Особливості справляння збору за місця для паркування транспортних засобів на прикладі міста Чугуєва

Ясько В.В.

Студентка Харківського національного економічного університету імені Семена Кузнеця

АНОТАЦІЯ

податковий транспортний збір

У статті розглянуто проблемні питання щодо одного з аспектів сучасного стану податкової політики на ринку транспортних засобів України, а саме збору за місця паркування транспортних засобів. Результатами здійсненого аналізу є виявлення проблемних моментів у ході справляння збору на прикладі м. Чугуєва. На основі цих результатів запропоновано перспективи розвитку податкового законодавства у цій сфері.

Ключові слова: збір за місця для паркування транспортних засобів, місцеві бюджети, доходи місцевих бюджетів, місцеві податки і збори, податкове регулювання, транспорт.

АННОТАЦИЯ

В статье рассмотрены проблемные вопросы относительно одного из аспектов современного состояния налоговой политики на рынке транспортных средств Украины, а именно сбора за места для парковки транспортных средств. Результатом проведенного анализа является выявление проблемных моментов в ходе взимания сбора на примере г. Чугуева. На основе этих результатов предложены перспективы развития налогового законодательства в этой сфере.

Ключевые слова: сбор за места для парковки транспортных средств, местные бюджеты, доходы местных бюджетов, местные налоги и сборы, налоговое регулирование, транспорт.

ANNOTATION

The problem of regarding the one aspect of the current state of fiscal policy on the market of vehicles of Ukraine - tax for parking of vehicles is analyzed. The result of the analysis is to identify problematic issues in the course of charging duty in example of Chuguev. Prospects of development of tax legislation in this field is also considered. Keywords: tax for parking of vehicles, local budgets, incomes of local budgets, local taxes, regulation of taxes, transport.

Постановка проблеми. Реалізація законодавчо закріпленого права кожної адміністративно- територіальної одиниці на економічну та фінансову самостійність неможлива без наявності у місцевих органів влади власних бюджетів та прав щодо їх складання. У формуванні фінансових ресурсів місцевих органів влади передусім беруть участь суб'єкти господарювання та фізичні особи, що сплачують місцеві податки і збори. Для розвитку місцевої інфраструктури, що забезпечує реалізацію соціальної та економічної політики, необхідне існування місцевих податків і зборів, оскільки такі платежі є фундаментальною фінансовою базою. Виходячи із цього, упровадження місцевих податків і зборів має на меті забезпечення місцевих органів влади коштами, необхідними для здійснення їх завдань і функцій, що перебувають у їх самостійному розпорядженні і концентруються у відповідних бюджетах.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Цим питанням у межах дослідження загальної системи бюджетного та податкового менеджменту, проблем формування місцевих бюджетів та місцевих фінансів приділяли увагу різні вчені: В. Опарін [13], Л. Матвійчук [11], О. Ніко- лаєва [12] та ін.

Виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Незважаючи на свою безумовну актуальність, проблеми планування та адміністрування податкових надходжень до місцевих бюджетів залишаються недостатньо вивченими як у теоретичному, так і в практичному аспектах. Особливо слід відзначити праці О.П. Кириленко [10] із питань місцевих бюджетів, в яких детально розглядаються проблеми становлення та реформування місцевих податків і зборів. Разом із тим питання пошуку оптимальних меж контролю над справлянням місцевих податків і зборів залишаються відкритими, тому актуальним є аналіз місцевого оподаткування конкретного міста для виявлення позитивних та негативних наслідків.

Мета статті полягає у визначенні ефективності застосування такого місцевого податку, як збір за паркування транспортних засобів України, окресленні основних переваг та недоліків сучасної системи місцевого оподаткування України та аналізі основних напрямів удосконалення збору за місця паркування транспортних засобів як одного з важливих факторів збільшення дохідної частини місцевих бюджетів і, як наслідок, підвищення рівня життя населення та економічного підйому України.

Виклад основного матеріалу дослідження.

Місцеве оподаткування в ринкових країнах сформувалося завдяки тривалому процесу еволюції податків у цілому, пошуку оптимальних принципів оподаткування, становлення інсти-туту місцевого самоврядування. Основною особливістю місцевих податків і зборів є те, що за відносної простоти нарахування та сплати (порівняно з більшістю загальнодержавних податків і зборів) вимоги щодо їх справляння встановлюються децентралізовано -- рішеннями місцевих рад [12]. Згідно зі ст. 10.2.1 Податкового кодексу України (ПКУ) [1], збір за місця для паркування транспортних засобів є місцевим збором. Місцеві ради, згідно зі ст. 10.3, у межах повноважень, визначених ПКУ [1], вирішують питання відповідно до вимог щодо встановлення місцевого збору. Згідно зі ст. 12.3.2. ПКУ [1], під час прийняття рішення про встановлення місцевого збору обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, порядок оподаткування, платники збору, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначені ст. 7 ПКУ, із дотриманням критеріїв, установлених ст. 268-1 ПКУ.

Під час установлення зборів можуть передбачатися податкові пільги та порядок їх застосування згідно зі ст. 7.2 ПКУ, але не дозволяється сільським, селищним, міським радам установлювати індивідуальні пільгові ставки місцевих податків та зборів для окремих юридичних осіб та фізичних осіб -- підприємців і фізичних осіб або звільняти їх від сплати таких податків та зборів.

Згідно зі ст. 12.3.3 ПКУ, копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк зі дня оприлюднення до органу Державної фіскальної служби, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів, а Рішення про встановлення місцевих податків та зборів, своєю чергою, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Збір за місце для паркування транспортних засобів прийшов на заміну такому місцевому збору, як збір за парковку автотранспорту, який регламентувався Декретом Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори» [2]. Платниками збору за парковку автотранспорту були юридичні особи та громадяни, які паркують автомобілі в спеціально обладнаних або відведених для цього місцях.

Ставка збору за парковку автотранспорту встановлювалася з розрахунку за одну годину парковки, її граничний розмір не повинен був перевищувати 3% неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у спеціально обладнаних місцях і 1% -- у відведених місцях. Збір за парковку автотранспорту сплачувався водіями на місці парковки.

Суттєва особливість збору за місце для паркування транспортних засобів, встановленого ПКУ, полягає в тому, що платниками цього податку стали юридичні та фізичні особи, які, згідно з рішенням органу місцевого самоврядування, мають право надавати спеціально відведені місця для паркування транспортних засобів у тимчасове користування іншим особам. Така зміна кола платників сприяє вдосконаленню порядку адміністрування цього податку порівняно з попереднім збором, забезпечує збільшення об'єму надходжень до місцевих бюджетів, а також дає змогу органам місцевого самоврядування впорядковувати розміщення місць паркування.

Парковка автотранспорту (в широкому сенсі) -- це тимчасова стоянка автотранспортного засобу незалежно від марки та власності у спеціально обладнаних або відведених для цього місцях, визначених органами місцевого самоврядування, без відповідальності за збереження транспортного засобу.

Відповідно до ст. 268-1.1 ПКУ, платниками збору за місця для паркування транспортних засобів є юридичні особи, їх філії (відділення, представництва), фізичні особи -- підприємці, які, згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради, організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркуван- ня та спеціально відведених автостоянках.

Основними нормативними документами, які регламентують порядок застосування збору за місця для паркування транспортних засобів, є:

1) Податковий кодекс України [1];

2) Наказ Міністерства доходів і зборів України «Про затвердження форм податкових декларацій збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору» [4];

3) Правила паркування транспортних засобів, затверджені постановою КМУ від 03.12.2009 [7];

4) Правила зберігання транспортних засобів на автостоянках, затверджені Постановою КМУ від 22.01.1996 [6];

5) Порядок формування тарифів на послуги з утримання майданчиків для платного парку- вання транспортних засобів, затверджений Постановою КМУ від 02.03.2010 [5];

6) Закони України про Державний бюджет України на відповідний рік (у частині встановлення розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня кожного року);

7) Рішення міських, селищних та сільських рад щодо встановлення на відповідній територій місцевих податків і зборів.

Для прийняття рішення щодо встановлення ставок місцевого збору за паркування для місця транспортних засобів необхідно враховувати декілька моментів: