Аналіз фінансового стану підприємства

Размещено на http://allbest.ru

Вступ

Фінансовий стан підприємства - це здатність підприємства фінансувати свою діяльність. Він характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідними для нормального функціонування підприємства, потребою в їхньому розміщенні і ефективністю використання, фінансовими взаємовідносинами з інтими юридичними особами, платоспроможністю і фінансовою стійкістю. Фінансовий стан може бути стійким, нестійким і кризовим. Здатність підприємства своєчасно проводити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі свідчить про його стійкий фінансовий стан. Головна мета фінансової діяльності - вирішити, де, коли і як використовувати фінансові ресурси для ефективного розвитку виробництва і отримання максимального прибутку. Головна мета аналізу фінансової діяльності - своєчасно виявляти і запобігати недолікам у фінансовій діяльності і знаходити резерви поліпшення фінансового стану підприємства та його платоспроможності.

Задачі фінансової діяльності:

а) на основі вивчення причин взаємозв'язку між різними показниками виробничої, фінансової і комерційної діяльності дати оцінку виконання плану по надходженню фінансових ресурсів і їх використанню з позиції поліпшення фінансового стану підприємства;

б) прогнозування можливих фінансових результатів, економічної рентабельності, виходячи із реальних умов господарської діяльності і наявності власних і залучених ресурсів, розробка моделей фінансового стану при різних варіантах використання ресурсів;

в) розробка заходів, спрямованих на більш ефективне використання фінансових ресурсів і укріплення фінансового стану підприємства.



1. Необхідність і значення оцінювання фінансового стану підприємства

В умовах ринкових відносин, істотного поширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного і якісного аналізу фінансового стану підприємства, оцінки його ліквідності, платоспроможності й фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення й зміцнення фінансової стабільності.

Фінансовий стан підприємства - це комплексне поняття, що є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничо-господарських факторів і характеризується системою показників, що відображають наявність, розміщення й використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан залежить від результатів виробничої, комерційної й фінансово-господарської діяльності підприємства. Насамперед, на фінансовий стан позитивно впливають безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції, товарів, робіт, послуг. Чим нижче їхня собівартість, тим вище прибуток підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Неритмічність виробничих процесів, погіршення якості продукції, труднощі з її реалізацією призводять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, внаслідок чого погіршується його платоспроможність.

Фінансова діяльність підприємства повинна бути спрямована:

- на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів;

- на дотримання касової, розрахункової, платіжної, фінансової й кредитної дисципліни;

- на досягнення раціонального співвідношення власних і позикових коштів;

- на забезпечення фінансової стійкості підприємства.

У зв'язку з цим виникає необхідність і зростає практичне значення систематичної оцінки фінансового стану підприємства. Метою такої оцінки є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва, зміцнення комерційних розрахунків як основи стабільної роботи підприємства й виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банками й іншими організаціями.

Фінансовий стан необхідно систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів і методик аналізу, що дає можливість критичної оцінки фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці, так і в динаміці, дозволяє виявити «проблемні місця» і способи ефективного використання фінансових ресурсів і їхнього раціонального розміщення.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

- дослідження рентабельності й фінансової стійкості підприємства;

- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства й забезпеченості його власними оборотними коштами;

- об'єктивна оцінка динаміки і стану ліквідності, платоспроможності й фінансової стійкості підприємства;

- оцінка становища підприємства на фінансовому ринку і кількісна оцінка його конкурентоздатності;

- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану - це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, що складається із двох взаємозалежних і взаємопов'язаних розділів: фінансового й управлінського аналізу, які складаються із внутрішнього та зовнішнього аналізу.

Джерелами інформації внутрішнього аналізу є дані публічної фінансової звітності, дані бухгалтерського і управлінського обліку.

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є орієнтація такого аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства, множинність об'єктів-користувачів, різнобічність цілей та інтересів суб'єктів аналізу, максимальна відкритість його результатів для користувачів. Внутрішній аналіз може здійснюватися й за оперативними даними, суб'єктами його є власники, керівництво й служби підприємства; результати такого аналізу можуть бути комерційною таємницею підприємства.

Основною метою зовнішнього фінансового аналізу, що здійснюється партнерами підприємства й контролюючих органів, є:

- аналіз абсолютних показників прибутку;

- аналіз рентабельності;

- аналіз фінансового стану, фінансової стабільності підприємства, його платоспроможності й ліквідності його балансу;

- аналіз ефективності використання позикового капіталу;

- економічна діагностика фінансового стану підприємства.

Метою внутрішнього фінансового аналізу, що здійснюється аналітиками підприємства, є:

- аналіз динаміки прибутку й рентабельності підприємства й факторів, що на них впливають;

- аналіз кредитоспроможності підприємства;

- оцінка використання майна і вкладеного капіталу;

- аналіз власних фінансових ресурсів, ліквідності й платоспроможності підприємства;

- аналіз самооплатності підприємства.

Прийоми фінансового аналізу:

- горизонтальний (тимчасовий) аналіз полягає в порівнянні кожної позиції звітності з попереднім періодом;

- вертикальний (структурний) аналіз полягає у визначенні структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

- трендовий аналіз полягає в порівнянні кожної позиції звітності за ряд років і визначенні тренда, тобто основної тенденції динаміки показника, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (порівнянність цін). За допомогою тренда здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективу, тобто прогнозний аналіз фінансового стану;

- аналіз коефіцієнтів (відносних показників) проводиться шляхом розрахунку співвідношень між окремими позиціями звіту або різних форм звітності для визначення їхнього взаємозв'язку;

- порівняльний аналіз - це внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності з окремими показниками діяльності самого підприємства або його дочірніх підприємств і міжгосподарський аналіз показників даного підприємства в порівнянні з показниками конкурентів або середньогалузевими показниками;

- факторний аналіз полягає у визначенні впливу окремих факторів на результативний показник із застосуванням детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (не мають чіткого порядку) прийомів дослідження. Цей аналіз може бути прямим, тобто власне аналіз (розкладання), або зворотним, тобто синтез, коли окремі показники поєднуються в загальний показник.

Предметом аналізу фінансового стану є фінансові ресурси підприємства, їхнє формування й використання.

Методи аналізу фінансового стану - це комплекс науково-методичних інструментів і принципів дослідження фінансового стану підприємства. Серед цих методів виділяють:

- неформалізовані методи, які засновані на описі аналітичних процедур на логічному рівні. Це такі методи, як метод експертних оцінок і сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняльні методи, методи побудови системи показників або аналітичних таблиць. Характерною їхньою рисою є певний суб'єктивізм, оскільки велике значення тут має інтуїція, поінформованість і знання аналітика;

- формалізовані методи засновані на аналітичних залежностях. Це такі методи, як метод ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, процентних чисел, диференціальний, логарифмічний, простих і складних відсотків, дисконтування.

Крім того, у процесі фінансового аналізу використовуються також методи економічної статистики (середніх і відносних величин, групувань, графічний, індексний) і математичної статистики (кореляційний, дисперсний, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів і методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності становить його методологію й методику. фінансовий економічний капітал ліквідність

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають можливість виявити взаємозв'язки між основними показниками. Основними з них є:

- дескриптивні моделі, засновані на використанні інформації з бухгалтерської звітності. Це система звітних балансів, фінансова звітність у різних аналітичних розрізах, вертикальний і горизонтальний її аналіз, система аналітичних коефіцієнтів, аналітичні записки до звітності;

- предикативні моделі носять прогнозний характер. Це жорстко детерміновані факторні й регресивні моделі, такі як розрахунки критичного обсягу продажів, прогнозні фінансові звіти, прогнози прибутків, фінансового стану, моделі динамічного аналізу;

- нормативні моделі дають можливість порівняння фактичних результатів діяльності підприємства з нормативами, використовуються в основному у внутрішньому фінансовому аналізі. Їхня суть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат відповідно до технологічних процесів, видів робіт і у виявленні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Показники оцінювання фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний з підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством.

Існує досить велика кількість показників, які характеризують фінансовий стан підприємства. Виділяють такі групи показників:

· оцінювання майнового стану підприємства;

· прибутковості;

· ліквідності та платоспроможності;

· фінансової стійкості та стабільності підприємства;

· рентабельності підприємства;

· ділової активності;

· акціонерного капіталу.

Однак систематичний аналіз фінансового стану підприємства не завжди має здійснюватись за всіма показниками. Необхідна кількість та види показників обираються залежно від конкретної мети аналізу.

Інформаційна база аналізу фінансового стану підприємства включає:

1) Баланс (Звіт про фінансовий стан) (форма №1) складається з активу і пасиву, і свідчить про розподіл на активи і пасиви та фінансування активів за допомогою власного і притягнутого капіталу на дату балансу. Інформація використовується для оцінки структури ресурсів підприємства, їхньої ліквідності і платоспроможності підприємства, прогнозування майбутніх потреб у позичках, оцінки і прогнозування змін в економічних ресурсах;

2) Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) (форма№2) відображає доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства за звітний період. Інформація використовується для оцінки і прогнозування діяльності підприємства, структури доходів і витрат;

3) Звіт про рух грошових коштів (за прямим методом) (форма №3) розкриваються основні види валових надходжень грошових коштів чи валових виплат грошових коштів із розкриттям конкретних джерел та напрямів використання. Інформація використовується для оцінки і прогнозування інвестиційної і фінансової діяльності підприємства;

4) Звіт про рух грошових коштів (за непрямим методом) (форма №3-н) відображаєчистий прибуток (збиток) коригується відповідно до впливу:

- операцій негрошового характеру;

- будь-яких відрахувань або нарахувань минулих чи майбутніх надходжень грошових коштів, що відносяться до операційної діяльності;

- будь-яких відрахувань або нарахувань минулих чи майбутніх виплат грошових коштів, що відносяться до операційної діяльності;

- статей доходу або витрат, пов'язаних із рухом грошових коштів від інвестиційної чи фінансової діяльності.

Інформація використовується для оцінки і прогнозування операційної діяльності підприємства.

5) Звіт про власний капітал (форма №4) відображає зміни в складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Інформація використовується для оцінки і прогнозування змін власного капіталу;

6) Примітки до звітів включають додатковий аналіз статей звітності. Інформація використовується для оцінки і прогнозування облікової політики, ризиків, діяльності підрозділів підприємства;

7) Дані статистичної звітності й оперативні дані (наприклад: звіт керівників підприємства, звіт аудитора, звертання ради директорів до акціонерів).

2. Загальна оцінка та показники фінансового стану підприємства

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки їхньої ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стабільності. Особливого значення набуває своєчасна та об'єктивна оцінка фінансового стану підприємств за виникнення різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити тільки на підставі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану підприємств. Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й тому, що дохідність будь-якого підприємства, розмір його прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.

Фінансовий стан підприємства залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансово-господарської діяльності. Тому на нього впливають усі ці види діяльності підприємства. Передовсім на фінансовому стані підприємства позитивно позначаються безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції. Як правило, що вищі показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижча їх собівартість, то вища прибутковість підприємства, що позитивно впливає на його фінансовий стан. Існує і зворотний зв'язок, оскільки брак коштів може призвести до перебоїв у забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства. Саме цим зумовлюється необхідність і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, якій належить суттєва роль у забезпеченні його стабільного фінансового стану.

Отже, фінансовий стан - це одна з найважливіших характеристик діяльності кожного підприємства [3, с. 83]. Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підприємства як у статиці за певний період, так і в динаміці - за ряд періодів, дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій [4, с.145].

Основними завданнями аналізу фінансового стану є: -дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства; -дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами; -об'єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності та фінансової стійкості підприємства; -оцінка становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

-аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів; -визначення ефективності використання фінансових ресурсів. Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розробки планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств. Кредитори та інвестори аналізують фінансовий стан підприємств, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, а також для необхідного диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу менеджер одержує певну кількість основних, найбільш інформативних параметрів, які дають об'єктивну та точну картину фінансового стану підприємства. Розподіл аналізу на фінансовий та управлінський зумовлений розподілом системи бухгалтерського обліку, яка склалася на практиці, на фінансовий та управлінський облік. Обидва види аналізу взаємозв'язані, мають спільну інформаційну базу [1, с.254].

Особливостями зовнішнього фінансового аналізу є: орієнтація аналізу на публічну, зовнішню звітність підприємства; множинність об'єктів-користувачів; різноманітність цілей і інтересів суб'єктів аналізу; максимальна відкритість результатів аналізу для користувачів.

Основним змістом зовнішнього фінансового аналізу, який здійснюється партнерами підприємства, контролюючими органами на основі даних публічної фінансової звітності, є: аналіз абсолютних показників прибутку; аналіз показників рентабельності.

Основним змістом внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства є: аналіз майна (капіталу) підприємства; аналіз фінансової стійкості та стабільності підприємства; оцінка ділової активності підприємства; аналіз динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають. Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства опрацювала певні прийоми й методи його здійснення. Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1) горизонтальний (часовий) аналіз - порівняння кожної позиції звітності з попереднім періодом;

2) вертикальний (структурний) аналіз - визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3) трендовий аналіз - порівняння кожної позиції звітності з рядом попередніх періодів та визначення тренду, тобто основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів ;

4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) - розрахунок відношень між окремими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв'язків показників;

5) порівняльний аналіз - внутрішньогосподарський аналіз зведених показників звітності за окремими показниками самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій);

6) факторний аналіз - визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермінованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного порядку) прийомів дослідження [5, с.48].

Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети аналізу фінансового стану підприємства - об'єктивної його оцінки та виявлення на цій основі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів - можуть застосовуватися різні методи аналізу.

Методи фінансового аналізу - це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу взагалі та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу. Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описуванні аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв'язках та залежностях.

До неформалізованих належать такі методи: експертних оцінок і сценаріїв, психологічні, морфологічні, порівняльні, побудови системи показників, побудови системи аналітичних таблиць. Ці методи характеризуються певним суб'єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика. До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, в основу яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи: ланцюгових підстановок, арифметичних різниць, балансовий, виокремлення ізольованого впливу факторів, відсоткових чисел, диференційний, логарифмічний, інтегральний, простих і складних відсотків, дисконтування.

Таким чином, у ході аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та моделі аналізу, їхня кількість та широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку [2, с.167].

Показники фінансового стану підприємства ? система показників, що використовується для аналізу фінансового стану підприємства. Дані показники це розрахунки, засновані на звітах компанії та іншій інформації, що використовуються для характеристики фінансової структури компанії. Фінансові коефіцієнти можна розділити на чотири групи:

· Показники, що характеризують ступінь використання позичкового капіталу.

· Показники ліквідності.

· Показники рентабельності (прибутковості).

· Показники ринкової вартості компанії.

· Показники заборгованості.

Фінансовий стан підприємства формується в процесі всієї його виробничо-господарської діяльності. Тому оцінку фінансового стану можна об'єктивно здійснити не через один, навіть найважливіший, показник, а тільки за допомогою комплексу, системи показників, що детально й усебічно характеризують господарське становище підприємства.

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства ? акціонерів, банків, податкових адміністрацій ? свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки стану підприємства, мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.

Ясна річ, що в доброму фінансовому стані зацікавлене передовсім саме підприємство. Однак добрий фінансовий стан будь-якого підприємства формується в процесі його взаємовідносин із постачальниками, покупцями, акціонерами, кредиторами та іншими юридичними і фізичними особами. З іншого боку, безпосередньо від підприємства залежить міра його економічної привабливості для всіх цих юридичних осіб, що завжди мають можливість вибору між багатьма підприємствами, спроможними задовольнити той самий економічний інтерес.

Відтак необхідно систематично, детально і в динаміці аналізувати фінанси підприємства, оскільки від поліпшення фінансового стану підприємства залежить його економічна перспектива.

У цілому нижченаведена таблиця включає 65 показників, призначених для детальної та всебічної оцінки фінансового стану підприємства. Однак це не означає, що систематичний аналіз фінансового стану підприємства завжди має здійснюватись за всіма і лише цими показниками.

Залежно від мети та завдань аналізу в кожному конкретному випадку вибирають оптимальний саме для цього випадку комплекс показників та напрямків аналізу фінансового стану підприємства.

Слід підкреслити, що всі показники перебувають у взаємозв'язку та взаємозумовленості. Тому оцінити реальний стан підприємства можна лише на підставі використання певного комплексу показників з урахуванням впливу різних факторів на відповідні показники.



3. Оцінювання ліквідності та платоспроможності підприємства

Ліквідність і платоспроможність підприємств є об'єктивними складними та багатогранними економічними явищами, на які впливають багато внутрішніх і зовнішніх чинників, через що вони мають високу чутливість до різного роду економічних змін. Цим пояснюється високий рівень їх залежності від внутрішнього й зовнішнього середовища, непередбачуваності й економіко-соціальних і фінансових ризиків і суттєво ускладнює процес їх оцінки та висуває досить високі вимоги до інформаційно-аналітичного забезпечення відповідних процедур оцінювання [13]. Аналіз фінансового стану підприємства варто починати з аналізу балансу, метою якого є поточна, нескладна і нетривала за часом виконання оцінка фінансового стану й динаміки розвитку економічного суб'єкта.

Аналіз балансу дає можливість оцінити наявність, розміщення й характер джерел формування активів. Безпосередньо з балансу можна одержати низку важливих показників та характеристик фінансового стану підприємства [6]. Загальний аналіз балансу підприємства включає [5]: порівняльний аналіз темпів зміни валюти балансу (підсумкове значення активу або пасиву); обсягів реалізації; величини прибутку; горизонтальний і вертикальний аналіз балансу.

Горизонтальний аналіз ? це порівняння величин окремих статей, розділів і валюти балансу за кілька періодів, на підставі чого визначають напрями й тенденції змін цих показників (абсолютний приріст, темп зростання, темп приросту тощо).

У першу чергу порівнюють валюту балансу за два й більше періоди (зростання відповідного показника у загальному випадку свідчить про позитивні зміни господарської діяльності). Горизонтальний аналіз проводиться за окремими статтями балансу, розділами балансу з виділенням окремих статей [5].

Не менше значення для оцінки фінансового стану має й вертикальний структурний аналіз активу й пасиву балансу, що дає найбільш загальне уявлення про якісні зміни у структурі коштів і їхніх джерел, а також про динаміку цих змін [6]. Зіставляючи структурні зміни в активі й пасиві, можна зробити висновок про те, через які джерела найчастіше відбувався приплив нових коштів і в які активи ці нові кошти здебільшого вкладено [12].

Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства починають із аналізу ліквідності балансу шляхом групування активів за ступенем ліквідності та пасивів за терміновістю погашення [11]. У процесі аналізу ліквідності балансу необхідно враховувати, що поділ активів за ступенем ліквідності є умовним, тобто окремі статті можуть мігрувати з однієї групи до іншої.

Крім того, ліквідність активів може змінюватися з часом під впливом об'єктивних та суб'єктивних факторів, а саме - кваліфікації працівників фінансових служб, відносин із контрагентами та їх платоспроможності, умов надання комерційного кредиту та організації вексельного обігу. При визначенні ліквідності балансу необхідно зіставляти підсумки відповідних груп активу та пасиву.

Баланс вважають абсолютно ліквідним, якщо дотримуються такі співвідношення: А1 П1; А2 П2; А3 П3; А4 П4. Якщо виконуються перші три нерівності, то поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання підприємства. Четверте рівняння визначається першими трьома і має балансуюче значення. Його виконання свідчить про дотримання мінімальної умови фінансової стійкості - наявності у підприємства власних обігових засобів. У випадку, коли одна або кілька нерівностей мають знак, протилежний вищенаведеній умові, ліквідність балансу не є абсолютною. На підприємствах ці нерівності порушуються. Недостача засобів однієї групи активів компенсується їх надлишком іншої. Така компенсація можлива лише у вартісній формі, оскільки реально менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні [3].

Необхідно враховувати ризик недостатньої ліквідності, коли не вистачає високоліквідних засобів для погашення зобов'язань, а також ризик зайвої ліквідності, коли надлишок активів є низколіквідним. У результаті знижується величина прибутку [7]. Враховуючи ступінь ліквідності активів, є можливість прогнозування фінансового стану підприємства на коротко- та довгострокову перспективу.

За допомогою аналізу ліквідності балансу можна оцінити поточну ліквідність підприємства (порівнюючи А1 з П1, А1+А2 з П1), тобто його платоспроможність найближчим часом та перспективну ліквідність (порівнюючи А3 з П3), що є базою для прогнозування довгострокової платоспроможності [9].

Поряд із абсолютними показниками для оцінювання ліквідності підприємства розраховують такі відносні показники: коефіцієнт поточної ліквідності, коефіцієнт швидкої ліквідності і коефіцієнт абсолютної ліквідності. Вони становлять інтерес не лише для керівництва підприємства, а й для зовнішніх суб'єктів аналізу: коефіцієнт абсолютної ліквідності - для постачальників сировини і матеріалів; коефіцієнт швидкої ліквідності - для банків, інших кредитних установ; коефіцієнт поточної ліквідності - для інвесторів [5].

Коефіцієнт абсолютної ліквідності (норма грошових резервів) визначається відношенням коштів і короткострокових фінансових вкладень до усієї суми короткострокових боргів підприємства. Його рівень показує, яку частину короткострокових зобов'язань може бути погашено за рахунок наявної готівки (нормативне значення - 0,2-0,3). Чим більша його величина, тим вища гарантія погашення боргів:

де ГК - грошові кошти та їх еквіваленти, тис. грн; ПФІ - поточні фінансові інвестиції, тис. грн; ПЗ - поточні зобов'язання, тис. грн. Вважається, що якщо грошові кошти покривають 20% поточних зобов'язань, то підприємство здатне провадити поточні розрахунки (тобто в межах кількох днів).

Коефіцієнт швидкої (термінової) ліквідності - відношення коштів, короткострокових фінансових вкладень і короткострокової дебіторської заборгованості, платежі за якою очікуються упродовж 12 місяців після звітної дати, до суми короткострокових фінансових зобов'язань (нормативне значення - 0,7-0,8):

де ДтЗ - дебіторська заборгованість, платежі за якою очікуються упродовж 12 місяців після звітної дати, тис. грн; ІОА - інші оборотні активи, тис. грн.

Високі нормативи коефіцієнта швидкої ліквідності зумовлені природою дебіторської заборгованості - уся вона ніколи не повертається на підприємство. Ця проблема особливо актуальна для України та інших країн СНД. Коефіцієнт поточної ліквідності (загальний коефіцієнт покриття боргів) - відношення всієї суми оборотних активів включно із запасами до загальної суми короткострокових зобов'язань. Він показує ступінь покриття короткострокових зобов'язань оборотними активами [13]:

де ОА - оборотні активи, тис. грн. Коефіцієнт покриття свідчить про раціональне співвідношення між поточними активами та пасивами. А оскільки запаси дуже часто важко перетворити в абсолютно ліквідні активи, то норматив сягає понад 2,0-2,5. Для своєчасного визначення формування незадовільної структури балансу, здатної в перспективі призвести до неплатоспроможності, для прибутково працюючого підприємства використовується коефіцієнт Бівера.

Цей коефіцієнт характеризує здатність підприємства генерувати надходження коштів у достатньому обсязі для погашення зобов'язань і являє собою відношення припливу коштів до загальної суми заборгованості [8]:

Відповідно до «Методичних рекомендацій з виявлення ознак неплатоспроможності підприємства й ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства», затверджених Наказом Мінекономіки України від 17.01.2001 р. №10, якщо значення цього показника упродовж тривалого часу (півтора- два роки) не перевищує 0,2, це свідчить про формування незадовільної структури балансу [1].

Рекомендоване значення коефіцієнта Бівера за міжнародними стандартами перебуває в інтервалі 0,17-0,40. Рішення про визнання структури балансу незадовільною, а підприємства - неплатоспроможним ухвалюється із урахуванням наявності реальної можливості підприємства відновити платоспроможність або реальної можливості втратити її протягом певного періоду часу.

Тому в систему критеріїв оцінки структури балансу включений коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності, що характеризує наявність у підприємства можливості відновити (або втратити) через певний період часу свою платоспроможність. Коефіцієнт відновлення платоспроможності Кв розраховується, якщо хоча б один із вищезазначених коефіцієнтів має значення нижче нормативного. Він визначається за період, що дорівнює шести місяцям, за формулою:



де Кп.1 - значення коефіцієнта поточної ліквідності наприкінці звітного періоду;

Кп.2 - значення коефіцієнта поточної ліквідності на початку звітного періоду;

Т - тривалість звітного періоду у місяцях. Коефіцієнт відновлення платоспроможності, що набуває значення більше 1, свідчить про наявність реальної можливості у підприємства відновити свою платоспроможність упродовж півроку; значення менше 1 свідчить про те, що у підприємства у найближчі шість місяців відсутня реальна можливість відновити платоспроможність.

Коефіцієнт втрати платоспроможності Квт розраховується за період, що дорівнює трьом місяцям. Формула розрахунку аналогічна коефіцієнту відновлення платоспроможності. Коефіцієнт втрати платоспроможності, що набуває значення більше 1, свідчить про наявність реальної можливості у підприємства не втратити платоспроможність у найближчі три місяці; значення менше 1 характеризує наявність реальної загрози втрати платоспроможності [10].

4. Оцінювання фінансової стійкості підприємства

У роботах багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців, а також у методиках фінансового аналізу Міністерства економіки та Міністерства фінансів, Аудиторської палати України фінансова стійкість підприємства оцінюється за допомогою не якісних, а кількісних методів, при цьому переважаючим є метод коефіцієнтів. Проте цей підхід не дозволяє комплексно оцінити фінансовий стан підприємства, діагностувати причини (особливо суб'єктивні) порушення пропорцій у русі капіталу на всіх стадіях його колообігу, тому не є достатнім для обґрунтування управлінських рішень тактичного і стратегічного характеру. Аналіз якісних методів дасть можливість обґрунтувати підходи до їх адаптації до реалій функціонування вітчизняних підприємств.

Перший підхід - якісні методи, які базуються на модифікації балансової моделі фінансової стійкості. Західні учені-економісти трактують суть фінансової рівноваги підприємства в контексті здатності матеріально-фінансових потоків по усіх фазах циклу колообігу капіталу повертатися до стану, який забезпечує правильні пропорції в їх русі, незважаючи на вплив дестабілізуючих чинників.

Так, наприклад, французький економіст Б. Коласс у своїй роботі підкреслює, що «... поняття фінансової рівноваги може бути розглянуте з двох різних, таких, що не суперечать одна одній, точок зору: перша, відбиваючи юридичні вимоги кредиторів, припускає, що підприємство має бути здатне за допомогою своїх ліквідних засобів погасити борги, коли це необхідно; друга виходить з того, що підприємство повинно підтримувати функціональну рівновагу між джерелами та їх використанням, ураховуючи стабільність перших і призначення других. Це обумовлює два основні види аналізу фінансової рівноваги підприємства за допомогою балансу: аналіз ліквідності та зворотності (називається також патримоніальним або майновим) і функціональний аналіз, який має два варіанти («горизонтальний» і «центр відповідальності»)» [1, с. 44].

В останні 10 років горизонтальний аналіз все частіше стає об'єктом численних суперечок, причому як з боку практиків, так і теоретиків. Горизонтальна структура функціонального балансу заснована на припущенні про призначення джерел для конкретного використання. Таким чином, передбачається, що кредиторська заборгованість підрозділяється на позики, призначені для інвестування, і банківські кредити, необхідні для покриття дефіциту грошових коштів.

Проте, з точки зору практика, ця гіпотеза «... суперечить принципу, називаному єдністю касової (чи грошової) готівки, згідно з якою усі джерела фінансують усі засоби. Гіпотеза нехтує тим фактом, що деякі кредити грошових коштів, коли вони, як це буває, регулярно поновлюються, подібні до постійних джерел. З точки зору теоретика, ця гіпотеза встановлює занадто вузький аналітичний зв'язок між рішеннями про інвестування та рішеннями про фінансування» [1, с. 70].

Другий підхід - якісні методи, які використовують балансову модель фінансової стійкості для визначення типу фінансового стану підприємства. На відміну від західних економістів, українські (О. В. Ізмайлова [2, с. 83-86], Р О. Костирко [3, с. 419-425]) і російські (А. Д. Шеремет і Р. С. Сайфулін [4, c. 54-64]) учені вважають, що суть фінансової стійкості підприємства краще всього відбиває балансова модель. Підсумовуючи розгляд модифікацій останньої, зазначимо: фінансова рівновага є таким співвідношенням власних і позикових джерел фінансування, у разі якого за рахунок власних засобів повністю погашаються колишні й нові борги підприємства.

Розрахована з використанням балансової моделі точка фінансової рівноваги не дозволяє підприємству, з одного боку, збільшувати позикові засоби, а з іншого - нераціонально використовувати вже накопичені власні засоби. Якщо брати до уваги, що власні та позикові фінансові ресурси проходять стадії виникнення, розподілу і виплати, а їх кінцева величина йде на поповнення майна підприємства, то аналіз фінансової стійкості на кожній з цих стадій дає можливість визначити умови зміцнення (чи втрати) фінансової рівноваги та підвищити ефективність управлінських рішень. Третій підхід - якісні методи, які використовують співвідношення темпів зростання активів (майна) і пасивів (джерел засобів), а також їх елементів для діагностування фінансової стійкості підприємства.

Підтвердженням сформульованого вище визначення поняття «фінансова стійкість підприємства» в контексті колообігу капіталу може бути оцінювання співвідношень темпів зростання валового прибутку (ТПБ); темпів зростання об'ємів реалізації (ТОР); темпів зростання активів підприємства (ТА), відоме у світовій практиці аналізу як «золоте правило економіки підприємства»:

де ТПБ ? темпи зростання валового прибутку; ТОР ? темпи зростання об'ємів реалізації; ТА ? темпів зростання активів підприємства. Якщо вищеназвані умови виконуються, то це свідчить про те, що: 1) об'єм реалізації продукції зростає вищими темпами, ніж вкладений капітал, тобто ресурси підприємства використовуються ефективніше; 2) прибуток підприємства збільшується інтенсивніше, ніж об'єм реалізації, що свідчить про відносне зниження витрат виробництва; 3) економічний потенціал підприємства зростає, оскільки усі темпові показники перевищують 100 % [5, с.116]. О.В. Павловська, Н.Н. Притуляк і Н.Ю. Невмержицька [6, с.246] замість темпів зростання активів підприємства (ТА) пропонують використовувати темпи зростання власного капіталу (ТВК), що є більш жорсткою умовою ефективності фінансово-господарської діяльності:

де ТП - темпи зміни прибутку до оподаткування; ТВ - темпи зміни об'ємів реалізованої продукції; ТВК - темпи зростання власного капіталу підприємства. Необхідно зазначити, що можливі відхилення фактичних залежностей від ідеальної, яку не завжди слід оцінювати як негативну. Наприклад, реконструкція або модернізація підприємства завжди пов'язані з відтягненням значних фінансових ресурсів на певний період часу. Впродовж цього часу темпи зміни основного капіталу можуть бути вищі за темпи зростання випуску продукції. У розвитку цього підходу Ю. С. Цал-Цалко [7, с. 337-340] пропонує в якості завершального етапу оцінювання фінансової стійкості підприємства вивчити рівень ефективності його розвитку. Для цього він рекомендує використовувати співвідношення:

темпів зростання активів (ТА);

темпів зростання основних засобів і нематеріальних активів (ТОЗ);

темпів зростання власного капіталу (ТВК);

темпів зростання чистого доходу (ТЧД);

темпів зростання доданої вартості (ТДВ);

темпів зростання чистого прибутку (ТЧП).

У результаті про ефективність розвитку підприємства та поліпшення його фінансової стійкості свідчить така залежність:

ТА ? темпи зростання активів;

ТОЗ ? темпи зростання основних засобів і нематеріальних активів;

ТВК ? темпи зростання власного капіталу;

ТЧД ? темпи зростання чистого доходу;

ТДВ ? темпи зростання доданої вартості;

ТЧП ? темпи зростання чистого прибутку.

Нерівність 100%<ТА показує, що підприємство нарощує вкладення фінансових ресурсів і розміщує їх в активах з метою збільшення обсягів виробництва. Саме рівень розвитку та динамізм інвестиційних процесів формують стратегічну основу стійкого розвитку підприємств усіх видів економічної діяльності й організаційно-правових форм господарювання. Нерівність ТА < ТОЗ характеризує процес оновлення технічної бази, рівень забезпеченості підприємства основними засобами та нематеріальними активами як найбільш важливими умовами господарювання.

Такий спосіб збільшення активів є визначальним чинником інноваційного розвитку підприємства. Нерівність ТОЗ < ТВК формує оптимальну структуру джерел фінансових ресурсів як найбільш значущого індикатора фінансової стійкості підприємства. Сенс цієї нерівності полягає у наступному: формування й оновлення основних засобів як основи господарської діяльності підприємства повинні фінансуватися насамперед за рахунок власного капіталу (точніше, за рахунок накопиченого нерозподіленого прибутку й резервного фонду).

Нерівність ТВК < ТЧД свідчить про те, що об'єми господарювання зростають швидше, ніж формуються власні фінансові ресурси, тобто відбувається інтенсифікація виробництва.

Нерівність ТЧД < ТДВ характеризує ефективне формування фінансових ресурсів для потреб усіх учасників господарської діяльності й свідчить про зменшення споживання виробничих запасів, робіт і послуг на одиницю створеного чистого доходу. Нерівність ТДВ < ТЧП означає, що у підприємства в структурі напрямів використання доданої вартості накопичення фінансових ресурсів відбувається скоріше, ніж їх споживання. Дотримання саме цієї нерівності свідчить про дійсно ефективне господарювання на підприємстві.

Загалом оцінювання фінансової стійкості підприємства за допомогою різних ланцюжків взаємопов'язаних темпових показників дозволяє визначити ступінь гнучкості структури фінансових ресурсів підприємства на всіх стадіях кругообігу капіталу. При цьому акцент робиться на тому, що вищою формою стійкості підприємства є його здатність до розвитку. Четвертий підхід, прибічниками якого є М. О. Кизим, В. А. Забродський, В. А. Зінченко і Ю. С. Копчак [8], базується на визначенні зон якісного оцінювання типів фінансової стійкості за допомогою створення двовимірної матриці та побудови траєкторії, яка характеризує її зміну в часі. При цьому якісне оцінювання фінансової стійкості здійснюється в чотири етапи. На першому етапі за допомогою показників оборотності (ділової активності), ліквідності, прибутковості та незалежності капіталу здійснюється вимір фактичного фінансового стану підприємства на певний момент часу [8, c. 57-58], а на другому - здійснюється розрахунок нормативних значень цих показників [8, c. 68-69].

На третьому етапі спочатку будуються дві двокоординатні площини, що об'єднують у собі базові принципи фінансової стійкості функціонування капіталу: «прибутковість - незалежність» і «динамічність - ліквідність», а потім робиться двокритеріальне оцінювання типу фінансового стану функціонування підприємства. У межах третього етапу дві отримані якісні двокритеріальні оцінки типів фінансового стану зводяться («рівновага» і «стійкість») в одну двовимірну матрицю чотирикритеріального оцінювання типів фінансового функціонування підприємства.

На четвертому етапі в двовимірну матрицю зон чотирикритеріального якісного оцінювання фінансового стану підприємства заносяться якісні оцінки за певні моменти часу, а потім з'єднуються стрілками від одного часу до іншого. Таким чином, утворюється траєкторія фактичної зміни типів фінансової стійкості підприємства за певний проміжок часу. Оцінювання фінансового стану функціонування підприємства за допомогою цієї методики дозволяє охопити повний цикл колообігу капіталу на усіх його стадіях. Проте, як показує практика фінансового управління, найчастіше необхідно мати однозначну оцінку фінансової стійкості, що полегшує визначення напрямів розвитку підприємства.

5. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства

Фінансовий стан підприємства характеризується значною кількістю показників, відобразити їх характер і тенденцію змін при аналізі досить складно, тому виникає необхідність розрахунку комплексного показника оцінки фінансового стану. Комплексна оцінка фінансового стану підприємства передбачає визначення економічного потенціалу суб'єкта господарювання або дає змогу забезпечити ідентифікацію його місця в економічному середовищі, що є надзвичайно актуальним для сьогодення. Фінансова звітність представляє собою комплекс показників, яким притаманні як логічний, так і інформаційний взаємозв'язок. Логічний взаємозв'язок полягає у взаємодоповнені та взаємній кореспонденції розділів та статей звітних форм. Регулярність формування на підприємствах стандартної звітності дає змогу проводити аналіз оперативно, без витрачання додаткових зусиль на пошук інформації. Крім цього можна говорити про динаміку показників, про визначення загальних тенденцій розвитку підприємства.

Окрім перерахованих форм, необхідно мати додаткову інформацію про підприємство, яку не завжди можна виділити з фінансових звітів. Зміст та обсяг інформації визначається характерними особливостями галузі або конкретного підприємства. Слід врахувати, що вплив бухгалтерської фінансової звітності на ефективність прийняття рішень визначається тим, наскільки об'єктивно вона відповідає запитам користувачів.

Показниками оцінки незадовільної структури балансу є коефіцієнт поточної ліквідності і коефіцієнт забезпеченості підприємства власними оборотними засобами, перший з яких відображає здатність підприємства своєчасно розрахуватися за своїми термінових зобов'язаннях, а другий ? наявність у підприємства достатності власних оборотних коштів для фінансування поточних активів.

При фактичних значеннях цих коефіцієнтів нижче нормативних розраховується третій коефіцієнт ? коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності. Для того, щоб мати можливість зіставлення рівнів фінансового стану не по цілому ряду показників, а по одному, що враховує всі сторони фінансової діяльності, і пропонується комплексна оцінка фінансового стану.

Така оцінка дозволяє дати кількісний вимір рівнем фінансового стану аналізованого підприємства. Це дає можливість для порівняння рівнів фінансового стану аналізованого підприємства як за періодами аналізу, так і з аналогічними йому підприємствами. У результаті такого порівняння можна визначити, як і наскільки змінилося фінансовий стан аналізованого підприємства.

Оптимальне значення комплексної оцінки дорівнює нулю, тобто якщо розрахункове значення комплексної оцінки дорівнює нулю, то фінансовий стан підприємства можна вважати ідеальним, що практично досягти неможливо. У ході розрахунку комплексної оцінки, встановлюються найбільш вузькі, слабкі місця в організації фінансової діяльності підприємства, які визначаються відповідно з економічним змістом тих показників, за якими спостерігаються відхилення їх фактичних значень від базових. Розрахункові значення комплексної оцінки різні, тобто відзначається слабо виражена позитивна тенденція. Показник, за яким спостерігаються максимальні відхилення фактичного його значення від базового, зумовлює першорядний напрямок поліпшення фінансової діяльності підприємства.

Тим самим, забезпечується можливість ранжирування заходів щодо їх значимості, і, в кінцевому рахунку, визначити першорядні і другорядні завдання у розвитку фінансової діяльності підприємств. У міжнародній практиці для оцінки фінансового стану підприємства широко використовують математичні моделі, за допомогою яких формують узагальнюючий показник фінансового стану підприємства, - його інтегральну оцінку.

Найчастіше використовуються моделі Альтмана, Таффлера, Ліса, Чессера та ін. Перевагами застосування цих моделей є: ? невелика кількість значущих показників, що забезпечують точність результатів за низької трудомісткості їх використання; - моделі забезпечують інтегральну оцінку і дають можливість порівнювати різні об'єкти; ? інформація для проведення розрахунків доступна, оскільки відображається в основних формах фінансової звітності; - існує можливість не тільки оцінки фінансового стану, а і прогнозування банкрутства, оцінки зони ризику, в якій перебуває підприємство [3, с.5].

Проте ці моделі відображають правдоподібні результати тільки в тих конкретних умовах, для яких вони розроблені. Використання їх в Україні було б можливим за повної відповідності бухгалтерського обліку, фінансової звітності та показників міжнародної практики і стабільної діяльності вітчизняних підприємств.

У зв'язку з наявними відмінностями, показники вітчизняних підприємств, які уведені в модель, мають бути з іншими критеріальними значеннями. Адже значення цих коефіцієнтів істотно впливає на результати розрахунків і правильність висновків про фінансовий стан підприємства [1, с.117-128]. Важливою складовою комплексної оцінки фінансового стану підприємства має бути рейтингова оцінка. Для цього необхідно на підставі комплексу оцінних показників надати узагальнюючу кількісну оцінку фінансовому стану кожного підприємства.



Висновки

Фінансовий стан - найважливіша характеристика економічної діяльності підприємства. Він відображає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал в діловому співробітництві, оцінює в якій мірі гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів за фінансовими та іншими відносинами.

...