Фондовий ринок як механізм залучення інвестиційних коштів для підприємств в умовах інноваційного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Фондовий ринок як механізм залучення інвестиційних коштів для підприємств в умовах інноваційного розвитку

В.Д. Мусієнко, к.т.н., доцент, Д.Ю. Коцюмбас, магістрант спеціальності «Економіка», КЕІ ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана»

Ключові слова: фондовий ринок, ринок цінних паперів України, фінансові ресурси, інвестування.

Ключевые слова: фондовый рынок, рынок ценных бумаг Украины, финансовые ресурсы, инвестирование.

Keywords: stock market, securities market of Ukraine, financial resources, investments.

Постановка проблеми. Залучення інвестицій в економіку є для України пріоритетним завданням, що потребує використання як внутрішніх, так і зовнішніх фінансових ресурсів підприємств. Однак ускладнення доступу до дешевих зовнішніх джерел фінансування, слабкий розвиток українського фондового ринку та неповне використання його можливостей призводять до зниження конкурентоспроможності української економіки [1]. Тому вивчення шляхів зростання інвестиційної привабливості, залучення фондового ринку до фінансування інвестиційних потреб підприємств є вкрай важливим напрямом досліджень.

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми. Теоретичні, методологічні та практичні аспекти становлення, функціонування та розвитку фондового ринку, а також механізм його регулювання розкрито у працях таких західних авторів, як Л. Зінгалес, В. Іноземцева, С. Каплан, Д. Норткотт, М. Портер, Дж. Стигліц; багатьох вітчизняних авторів, серед яких - О. Барановський, О. Білорус, Д. Богиня, В. Будкін, В. Кузьменко, Л. Кістерський, Д. Лук'яненко, З. Луцишин, І. Лютий, О. Мозговий, В. Новицький.

Мета статті - аналіз діяльності фондового ринку та механізм його регулювання в умовах інноваційного розвитку.

Виклад основного матеріалу. Однією з центральних проблем, що стоять перед Україною на сучасному етапі розвитку, є забезпечення економічного зростання. Незважаючи на значимість і чіткість формулювання, не існує однозначного вирішення даного завдання. Разом з тим світовий досвід показує, що необхідною умовою досягнення цієї мети є залучення інвестиційних ресурсів і створення механізму 'їх максимального використання. В силу цього наявність ефективно функціонуючого ринку цінних паперів - найважливіша риса будь-якої розвиненої економіки.

Як правило, ринок цінних паперів називають фондовим ринком.

«Фондовий ринок - це частина фінансового ринку і синонім ринку цінних паперів, тобто фондовий ринок - це ринок, на якому торгують специфічним товаром - цінними паперами. Ринок цінних паперів є сегментом як грошового ринку, так і ринку капіталів »[2].

Особлива роль фондового ринку в інвестиційному процесі визначається наступними його функціями.

По-перше, ринок цінних паперів - це механізм акумуляції і мобілізації вільних грошових коштів інвесторів. Дану функцію ринку цінних паперів можна назвати акумулюючої. Формою акумуляції грошових коштів широкого кола інвесторів є різноманітні цінні папери. За допомогою цінних паперів здійснюється збір коштів від вкладників і передачі 'їх для інвестування підприємствам, фірмам. Аналогічна функція може виконуватися і іншими фінансовими інститутами, і установами. Однак тільки ринок цінних паперів дозволяє взаємодіяти постачальникам і споживачам інвестиційних ресурсів безпосередньо, що означає більш високу прибутковість для перших і більш низькі витрати залучення коштів для других.

По-друге, ринок цінних паперів - гнучкий і ефективний регулятор відтворювального процесу і його фінансового забезпечення. Його механізм дозволяє здійснювати перерозподіл капіталів між галузями і сферами економіки, також її учасниками. Дану функцію можна визначити як перерозподільну. Тільки ринки цінних паперів опосередковують розподіл і перерозподіл власного капіталу корпорацій між галузями економіки.

Досвід промислово розвинених країн останнього десятиліття двадцятого століття свідчить, що емісії цінних паперів часто є найбільш вигідним і зручним способом залучення додаткових інвестиційних ресурсів. При цьому кожен з видів цінних паперів має свої особливості і виконує свою роль в інвестиційному процесі. З метою залучення інвестицій корпорації мають можливість емітувати як пайові цінні папери, так і боргові цінні папери.

Вибір джерел фінансування залежить від численних факторів, серед яких розмір підприємства, природа його ринків, галузь і сфера діяльності, характер державного регулювання і т.д. І фондовий ринок є відмінним джерелом інвестицій для компаній, яка вже максимально ефективно використовує традиційні джерела ресурсів і готова відповідати за своїми зобов'язаннями. У стабільній економічній ситуації корпоративні облігації і інші цінні папери можуть бути привабливі для приватних інвесторів як реальна альтернатива готівковій іноземній валюті, для комерційних банків і професійних учасників ринку цінних паперів - як зручний варіант розміщення карбованцевих ресурсів, для іноземних інвесторів - як спосіб здійснення портфельних інвестицій в українські підприємства.

У всіх без винятку країнах розвитку ринку капіталів передувало формування грошового ринку. Основним інститутом по його обслуговуванню були і є банки. Його розвиток, як показує світовий досвід, йшло за двома сценаріями: німецька модель і американська модель. Перша, або німецька модель, характеризується переважанням банків в системі розподілу фінансових ресурсів, друга - американська - більш розвиненою системою інститутів, які обслуговують фінансовий ринок [3]. Особливістю ринків, що розвиваються є одночасне становлення і розвиток грошового ринку і ринку капіталу.

Існуючі небанківські фінансові інститути, а також самі банки, виходячи на фондовий ринок, забезпечують конкуренцію ринку цінних паперів з ринком банківського кредиту. Цінні папери виконують функції збору тимчасово вільних ресурсів.

При сприятливих умовах банки можуть здійснювати вкладення значної частини залучених ресурсів в цінні папери. Головна функція ринку при первинному розміщенні цінних паперів полягає в мобілізації коштів інвесторів в великий капітал, в перелив капіталу з однієї сфери економіки в іншу, яка на момент емісії цінних паперів є найбільш привабливою для інвесторів, забезпечує велику прибутковість вкладень.

Другою основною функцією ринку цінних паперів є надання можливості інвестиційного капіталу перетікати в ті галузі, які забезпечують в даний момент найбільший прибуток. За рахунок переливу капіталу в більш прибуткову для інвестора галузь створюються нові компанії, що посилює конкуренцію вироблених товарів і послуг, наслідком чого є знижується цінова політика, результати якої позначаються на прибутковості компаній, курс акцій. У свою чергу, коливання курсу цінних паперів впливає на динаміку міжгалузевого переливу капіталів, створення знову або ліквідацію компаній, стратегію компаній із залучення позикових коштів [4]. Тобто ринок цінних паперів виступає в деякому роді в ролі регулятора економіки.

У світовій практиці основним способом залучення інвестицій є позикове фінансування, яке дозволяє залучити інвестиції на підприємство без зміни структури контролю над ним. Останнім часом спостерігається сек'юритизація цього сектора ринку: кредитні ресурси і синдиковані позики надходять до споживача через випуск облігацій. Видані кредити (в тому числі у формі лізингу) можуть бути сек'юритизовані з метою реструктуризації боргу для збільшення термінів, на які залучаються фінансові ресурси.

Важливим наслідком розвитку фінансування за допомогою фондового ринку є поліпшення справ з відкритістю підприємства-емітента. Адже чим більше інформації про стан підприємства буде доступно для інвесторів, тим вигідніші умови зможе отримати боржник. Важливе значення фондового ринку полягає також у тому, що його розвиток сприятиме підвищенню його капіталізації і відповідно капіталізації компаній, які розміщують на ньому свої цінні папери, і, зрештою, - підвищенню капіталізації економіки країни в цілому [5].

Для розвинених фондових ринків характерна ситуація, коли для підприємства рівень його капіталізації на фондовому ринку має навіть більш важливе значення, ніж показники фінансової звітності.

Тут під інвестиційним процесом розуміється механізм відомості разом тих, хто пропонує тимчасово вільні фінансові ресурси, з тими, хто пред'являє попит на ці ресурси. Головні учасники інвестиційного процесу в будь-якій країні держава, компанії та приватні особи, причому кожен з них може брати участь в інвестиційному процесі як на стороні попиту, так і на стороні пропозиції. Учасники інвестиційного процесу підкоряються ринковим законам попиту і пропозиції, що діють, в тому числі, і на фінансових ринках. Найчастіше взаємини постачальників і споживачів інвестиційного капіталу виникають і протікають в подальшому при посередництві так званих фінансових інститутів (рис 1).

Рисунок 1. Схема інвестиційного процесу

Джерелами формування фінансових ресурсів є як власні кошти підприємства, так і залучені з різних зовнішніх джерел (рис. 2).

Формуються з різних джерел фінансові ресурси дають можливість підприємству своєчасно інвестувати кошти в нове виробництво, забезпечити при необхідності розширення і технічне переозброєння діючого підприємства, фінансувати наукові дослідження, розробки та їх впровадження у виробничий процес. Спочатку формування фінансових ресурсів відбувається за рахунок власних джерел в момент установи підприємства, коли утворюється статутний фонд. Надалі власні фінансові ресурси формуються головним чином за рахунок прибутку і амортизаційних відрахувань. Поряд з ними джерелами власних фінансових ресурсів виступають: виторг від реалізації зайвих активів, різні цільові надходження.

Рисунок 2. Джерела фінансування діяльності компанії

Рисунок 3. Фактори, що впливають на інвестиційну привабливість компанії

У світовій практиці серед зовнішніх джерел фінансування інвестиційної діяльності найбільш популярними і широко використовуваними є довгострокові банківські кредити, кошти, отримані від розміщення корпоративних цінних паперів на фондовому ринку [5].

Проаналізуємо та розглянемо динаміку фондового ринку у сучасних макроекономічних процесах на фоні макроекономічних показників в Україні.

За підсумками 2016 року обсяг товарів на ринку цінних паперів знизився на 2,07% порівняно з показником 2015 року, та становив 2127,55 млрд. грн (рис. 4).

Рисунок 4. Обсяг товарів на ринку цінних паперів у 2012 - 2016 роках, млрд. грн.

У 2016 році простежується зростання ВВП порівняно з обсягом торгів на ринку цінних паперів (рис. 5).

Рисунок 5. Порівняльні дані обсягів торгів на ринку цінних паперів та ВВП, млрд. грн.

У 2016 спостерігається зниження біржового сегмента фондового ринку України. Порівняно з показником 2015 року обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі у 2016 році зменшився на 17,75% -до 235, 1 млрд. грн., що еквівалентно 9,88% ВВП України (рис. 6).

Рисунок 6. Обсяг біржових контрактів з цінними паперами на організаторах торгівлі у 2012-2016 р.

Протягом 2016 року більшість фондових бірж демонструють зниження загального обсягу біржових контрактів. Причиною такого падіння є різке зменшення неринкових угод на організованому ринку. Крім того, 3 із 8 фондових бірж не виконали вимоги до мінімальної кількості наявних торговельних днів протягом року. Зростання спостерігається лише на ПФТС, до якої перейшла частина торгів з ОВДП (див. таблицю).

На прикінці 2016 року найбільшу кількість цінних паперів, які перебувають в обігу на фондових біржах, було розміщенно на «ПФТС» (38,37%), «Перспективі»(22,57%) та «УБ»(19,63%) (рис. 7).

Аналіз динаміки розвитку фондового ринку України у 2016 році характеризувався збільшенням обсягів випуску цінних паперів, збільшившись на 48,94% порівняно з показником 2015 року, і становив 221,17 млрд. грн (рис. 8).

Рисунок 7. Розподіл кількості випусків цінних паперів, які включено до біржових списків організаторів торгівлі* станом на 31.12.2016, шт

Рисунок 8. Обсяг зареєстрованих Комісією випусків цінних паперів у 2012 - 2016 роках, млрд. грн

Аналіз динаміки залучення інвестицій в економіку України свідчить, що у 2016 році обсяг залучених інвестицій через інструменти фондового ринку нижчий ніж показник обсягу залучених довгострокових кредитів (рис. 9).

Головним ризиком фондового ринку на сьогоднішній день є ризик його втрати і переміщення на Захід, тому постає проблема підвищення конкурентоспроможності українського фінансового ринку. Для того щоб забезпечити більш високу конкурентоспроможність українського фондового ринку, потрібно забезпечити доступ до ринку капіталів більшості українських компаній шляхом збільшення кількості первинних розміщень цінних паперів.

Рисунок 9. Залучення інвестицій в економіку України у 2012 - 2016 роках, млрд. грн

Необхідно використання системи податкового стимулювання вітчизняних та довгострокових іноземних інвесторів, домогтися істотного розширення асортименту інструментів фондового ринку та послуг, сприяти розвитку інститутів колективних інвестицій і зростання частки дрібних акціонерів, розвитку акціонерної власності, зростання частки грошових ресурсів, що спрямовуються через ринок цінних паперів в регіони.

Найважливішим аспектом є збільшення грошової маси в економіці. Потрібно розглянути можливість створення єдиного фондового ринку країн СНД із загальною інфраструктурою, який дозволить залучити ліквідність з країн СНД на український ринок, створення масштабного ринку іпотечних цінних паперів, здійснення системи заходів щодо інформаційної та освітньої підтримки інвестицій в реальний сектор через ринок цінних паперів.

Ступінь втручання держави на ринках, що формуються повинна бути значно вище, ніж на розвинених ринках цінних паперів. В Україні необхідно підтримувати формування змішаної моделі, в якій на ринку присутні як універсальні комерційні банки, так і інвестиційні банки.

Заради більш успішної конкуренції за ліквідність з закордонними торгівельними системами, доцільне об'єднання бірж в єдиний конкурентоспроможний майданчик і створення єдиної національної біржі, яка за своїми обсягами і ресурсами увійшла б в число великих бірж ринків, що формуються і була б здатна конкурувати із суміжними ринками за грошові ресурси.

Для ефективного регулювання фондового ринку необхідне створення мегарегулятора, за зразком європейських ринків. Даний інститут об'єднав би в собі всі функції, що сприяє підвищенню ефективності держрегулювання. За рахунок його колегіальної системи управління і, як результат, скорочення тривалих процедур узгодження нормативних документів з відомствами можна прискорити прийняття необхідних ринку рішень. Необхідно створювати вітчизняну статистику ринку цінних паперів - проект збору інформації про фондовий ринок, що поміщається в єдину національну електронну базу даних, доступну всім інвесторам. Принциповим у вдосконаленні ринку в цілому є зниження ризиків інфраструктури за допомогою консолідації депозитарних і клірингових організацій в цілісну систему і створення центрального розрахункового депозитарію, статус якого можуть мати кілька установ, що найкраще відображає існуючу структуру сектора депозитарних послуг.

Забезпечення конкурентоспроможності українського фондового ринку вимагає комплексного підходу. Необхідне проведення економічної політики, спрямованої на зниження інфляції, здійснення реального реформування банківського сектора і системи рефінансування банків, заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в країні: закріплення на рівні законодавства незмінності підсумків приватизації.

Залучення інвестиційного капіталу через такі інструменти фондового ринку, як, наприклад, боргові цінні папери, первинне публічне розміщення має велике значення при фінансуванні капітальних витрат.

Вітчизняний фондовий ринок потребує стимулювання розвитку як з боку держави - через створення сприятливої нормативної бази, гарантування прав інвесторів, так і з боку безпосередніх учасників цього ринку - шляхом поліпшення рівня відкритості для потенційних інвесторів, застосування показників фондового ринку для ефективного управління інвестиціями.

Механізм фондового ринку дозволяє здійснювати перерозподіл капіталів між галузями і сферами економіки, а також її учасниками.

В Україні ж такий найважливіший в світовій практиці інструмент залучення інвестицій, як фондовий ринок, продовжує грати вкрай незначну роль в загальній структурі джерел фінансування інвестицій в силу ряду обставин і особливостей розвитку національної економіки.

Використання можливостей залучення капіталу через фондовий ринок, розміщення боргових цінних паперів може привести до зниження вартості застосування цього капіталу та сприяти підвищенню конкурентоспроможності українських підприємств.

фондовий фінансовий ринок інвестиція

Список використаних джерел

1. Аналітичні дані щодо розвитку фондового ринку: Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку

2. Жупаненко В. Сучасне трактування інфраструктури фондового ринку / В. Жупаненко // Ринок цінних паперів України. - 2010. - №3. - С. 63-73.

3. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: підруч. для студ. вищ. навч. закл. / Т.В. Майорова. - К. : Центр учбов. л-ри, 2009. -472 с.

4. Новиков А.В. «Фондовый рынок как механизм привлечения инвестиций», НГАЭиУ, 2009.

5. Мусієнко В.Д. Фондовий ринок як механізм залучення інвестиційних коштів для підприємств: проблеми та шляхи вирішення / В.Д. Мусієнко, О.В. Сушко // Особенности развития регионов Украины в новых экономических условиях: материалы четвертой всеукраинской научной web-конференции молодых ученых (7 марта 201 3 г.). - Симферополь: ДИАЙПИ, 2013. - С.222-223

6. Котирло О.О. Шляхи підвищення конкурентоспроможності фондового ринку України / О.О. Котирло // Формування ринкових відносин в Україні. - 2011. - №1. - С. 102-105.

7. Річний звіт НКЦПФР за 2016 рік

Размещено на Allbest.ru