Споживчий кредит

В той же час, і в Україні, і закордоном методика оцінка позичальників залежить від суми кредиту. При наданні великих кредитів використовується стандартний підхід, що вимагає підтвердження доходу, наявність забезпечення й основується на експертних оцінках фахівців. Оцінка кредитоспроможності при наданні невеликих кредитів, як правило, здійснюється по «експрес-методу» в основі якого лежить система скорингу бальної оцінки клієнта [ ].

Попри актуальність оцінки позичальників зараз в Україні популярності набирає кредитний скоринг. Кредитний скоринг - це система оцінки кредитоспроможності банками, що на основі кредитної історії оцінює ймовірність дефолту потенційного позичальника, виходячи з його соціально-демографічних характеристик.

Банки самі розробляють методику оцінки платоспроможності позичальників або ж користуються послугами кредитних бюро консалтингових компаній, тощо. Скорингові моделі оцінки, які запозичили українські банки з-за кордону мають загальну основу оцінки усіх позичальників і деякі недоліки щодо адаптації до українських реалій. Задля вдосконалення процедури оцінки кредитоспроможності позичальників, яка має бути дієвою, і до того ж економною в часі пропонуються наступні дії. Поділивши позичальників на три групи, можна створити окрему систему оцінки під кожну із цих груп, що згодом принесе більшу ефективність їх оцінки і дозволить економити час, що є дуже важливим:

1. до першої групи можна віднести діючих та постійних клієнтів банку;

2. до другої групи потенційних клієнтів;

3. до третьої групи можна включити потенційних клієнтів, які мають довгу історію.

Для першої групи позичальників можна застосовувати спрощену методику оцінювання, якщо вони відповідають ряду вимог:

1) позичальник повинен користуватись споживчим кредитом у банку не менше 1 року або бути постійним клієнтом банку протягом останніх 5 років;

2) протягом всього періоду взаємовідносин комерційного банку й позичальника в рамках споживчого кредитування повністю відсутні факти невиконання останнім своїх зобов'язань, що зафіксовано у кредитній документації;

3) останній споживчий кредит надавався не пізніше ніж 1 рік, або гасився не пізніше 6 місяців назад.

У випадку, коли позичальник, який теоретично міг би належити до першої групи не відповідає заданим вимогам, то він теоретично переходить до другої групи. До цієї групи можна включити всіх осіб, які вперше звернутися до банку, щоб взяти кредит і не мають кредитної історії або ж мають коротку, небездоганну історію, також включаються особи, які не можуть бути віднесеними до першої та третьої груп. Таким чином, клієнти банку, які внесені до другої групи мають проходити більш повну перевірку ніж першої групи через брак даних про їхню платоспроможність.

При оцінці позичальників третьої групи має використовуватися спрощена модель оцінки, так як дані позичальники уже мають тривалу кредитну історію і потребується лише її уточнення. Для об'єктивності оцінки, щоб стати позичальником третьої групи клієнт банку має відповідати вимогам:

1) термін користування споживчими кредитами має бути не менше 5-7 років (залежно від кредитної політики банку);

2) отримання (погашення) останнього споживчого кредиту відбувалось протягом 1 року, що передував зверненню за наданням нового кредиту;

3) протягом всього періоду взаємовідносин позичальника з кредиторами зі споживчого кредитування відсутнє невиконання ним своїх зобов'язань.

У випадку невиконання хоча б однієї з умов, позичальник автоматично відноситься до другої групи і оцінюється за «максимальним» скорингом.

При всіх перевагах кредитного скорингу, однією з основних недоліків його застосування є необґрунтоване відсікання «хороших» позичальників. Навіть якісна скорингова система може давати похибку в оцінюванні позичальників:

1. вона може кредитоспроможних позичальників оцінювати як некредитоспроможних;

2. некредитоспроможних позичальників кваліфікувати як кредитоспроможних.

Звичайно, обидві ситуації ведуть до кредитного ризику для банку. Якщо перша помилка характеризується недоотриманням банком можливих доходів, то друга є більш фатальною для банку, адже у цьому випадку банк витрачає як надані кредитні кошти, так і відсотки, які міг отримати банк за надання кредиту. Тому постійно потрібно шукати шляхи вдосконалення систем оцінювання кредитоспроможності клієнтів банку.

Отже, ефективний розвиток споживчого кредитування залежить від удосконалення систем управління ризиками, що виникають при здійсненні таких операцій в банках. Проте локальне використання навіть самих досконалих систем ризик-менеджменту й організації бізнес процесів у банках не спроможне самотужки вирішити ті глобальні проблеми, що генеруються сучасним ринком споживчих кредитів в Україні. Їх подолання можливе лише за умови правильно налагодженої системи його регулювання на макрорівні.

ВИСНОВКИ

Проведені в роботі дослідження дозволяють зробити такі висновки.

Споживчий кредит є складовою в системі кредитних відносин держави, він має свої форми, види, специфічні риси. Він є тим видом кредиту, який вагомо впливає на розвиток економіки в цілому. Споживчий кредит у вузькому сенсі визначений, як надання державою, підприємствами, кредитними інститутами і окремими громадянами позикової вартості (у натуральній, товарній і грошовій формах) населенню для використання її на споживчі потреби на засадах повернення і, як правило, з виплатою відсотка, та у широкому сенсі - те ж саме, але не тільки населенню, а й підприємствам (організаціям) для використання на невиробничі витрати.

Вплив споживчого кредиту на економіку як і будь-яке економічне явище можна розцінювати з двох сторін. Позитивною стороною даного виду кредиту є його спроможність надавати грошові ресурси за допомогою, яких населення може задовольнити свої потреби на які власних коштів не вистачає. В наслідок цього прискорюється товарооборот, що позитивно впливає як на виробників, так і на рівень економічного розвитку в цілому. Проте є і негативні риси споживчого кредитування - це зростання рівня інфляції за рахунок збільшення грошової пропозиції, можливість втрати вітчизняними підприємствами потенційного прибутку, тому що люди, отримавши кошти в кредит при здійсненні покупок можуть віддати перевагу імпортному виробнику. Також його негативний наслідок виражається у боргах позичальників, які «з'їдають» значну частину їхнього доходу при сплаті кредиту та відсотків по ньому.

Відносини між кредиторами і позичальниками регулюють ряд законів. Запроваджені норми, регулюють права споживача в разі придбання ним продукції у кредит, а також забезпечують захист банків від можливих ризиків, які можуть виникнути через недбалість позичальників.

Досліджуючи стан споживчого кредитування банками України можна зробити висновки, що йому притаманні зниження обсягів кредитування, зменшення частки кредитів фізичним особам у загальні сумі кредитів та постійне зростання їх вартості. Основними проблемами банківського споживчого кредитування є розвиток інфляційних процесів, зменшення реальної заробітної плати, девальвація національної грошової одиниці, низька платоспроможність населення, високі процентні ставки по споживчих кредитах, недостатність аналізу банківськими установами кредитоспроможності позичальників-фізичних осіб, що призводить до зростання кредитних ризиків та обсягів неповернення банківських споживчих кредитів.

Крім банків на ринку споживчого кредитування діють небанківські фінансово-кредитні установи, хоча їх різноманітність не є великою на даний час в Україні, але кількість постійно зростає і перевищує банки. Небанківські кредитні установи вже зараз є вагомою альтернативою банкам в сфері надання фінансових послуг населенню. Їх популярність зростає серед населення через їх переваги відносно банків, хоч їх кредити є дорожчими порівняно з банківськими, але в той же час вимоги до позичальників стосовно пакету документів при оформленні кредиту є нижчими, час оформлення заявки менший і вони є більш територіально наближеними до клієнтів через значну їх поширеність як у великих містах, так і містечках.

За результатами проведеного дослідження були запропоновані шляхи вдосконалення та подальшого розвитку споживчого кредиту в Україні в сучасних умовах. Визначивши основні проблеми, які стримують розвиток споживчого кредитування в українській економіці було надано ряд рекомендацій для їх усунення та перспективи розвитку даного виду кредитування. Для подолання визначених проблем необхідно забезпечити збереження якості кредитного портфеля, удосконалення взаємовідносин між кредиторами та позичальниками; розробити заходи для підвищення рівня доходів населення; удосконалити державне законодавство, яке регулює споживче кредитування; підвищити фінансову грамотність населення. Розвиток споживчого кредитування є дуже важливим не лише для банківської системи України, а й для стабілізації та розвитку економіки держави загалом.

Виконавши зазначені вище умови ще не означає, що розвиток споживчого кредитування буде ефективним. Відомо, що ефективний розвиток споживчого кредитування залежить від удосконалення систем управління ризиками, що виникають при здійсненні таких операцій в банках. На практиці операції з надання споживчого кредиту одна з найбільш дохідніших статей банківського бізнесу, але й збитки по споживчих кредитах часто найбільші. Основними ризиками кредитних операцій є ризик неповернення основного боргу позичальником, несплати процентів, невчасного та неповного повернення кредиту, невиконання інших зобов'язань, що витікають з угоди. Вдосконалення оцінки кредитоспроможності позичальників банком як методу зниження кредитного ризику є найбільш доцільним в сучасних умовах також з огляду на те, що інші заходи вимагають порівняно більших витрат, а тому знижують фінансові результати банку від проведення операцій споживчого кредитування.

Було запропоновано запропоновано модель оцінки кредитоспроможності потенційних позичальників, яка базується на поділі їх автоматично на три групи в залежності від якості їхньої кредитної історії, терміну користування банківськими послугами і т.д. Саме такий поділ може зекономити час як банку, так і самого клієнта під час оцінювання кредитних ризиків. Проте локальне використання навіть самих досконалих систем ризик-менеджменту й організації бізнес процесів у банках не спроможне самотужки вирішити ті глобальні проблеми, що генеруються сучасним ринком споживчих кредитів в Україні. Їх подолання можливе лише за умови правильно налагодженої системи його регулювання на макрорівні.

Размещено на Allbest.ru