Оподаткування малого підприємництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Сумський державний університет

ОПОДАТКУВАННЯ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

Ю.О. Пісна студентка

Малий бізнес - основа розвитку економіки будь-якої держави. У багатьох країнах за допомогою малого та середнього підприємництва формується основна частка ВВП. За даними Конференції Об'єднаних Націй з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), у більшості країн світу питома вага суб'єктів малого та середнього підприємництва у загальній кількості суб'єктів підприємництва досягає 90%, а іноді перевищує 95%. Зокрема, у країнах ЄС суб'єкти малого та середнього підприємництва складають 99,8%, у США - понад 90%, в Японії - 99% [1].

Проте саме даний сектор бізнесу забезпечує населення великою кількістю робочих місць, швидко реагує на зміни кон'юнктури ринку, впроваджує інновації в своїй діяльності. Проте обмеження у фінансових ресурсах - слабке місце малого підприємництва. Саме тому державна підтримка даного сектору вкрай важлива, адже вона своїми заходами може як стимулювати розвиток малого бізнесу, так і стримати його.

Питання оподаткування малого підприємництва - залишається актуальним завжди, адже надмірний податковий тягар може призвести до зменшення ділової активності підприємця, а то і взагалі до згортання бізнесу. І для такої молодої держави як України, ще з самого початку здобуття незалежності, питання оподаткування малого бізнесу - було вкрай важливим, оскільки необхідно було стимулювати підприємницьку діяльність у кризових умовах. У тогочасних умовах застосування загальної системи оподаткування - було вкрай обтяжливим, тому уряд шукав шляхи застосування альтернативного оподаткування суб'єктів малого підприємництва. Вихід у такій ситуації - розробка основ для функціонування спрощеної системи оподаткування, у якості перехідного етапу до застосування всіма суб'єктами загальної системи оподаткування. Адже спрощена система - це тимчасовий сприятливий режим оподаткування, який сприяє розвитку малого та середнього бізнесу, проте при довгостроковому застосуванні призводить до зловживань, включаючи уникнення оподаткування.

Оскільки застосування спеціальних режимів оподаткування має чимало проблем, дослідження розвитку системи оподаткування дозволить виокремити конкретні кроки на шляху до вирішення проблемних питань вже при нинішніх обставинах.

Питанням дослідження історичних етапів розвитку системи оподаткування суб'єктів малого бізнесу займались З.С. Варналій [2], К.О. Ващенко [3], О.В. Панасюк [4] та інші.

Зі здобуттям Україною незалежності, після переходу від адміністративно-планової економіки до ринкової, сприятлива державна політика для малого бізнесу (особливо оподаткування) - була ключовим питанням суб'єктів підприємництва - які покладались на підтримку та допомогу для розвитку ділового потенціалу. Система оподаткування (в тому числі спрощена) впроваджувалась, вдосконалювалась, змінювалась, критикувалась. Тому необхідно виокремлювати декілька етапів в розвитку системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва в Україні.

I етап (1991-1992 роки) - розпочався із здобуттям незалежності, законодавство у сфері підприємницької діяльності тільки почало розвиватись, як і сам бізнес. Необхідно було адаптувати акти СРСР під нові економічні умови, тому було прийнято ряд нових законів, серед яких ЗУ «Про підприємництво» [5], ЗУ «Про господарські товариства» [6], ЗУ «Про інвестиційну діяльність» [7]. Був закладений правовий базис формування та розвитку легального бізнесу.

II етап (1992 - 1998 роки) - даний етап розпочався з прийняття ЗУ «Про оподаткування доходів підприємств і організацій» від 21 лютого 1992 р. №2146-XII [8]. Спочатку даний акт відіграв позитивну роль на розвитку підприємництва у деяких сферах (промисловість, сільське господарство тощо), оскільки суб'єкти бізнесу отримали податкові преференції. Протягом трьох років податок міг сплачуватись конкретно визначеними частинами, у разі, якщо підприємство залишкові кошти використовувало на розвиток своєї діяльності. Протягом перших років дане запровадження отримувало позитивний результат.

III етап (1998-2011 рік) - розпочався з підписання Указу Президента від 3 липня 1998 року № 727 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» [9], який став першим нормативно-правовим актом, у якому визначено основні засади функціонування спрощеного режиму оподаткування. Варто відзначити, що головною метою даного указу були соціальні (створення додаткових робочих місць, наприклад), а не економічні вигоди.

IV етап (з кінця 2011 року - по нинішній час) - даний етап ознаменувався прийняттям в кінці 2011 року першого кодифікованого закону з питань оподаткування - Податкового кодексу України [11]. Позитивом стало те, що після прийняття даного акту всі правовідносини у сфері оподаткування регулювались тільки ПКУ, втратило чинність більше п'ятнадцяти законів. оподаткування підприємництво бізнес кредитування

У період з 2012-2017 року вносилось багато змін до Податкового кодексу, чимало недоліків було усунено. Проте функціонування малого бізнесу ускладнювала - відсутністю програм державної підтримки малого бізнесу, сприятливих умов кредитування.

У податковому законодавстві існують різні терміни пов'язані з податковими режимами, так як «податковий режим», «спеціальні податкові режими», «спеціальні режими оподаткування». Деякі терміни взагалі не отримали законодавчого закріплення, зокрема «загальний податковий режим», «процесуальний податковий режим».

У Податковому кодексі України незважаючи на наявність терміну «спеціальні податкові режими», термін «загальний податковий режим» - відсутній. Про спеціальні податкові режими йдеться в контексті спрощеної системи оподаткування, саме даним терміном і названо розділ XIV Податкового кодексу. Дане найменування є цілком логічним, оскільки спрощена система має низку особливостей та специфіки при сплаті податків. Прогалиною в законодавстві вважаю відсутність терміну «загального податкового режиму». Нормативні акти, особливо ті, що стосуються податкового права, повинні бути максимально зрозумілі та логічні для платника податків, і хоча такий недолік є не дуже значним, проте частково впливає на загальне розуміння спрощеної та загальної системи оподаткування.

Різниця між загальним податковим режимом та спеціальним чітко проглядається при співвідношенні даних режимів. Матеріальна основа оподаткування сформована у межах загального податкового режиму, спеціальний податковий режим передбачає лише певні винятки та особливості, але матеріально норми використовує ті, що вже сформовані у межах загального податкового режиму. Процедурно-процесуальні норми стосуються одночасно обох режимів. Але при різних обставинах дані норми можуть виступати для різних режимів або похідними, або базовими. Якщо розглядати матеріальну частину загального режиму, то процедурно-процесуальні норми будуть похідними (оскільки впливатимуть на виконання податкового обов'язку. Але для спеціального податкового режиму - у процесуальній частині процедурні норми виступатимуть головними, базовими. Матеріальні та процедурно-процесуальні норми повинні існувати в тандемі та доповнювати один одного як у загальному податковому режимі, так і в спеціальному.

Існування податкових правовідносин було б неможливим без існування основної категорії, а саме податкового обо'язку, що являє собою складну категорію з низкою структурних елементів.

Аналізуючи Податкових кодекс України, можна проспостерігати закономірності поєднання обов'язків платника податку та податкового обов'язку, який безпосередньо їх підсумовує.

Підсумовуючи вище сказане, можна зробити висновки, що історичний розвиток податкових режимів відіграє важливу роль у податковому законодавстві України.

Анотація

У статті розглянуто загальнотеоретичні засади системи оподаткування суб'єктів малого підприємництва, принципи їх оподаткування, поняття та види податкових режимів. Проаналізовано поняття та критерії виокремлення суб'єктів малого підприємництва як учасника податкових правовідносин.

Ключові слова: система оподаткування, принцип оподаткування, податковий режим, податковий обо'язок.

Размещено на Allbest.ru