Місцеві податки і збори в умовах законодавчих змін бюджетно-податкової політики України

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Місцеві податки і збори в умовах законодавчих змін бюджетно-податкової політики України

О.Ю. Буцька, к. е. н., доцент кафедри фінансів; О.В. Тимошенко, аситент кафедри фінансів, Вищий навчальний заклад Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»

Анотація

У статті розглянуто особливості місцевого оподаткування у світлі законодавчих змін бюджетно-податкової політики України. Запропоновано авторський підхід щодо удосконалення механізму справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Ключові слова: місцеве оподаткування, місцеві податки і збори, місцеві бюджети, територіальна громада, бюджетно-податкова політика.

Abstract

The article discusses the features of local taxation in the light of legislative changes fiscal policy in Ukraine. An architectural approach to improve the mechanism for collecting the tax on real property other than land.

Keywords: local taxes, local taxes and fees, local governments, territorial community, the fiscal policy.

оподаткування бюджет майно земельний

Постановка проблеми. Характерними рисами бюджетно-податкової політики України у 2010-2011 рр. є проведення податкової реформи шляхом введення в дію Податкового кодексу та удосконалення бюджетного механізму через оновлення Бюджетного кодексу. Законодавчі зміни у бюджетно-податковій сфері покликані оптимізувати податкову та фіскальну систему на регіональному рівні, сприяти вирішенню проблем місцевого самоврядування щодо збільшення обсягів надходжень до місцевих бюджетів, підвищенню ефективності мобілізації коштів та зацікавленості представницьких органів в активізації економічної діяльності, формуванні сприятливого інвестиційного клімату відповідної адміністративно-територіальної одиниці.

Зокрема, Бюджетним кодексом України у новій редакції передбачено розширення складу доходів першого кошика, проте, лише місцевим бюджетам м. Києва, м. Севастополя, АР Крим та обласним бюджетам. Відповідно, для інших місцевих бюджетів за рахунок перерозподілу джерел надходжень коштів та можливості зарахування плати за землю у повному обсязі (дотепер існував порядок пропорційного розподілу даного джерела між бюджетами різних рівнів) збільшена дохідна база другого кошика, бюджету розвитку. Також зменшено критерій чисельності населення міст при здійсненні зовнішніх запозичень, удосконалено методику розрахунку видаткових потреб та механізм регулювання міжбюджетних відносин. Податковим кодексом України внесені зміни, насамперед, у сферу місцевого оподаткування. Змінено структуру місцевих податків і зборів: до їх складу введено єдиний податок з поновленим механізмом нарахування і сплати, запроваджено справляння податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, туристичного збору, збору за місця для паркування транспортних засобів, збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Роль місцевого оподаткування у формуванні доходів територіальних громад в Україні активно вивчається і перебуває у центрі уваги таких українських вчених та практиків, як Бадида М.П., Бартчук Ю.А., Білянський О.М., Бикадорова Н.О., Городецька Т.Е., Дем'янчук О.І., Дулік Т.О., Корнієнко Т.Н., Луцик А.І., Мельник П.В., Ніколаєв В.П., Ніколаєва О.М., Огородник М.М., Олійник Н.І., Покатаєв П.С., Покатаєва О.В., Теремецький В.І.

Постановка завдання. Саме тому метою статті є дослідження особливостей місцевого оподаткування у світлі законодавчих змін бюджетно-податкової політики України.

Виклад основного матеріалу. Бюджетним кодексом України у новій редакції передбачено розширення складу доходів місцевих бюджетів першого і другого кошика, бюджету розвитку, зменшення обмеження чисельності населення міст при здійсненні зовнішніх запозичень удосконалено методику розрахунку видаткових потреб та механізм регулювання міжбюджетних відносин. Податковим кодексом також внесені суттєві зміни у сферу місцевого оподаткування. Варто сподіватися, що вищезазначені нововведення сприятимуть зміцненню фінансової самостійності територіальних громад.

У контексті змін бюджетно-податкової політики уряду України вітчизняні науковці дотримуються різних точок зору щодо удосконалення місцевого оподаткування територіальних громад. Окремі дослідники [1, с. 81; 2, с. 127; 3, с. 128] вважають, що скасування ринкового збору, податку з реклами та комунального податку зменшує доходи місцевих бюджетів. Утім, враховуючи низьку частку місцевих податків та зборів у формуванні бюджетних ресурсів територіальних громад та особливості порядку нарахування вищезазначених платежів, вважаємо за недоцільне повернення до їх справляння.

Зокрема, стягнення податку з реклами, на нашу думку, порушувало принцип рівності платників. Адже рекламні агентства за результатами своєї діяльності, крім зазначеного податку, також є платниками: при загальній системі оподаткування - податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість (ПДВ), а при спрощеній - єдиного податку та залежно від обраної групи платників ще й ПДВ. Також слід врахувати, що податок з реклами включався до ціни рекламних послуг, чим збільшував базу оподаткування при нарахуванні ПДВ. Тому, скасування даного податку сприяло як зниженню вартості послуг рекламних агентств, так і зменшенню на них податкового навантаження. При цьому, втрати місцевих бюджетів Полтавської області склали лише 0,2-0,3 % доходів другого кошика.

Скасування ринкового збору та комунального податку було викликано, головним чином, стійкою тенденцією до зниження їх участі у формуванні обсягу бюджетних ресурсів територіальних громад. Зокрема, частка ринкового збору у доходах другого кошику місцевих бюджетів Полтавської області за 2006-2010 рр. зменшилася у 2 рази з 9,1 % до 4,9 %, комунального податку, відповідно, у 2,4 рази з 3,9 % до 1,6 %. Зниження рівня ефективності відповідних податкових платежів за останні роки пояснюється збільшенням абсолютного обсягу бюджетних ресурсів місцевого самоврядування та сталістю розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що є одним із складових елементів при визначенні бази оподаткування ринкового збору та комунального податку. Позитивним результатом скасування останніх стало зменшення витрат на їх адміністрування та податкового навантаження для суб'єктів господарювання.

Слід зауважити, що місцеві податки та збори в Україні ні за попередньої системи оподаткування, ні за кардинальних змін, запроваджених Податковим кодексом, не виконують роль потужного джерела формування доходів місцевих бюджетів. Відповідно до даного твердження, дослідники [4, с. 84; 5, с. 36] пропонують надати окремим загальнодержавним податковим надходженням статусу місцевих. Це стосується плати за землю, збору за першу реєстрацію транспортного засобу, екологічного податку, платежів за спеціальне використання природних ресурсів.

З одного боку, зміна статусу податкових надходжень, які згідно чинного законодавства у повному обсязі зараховуються до другого кошика або спеціального фонду місцевих бюджетів (плата за землю, платежі за спеціальне використання природних ресурсів місцевого значення, збір за першу реєстрацію транспортного засобу) не вирішить проблему збільшення власних доходів територіальних громад. Адже, правове регулювання місцевого оподаткування в Україні здійснюється на двох рівнях: на загальнодержавному - встановлення місцевих податків і зборів та контроль щодо їх сплати; на місцевому - лише їх регламентування і справляння.

З іншого боку, зміна статусу платежів за спеціальне використання природних ресурсів (крім відповідних платежів місцевого значення) та екологічного податку, які згідно з чинним законодавством лише частково надходять до місцевих бюджетів, дозволить останні наділити стабільним джерелом доходів для фінансування власних повноважень представницьких органів. Втім, за відсутності фіскально значущих джерел фінансового забезпечення місцевого самоврядування та обмеження прав територіальних громад щодо встановлення місцевих податків і зборів, проблемним питанням, на наш погляд, є не стільки зміна статусу загальнодержавних податків, скільки перерозподіл їх між Державним бюджетом і місцевими бюджетами.

Різні точки зору науковці та практики у сфері місцевого оподаткування мають також щодо запропонованого механізму справляння податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що є потенційним джерелом формування власних доходів місцевих бюджетів [6, с. 166; 7, с. 44; 8, с. 210]. Дискусії стосуються, насамперед, питань соціальної справедливості і доцільності основних елементів оподаткування нерухомості та передбачених при цьому податкових пільг.

За досвідом зарубіжних країн, податок на нерухомість, по-перше, забезпечує відносно стабільні та вагомі надходження до бюджету. Зокрема, Німеччина отримує 1,1 % загальних бюджетних ресурсів країни від зазначеного податку, Швейцарія - 0,46 %, Російська Федерація - 9 %. Безпосередньо до місцевих бюджетів податок на нерухомість забезпечує до 95 % надходжень коштів у Нідерландах, 81 % - у Канаді, 52 % - у Франції, від 10 % до 70 % - у США, 40-80 % - у країнах з економікою, що розвивається [6, c. 165; 8, с. 210].

По-друге, цей податок є простим та прозорим в адмініструванні. Досить легко встановити його платника, яким є або власник нерухомості, або його орендар. Крім того, можна чітко визначити об'єкт оподаткування, характерними рисами якого є постійне місцезнаходження та тривалість існування. Об'єктом при справлянні відповідного податку виступають земля, будівлі (споруди). Базою оподаткування може бути житлова площа, ринкова вартість нерухомості або рентні платежі.

По-третє, податок на нерухомість виконує не лише фіскальну, а і соціальну функцію. Завдяки системі пільг у країнах з розвиненою економікою він виконує роль податку з заможних. Пільги надаються або соціально незахищеним платникам податку та власникам окремих об'єктів (культури, освіти, державного управління та призначених для суспільних і релігійних цілей), або лише останнім.

В Україні, відповідно до норм Податкового кодексу, об'єктом оподаткування є лише житлова нерухомість, а базою оподаткування - її житлова площа. Звільняються від оподаткування квартири площею до 120 м. кв. і житлові будинки - до 250 кв. метрів. Ставка податку встановлюється за 1 кв. метр житлової площі: для квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв. метрів та житлових будинків, площею до 500 кв. метрів - 1 % розміру мінімальної заробітної плати на 1 січня звітного року; для квартир та житлових будинків, житлова площа яких перевищує вищезазначені розміри - 2,7 %.

На нашу думку, більшість населення України не відчують на собі введення податку на нерухомість, оскільки загальна площа навіть трикімнатних помешкань у елітних новобудовах, у середньому, складає 108,8 кв. метрів, не говорячи про звичайні стандартні квартири [9]. Враховуючи, що базою оподаткування є не загальна, а житлова площа, під оподаткування підпадають лише окремі чотири - і більше кімнатні приміщення, частка яких у загальній кількості квартир житлового фонду, наприклад, у Полтавської області, в середньому, за 2001-2011 рр. складає 10 % (рис. 1), а в цілому по Україні 13 % [9; 10].

За підрахунками фахівців, прогнозовані річні надходження податку на нерухомість складуть близько 400-600 млн. грн. [6, с. 170], що дозволить сформувати лише 0,6 % доходів місцевих бюджетів України (без міжбюджетних трансфертів) або 2,2 % їх власних коштів. Тож не зрозуміло, чим обґрунтований розмір звільнення від оподаткування житлової площі квартир - 120 кв. метрів та житлових будинків - 240 кв. метрів, якщо фіскальна спроможність цього податку має такий низький рівень.

Рис. 1. Структура житлового фонду Полтавської області, у середньому, за 2001-2011 рр., %

Вищезазначене дозволяє зробити висновок, що основною функцією податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, в Україні є соціальна. Адже фактично зобов'язання з його сплати перекладено на заможних платників, які мають кращий фінансово-майновий стан. Проте податки, насамперед, виконують фіскальну функцію, яка визначає їх суспільне призначення. З огляду на цю функцію, територіальні громади та їх представницькі органи від застосування податку на нерухомість повинні мати, з одного боку, достатнє, з іншого боку, надійне джерело формування бюджетних доходів. Втім, відповідні податкові надходження з врахуванням вищезазначеного будуть незначні, а витрати на адміністрування цього податку суттєві (створення єдиної системи реєстру прав на нерухомість, утримання органів, які будуть здійснювати кадастровий облік, та органів Державної податкової служби України, друк та розсилка податкових повідомлень на адреси платників, обслуговування програмного забезпечення тощо). Тож бажаного економічного ефекту від запровадження податку на нерухомість органи місцевого самоврядування не отримають, що потребує подальшого вдосконалення механізму його справляння.

Судячи з назви цього податку - на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, - незрозумілим є включення до об'єкта оподаткування лише житлової нерухомості. Адже це дає можливість фізичним і юридичним особам перевести зазначені об'єкти в нежитлові з метою ухилення від сплати відповідного податку. Враховуючи зазначене, пропонуємо включити до об'єкта оподаткування також садові та дачні будинки, що дозволить попередити відповідні дії платників податку. Слід зазначити, що на сьогоднішній день відсутні критерії щодо площі зазначених помешкань. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом приватних житлових будинків садибного типу, дачних та садових будинків з господарськими спорудами і будівлями, споруджених без дозволу на виконання будівельних робіт» дачними та садовими будинками можуть бути помешкання площею більше 350 кв. метрів.

Також вважаємо за доцільне при визначенні бази оподаткування враховувати загальну, а не житлову площу. Адже розмір останньої у стандартних і елітних однотипних помешканнях суттєво не відрізняється, а використання нежитлової площі дозволяє власникам здійснювати перепланування об'єктів житлової нерухомості.

Крім цього, пропонуємо при визначенні ставки податку на нерухоме майно, z від земельної ділянки, використовувати коригуючі коефіцієнти, що дозволять врахувати фактори, які впливають на розмір ринкової вартості об'єкта нерухомості, зокрема: історичну (архітектурну) цінність; місце розташування, тобто статус адміністративно-територіальної одиниці (м. Київ, м. Сімферополь, м. Севастополь та міста обласного значення); територію природоохоронного, оздоровчого та рекреаційного призначення; населені пункти, віднесені Кабінетом Міністрів України до курортних.

Окремі дослідники пропонують зменшити розмір неоподаткованої площі при сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки [6, с. 170]. Втім, враховуючи принцип рівності усіх платників перед законом пропонуємо скасувати встановлене чинним законодавством звільнення при оподаткуванні 120 кв. метрів житлової площі квартир і 240 кв. метрів - житлових будинків, а також підтримуємо пропозицію науковців [7, с. 44] щодо стягнення даного податку з комерційної нерухомості.

При цьому, якщо сфера дії податку на нерухомість розповсюдиться на об'єкти житлової нерухомості, садові та дачні будинки, то потребує розробки шкала для прогресивного оподаткування площі зазначених помешкань, що дасть змогу повноцінно дотримуватися принципу соціальної справедливості. При використанні в якості об'єкта оподаткування комерційної та іншої нерухомості, раціонально запровадити ставку податку залежно від їх ринкової (оціночної) вартості із застосуванням диференційованого підходу щодо платників. Основні елементи оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, з урахуванням пропозицій автора, представлені в табл. 1.

Таблиця 1. Запропоновані варіанти удосконалення основних елементів податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки

Також потребує уваги питання цільового спрямування коштів, отриманих від податку на нерухоме майно. На нашу думку, доцільним є використання їх на фінансування потреб житлово-комунального господарства.

Запропоновані підходи щодо удосконалення оподаткування нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки, дадуть змогу, по-перше, розширити коло платників податку, дотримуючись принципу рівності та справедливості оподаткування, по-друге, збільшити надходження коштів до місцевих бюджетів, по-третє, покращити фінансування суспільних потреб територіальних громад, по-четверте, попередити ухилення від оподаткування об'єктів нерухомості.

Література

1. Городецька Т.Є. Проблеми та шляхи реформування системи місцевого оподаткування в Україні / Т.Є. Городецька // Вісник економіки транспорту і промисловості. - 2010. - № 31. - С. 79-82.

2. Дем'янчук О.І. Фіскальний потенціал місцевих бюджетів України / О.І. Дем'янчук // Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право). - 2011. - № 4(55) - С. 121-128.

3. Корнієнко Т.Н. Місцеві податки і збори у світлі Податкового кодексу України: нові завдання, нові проблеми / Т.Н. Корнієнко // Вісник ДДФА. - 2012. - № 1. - С. 127-130.

4. Бартчук Ю.А. Шляхи реформування системи місцевого оподаткування в Україні / Ю.А. Бартчук // Актуальні проблеми державного управління, педагогіки і психології. - 2011. - № 1. - С. 82-84.

5. Бикадорова Н.О. Місцеві податки і збори як чинник ефективної діяльності місцевого самоврядування / Н.О. Бикадорова // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. - 2010. - Вип. 154. - Ч. 3. - С. 33-39.

6. Ніколаєв В.П. Податок на нерухомість у відтворенні житлового фонду в Україні / В.П. Ніколаєв // Науковий вісник Національного університету ДПС України. - 2011. - № 1. - С. 164-170.

7. Ніколаєва О.М. Місцеві податки і збори в світлі прийняття Податкового кодексу України / О.М. Ніколаєва // Науковий вісник: фінанси, банки, інвестиції. - 2012. - № 3. - С. 41-45.

8. Покатаєва О.В. Роль місцевих податків і зборів у формуванні дохідної частини місцевих бюджетів в Україні / О.В. Покатаєва, П.С. Покатаєв // Держава та регіон. - 2012. - № 2. - С. 206-212.

9. Офіційний веб-сайт Державного комітету статистики України

10. Офіційний веб-сайт Головного управління статистики у Полтавській обл.

Размещено на Allbest.ru