані дозволяють констатувати неактуальність твердження про слабкість іноземного інвестування у вітчизняну економіку - іноземний капітал фінансує вітчизняні підприємства на тому ж рівні, що і домогосподарства-резиденти. Проблема полягає в способах залучення іноземного капіталу, які обумовлюють його короткостроковість та високу ціну. Ті самі проблеми характерні для залучення коштів домогосподарств-резидентів для фінансування інвестиційної діяльності вітчизняних підприємств.

Участь української держави у формуванні інвестиційних ресурсів є надзвичайно слабкою як по лінії бюджету, так і по лінії кредитування банківської системи НБУ. Даний факт слід розцінювати як дестимулюючий по відношенню до інвестиційної діяльності та забезпечення економічного зростання, адже держава, перебираючи на себе повноваження щодо розподілу майже половини ВВП (табл. 2), фактично нічого не пропонує бізнесу.

Таблиця 2

Перерозподільча роль держави в українській економіці*

Показники	2007р.	2008р.	2009р.	2010р.	2011р.	2012р.
ВВП	млн.грн.	720731	948056	913349	1082569	1302079	1411238
Доходи зведеного бюджету України	млн.грн.	219937	297893	272967	314506	398554	445525
	% від ВВП	30,5	31,4	29,9	29,1	30,6	31,6
Видатки зведеного бюджету України	млн.грн.	226054	309204	307399	377843	416854	492455
	% від ВВП	31,4	32,6	33,7	34,9	32,0	34,9
Власні надходження Пенсійного фонду та фондів загальнообов'язкового соціального страхування України	млн.грн.	87041	122179	114843	140811	160736	182994
	% від ВВП	12,1	12,9	12,6	13,0	12,3	13,0
Всього коштів вилучено та перерозподілено державою	млн.грн.	313096	431382	422242	518654	577589	675448
	% від ВВП	43,4	45,5	46,2	47,9	44,4	47,9

*Джерело: складено автором за даними ДКСУ, Пенсійного фонду України, Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України та Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності

Деталізація аналізу фінансової політики держави за окремими складовими дозволяє стверджувати про її загальний дестимулюючий характер. Податкове навантаження на трудові доходи в Україні є досить високим, як для країни, переважна більшість населення якої за світовими стандартами є бідною, та сконцентрованим на доходах саме найбідніших верств, що дестимулює законну трудову діяльність, особливо з огляду на широку практику соціальних виплат. Бізнес, хоча офіційно і не відчуває високого податкового навантаження, постійно стикається з проблемою перекладення на нього адміністративних та соціальних витрат держави.

Грошово-кредитна політика основним пріоритетом має стабільність курсу національної валюти, що в умовах відсутності протекціоністських елементів у митній політиці знову ж таки є деструктивним для економіки. Емісія використовується НБУ переважно для формування запасу інструментів регулювання валютного курсу або для покриття дефіциту бюджету.

Фактично, фінансову політику держави слід вважати комплексом рішень, що мають характер гальмуючих факторів або невикористаних можливостей для стимулювання інвестиційної активності та економічного зростання. фінансова політика довгостроковий інвестиція

У третьому розділі „Обґрунтування шляхів удосконалення фінансової політики залучення довгострокових інвестицій в економіку України” обґрунтовано рекомендації щодо удосконалення фінансової політики в напрямку стимулювання інвестиційної діяльності, які структуровані за об'єктами впливу - факторами економічного середовища, котрі визначають інвестиційну активність (обсяг інвестиційних ресурсів в економіці, підприємницька та трудова активність, попит на продукцію вітчизняного виробництва) та запропоновано модель взаємозв'язку між емісією, інфляцією та зміною курсу національної валюти, що має високий прогностичний та аналітичний потенціал.

Усунення недоліків вітчизняної фінансової політики, котрі деструктивно впливають на інвестиційну активність, та задіяння невикористаних можливостей стимулювання інвестиційної діяльності потребує перегляду та удосконалення засад формування та реалізації самої даної політики з урахуванням її інтерактивного характеру. Основними суб'єктами економічної системи, на модифікацію діяльності яких повинна бути спрямована фінансова політика стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, є: інвестори (формують інвестиційні ресурси та приймають рішення про напрямки їх використання), фінансові посередники (впливають на рішення інвесторів або взагалі перебирають дану функцію на себе), підприємці (формують попит на інвестиційні ресурси та забезпечують їх ефективне використання), працівники та споживачі (цільові установки та активність яких визначає можливості ефективного використання інвестиційних ресурсів, а отже і активність підприємців).

Обґрунтовані рекомендації щодо нарощення обсягу інвестиційних ресурсів в економіці України можна умовно розділити на п'ять груп. До першої слід віднести заходи, спрямовані на реалізацію вилучених з обороту інвестиційних ресурсів шляхом тезаврації населенням готівки у національній та іноземній валютах. Залучити зазначені кошти до економічного обігу можливо через ліквідацію ринку готівкової іноземної валюти та скорочення частки готівкової маси національної валюти. Друга група містить заходи щодо вдосконалення індикативного регулювання діяльності банківських установ як домінуючого виду фінансових посередників з метою спрямування ресурсів споживчого кредитування на інвестиційні потреби. Третя орієнтована на стимулювання додаткового притоку іноземних прямих та портфельних інвестицій через створення відповідного організаційного забезпечення. Четверта пов'язана із використанням ресурсного та перерозподільчого потенціалу емісії - спрямування емісійних коштів на інвестиційні потреби через державні програми. П'ята спрямована на підвищення якості власних ресурсів суб'єктів господарювання через удосконалення засад амортизаційної політики та покращення захисту інтересів кредитора.

Підвищення підприємницької активності в Україні вбачається можливим шляхом: забезпечення стабільності правової бази; наближення діяльності органів статистики до потреб бізнесу; удосконалення оподаткування через спрощення податкового законодавства, відхід від практики перекладення витрат держави на бізнес та неправомірного стимулювання підприємств до наповнення бюджету; запровадження більш строгих санкцій за корупційні правопорушення.

Стимулювання активності та підвищення продуктивності трудових ресурсів можливе за рахунок перегляду та скорочення соціальних виплат з одночасним запровадженням посильної участі їх одержувачів у формуванні суспільного продукту, що слід доповнити наближенням процесу оподаткування трудових доходів та використання сформованого за його рахунок фонду коштів до уявлень працівників про справедливість.

Забезпечення збуту продукції створеної в результаті реалізації інвестиційних проектів потребує розробки та впровадження програми корекції споживацького стандарту населення з одночасним інформаційним забезпеченням свідомого споживання продукції національного виробництва, концентрації урядових закупівель на вітчизняній продукції та сприяння її збуту за кордоном по лінії Міністерства закордонних справ, перманентної помірної девальвації національної грошової одиниці.

Важливими складовими запропонованого комплексу рекомендацій є емісія, інфляція та девальвація національної валюти. Намагання реалізувати запропоновані заходи з одночасним забезпеченням стабільності купівельної спроможності або курсу національної валюти в значній мірі знизить їх ефективність та обумовить зростання термінів очікування позитивних результатів. З іншого боку, емісія, інфляція та девальвація у сучасному суспільстві та, навіть, у наукових колах викликають негативне ставлення та можуть спричиняти серйозні економічні і соціальні наслідки. З огляду на це, необхідною слід вважати розробку методичного інструментарію прогнозування вказаних макроекономічних параметрів та підтримки прийняття рішень щодо управління ними. В ході дослідження було розроблено модель взаємозв'язку між емісією, інфляцією та зміною курсу національної валюти, що є лінійною багатофакторною регресією, складеною на основі емпіричних даних щодо інфляції, емісії платіжних засобів НБУ та динамки курсу долара США, як основної валюти міжнародних розрахунків, по відношенню до гривні. Модель встановлює залежність , де ІСЦ - індекс споживчих цін, як основний показник інфляції, х₁ - темп росту обсягу чистих активів НБУ, х₂ - темп росту курсу долара США по відношенню до гривні. В результаті моделювання було отримано рівняння площини тривимірного простору, що містить усі можливі комбінації параметрів ІСЦ, х₁, та х₂: , що з урахуванням найбільш імовірних обмежень може бути представлене рисунком 2. Координати основних точок графіка наведені в табл. 3.

Побудована модель базується на принципово новій гіпотезі щодо компенсації сальдо попиту та пропозиції на іноземну валюту за рахунок зміни купівельної спроможності національної, є потужним інструментом аналітичної та прогностичної діяльності та може бути застосована в процесі прийняття рішень щодо емісійної діяльності НБУ та регулювання курсу національної валюти, оскільки не тільки ілюструє вплив незалежних змінних на результативний показник, але і придатна для зворотнього розрахунку ступеня свободи дій регулятора при заздалегідь визначеному рівні інфляції.



Рис. 2. Графічне представлення взаємозв'язку між емісією, інфляцією та зміною курсу національної валюти у тривимірному просторі*

*Джерело: побудовано автором

Таблиця 3

Координати ключових точок рисунку 1*

Точка	Координати
A1	295,4	0,0	115,7
A2	277,4	0,0	112,0
A3	219,2	0,0	100,0
A4	0,0	167,2	100,0
A5	0,0	211,6	112,0
A6	0,0	225,3	115,7
B1	153,7	50,0	100,0
B2	50,0	129,1	100,0
C1	211,9	50,0	112,0
C2	50,0	173,4	112,0
D1	229,8	50,0	115,7
D2	50,0	187,1	115,7

*Джерело: розраховано та складено автором

ВИСНОВКИ

В дисертації здійснене узагальнення теоретичних аспектів розробки та впровадження фінансової політики залучення довгострокових інвестицій в економіку країни та запропоновані нові підходи й методи стимулювання інвестиційної активності засобами фінансової політики в Україні. Результати проведеного дослідження дають змогу сформулювати низку висновків та пропозицій:

1. Незважаючи на виключну важливість фінансової політики для розвитку економіки, серед науковців спостерігається неоднозначність підходів до трактування її сутності. Наукова дискусія зосереджена на таких важливих аспектах, як суб'єкт здійснення фінансової політики та спектр відносин, що нею охоплюються. У зв'язку з цим було проведено глибокий аналіз витоків поняття та узагальнення сучасної практики його застосування вітчизняними і зарубіжними науковцями, який дозволив зробити висновок, що суб'єктом фінансової політики може бути будь-яка особа, та запропонувати авторське трактування терміну. Фінансову політику слід розуміти як установлений на певний проміжок часу комплекс цільових орієнтирів, принципів та методів діяльності державних органів, суб'єктів господарювання та фізичних осіб з приводу залучення, руху, розподілу і перерозподілу вартості суспільного продукту. Узагальнення та критична оцінка різних точок зору з приводу елементного складу фінансової політики дозволили запропонувати такі складові фінансової політики держави: фіскальна політика, бюджетна політика, грошово-кредитна політика (в т.ч. щодо регулювання курсу національної валюти), митна політика, політика щодо розкриття та поширення фінансової інформації.

2. Авторське трактування сутності фінансової політики дозволяє констатувати її інтерактивний характер, а отже, потребу у окресленні кола суб'єктів, на модифікацію діяльності та рішень яких спрямована фінансова політика залучення довгострокових інвестицій з метою адекватного врахування їх цілей та інтересів, та основних каналів здійснення інвестицій з метою попередження не інвестиційного спрямування інвестиційних ресурсів. Суб'єктами, від рішень та дій яких залежить активність інвестиційного процесу, слід вважати інвесторів, фінансових посередників, підприємців, працівників, споживачів та державу. Основними ж каналами перетворення інвестиційних ресурсів на інвестиції є канали: прямого інвестування, фінансово-посередницьких структур та ринку цінних паперів.

3. Основним джерелом інвестиційних ресурсів слід вважати заощадження населення. Перегляд основних формальних макроекономічних залежностей з позицій трактування сутності інвестицій, як вкладень у діяльність зі створення вартості, дозволив зняти одну з фундаментальних проблем економічної теорії, яка полягає у встановленні тотожності чи нетотожності між обсягами інвестицій та заощаджень у суспільстві. Враховуючи невідповідність споживчого кредитування та тезаврації готівкових коштів населенням сутності інвестицій, суперечність знімається через встановлення тотожності між обсягами інвестицій та обсягами заощаджень, зменшеними на суми споживчого кредитування та тезаврації готівки населенням.

4. Держава через політику формування та використання своїх ресурсів може перебирати на себе функцію розпорядження частиною заощаджень населення. Інструментами практичної реалізації даної можливості є податки та обов'язкові платежі, що дозволяють прямо вилучати частину ресурсів домогосподарств, та емісія, котра є засобом перерозподілу державою вартості сформованої грошової маси в національній валюті. Доведено також, що емісія за певних умов може виконувати функцію повноцінного (самостійного) джерела інвестиційних ресурсів поряд із заощадженнями.

5. Фактична відсутність загальноприйнятого підходу у класифікації інвестицій за строками обумовила необхідність її авторського обґрунтування на основі законодавчо визначених строків амортизації необоротних активів та відмінності галузей у оборотності оборотних коштів. Запропоновано розмежовувати інвестиції за терміном на чотири класи: довгострокові (від п'яти років); середньострокові (від двох до п'яти років); короткострокові (від одного до двох років) та поточні (до одного року).

6. Доведена необхідність врахування інфляційних факторів в ході аналізу показників інвестиційної діяльності. Зокрема, за період 2006-2012 років відбулося більш, ніж дворазове, зростання обсягу необоротних активів підприємств України, що ніби-то повинно свідчити про нарощення обсягу виробничих потужностей, однак, з урахуванням показників зростання цін, збільшення реального обсягу необоротних активів за відповідний період було незначним. Фактично, підприємства в основному забезпечували лише відтворення наявних виробничих потужностей.

7. Систематизація даних щодо джерел та каналів фінансування приросту виробничих активів підприємств України дозволила виділити основні джерела та потоки інвестиційних ресурсів. Зростання активів вітчизняних підприємств в значній мірі забезпечене за рахунок залучення ресурсів нерезидентів у формі прямих іноземних інвестицій, комерційного кредиту та опосередковано - через банківську систему. Не менш важливими для підприємств є ресурси домогосподарств, що залучаються тими самими каналами. Кошти ж держави та кредити НБУ залишаються практично незадіяним резервом фінансування інвестиційних потреб. Крім того, населенням сформовано значні обсяги готівкових накопичень, що також є резервом інвестиційних ресурсів.

8. Загальна оцінка діючої фінансової політики української держави змушує констатувати її деструктивний вплив на розвиток економіки та активізацію інвестиційної діяльності. Високий податковий тягар на трудові доходи та його регресивний характер в комплексі з непродуманою політикою соціальних виплат обумовлює розвиток утриманського стереотипу мислення серед населення та зниження його трудової активності. Нестабільність законодавчих умов ведення бізнесу та постійна практика перекладання державних видатків на нього спричиняють поступове зниження підприємницької активності. Неефективна політика в сфері ЗЕД призводить до перетворення України на одну із сировинно-збутових країн світу.

9. Потреба удосконалення фінансової політики України з метою стимулювання інвестиційної діяльності обумовила необхідність розробки комплексу рекомендацій, орієнтованих на забезпечення приросту обсягу інвестиційних ресурсів та реалізацію їх резервів, зростання підприємницької та трудової активності населення та забезпечення збуту продукції вітчизняного виробництва на внутрішньому й зовнішньому ринках. Відмінною рисою обґрунтованих пропозицій є їх комплексний характер, що полягає у взаємній несуперечності та взаємодоповнюваності окремих заходів. Крім того, система рекомендацій передбачає не просто перелік заходів, але і дії щодо уникнення або зниження основних ризиків їх реалізації.

10. Оскільки значна частина обґрунтованих пропозицій пов'язана зі зростанням бюджетних витрат, використанням емісії національної валюти для їх покриття та девальвацією гривні, то їх реалізація неминуче відобразиться на загальноекономічних показниках, передусім на динаміці цін. Тому нами була побудована модель взаємозв'язку між емісією, інфляцією та зміною курсу національної валюти. Дана модель має досить високу оцінку достовірності (92%) та придатна для застосування, як в якості інструмента прогнозування динаміки індексу споживчих цін, так і для обґрунтування рішень щодо емісійної та валютної політик. Зокрема, дозволяє встановлювати ліміти емісії та девальвації при заданому граничному рівні інфляції.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові праці, в яких опубліковано основні наукові результати дисертації:

Монографії:

1. Лавров К.Є. Трансформація сутності та ролі фінансової політики держави у регулюванні економіки / К.Є. Лавров // Національна економіка в умовах формування нової фінансово-економічної архітектури світу: монографія/ [О.В. Чернявська, О.А. Кендюков, С.Г. Міщенко та ін.]; за заг.ред. О.В. Чернявської. - Полтава: ПУЕТ, 2014. - С. 132-148. (0,83 друк. арк.)

2. Лавров К.Є. Вплив фінансової політики України на інвестиційну активність суб'єктів господарювання / К.Є. Лавров, О.В. Абакуменко, П.О. Лук'яшко // Інноваційно-інвестиційні, ресурсні та управлінські складові розвитку підприємств-учасників інтеграційних об'єднань: міжнародна колективна монографія / під заг. ред. К.Ф.Ковальчука. - Донецьк: ЛАНДОН-ХХІ, 2013. - С.226-243. (0,89 друк. арк.). Особистий внесок автора: проаналізовано емпіричні дані та сформульовано висновки щодо впливу фінансової політики держави на інвестиційну активність; 0,5 друк. арк.

Статті у наукових фахових виданнях:

3. Лавров К.Є. Вплив податкової та бюджетної політики держави на інвестиційну активність та економічне зростання в Україні / К.Є. Лавров // Культура народов Причерноморья. - 2014. - № 269 - С. 60-64. (0,48 друк. арк.)

4. Лавров К.Є. Шляхи удосконалення фінансової політики України в напрямку нарощення обсягів інвестиційних ресурсів / К.Є. Лавров // Науковий вісник Чернігівського державного інституту економіки і управління. Серія 1, Економіка: збірник наукових праць. - Чернігів: ЧДІЕУ, 2014 - № 2. - С. 129_135. (0,61 друк. арк.)

5. Лавров К.Є. Стимулювання трудової активності населення як необхідна передумова активізації інвестиційної діяльності в Україні / О.В. Абакуменко, К.Є. Лавров // Інвестиції: практика та досвід. - 2014. - № 15. - С.40-43. (0,52 друк. арк.). Особистий внесок автора: обґрунтовано напрямки удосконалення фінансової політики, спрямовані на підвищення трудової активності та продуктивності праці в Україні; 0,5 друк. арк.

6. Лавров К.Є. Моделювання залежності індексу споживчих цін від діяльності НБУ щодо емісії платіжних засобів та регулювання курсу гривні / О.В. Абакуменко, К.Є. Лавров // Інвестиції: практика та досвід. - 2014. - № 16. - С. 70-75. (0,66 друк. арк.) Особистий внесок автора: побудовано модель взаємозалежності між інфляцією, емісією платіжних засобів НБУ та динамікою валютного курсу; 0,5 друк. арк.

7. Лавров К.Є. Тенденції інвестиційної діяльності підприємств України та фактори, що їх визначають / О. В. Абакуменко, К.Є. Лавров // Культура народов Причерноморья. - 2013. - № 257. - С.124-130. (0,70 друк. арк.). Особистий внесок автора: проаналізовано емпіричні дані та сформульовано висновки щодо динаміки та структури активів суб'єктів господарювання України; 0,5 друк. арк.

8. Лавров К.Є. Довгострокові джерела фінансування інвестиційної діяльності підприємств / К.Є. Лавров // Чернігівський науковий часопис. Серія 1. Економіка і управління. - 2013. - № 1 (004). - С. 38-43. (0,50 друк. арк.)

9. Лавров К.Є. Податкове навантаження на трудові доходи в Україні як фактор забезпечення економічного зростання / К.Є. Лавров // Науковий вісник ЧДІЕУ. Серія 1, Економіка: збірник наукових праць. - Чернігів: ЧДІЕУ, 2013. - № 3 (19). - С.55-59. (0,31 друк. арк.)

10. Лавров К.Є. Особливості організаційно-правового забезпечення реалізації фінансової політики в Україні / К.Є. Лавров // Науковий вісник ЧДІЕУ. Серія 1, Економіка: збірник наукових праць. - Чернігів: ЧДІЕУ, 2013. - № 4 (20). - С. 183-194. (0,88 друк. арк.)

Статті в зарубіжних виданнях та наукових фахових виданнях України, зареєстрованих в міжнародних наукометричних базах:

11. Lavrov K.E. Credit support in the financing of investment activity of Ukrainian enterprises / O.V. Аbakumenko, К. Lavrov // Methodological bases and practical issues of sustainable development implementation : monograph / ed. by O. Prokopenko. N. Kostuychenko. - Ruda Њl№ska : „Drukarnia i Studio Graficzne Omnidium”, 2014. - P. 219-229. (0,48 друк. арк.) Особистий внесок автора: обґрунтовано роль кредитного забезпечення у фінансуванні інвестиційної діяльності підприємств України; 0,3 друк. арк.

12. Lavrov K.E. Synthesis of approaches to interpretation of the term „financial policy” at the former Soviet Union / K.E. Lavrov // Nauka i studia. - 2013. - № 31 (99). - Р. 64-72. (0,47 друк. арк.).

Опубліковані праці апробаційного характеру:

13. Лавров К.Є. IPO: реалії та перспективи використання для довгострокового фінансування / К.Є. Лавров // Актуальні проблеми теорії та практики менеджменту: збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (м. Сімферополь, 16-17 серпня 2013 р.) / Наукове об'єднання „Economics”. - Сімферополь: НО „Economics”.- 2013. - С. 89-91. (0,10 друк. арк.)

14. Лавров К.Є. Вимушені інвестиції: поняття та аналітичний потенціал категорії / К.Є. Лавров // Ринкова економіка: тенденції і закономірності: матеріали міжнар. наук.-практ. конф. 30 жовт. 2013 р., м. Алчевськ / ред. кол.: І.А. Фесенко [та ін.] - Д.: Національний гірничий університет, 2013. - С. 143_145. (0,13 друк. арк.)

15. Лавров К.Є. Детермінанти забезпечення інвестиційної активності підприємств України / К.Є. Лавров // Фінансова стратегія економічного розвитку: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Ялта, 1-6 жовт. 2013 р.). - Полтава: ПУЕТ, 2013. - С.253-255. (0,11 друк. арк.)

16. Лавров К.Є. Фінансова політика: підходи до визначення дефініції / К.Є. Лавров // Актуальні проблеми фінансової системи України. Матеріали ХІ міжнародної науково-практичної конференції: Черкаси, 17 жовтня 2013. - С. 78-80. (0,10 друк. арк.)

АНОТАЦІЯ

Лавров К.Є. Фінансова політика залучення довгострокових інвестицій в економіку України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.08 - гроші, фінанси і кредит. - Чернігівський національний технологічний університет, Міністерство освіти і науки України. - Чернігів, 2014.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню впливу фінансової політики держави на інвестиційну діяльність та розробці рекомендацій щодо усунення де стимулюючих чинників зростання інвестиційної активності.

Значну увагу у дослідженні приділено теоретичним основам фінансової політики загалом та фінансової політики держави зокрема. Уточнено трактування сутності фінансової політики, визначено складові фінансової політики держави, охарактеризовано особливості вітчизняного організаційного та правового забезпечення її формування та реалізації.

В аналітичній частині роботи оцінено показники динаміки та структури активів суб'єктів господарювання України, як результату інвестування, на основі чого виявлені основні тенденції та проблеми інвестиційної діяльності; визначено основні джерела фінансування приросту активів та резерви нарощення інвестиційних ресурсів, оцінено вплив фінансової політики на інвестиційну активність.

В результаті дослідження обґрунтовано комплекс рекомендацій щодо удосконалення фінансової політики української держави з метою стимулювання інвестиційної активності, що спрямований на нарощення обсягу інвестиційних ресурсів, зростання підприємницької та трудової активності в країні та формування ринку збуту продукції вітчизняного виробництва. З огляду на значну роль емісії, інфляції та девальвації національної валюти у складі рекомендацій, запропоновано модель взаємозв'язку емісії інфляції та зміни курсу національної валюти як методичний інструмент аналітичної, прогностичної діяльності та підтримки прийняття рішень у сфері грошово-кредитної політики та регулювання курсу валюти.

Ключові слова: бюджетна політика, державні програми, грошово-кредитна політика, девальвація, емісія, індикативне регулювання діяльності банків, інфляція, податкова політика, податкове навантаження, соціальні виплати, фінансова політика.

Лавров К.Е. Финансовая политика привлечения долгосрочных инвестиций в экономику Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.08 - деньги, финансы и кредит. - Черниговский национальный технологический университет, Министерство образования и науки Украины. - Чернигов, 2014.

Диссертационная работа посвящена исследованию влияния финансовой политики государства на инвестиционную деятельность и разработке рекомендаций по нивелированию дестимулирующих факторов роста инвестиционной активности.

Значительное внимание в исследовании уделено теоретическим основам финансовой политики в целом и финансовой политики государства в частности. Уточнена трактовка сущности финансовой политики как установленного на определенное время комплекса целевых ориентиров, принципов и методов деятельности государственных органов, субъектов хозяйствования и физических лиц по привлечению, движению, распределению и перераспределению стоимости общественного продукта. Также идентифицированы составляющие финансовой политики государства, охарактеризованы особенности организационного и правового обеспечения ее формирования и реализации.

Предложено авторское обоснование классификации инвестиций на основе законодательно определенных сроков амортизации необоротных активов и отличий отраслей в оборотности оборотных средств, что позволило выделить четыре вида инвестиций.

В аналитической части работы оценены показатели динамики и структуры активов субъектов предпринимательской деятельности Украины, как результата инвестирования, на основе чего выявлены основные тенденции и проблемы инвестиционной деятельности; определены основные источники финансирования прироста активов и резервы наращивания инвестиционных ресурсов, оценено влияние финансовой политики на инвестиционную активность.

В результате исследования обоснован комплекс рекомендаций по усовершенствованию финансовой политики государства с целью стимулирования инвестиционной активности, направленный на наращивание объема инвестиционных ресурсов, рост предпринимательской и трудовой активности в стране и формирование рынка сбыта продукции отечественного производства. Предложена модель взаимосвязи эмиссии, инфляции и изменения курса национальной валюты как методический инструмент аналитической, прогностической деятельности и поддержки принятия решений в сфере денежно-кредитной политики и регулирования курса валюты.

...