Фінансово-економічна безпека вищих навчальних закладів України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фінансовоекономічна безпека вищих навчальних закладів України

Н.А. Ніколаєва,

к.е.н., Київський національний університет технологій та дизайну

Н.В. Чаленко, к.е.н., доцент

В статті досліджено поняття фінансовоекономічної безпеки вищих навчальних закладів. Здійснено огляд методичних підходів до оцінки рівня фінансовоекономічної безпеки ВНЗ. Проаналізовано сучасний стан основних складових фінансовоекономічної безпеки ВНЗ України.

Ключові слова: економічна безпека, фінансовоекономічна безпека, вищі навчальні заклади, складові фінансовоекономічної безпеки.

В статье исследовано понятие финансовоэкономической безопасности высших учебных заведений. Рассмотрены методические подходы к оценке уровня финансовоэкономической без опасности ВУЗов. Проанализировано современное состояние основных составляющих финансовоэкономической безопасности ВУЗов Украины.

Ключевые слова: экономическая безопасность, финансовоэкономическая безопасность, высшие учебные заведения, составляющие финансовоэкономической безопасности.

The paper studied the concept of financial and economic security of the institutions of higher education. Methodical approaches to the estimation of the level of financial and economic security of the universities. An assessment of the current state of the main components of the financial and economic security of Ukrainian universities.

Keywords: economic security, financial and economic security, higher education institutions that make up the financial and economic security.

Постановка проблеми. У сучасних умовах господарювання більшість вищих навчальних закладів зіткнулися з проблемами підготовки фахівців згідно потреб ринку праці. Рівень підготовки фахівців повинен бути конкурентоспроможним та відповідати поточним і майбутнім потребам роботодавця. фінансовий економічний безпека освіта

Реалізацію цих вимог може бути здійснено тільки на базі комплексної програми підготовки фахівців, що формується кожним вищим навчальним закладом, з урахуванням його профільних особливостей.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Питання фінансовоекономічної безпеки суб'єктів господарювання у країнах з розвиненою економікою на початковому етапі розглядались на рівні підприємства. Свій науковий доробок у розвиток теорії фінансовоекономічної безпеки, організації системи управління фінансовоекономічною безпекою, методів та засобів взаємодії з іншими складовими безпеки внесли такі вчені: Барановський О.І., Бондаренко О.О., Варналій З.С., Васильців Т.Г., Марченко О.М., Мойсеєнко І.П., Столбов В.Ф., Шаповал Г.М. та багато інших. Але, не зважаючи на значні наукові досягнення з даної проблеми [1,2, 3, 4, 5, 6], на сьогодні є актуальним дослідження питання фінансовоекономічної безпеки саме вищих навчальних закладів.

Так, проблематику фінансовоекономічної безпеки вищих навчальних закладів та її складових досліджують Гірняк В.В., Козьмук Н.І., Лук'янська О.В., Коврегін В.В., Подзігун С.М., Стеців І.С., Тарасенко І.О. та ін.

Проте необхідність теоретичного та практичного аспектів досліджень даної проблеми обумовлена тим, що попри ґрунтовне та багатоаспектне вивчення у сфері фінансовоекономічної безпеки вищих навчальних закладів дотепер не існує єдності наукових поглядів щодо термінології та механізму управління фінансовоекономічною безпекою.

Метою статті є узагальнення теоретикометодичних положень, обґрунтування складових та факторів формування фінансовоекономічної безпеки вищих навчальних закладів України.

Виклад основного матеріалу. Управління підприємством в сучасних умовах, коли набирають інтенсивності рейдерські захоплення та поглинання, корпоративні конфлікти, загострюється конкурентна боротьба, має місце фіктивне підприємництво та інші правопорушення у сфері підприємницької діяльності, вимагає використання сучасних ефективних методів та інструментів менеджменту, за допомогою яких можливе адекватне реагування на виклики зовнішнього середовища та протидія загрозам нормальному функціонування підприємства [1].

Дослідження сучасних наукових результатів свідчить про відсутність єдиного розуміння щодо визначення поняття «фінансовоекономічна безпека», а отже, потребує комплексного та системного підходу.

Бондаренко О.О. та Сухецький В.А. визначають фінансовоекономічну безпеку як сукупність робіт, які забезпечують платоспроможність підприємства та ліквідність його оборотних активів; організацію контролю усіх видів діяльності підприємства з метою підвищення його ефективності; кваліфікацію, компетентність та активність менеджерів; ефективність використання усіх видів ресурсів; процес попередження можливих збитків через внутрішні та зовнішні загрози тощо [1].

Мойсеєнко І.П., Марченко О.М. розглядають фінансовоекономічну безпеку як такий фінансовоекономічний стан підприємства, який забезпечує захищеність його фінансовоекономічних інтересів від внутрішніх і зовнішніх загроз та створює необхідні фінансовоекономічні передумови для стійкого розвитку в поточному та довгостроковому періодах [2, с. 15].

Столбов В.Ф. та Шаповал Г.М. вважають, що під фінансовоекономічною безпекою підприємства слід розуміти стан захищеності його ресурсів та інтелектуального потенціалу від наявних та потенційних загроз зовнішнього і недоліків внутрішнього середовища його функціонування, який характеризується високими фінансовими показниками діяльності і перспективою економічного розвитку в майбутньому [3, с.104].

Варналій З.С. [4] ототожнює фінансовоекономічну безпеку з комплексом складових, орієнтованих на усунення фінансовоекономічних загроз функціонування та розвитку підприємства і забезпечення його фінансової стійкості й незалежності, високої конкурентоспроможності технологічного потенціалу, оптимальності та ефективності організаційної структури, правового захисту діяльності, захисту інформаційного середовища, комерційної таємниці, безпеки персоналу, капіталу, майна та комерційних інтересів [4, с. 38].

Проте більшість авторів при визначенні поняття фінансовоекономічної безпеки не враховують особливості функціонування суб'єктів господарювання.

Вітчизняна система освіти, незважаючи на намагання реформувати її за європейськими зразками, в основному лише виглядає європейською, але не є такою за суттю. Однією із вагомих причин цього є незадовільний стан економіки освіти та її безпеки [5, с. 1048].

Рівень фінансовоекономічної безпеки ВНЗ залежить від того, наскільки ефективно керівництво спроможне попереджувати та нейтралізувати негативні явища, що впливають на діяльність ВНЗ як суб'єкта господарювання. Саме обмеженість управлінських якостей адміністрацій призвело до кризового стану окремих ВНЗ України.

Коврегін В.В. під економічною безпекою ВНЗ розуміє економічну захищеність закладу освіти та інтересів його учасників від зовнішніх і внутрішніх загроз, що дозволяє надійно зберегти й ефективно використовувати для виконання своєї місії свій економічний потенціал [6].

Отже, фінансовоекономічну безпеку вищих навчальних закладів доцільно розглядати як комплекс фінансовоекономічних заходів ВНЗ, що направлення на забезпечення його конкурентоспроможності в умовах зовнішніх та внутрішніх загроз.

Крім визначень понять «економічна безпека» та «фінансовоекономічна безпека» суб'єктів господарювання дискусійності підлягають і їх складові.

Більшість науковців схиляються до функціонального підходу щодо визначення складових економічної безпеки. Найчастіше виділять такі функціональні складові: фінансова; інтелектуальна й кадрова; технікотехнологічна; політикоправова; інформаційна; екологічна; силова [7, с. 326].

Проте, враховуючи специфіку діяльності вищих навчальних закладів, приведений перелік функціональних складових економічної безпеки слід уточнити. Зокрема, вилучити ті позиції, що характеризують виробничі та екологічні аспекти діяльності. При цьому заслуговує уваги авторський підхід Стеців І.С., який пропонує оцінювати економічну безпеку ВНЗ за такими складовими:

фінансова, що характеризує взаємовідносини у сфері фінансів, які виникають під час здійснення фінансовоекономічної діяльності ВНЗ;

інтелектуальна та кадрова, які дозволяють оцінити ефективність професорськовикладацького складу, створення необхідних умов для розвитку особистості та збереження інтелектуального потенціалу;

технічна визначає наявність аудиторних площта забезпечення навчального процесутехнікою відповідно до встановлених норм;

технологічна дозволяє оцінити навчальнометодичне забезпечення проведення занять з дотриманням вимог щодо викладання навчальних дисциплін;

нормативноправова характеризує забезпечення матеріалами відповідно норм чинного законодавства України, які регламентують діяльність ВНЗ;

інформаційна забезпечує доступність інформації, яка формується в процесі фінансовогосподарської діяльності ВНЗ та навчального процесу безпосередньо, а також інформацію, що використовується для вивчення конкурентного середовища (діяльності інших ВНЗ), демографічного стану, фінансової спроможності населення тощо [8, с. 221].

Тюлєнєв Г.Д. [9] пропонує індикатори, які дозволяють визначити чотири умови, що є основою моделі оцінювання економічної безпеки ВНЗ:

чистий грошовий потік ВНЗ;

динаміка чисельності студентів;

динаміка чисельності професорськовикладацького складу;

динаміка матеріального забезпечення навчального процесу (вартість засобів, які залучено до проведення навчального процесу).

Якість та конкурентоспроможність освітніх послуг, забезпечення ефективності ВНЗ вимагає достатності обсягів фінансування, а також залежить від оптимальності складу і структури джерел фінансування, форм та методів, які при цьому використовуються. Вагомим джерелом сьогодні залишаються кошти державного і місцевих бюджетів, оскільки саме державі належить пріоритет у формуванні, реалізації та модернізації освітньої політики відповідно до вимог сучасності [10], (табл. 1).

Сьогодні питання фінансування вищої освіти потребує кардинальних змін. Система державного замовлення є застарілою та не спирається на об'єктивні дані та наукові методики. В умовах ринкової економіки, коли приватні компанії становлять більшість на ринку праці, державне замовлення не відповідає запитам суспільства і потребам ринку праці [16].

За словами І. Совсун [16], нова модель фінансування повинна бути прозорою й ефективною у використанні бюджетних коштів, а також розширювати самостійність вищих навчальних закладів у розпорядженні спеціальними коштами.

Нова модель фінансування поділяється на 4 джерела: базове (блочне) фінансування вищої освіти, соціальний фонд, фонд розвитку, фонд державної цільової підтримки. Базове це основне фінансування вищих навчальних закладів, що надається на здійснення освітньої й основної поточної і наукової діяльності ВНЗ. Розрахунок блочного фінансування буде здійснюватися за формулою, що вже розроблена і знаходиться на експертному обговоренні. Ця формула узагальнює досвід країн Вишеградської четвірки, зокрема, Польщі і Словаччини [17].

На початкових етапах реформи вищим навчальним закладам буде надаватися до 80% гарантованого фінансування від попереднього навчального року і 20% за результатами їх роботи. У майбутньому це дасть можливість вищим навчальним закладам поступово відмовитися від єдиної тарифної сітки і централізованого встановлення заробітних плат викладачам. За державою залишатиметься загальне визначення кількості місць за кожною окремою спеціальністю у межах країни, але у майбутньому ці місця повинні розподілятися в ті навчальні заклади, які обрали студенти з вищими балами ЗНО [17].

В ролі донорів необхідних фінансових ресурсів для реалізації певних проектів розвитку системи освіти можуть виступати державні установи різних країн, міжнародні організації, некомерційні організації, зокрема громадські організації, приватні особи. Проблему збереження та розвитку матеріальнотехнічної та навчальнолабораторної бази (ступінь зносу основних засобів досягає більше 60%) окремі ВНЗ вирішують також шляхом здачі в оренду майна, хоча це не дозволяє докорінно покращити ситуацію і може розглядатися як окремі заходи [18].

Важливою складовою фінансовоекономічної безпеки ВНЗ є 'їх науковопедагогічний потенціал. За даними Державного комітету статистики України загальна кількість педагогічних і науковопедагогічних працівників у вищих навчальних закладах України зменшилася на 3871 особу (з 200831 осіб у 2010/2011 н.р. до 168586 осіб у 2014/201 5 н.р.). Зауважимо, що кількість науковопедагогічних працівників у вищих навчальних закладах України також мала тенденцію до спадання (142916 осіб у 2010/2011 н.р. до 117365 осіб у 2014/2015 н.р.). (табл. 2).

Аналіз структурних змін у складі НПП за науковими ступенями та вченими званнями викладацького складу вищих навчальних закладів України (табл. 3).

Незважаючи на загальну тенденцію до зменшення основної кількості викладацького складу вищих навчальних закладів України, протягом всіх аналізованих періодів, можна простежити зростання частки як кандидатів та докторів наук, так і доцентів та професорів. Отже, статистичні дані засвідчують наявність висококваліфікованого академічного потенціалу вищої школи України.

В сучасних умовах достатній рівень фінансовоекономічної безпеки ВНЗ не може бути досягнутий лише за наявності високого науковопедагогічного та інтелектуального потенціалу, яким володіє Україна. Для забезпечення фінансовоекономічної безпеки вищої освіти необхідно активізувати взаємозв'язки з профільними роботодавцями, комерціалізувати результати наукової діяльності, розробити механізми довгострокового залучення фінансових благодійних внесків від випускників та інших донорів з метою створення фондів, запровадження нових фінансових інструментів управління університетами (зокрема використання грантів).

Список використаних джерел

1. Бондаренко О.О. Фінансовоекономічна безпека підприємства: теоретичний та практичний аспекти/ О.О. Бондаренко, В.А. Сухецький// Ефективна економіка. 2014. № 10. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1 &z=3580.

2. Мойсеєнко І.П. Управління фінансовоекономічною безпекою підприємства: навч. посібник / І.П.Мойсеєнко, О.М.Марченко. Львів, 2011. 380 с.

3. Столбов В.Ф. Особливості управління системою фінансовоекономічної безпеки будівельних підприємств / В.Ф. Столбов, Г.М.Шаповал // Комунальне господарство міст. Науковотехнічний збірник. 2013. №111. С. 103108.

4. Економічна безпека: навч. посіб. / За ред. З.С.Варналія. К.: Знання, 2009. 647 с.?

5. Гірняк В.В. Фінансовоекономічна безпека вищих навчальних закладів в умовах євроінтеграції вищої освіти України/ В.В. Гірняк, Н.І. Козьмук, О.В. Лук'янська// Глобальні та національні проблеми економіки. 2014. № 2. С. 10381042. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://globalnational.in.ua/archive/22014/02_2014.pdf.

6. Коврегін В.В. Механізми забезпечення економічної безпеки вищих навчальних закладів/ В.В.Коврегін // Теорія та практика державного управління. 2015. № 4 (51). С. 2027.

7. Макаровська Т.П. Економіка підприємства: Навчальний посібник. К.: МАУП, 2008 р. 384 с.

8. Стеців І.С. Економічна безпека ВНЗ: сутність та

можливості планування/ [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/old_jrn/

natural/ Vnulp/Menegment/2010_691/34.pdf.

9. Тюлєнєв Г.Д. Модель оцінювання економічної безпеки ВНЗ/ Г.Д. Тюлєнєв// Науковий вісник Полтавського університету економіки і торгівлі. № 2 (53). 2012. С. 274279.

10. Подзігун С.М. Фінансова безпека вищої освіти в Україні: проблеми та перспективи/ [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://dspace.udpu. org.ua:8080/jspui/bitstream/6789/2874/1 / Finansova%20bezpeka.pdf

11. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2014/15 навчального року. Статистичний бюлетень/ К.: Державний комітет статистики. 2015. 169 с.

12. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2013/14 навчального року. Статистичний бюлетень/ К.: Державний комітет статистики. 2014. 165 с.

13. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2012/13 навчального року. Статистичний бюлетень/ К.: Державний комітет статистики. 2013. 188 с.

14. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2011/12 навчального року. Статистичний бюлетень/ К.: Державний комітет статистики. 2012. 219 с.

15. Основні показники діяльності вищих навчальних закладів України на початок 2010/11 навчального року. Статистичний бюлетень/ К.: Державний комітет статистики. 2011. 207 с.

16. Совсун І. Нова модель фінансування вищої освіти повинна бути прозорою й ефективною у використанні бюджетних коштів // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://mon.gov.ua/usinovivni/novini/2016/03/15/ innasovsunnovamodelfinansuvannyavishhoyiosviti/.

17. Експерти обговорили реформу системи державного фінансування вищої освіти // [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://mon.gov.ua/usinovivni/ novini/201 6/04/1 5/ekspertiobgovorilireformusistemiderzhavnogofinansuvannyavishhoyiosviti/.

18. Тарасенко І.О. Проблеми фінансування вищої освіти в Україні в контексті забезпечення конкурентоспроможності / І.О. Тарасенко, Т.М. Нефедова // Вісник КНУТД. 2013. №4. С. 177 185.

Размещено на Allbest.ru