Реалізація регулятивного потенціалу податкових пільг в інноваційній діяльності підприємства

Джерело: [3]

Таблиця 2

Обсяг витрат у ВВП на інновації,%

При цьому вища за середню по країні частка підприємств із технологічними інноваціями була серед підприємств переробної промисловості, з постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря (по 15,6%), а також підприємств інформації та телекомунікації (10,6%); з нетехнологічними інноваціями - серед підприємств переробної промисловості, інформації та телекомунікації (по 11,1%), оптової торгівлі, крім торгівлі автотранспортними засобами та мотоциклами (9,1%).

У табл. 1 наведено розподіл підприємств, які вважали, що зазначені фактори суттєво впливали на їхнє рішення розвивати інноваційні проекти або стримували здійснення інноваційної діяльності упродовж 2012-2014 рр.

Для порівняння України з європейськими країнами у табл. 2 подано обсяг витрат у ВВП на інновації.

За результатами табл. 2 бачимо, що Україна має найнижчі показники витрат на інновації, винятком є Румунія.

Розподіл загального обсягу фінансування науково-технічних робіт в Україні за джерелами у 2015 р. представлений на рис. 2.

У 2012-2014 рр. витрати на інновації переважно здійснювались за рахунок власних коштів (понад 90% загального обсягу фінансування), кредитів (3,6%) та бюджетних коштів (2,6%).

Виходячи з цих даних, можна сказати, що інноваційна діяльність не отримує належної фінансової підтримки від держави та фінансується за рахунок власних коштів. Загальні показники інноваційної активності підприємств досить низькі, здебільшого через вагомі чинники, що перешкоджають інноваційній діяльності. Такий чинник, як відсутність державної підтримки або субсидій для інновацій, склав 2,8%, а незначний рівень надання податкових пільг дорівнює 2,1%. Зазначені показники свідчать про те, що недостатній рівень державної підтримки та недосконалий механізм податкового регулювання мають значення у розвитку інноваційної діяльності. Для розвитку інноваційної діяльності потрібно удосконалити механізм державного впливу на формування та стимулювання розвитку інноваційної діяльності.

Стимулююча інноваційна політика - це складне комплексне явище, яка складає елементи, з одного боку, національної макроеконо- мічної політики щодо створення сприятливого інноваційно-інвестиційного клімату, а з іншого - запровадження на державному рівні спеціальних стимулів інноваційних технологічних змін. Такий елемент державної інноваційної політики, як запровадження спеціальних стимулів інноваційних технологічних змін, реалізується такими заходами:

пряме державне фінансування інноваційних інвестицій щодо реалізації програм структурної перебудови економіки

- пряме державне фінансування інвестицій в розвиток наукової інфраструктури

- застосування системи податкових пільг за умови їх використання на інвестування інновацій

- запровадження статистичного обліку щодо обсягів і результатів використання інвестиційно- інноваційних податкових пільг

- введення в дію положення про дозвіл прискореної амортизації основних фондів підприємств [6].

Таким чином, надання податкових пільг входить до методів державного стимулювання інноваційної діяльності. Податкові пільги також є інструментом податкового регулювання.

Податкове регулювання є окремим проявом податкової політики, що регулює економічні процеси у суспільстві та має відношення і до інноваційної діяльності. Податкове регулювання - комплекс заходів у податковій сфері (зміна ставок оподаткування, надання податкових пільг, скасування певних видів податків тощо), за допомогою яких держава впливає на процес перерозподілу національного доходу на користь окремих класів, соціальних верств, а також на інвестиції, науково-технічний розвиток, економічне зростання тощо [7]. Основними завданнями податкового регулювання є регулювання попиту та пропозиції, вплив на темпи інфляційних процесів, формування раціональної галузевої інфраструктури, стимулювання інвестиційних процесів, формування раціонального співвідношення між накопиченням і споживанням, підтримка інноваційної діяльності [8].

Податкове регулювання не може існувати без інструментів та важелів, за допомогою яких здійснюється його діяльність, а також які складають основу його механізму. Тому податкове регулювання у всіх його проявах реалізується на практиці шляхом застосування спеціальних засобів податкової політики, тобто інструментів податкового регулювання. Під інструментом податкового регулювання пропонується розуміти сукупність норм податкового законодавства, що забезпечують вплив держави на економічну поведінку платника податків через його економічні інтереси з метою досягнення певного економічного або соціального результату.

Рис. 2. Розподіл загального обсягу фінансування наукових та науково-технічних робіт в Україні за джерелами у 2015 р.,%

Джерело: [5]

Застосування податкових пільг відноситься до інструментів стимулюючого напряму впливу. Використання таких інструментів дає змогу знизити податкове навантаження на відповідних суб'єктів оподаткування, зменшуючи тим самим непродуктивне вилучення їх фінансових ресурсів, а також створює зацікавленість платників виконувати дії, які є пріоритетними з боку суспільних інтересів.

Податкові пільги є особливим інструментом податного регулювання, який варто розглядати окремо, адже податкова пільга є скоріше винятком із загальних правил податкового законодавства, який надає платнику податків можливість зменшити суму податку або звільняє його від виконання окремих обов'язків і правил, пов'язаних із податковим законодавством [9].

Податкові пільги мають свої характерні ознаки, які і відрізняють їх від інших інструментів.

Обмежена сфера застосування. Податкова пільга - це один з елементів податку як економічної категорії. Кожна з податкових пільг відповідає тільки конкретному податку, при цьому сфера її застосування обмежується виключно тим податком або збором, в механізм якого вона вбудована.

Стимулююча спрямованість.

На відміну від інших інструментів податкового регулювання, податкові пільги спрямовані виключно на стимулювання або підтримку платників шляхом зменшення їх податкових зобов'язань чи створення інших, більш привілейованих порівняно з іншими платниками, умов оподаткування.

Мобільність. Податкові пільги дають змогу досить оперативно коригувати умови оподаткування з метою забезпечення ефективної реалізації регулюючої функції податків, тобто вони можуть розглядатися як регулюючий податковий механізм тактичного характеру [10].

Сукупність цих ознак податкових і пільг як інструмента податкового регулювання свідчить про те, що податкові пільги мають регулятивний потенціал.

В економічних науках поняття «потенціал» означає сукупність всіх наявних засобів, можливостей, ресурсів, продуктивних сил тощо, що можуть бути використані в якій-небудь галузі, ділянці, сфері для вирішення якого-небудь завдання, досягнення певної мети [11]. Регулятивний потенціал пільгового оподаткування виражається у тому, наскільки повно та ефективно податкові пільги можуть виступати у ролі інструмента реалізації регулятивної функції податків, реалізації їх можливостей заради досягнення завдань процесів регулювання. Регулятивний потенціал пільгового оподаткування - це можливість регулювання та міра регулюючого впливу на певний економічний процес, зокрема на стимулювання інноваційної діяльності підприємства.

Пільгове оподаткування є одним з основних інструментів, що використовують національні уряди для створення економічних стимулів у міжнародній податковій конкуренції. На противагу податковим ставкам, податкові пільги мають довгостроковий ефект, а саме зменшують податкове навантаження на прибуток протягом строку їх дії [12].

Одним із аспектів державного регулювання інноваційної діяльності є встановлення пільгового оподаткування суб'єктів інноваційної діяльності.

В Законі України «Про інноваційну діяльність» виключені статті, які стосуються особливостей оподаткування інноваційної діяльності. Пільги у сфері науково-технічної та інноваційної діяльності, визначені Законами «Про спеціальний режим інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків», норми щодо пільг з оподаткування, передбачені Законом України «Про інноваційну діяльність», з 1 січня 2003 року розповсюджуються на суб'єктів інноваційної діяльності, інноваційні проекти, відповідним чином

кошти організацій державного сектору 2,8%

кошти організацій сектору вищої освіти 0,04%

кошти організацій підприємницького сектору 17,2%

кошти приватних некомерційних організацій 0,00%

зареєстровані центральним органом виконавчої влади з питань інноваційної діяльності.

Стан пільгового оподаткування інноваційної діяльності в Україні потребує розвитку. В українському законодавстві, хоча і присутні законодавчі акти, які регулюють інноваційну діяльність, цілісної і доробленої стратегії науково-технічного розвитку немає. Потрібно розглянути можливість запозичення досвіду країн, які активно впроваджують податкові пільги у стимулюванні інноваційної діяльності.

Інноваційна спроможність та технологічна готовність є невід'ємними складовими конкурентоспроможності національної економіки в сучасних умовах. У подальшому роль інновацій у забезпеченні конкурентоспроможності буде тільки зростати, оскільки буде змінюватися структура світового промислового виробництва на користь високотехнологічних галузей.

Для того щоб ефективно використовувати наявний потенціал інноваційного розвитку економіки України, необхідно вдосконалити систему стимулювання й активізації інноваційної діяльності підприємств. Для цього потрібно забезпечення високого рівня регулятивного потенціалу пільгового оподаткування.

Висновки

Таким чином, автором статті було обґрунтовано важливість реалізації регулятивного потенціалу пільгового оподаткування в інноваційній діяльності.

В Україні показники рівня інноваційної активності низькі порівняно з іншими країнами. Причинами є недостатня державна підтримка, наукові та науково-технічні розробки фінансуються здебільшого власними коштами. Також одними із чинників, що перешкоджають інноваційній діяльності, стали недостатнє надання державних субсидій та податкових пільг.

Пільги дійсно можуть стати способом стимулювання інноваційної діяльності. Застосування пільгового оподаткування є одним із стимулюючих заходів державної інноваційної політики. Також податкові пільги є інструментом податкового регулювання та мають таку важливу ознаку, як стимулююча спрямованість.

Виходячи з вищесказаного, можна стверджувати, що податкові пільги мають регулятивний потенціал, який полягає у реалізації всіх наявних можливостей податкових пільг під час досягнення завдань регулювання. Реалізація регулятивного потенціалу податкових пільг є важливою в інноваційній діяльності, оскільки стан інноваційного розвитку є низьким, інноваційна діяльність потребує підтримки і стимулювання.

Тому для підвищення рівня інноваційної активності доцільно переглянути і доробити систему пільгового оподаткування інноваційної діяльності для максимальної реалізації його регулятивного потенціалу.

Список використаних джерел

1. The Global Innovation Index 2016 [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: https://www.globalinnovationindex.org/ gii-2016-report.

2. Сайт Державної статистичної служби України [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://www.ukrstat.gov.ua.

3. Інноваційний менеджмент: теорія і практика в умовах трансформації економіки: [навч. посіб.] / [В.І. Захарченко, Н.М. Корсікова, М.М. Меркулов]. -- К.: Центр учбової літератури. -- 2012. -- 448 с.

4. Gross domestic expenditure on R&D (GERD) [Електронний ресурс]. -- Режим доступу: http://ec.europa.eu/eurostat/tgm/ table.do?tab=table&init=1&language=en&pcode=t2020_20&plugin=1.

5. Крисоватий А.І. Теоретико-організаційні домінанти та практика реалізації податкової політики в Україні: [монографія] / А.І. Крисоватий. -- Тернопіль: Картбланш. -- 2005. -- 371 с.

6. Економічна енциклопедія: у 3 т. -- К.: Академія. -- 2001. -- Т. 2. -- 2001. -- 770 с.

7. Іванов Ю.Б. Регулятивний потенціал податкової системи України: [монографія] / за заг. ред. Ю.Б. Іванова. -- Х.: ХНЕУ. - 2009. - 400 с.

8. Майбуров И.А. Сущность и классификация налоговых льгот / И.А. Майбуров // Налогообложение: проблемы науки и практики - 2008. - Х.: ИД «ИНЖЭК». - 2008. - С. 93-112.

9. Податкова політика: теорія, методологія, інструментарій: [навчальний посібник] / за ред. Ю.Б. Іванова, А.І. Майбу- рова. - Х.: ВД «ІНЖЕК». - 2010. - 492 с.

10. Економічна енциклопедія / [редкол.: С.В. Мочерний та ін.]. - К.: Видавничий центр «Академія», 2002. - 952 с.

11. Ворсовський О.Л. Теоретико-методологічні основи інвестиційного потенціалу підприємства / О.Л. Ворсовський // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - № 15. - С. 8-11.

12. Соколовська А.М. Податкова система держави: теорія і практика становлення / А.М. Соколовська. - К.: Знання- прес. - 2004. - 241 с.

Размещено на Allbest.ru