Визначення впливу рівня оподаткування на обсяги тіньової економіки

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Економіка України протягом 2011-2013 функціонувала в умовах високого незбалансованого завищеного фіскального тиску з одного боку та непрозорої системи оподаткування, що проявляється у непрозорих методах збору податків, їх адміністрування та розподілу - з другого. Такий стан функціонування економіки посилює негативні тенденції для корупції, зловживань контролюючих органів та розвитку тіньової економіки. Це являється причиною того, що в належному обсязі не поповнюється дохідна частина бюджету, яка дозволяє збільшувати або зменшувати витратну частину. Наслідком цього є скорочення соціальних видатків, видатків на розвиток освіти, культури, гуманізації суспільних відносин, видатків розвитку, що відповідно збільшує частку невдоволеного населення України. Тому виникає необхідність дослідження питань впливу рівня оподаткування на основні економічні процеси, оскільки для подолання негативних тенденцій і з метою підвищення рівня ефективності оподаткування необхідне подальше удосконалення як системи оподаткування в цілому, так і окремих видів податків і зборів.

З огляду на поставлену проблему треба констатувати, що наявне функціонування податкової системи за вказаний час призвело до тінізації економіки, обсяг якої за офіційними оцінками експертів сягає від 35% в 2011 році до 70% - в 2013 році. Такий шалений темп зростання тінізації української економіки за підрахунками консалтингової компанії Boston Сonsulting Group спровокувало ситуацію, коли українські підприємства щороку недоплачують у бюджет від 25 до 38 млрд. дол., співвідношення податкових втрат до ВВП складає від 20% до 50%. Наведені цифри засвідчують актуальність обраної теми і ставить за мету вирішення проблем, пов'язаних із удосконаленням податкової системи України. Від її вирішення залежить розвиток підприємництва, інвестування пріоритетних галузей народного господарства та соціальний захист населення. Усунення виявлених недоліків в податкової системі позитивно вплине на ті економічні процеси, які пов'язані з детінізацією економіки Украйни.

Значний внесок у дослідження теоретичних і прикладних аспектів проблеми податкової системи та рівня податкового навантаження зробили Геець В.М., Лібанова Е.М., Литвиненко Я.В., Литвиненко Т.Є., Ліщенко А.В., К. Болдінга. У теперішній час моніторинг справляння податків досліджується в роботах А. Бодюка, I. Горленко, О. Данилова, I. Кухаренко, Ю. Кравченко, Л. Лапко, П. Мельника, В. Поповича. Проте дослідження вище названих авторів хоч і мають глибокий характер, проте є вузькоспеціалізованими і присвячені здебільшого аналізу механізму дії окремого податку, зокрема ПДВ, податку на прибуток, податку на фонд заробітної плати та ін. Бракує загальносистемних досліджень оподаткування, заснованих на комплексному підході, що і буде являтися предметом нашого дослідження.

Податкова система та податкове навантаження, а також встановлені державою рівні зборів, які необхідно сплачувати господарюючим суб'єктам, є одним із основних факторів, з якого необхідно починати реформи, оскільки цей фактор найбільш придатний до аналізу, а наслідки змін якого легко і швидко відслідковуються, їх показники корелюються з іншими факторами (таблиця 1).

Таблиця 1 Податкове навантаження в Україні у 2007-2012 роках

Дані таблиці засвідчують, що рівень податкового навантаження в Україні за 2007-2012 роки змінювався різновекторно: у 2009 та 2010 роках відбулось зменшення податкового навантаження, але починаючи з 2011 року його рівень зріс і досяг в 2012 році найвищого рівня - 26,6 %, незважаючи на введення Податкового Кодексу України і зменшення кількості податків.

За оцінками Pricewaterhouse Coopers податкове навантаження на економіку в Україні у 2013 р. зупинилось на рівні 44%, тоді як у країнах Центральної та Східної Європи (ЦСЄ), які входять до ЄС, -- 30%. Всесвітні процеси глобалізації та геополітизація, які Україні необхідно враховувати при плануванні стратегії її розвитку, дають можливість порівнювати зміни та їх результати країн ЄС (Польщі, Чехії) та розвинутих країн світу (Об'єднаних Арабських Еміратів), які за 42 роки від відстаючих, у повному розумінні цього слова, країн, в яких панували розбрат та зубожіння, перетворились в одних з найбільш передових країн світу, що дає розуміння того, який рівень податкового навантаження необхідно мати гармонійно розвиваючійся країні (таблиця 2).

Таблиця 2. Порівняльна таблиця податкового навантаження у Чехії, Польщі, ОАЕ та Україні станом на 01.01.2014 р.

Із наведеної таблиці можна зробити висновок, що в Україні кількість податків та зборів удвічі більша, ніж у податкових системах аналізованих країн світу. Це і є одним із факторів тінізації економіки, який ще наприкінці 70-х років зафіксував Артур Лаффер. Ним малось на увазі, що вилучення державою у вигляді податків у платника податку суми доходів в розмірі 40--50 % є межею, за якою ліквідуються стимули до підприємницької ініціативи та розширення виробництва. Ця тенденція спостерігається в Українській економіці сьогодні.

Наразі не варто говорити про всі податки і збори існуючі в українському законодавстві, а розпочати з основних податків та зборів, які наповнюють бюджет, визначених як міжнародними, так і вітчизняними експертами як такі, що провокують зростання тіньового сектору економіки. Їх є чотири - податок на додану вартість (ПДВ), податок на прибуток підприємств, податок з доходів фізичних осіб та єдиний соціальний внесок (ЄСВ).

Перший - (ПДВ) - є одним із самих корумпованих податків, має розгалужену систему відмивання бюджетних коштів та тиску на суб'єктів господарювання. Він є найскладнішим та найбільш ресурсо-витратним в адмініструванні, системі обрахунку та відшкодуванні. Непрозорість та занадто велика ресурсо-витратність цього податку ставить під сумнів його доцільність та обґрунтованість застосування. Незважаючи на негативні характеристики ПДВ, країни-члени ЄС ще все застосовують даний непрямий податок через ряд його позитивних сторін, але і в зазначених країнах науковці звертають увагу на недоцільність застосування цього податку та розглядають можливості його скасування. Розуміння неприродності його утворення та розподілу незалежно від країни, в якій він застосовується, та думку науковців про негативний вплив на розвиток економіки, дає підстави робити прогноз про те, що ПДВ зникне з шкали податків України та розвинутих країн світу, оскільки всі напрацювання свідчать про таку дію з боку законодавців різних країн та й України.

Другий - податок з прибутку. Загалом він на сьогодні досить прийнятний, якщо не враховувати практику його застосування та практику контролюючих органів щодо претензій по документальному відображенню доходів і витрат, а відтак і визначення самого об'єкту оподаткування прибутку. На сьогодні переважна більшість перевірок з обрахунку цього податку закінчується донарахуванням податку та штрафними санкціями. Також, серйозним недоліком в Україні є незрозуміла і непрозора практика надання пільг з податку на прибуток. Наприклад, у фінансовій сфері сума пільг перевищує навіть суму сплаченого податку. Готелі і ресторани теж отримували пільг більше, ніж сектори промисловості. Внаслідок цього податкове навантаження за податком на прибуток на різні сектори економіки вкрай нерівномірне і коливається від 4% для сільського господарства до 19% -- для багатьох галузей економіки. Тим часом, світовий досвід показує, що цей податок має відчутний вплив на рівень ВВП на одну особу та розвиток підприємницьких структур при обґрунтованому його застосуванні. У країнах з низьким податковим навантаженням на прибуток (нижче 10%) середній рівень ВВП на одну особу (18,3 тис. дол.) у 1,5 разу вищий, ніж у країнах з високим і помірним податковим навантаженням. Податок з прибутку на пряму корелюється з податком на доходи фізичних осіб та ЄСВ адже платником цього податку є господарюючий суб'єкт який і зобов'язаний обрахувати та сплатити ці податки, а витрати понесені зі сплатою зазначених податків зменшити отриманий дохід, а відтак і об'єкт оподаткування - прибуток.

Тому висловлення нашої думки що до реформування наступного податку який впливає на економічний розвиток нашої країни, а саме на рівень життя населення є податок з доходів фізичних осіб. Цей податок на сучасному етапі економічного розвитку нашої країни характеризується такими актуальними проблемами в сфері оподаткування доходів фізичних осіб: застосування пропорційної ставки в оподаткуванні доходів фізичних осіб; недоцільне використання податкової соціальної пільги; заробітна плата «у конвертах»; надмірне податкове навантаження; недосконалість податкового законодавства; масове ухилення населення від сплати податку на доходи фізичних осіб.

Основним оподатковуваним доходом фізичних осіб є їх заробітна плата. У сукупності з відрахуваннями, які сплачуються роботодавцем із заробітної плати працівника, а саме - згаданим ПДФО, ставка якого наразі становить 15% (17%), та єдиним соціальним внеском у розмірі 3,6%, фактично до бюджетів та фондів соціального страхування сплачується 57,6% від номінального розміру заробітної плати (в окремих випадках - 70,3%). Саме із-за таких високих ставок більшість заробітних плат знаходяться в тіні, тобто виплачуються «в конвертах». Здавалося б, що із прийняттям Податкового кодексу України, яким було впроваджено додаткову ставку прибуткового податку у розмірі 17%, яка буде застосовуватись до тих доходів, чий розмір перевищуватиме десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного року, ситуація покращиться. Але, на жаль, серед працюючого населення України розмір середньої заробітної плати становить приблизно дворазовий прожитковий мінімум. Тому така новація в Податковому кодексі України ніяким чином не має позитивних наслідків для малозабезпечених верств населення та ефективності її застосування.

Особлива увага у Податковому кодексі приділяється податковим соціальним пільгам. Відповідно до розділу IV ст. 169 Податкового кодексу України платник податку має право на зменшення суми загального місячного оподатковуваного доходу, отримуваного з джерел на території України від одного працедавця у вигляді заробітної плати, на суму податкової соціальної пільги у розмірі, що дорівнює одній мінімальній заробітній платі (у розрахунку на місяць), встановленій законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку. Залежно від особливостей окремих категорій платників, розмір суми податкової соціальної пільги може дорівнювати 50%, 100%, 150% та 200% розміру мінімальної заробітної плати. Така соціальна пільга має право на існування, оскільки роботодавці (підприємці) мають право на отримання певних пільг при оплаті певних видів податків і зборів, тому доцільно надавати пільги і на оподаткування для фізичних осіб, які є найманими працівниками. Проте є й інша сторона - на нашу думку, слід розширювати шкалу прогресивного податку (з 15% (17%) до 10%), що повинно полегшити податкове навантаження на фізичних осіб. Застосування прогресивного оподаткування, яке реалізовується в багатьох європейських державах, може викликати масові страйки керівників та менеджерів великих іноземних та українських бюджетоутворюючих підприємств, які є найбільшими платниками ПДФО, оскільки порушується принцип соціальної справедливості, який має виконувати податок, тому, що незрозумілим для любої людини є те, чому у людини, яка має здібності до креативного мислення, підприємницькі здібності, повинна платити більшу ставку на більше зароблених коштів. Адже, якщо вона заробила більше, то і сплатила більше, а не по більшій ставці. Також, на нашу думку, змінювати ставку ПДФО необхідно разом зі змінами ставок на соціальне страхування, адже саме відрахування до Пенсійного та інших фондів займають левову частку відрахувань із заробітної плати. Без їх зниження не відбудеться ніяких позитивних зрушень щодо виходу більшої частини заробітних плат «із тіні». Суб'єкт господарювання, який організував бізнес, створив робочі місця, придумав як реалізувати товари, роботи, послуги, має за те, що він сплачує заробітну плату, ще заплатити податок у вигляді ЄСВ. Постає питання відповідності ЄСВ, який має відповідати збереженню принципу соціальної справедливості, який має виконувати податок. А, якщо ще проаналізувати ставку ЄСВ від 36,8% до 49,7% в контексті об'єкта оподаткування, яким є фонд оплати праці, а за статистичними даними він складає 78% в ціні товару, то можна, шляхом нескладних математичних розрахунків, вирахувати, яка сума прибутку залишається у господарюючого суб'єкта, що показано на рисунку 1.

Рис. 1. Структура витрат у різних галузях економіки України станом на 01.01.2013 р., %

Дані рисунку засвідчують, що рівень прибутковості у різних галузях економіки України коливається в межах 0,5-4,5%. Відповідно і рівень рентабельності виробництва в цих галузях є невисокий. Тому постає риторичне запитання: кому вигідно працювати за такий рівень прибутковості власного виробництва і яка повинна бути мотивація для того, щоб офіційно працювати в сучасних умовах? Логічна відповідь - майже нікому. Звідси і такий відсоток тіньового обороту коштів в економіці України на сьогодні.

Вище відмічене дозволяє зробити висновок про необхідність вжиття негайних змін до податкового навантаження на суб'єктів господарювання України. Зазначенні зміни у зменшенні рівні податкового навантаження та прозорості обчислення податків дасть можливість вивести економіку України з тіні на зазначений на початку статті відсоток, який дорівнює 70%, а також вивести з тіні фонд оплати праці на 90%, хоча зрозуміло, що це є припущення щодо зазначених цифр, оскільки з любого правила є виключення. Нескладний математичний розрахунок - основу якого складають статистичні дані за 2013 рік - Зведений бюджет за 2013 рік 1,475 трлн. грн. виконаний з дефіцитом в сумі 63,591 млрд. гривень; дефіцит держбюджету за цей період становив 64,707 млрд. гривень; якщо брати міжнародну статистику, приведену на початку статті, то маємо приріст до надходження в бюджет 146,61 млрд. грн. і це тільки за рахунок виведення економіки з тіні, а виведення заробітної плати з тіні дасть приросту 136,91 млрд. гривень, що в сукупності становить, 283,52 млрд. грн. (табл. 2) - дає розуміння того, що із зменшенням податкового навантаження збільшуються надходження до бюджету, що покриває дефіцит держбюджету за цей період в 4,38 рази.

Вище відмічене засвідчує, що на сьогоднішній день гостро постає проблема реформування існуючого податкового законодавства в плані лібералізації ставок оподаткування для суб'єктів господарювання, що дозволить досягти позитивних зрушень у фінансовому, а відповідно і соціально-економічному, розвитку держави, регіонів, суб'єктів господарювання та населення. Враховуючи це вважаємо за необхідне подати власне бачення розв'язання проблеми виходу економіки держави з тіні за рахунок змін в сфері оподаткування, в основу яких покладено вивчений досвід розвинутих країн світу, незалежні оцінки експертів, дані результатів проведених зустрічей безпосередньо з суб'єктами господарювання.

По-перше, необхідно зменшити кількість податків та зборів, зробити оптимальну їх кількість і механізми справляння. В цьому контексті слід, насамперед, скасувати податок на додану вартість як найбільш несправедливий і непрямий податок у вітчизняній податковій системі. Також слід було б відмінити єдиний соціальний внесок, який змушує більшість роботодавців не реєструвати, або реєструвати на «мінімалку» робочу силу. Цим самим вдасться знизити податкове навантаження на фонд оплати праці. Зрозуміло, що у сучасних умовах, коли в бюджетах усіх рівнів надходження є мінімальними і проводитися оптимізація витрат з них, питання реформування податкового законодавства в плані відміни частини з них потребує прийняття виважених рішень, оскільки в певний момент часу виникне ситуація, коли надходження впадуть ще більше, адже ефект від таких реформ, тобто бізнес зрозуміє, що пішли зміни на краще, потребує певного часу. Також не можна забувати і про інші податки, які держава планує ввести для господарського сектору. Мова йде, насамперед, про те, що зараз на порядку денному стоїть питання про введення податку на основні засоби. Такий податок не лише ще більше зажене бізнес в тінь, унеможливить приток іноземних інвестицій, зведе до мінімуму доступ підприємців до інновацій, але й змусить уже діючих інвесторів закривати власну справу в України, закривати робочі місця тощо.

По-друге, слід переглянути діючі ставки окремих податків і зборів, що стосуються діяльності приватних підприємців, мікро-, малого і середнього бізнесу, а також найманої робочої сили, з метою їх зменшення, що дозволить досягти позитивних зрушень у плані надходжень до бюджетів всіх рівнів.

Насамперед, як уже зазначалося раніше, слід внести зміни сум оподатковуваного доходу громадян. Вивчивши досвід країн, де ВВП на особу складає 3-6 тис. доларів США, а саме в цю групу входить і Україна, на нашу думку, слід встановити максимальний розмір неоподатковуваного річного доходу фізичних осіб за ставкою 0% на рівні 2,25 тис. дол. США, тобто в еквіваленті до національної грошової одиниці 26,775 тис. грн., а також встановити податок на доходи фізичних осіб на визначений оподатковуваний дохід в розмірі 10%, як було це раніше. Аналогічно слід поступити і з податком на прибуток підприємств, тобто встановити ставку в розмірі 10%. Проте, паралельно з цим необхідно надавати податкові пільги з даного податку для тих підприємств, які здійснюють або бажають перейти на прискорену амортизацію, розробку та реалізацію інноваційних проектів, скасувавши пільги для підприємств, які не вкладають або не залучають інвестицій, не займаються інноваціями та модернізацією виробництва, тобто не працюють на ефективніший розвиток власного бізнесу.

Що стосується ставок єдиного податку, то тут дискусій може бути багато, але на наш погляд, не можна ділити суб'єктів, які його сплачують, на групи в залежності від того, в якій сфері вони функціонують, або з ким вони ведуть розрахунки. Єдиним правильним варіантом в даному випадку є віднесення тих чи інших суб'єктів господарювання до певної групи в залежності від розміру отримуваного сукупного річного доходу. Причому цей дохід повинен був би бути скоригований на розмір закріплених обов'язкових видатків, які несе суб'єкт для здійснення підприємницької діяльності. Мова йде про те, що із отримуваного доходу слід віднімати витрати на оплату комунальних послуг, оплату засобів зв'язку, інших обов'язкових податків і зборів, які повинні платити ці суб'єкти (наприклад, у сфері торгівлі - плата за патенти, дозволи, ринковий збір тощо; для готелів і ресторанів - туристичний збір, дозволи на продаж алкогольних і тютюнових виробів тощо). Це дозволить більш об'єктивно оцінювати ті доходи, які отримують платники єдиного податку. Також слід зменшити кількість груп спрощенців до 3 груп. Так, звільнити від сплати даного податку тих, хто отримує річні доходи менші, ніж розмір 12 мінімальних заробітних плат (15 612 грн. - з жовтня місяця поточного року), оскільки даний підприємець також може скористатися соціальною пільгою у випадку відсутності найманої робочої сили. Наступну групу формують спрощенці, сума річного доходу яких перевищує 12 мінімальних заробітних плат, але є не вищою ніж 1 000 000 грн. (розмір, який встановлений на сьогодні), - місячний платіж повинен складати 20% від розміру мінімальної заробітної плати, а третю групу формують суб'єкти, які мають дохід більше 1 000 000 отриманого доходу - 10 %, що відповідає середньому значенню в групі країн з параметрами ВВП на жителя 3-6 тис. дол., в яку входить Україна.

Такі зміни у податковій системі країни дозволить зробити її прозорою та зрозумілою, а за рахунок зменшення кількості податків та їх розміру дозволить вивести економіку України з тіні та наповнить бюджети всіх рівнів на виведений з «тіні відсоток» - від 35% до 70%.

Висновки. Резюмуючи вище викладене пропонуємо зменшити кількість податків та зборів їх ставки враховуючи досвід розвинених країн. Такі зміни виведуть економіку України з тіні разом з цим створиться привабливий інвестиційний клімат для інвесторів, при якому не держава буде залучати інвестора, а самі інвестори будуть бажати вкласти кошти в нашу економіку, а вітчизняні інвестори отримають мотивацію вкладати кошти у власну економіку, яка за рахунок збільшення суб'єктів господарювання отримає збільшення надходжень до бюджету. Також запропонована реформа податкової системи дасть ефект економії бюджетних коштів за рахунок зменшення штатних працівників контролюючих органів, оскільки для адміністрування одного податку необхідно набагато меншу кількість контролюючих відділів в податковій службі, а відповідно і працівників. А тим працівникам контролюючих органів, які будуть в них працювати, виявиться можливість платити зарплату на рівні розвинутих країн, за яку працівник буде працювати, а не отримувати «подання», та не відсиджувати і чекати хабарів.

Звичайно ми свідомі того що багато законів необхідно змінити або відмінити, а разом з ними змінити наш менталітет стосовно ведення підприємницької діяльності та її легалізації, та це треба робити щоб жити в заможній, могутній, державі - Україні.

Література

податок корумпований бюджетний

1. Дедедкаєв В. Нестеренко Г., Податкова система України: Недоліки та шляхи їх подолання.

2. Офіційний портал Міністерства доходів і зборів України.

3. Офіційний портал Міністерства фінансів України.

4. Офіційний портал Державної служби статистики України.

5. Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI.

Размещено на Allbest.ru