Перспективи розвитку ринку валютних деривативів в Україні

доктор економічних наук, професор, завідувач кафедри менеджменту банківської діяльності ДВНЗ "Київський національний

університет імені Вадима Гетьмана”

У сучасному світі активізувалися інтеграційні процеси, які супроводжуються зростанням ризикових факторів. Накопичення ризиків формує передумови для розгортання кризових явищ, які періодично повторюються, як у 2008-2009 та в 2014 рр. Хоча сукупність ризикоформуючих факторів постійно зростає, однак у групі фінансових ризиків найбільш значимими залишаються кредитний, процентний та валютний ризики.

Так склалося, що в Україні найнадійнішим засобом накопичення заощаджень вважається іноземна валюта (долар США, євро). Саме тому ризик зміни валютного курсу стосується всіх суб'єктів ринкових відносин, а отже, майже кожного члена суспільства. Відповідно, й на валютний ризик наражається кожен, хто володіє іноземною валютою або має в ній зобов'язання (наприклад, позичальники валютних кредитів). Для банківських установ посилення впливу валютних ризиків на результати їхньої діяльності зумовлюється зростанням обсягів спекулятивних операцій та бажанням банків знайти додаткові джерела доходів, розвитком валютних інструментів та їхніх ринків, виходом за межі традиційної посередницької функції банків, пошуком нових видів торгових та інвестиційних операцій, що мають значний потенціал дохідності, різнобічною диверсифікацією бізнесу. Таким чином, для вітчизняної практики проблема зниження валютного ризику є актуальною.

Якщо фінансовим посередникам, зокрема банкам, властиві ширші можливості для управління валютним ризиком за допомогою методів структурного балансування (активного управління валютною позицією), то для всіх інших суб'єктів ринку та населення ці методи неприйнятні. Адже переважна більшість громадян має або тільки активи, або тільки пасиви в іноземній валюті, тому збалансувати їх із метою уникнення валютного ризику неможливо. Інноваційні перспективи надає ринок валютних деривативів, створюючи механізми хеджування в управлінні валютними ризиками.

За економічним змістом ринок деривативів (строковий ринок) є сукупністю економічних відносин, які виникають із приводу перерозподілу (трансферту) ризиків, котрі супроводжують процес обміну фінансових інструментів чи товарів. Важливо наголосити, що призначення та основна функція строкового ринку полягає саме у формуванні механізмів мінімізації, а за певних умов - й уникнення ризиків. З підвищенням волатильності валютних курсів, як у період 2015-2017 рр., потреба у зниженні валютних ризиків значно зростає. Створити дієві механізми їх мінімізації може тільки високоліквідний строковий валютний ринок, на якому активно проводяться операції з валютними деривативами. Процедура трансферту валютних ризиків за допомогою проведення строкових операцій дає змогу їх згладжувати, в результаті чого підвищується ефективність фінансової та виробничої діяльності суб'єктів ринкових відносин. Строковий ринок валютних деривативів, як вважав Дж. М. Кейнс, є чинником стабілізації економіки на макрорівні. На думку вченого, організація торгівлі валютними деривативами особливо важлива для країн із нестійкою національною валютою [1]. А отже, ця рекомендація актуальна й для України.

В Україні торгівля деривативами розпочалася саме з валютних контрактів у 1994 р. на Придніпровській товарній біржі (м. Дніпропетровськ, нині м. Дніпро), де відбулися перші торги валютними ф'ючерсами. Функціонування ф'ючерсного валютного ринку час від часу призупинялося через підвищений ризик. Із валютними форвардами та опціонами проводилися лише поодинокі операції. Серед чинників, які негативно вплинули на подальший перебіг подій, - помилки у прогнозуванні динаміки валютного курсу, що спостерігалися на початковому етапі роботи з ф'ючерсними контрактами, а також яскраво виражені спекулятивні мотиви з боку й покупців, і продавців. У наступні 25 років цей сегмент так і не перетворився на повноцінний строковий ринок, обсяги торгів залишаються мінімальними, спреди дуже широкі, вибір деривативів обмежений [2]. Головна причина невдалого впровадження валютних деривативів у вітчизняну практику крилася не в їхній недосконалості, а в домінуванні на ринку спекулятивних настроїв.

Світовий ринок деривативів є найбільшим у світі, а обсяг біржових торгів на ньому у 2016 р. досяг історичного максимуму в 25,22 млрд. дол. США [3]. У структурі цього ринку частка валютних деривативів (валютні ф'ючерси та опціони) залишалася незначною, хоча й зросла від 1 % (1999 р.) до 10 % (2012 р.), поступаючись процентним та фондовим похідним інструментам. Обсяг українського біржового ринку деривативів у 2016 р. дорівнював 1345 млн грн, і, на противагу міжнародним тенденціям, на ньому переважали валютні ф'ючерси, частка яких становила 85,5 % [4].

На теперішньому етапі ринок валютних деривативів в Україні не виконує цінової та стабілізаційної функцій. Для ефективного функціонування строковому ринку потрібні й хеджери, і спекулянти, однак домінування останніх створює суттєві загрози для його існування, призводячи до зростання ймовірності різкої зміни цін деривативів, яке не відображає динаміки спотового валютного курсу. Це означає, що строковий ринок не пропонує механізмів для ефективного хеджування ризиків, у якому відчувають гостру потребу всі його учасники. Валютна політика НБУ не створює умов для вільного руху капіталів, що розглядається як важливий чинник ефективного функціонування всього фінансового ринку, включаючи валютний. Для запровадження дієвих механізмів хеджування валютних ризиків необхідне пом'якшення правил регулювання портфельних та прямих інвестицій, які ґрунтуються на вільному русі капіталів. Вказані зобов'язання взяли на себе сторони в рамках Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Потребує реформування й ринок деривативів із чітким визначенням його сутності, механізмів функціонування та обігу похідних фінансових інструментів, правил оподаткування таких операцій. Аргументом на користь активного запровадження валютних деривативів є те, що за браком механізмів хеджування валютних ризиків, втрати від яких постійно зростають, резиденти будуть виходити з цією метою на міжнародні ринки, а такі фінансові потоки зазвичай важко спрямувати назад до України. Це означатиме втрачені ділові можливості для національних агентів.

В Україні правове середовище, що регулює обіг деривативів, регламентоване низкою кодексів, законів, підзаконних актів, які характеризуються фрагментарністю й неузгодженістю. У валютному законодавстві не передбачено механізмів регулювання строкового ринку, тому необхідно прийняти закони, які відповідатимуть вимогам міжнародної практики. Верховна Рада України 31 березня 2016 р. прийняла у першому читанні пакет законопроектів: "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо регульованих ринків та деривативів)”, "Про внесення змін до Податкового кодексу України (щодо регульованих ринків та деривативів)', "Про внесення зміни до Митного кодексу України (щодо регульованих ринків та деривативів)” № 3498, № 3499, № 3516 та "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України (щодо регульованих ринків та деривативів)” № 3500. Цей пакет має врегулювати функціонування строкового ринку та інструментів, які перебувають в обігу на ньому.

Важливою новацією є внесення змін до законодавства, які відповідають аналогічним міжнародним нормам та рекомендаціям. У пояснювальній записці до законопроекту "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо регульованих ринків та деривативів)” зазначається, що він спрямований на впровадження на ринках капіталу України міжнародної практики, у тому числі останніх новацій в ЄС, а саме рекомендацій Міжнародної асоціації свопів та деривативів (ISDA), Директиви Європейського парламенту та Ради 2014/65/ЄС від 15.05.2014 про ринки фінансових інструментів (MiFID II) та Регламенту Європейського парламенту та Ради № 600/2014 від 15.05.2014 про ринки фінансових інструментів (MiFIR), а також Регламенту Європейського парламенту та Ради № 648/2012 від 04.07.2014 про позабіржові похідні інструменти, центральних контрагентів і торгові репозитарії (EMIR). Прийняття цього пакета законів стане важливим стимулом до інноваційного розвитку економіки. Такі заходи в поєднанні із законодавчими змінами на ринку деривативів позитивно вплинуть на розвиток бізнесу, зокрема у сфері фінансової та інвестиційної діяльності. Учасники ринку капіталів отримають доступ до міжнародної фінансової інфраструктури та інструментів.

валютний ризик дериватив хеджування

Список використаних джерел

1. Кейнс Дж. М. Трактат про грошову реформу. Київ: АУБ, 1999. 189 с.

2. Прогнозування та хеджування фінансових ризиків: монографія / за ред. Л. О. При- мостки. Київ: КНЕУ, 2014. 424 с.

3. Bank for international settlements. URL: https://www.bis.org/statistics/about_ derivatives_stat s.htm?m=6%7C32.

4. Річний звіт НКЦПФР за 2016 р. URL: https://www.nssmc.gov.ua/wp-content/ uploads/2017/07/zvit-komosii-2016-ukr-web.pdf.

References

1. Keynes, J. M. (1999). Traktat pro hroshovu reformu [A tract on monetary reform]. Ky'yiv: AUB [in Ukrainian].

2. Pry'mostka, L. O. (Ed.). (2014). Prohnozuvannya ta khedzhuvannya finansovy'kh ry'zy'kiv [Prediction and hedging of financial risks]. Ky'yiv: KNEU [in Ukrainian].

3. Bank for international settlements. (n. d.). Retrieved from https://www.bis.org/statistics/ about_derivatives_stats.htm?m=6%7C32.

4. National Securities and Stock Market Commission. (n. d.). Richny'j zvit NKCPFR za 2016 r. [Annual report for 2016]. Retrieved from https://www.nssmc.gov.ua/wp- content/uploads/2017/07/zvit-komo sii-2016-ukr-web.pdf [in Ukrainian].

Размещено на Allbest.ru