Основи оподаткування

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Університет митної справи та фінансів

Домашня контрольна робота

з дисципліни: «Основи оподаткування»

Студентки 4 курсу

групи ФК-14-3з

заочної форми навчання

галузь знань: «Економіка та підприємництво»

1. Загальні засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності в Україні

Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку встановлено у главі 1 розділу XIV Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі - Кодекс).

Відповідно до п. 291.3 ст. 291 Кодексу фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

Згідно з п.291.4 ст.291 Кодексу, до платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, належать фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1 500 000 гривень.

Дія цього підпункту не поширюється на фізичних осіб - підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи - підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку, якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.

Реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюють шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку (п. 299.1 та 299.2 ст. 299 Кодексу), які, зокрема, містять інформацію щодо декларованих платником видів господарської діяльності (пп. 8 п. 299.7 ст. 299 Кодексу).

Платник складає та подає у довільній формі заяву щодо зміни видів господарської діяльності (пп. 4 пп. 298.3.1 п. 298.3 ст. 298 Кодексу). Разом з тим, Кодексом не встановлено конкретний строк подання такої заяви.

Ставка єдиного податку встановлюється для платників єдиного податку першої - третьої групи (фізичні особи - підприємці) у розмірі 15 відсотків до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесеного до першої або другої групи та до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування (пп.2, пп.4 п.293.4. ст.293 Кодексу ).

Відповідно до п.293.6 ст. 293 Кодексу у разі здійснення платниками єдиного податку першої і другої груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності.

Необхідно зауважити, що пп. 291.5.1 п. 291.5 ст.291 Кодексу передбачено виключний перелік видів господарської діяльності, провадження яких призводить до припинення перебування платника на єдиному податку.

Платники єдиного податку зобов'язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми (пп. 5 п. 298.2.3 ст. 298 Кодексу), а у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності (пп. 7 п. 298.2.3 ст. 298 Кодексу).

Таким чином, Кодекс не містить обмежень для здійснення діяльності платниками єдиного податку другої групи згідно КВЕД 46.32 "Оптова торгівля м'ясом і м'ясними продуктами" та КВЕД 46.33 "Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами" при дотриманні інших умов перебування на спрощеній системі оподаткування, передбачених Кодексом.

Разом з цим, при здійсненні видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування або видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, фізичні особи платники єдиного податку другої групи зобов'язані сплати єдиний податок за ставкою 15% до доходу, отриманого від провадження такої діяльності, та перейти на загальну систему оподаткування з наступного податкового (звітного) періоду.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків і зборів (обов'язкових платежів) у формі єдиного податку та може застосовуватися на вибір суб'єкта підприємницької діяльності.

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності з урахуванням обмежень, встановлених статтею 2 цього Закону може застосовуватися такими суб'єктами підприємницької діяльності:

1) фізичними особами, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, у трудових відносинах з якими (включаючи членів їх сімей) протягом календарного року перебуває не більше 20 осіб та обсяг виручки яких від реалізації (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 2 млн. гривень;

2) юридичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності будь-якої організаційно-правової форми та форми власності (крім державної та комунальної), в яких за календарний рік середньооблікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб та обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за календарний рік не перевищує 4 млн. гривень.

Середньооблікова чисельність працюючих осіб у суб'єктів малого підприємництва, які обрали спрощену систему оподаткування, визначається за методикою, затвердженою органами державної статистики, з урахуванням усіх працівників, у тому числі тих, що працюють за цивільно-правовими договорами та за сумісництвом, а також працівників представництв, філій, відділень та інших відокремлених підрозділів в еквіваленті повної зайнятості, за винятком працівників, які знаходяться у відпустках у зв'язку з вагітністю та пологами та у відпустках по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Дія цього Закону не поширюється на:

1) довірчі товариства, страхові компанії, банки, ломбарди, інші фінансово-кредитні та небанківські фінансові установи;

2) суб'єктів підприємницької діяльності, у статутному фонді яких частка, що належить юридичним особам - учасникам та засновникам даних суб'єктів, які не є суб'єктами малого підприємництва, у сумі, що перевищує 25 відсотків;

3) суб'єктів підприємницької діяльності, які провадять діяльність у сфері грального бізнесу, здійснюють обмін іноземної валюти;

4) суб'єктів підприємницької діяльності, які є виробниками підакцизних товарів, здійснюють господарську діяльність, пов'язану з експортом, імпортом та оптовим продажем підакцизних товарів, оптовим продажем пально-мастильних матеріалів;

5) суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібний продаж паливно-мастильних матеріалів (крім роздрібного продажу мастильних матеріалів, фасованих фабричним способом в ємності до 20 літрів);

6) суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібний продаж тютюнових та лікеро-горілчаних виробів, крім слабоалкогольних напоїв;

7) суб'єктів підприємницької діяльності, які застосовують інший спосіб розрахунків за продукцію (товари, роботи, послуги), крім готівкового та безготівкового;

8) суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють спільну діяльність без створення юридичної особи, визначену пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств";

9) нерезидентів України;

10) реєстраторів цінних паперів, крім тих суб'єктів, які здійснюють діяльність виключно з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів і не займаються діяльністю, пов'язаною з наданням фінансових послуг;

11) суб'єктів підприємницької діяльності які надають в оренду житлові та нежитлові приміщення (споруди, будівлі) загальною площею, що перевищує - 150 кв. метрів;

12) суб'єктів підприємницької діяльності, які займаються видобутком дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння.

13) суб'єктів підприємницької діяльності, які випускають цінні папери власної емісії.

2. Єдиний податок

оподаткування підприємницький дохід фізичний

Єдиний податок (ЄП) -- податок, що сплачують суб'єкти господарської діяльності на спрощеній системі оподаткування, основний підприємницький податок. Первісно планувався та був єдиним відрахуванням, передбаченим у рамках спрощеної системи оподаткування, та поєднував у собі відрахування до місцевого податкового бюджету, Пенсійного фонду та Фонду соціального страхування. Зараз єдиний податок сплачується тільки до місцевого бюджету, а решта відрахувань включені до єдиного соціального внеску.

З 1 січня 2012 року єдиний податок перестав бути фіксованим відрахуванням, визначається у відсотковому співвідношенні та залежить від групи платника ЄП. З цього часу була відмінена 50% доплата ЄП за кожного найманого робітника.

Для підприємців 1 групи єдиний податок визначається як процент від прожиткового мінімуму, а для 2 групи -- від мінімальної заробітної плати, встановленої на січень поточного календарного року. Конкретна ставка єдиного податку встановлюється місцевими органами управління та залежить від видів діяльності, яку здійснює підприємець. Для 1 групи ставка єдиного податку становить до 10%, для 2 групи -- до 20%.

Підприємці 1 та 2 груп сплачують єдиний податок авансом до 20-го числа поточного місяця. Закон передбачає можливість сплатити єдиний податок авансом за весь звітний період.

Для підприємців та підприємств 3 групи єдиний податок визначається як процент від прибутку за звітний період. При цьому визначено такі розміри ставок: неплатники ПДВ - 5%, платники ПДВ - 3%.

Суб'єкти підприємницької діяльності 3 групи сплачують єдиний податок протягом 10 днів після крайнього терміну подання відповідної податкової декларації за звітний період (квартал).

З моменту появи в 1999 році єдиний податок для фізичних осіб - підприємців був фіксованим податком у розмірі від 20 грн до 200 грн. Як і зараз, конкретна ставка ЄП встановлювалася місцевими органами управління та залежала від видів діяльності. Юридичні особи на спрощеній системі сплачували 6% та 10% від прибутку за звітний період залежно від того, чи були вони платниками ПДВ.

Після надходження на розрахунковий рахунок податкової інспекції єдиний податок розподілявся в таких пропорціях: 43% залишалося в місцевому бюджеті, 42% йшли у Пенсійний фонд, 15% -- у фонд соціального страхування. Таким чином, один податок заміняв одразу 3 відрахування, що і пояснювало його назву.

Така структура податку проіснувала до 2010 року. До цього часу 42% навіть від максимальної ставки розміром 200 гривень давно відстали від обов'язкових відрахувань до Пенсійного фонду з мінімальної зарплати. У 2009 році підприємцям було рекомендовано добровільно доплачувати різницю, а з середини 2010 року обов'язковість доплати була закріплена законом. З цього часу єдиний податок перестав бути «єдиним». З 1 січня 2011 набрав чинності закон про єдиний соціальний внесок, який включав у себе всі відрахування до Пенсійного фонду. Сплата єдиного податку була зменшена до частини, яка відраховувалась до місцевого бюджету: 43%. У такому вигляді єдиний податок проіснував ще рік, доки не був реформований відповідно до останніх змін.

3. Специфіка єдиного податку як форми спрощення оподаткування суб'єктів підприємницької діяльності

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва (єдиний податок) введена Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва». Єдиний податок є альтернативним способом оподаткування, тобто запроваджується на противагу діючому порядку оподаткування.

Якщо платник вважає невигідним загальний порядок оподаткування, то він може за власним бажанням відмовитися від нього, перейшовши на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності (на сплату єдиного податку). Вона може застосовуватися поряд з діючою системою оподаткування, обліку та звітності, передбаченою законодавством, на вибір суб'єкта малого підприємництва.

На спрощену систему оподаткування, обліку та звітності можуть перейти не всі суб'єкти малого підприємництва, а лише:

- фізичні особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, враховуючи членів їх сімей, упродовж року перебуває не більше ніж 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. грн;

- юридичні особи -- суб'єкти підприємницької діяльності будь- якої організаційно-правової форми та форми власності, в яких за рік середньо-облікова чисельність працюючих не перевищує 50 осіб і обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 1 млн грн.

Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності на розрахунковий рахунок або (та) в касу за здійснення операцій з продажу продукції (товарів, робіт, послуг).

Суб'єкти підприємницької діяльності -- юридичні особи, які перейшли на спрощену систему оподаткування за єдиним податком, не мають права застосовувати інший спосіб розрахунків за відвантажену продукцію крім готівкового та безготівкового розрахунків коштами.

У разі здійснення операції з продажу основних фондів виручкою від реалізації вважається різниця між сумою, отриманою від реалізації цих фондів, та їх залишковою вартістю на момент продажу.

Суб'єкти малого підприємництва -- фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком, отримавши свідоцтво про сплату єдиного податку.

Ставка єдиного податку для суб'єктів малого підприємництва -- фізичних осіб установлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше ніж 20 грн та більш як 200 грн на місяць.

Якщо фізична особа -- суб'єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, то вона купує одне свідоцтво і сплачує єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки.

У разі коли фізична особа -- платник єдиного податку здійснює підприємницьку діяльність з використанням найманої праці або за участю у підприємницькій діяльності членів його сім'ї, ставка єдиного податку збільшується на 50 % за кожну особу.

Суб'єкт підприємницької діяльності -- фізична особа, яка сплачує єдиний податок, звільняється від обов'язку нарахування, відрахування та перерахування до державних цільових фондів зборів, пов'язаних з виплатою заробітної плати працівникам, які перебувають з ним у трудових відносинах, ураховуючи членів його сім'ї.

Суб'єкти підприємницької діяльності -- фізичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в таких розмірах:

- до місцевого бюджету -- 43 %;

- до Пенсійного фонду України -- 42 %;

- на обов'язкове соціальне страхування -- 15 % (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення -- 4 %) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, пов'язаних із народженням і похованням.

Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не зараховуються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах. Сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, враховуючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Суб'єкт підприємницької діяльності -- юридична особа, яка перейшла на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, самостійно обирає одну з таких ставок єдиного податку:

- 6 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) без урахування акцизного збору у разі сплати податку на додану вартість;

- 10 % суми виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), за винятком акцизного збору у разі внесення податку на додану вартість до складу єдиного податку.

Суб'єкти підприємницької діяльності -- юридичні особи сплачують єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку в таких розмірах:

- до Державного бюджету України -- 20 %;

- до місцевого бюджету -- 23 %;

- до Пенсійного фонду України -- 42 %;

- на обов'язкове соціальне страхування -- 15 % (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення -- 4 %) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, пов'язаних із народженням і похованням.

Для переходу на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єкт малого підприємництва подає письмову заяву до органу державної податкової служби за місцем державної реєстрації, де зазначає, яку ставку єдиного податку ним обрано.

Заява подається не пізніше ніж за 15 днів до початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) за умови сплати всіх установлених податків та обов'язкових платежів за попередній звітний (податковий) період.

Рішення про перехід на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності приймається один раз за календарний рік.

Орган державної податкової служби зобов'язаний упродовж 10 робочих днів видати безоплатно свідоцтво про право сплати єдиного податку або надати письмову мотивовану відмову.

Відмовитися від застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності і повернутися до раніше встановленої системи оподаткування суб'єкти малого підприємництва можуть з початку наступного звітного (податкового) періоду (кварталу) у разі подання відповідної заяви до органів державної податкової служби не пізніше ніж за 15 днів до закінчення попереднього звітного (податкового) періоду (кварталу).

Задача 1

Підприємство “Ватра” займається випуском та реалізацією товарів народного споживання

На підставі даних наведених у додатку 2 НЕОБХІДНО:

1. Визначити суму податкового зобов'язання та податкового кредиту, а також суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

2. Указати строки подання податкової звітності в ДПІ (декларація з податку на додану вартість) та строки сплати податку на додану вартість до бюджету. Відповідь аргументувати.

Примітка:

При визначенні податкового кредиту слід враховувати, що податкову накладну у всіх випадках оформлювали згідно з чинним законодавством.

1. Сума податкового кредиту = 14*20% = 2,8 тис. грн..

Сума податкового зобов'язання = 8178*20% = 1635,6 тис. грн..

Ціна = (20+15+7+5)+45% = 68,15 грн./од

68,15*120 = 8178 тис. грн..

Сума податку на додану вартість = 1635,6 - 2,8 = 1632,8 тис. грн..

2. Відповідно до п. 49.18 ст. 49 р. ІІ та ст. 203 р. V Податкового кодексу України податкові декларації, крім випадків, передбачених Податковим кодексом України, подаються за базовий звітний період, що дорівнює:

календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця;

календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу (півріччя).

Пунктом 57.1 ст. 57 р. ІІ та ст. 203 р. V Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого Податковим кодексом України для подання податкової декларації.

Тобто податкову декларацію за один місяць підприємство має подати з 1-го по 20 число наступного місяця, та оплатити з 20-го по 30 число тогож місяця коли подали декларацію

Задача 2

На підставі даних наведених у додатку 3 необхідно:

1. Обчислити суму податку на доходи фізичних осіб.

2. Указати строки сплати податку до бюджету. Відповідь аргументувати.

Нараховано за місяць:

- Заробітна плата - 2800грн.;

- Пенсія - 1620грн..

Податкові соціальні пільги: інвалід дитинства.

Строк виплати заробітної плати: 17 та 2 числа кожного місяця.

1. Податкова соціальна пільга до такої заробітної плати не застосовується, оскільки вона більша за граничний розмір доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу 2240 грн.

2. Нарахування на заробітну плату складуть 1162 грн.:

1. Рахуємо податок на доходи фізичних осіб: 2800*18% = 504 грн.

2. Рахуємо військовий збір: 2800*1,5% = 42 грн.

3. Рахуємо єдиний внесок: 2800*22% = 616 грн.

Утримання - 546 грн.

До виплати працівникові - 2254 грн.

3. Одночасно з поданням до банку документів на одержання коштів для виплати належних платникам податків доходів або одночасно з перерахуванням грошей на банківський (картковий) рахунок одержувача (пп. 168.1.2 ПК).

Список використаних джерел

1. Білецька Г.М. Гармонізація податкового законодавства: українські реалії: [монограф.] / Г.М. Білецька, М.В. Кармаліта, М.О. Куц та ін. - К.: Алерта, 2012. - 222 с.

2. Богдан Т. П. Стабілізаційна бюджетно-податкова політика та особливості її застосування в Україні [Текст] / Т. П. Богдан // Фінанси України. - 2012. - №7. - С.3-16.

3. Блискавка Т.В. Формування механізму фіскального регулювання інвестиційно-інноваційної діяльності в Україні / Т. В. Блискавка // Наукові праці НДФІ. - 2013. - № 4. - С.48-58.

4. Бюджетна і податкова система України у запитаннях і відповідях [Текст] : Навчальний посібник /М.І.Бондар, В.М.Опарін, О.М.Тимченко та ін.; передм. Т.І.Єфіменко. - Київ : ДННЕ "Акад.фін.управління, 2012. - 336 с.

5. Валовой внутренний продукт Украины. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://index.minfin.com.ua/index/gdp/

6. Виклюк М.І. Діагностика сучасного стану індикаторів розвитку податкової системи України / М.І. Виклюк, Ю.Є. Мостіпан // Фінансовий простір. - 2013. - № 3. - С. 14 - 22.

7. Горник В. Г. Бюджетно-податкова політика в стратегії забезпечення конкурентоспроможності держави [Текст] / В. Г. Горник // Економіка та держава. - 2011. - № 5. - С.120-122.

8. Гусак О.Ю. Особливості застосування податків на споживання в країнах Європейського союзу // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - 12.- С.26-31.

9. Демиденко Л. М. Розвиток теорії оподаткування вченими Заходу /Л.М. Демиденко // Фінанси України. - 2004. - № 5. - С. 111-117.

10. Доходи бюджету України - Ціна держави. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://cost.ua/budget/revenue/

11. Єдиний податок та збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності //Словник фінансово-правових термінів / за заг. ред. д. ю.н., проф. Л. К. Воронової. -- 2-е вид., переробл. і доповн. -- К.: Алерта, 2011--558 с.

Размещено на Allbest.ru