Операційний аналіз як інструмент планування податкових платежів в системі електронного адміністрування ПДВ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Операційний аналіз як інструмент планування податкових платежів в системі електронного адміністрування ПДВ

Вступ

Однією з найважливіших проблем функціонування підприємств в умовах інтеграція України до європейських структур є наближення її податкової системи до європейських стандартів. Удосконалення податкового законодавства та його адміністрування потребує подальшого реформування відповідно до загальноєвропейського досвіду. Так відповідно до змін, внесених до Податкового кодексу України (далі - Кодекс) Законом України від 31 липня 2014 року № 1621-VII „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України” (далі - Закон № 1621) [1], з 1 січня 2015 року запроваджено систему електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - ПДВ). Електронна система обліку ПДВ буде визначати потенційну суму податкових зобов'язань, на яку платник податку зможе виписати податкову накладну в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). Так, платник податку має право зареєструвати в ЄРПН податкову накладну, в якій загальна сума ПДВ не перевищує суму, обчислену за формулою [1]:

?Накл = ?НаклОтр + ?Митн + ?ПопРах - ?НаклВид - ?Відшкод - ?Перевищ,

де: ?НаклОтр - загальна сума податку за отриманими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; ?Митн - загальна сума податку, сплаченого платником при ввезенні товарів на митну територію України; ?ПопРах - загальна сума поповнення рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість з власного поточного рахунку платника; ?НаклВид - загальна сума податку за виданими платником податковими накладними, зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних; ?Відшкод - загальна сума податку, заявлена платником до бюджетного відшкодування; ?Перевищ - загальна сума перевищення податкових зобов'язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Крім того, Законом № 1621 внесено зміни до визначення бази оподаткування ПДВ в окремих випадках: з 01.01.2015 р. база оподаткування визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг за винятком контрольованих операцій, але не може бути нижчою ціни придбання товарів (для самостійно виготовлених - не нижче їх собівартості) або балансової вартості необоротних активів [1]. В цьому аспекті слід зазначити, що фінансова звітність сама по собі не розкриває показники собівартості продукції по кожному окремому її виду. Тож актуальною для підприємства стає необхідність планування податкових платежів в бюджет за елементами витрат.

Одним з досить простих і в той же час результативних методів аналізу структури витрат є операційний аналіз, званий також аналізом „витрати-обсяг-прибуток”, або CVP - аналіз (costs, volume, profit ). Поява такої системи аналізу мала суто бухгалтерську причину, а в подальшому вона стала важливим елементом управлінського обліку.

Розвитку теорії і практики організації управлінського обліку сприяли праці вітчизняних і зарубіжних учених: П.Й Атамаса [2], Ф.Ф. Бутинця [3], С.Ф. Голова [4], В.М. Добровського [5], К. Друрі, Б. Нідлза, А.Д. Шеремета [6] та інших. Але дана тематика потребує подальшого, ширшого дослідження.

Постановка задачі. Мета статті - операційний аналіз, як ефективна та невід'ємна частина процесу планування податкових платежів підприємства в системі електронного адміністрування ПДВ.

Результати

В основі аналізу співвідношення „витрати-обсяг-прибуток” лежить розподіл витрат на постійні та змінні. Сьогодні однозначно говорити про те, хто стояв біля витоків обґрунтування теорії класифікації постійних і змінних витрат досить складно. Огляд літератури свідчить про наступне: ще в 1781 р. Т.Є. Кліпштейн у своїй книзі „Вчення про альтернативи в обліку” показав на прикладі металургійного виробництва, як прямі витрати потрібно відносити на окремі його фази, а накладні витрати - прямо на рахунок результатів за період.

Ж. Курсель-Сенель у праці „Теорія і практика підприємництва в землеробстві, ремеслі і торгівлі” (Штуттгарт, 1869 р.) запропонував розділити витрати на „особливі” і „загальні”.

Вперше на користь обліку граничних витрат висловився відомий німецький учений О. Шмпаленбах в 1899 році.

Огляд літератури показує, що чітке розмежування між постійними і змінними витратами було проведено ще на початку ХХ століття Генрі Гессом. Він зазначав, що до постійних витрат відносяться всі ті статті, які передбачають підготовку виробництва, а в якості загальних змінних витрат - всі залишені елементи. У 1923 р. Дж. Кларком була обґрунтована необхідність розподілу витрат виробництва на постійні та змінні [7, с.319].

Розвиток теорії класифікації затрат на постійні та змінні з точки зору можливостей її практичного застосування сприяли зародженню і вдалою апробації ідеї, яка заклала основу для появи системи „директ-костинг”. Її поява пов'язана з конкретними історичними умовами і було обумовлено тим, що західні компанії зіткнулися з великими труднощами, пов'язаними зі збутом готової продукції. До 1928 року нереалізовані запаси готової продукції оцінювалися за собівартістю, обчисленої в повному обсязі. На думку ряду американських економістів, така оцінка призводила до того, що багато з їх точки зору постійні витрати штучно спотворювали прибуток. Щоб виявити даремні постійні витрати, на їхню думку, слід було визначити віддачу від понесених витрат, тобто зв'язок обсягу виробництва з витратами і доходами.

До числа найважливіших показників операційного аналізу є маржинальний дохід (МД), який являє собою різницю між виручкою від реалізації (Р) і змінними витратами (ЗВ) або суму постійних витрат (ПВ) і прибутку (П), тобто:

МД = Р - ЗВ,(1)

МД = П - ПВ,(2)

де МД - маржинальний дохід; Р - виручка від реалізації; ЗВ - змінні витрати; ПВ - постійні витрати; П - прибуток.

Із формули випливає:

П = МД - ПВ.(3)

Для визначення суми прибутку (П) замість маржинального доходу використовується добуток виручки від реалізації (Р) і питомої ваги маржинального доходу в ній (d_МД):

МД = Р х d_МД ^.(4)

Тоді:

П = Р х d_МД - ПВ.(5)

де d_МД - питома вага маржинального доходу у виручці від реалізації.

Остання формула використовується тоді, коли необхідно проаналізувати прибуток від реалізації декількох видів продукції.

При аналізі прибутку від реалізації одного виду продукції можна використовувати модифіковану формулу визначення прибутку, якщо відомі кількість проданої продукції (q) і ставка маржинального доходу (МДс) в ціні за одиницю продукції:

П = q х МДс - ПВ ,(6)

де МДс = Ц - ЗВ.

Звідси:

П = q х (Ц - ЗВ) - ПВ.(7)

де Ц - ціна за одиницю продукції.

Отже, при системі „директ-костинг” схема побудови звітів про доходи багатоступінчаста. У них містяться принаймні два фінансових показники: маржинальний дохід (МД) і прибуток (П). Головною ж особливістю даного аналізу є те, що собівартість промислової продукції враховується і планується тільки в частині змінних витрат (ЗВ). Постійні ж витрати (ПВ) збирають на окремому рахунку і з заданою періодичністю списують безпосередньо на дебет рахунку фінансових результатів. Їх не включають до розрахунку собівартості виробів, а як витрати звітного періоду списують з отриманого прибутку протягом того періоду, в якому вони були зроблені. За змінними витратами оцінюються також залишки готової продукції на складах на початок і кінець року та незавершене виробництво.

Основна перевага цієї концепції полягає в тому, що обмеження собівартості продукції лише змінними витратами дозволяє спростити облік і контроль за витратами, собівартість стає більш прозорою за рахунок скорочення кількості статей, а окремі затрати - краще контрольованими.

Тож при плануванні суми податкових зобов'язань від реалізації самостійно виготовлених товарів/послуг, а саме на етапі визначення бази оподаткування ПДВ, яка має бути не нижче їх собівартості, можна враховувати суму змінних витрат (ЗВ) таких товарів/послуг.

Маржинальний дохід, також як і підсумковий фінансовий прибуток має важливе значення для управління собівартістю продукції. Вони показують залежність цих показників від цін на продукцію, структури своєї продукції, величини змінних і постійних витрат.

На підставі формул (6) і (7) можна виділити наступні стратегічні рішення щодо обсягів виробництва продукції/послу та формування відпускної ціни на них (табл. 1).

Проте слід зазначити, що даний метод не допомагає у встановленні цін на довгостроковий період, оскільки необхідно покривати не тільки змінні витрати, але і постійні, відшкодування яких необхідне для відтворення основних засобів, що експлуатуються в процесі виробництва.

Водночас слід зауважити, що постійні витрати (ПВ) схильні до впливу інфляції. Якщо, наприклад, плата за оренду підвищується через інфляцію, то постійні витрати будуть збільшуватися, але це буде відбувається не через зміни обсягу діяльності.

Таблиця 1 Стратегії підприємства для різних варіантів маржинального доходу

Якщо базова формула визначення загальних витрат має такі показники:

ЗВ = ПВ_. + ЗВ_од. К,(8)

то при визначенні рівняння загальних витрат (ЗВ) самостійно виготовлених товарів/послуг підприємства слід враховувати прогнозований індекс інфляції (і_інф.), а саме:

ЗВ = ПВ х і_інф. + ЗВ_од. ,(9)

де ЗВ - загальні витрати; ПВ - постійні витрати; ЗВ - змінні витрати на одиницю товарів/послуг; К - кількість виробленої продукції; і_інф. - прогнозований індекс інфляції.

Висновки

Таким чином, при плануванні податкових платежів підприємства з ПДВ, а саме для збалансованого функціонування його ПДВ-рахунка в системі електронного адміністрування й зменшення відтоку грошових коштів доцільно розраховувати обсяги закупівлі та продажу товарів/робіт/послуг застосовуючи інструменти оперативного аналізу, а саме на основі оцінки взаємозв'язку витрат, обсягу і прибутку.

У перспективі застосовуючи операційний аналіз, як ефективну та невід'ємну частину процесу планування податкових платежів підприємства, можна оперативно знаходити відповіді на практичні питання щодо зміни обсягу, структури продажів та їх беззбитковості, а також доцільності прийняття замовлення за зниженими цінами, впливу зміни цін, змінних і постійних витрат на фінансові результати діяльності підприємства.

Список використаних джерел

податковий платіж електронний адміністрування

1. Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України: Законом України від 31 липня 2014 р. № 1621-VII [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua.

2. Атамас П.Й. Управлінський облік: Навчальний посібник / П.Й. Атамас. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 440 с.

3. Бухгалтерський управлінський облік: [підручник] / Ф.Ф. Бутинець, Т.В. Давидюк, Н.М. Малюга, Л.В. Чижевська; за ред. проф. Ф.Ф. Бутинця. - 2-е вид., перероб. і доповн. - Житомир: Рута, 2002 - 480 с.

4. Голов С.Ф. Управлінський облік: підручник / С.Ф. Голов. - К.: Лібра, 2003. - 704 с.

5. Добровський В.М. Управлінський облік: навч. посіб. / В.М. Добровський, Л.В. Гнилицька, Р.С. Коршикова; за ред. В.М. Добровського. - К.: КНЕУ, 2005. - 278 с.

6. Шеремет А.Д., Сайфулін Р.С., Негашев Є.В. Методика фінансового аналізу. - 3-е вид. перераб. і доп. - М.: ИНФРА-М, 2002. - 208с.

7. Богатин Ю.В. Управлінський облік: інформаційне забезпечення раціональних планових рішень фірми / Ю.В. Богатин. - . М.: Фінанси і статистика, 2008 р. - 332 с.

Размещено на Allbest.ru