Постановка проблеми. Однією з ключових реформ в Україні постає територіально - адміністративна реформа, яка має на меті фінансову децентралізацію і передачу додаткових фінансових ресурсів і повноважень на місця. В системі місцевого самоврядування провідне місце займають територіальні громади. Вони являють собою жителів, об'єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. Згідно ст.140 Конституції України право на здійснення місцевого самоуправління закріплене безпосередньо за територіальними громадами і реалізується воно шляхом самостійного вирішення громадою питань місцевого значення в межах Конституції та інших законів України. Це конституційне положення ґрунтується на демократичних засадах існування української державності і тому, враховуючи демократичний досвід організації місцевого самоврядування в зарубіжних країнах, вимагає формування і функціонування територіальної громади не як простої сукупності жителів певного населеного пункту, а як дієздатного та ініціативного суб'єкта, соціально і політично активного, самостійного з точки зору забезпечення матеріально-фінансовими ресурсами, здатного на ефективне і відповідальне управління власними справами.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженню питання спроможності територіальних громад та необхідності реформування адміністративно-територіального устрою в Україні присвячені праці таких науковців як: А. Павлюк, О. Амоша, В. Алексєєва, Р. Безсмертний, П. Буряк, І. Вахович, П. Мельник, Ю. Молодожен, В. Опарін, С. Осадчук, Н. Нижник тощо.

Формулювання цілей дослідження.

Метою даної статті є виявлення характерних особливостей господарської поведінки об'єднаних територіальних громад як потенційних учасників процесу забезпечення сталого розвитку соціально-економічних систем.

Основні результати дослідження. Ставши на шлях децентралізації влади та фінансів, у зв'язку з набуттям чинності Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад", в Україні настали нові можливості для побудови успішної та розвиненої країни. Реформування місцевого самоврядування здійснюється згідно таких нормативно-правових актів як: Закон України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" (№157-VNI від 05.02.2015р.) [1], Закон України "Про співробітництво територіальних громад" (№ 1508-18 від 17.06.2014р.) [2], "Концепція реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні (розпорядження КМУ №333-р)" [3], "Методика формування спроможних територіальних громад" (постанова КМУ №214 від 08.04.2015р.) [4]. Дана адміністративно-територіальна реформа спрямована на підвищення якості життя населення шляхом добровільного об'єднання селищних рад (селищ, малих міст) в спроможні територіальні громади.

Відповідно до перелічених нормативно - правових актів, категорія "територіальна громада" тлумачиться як сукупність жителів, об'єднаних постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об'єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр. На багатоаспектність цього явища вказує той факт, що К. Іонассен [5] у своїх дослідженнях аналізує загальні ознаки, які притаманні територіальним спільнотам, до них автор відносить: своєрідну спільноту жителів, які мають спільні інтереси, погляди, об'єднані спільною діяльністю, існує розподіл праці між спеціалізованими частинами співтовариства, спільною територією проживання та зацікавлені в розвитку свого осередку проживання.

На даний час проблемою розвитку та функціонування територіальних громад виступає фінансова складова, яка перебуває у процесі реформування відповідно до нового законодавства. Супутніми факторами постають старіння населення, значний відтік економічно активної його частини у великі міста або за межі України, за яких поліпшення якості надання послуг і в цілому господарської діяльності громад потребує великих зусиль. Тому, подолання відзначених недоліків і підвищення ефективності багатьох проектних рішень, прийнятих громадами, можливо в процесі їх співпраці. Отже, одним з важливих напрямків розвитку територіальних громад є їх співробітництво. Закон України "Про співробітництво територіальних громад" [2] є основним нормативно-правовим актом, який забезпечує співробітництво громад. Ключовими формами співробітництва територіальних громад виступають:

делегування одному з суб'єктів виконання однієї або декількох завдань з передачею відповідних ресурсів (аутсорсинг завдань);

реалізації спільних проектів, що передбачає акумулювання на певний період ресурсів і координацію розроблених заходів;

створення нових і спільне фінансування

існуючих підприємств, організацій та установ комунальної форми власності, інфраструктурних об'єктів.

Таким чином, співпраця між громадами має свою логічно обґрунтовану кінцеву мету, це заключний результат, для якого територіальні громади вступили у відносини на договірних засадах. Це означає, що механізми об'єднання наявних в територіальних громадах ресурсів повинні привести до більш ефективного виконання органами місцевого самоврядування визначених законодавством повноважень, що забезпечують соціально-економічний і культурний розвиток територій [2].

У реформуванні місцевого самоуправління головне місце посідає питання підвищення добробуту і матеріального благополуччя кожної територіальної громади та окремого її жителя шляхом добровільного об'єднання територіальних громад. Саме тому одним із пріоритетів розвитку територіальних громад постає підвищення правової, організаційної та фінансової спроможності місцевого самоврядування в Україні. Створення об'єднаних територіальних громад (ОТГ) призводить до відродження українського села, а в підсумку - до відродження української економіки в цілому.

Прийняття Закону України "Про добровільне об'єднання територіальних громад" [1] дало поштовх до створення об'єднаних територіальних громад та створення спроможних об'єднаних громад. Під процесом децентралізації влади слід розуміти перенесення владних повноважень від центральних органів влади, які акумулювали в собі весь фінансовий, ресурсний і дозвільний потенціал на рівень функціонування місцевого самоврядування. Адже європейський досвід, який лежить в основі реформи децентралізації влади вказує на те, що лише через ефективне самоврядування, активність та ініціативність місцевої громади та шляхом забезпечення громади фінансовою підтримкою Україна буде спроможна наблизитись до рівня розвитку європейських країн. Усі трансформаційні процеси базуються насамперед на добровільному, усвідомленому об'єднанні. Об'єднання територіальних громад це процес необхідний та вкрай важливий на сьогодні в Україні, бо надає новоствореній об'єднаній громаді всі можливості реалізувати ті завдання, які поставлені перед нею [1].

Нині територіальні громади абсолютно обмежені в коштах. Після процесу об'єднання територіальна громада має можливість отримати той бюджет, який буде забезпечувати його потреби. Відповідно до свого статусу об'єднані територіальні громади прирівнюються до міст обласного значення. А район, відповідно, повністю втрачає податкові надходження і припиняє виконувати свої повноваження на території об'єднаної громади. Крім того, як і не реформовані місцеві ради (сільські, селищні та міські) новостворені об'єднані територіальні громади з 2016 року отримують 100% таких податків і зборів як:

ренти від використання природних ресурсів і надр місцевого значення;

акцизів з продажу на їх території тютюнових і алкогольних виробів, нафтопродуктів;

єдиного податку;

плати за землю;

податку на нерухоме майно;

податку на прибуток комунальних підприємств;

плати за оренду майна;

транспортного податку;

збору за паркування транспортних засобів;

туристичного збору;

адміністративних штрафів, зборів за реєстрацію прав на нерухоме майно, плати за надання інших адміністративних послуг державного мита, що відноситься до відповідних бюджетів за місцем вчинення дій та видачі документів.

Крім того, до бюджетів ОТГ надходить 25% екологічного податку. Дані надходження в бюджет є позитивним кроком до розвитку територіальних громад, адже це дасть фінансову основу для їх самостійності, а отже і спроможності до самостійного вирішення питань місцевого рівня.

Важливе місце в розвитку об'єднаних територіальних громад та їх фінансової спроможності посідає питання фінансової підтримки їх діяльності для розбудови сільських територій, забезпечення їх стійкості

та привабливості для інвесторів, розвитку підприємництва на селі. Основними пріоритетними напрямами політики сільського розвитку має бути інтегрований розвиток сільських територій, забезпечення привабливих умов проживання для сільських жителів, зменшення рівня сільської бідності і підвищення конкурентоспроможності сільської економіки.

За даними Українського центру суспільних даних на 2017 рік [6] в Україні зареєстровано 665 об'єднаних територіальних громад. Відповідно до досліджень А. Павлюк, найбільшу кількість ОТГ створено у Тернопільській (36 ОТГ), Дніпропетровській (34 ОТГ), Житомирській (32 ОТГ), Хмельницькій (26 ОТГ), Львівській (25 ОТГ), Вінницькій та Запорізькій (по 24 ОТГ) областях. Сумарна частка перших трьох із зазначених регіонів становить чверть (24,6 %) всіх ОТГ країни. Водночас окремі регіони суттєво відстають у процесі формування ОТГ, серед них Київська (2 ОТГ), Харківська та Закарпатська (по 5 ОТГ) області [7, C.11-18].

Щодо питання фінансової децентралізації то варто відмітити, що у ході проведення реформ, стан бюджетів місцевого рівня має тенденцію до зростання. Загальний приріст надходжень до бюджетів об'єднаних територіальних громад зріс більше ніж в 3 рази, а саме спостерігається збільшення власних доходів та зростання ресурсів місцевих бюджетів. Фінансова підтримка з боку держави проявляється у наданні субвенцій на розвиток інфраструктури та на соціально-економічний розвиток ОТГ. За даними Держказначейства, з одного мільярда гривень фінансової допомоги, які були надані державою у вигляді субвенції на розвиток інфраструктури об'єднаних територіальних громад у 2016 році, 95 % цих коштів були вкладені у ремонт та будівництво доріг, дитячих садків, медичних закладів, будівель шкіл, у будівництво центрів надання адміністративних послуг, спортивних закладів та закладів оздоровлення, освітлення вулиць, придбання спеціалізованої техніки для комунальних потреб тощо. Спрямування усіх наданих коштів на розвиток та удосконалення територій громад, створення більш сприятливих умов для життєдіяльності кожного мешканця ОТГ та підвищення рівня якості надання послуг свідчить про небайдужість з боку влади до населення та зацікавленість у розвитку країн [8].

На сьогодні, маючи право вирішувати питання місцевого значення за допомоги державної підтримки та власними зусиллями, переважна більшість територіальних громад України неспроможна їх вирішувати. Причини полягають у нестачі власних коштів, занепаді або відсутності інфраструктури (необхідних будівель, споруд, доріг тощо), а також у відсутності кадрів відповідної кваліфікації. Тому велике коло питань місцевого значення не вирішується належним чином: не мають відповідного забезпечення приміщення шкіл, дитячих садків, лікарень та інші будівлі комунальної власності, не забезпечується належним чином благоустрій території, нічне освітлення вулиць, існує проблема вивезення сміття тощо. Тому основне завдання адміністративно-територіальної реформи є, передусім, забезпечення спроможності місцевого самоврядування самостійно, за рахунок власних мобілізованих внутрішніх ресурсів територіальних громад, а саме кадрових, фінансових ресурсів та інфраструктурного потенціалу вирішувати питання місцевого значення [9].

Законодавчі зміни 2017 року стосуються безпосередньо питань посилення та збільшення бюджетів об'єднаних територіальних громад, а таким чином стимулювати їх фінансову спроможність. До них можна віднести такі законодавчі акти:

постанова Кабінету Міністрів України "Деякі питання зарахування частини акцизного податку з виробленого в Україні та ввезеного на митну територію України пального до бюджетів місцевого самоврядування" за якою 13,44 % акцизного податку зараховується до бюджету громад [10];

Закон України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо зарахування рентної плати за користування надрами для видобування нафти, природного газу та газового конденсату" згідно якого з 1 січня 2018 року 3 % рентної плати зараховується до бюджетів об'єднаних територіальних громад за місцем видобутку відповідних природних ресурсів [11];

Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" (щодо фінансового забезпечення місцевих виборів), який постає регулятором місцевих виборів в об'єднаних територіальних громадах [12];

Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування", який регулює службу в органах місцевого самоврядування, забезпечує відповідні умови, а саме статус та положення службовця, його кар'єрний ріст та особливо законом передбачено механізми по запобіганню корупції [13].

В системі заходів по впровадженню реформи місцевого самоврядування та підвищенню рівня спроможності об'єднаних територіальних громад належить також створення Асоціації об'єднаних територіальних громад. Діяльність Асоціації спрямована на захист інтересів членів Асоціації і надання їм послуг, і безпосередньо, сприяння взаємодії з органами виконавчої влади на місцевому та державному рівні [7, C.11-18].

Ще одним важливим урядовим документом у регулюванні спроможності об'єднаних територіальних громад слугує Методика формування спроможних територіальних громад (постанова КМУ №214 від 08.04.2015р.).А. Кавунець та В. Дорох [14] зазначають,що процес

формування спроможних громад має відбуватися відповідно до перспективного плану формування спроможних територіальних громад, який в свою чергу розробляється на підставі методики формування спроможних громад. Методика дає пояснення поняття спроможної територіальної громади і яким чином має відбуватись об'єднання громад для того, щоб вони стали спроможними. Тому відповідно до методики, спроможні територіальні громади - це територіальні громади сіл (селищ, міст), які в результаті добровільного об'єднання здатні самостійно або через відповідні органи місцевого самоврядування забезпечити належний рівень надання послуг, зокрема, у сфері освіти, культури, охорони здоров'я, соціального захисту, житлово-комунального господарства, з урахуванням кадрових ресурсів та фінансового забезпечення та розвитку інфраструктури відповідної адміністративно - територіальної одиниці.

Методика та Перспективний план акцентують увагу на тому, що всі економічні та адміністративні преференції отримають лише ті територіальні громади, які відповідно до законодавства об'єдналися. Об'єднання громад має здійснюватися не просто формально, а й з урахуванням того, що об'єднана територіальна громада стане спроможною та самостійною у вирішенні питань місцевого значення. Для об'єднання важливим постає те, наскільки цей союз є вигідним і чи є він необхідним у розвитку прилеглої місцевості об'єднаної територіальної громади. Головним осередком об'єднаної територіальної громади є її адміністративний центр, який має відповідну інфраструктуру для забезпечення надання необхідних адміністративних послуг населенню прилеглих територій об'єднаної територіальної громади [14].

Аналіз сутності "спроможності" територіальної громади свідчить про те, що дане поняття розглядається у двох головних площинах: бюджетній та економічній. У дослідженнях А. Бутенко, Т. Уманець та О. Дарієнко, основним критерієм спроможності територіальної громади виступає її "бюджетна" складова, яка проявляється у спроможності здійснювати самозабезпечення за умови вже існуючої та функціонуючої організації виробництва, не використовуючи державну допомогу у вигляді бюджетних трансфертів. І навпаки: бюджетна спроможність об'єднаної територіальної громади, полягає в спроможності до самовідтворення суспільного сектору регіону завдяки бюджетним інструментам. "Економічна" спроможність територіальної громади на думку науковців, відображається в тому, що лише маючи власний нарощений потенціал та фінансову стійкість можна задовольнити потреби населення та досягнути вищого рівня розвитку та функціонування [15].

У розрізі зазначених площин спроможностей громад здійснювати самозабезпечення та задовольняти потреби населення у 2016 році відповідно до даних рейтингу областей за критерієм формування спроможних територіальних громад Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, на сьогодні спостерігається 5 областей лідерів - Хмельницька, Житомирська, Чернігівська, Запорізька, Дніпропетровська області. В основу рейтингу було покладено чотири параметри: кількість об'єднаних громад, площа об'єднаних громад, територіальні громади, які об'єдналися, кількість об'єднаних громад з чисельністю менше 5 тис осіб. Таким чином, найбільше об'єднаних територіальних громад утворено в Дніпропетровській області - 48, найменше в Київській області - 4. Найбільша кількість місцевих рад, які об'єдналися в громади, в Житомирській області - 301, найменше в Київській області - 20. Найбільша площа, яку складають ОТГ, в Хмельницькій області - 41,9% від всієї площі області, найменша - в Київській області - 1,4% [8].

Висновки