Постановка проблеми у загальному вигляді і її зв'язок з важливими науковими та практичними завданнями. Розглядаючи інвестиційно-будівельну сферу як поліпшення в Україні її інвестиційних можливостей і виробничого потенціалу будівельної галузі слід відзначити, що в силу свого функціонального призначення вона є основним чинником відновлення зруйнованої економіки країни. Інвестиції забезпечуються фінансовими засобами, а завданням будівельної галузі є їх ефективне використання для досягнення, як тактичних, так і стратегічних цілей формування і розвитку пасивної частини основних фондів економіки країни.

Іншими словами, для відновлення зруйнованої економіки країни успішна інвестиційно-будівельна сфера набуває важливого і не переходить значення як основного фактору її соціально-економічного розвитку. Від обсягів інвестування, ефективності використання інвестицій і обсягів, виконаних на їх основі будівельних робіт залежить процес соціально-економічного розвитку країни, відновлення її матеріально-технічної бази, розвиток інфраструктури, виробничих систем, створення нових робочих місць і підвищення рівня життя населення в цілому. Отже, важливо мати відпрацьовану методику, яка б давала змогу здійснювати єдиний підхід до підготовки інвестиційних пропозицій і прийняття ефективних рішень.

Метою статті є теоретичне обґрунтування і визначення основних чинників впливу ситуаційного управління при формуванні пакету прямих інвестицій і проектів в будівництв, що забезпечить підвищення економічної ефективності діяльності підприємств в умовах ринку.

Аналіз останніх досліджень, у яких започатковано вирішення проблеми. Ці проблеми знайшли певне відображення у наукових працях вітчизняних та зарубіжних вчених, зокрема: В.А. Абчука, А.П. Альгіна, В.В. Вітлінського, С.І. Наконечного, В.Ф. Залуніна,РБ. Тяна, А.В. Крушевського, В.О. Міхельса, М.П. Педана, О.Л. Устенко, В.Г. Федоренка, О.В. Федосової, В.А. Чернова, В. В Черкесова, О.І. Ястремського, А. Мура, К. Хлардена,Р. Холта та інших. В них достатньо ґрунтовно вивчаються проблеми невизначеності й ризику, проте ці дослідження здебільшого присвячені аналізу причин виникнення та методам кількісної оцінки ризиків, але менше уваги приділяється пошу^ ефективних прийомів управління, які були б адекватними реальним можливостям підприємств при формуванні пакету прямих інвестицій і проектів в будівництво.

Виклад основного матеріалу дослідження з повним обґрунтуванням отриманих наукових результатів. З огляду на наявність досить великої кількості підприємств і інвестиційних проектів в країні, які характеризуються близькими значеннями визначають їх оцінок (ризиків, термінів окупності та прибутковості), для прийняття ефективних інвестиційних рішень, як вже зазначалося раніше, їх доцільно згрупувати в різні кластери. Потім, використовуючи інтервальні значення даних характеристик для різних кластерів, які визначаються термінами "мале значення", "середнє значення" і "велике значення" відповідних їм лінгвістичних змінних, сформувати лінгвістичну функцію [1, C.38], яка дозволяє приймати ефективні інвестиційні рішення в різних ситуаціях економічної середовища.

Кожен зріз такої матриці містить безліч складових пакету, що характеризуються певним поєднанням наступних характеристик: прибутковість, ризики. Це дозволяє інвесторові швидко орієнтуватися в заданих межах вибору різних складових при формуванні пакету прямих інвестицій і проектів в будівництво (ПШіПБ), а також визначати найбільш ефективні з них в різних ситуаціях економічної середовища.

Для оптимального вибору складу формованого пакету по заданій тривимірній матриці характеристик, попередньо, з урахуванням обмежень на наявні у інвестора кошти, вирішується наступна багатокритерійна оптимізаційна задача. Після отримання компромісного вирішення даної багатокритеріальної задачі за методом Парето [2, C.78], у разі переходу від кількісного значення характеристик різних потенційних складових пакету до якісних їх значенням, на підставі яких по матриці лінгвістичної функції вибираються безлічі або кластери, що визначають компоненти пакета, найбільш повно задовольняють оптимальним вимогам.

З огляду на високі ризики, пов'язані з неефективним і нецільовим використанням інвестиційних вкладень, держателю пакету прямих інвестицій і проектів доцільно брати активну участь в управлінні розвитком його інвестиційних складових. Слід зауважити, що ППІіПБ є складним, важко формалізованих об'єктом управління, тому що апріорі передбачити поведінку кожної його складової в нестабільному економічному середовищі фактично неможливо. У зв'яз^ з цим ефективно управляти таким пакетом без застосування інформаційно-аналітичних методів, що базуються на структуризації знань і накопиченого досвіду поведінки, а також на методах прийняття рішень, що спираються на наявні знання, практично неможливо. Це пов'язано з тим, що непередбачуваність і складність об'єкта управління вимагає для опису його поведінки в економічному середовищі складних логічних та інформаційних моделей управління. У зв'язку з цим для держателя ППІіПБ, представники якого можуть входити до ради директорів підприємств, що будуються, є інвестиційними складовими, стає доцільною розробка і застосування спеціальних методів представлення знань і виведення рішень, до яких, слід віднести ситуаційний аналіз станів нестабільного економічного середовища і ситуаційне управління станом складових пакету в цьому середовищі. Слід зазначити, що дана задача може вирішуватися і безпосереднім керівництвом різних складових пакету прямих інвестицій [3, C.136].

У методологічному плані ситуаційне управління відноситься до принципів управління, що спирається [4, C.41]:

на структуроване уявлення раніше накопиченого досвіду поведінки суб'єктів інвестування (інвесторів) у економічному середовищі і знань експертів, що займаються проблематикою управління інвестиційною діяльністю в нестабільних умовах ринку;

на поповнення знань системи управління про закономірності зміни ситуацій економічного середовища і екстраполяції результатів різних форм поведінки об'єктів і суб'єктів інвестування в ситуації, що в середовищі ситуації на поточний момент часу;

на узагальнення накопиченого досвіду поведінки і знань експертів для організації на цій основі виведення рішень за аналогією.

При цьому, основне завдання ситуаційного аналізу зводиться до визначення факторів економічного середовища, які перешкоджають, так і сприяють ефективної інвестиційної діяльності, відповідно з метою своєчасного визначення та усунення негативних наслідків, пов'язаних з першими і більш ефективного використання можливостей, що надаються другими.

Що ж стосується організації ситуаційного управління, то воно в методичному плані полягає в формуванні та реалізації таких управлінських заходів, у відповідності зі сформованими в економічному середовищі і на об'єкті управління ситуаціями, які дозволяють найбільш ефективним чином досягти цілей, поставлених суб'єктом управління - інвестором [5]. Сформулюємо основні гіпотези ситуаційного управління ППІіПБ:

1. з огляду на, що всі складові ППІіПБ практично є економічно взаємно незалежними об'єктами, ними можна управляти незалежно один від одного. Що ж стосується загальних для них завдань, наприклад, необхідність перерозподілу між ними наявних інвестиційних коштів, що виникає в зв'яз^ зі зміною умов економічного середовища, то в основі вирішення таких завдань можуть бути використані порівняльні оцінки, що характеризують стан окремих складових пакету і їх кластерів [6].

2. Кожна складова ППІіПБ визначається кінцевим безліччю станів, істотно відрізняються один від одного, і однаковим чином враховуються в процесі прийняття управлінських рішень. Іншими словами, нескінченне рахункове безліч допустимих станів економічного об'єкта управління шляхом визначення на ньому відносини толерантності "однаковим чином впливати на процес управління" розбивається на кінцеве безліч класів ситуацій, всередині яких кожне однотипне стан складових ППІіПБ однаковим чином впливає на процес управління.

Отже, ситуаційне управління ППІіПБ дозволяє визначати в кожен теперішній момент часу регулюючі дії, які визначаються класами, в які входять відповідно ситуація, що склалася в економічному середовищі і ситуація, що характеризує поточні стану кожної окремої складової пакета.

Таким чином, основна проблема організації ситуаційного управління ППІіПБ складається:

у виборі основних параметрів управління для кожної окремої інвестиційної складової;

у визначенні управлінських впливів, що дозволяють регулювати значення параметрів управління інвестиційних складових пакету відповідно до класів ситуацій станів економічного середовища і класами ситуацій, що визначають стан складових пакету;

в описі за допомогою бажаних значень параметрів управління цільових станів всіх інвестиційних складових пакету протягом усього інвестиційного процесу і на окремих його фазах;

у визначенні факторів економічного середовища, що впливають на стан різних інвестиційних складових ППІіПБ і оцінок, які характеризують рівень впливу цих факторів.

Формування поточних ситуацій виконується на основі аналізу і обробки інформації, отриманої в результаті моніторингу економічного середовища і станів складових ППІіПБ, що відображають відповідно стан економічного середовища і об'єкта управління (рис.1.).

Після цього ситуації передаються на вхід Аналізатора, а ситуація надходить на вхід класифікатора. Завдання Аналізатора зводиться до оцінки ситуацій шляхом їх порівняння з відповідними ситуаціями, які надходять з блоку поточних цілей управління для визначення необхідності втручання системи управління в процес функціонування відповідної їм інвестиційної складової пакета. Якщо поточна ситуація Si, яка відповідає певній інвестиційної складової не вимагає такого втручання (що визначається рівністю ситуацій Si і Sj), то Аналізатор не надсилає інформацію про дану інвестиційної складової на подальшу перероби і приступає до аналізу стану наступної складової пакета.

У разі, коли для певної i-ой складової умова рівності між ситуаціями Si і Sj не дотримується, в Аналізаторі формується відповідна проблемна ситуація ASi, яка потім передається до Класифікатора. Одночасно до Класифікатора надходить і цільова ситуація Sj. У Класифікаторі, на основі надійшли в нього ситуацій Si, Sj, ASi та інформації з Бази даних, визначається відповідна їм еталонна ситуація. При цьому можуть виникнути три таких ситуаціях [140]:

Рис.1. Структура ситуаційної системи управління пакетом прямих інвестицій і проектів

1. якщо знайдена тільки одна еталонна ситуація, то завдання вирішується тривіально і зводиться до вибору по еталонної ситуації з Бази даних управлінських заходів, які передаються для реалізації в блок Планування та реалізації обраного управління;

2. у разі, коли знайдено кілька еталонних ситуацій, то інформація передається в коррелятором, в якому на основі аналізу результатів імітації їх реалізації в екстраполятор визначається найбільш ефективне управлінське вплив. Виявлене управлінський вплив передається в блок Планування та реалізації для його виконання. Коли ж в Класифікаторі і коррелятором не може бути прийнято рішення на основі надійшли в них еталонних ситуацій і результатів екстраполяції, одержуваних в процесі імітаційного моделювання, то в першому виконуються управлінські заходи визначаються випадковим чином, згідно рівномірному закону розподілу ймовірностей їх вибору;

3. у базі даних відсутня еталонна ситуація, тому що поточна ситуація Sj економічного середовища не відповідає жодному з зберігаються в ній класів ситуацій OSj2. У цьому випадку вся наявна інформація надходить до Особі, яка приймає рішення. У цій підсистемі висококваліфіковані менеджери формують управлінські заходи, адекватні ситуації, повної поточної ситуації, що складається з ситуацій Si, Sj, і ASj. Потім формується відповідне вирішальне правило, яке заноситься в базу даних, а отримані управлінські заходи передаються в блок Планування та реалізації управлінь Bs.

Висновки. Слід також зазначити, що формування і експлуатація системи ситуаційного управління вимагає певних витрат на створення бази даних, в якій зберігається інформація, яка відображає динамік поведінки складових ППІіПБ, способи управління ними та умови її експлуатації. З огляду на, що не всі складові ППІіПБ можуть дозволити собі такі витрати, то, як вже зазначалося раніше, дану систему доцільно розташувати у власника пакета, представники якого беруть участь в управлінні проектами, що утворюють даний пакет. Це дозволяє також зняти проблему дефіциту висококваліфікованих менеджерів, зазвичай спостерігається у багатьох українських регіонах.

пряма інвестиція будівництво

Для оцінки ефективності системи ситуаційного управління ППІіПБ будемо виходити з того, що оцінку можна дати на основі визначення впливу її функціональних можливостей на підвищення результативності управління інвестиційними проектами, що входять в структуру досліджуваного пакета.

При цьому проблематичність виконання завдання, пов'язаної з оцінкою ефективності ситуаційного управління пакетом полягає в протилежному вплив параметрів, що визначають її технологічну ефективність, на економічну доцільність впровадження такої системи. Іншими словами, зміна показників технологічної ефективності ситуаційного управління в бік збільшення може призвести до зниження її економічної ефективності. Це пояснюється тим, що витрати на вдосконалення ситуаційного управління складними економічними об'єктами зазвичай ростуть швидше, ніж її функціональні можливості, які дають додатковий прибуток.

Список використаних джерел