Постановка проблеми. Становлення і розвиток податкової системи України відбувається в умовах постійної зміни законодавчого поля, коливань економічної кон'юнктури і непередбачуваності перспектив для жодної зі сторін податкових відносин. Слабкими місцями податкової складової вітчизняної фінансової безпеки ми вважаємо податковий борг, який щороку зберігається та наростає, значні обсяги ухилення від оподаткування, продукування кризових явищ на підприємствах-податкових боржниках, їх банкрутство. Як результат - фінансова система втрачає суттєву частку ресурсів через тотальне списання податкової заборгованості. Відтак гостро постає необхідність пошуку нових, більш ефективних методів погашення податкової заборгованості в інтересах підвищення рівня фінансової безпеки держави.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Серед фахівців, що займалися вивченням податкового боргу виділяємо А. Олійник, С. Онишка, О. Тимченко, А. Яковлеву та ін. Важливий вклад у розробку теоретичних основ фінансової безпеки внесли О. Барановський, В. Геєць, М. Єрмошенко, Б. Карпінський, В. Коваленко, В. Мунтіян, С. Науменкова, А. Сухоруков. Незважаючи на високий ступінь опрацювання вказаної тематики зазначимо, що дослідження податкової складової фінансової безпеки на даний час представлено фрагментарно, при цьому роль податкового боргу в забезпеченні фінансової безпеки держави залишається невстановленою.

Питанням мінімізації заборгованостей та організації діяльності колекторських компаній приділяється значна увага у вітчизняній та зарубіжній економічній літературі, зокрема такими науковцями як: Ф. Бутинцем, Л. Бондаренко, С. Дробязко, Я. Зинзюком, І. Кравченко, Т. Філіпенко, І. Ямборко. Проте можливість використання колекторських компаній з метою погашення податкової заборгованості в контексті забезпечення фінансової безпеки досліджується нами вперше.

Постановка завдання. Завдання дослідження полягає у розробці теоретичних підходів до використання колекторської діяльності як інструмента подолання податково-боргових ризиків фінансової безпеки держави

Виклад основного матеріалу дослідження. Одним із ключових індикаторів фінансової безпеки є ресурси у розпорядженні держави, якими виступають податки. Податкові надходження одночасно є способом забезпечення фінансової стійкості та фактором ризику та залежності, відтак констатуємо, що їх неповнота є прямим ризиком для держави. Таким чином, виникає проблема попередження виникнення та наростання податкового боргу, а також підвищення ефективності заходів оптимізації сум накопиченого боргу до бюджетів. Останнім часом все більше уваги привертає альтернативний і вельми перспективний механізм врегулювання спорів, що виникають з подібних ситуацій, який грунтується на податковий компроміс між податковим органом і платником податків.

Висловлюючи необхідність зростання рейтингу податкової заборгованості в ієрархії макроекономічних проблем, прослідкуємо тенденції цього негативного явища (рис.1).

ІІ. Податковий борг

ІІІ.

Рис.1. Співставлення обсягів податкового боргу, мобілізованих сум податкової заборгованості та списання за 2010 - І кварталі 2013 рр. в Україні

Джерело: складено за [1]

Для оцінки результативності реалізації Стратегічного плану розвитку було визначено такі індикатори:

Таблиця 5

Джерело: [5]

Як бачимо із таблиці 5, побудова довгострокового плану дій є досить ефективною, у тому числі і щодо зростання показника добровільності сплати податків (на 25, 46%). Дана ініціатива була продовжена створенням Стратегічного плану розвитку Міністерства доходів і зборів на 2013-2018 роки. Удосконалення системи стягнення податкового боргу задекларовано шляхом розроблення законодавчих ініціатив з питань прискорення стягнення податкового боргу; оптимізації роботи із стягнення податкового та митного боргу; забезпечення стягнення податкового боргу з урахуванням можливості подальшого ведення бізнесу боржником [6].

Інструменти, що наразі використовуються у фіскальній практиці, засвідчили свою неефективність. За оцінкою Рахункової палати, на кожну гривню сплаченого до бюджету грошовими коштами податкового боргу в 2012 році відбувся приріст новоутвореного податкового боргу в розмірі 1,21 грн., а в І кварталі 2013 року - 3,12 гривні. Після набрання чинності Податковим кодексом було списано понад 30,5 млрд. грн. податкового боргу та розстрочених грошових зобов'язань [2]. Як видно із рисунку, скорочення податкового боргу на даний час досягається шляхом списання його як безнадійного, що означає безповоротну втрату фінансових ресурсів для держави. На нашу думку, не всі з перелічених в законодавстві обставин, що визначають неможливість повернення боргу, є абсолютно беззаперечними. Так недостатність активів, дія непередбачуваних обставин, смерть фізичної особи, закінчення строку позовної давності роблять його погашення неможливим. Однак законодавчо закріпленими критеріями віднесення боргу до даного статусу є також фіктивність боржника-юридичної особи та перебування особи у розшуку понад 720 діб. Вважаємо, що такі обставини не лише не звільняють від відповідальності, а і потребують застосування додаткових більш жорстких санкцій кримінальної відповідальності. Поряд із цим, при ефективному адмініструванні, дані статуси можуть розцінюватися як борговий потенціал бюджетних надходжень.

На даний час стягнення прострочених боргів найширше практикують банки, все частіше практикуючи використання послуг посередників - колекторських компаній. Колекторство - робота спеціалізованої організації з обробки безперечної заборгованості фізичних і юридичних осіб перед банками та іншими кредитними установами а також аналізу вірогідності повернення і здійснення самих процедур для її стягнення [3]. Зараз в Україні діє більше 200 колекторських компаній, які об'єднані в Асоціацію учасників колекторського бізнесу України.

Пропонуємо використати їх досвід залучення колекторських фірм для погашення заборгованостей третіх осіб в процесі стягнення податкової заборгованості. На наш погляд, така новація матиме ряд позитивних наслідків в контексті забезпечення податково-боргової безпеки держави: передача адміністративного навантаження на іншого стягувача, професійний підхід до процесу та, що найважливіше, можливість негайного погашення ризикованих випадків боргу.

Аналіз світового досвіду дозволяє стверджувати, що в країнах Європи діяльність колекторських компаній має більш консультативний характер. Тобто головною їх метою є пошук компромісу та шляхів виходу зі складних ситуацій, у яких з тих чи інших причин опинилися боржники. Головними засобами вирішення проблем європейські колекторські компанії вважають конструктивний діалог та співпрацю з банківськими установами. Основним принципом діяльності колекторів в зарубіжних країнах є забезпечення так званої "реанімації" боржників, тобто створення умов для їх адаптації в умовах ринку після стягнення суми кредиту. Мова йде про те, щоб боржник міг пережити цю процедуру та не залишитися банкрутом. Таким чином, методи діяльності колекторів в Європі значно відрізняються від методів вітчизняних колекторів, що безумовно змінює й зміст самих правовідносин [4].

Запроваджуючи такий метод взаємодії із боржниками, необхідно врахувати декілька моментів. Насамперед те, що на даний момент колекторська діяльність в Україні законодавчо практично не врегульована, тому часто виходить за рамки правового поля, при тому, що загрозливі вимоги є неприпустимим в демократичній, правовій державі. Метою правового регулювання є чітке встановлення прав, обов'язків та відповідальності сторін, діапазону дій щодо переконання боржника, що є допустимими.

Також, зважаючи на специфіку об'єкта стягнення, зрозуміло, що колекторська фірма повинна бути ретельно вивіреною, тому ми пропонуємо вибіркове залучення колекторів до співпраці з податковими органами. До основних критеріїв вибору колекторської організації для виконання державного замовлення відносимо наступні характеристики:

1) професіоналізм керівництва організації та команди спеціалістів;

2) арсенал використовуваних інструментів повернення боргу (наявність coll-центру, виїзних груп, юридичної підтримки);

3) законність методів роботи колекторської організації;

4) оперативність і гнучкість роботи (у зв'язку з тим, що ситуація може змінюватися миттєво, наприклад, майно може бути перевезене боржником за один день), завдання колекторської організації - по можливості попередити цей день ще до моменту виникнення цього задуму у боржника);

5) автоматизація процесів (бази боржників, програми додзвонювання, результати дзвінків по телефону, календар і результати судових засідань, звітність тощо)

7) комфортність співробітництва (система звітності, моніторингу ситуації);

8) погодження рішень;

9) ціна послуг (висока або низька вартість послуг ще не є остаточним критерієм вибору, оскільки цей параметр необхідно розглядати у сукупності з іншими, наприклад, собівартість технологізованого процесу повернення боргу, якість колекторських послуг тощо);

10) результат повернення боргу [5].

Доцільно впровадити процедуру ліцензування на рівні центрального органу виконавчої влади у сфері оподаткування з метою державного регулювання такого виду діяльності.

З позицій забезпечення податкової безпеки особливого значення набуває визначення вартості послуг колекторського агентства. Оплата залежить від варіанту співпраці, які бувають двох типів: безпосередній викуп колекторською компанією заборгованості клієнта з метою подальшої самостійної роботи та діяльність колекторського агентства від імені кредитора на підставі договору доручення за певну винагороду. Зазвичай вона складається з двох частин, перша з яких виступає в якості передоплати, друга - складає від 10 до 40 відсотків від вартості фактично стягнених сум з боржника і сплачується повністю протягом трьох днів з моменту надходження суми заборгованості кредитора. Договором між кредитором і колекторським агентством може бути змінено співвідношення першої і другої частин з метою покладання більшої частини витрат на боржника. На наш погляд, найбільш прийнятним є повний викуп заборгованості або друга форма оплати під гарантію розрахунків з боку держави.

Цікавим є досвід США, де вартість послуг колекторських фірм залежить від того, на якому етапі вони підключаються до роботи, оскільки найголовніше в роботі колекторського агентства - не одержати постанову суду, а разом з інститутом судових приставів досягти його виконання [6].

Не менш важливим є також нормативне закріплення статусів податкового боргу та категорій боржників, до яких може бути застосоване посередництво колекторських фірм - своєрідних критеріїв відбору. На наш погляд, це мають бути найбільш ризиковані випадки: податковий борг у статусі безнадійного, крім боргу державних та комунальних підприємств, боргу фізичної особи, що померла та заборгованості платника, що виникла через обставини непереборної сили; особливий наголос ми робимо на боржниках, що створюють недоїмку протиправної природи, тобто підприємства-фіктивні банкрути, боржники, що вчиняють неправомірні дії у випадку банкрутства, особи, що створили фіктивну фірму, "фірму-одноденку"; особи, що не виконують умови договору розстрочення або порушують умови забезпечення заставного майна; особи, що переховуються від контролюючих органів.

Стосовно податкового боргу, що має кримінальну природу, не можна оминути проблему протидії кримінальному банкрутству. Законодавча дефініція "банкрутство" означає констатацію факту неможливості відновлення платоспроможності, тому "доведення до банкрутства" фактично є доведенням підприємства до ліквідації. Однак, після введення судом щодо боржника процедури розпорядження майном, виникають труднощі із застосуванням кримінальної відповідальності - банкрутства у повному розумінні немає: неплатоспроможне підприємство буде оголошено таким по закінченні усіх заходів або процедуру банкрутства буде зупинено, якщо сторони укладуть мирову угоду. Тому необхідно законодавчо регламентувати можливість відкриття кримінального провадження на етапі виявлення випадків з ознаками доведення до неплатоспроможності, не очікуючи ухвали суду про визнання банкрутом.

Також вважаємо, що випадки, викладені у частинах 1, 2 ст.212 ККУ (умисне ухилення від сплати податків та ухилення за попередньою змовою групи осіб або ухилення у великих розмірах), слід віднести до випадків створення податкового боргу із можливістю застосування усіх заходів управління заборгованістю, зокрема продажу такого боргу ліцензованому колектору.

Усвідомлюючи усю суперечливість застосування колекторських послуг в стягненні податкової заборгованості та складність імплементації даної новації у фіскальну практику на сучасному етапі перманентного реформування, в умовах, коли Україна задля уникнення загрози дефолту здійснює багатомільярдні зовнішні запозичення, такий спосіб нейтралізації податково-боргових ризиків для посилення фінансової безпеки вважаємо перспективним та виправданим.

Висновки з проведеного дослідження