Фінансові інструменти впровадження інновацій у підприємствах аграрної сфери

к.е.н., доцент Нєсвєтов О.О.

м.н.с. Нєсвєтова С.В.

Анотація

Виявлено дієві інструменти фінансового забезпечення інноваційного розвитку підприємств. Запропоновано використання таких фінансових інструментів, як: двосторонні кредити, синдиковані кредити, експортне кредитування, банківські гарантії, акредитиви, складські свідоцтва, аграрні розписки, експедиторські розписки в отриманні вантажу (FCR), єврооблігації, перший публічний продаж акцій (ІРО). Найперспективнішим інструментом залучення інвестицій визнано випуск аграрних розписок.

Ключові слова: інновації, фінансові інструменти, кредитування, бюджетне фінансування, венчурне фінансування, аграрні розписки.

Аннотация

Выявлены действенные инструменты финансового обеспечения инновационного развития предприятий. Предложено использование таких финансовых инструментов, как: двусторонние кредиты, синдицированные кредиты, экспортное кредитование, банковские гарантии, аккредитивы, складские свидетельства, аграрные расписки, экспедиторские расписки в получении груза (FCR), еврооблигации, первая публичная продажа акций (ІРО). Наиболее перспективным инструментом привлечения инвестиций признан выпуск аграрных расписок.

Ключевые слова: инновации, финансовые инструменты, кредитование, бюджетное финансирование, венчурное финансирование, аграрные расписки.

Annotation

Effective tools for financial support of innovative development of enterprises have been identified. The use of such financial instruments is proposed: bilateral loans, syndicated loans, export credit, bank guarantees, letters of credit, warehouse certificates, agricultural acquittances, forwarder's certificate of receipt, Eurobonds, initial public offering. The most promising tool for attracting investments is the issue of agricultural acquittance.

Key words: innovations, financial instruments, crediting, budget financing, venture financing, agrarian acquittance.

Постановка проблеми. Впровадження інновацій підприємствами аграрної сфери викликає інтерес науковців, представників аграрного бізнесу та урядовців, що наголошують на необхідності розроблення сучасних наукоємних, екологічно безпечних і ресурсозберігаючих агротехнологій. В Україні поступово зростає кількість наукових розробок в аграрній сфері, однак залишаються значні проблеми щодо фінансування їхнього впровадження у виробництво.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Пошук дієвих форм фінансування впровадження інновацій вимагає аналізу ефективності та детальної оцінки фінансових інструментів, що дали б змогу забезпечити максимальну ефективність використання фінансових ресурсів та гарантували б чітке дотримання термінів інноваційної розробки щодо сільськогосподарського виробництва, аджепорушення виробничого циклу унеможливлює отримання запланованих результатів. Інноваціям в аграрній сфері присвятили свої роботи такі провідні науковці України, як С.А. Володін, П.І. Гайдуцький, О.І. Дацій, М.В. Зубець, М.Ф. Кропивко, П.Т. Саблук та ін., що розглядають здатність агропромислового комплексу сприймати новітні досягнення науки і техніки і на їх основі забезпечувати ефективне виробництво конкурентоспроможної сільгосппродукції.

Виклад основних результатів. Зростаюча економічна роль сільського господарства в Україні вимагає підвищення якості та конкурентоспроможності аграрної продукції на зовнішньому і внутрішньому ринках. Висока якість, безпечність, технологічність продукції забезпечуються впровадженням інновацій. Аграрна наука пропонує підприємствам аграрної сфери широкий спектр наукових розробок.

Національною академією аграрних наук активно впроваджуються інноваційні проекти. Так, тільки в 2016 р. частка НААН на вітчизняному ринку інноваційних продуктів становила [1]: на ринку круп'яних культур - 95%, озимої пшениці - 67%, племінних тварин у молочному скотарстві - 90%, свиней - 75%.

Академія щорічно забезпечує координацію та проведення майже 1,5 тис. наукових досліджень за 44 програмами наукових досліджень у галузях АПК. Однак більша частина інноваційних розробок не виходить у масове виробництво, особливо в підприємствах малого і середнього агробізнесу, оскільки на певному етапі впровадження підприємству елементарно не вистачає фінансових ресурсів.

Держава намагається підтримувати інноваційний розвиток підприємств аграрної сфери, це підтверджує прийняття у 2017 р. Програми «Фінансова підтримка сільгоспвиробників» для фінансування заходів із розвитку малого підприємництва. Кошти Програми спрямовуються на підтримку фермерських господарств, що обробляють до 500 га (їхня частка становить 86%), для збільшення виробництва продукції та впровадження нових технологій.

За даними аналітиків УААН, «у 2017 році на підтримку розвитку галузі тваринництва за рахунок коштів загального фонду державного бюджету за бюджетною програмою «Державна підтримка галузі тваринництва» передбачено видатки 0,210 млн. грн. на забезпечення стабілізації поголів'я худоби, збільшення його чисельності і стабілізації виробництва... На 2017 рік за бюджетною програмою «Організація і регулювання діяльності установ у системі агропромислового комплексу та забезпечення діяльності аграрного фонду» передбачено видатки державного бюджету в сумі 0,092 млн. грн., які буде спрямовано на забезпечення діяльності Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, аграрного фонду та здійснення державних кваліфікаційних експертиз сортів рослин, що всемеро більше затвердженого рівня 2016 року» [2].

У діяльності підприємств аграрної сфери капіталомісткі інноваційні проекти, як правило, фінансуються за рахунок зовнішніх інструментів (рис. 1). фінансовий забезпечення інноваційний кредитування

Однією з найефективніших форм залучення зовнішніх фінансових ресурсів, на думку Л.І. Катан, нині є інвестиційний кредит [7], який характеризується гнучкістю схеми фінансування; використанням ефекту фінансового важеля, що дає змогу збільшити рентабельність власного капіталу залежно від співвідношення власного та позичкового капіталу в структурі інвестованих коштів і вартості позичкових коштів; зменшенням оподатковуваного прибутку за рахунок віднесення процентних виплат на витрати, що включаються до собівартості реалізованої продукції.

Актуальними для акціонерних підприємств залишаються акціонування та форми часткового фінансування, які реалізуються за рахунок залучення коштів інвесторів та/або засновників підприємства для здійснення інвестиційного проекту, проведення додаткової емісії цінних паперів. Застосування методу залучення коштів акціонерів (учасників товариства) обґрунтовується тим, що витрати на проведення емісії можуть бути компенсовані у разі залучення значних обсягів фінансових ресурсів. До переваг акціонування та часткового фінансування можна віднести таке [7]: метод дає змогу залучити значні суми і необмежений у часі; виплати за користування залученими ресурсами здійснюються залежно від фінансового результату і не мають безумовного характеру; додаткова емісія цінних паперів дає змогу забезпечити формування достатніх обсягів ресурсів на самому початку реалізації проекту і забезпечує відстрочку виплат по них до настання періоду реалізації інвестиційного проекту й отримання підприємством доходів; можливість здійснення ефективного контролю над цільовим використанням коштів із боку власників бізнесу та акціонерів; забезпечуються поліпшення фінансового стану, іміджу підприємства, розширення та розвиток його діяльності, зростання капіталізації.

Рис. 1. Фінансові інструменти впровадження інновацій

Джерело: розроблено авторами на основі [3-6]

До суттєвих недоліків цих методів належать: складна процедура емісії акцій та інших цінних паперів, додаткові фінансові затрати на професійні послуги посередників на ринку цінних паперів, такі як оплата андерайтера, послуги інвестиційного консультанта, брокера тощо; значні операційні витрати на лістинг акцій; не завжди може бути розміщений увесь випуск акцій та стовідсоткове забезпечення виплати дивідендів; створюються конкурентні загрози за рахунок інформаційної відкритості емітента.

Поки що недооціненим сільськогосподарськими товаровиробниками залишається венчурне фінансування, яке дає змогу залучити кошти для здійснення початкових стадій реалізації інновацій та диверсифікації виробництва (до речі, перехід до органічного сільськогосподарського виробництва доцільно здійснювати саме з позицій диверсифікації). Венчурні фонди прагнуть брати участь у прийнятті стратегічних рішень та управлінні підприємством і безпосередньо зацікавлені в отриманні доходів із вкладених коштів. Інвестори також активно сприяють розвитку підприємства шляхом посиленого контролюю над його фінансовим станом, використанням особистого досвіду, ділових контактів у сфері менеджменту і фінансів.

Лізинг також уважається перспективною формою розширеного відтворення виробництва. Він належить до гнучких фінансових механізмів і досить активно використовується у сільському господарстві. Сьогодні лізингові угоди використовуються для оновлення основних засобів виробництва, придбання технологічних ліній, сільськогосподарської техніки

Бюджетне фінансування здійснюється за рахунок бюджетних асигнувань для досягнення загальнодержавних цілей. Державні фінанси також можуть виділятися для покриття надмірних витрат підприємств та галузей, що перебувають на частковому або повному державному забезпеченні. Бюджетне фінансування інвестиційного розвитку має свої переваги: можливість розширення існуючого кластера за рахунок використання конкурентних переваг на регіональному чи національному рівні; зниження залежності й ефективна диверсифікація економіки регіону, галузі, підприємства; можливість утримання різних сільгоспвиробників з ідентичними проблемами та інтересами; можливість надати імпульс регіональному розвитку, підтримати депресивні райони.

До недоліків бюджетного фінансування можна віднести: наявність застарілих технологій, недостатність інфраструктури, недостатнє матеріально-технічне забезпечення бюджетної сфери; залежність від влади у ключових сферах щодо земельного ринку, субсидій, імпорту; неефективність цінової політики, надмірне адміністрування, недосконалість фінансової сфери; консерватизм виробників та недовіра представникам влади й один одному; застарілість навчальних програм, нестача кваліфікованих кадрів.

Слід зазначити, що в умовах входження України до СОТ постає питання виконання вимог щодо фінансування діяльності підприємств АПК за «зеленим» та «жовтим» кошиками щодо поліпшення економіки аграрної сфери, підвищення рентабельності та продуктивності галузі, відтворення основних засобів.

Досить новою формою фінансування сільськогосподарського виробництва є аграрна розписка. Цей термін сформульований у Законі України «Про аграрні розписки» як новий механізм залучення коштів для ведення агробізнесу. Відповідно до ст. 1 Закону, «.. .аграрна розписка - це товаророзпорядчий документ, що фіксує безумовне зобов'язання боржника, яке забезпечене заставою, здійснити поставку сільськогосподарської продукції або сплатити грошові кошти на визначених у ньому умовах»[8]. Закон запроваджує механізм кредитування агровиробників під заставу аграрних розписок, які поділяють на товарні й фінансові. За товарною розпискою боржник зобов'язується поставити продукцію, кількість, якість, строк та місце якої визначено в аграрній розписці. За фінансовою - боржник зобов'язується сплатити кошти в сумі, що визначається за формулою, узгодженою обома. Аграрні розписки, на нашу думку, дадуть змогу залучити щонайменше 30% коштів на матеріально-технічне постачання, оплату послуг переробників, трейдерів, а також до 5% коштів банківських установ.

Із 2016 р. пілотний проект активно реалізується на Сумщині, Миколаївщині, Хмельниччині та Тернопільщині. Аграрні розписки краще працюють під час залучення інвестицій підприємствами, що спеціалізуються на вирощуванні зернових та інших експортоорієнтованих культур. Однак, на думку науковців, упровадженню аграрних розписок можуть завадити нечітко визначені процедури їх обігу та наявні правові колізії, зокрема неузгодженість норм закону про аграрні розписки з іншими законодавчими актами, що захищають права кредиторів та позичальників [5]. Практичний досвід діяльності агроформувань країн - членів ЄС показує, що всі наведені форми фінансування використовуються у фінансово-господарській діяльності в таких співвідношеннях (рис. 2).

Широкі можливості для кредитування підприємств аграрної сфери відкриває використання строкових кредитних інструментів - форвардних і ф'ючерсних контрактів, що мають певні переваги як для аграрних товаровиробників, так і для комерційних банків. Використання строкових кредитних інструментів дає сільськогосподарським виробникам можливість укладати кредитні угоди з комерційними банками до реального строку отримання кредитних коштів, забезпечуючи певну диверсифікацію своєї діяльності. У сфері кредитування в аграрній сфері доцільно застосовувати саме форвардні контракти. Придбавши форвардний контракт, сільгосппідприємство отримує гарантію одержання в майбутньому кредитних ресурсів у визначеному обсязі та за обумовленою відсотковою ставкою. Цей механізм сприятиме здешевленню вартості кредиту, вдосконаленню фінансового планування та поліпшенню технологічної дисципліни. Також банк-емітент отримує вигоду як за рахунок збільшення прибутку від обігу грошових коштів, так i в результаті збільшення доходу у вигляді відсотків за користування кредитними ресурсами.

Рис. 2. Співвідношення альтернативних форм фінансування