Оптимізація сукупних суспільних видатків на оборону в Україні

Ключові слова: сукупні суспільні видатки, видатки на оборону, фінансовий контроль, фінансовий моніторинг, оптимізація видатків, державний бюджет, видатки державного бюджету.

видаток оборона україна бюджет

ОПТИМИЗАЦИЯ СОВОКУПНЫХ ОБЩЕСТВЕННЫХ РАСХОДОВ
НА ОБОРОНУ В УКРАИНЕ

Карп Е.В.

В статье рассмотрены основные тенденции роста совокупных общественных расходов на оборону. Обобщен опыт зарубежных стран, в современных условиях, а также разработаны предложения по оптимизации расходов государственного бюджета Украины в сфере обороны. Рассчитаны основные показатели расходов на оборону в Украине в 2014-2016 годах, а также важный индикатор как соотношение расходов на оборону и ВВП в 2012-2016 годах. Основными направлениями оптимизации оборонных расходов являются: внедрение системы финансового мониторинга с привлечением независимых экспертов, использование программ аналитической оценки эффективности на всех стадиях бюджетного процесса; усиление технологического и финансового контроля за соответствием текущим и стратегическим целям; повышение прозрачности государственных оборонных программ.

Ключевые слова: совокупные общественные расходы, расходы на оборону, финансовый контроль, финансовый мониторинг, оптимизация расходов, государственный бюджет, расходы государственного бюджета.

OPTIMIZATION OF AGGREGATE PUBLIC EXPENDITURES ON DEFENSE IN UKRAINE

Karp Ye.

The article deals with the main trends in the growth of aggregate public expenditures on defense. The experience of foreign countries, in modern conditions, is generalized, as well as proposalsfor optimization of expenditures of the state budget of Ukraine in thefield of defense. Author has calculated key figures in defense expenditures in Ukraine in 2014-2016years, and such main indicator as defense expenditures as share of GDP in 2012-2016. The main areasfor optimization of defense expenditures are: the introduction of a system of financial monitoring with the involvement of independent experts, programs of analytical assessment of efficiency at all stages of the budget process; strengthening of technological andfinancial control of operational and strategic goals; increasing transparency of the state defense programs.

Keywords: aggregate public expenditures, defense expenditures, financial control, financial monitoring, cost optimization, state budget, state budget expenditures.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням проблем встановлення та використання систем обліку, контролю та засобів координації у системі планування та забезпечення видатків на оборону присвячені праці вітчизняних вчених Я. В. Бережного, О. О. Молдована, Д. С. Покришки [1]; в частині узгодження відповідних відомчих концепцій і програм, створення загальних систем управління та забезпечення, максимального інтегрування систем підготовки кадрів, технічного співробітництва з іноземними державами - в роботах В. Тютюнника, В. Горовенка, П. Крикуна [2]; стосовно процесу удосконалення державної політики залучення інвестицій до розвитку військово-промислового комплексу - у працях В. М. Бегми, О. О. Свергунова [3, с. 86].

Як видно з таблиць 1-3, протягом останніх років відбулися суттєві зміни у фінансуванні оборони. В абсолютному вимірі значно зросли видатки державного бюджету на оборону: з 27,4 млрд грн у 2014 році до 59,4 млрд грн у 2016 році, тобто на 32 млрд грн. Відповідно зросла і частка видатків на оборону у ВВП України у 2012-2016 роках: з 1 % у 2012 до 2,5% у 2016 роках. В абсолютному вимірі, у 2016 році порівняно з 2015 роком відбулося зростання на 7,4 млрд грн, однак частка видатків на оборону у загальному обсязі видатків зведеного бюджету України незначно скоротилася з 7,7 % у 2015 році до 7,1 % у 2016 році, при цьому порівняно з 2014 роком зберігається загальна тенденція до зростання частки видатків на оборону у загальному обсязі видатків зведеного бюджету з 5 % у 2014 році до 7 % у 2016 році.

Для пошуку ефективних способів оптимізації видатків, на нашу думку, заслуговує на увагу досвід зарубіжних країн щодо управління бюджетними коштами в сучасних умовах, що дозволить на його основі розробити пропозиції стосовно оптимізації видатків державного бюджету України у сфері оборони.

Наприклад, експерти Великобританії вбачають за доцільне створення єдиного бюджету для національної безпеки з обсягом більш ніж 2,7 % ВВП і включенням коштів, виділених на військові витрати, службу безпеки та спецслужби (єдиний розвідувальний рахунок), забезпечення діяльності Національного агентства з попередження злочинності, імміграційного правопорядку, прикордонної служби, Управління з питань безпеки та боротьби з тероризмом та контрекстремізму, фонду безпеки та надання міжнародної допомоги. З точки зору уряду, політичний розпорядник, який працює в межах визначеної міжвідомчої структури, дозволить здійснювати контроль за ефективністю використання цих сукупних суспільних видатків безпосередньо кабінетом міністрів. Дотримання принципів американської моделі в такій схемі, на думку Пітера Робертса, матиме наступні переваги: розширення можливостей існуючого міжпартійного Комітету оборони країн-членів, надаючи їм додаткові повноваження для перевірки та схвалення, що може бути адекватним рішенням поточних проблем. Як зазначає дослідник, амбіції уряду щодо оборони та безпеки в сучасних умовах - більш динамічному, менш стабільному середовищі міжнародної безпеки є значними, що підкреслює можливість для глобального (в тому числі промислового) керівництва протягом найближчих п'яти років. На думку цього експерта, сучасна реальність полягає в тому, що контроль та подоланням загроз у сфері безпеки і оборони вимагатиме значної рекапіталізації збройних сил Великобританії, показник 2,7 % валового внутрішнього продукту може бути досить реалістичним для збереження поточної військової спроможності, однак відповідність апарату безпеки новим загрозам вимагатиме значно більших витрат впродовж наступного десятиріччя [6].

Огляд теоретичних засад сукупних суспільних видатків засвідчує, що з загальних суспільних благ, як на національному, так і на наднаціональному рівнях, оборона являє собою одне з найважливіших та витратних суспільних благ. Теоретичні розробки зарубіжних вчених від давніх часів до сьогодення значну увагу приділяли видаткам на оборону (табл. 4). В той же час слід зауважити, що значний вплив справляє і емпіричний бік досліджень, зокрема, політичне обґрунтування видатків на оборону. Наприклад, в останні роки, проблематика оптимізації видатків на оборону широко дискутується.

«Міністерство оборони Японії прагнуло до рекордно високого бюджету приблизно 5,26 трильйона ієн (48,3 млрд дол США) на 2018 фінансовий рік - на 2,5 відсотка більше, ніж у 2017 фінансовому році. Водночас існують бюджетні обмеження, тому з метою оптимізації видатків на оборону переглядається обсяг розподілу коштів у межах всього національного бюджету та рентабельність державних заходів, забезпечується чітке дотримання бюджетних призначень для збереження рівноваги» [9].

Отже, обсяг видатків на оборону визначається з одного боку, жорсткими бюджетними обмеженнями та необхідністю фінансового забезпечення інших, окрім оборони, загальних суспільних благ, що надаються державою (соціальний захист, освіта, охорона здоров'я); з другого боку, об'єктивна потреба у збільшенні оборонних видатків створює політичні передумови для перерозподілу пріоритетів та пошуку шляхів оптимізації видатків на оборону.

За величиною структурної частки в загальному обсязі видатків бюджету, витрати на оборону, як правило, не є найсуттєвішою складовою, однак, вони є важливою складовою частиною сукупних суспільних витрат, в тому числі позабюджетних суспільних фондів оборонної промисловості [10].

Як вже зазначалося вище, в сучасних умовах зарубіжними вченими приділяється значна увага до питань бюджетування та фінансового менеджменту як складової державного управління. Наприклад, на нинішньому етапі у наукових дослідженнях [10] приділяється пильна увага до розвитку бюджетування та управління фінансами в міністерстві оборони, починаючи від «холодної війни» до періоду після закінчення «холодної війни», так званої «епохи глобальної війни проти терору». Як наслідок впливу певних історичних подій, саме визначення поняття «сукупні» по відношенню до витрат в галузі оборони набуває значення агрегованого показника, до якого включаються як безпосередньо видатки за функціональною ознакою - видатки міністерства оборони, так і опосередковано, витрати підприємств оборонного комплексу. З урахуванням тенденцій до глобалізації економіки та розвитку інтеграції в галузі оборони до поняття «сукупні» суспільні видатки можна віднести і витрати, які здійснюються на наднаціональному рівні в межах міжнародного співробітництва в галузі оборони. Тож, у широкому сенсі, процес оптимізації сукупних суспільних видатків певної країни включає різні рівні та форми.

В контексті перспектив приєднання України до міжнародних оборонних альянсів, слід зазначити, що в такому випадку на процес оптимізації сукупних суспільних видатків на оборону буде здійснюватися значний вплив в частині посилення ефективності розподільчої функції даного суспільного блага, що характеризуватиметься пропорційним розподілом навантаження та монотонності витрат. Про теоретичні основи такого висновку йдеться в дослідженні економічних моделей НАТО Ш. Вебера та Х. Вейсмета. Вони доводять, що наслідки співпраці в оборонній галузі можуть виявитися невдалими в умовах децентралізованого виробництва такого суспільного блага як оборона, та пропонують механізм, який дозволяє здійснити ефективний розподіл, що характеризується пропорційним розподілом навантаження та монотонності витрат. Ці результати також можуть бути застосовані до інших проблем суспільного блага [11].

Висновки. Зважаючи на вищенаведене можна зробити висновок, що до першочергових завдань в галузі удосконалення управління видатками в сфері оборони відносяться наступні: забезпечення конкурентного середовища у сфері оборонного комплексу; подолання дискримінації українських виробників, в тому числі недержавної форми власності; залучення іноземних інвестицій в галузь; реалізації стратегії розвитку галузі в цілому з відповідною оптимізацією видатків державного бюджету України. Основними напрямами такої оптимізації, на нашу думку, є:

- запровадження системи фінансового моніторингу із залученням незалежних експертів, програм аналітичної оцінки ефективності на всіх етапах бюджетного процесу (від формулювання тендерної пропозиції до звітів про експортно-імпортні операції);

- посилення технологічного і фінансового контролю з боку новоутворених незалежних органів, в тому числі у розрізі належного виконання поточних (операційних) і стратегічних цілей;

- посилення прозорості в частині структур власності, програм кооперації та координації, відкритого доступу до конкурсу технологічних виробництв та держаних цільових програм.

Таблиця 1. Частка видатків державного бюджету України на оборону у 2014-2016 роках