Перспективи залучення фінансових ресурсів домогосподарств у розвиток територіальних громад Карпатського регіону

У розвинутих країнах світу використання внутрішнього інвестиційного потенціалу відіграє провідну роль в економічному та соціальному піднесенні держави.

У цьому контексті фінансам домогосподарств відводиться одне з провідних місць. Саме залучення нагромаджених домогосподарствами коштів у національну економіку може стати тим поштовхом, який пришвидшить її відновлення та сприятиме розвитку. Проте зменшення довіри населення до фінансових інститутів, спричинене фінанси-економічною кризою, зумовило осідання в домогосподарствах десятків мільярдів доларів у формі неорганізованих заощаджень. Останні, своєю чергою, не лише не приносять доходу своїм власникам, а й знецінюються під впливом інфляції.

то вже в 2016 р. ця сума зменшилася на 63,3% і становила 154,52 грн. Поряд із тим сума їх середньомісячних споживчих грошових витрат у розрахунку на одне домогосподарство постійно зростає, і в 2016 р. вона становила 7 980,45 грн. (збільшилася порівняно з 2015 р. на 13,9%) і в 1,5 рази перевищувала аналогічні витрати домогосподарств з основним джерелом доходів від оплати праці та самозайнятості. Причиною є витрати, пов'язані із веденням власного бізнесу (комунальні, транспортні, зв'язку, представницькі та ін.). Вони перевищували аналогічні витрати домогосподарств з іншими основними джерелами доходів у 1,5--2,7 рази [4, с. 48, 77-78].

Таблиця 1 Грошові витрати домогосподарств України на фінансові інструменти та нерухомість залежно від основного джерела доходу в 2014--2016 рр. (у середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство, грн.)

Виходячи з вищесказаного, а також із того, що домогосподарств з основним джерелом доходу від підприємницької діяльності в 2016 р. було лише 0,6% від усіх домогосподарств країни, розглядати їх як потенційних інвесторів у розвиток місцевої громади, на нашу думку, можна лише за умови, якщо це сприятиме зростанню прибутковості їхнього власного бізнесу.

Логічно припустити (дані щодо розподілу грошових витрат домогосподарств за основним джерелом доходів у розрізі економічних районів відсутні), що члени домогосподарств Карпатського економічного району, зважаючи на його прикордонне розташування та гірську місцевість, часто забезпечують себе роботою самостійно. Підтвердженням такої гіпотези є дані Державної служби статистики про неформальну зайнятість населення у 2015 р. Так, Івано- Франківська та Чернівецька області очолюють рейтинг регіонів країни за неформальною зайнятістю населення (53,8% та 49,8% до кількості зайнятого населення у відповідному регіоні за середнього показника по Україні 26,2%), а Закарпатська та Львівська області займають відповідно 4-ту (з показником 47,3%) та 17-ту (з показником 21,5%) позиції [5]. Отже, є підстави вважати, що грошові витрати домогосподарств зазначених регіонів на банківські депозити та купівлю валюти вищі, ніж у середньому по Україні та, ймовірно, вищі, ніж у домогосподарствах Карпатського економічного району з іншими основними джерелами доходів.

Якщо ж оцінювати фінансові можливості домогосподарств виходячи з місця їх розташування (міська чи сільська місцевість), то у зв'язку з тим, що сільські жителі менше коштів витрачають на продукти харчування, оплату житла та комунальних послуг, транспорт, зв'язок, відпочинок, культуру та освіту, їх неспоживчі грошові витрати в 2016 р. майже вдвічі перевищували неспоживчі грошові витрати домогосподарств у містах. І, незважаючи на головну причину такого розриву, якою були витрати на ведення особистого підсобного господарства (перевищення за цією статтею становило вісім разів), саме домогосподарства сільської місцевості майже на 30% більше коштів (у середньому за місяць в розрахунку на одне домогосподарство) скеровували у фінансові інструменти (головним чином, на банківські депозити та купівлю валюти), ніж міські домогосподарства. Серед- ньостатистичне домогосподарство у сільській місцевості щомісяця витрачало за вказаним напрямом 138,26 грн. (у містах -- 107,23 грн.). Щодо грошових витрат на нерухомість, то в 2016 р. більше витрачали міські домогосподарства (28,1 грн. у середньому за місяць у розрахунку на одне домогосподарство проти 15,98 грн., які витрачали домогосподарства в сільській місцевості). Крім того, мала місце ще й відмінність в об'єктах інвестування: міські домогосподарства надавали перевагу купівлі вже готової нерухомості, тоді як домогоспо- дарства в сільській місцевості - вкладенням у будівництво та капітальний ремонт житла. У структурі грошових витрат частка витрат домогосподарств у міській та сільській місцевості на нерухомість (купівлю, будівництво, капітальний ремонт) були практично однакові (0,5% та 0,4% за місяць у середньому в розрахунку на одне домогосподарство відповідно). Це ще раз засвідчує незначний інтерес домо- господарств до інвестування в нерухомість у сучасних умовах. А от питома вага витрат за статтею «купівля акцій, сертифікатів, валюти, вклади до банків» у домогосподарств сільської місцевості у півтора рази була вищою, ніж у міських (3,2% та 2,0% усіх середньомісячних домогосподарства відповідно) [4, с. 61--62].

У Карпатському економічному районі простежується аналогічна ситуація. Проте розрив у грошових витратах між домогосподарствами в містах та сільській місцевості тут є ще відчутнішим, ніж у середньому по Україні. Пов'язано це, крім специфіки економічного макрорегіону (географічного розташування, самозайнятості населення), також і з кількісним розташуванням домогосподарств у його межах. Так, 48,2% усіх домогосподарств Карпатського економічного району розташовано в сільській місцевості (з восьми економічних районів країни більше домогосподарств у сільській місцевості (51,3%) є лише у Подільському) [6, с. 9].

У 2016 р. в середньому по Україні найбільше інвестували в нерухомість та фінансові інструменти домогосподарства із середньодушо- вим еквівалентом грошових доходів на місяць понад 3 720 грн. Їхні сумарні середньомісячні грошові витрати за даними статтями становили 457,95 грн. у розрахунку на одне домогосподар- ство за місяць (при цьому в домогосподарствах сільської місцевості -- 517,83 грн.). А частка зазначених грошових витрат у загальних грошових витратах становила 5%. Проте таких домогосподарств у звітному році в Україні налічувалося лише 2,1 млн. (14,2% усіх домогос- подарств країни), із них 22,3% розташовані у сільській місцевості [4, с. 81, 254].

У Карпатському регіоні також основними інвесторами витупали домогосподарства із середньодушовим еквівалентом грошових доходів на місяць понад 3 720 грн. У 2015 р. їх налічувалося 151,3 тис. (7,8% усіх домогосподарств Карпатського економічного району). Сумарні середньомісячні грошові витрати даної групи домогосподарств на фінансові інструменти та нерухомість у розрахунку на одне домогос- подарство перевищували середні по країні на 64,3% і становили 754,34 грн. У структурі загальних грошових витрат домогосподарств указані витрати становили 8,9% [7, с. 35--36].

Однак не варто обмежуватися лише офіційною статистикою. За оцінками експертів, поза банківською системою («на руках» в українських домогосподарствах) перебуває понад 26 млрд. доларів США. Ці кошти мали б стати потенційним інвестиційним ресурсом, який міг би працювати і на економіку держави, і на добробут їхніх власників. Але через недовіру населення до фінансових інституцій, яка загострилася в 2014--2016 рр. через масове банкрутство банків (за період 2014--2016 рр. населення втратило в ліквідованих банках понад 56 млрд. грн.), кошти носять неорганізований характер, зберігаються в домогосподарствах та знецінюються під впливом інфляції [8].

Таким чином, виходячи з вищевказаного, як у міських, так і в сільських територіальних громадах є потенційні можливості для розвитку через залучення коштів домогосподарств. Однак основну увагу в даному напрямі слід приділяти домогосподарствам, основним джерелом доходів яких є дохід від самозайнятості (особливо в сільській місцевості).

Залучити фінансові ресурси домогоспо- дарств для розвитку місцевих територіальних громад на добровільних засадах можна лише за умови, що вони отримають від цього певну користь, тому потрібно активізувати інструменти, які б були взаємовигідні для обох сторін. Як зазначає В. Тропіна, саме «реалізація інвестиційного потенціалу домогосподарств буде сприяти відновленню та стабілізації розвитку економіки» [9].

Одним з інструментів залучення фінансових ресурсів домогосподарств у розвиток територіальних громад може стати державно-приватне партнерство. З позиції зиску для приватного партнера (зокрема, домогосподарств, які займаються веденням власного бізнесу) це: розширення можливостей отримання пільгових кредитів під державні гарантії від фінансових установ на довгий період (до п'яти років); доступ до проектів у сфері інфраструктури; залучення бюджетних коштів до проекту; підвищення статусу проекту через участь державного партнера; довготривалий характер (понад п'ять років); оптимізація розподілу ризиків проекту. Перевагами для органів місцевого самоврядування від участі в партнерстві є: активізація інвестиційної діяльності в регіоні; ефективне управління майном; економія бюджетних коштів; використання досвіду приватного бізнесу; оптимізація розподілу ризиків; підвищення ефективності інфраструктури; збереження та створення робочих місць [10, с. 316].

Найбільш привабливими формами державноприватного партнерства є концесія та оренда.

За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі, у 2016 р. в Україні реалізувалося 185 проектів державно-приватного партнерства, у тому числі лише 10 -- у Карпатському регіоні (чотири в Закарпатській області, два -- в Івано- Франківській, чотири -- у Львівській і жодного в Чернівецькій) [11]. У Карпатському регіоні потенційними напрямами державно-приватного партнерства можуть стати зелений туризм, відпочинок та спорт, які сприятимуть розвитку й удосконаленню рекреаційної інфраструктури регіону, що, своєю чергою, дасть мультиплікаційний ефект і на суміжні галузі економіки. Проекти можуть включати відновлення історичних садиб та замків, підтримка музеїв, бібліотек, розбудову ресторанів, дегустаційних залів, культурно-розважальних та відпочин- ково-оздоровчих комплексів, розроблення та обслуговування туристичних маршрутів тощо.

Подібні приклади на території Карпатського регіону є: замок в Старому Селі (Пустомитів- ський район Львівської області), щодо якого укладено договір концесії в 2010 р. між Львівською ОДА та ТОВ «Кріс» терміном на 49 років про збереження об'єкту культурної спадщини, використання його в суспільних потребах, а також проведення відновлювальних та реставраційних робіт; палац у с. Тартаків Сокальського району, щодо якого також у 2010 р. укладено договір концесії на 49 років ФОП «Новосад», за яким останній зобов'язується вивести з аварійного стану й увести в експлуатацію палац як туристично-відпочинковий центр; мукачівський замок Паланок, частини якого на основі договору оренди були передані на тривалий період (до 2056 р.) приватним інвесторам (ТзОВ «Високий замок» та СП «Айсберг») для створення готельно-ресторанного комплексу, дегустаційного залу, магазину з продажу вина та сувенірів; замок Сент-Міклош (с. Чинадієво, Закарпатська область) орендований у 2001 р. фізичною особою Йосипом Бартошем на умовах створення культурно-мистецького центру і консервації замку від руйнування [12; 13].

У великих та малих містах це можуть бути проекти у сфері ЖКХ: передача приватним підприємцям надання послуг із водопостачання та водовідведення, що дасть змогу уникнути непродуктивних утрат води; впровадження енергозберігаючих технологій (у 2016 р. держава компенсувала 800 тис. грн. із 2,5 млрд., виданих у 164 тис. кредитів домогосподарствам на модернізацію теплопостачання, утеплення будівель і будинків. А в бюджеті на 2017 р. закладено ще 800 млн. грн. на компенсацію від держави і додатково -- 3 млрд. грн. від міжнародних організацій) [14]; утилізація сміття (особливо в малих містах) тощо.

Проте існує ціла низка не до кінця вирішених моментів функціонування державно-приватного партнерства, які можуть спричиняти зловживання та неякісне виконання своїх обов'язків партнерами. Серед них:

— відсутність законодавчо врегульованої мінімальної частки участі в проекті приватного партнера;

— недостатня привабливість для приватних інвесторів значної частини об'єктів, на яких передбачається реалізація проектів на засадах державно-приватного партнерства (зазвичай це об'єкти ЖКГ із фізично зношеним обладнанням, що потребують значних фінансових ресурсів за невизначених термінів отримання прибутку від їх експлуатації);

— відсутність податкових пільг для приватних інвесторів у процесі реалізації проектів державно-приватного партнерства;

— недосконалість вітчизняної нормативно- правової бази (зокрема, бюрократична тяганина, пов'язана з отриманням приватним інвестором дозвільних документів та погоджень, необхідних для виконання умов договору), в якій не передбачено норм, що існують у розвинених країнах світу (обговорення умов виплати приватним власникам компенсацій у разі невиконання державою своїх зобов'язань за укладеними договорами, відшкодування різниці у тарифах тощо);

— високий рівень корупції, що збільшує транзакційні витрати бізнес-структур та мінімізує підприємницьку ініціативу приватних інвесторів;

— недостатня фахова підготовка державних службовців, які займаються питаннями державно-приватного партнерства, низький рівень їх мотивації щодо пошуку та роботи з приватними інвесторами для започаткування проектів на засадах партнерства;

— низький рівень довіри представників бізнесу до влади внаслідок непослідовності прийняття економічних та політичних рішень;

-- невисока обізнаність представників бізнесу щодо переваг використання механізмів державно-приватного партнерства в процесі розвитку підприємницької діяльності [15].

Для популяризації державно-приватного партнерства на місцевому рівні, перш за все, потрібно проводити роз'яснювальну роботу серед приватних підприємців та населення про переваги участі в партнерстві; підтримувати постійний діалог із представниками бізнесу, громадськими організаціями та домогосподар- ствами для чіткого бачення потреб і бажань територіальної громади; визначити й оприлюднити через місцеві засоби масової інформації пріоритетні для конкретного регіону проблеми, вирішення яких зацікавило б малий бізнес, особливо самозайнятих осіб.

Поряд із тим одним із ключових моментів функціонування державно-приватного партнерства залишається підвищення довіри приватного партнера до влади. Для цього потрібно забезпечити гарантії компенсації можливих збитків приватним партнерам, завданих через невиконання чи неналежне виконання умов контракту з боку органів місцевого самоврядування, а також чітко вказати під час укладання контракту, що саме територіальна громада в особі органів місцевої влади очікує від приватного партнера.

Висновки. Банківський депозит як найбільш зрозумілий і простий спосіб організації заощаджень залишається основним напрямом інвестування коштів домогосподарств. Найбільші обсяги вкладень як в Україні загалом, так і в Карпатському регіоні зокрема здійснюють домогосподарства з основним джерелом доходів від самозайнятості (особливо у сільській місцевості) та підприємницької діяльності. Тобто саме на них повинна бути скерована увага в напрямі залучення коштів у територіальний розвиток. Інструментом ж залучення коштів може стати державно-приватне партнерство, яке повинно бути взаємовигідним для всіх сторін. Його активізація першочергово потребує проведення інформаційно-роз'яснювальної роботи та забезпечення гарантій для приватного партнера. Це сприятиме підвищенню довіри до влади. Головним же напрямом застосування державно-приватного партнерства в Карпатському регіоні може стати сфера туризму та рекреації.

БІБЛІОГРАФІЧНИЙ СПИСОК

1. Макроекономічний та монетарний огляд. Вересень 2017 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://bank.gov.ua/doccatalog/document?id=56198373.

2. Лев Л. Куди краще вкласти гроші та інвестувати 2017 року / Л. Лев [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://gazeta.ua/artides/economics/_kudi-krasche-vklasti- groshi-ta-investuvati-2017-roku/759077.

3. Гринчишин І.М. Інформаційне забезпечення процесу трансформації ресурсів недержавних пенсійних фондів в інвестиції регіону / І.М. Гринчишин, О.І. Білик // Актуальні проблеми економіки. - 2013. - № 11. - С. 189-197.

4. Витрати і ресурси домогосподарств України у 2016 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України) : стат. зб. - К. : Державна служба статистики України, 2017. - Ч. 1. - 380 с.

5. Ринок праці у 2015 році [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/druk/publicat/kat_u/2016/ dop/04/dop_%20rp15_pdf.zip.

6. Соціально-демографічні характеристики домогосподарств України у 2016 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств) : стат. зб. / Відпов. за вип.

І І. Осипова. - К. : Державна служба статистики України, 2016. - 87 с.

7. Витрати і ресурси домогосподарств України у 2015 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогос- подарств України). Частина ІІІ. Економічні райони. Карпатський економічний район : стат. бюлетень / Відпов. за вип. І.І. Осипова. - К. : Державна служба статистики України, 2016. - Ч. 3. - 156 с.

8. 26 миллиардов долларов - скрытые возможности для инвестиций в экономику Украины (и это как минимум) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://businessviews.com.ua/ ru/business/id/26-miNiardov-doNarov-skrytye-vozmozhnosti-dya- investicij-v-ekonomiku-ukrainy-i-eto-kak-minimum-1651/.

9. Тропіна В.Б. Фінансові ресурси домогосподарств у структурі національного інвестиційного потенціалу / В.Б. Тропіна. // Ефективна економіка. - 2016. - № 3 [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/ ?ор=^=4817.

10. Планування та управління фінансовими ресурсами територіальної громади / О. Кириленко, Б. Малиняк, В. Письменний, В. Русін / Асоціація міст України. - К. : ВІ ЕН ЕЙ, 2015. - 396 с.

11. Довідка щодо результатів здійснення ДПП (2016 рік) [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.me.gov.ua/ Documents/Detail?lang=uk-UA&id=ed00a2ba-480a-4979-84 eb-d610a0827a8c&title=ZagalniiOgliad.

12. Мальський М. Публічно-приватне партнерство: уроки минулого та перспективи майбутнього / М. Мальський [Електронний ресурс]. - Режим доступу : www.congress.lviv.ua/ download.php?downloadid=30.

13. Гончарова К. Один у полі воїн: український художник Йосип Бартош підняв з руїн старовинний замок на Закарпатті / К. Гончарова [Електронний ресурс]. - Режим доступу : https://styler.rbc.ua/ukr/intervyu/iosif-bartosh-v-zakarpate- trinadtsat-zamkov-1467579899.html.

14.Інтерв'ю з віце-прем'єром Зубком: «Хрущовки пропонуємо не зносити, а перебудовувати» [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://ukr.segodnya.ua/politics/pnews/intervyu- s-vice-premerom-zubko-hrushchevki-predlagaem-ne-snosit-a- perestraivat-899591.html.

15.Особливості застосування державно-приватного партнерства як механізму реалізації нової регіональної політики. Аналітична записка. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.niss.gov.ua/articles/1239/.

Размещено на Allbest.ru