Методичні аспекти здійснення санації промислових підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

Хмельницький національний університет

МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ЗДІЙСНЕННЯ САНАЦІЇ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

Карвацка Н.С.

Анотація

Автором запропоновано здійснювати процес оздоровлення промислових підприємств шляхом послідовного виконання трьох етапів; кожен етап має свою мету та передбачає здійснення відповідних заходів, які обґрунтовані автором за критеріями доцільності та можливості здійснення у певний момент часу.

Ключові слова: санація, механізм, етапи оздоровлення.

Постановка проблеми

Нещодавно економіка нашої країни набула статусу ринкової і на даний момент знаходиться у фазі економічного зростання. Однак значна частина вітчизняних підприємств все ще знаходяться під впливом наслідків глибокої економічної кризи, оскільки значним залишається відсоток підприємств, які працюють збитково (2005 р. - 33,3 %) [1]. Промислові підприємства не в змозі самостійно подолати негативні тенденції накопичення непокритих збитків минулих років, відсоток підприємств, що працюють збитково у промисловості є одним із найвищих порівняно з іншими видами економічної діяльності [1]. Загроза банкрутства є реальністю, з якою не можуть чи не хочуть боротись значна частина промислових підприємств. Продовжуючи свою діяльність, без радикальних змін під наглядом професіоналів, вони тільки збільшують величину непокритого збитку „проїдаючи” власні активи та стримуючи таким чином економічне зростання країни. Вирішення даної проблеми можливе тільки за умови застосування санаційної процедури, яка дасть можливість відновити ефективну діяльність підприємств. Розробка науково обґрунтованих методів та механізмів оздоровлення підприємств залишається значною та важливою проблемою.

Аналіз останніх досліджень та публікацій

Санація підприємства є категорією, яка досліджується економічними науками як оздоровчий процес і юридичними - як судова процедура. Економісти більшу увагу приділяють дослідженню заходів оздоровлення підприємств, методикам оцінки фінансового стану та прогнозування банкрутства. Юридичний напрямок спрямований на вдосконалення нормативно-законодавчої бази процесу.

У роботі [2] ми зазначили, що вітчизняні вчені-економісти розглядають процес оздоровлення в основному з позицій, які відображені у „класичній моделі” (Терещенко О.А., Мозенков О.В., Салила С.Я та інші), що запозичена закордоном. Проведені дослідження [3;4] показали необхідність розробки дієвого організаційно-економічного механізму санації вітчизняних підприємств, концептуальні засади якого і були відображені у [2]. Проте, вважаємо, що процес реалізації заходів оздоровлення українських промислових підприємств ще не отримав адекватного висвітлення та наукового аналізу в економічній літературі.

Постановка завдання

Метою даної статті є розробка ефективного механізму реалізації санаційних заходів, вибір та обґрунтування методів оздоровлення промислових підприємств.

Виклад основного матеріалу

В процесі формування організаційно-економічного механізму фінансової санації у роботі [2] ми запропонували розглядати процес реалізації оздоровчих заходів як гнучку систему, яка потребує постійного контролю та корегування. Поряд з цим процес здійснення санації було представлено нами у вигляді виконання певних етапів оздоровлення підприємства:

1. Етап виживання

2. Етап забезпечення прибутковості

3. Етап економічного росту

Продовжуючи дослідження розглянемо детальніше сутність запропонованих етапів. Кожен етап має свою мету та передбачає здійснення відповідних заходів, які будуть обґрунтовані нами за критеріями доцільності та можливості здійснення у певний момент часу (рис 1).

Рис. 1 Етапи, завдання, інструментарій та контроль в процесі оздоровлення підприємства

Етап виживання підприємства передбачає виконання негайних заходів фінансової стабілізації підприємства, основною метою яких є відновлення ліквідності та платоспроможності підприємства у короткостроковому періоді.

Управління платоспроможністю є важливою частиною фінансової роботи на підприємстві, яка спрямована на регулювання потоків платежів, підтримку необхідної ліквідності активів та ефективне використання тимчасово вільних грошових коштів. Мистецтво управління платоспроможністю полягає в тому, щоб тримати на рахунках тільки мінімально-необхідну суму кошів, а іншу частину - у швидкореалізуємих активах, так як грошові кошти без руху піддаються інфляції [5, с.29]. Однак фінансова криза змінює пріоритети у зворотному напрямку, тобто основною задачею управління платоспроможністю стає негайне акумулювання грошових коштів, що необхідні для погашення короткострокових зобов'язань підприємства. Тому до першого етапу було віднесено найбільш оперативні заходи, без виконання яких, у більшості випадків неможливе саме оздоровлення підприємства. На даному етапі зусилля, головним чином, повинні бути спрямовані на пошук та залучення внутрішніх резервів відновлення платоспроможності, які слугуватимуть підґрунтям, базою для здійснення основного процесу, це: створення служби контролінгу, удосконалення чи розробка платіжного календаря, санація балансу підприємства.

Створення служби контролінгу дозволить сформувати аналітичний центр на підприємстві, який буде здійснювати оцінку інформації, отриманої в результаті діагностики діяльності, представляти її у найбільш зручному форматі, надавати керівництву підприємства рекомендації стосовно вибору інструментарію та окреслювати напрямки майбутніх змін. Розробка платіжного календаря повинна бути першим кроком для створення ефективного механізму управління платоспроможністю підприємства. І, на кінець, cанація балансу дозволить звільнитись від „зайвого баласту”, а саме механізмом передбачено: активізація збутової політики; досягнення „мирової” із кредиторами; рефінансування дебіторської заборгованості; покращення структури балансу, за допомогою формального покриття непокритих збитків, тощо.

Підсумком етапу „виживання” має бути оцінка ступеня досягнення його цілей та ефективності санаційних заходів.

Визначальною ознакою ефективності є необхідність досягнення мети виробничо-господарської діяльності підприємства з меншими витратами суспільної праці чи часу. Мета першого етапу організаційно-економічного механізму санації підприємства нами була сформульована таким чином: відновлення ліквідності та платоспроможності підприємства у короткостроковому періоді. Відповідно до основної мети ефективність етапу „виживання” автором пропонується оцінити за наступними показниками:

Узагальнюючий оціночний показник:

Ефективність завжди пов'язана з відношенням цінності результату до цінності витрат і знаходить відображення в загальній методології її визначення, математично формалізована форма якої має вигляд.

Ефективність = (1)

Результати санації пропонується оцінювати розміром надходжень грошових коштів (рефінансування дебіторської, зниження кредиторської заборгованості, надходження від реалізації активів), витрати - як обсяг коштів, витрачених на виконання заходів першого етапу (трансакційні витрати, організація торгів, судові витрати, оплата консультантів, тощо).

Додаткові показники:

1. Оцінка зміни показників ліквідності.

· Забезпечення зростання ліквідності, К_L (термінова, абсолютна)

(2)

· Забезпечення досягнення нормативів

(3)

2. Оцінка зміни обсягу дебіторської заборгованості.

· Відсоток зниження суми дебіторської заборгованості в поточних активах (Д_з)

 (4)

· Ефективність рефінансування дебіторської заборгованості.

(5)

3. Оцінка зміни структури оборотних коштів.

· Відповідність суми оборотних коштів (ОК^факт) нормативам (ОК^норм)

(окремо за складовими структури) (6)

4. Оцінка зміни структури капіталу.

ДЗ - дебіторська заборгованість; КЗ - кредиторська заборгованість.

· Зміна структури залученого капіталу

(7)

Не дивлячись на те, що неплатоспроможність підприємства може бути ліквідована протягом короткострокового періоду за рахунок здійснення найбільш радикальних заходів, застосовуваних під час фінансового оздоровлення підприємства (продажу „непотрібних” активів, реструктуризації заборгованості, тощо), причини, що генерують неплатоспроможність можуть залишатись незмінними, якщо не буде проведена робота щодо їх виявлення та ліквідації. Успішна реалізація заходів першого етапу не означає закінчення процесу оздоровлення, як це буває в багатьох випадках, а навпаки є основою для здійснення ефективних внутрішніх змін. Таким чином наступним в процесі санації підприємства є етап прибутку який передбачає поступову внутрішню реструктуризацію, оптимізацію бізнес-процесів діяльності підприємства, відновлення фінансової стійкості шляхом економного режиму роботи (оптимальна економія) та, при необхідності, здійснення заходів щодо залучення додаткових фінансових ресурсів для подальшого розвитку.

На другому етапі оздоровлення відбуваються безпосередні організаційні зміни. Його метою є забезпечення стійкого фінансового стану завдяки внутрішнім якісним змінам в організації роботи підприємства. На даному етапі зусилля повинні бути спрямовані на ліквідацію внутрішніх причин кризового розвитку та досягнення підприємством беззбиткової діяльності.

Заходи, що застосовуються на другому етапі, об'єднані в наступні групи:

1. Перегляд цілей та стратегічних напрямків.

2. Оптимізація бізнес-процесів.

3. Переведення підприємства на економний режим роботи.

4. Залучення додаткових фінансових ресурсів.

Заходи, застосовувані на даному етапі, мають локальний характер і, в результаті ефективного їх виконання, повинна бути накопичена достатня сума коштів для здійснення інвестиційних проектів, впровадження нових технологій, відновлення ефективної діяльності.

Метою третього етапу, на нашу думку, повинно бути створення конкурентних переваг та забезпечення розвитку бізнесу за допомогою ефективної інвестиційної політики. Пріоритетні напрямки інвестування на окремому підприємстві визначаються індивідуально відповідно до результатів аналізу виробничо-господарської діяльності. Тут керівництво підприємства формує перелік необхідних нововведень і оцінює витрати, ризики та ефективність здійснюваних капіталовкладень для здійснення раціонального розподілу накопичених фінансових активів.

Інвестування може здійснюватись в таких напрямках:

- розвиток виробничого потенціалу (модернізація обладнання, закупівля нових основних фондів, впровадження нових технологій (енерго- та ресурсозберігаючих), тощо);

- підвищення ефективності управління ( автоматизація управлінської діяльності; впровадження автоматизованих систем управління ВРМ (Business Performance Management) і ERP (Enterprise Resource Planning) класів; залучення високооплачуваних спеціалістів тощо)

- створення та впровадження нової продукції (робіт, послуг);

- підвищення конкурентних переваг існуючої продукції (сертифікація продукції, сертифікація систем якості...);

- розвиток персоналу ( ознайомлення персоналу з сучасними досягненнями в науці і техніці; організація робіт з підвищення кваліфікації, перенавчання персоналу тощо)

- захист навколишнього середовища, екологізація виробництва.

Оцінку ефективності здійснення другого та третього етапів санаційного механізму пропонується здійснювати за допомогою наступних показників див. таблиця 1.

санаційний промисловий підприємство оздоровлення

Таблиця 1

Напрямки оцінки ефективності здійснення другого та третього етапів санаційного механізму

Висновки даного дослідження

Для здійснення ефективної фінансової санації боржника необхідне застосування методів оздоровлення, які охоплюють усі сторони його господарської, виробничої та фінансової діяльності. Застосування тільки одного якого-небудь методу чи реалізація заходів одного етапу не зможе вирішити задачу повної реабілітації суб'єкта господарювання, а тільки відстрочить остаточну ліквідацію. Фінансове оздоровлення підприємства неможливе без комплексного та системного підходу до ліквідації усіх причин кризового розвитку та створення передумов для здійснення ефективної діяльності у довгостроковій перспективі. Добір інструментарію оздоровлення та повнота виконання заходів певного етапу (особливо це стосується другого і третього етапу) залежить від особливостей кожного підприємства і певною мірою є його комерційною таємницею.

Список використаних джерел

1. У дзеркалі статистики. // Урядовий кур'єр. 27 січня 2006 р. №17-18.

2. Карвацка Н.С. Розробка організаційно-економічного механізму фінансової санації підприємства// Вісник Хмельницького національного університету. 2005.-№ 6. Т.1. С. 62-67.

3.Тюріна Н.М., Карвацка Н.С. Становлення інституту банкрутства в Україні // Вісник ТУП. Економічні науки. ч.1 т.2. 2004. №4. С. 120-124.

4.Карвацка Н.С. Дослідження неплатоспроможності підприємств Хмельницької області // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. т.3.ч.2. 2005. № 5. С. 78-81.

5. Как избежать банкротства. Рецепты финансового оздоровления предприятия / Гизатуллин М.И. М.: ЗАО «ГроссМедиа Ферлаг», 2004. 304 с.

Размещено на Allbest.ru