Державно-приватне партнерство у сфері оподаткування: критичний огляд сучасних підходів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державно-приватне партнерство у сфері оподаткування: критичний огляд сучасних підходів

Артюх Оксана Валентинівна,

Бєлінська Ольга Вікторівна

У статті розглянуто сучасну проблематику взаємодії учасників контролю у сфері оподаткування на підставі критичного огляду наукових підходів. Вивчено проектні ініціативи щодо впровадження інституту податкових едвайзерів та обґрунтовано, що державно-приватне партнерство можливо лише під час дотримання паритету інтересів усіх сторін контролю в системі оподаткування. Зазначено, що подальші дослідження варто проводити в напрямі гармонізації взаємостосунків учасників контролю (фіскальних органів, незалежних фахівців податкового аудиту та платників податків) через імплементацію дерегуляційної моделі взаємодії сторін.

Ключові слова: податкова дерегуляція, податкові едвайзери, податковий аудит, взаємодія учасників, державні органи податкового контролю, платники податків, аудитори / аудиторські фірми, паритет інтересів.

Артюх Оксана Валентиновна,

кандидат экономических наук, доцент кафедры бухгалтерского учета и аудита Одесского Национального экономического университета

Белинская Ольга Викторовна,

кандидат экономических наук, доцент кафедры бухгалтерського учета и аудита Одесского Национального экономического университета

ГОСУДАРСТВЕННО-ЧАСТНОЕ ПАРТНЕРСТВО В СФЕРЕ НАЛОГООБЛОЖЕНИЯ: КРИТИЧЕСКИЙ ОБЗОР СОВРЕМЕННЫХ ПОДХОДОВ

В статье рассмотрена современная проблематика взаимодействия участников контроля в сфере налогообложения в свете критического обзора научных подходов. Изучены проектные инициативы по внедрению института налоговых эдвайзеров и обосновано, что государственно-частное партнерство возможно только при соблюдении паритета интересов всех сторон контроля в системе налогообложения. Отмечено, что дальнейшие исследования следует проводить в направлении гармонизации взаимоотношений участников контроля (фискальных органов, независимых специалистов налогового аудита и налогоплательщиков) через имплементацию дерегуляционной модели взаимодействия сторон.

Ключевые слова: налоговая дерегуляция, налоговые эдвайзер, налоговый аудит, взаимодействие участников, государственные органы налогового контроля налогоплательщики, аудиторы / аудиторские фирмы, паритет интересов.

Oksana Artyuh,

Ph.D. in Economics, Associate Professor, Department of Accounting and Auditing, Odessa National Economic University

Olga Belinskaya,

Ph.D. in Economics, Associate Professor, Department of Accounting and Auditing, Odessa National Economic University

PUBLIC-PRIVATE PARTNERSHIP IN TAXATION: A CRITICAL REVIEW OF MODERN APPROACHES

The article is devoted to the modern problems of controlling participants interaction in the sphere of taxation basing on critical review of scientific approaches. Project initiatives on the introduction of the institute of tax advisers were studied and it was substantiated that public-private partnership is possible only if the parity of interests is kept among all parties who control the taxation system. The authors note that further research should be carried out in the direction of defining the ways for the relationships harmonization among the control participants (fiscal bodies, independent specialists of tax audit and taxpayers) through the implementation of a deregulation model of interaction among the parties.

Key words: tax deregulation, tax advisor, tax audit, interaction of participants, state tax authorities, taxpayers, auditors / auditfirms, parity of interests.

Постановка проблеми

За останні роки в науковому оточенні спостерігають різні думки не тільки щодо рівня, характеру, форми взаємодії складових контрольного процесу у сфері оподаткування (незалежних аудиторів, державних фіскальних органів, платників податків), але і щодо обґрунтованості взаємовідносин саме таких складових. Поряд із цим у світовій і вітчизняній фаховій літературі не припиняються дискусії щодо передачі низки державних контрольних повноважень приватним структурам або їх залучення до виконання окремих функцій фіскальних органів, і обґрунтованості таких заходів. На сьогодні в Україні законодавчо не передбачено передавати будь-які контрольні функції приватному сектору під час виконання державного контролю. Платники податків із метою захисту своїх інтересів можуть лише залучати до державного нагляду третіх осіб (наприклад, аудиторів), які мають вкрай обмежені права: бути присутніми під час здійснення державного контролю; знайомитися з документами та іншими матеріалами у процесі контрольних заходів; представляти інтереси платників податків перед органами державного нагляду та здійснювати інші дії у встановленому порядку [1]. У цьому сенсі не можна не відзначити, що чинна система контролю в Україні жодним чином не характеризує політику держави як гнучку, а навпаки, вказує на її жорстку статичність через нормативну недопустимість розширення контрольних функцій на інших учасників контролю в галузі оподаткування. Проте сучасна реальність свідчить про необхідність корінних перетворень у системі державного податкового контролю, і, насамперед, у частині переосмислення складу учасників контрольного процесу, їх функціональних призначень і взаємодії в контрольному середовищі.

Аналіз останніх досліджень і публікацій

Проблематика державно-приватного партнерства у сфері фінансового контролю на сучасному етапі є предметом дослідження науковців і експертів, як: Д. А. Артеменко, Л. Г. Церетелі, Н. М. Левченко, Т. С. Самарська, О. Шем'яткін, Ю. Панова та інші. Проте проблемні питання щодо взаємодії учасників контролю в системі оподаткування залишаються відкритими і потребують подальшого дослідження.

У суспільстві впродовж останніх років постійно пропонуються законодавчі ініціативи з розвитку партнерських відносин між державними органами і бізнесом. Показовими в цьому сенсі є окремі пропозиції бізнес-асоціацій і громадських об'єднань, серед яких Коаліції «За детінізацію економіки», «За ліберальну податкову реформу» і «Реанімаційний Пакет Реформ», Інститут соціально-економічної трансформації, Інститут податкових реформ та інші. Насамперед, заслуговує на увагу Меморандум про співпрацю, розроблений Коаліцією «За детінізацію економіки», у якому задекларовано одне з пріоритетних завдань - зменшення дискреції та корупційних ризиків, відновлення довіри суспільства до контролюючих органів через дерегуляцію функцій державного контролю шляхом передачі ряду контрольних функцій громадським і приватним структурам [2]. Як бачимо, починаючи з 2016р. (з дати підписання документу), діяльність саме в такому спрямуванні підтримують майже 30 відомих бізнес-асоціацій і громадських організацій.

Викликає інтерес і цільова направленість дій Коаліції «Реанімаційний Пакет Реформ» (РПР), що функціонує як координаційний центр для 80 неурядових організацій та 22 експертних груп, які об'єдналися заради просування та імплементації реформ в Україні, зазначених у Дорожній карті реформ на 2016-2017 роки [3]. Так, під час розробуи новацій у податковій і бюджетній сфері експертною групою РПР у межах реалізації однієї з головних задекларованих цілей (перетворення ДФС України на сервісну службу) запропоновано розмежувати між окремими інституціями нормотворчу, сервісну та контрольну функції, які виконує ДФС України [3, с. 31]. Також групою експертів РПР запропоновано законодавчо обмежити неправомірний вплив контрольних органів на бізнес, скоротити кількість і тривалість перевірок, забезпечити прозорість процедур перевірки, запровадити публічну інтегровану базу перевірок, увести поняття презумпції невинуватості бізнесу та превалювання суті над формою, забезпечити використання ризик- орієнтованого контролю [3, с. 25]. Саме такі заходи, на думку експертів, створять «значно спрощені та нормалізовані умови ведення бізнесу в Україні» [3, с. 25]. У цьому зв'язку не можна не відзначити значимість Дорожної карти реформ у частині формування новітньої парадигми взаємовідносин між державними органами податкового контролю та бізнесом: автори окреслюють проблеми в контрольній сфері та причини їх виникнення, визначають цільове спрямування перетворень і реформаційні завдання, а також переконують, що їх виконання загалом реанімує економіку України.

Цікавими здаються напрацювання фахівців Інституту соціально-економічної трансформації (ІСЕТ), якими поряд з іншими цільовими установками об'явлено, як пріоритетне завдання, підвищення впливу громадськості на економічні процеси у країні. Для досягнення цієї мети експертами ІСЕТ був проведений порівняльний аналіз фіскального ефекту від застосування інструментів ухилення від оподаткування в Україні (зокрема, від застосування офшорних схем), за результатами якого рекомендовано, посилаючись на подібну практику деяких країн (Казахстан, Росія), залучати / найняти аудиторів «Великої четвірки» (PricewaterhouseCoopers, Deloitte, Ernst & Young, KPMG) для здійснення контролю (зокрема, за трансфертним ціноутворенням) [4]. Як бачимо, експерти ІСЕТ є прихильниками пропозиції щодо передачі окремих функцій державного контролю комерційним структурам - наприклад, аудиторським компаніям.

Докладніше слід розглянути і законодавчі ініціативи Інституту податкових реформ (ІПР), який пропонує побудувати в системі податкового контролю специфічну триєдність взаємозв'язків його учасників: податкових едвайзерів, фіскальних органів, платників податків. Так, спеціалістами ІПР розроблений та оприлюднений у ЗМІ для обговорення проект Закону України «Щодо лібералізації системи адміністрування податків і спрощення умов ведення бізнесу (податкова дерегуляція)», основна концепція якого полягає в «запровадженні нових відносин між владою та бізнесом через зміну управлінських функцій податкових органів і підвищення відповідальності та податкової свідомості платників» [5]. Безумовно, не викликає жодних сумнівів злободенність заявленого наміру авторів проекту побудувати таку систему податкової дерегуляції, функціонування якої сприяло би скороченню бюрократичного апарату, зменшенню державних витрат на його утримання, забезпеченню якісного адміністрування. Проте дерегуляційні механізми, які пропонуються фахівцями ІПР для досягнення поставлених цілей, потребують критичного осмислення. На це вказує і широкий резонанс проектних новацій ІПР у суспільстві (зокрема, в державних і комерційних структурах, науковому середовищі). Так, ряд науковців цілком підтримують упровадження інституту податкового едвайзера, вважаючи, що саме така взаємодія держави та бізнесу дозволить побудувати європейську, тобто «консультативно-сервісну модель обслуговування платників під час їх податкового обов'язку» та створить для платників податків можливість альтернативних взаємовідносин у сфері оподаткування: з фіскальними органами чи з фізичними особами-незалежними професіоналами [6, с. 93]. Одночасно протилежну позицію виражають інші науковці та фахівці-практики: взагалі, не приймаючи таку концепцію податкової дерегуляції, вони зазначають, що побудова інституту податкового едвайзера в Україні посилить наявний дисбаланс взаємовідносин сторін у сфері оподаткування - держави та платників податків [7]. Окремі дослідники вважають небезпечним для економіки України сьогоденне копіювання досвіду Європейських країн і зазначають, що «на існуючому етапі Україна повинна рухатися шляхом спрощення правил оподаткування..., до якого імплементація інституту податкових консультантів в Україні не для відноситься, є передчасною та має значний ризик створення умов для монополізації ринку» [8], з чим важко не погодитися. Резонність цієї тези підтверджують і результати опитування респондентів із різноманітних сфер бізнесу щодо необхідності введення нової інституції податкового едвайзера [9]. Інші спеціалісти не сприймають прописані у проекті окремі функції едвайзерів, уважаючи, що вони можуть бути лише функціями державних органів і ні за яких обставин не можуть передаватися у приватні структури [10]. На їхню думку, може здійснюватися тільки виконавчою владою і не може бути за межами держави діяльність, що пов'язана із застосуванням штрафних санкцій за порушення податкового, валютного та іншого законодавства; діяльність щодо виявлення операцій, пов'язаних із легалізацією доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму. Не погоджується із такою позицією експерт із питань фіскальної політики, голова ради ІПР О. Хотенко, яка відзначає, що податковий едвайзер фактично дорівнюється до податкового інспектора [11].

Для розкриття власної думки, насамперед, варто розглянути ключові положення проекту податкової дерегуляції, проаналізувати розподіл функціональних повноважень головних партнерів контрольного процесу - фіскальних органів і податкових едвайзерів, після чого дослідити ефект податкової дерегуляції на всіх учасників контролю, акцентувавши увагу на дотриманні їх інтересів у процесі взаємодії. Проведений аналіз основних положень проекту податкової дерегуляції та її впливу на учасників контролю дозволив висвітлити певні ключові моменти.

Реалізація головної ідеї проекту податкової дерегуляції щодо «позбавлення ДФС України монополістичного становища у сфері податкового адміністрування» [12], на нашу думку, загалом не тільки не вирішить проблему гармонійної взаємодії зацікавлених сторін контрольного процесу (фіскальних органів держави, податкових едвайзерів - приватних осіб, яким делегована частина державних функцій контролю, та платників податків), а навпаки посилить їх протиріччя у сфері оподаткування. Це пов'язано з тим, що, на жаль, у законопроекті проекті інтереси державних органів виявляються домінуючими. Саме через дотримання цих інтересів заявлено скорочення повноважень ДФС України шляхом передачі окремих функцій держави у сфері оподаткування приватним особам. Упевнені, що реалізація цих ініціатив загалом призвела би: