Управління фінансовими ризиками

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сутність і класифікація фінансових ризиків

1.1 Поняття фінансового ризику

1.2 Класифікації фінансових ризиків

2. Управління фінансовими ризиками

2.1 Методи управління фінансовими ризиками

2.2 Шляхи зниження фінансових ризиків

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

В умовах ринкових відносин, при наявності конкуренції і непередбачуваних ситуацій, господарська, виробнича або комерційна діяльність неможлива без ризиків. Виникаючі в управлінській діяльності несподівані ситуації нерідко вимагають термінових і часто неординарних дій, пов'язаних з ризиком. Багато управлінських рішення доводиться приймати в умовах певної невизначеності, коли необхідно вибрати напрямок дій з будь-яких альтернатив, наступ жодної з яких не можна передбачити з упевненістю. Такі рішення пов'язані з ризиком, тобто можливими відхиленнями в ту чи іншу сторону в порівнянні з середньо-очікуваними прогнозованими результатами. Все залежить від інформації, що надходить. У першому випадку вона більш певна, у другому - слабо сигналізує про небезпеку, що насувається.

Дуже важливо не ігнорувати сигнали, а посилити спостереження за ходом подій. Існування ризику і неминучі в ході розвитку зміни його ступеня виступають постійним і сильнодіючим фактором руху підприємницької сфери економіки. Ризики властиві абсолютно будь-якого типу господарської діяльності.

У сучасних ринкових умовах важлива роль відводиться регулюванню фінансових ризиків. Найважливішим способом подолання або мінімізацією ризиків служить їх регулювання. Необхідність мінімізації фінансових ризиків визначається зростанням конкуренції; розвитком різних галузей; зростанням конкурентоспроможності між підприємствами; переорієнтації принципів роботи підприємств на аналіз і оцінку різноманітних зовнішніх і внутрішніх факторів, що впливають на ефективність їх діяльності; виникаючими фінансовими кризами.

1. Сутність і класифікація фінансових ризиків

1.1 Поняття фінансового ризику

Ризик - це дія навмання без повної впевненості в успіху. Його не можна уникнути ні при одному виді ділової активності. Він присутній в рішеннях помістити гроші в банк, купити акції або інші цінні папери, видати позику або вкласти кошти в нове виробництво. Використання новаторських ідей і технологій завжди пов'язане з великим ризиком. Спроби ухилитися від нього здатні зупинити прогрес і розвиток суспільства. Без нього не можна отримати прибуток, що є свого роду платою за ризик.

На сьогодні немає однозначного розуміння сутності ризику. Це пояснюється, зокрема, багато-аспектнітю цього явища, частим ігноруванням його нашим господарським законодавством у реальній економічній практиці й управлінській діяльності. Крім того, ризик - це складне явище, що має безліч незбіжних, а іноді протилежних реальних основ. Це обумовлює можливість існування кількох визначень понять ризику з різних точок зору [1].

Категорія ризику використовується багатьма науками, при цьому кожна з них має власні цілі і методи дослідження ризику.

Тлумачний словник Ожегова С.І. трактує ризик: як «можливість небезпечності» або «дія на удачу в надії на щасливий результат», що вказує на дві сторони ризику: небезпека і позитивний результат.

В економічній літературі зустрічається кілька понять фінансового ризику:

1. Фінансовий ризик - потенційна, чисельна вимірна можливість втрати. Поняттям ризику характеризується невизначеністю, яка пов'язана з можливістю виникнення в ході реалізації проекту несприятливих ситуації і наслідків.

2. Фінансовий ризик - ймовірність виникнення втрат, збитків, що зв'язано недоотримання планованих доходів, прибутку.

3. Фінансовий ризик - це невизначеність фінансових результатів в майбутньому.

4. J.P. Morgan визначає фінансовий ризик як ступінь невизначеності отримання майбутніх чистих доходів.

5. Фінансовий ризик - шанс несприятливого результату, небезпека, загроза втрат.

6. Фінансовий ризик - ймовірність втрати цінностей (фінансових, матеріальних товарних ресурсів) в результаті діяльності, якщо обстановка і умови проведення діяльності будуть змінюватися в напрямку, відмінному від передбаченого планами і розрахунками.

Фактори ризику особливо збільшуються в періоди нестабільного стану економіки, який супроводжується інфляційними процесами, падінням курсу національної грошової одиниці.

Отже, невід'ємними факторами ризику є невизначеність, ймовірність і дія. Невизначеність є об'єктивною формою існування економічної діяльності. Її суть в тому, що економічна діяльність здійснюється в умовах неоднозначності перебігу реальних соціально-економічних процесів, розмаїття способів і варіантів розвитку економічної системи, різноманіття можливих станів і ситуації реалізації рішення. Практично в момент прийняття рішення неможливо отримати повні і точні відомості про варіанти реалізації рішення, про всі діючі або потенційно можливі прояви внутрішніх або зовнішніх факторів, що впливають на результат.

Важлива роль належить вивченню другої сторони ризику - ймовірності. В її основу лягла теорія ймовірностей, відкрита французькими математиками Блез Паскаль і П'єром де Ферма в 17 столітті [3]. Використовуючи теорію ймовірностей вони, вперше змогли в ситуації з неоднозначно визначеним результатом приймати рішення і передбачити майбутнє за допомогою чисел.

Автори, що досліджують ймовірність, виділяють суб'єктивну і об'єктивну ймовірність.

Третьою стороною ризику є те, що ризик виступає результатом будь-якої діяльності. Комерційна структура, вибираючи стратегію розвитку та шляхи осягнення цілей, спирається на процес планування та прогнозування, заснованих на методах обліку та управління ризиком, що виникають в процесі здійснення комерційної діяльності.

Залежно від часу, місця і зовнішніх умов після виникнення ризикової події можливі три різних результату для суб'єкта, залученого в це явище або процес: збитки (збиток, програш); прибуток (вигода, виграш); відсутність результату (немає ні прибутку, ні збитків) [1].

Специфіка економічного аспекту ризику пов'язана з тим, що ризик, не дивлячись на очікуваний фінансовий виграш, ототожнюється з можливим матеріальним збитком, викликаним реалізацією обраного господарського, організаційного або технічного рішення, і/або несприятливим впливом навколишнього середовища.

1.2 Класифікації фінансових ризиків

Під класифікацією розуміють систему супідрядних понять будь-якої галузі знання чи діяльності людини, використовувану як засіб для встановлення зв'язків між цими поняттями. Таким чином, класифікація ризиків означає систематизацію безлічі ризиків на підставі будь-яких ознак і критеріїв, що дозволяють об'єднати підмножини ризиків в загальні поняття. Науково обґрунтована класифікація ризику взаємодіє чіткому визначенню місця кожного ризику в загальній системі і створює потенційні можливості для ефективного застосування відповідних методів, прийомів управління ризиками [7].

У всьому різноманітті фінансових ризиків зазвичай виділяють дотримуюся основних видів фінансових ризиків: кредитний ризик; операційний ризик; ризик незбалансованої ліквідності; ринковий ризик; ризик бізнес-події.

Звичайно цей поділ є умовним, а види ризиків взаємопов'язані. Але ця класифікація видається розумною, оскільки для оцінки і управління різними ризиками застосовуються різні методи. Так управління операційними ризиками і ризиком ліквідності в значній мірі носять характер проблеми, розв'язуваної побудовою правильної організаційної процедури з опорою на знання експертів.

До інших важливих видів фінансового ризику відносять: інфляційний ризик; валютний ризик; політичний ризик; ризик зловживань; процентний ризик; ризик недоотримання прибутку; ризик неплатоспроможності.

Перевагою вищенаведеної класифікації є те, що в цю систему включені як ризики, що виникають всередині підприємства, так і ризики, що зароджуються поза підприємством і впливають на його діяльність.

Також можна відзначити класифікацію, запропоновану Шереметом А.Д. і Щербакової Г.Н., переваго якої є створення певної системи ризиків, що включає окремі різновиди ризику, а за основу прийнято поділ ризиків на зовнішні і внутрішні. Це дозволяє розділити ризики, що виникають поза підприємством, і що роблять вплив на його діяльність, що виникають всередині підприємства, в процесі ведення ним своєї діяльності. Це корінна відмінність двох класів ризиків визначає ставлення до них з боку підприємств, способи контролю і можливості управління [9].

Розглядаючи різні класифікації фінансових ризиків, на нашу думку, можна виділити наступні конкретні фінансові ризики: інвестиційний ризик, інфляційний ризик, дефляційний ризик, процентний ризик, депозитний ризик, валютний ризик, кредитний ризик, податковий ризик, біржовий ризик. У таблиці 1.1 представлені конкретні фінансові ризики і приклади їх прояви [2].

Таблиця 1.1.

Фінансові ризики і їх поява

Аналіз фінансових ризиків різних рівнів дозволяє зробити висновок про те, що конкретні ризики при неправильному управлінні ними можуть привести підприємство до втрати платоспроможності і зниження фінансової стійкості. Високі темпи зростання інфляції, збільшення дебіторської заборгованості в результаті впливу кредитного ризику, несприятлива зміна валютного курсу, збільшення податкових ставок і інше, можуть привести підприємство не тільки до тимчасової неплатоспроможності, а й до хронічної, що призводить до зниження фінансової стійкості.

фінансовий ризик витрати

2. Управління фінансовими ризиками

2.1 Методи управління фінансовими ризиками

Використовуються такі методи управління фінансовими ризиками:

1. Планування, яке здійснюється за основними фінансовими та натуральними показниками. При цьому складається три основи фінансового бюджету: бюджет доходів і витрат, бюджет руху грошових коштів і бюджет по балансовому листу. Фінансові показники та відповідальність за їх досягнення або дотримання покладається на центри фінансової відповідальності. При фінансовому плануванні на середньо- і довгострокову перспективу складається декілька варіантів бюджетів.

2. Контроль за фінансовими показниками покладено на фінансового директора. Контроль здійснюється в постійному режимі.

3. Здійснюється побудова прогнозної статистичної моделі, мета якої - передбачення можливого банкрутства, і динамічної моделі, мета якої - вимір прибутку. Дані моделі засновані на прогнозах бюджету по балансовому листу і бюджеті про доходи та витрати.

4. Відбувається оптимізація документообігу, в тому числі і щодо фінансових показників.

5. Аналіз фінансової діяльності є надзвичайно важливим напрямом виявлення ступеня фінансового ризику для прийняття управлінського рішення [5].

Використовують наступні методи кількісного аналізу фінансового ризику:

- статистичний;

- аналіз доцільності витрат;

- метод експертних оцінок;

При цьому використовуються наступні методичні підходи до обліку затрат в системі управління фінансовими ризиками:

- система обліку витрат висловлює певний взаємозв'язок прийомів і способів узагальнення інформації по їх складу, змісту, призначенню, місць виникнення та центрів відповідальності в залежності від рівня управління;

- з метою організації планування та нормування витрат раціональним є використання системи бюджетів: фонду оплати праці, матеріальних витрат, амортизації та інших;

- застосування методу нормативного визначення витрат.

Аналіз доцільності витрат орієнтований на встановлення потенційних зон фінансового ризику. Надмірні витрати можуть бути викликані одним з чотирьох основних факторів або їх комбінацією:

- первісна недооцінка вартості;

- зміна меж проектування;

- різниця в продуктивності;

- збільшення первісної вартості.

Застосовуються як загальні математичні методи оцінки фінансового ризику, так і експертні оцінки фінансових менеджерів [4].

1.2 Шляхи зниження фінансових ризиків

Для управління фінансовими ризиками в сучасній системі управління підприємствам слід розробити комплексний документ - Політику управління основними фінансовими ризиками. При її розробці слід врахувати специфіку роботи підприємства і необхідний рівень клас класифікації і деталізації фінансових ризиків. У політиці слід прописати методику і терміни розрахунку всіх необхідних ризиків, назначити відповідальних співробітників і користувачів. У даній Політиці окрему увагу слід приділити оцінці сукупного ступеня фінансового ризику.

В рамках Політики слід розробити Положення про регулювання фінансових ризиків, в якому потрібно дати поняття необхідним видам ризику.

Слід почати здійснювати стратегічне планування і пов'язати його з поточним плануванням. Проблема багатьох підприємств полягає в неможливості достовірного прогнозування їх фінансово-економічних показників, відносин з постачальниками і клієнтами, ділової репутації, які в кінцевому підсумку впливають на їх вартість і рівень фінансових ризиків.

Дослідження проблеми обліку фінансових ризиків при стратегічному плануванні дозволяє запропонувати підприємствам наступний основний алгоритм (рис. 2.1) [10].

Рис. 2.1. Алгоритм проведеного комплексного дослідження фінансових ризиків через формування стратегії

Сприятлива обстановка на ринку посприяє вирішенню головного стратегічного завдання, що полягає в підвищенні прибутковості підприємства. Спрощена схема реалізації стратегії може бути представлена як:

Збереження сприятливої цінової кон'юнктури на ринку збільшить ймовірність підвищення частки експорту в обсязі продажів підприємств. Для підтримки конкурентоспроможності підприємства йде на більш вигідні умови для покупця в області кредитування, в першу чергу, збільшення терміну надання кредиту. Дана тенденція негативно позначається на структурі активів і призводить до підвищення ризику накопичення дебіторської заборгованості, яка може бути оптимізована за умови кращої якості продукції, одержуваної в результаті здійснення проектів.

Підвищення рентабельності підприємств дозволить знизити ступінь впливу таких ризиків, як зростання вартості капіталу і ризик банкрутства, оцінка яких безпосередньо залежить від даного показника. Повністю оптимізувати ризик банкрутства не вдасться, але ймовірність його значно знизиться [6].

Частина необоротних і оборотних активів підприємств може фінансуватися за рахунок позикових коштів, що зумовлює використання ре-резерву, пов'язаних з ризиком неправильної структури капіталу, тобто підприємству:

1) Слід переглядати економічні відносини зі своїми покупцями і замовниками та закривати обсяги дебіторської заборгованості;

2) Оптимізувати товарно-матеріальні цінності;

3) Страхування. Підприємствам необхідно розширювати співпрацю зі страховими компаніями. Це пов'язано з тим, що частина ризиків можна бути передбачена страховими організаціями, які мають значний досвід в даній сфері і використовують власні моделі управління фінансовими ризиками.

4. На підприємствах слід ввести суворе лімітування і нормування більшості витрат.

5. На підприємстві слід поетапно впроваджувати комплексний факторний фінансовий аналіз. Почати слід з аналізу фінансового стану і фінансових результатів.

6. Слід постійно підвищувати рівень компетенції і знань ризиків в області регулювання, контролю і управління фінансовими ризиками.

7. Необхідно, щоб співробітники підприємства, що займаються управлінням фінансових ризиків, брали безпосередню участь в роботі інших підрозділів, в плануванні і стратегічному управлінні підприємства.

Все це дозволить мінімізувати рівень фінансових ризиків підприємств, створить додаткові конкурентні переваги для них, дозволить приймати ефективні рішення, розвиватися і розширюватися.

Ефективність запропонованих рекомендацій з управління фінансовим ризиками буде полягати в наступному [6].

Таким чином, були розглянуті основні методи зниження фінансових ризиків. Розробка цих заходів повинна стати найважливішим компонентом стратегії розвитку розглянутого підприємства в області ризику. Всі перераховані вище методи зменшення або відходу від фінансових ризиків мають безліч варіацій, що використовуються в залежності від конкретної ситуації та поточних особливостей підприємств. Це буде сприяти реалізації класичної схеми управлінського процесу: аналіз і оцінка - планування - формування регулюючого впливу - облік і контроль. Все це дозволить створити ефективну організаційну систему управління фінансовими ризиками.

Висновки

Діяльність підприємств на сучасних ринках часто тягне за собою виникнення різних видів ризику. Тому проблема управління ризиковими ситуаціями в ринкових умовах займає одне з центральних місць у сучасній теорії і практиці фінансового менеджменту.

У фінансовому менеджменті існують різні визначення цього поняття.

Різним підприємствам відповідає свій певний фінансовий ризик або комплекс ризиків, який включає в себе різні види ризиків, що залежать від специфіки їх діяльності.

Ризик нерозривно пов'язаний з діяльністю підприємства, незалежно від того, чи є вона активною чи пасивною.

Можливість виникнення ризику пов'язано як із сукупністю факторів, що впливають на нього, так і з організацією системи обліку показників, які суттєво впливають на його виникнення.

Ризикованість бізнесу є об'єктивним фактором, який не може бути повністю усунутий в процесі поточної діяльності. Для ефективного управління ризиками необхідно адекватне структурування, класифікація і ранжування банківських ризиків.

Управління фінансовими ризиками - багатоступенева структурована система впливу на дані ризики і економічні і фінансові відносини, що виникають в процесі цього впливу. Система ризик-менеджменту - життєва необхідна, як елемент бізнесу.

Головна мета ризик-менеджменту - мінімізації всіх ризиків і можливості керувати ними. Ризик-менеджмент повинен забезпечувати: надійне управління основними видами ризиків в умовах різкого збільшення обсягів пороблених операцій і змін зовнішнього середовища; технологічність і оперативність процедур ризик-менеджменту, що забезпечує малий час реакції на запити контрагентів; можливість оцінки ефективності операцій з урахуванням пов'язаних з ними ризиків.

Список використаної літератури

1. Васюренко О.В. Ризик як складова економічних процесів // Фінанси України. - 2005. - № 7. - С.68-74

2. Грачов В. Класифікація ризиків та управління ними // Фінанси України. - 2002. - № 10. - C. 56-60

3. Гришова І.Ю. Економічна сутність фінансових ризиків у підприємстві // Економіка АПК. - 2005. - № 7. - С.83-86

4. Гріщенко А.О. Експертний метод оцінки фінансових ризиків / А.О. Гріщенко. // Науково-технічний збірник «Комунальне господарство міст». - 2012. - №106. - С. 304-313.

5. Добрынь С.В. Анализ факторов, влияющих на развитие кооперационных связей предприятия / С.В. Добринь // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. праць. -2006. - №211. - С. 781-788.

6. Донець Л.І. Економічні ризики та методи їх вимірювання: навч. посібник / Л.І. Донець. - К.: Центр навчальної літератури , 2006. - 312с.

7. Кожухівський А.Д. Експертний метод моделювання профілю ризиків / А.Д. Кожухівський, В.О. Занора, А.І. Боркун, Ю.М. Пальоний, Т.А. Пальона. // Математичне моделювання та обчислювальні методи, управління проектами. - 2009. - №3. - С.31-35.

8. Колпаков В.М. Теория и практика принятия управленческих решений: учеб. пособие / В.М. Колпаков - [2-е изд., перераб. и доп.]. - К.: МАУП, 2004. - 504с.

9. Назарова Г.В. Організаційні структури управління корпораціями: монографія / Г.В. Назарова. - [2 вид., доп. і перероб.]. - Х.: ВД «ІНЖЕК», 2004. - 420с.

10. Мізюк Б.М. Фінансовий механізм управління ризиками підприємств // Фінанси України. - 2003. - № 11. - C. 66-72

Размещено на Allbest.ru