Досвід наближення податкового законодавства Польщі до директив ЄС

1. Р. Коуз. Природа фірми: Походження, еволюція і розвиток. За ред. О.Е. Вільямсона, С.Дж. Вінтера. К.; А.С.К., 2002. 336 с.

2. Архиереев С.И. Трансакционые издержки и неравенство в условиях рыночной трансформации.Х.; Бизнес- информ, 2000. 288 с.

3. Демьяненко С.І. Агрохолдинги в Україні: процес становлення та розвитку. Економіка України. 2009. № 12. С. 50-61.

4. Мороз О.В., Семцов В.М., Кукель Г.С. Динаміка діяльності агрохолдингіву постреформеному сільськогос-подарському виробництві. Інвестиції: практика та досвід. № 22. 2015. С. 28-33.

5. Нестерчук Ю.О. Інтеграційні процеси в аграрно-промисловому виробництві: [монографія]. Умань: Вида-вець Сочінський, 2009. 372 с.

6. Мороз О.В., Семцов В.М., Кукель Г.С. Моделювання впливу агрохолдингів на розвиток сільського господар-ства і сільських територій України. Економіка та держава. № 12. 2015. С. 62-66.

7. Гайдуцький П.І. НеЗабутіреформи в Україні. К.:ТОВ «ДКС-центр», 2017. 852 с.

8. Институциональная архитектоника и динамика институциональных преобразований.Под ред. Д-ра экон. Наук А.А. Гриценко. Х.: Форт, 2008. 928 с.

9. Костирко І.Г., Тимофіїв С.В. Досконалість інституційної інфраструктури та її оцінка: теоретичний аспект. Економіка АПК. 2014. № 2. С. 81-86.

10. Мельник К. Б. Управління агрохолдингами в напряму від масштабності до ефективності (з досвіду компа-нії «авангард») URL: irbis-nbuv.gov. ua/cgi-bin/../cgiirbis_64.exe?

Е-mail: ivankorchynskyy1@gmail.com

УДК 338.2:330.131

Коцко Т.А.

кандидат економічних наук, доцент кафедри менеджменту, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського»

ПЕРЕОСМИСЛЕННЯ ПІДХОДІВ ДО ФОРМУВАННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ
ДЕРЖАВИ В УМОВАХ АКТИВІЗАЦІЇ ЗАГРОЗ ЕКОНОМІЧНІЙ БЕЗПЕЦІ

У статті досліджуються особливості формування та реалізації економічної політики в Україні протягом періоду соціально-економічних перетворень від початку незалежності. Виявлено, що однією з причин низької ефективності реформ була відсутність моделі політики на чіткій концептуальній основі та доведено, що поєд-нання ліберально-орієнтованих інструментів політики з адміністративними, породжувало негативні ефекти різноїспрямованості, формувало потенціал нестабільності, активізуючи загрози економічній безпеці за комплек-сом складових. Акцентується увага на тому, що економічна політика держави не враховувала пріоритети еконо-мічної безпеки, що обмежувало її стратегічну ефективність. Доведено необхідність переосмислення економічної політики держави з огляду на сучасні виклики та загрози у соціально-економічній сфері, сфері оборони, безпеки, що потребує обґрунтування безпекоорієнтованої її моделі.

Ключові слова: економічна політика, реформи, ефективність економічної політики, національна безпека, еко-номічна безпека, загрози економічній безпеці, безпекоорієнтована економічна політика

ПЕРЕОСМЫСЛЕНИЕ ПОДХОДОВ К ФОРМИРОВАНИЮ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ
ПОЛИТИКИ ГОСУДАРСТВА В УСЛОВИЯХ АКТИВИЗАЦИИ УГРОЗ ЭКОНОМИЧЕСКОЙ

Коцко Т.А.

В статье исследуются особенности формирования и реализации экономической политики в Украине в период социально-экономических преобразований с начала независимости. Выявлено, что одной из причин низ-кой эффективности реформ было отсутствие модели политики на четкой концептуальной основе и доказано, что сочетание либерально-ориентированных инструментов политики с административными, порождало негативные эффекты различной направленности, формировало потенциал нестабильности, активизируя угрозы экономической безопасности по комплексу составляющих. Акцентируется внимание на том, что эконо-мическая политика государства не учитывала приоритеты экономической безопасности, что ограничивало ее стратегическую эффективность. Доказана необходимость переосмысления экономической политики государ-ства с учетом современных вызовов и угроз в социально-экономической сфере, сфере обороны, безопасности, что требует обоснования безопасноориентированной ее модели.

Ключевые слова: экономическая политика, реформы, эффективность экономической политики, националь-ная безопасность, экономическая безопасность, угрозы экономической безопасности, безопасноориентированна экономическая политика.

RETHINKING APPROACHES TO THE FORMATION OF THE STATE'S ECONOMIC POLICY
IN THE FACE OF INCREASED THREATS TO ECONOMIC SECURITY

Kotsko T.

The article deals with the peculiarities of the formation and implementation of economic policy in Ukraine during the period of socio-economic transformations since the beginning of independence. It was found that one of the reasonsfor the low efficiency of reforms was the lack of a policy model on a clear conceptual basis. It has been proved that the combina-tion of liberal-oriented policy tools with administrative ones, generated negative effects of different orientations, shaped the potential of instability, activating the threats to economic security in the complex of components. The emphasis is placed on the fact that the state's economic policy did not take into account the priorities of economic security, which limited its strategic efficiency. The necessity of rethinking the state's economic policy in view of modern challenges and threats in the socio-economic sphere, sphere of defense and security is proved, which requires justification of its safe-oriented model.

Keywords: economic policy, reforms, efficiency of economic policy, national security, economic security, threats to economic security, safe-oriented economic policy.

Постановка проблеми. Особливості розвитку соці-ально-економічних процесів в Україні протягом остан-ніх п'яти років відображають вплив сукупності різного роду факторів військово-політичного, міжнародно- правового, фінансово-економічного та соціально- демографічного характеру, які різко змінили прогно-зовані траєкторії економічної динаміки та обумовили раптові і глибокі розриви в структурі її економіки, а відтак і критичну ескалацію загроз національній без-пеці країни (НБ). Звичайно ж макроекономічні шоки 2014-2015 рр. виявилися в першу чергу результатом військового протистояння з Російською федерацію. Проте, втрата частини території країни і промисло-вого потенціалу, лише згенерувала накопичені проблеми в соціально-економічній сфері протягом усього періоду ринкових реформ, починаючи з 1990-х років. Сьогодні ж Україна опинилася в кризовій ситуації з відсутністю ефективних інститутів, деформаціями в системі дер-жавного управління, макрофінансовими дисбалансами та структурними диспропорціями, які унеможливили процеси швидкого переструктурування економічної системи та її адаптації до нових умов. Об'єктивна необхідність збільшення витрат на оборону та без-пеку виявилася додатковим стримуючим фактором у забезпеченні економічної динаміки. Намагання поси-лювати соціальний захист за відсутності економічного зростання призвело до поглиблення макрофінансових дисбалансів та гальмування підприємницької діяль-ності, уповільнення інвестиційної активності.

Процеси інтеграції в систему світового госпо-дарства, зокрема і Європейський економічний про-стір, про які дуже багато говорять в останні роки, більшою мірою стали викликом, а не можливістю. Несформованість повноцінної моделі ринкової еконо-міки, відсутність конкурентних ринків, непослідовна та непередбачувана поведінка держави, несприятли-вий інвестиційний клімат, обмежують стратегічну орі-єнтацію суб'єктів міжнародного бізнесу в Україні, в результаті чого проявляються імпульси низькоякісного росту, який супроводжується формуванням потенціалу нестабільності та загроз економічній безпеці (ЕКБ), як і у період економічного зростання 2000-х років [6].

Подібна ситуація, виявилася результатом відсут-ності стратегічно орієнтованих та системних економіч-них реформ протягом тривалого часу, що унеможли-вило розвиток адаптивної моделі економічної системи, а в силу комплексу причин, сприяло формуванню пере-думов проциклічної траєкторії економічної динаміки. Незважаючи на очевидні помилки у підходах до еко-номічної політики держави, слід відзначити, що вони повністю ігнорували пріоритети безпеки, обмежуючи стратегічну ефективність соціально-економічних пере-творень. Відтак, з огляду на депресивний характер еко-номічних тенденцій та критичний рівень загроз ЕКБ, виникає необхідність неупередженої оцінки результа-тів реформ, узагальнення їх досвіду та переосмислення підходів до економічної політики.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Про-блеми формування та реалізації державної політики у сфері економіки завжди перебували в об'єктиві науко-вих досліджень. Адже обґрунтування моделі політики передбачає не лише пошук інструментів стимулю-вання економічного зростання, активізації інновацій-них процесів чи посилення соціального захисту, але й визначення механізмів спрямованих на подолання кри-зових явищ, які виникали у різні історичні періоди [4; 9]. Крім того, та чи інша модель економічної політики визначає межі втрачання держави в економічні про-цеси, що завжди супроводжується достатньо гострими дискусіями [4].

Усвідомлення необхідності переосмислення підхо-дів до економічної політики потребує вивчення праць таких відомих науковців як Дж. Б'юкенен, Ф. Кідленд, Р. Лукас, Р. Манделл, Е. Прескотт, Я. Тінберген та ряду інших. Ними сформовано теоретичні положення еко-номічної політики, окремі з яких частково еволюціо-нували, набуваючи навіть суперечливого характеру. Значний інтерес становлять дослідження науковців, які вивчали поведінку держави в умовах трансформа-ційних економічних систем. Серед них на увагу заслу-говують праці Білої С.О., Бодрова В.Г., Геєця В.М., Гриценка О.А., Жаліла Я.А., Желюк Т.Л., Кваснюка Б.Є., Крючкової І.В., Мельник А.Ф., Сенчагова В.К., Скрипниченка М.І., Сухарєва О.С., Татаркіна О.І., Шинкарук Л.В. та багатьох інших. Ученими розро-блено теоретико-методологічні засади формування та реалізації економічної політики з урахуванням специ-фіки потенціалу країни, структури економіки, а також впливу факторів глобалізаційних процесів тощо. Разом з тим, недостатньо уваги звертається на проблеми фор-мування економічної політики в умовах макроеконо- мічних шоків, значної невизначеності у розвитку еко-номіки, критично небезпечної ескалації загроз ЕКБ, які є надзвичайно актуальними у даний час для України. У науковій літературі можна знайти різні точки зору щодо пояснення та прогнозування наслідків подібної ситуації. Науковці аналізують природу кризових явищ, обґрунтовують антикризові інструменти, механізми переходу до стійкого розвитку, можливості мілітариза-ції в умовах ресурсних обмежень і т.д. Однак, зовсім мало уваги приділяється аналізу ситуації в Україні з точки зору подолання комплексу обмежень, які у пев-ній мірі нагадують ситуацію «цугцвангу» та появи нових можливостей для економічного розвитку з ура-хування пріоритетів ЕКБ.

Мета статті. Головною метою статті є обґрунту-вання необхідності переосмислення класичних підхо-дів до формування та реалізації економічної політики держави, які становлять методологічну основу її реалі-зації, як в країнах з розвиненою ринковою економікою, так і в країнах з трансформаційною економікою. Така необхідність обумовлена особливостями сучасних соціально-економічних процесів у країні, які набули нового характеру у результаті військового протисто-яння з Російською Федерацією, потребами перегляду завдань у безпековій сфері, а також і появою нових викликів та загроз НБ за комплексом складових.

Виклад основного матеріалу. Відсутність чітко визначеної моделі економічної політики в Україні та механізмів її системної реалізації протягом трива-лого періоду трансформаційних процесів виявилися основними причинами низької їх ефективності. Адже від початку проголошення незалежності України у 1991 році і по сьогоднішній день, в країні не було реа-лізовано моделі політики на чіткій концептуальній основі. Дуже часто у програмних документах деклару-валися ліберальні пріоритети, однак в практичній пло-щині їх реалізація супроводжувалася використанням механізмів, які суперечать ліберальній ідеології. Поєд-нання ліберально-орієнтованих інструментів еконо-мічної політики з інструментами адміністративного регулювання, не просто обмежувало ефективність перетворень, але й породжувало суттєві негативні ефекти різної спрямованості, формувало потенціал економічної нестабільності, активізуючи загрози ЕКБ за цілим комплексом складових. Процеси трансфор-мації характеризувалися перенесенням в часі тих чи інших проблем, які згодом, набуваючи нового харак-теру, лише поглиблювалися. Суттєвим недоліком еко-номічної політики виявилася розбалансованість в часі окремих її заходів, неузгодженість інструментів. Крім того, кроки щодо захисту, підтримки окремих галузей, міжгалузевих комплексів здійснювалися без механізмів стратегічної мотивації, а отже були позбавлені транс-формаційної спрямованості.

У якості важливої проблеми слід відзначити три-валі намагання держави, як суб'єкта економічноїполі- тики, обходити базові завдання реформ в перехідних умовах, - формування нових інститутів, - через орі-єнтацію на різного роду нетрадиційні інструменти, зокрема створення вільних економічних зон, терито-рій пріоритетного розвитку, тих чи інших механізмів міжнародної інтеграції (наприклад, вступ до Митного союзу з Росією, Казахстаном та Білоруссю) тощо. Поді-бна модель поведінки держави лише сприяла активіза-ції екзогенних чинників розвитку та нівелювала стра-тегічні завдання перетворень, фактично саму їх суть. При тому, політика стимулювання економічного зрос-тання без відповідних інституційних перетворень, яка часто супроводжувалася державною підтримкою окремих галузей та орієнтувалася на зовнішній попит, виявилася одним з важливих факторів формування кризового потенціалу в економіці.

Слід відзначити і проблему нераціонального поєд-нання інструментів економічної політики. Дуже часто спостерігалася цільова неузгодженість грошової та фіс-кальної політики, що нівелювало їх стимулюючий чи стабілізаційний характер. Мала місце необґрунтована інтегрованість ринкових і неринкових інструментів, яка в умовах трансформаційних процесів може гене-рувати надзвичайно небезпечні ефекти, спотворюючи механізми ринку та обмежуючи ефективність транс-формацій. Також важливо відзначити і неефективність конкурентної політики, - створення державою умов для розвитку конкурентного середовища на одних рин-ках та утримання монополій на інших. Зазначені осо-бливості економічної політики дають підстави допус-кати, що навіть жорстка ліберальна модель політики на принципах «Вашингтонського консенсусу», з усіма її суперечливими аспектами та недоліками, була б зна-чно ефективнішою, незважаючи на специфіку еконо-мічної моделі України.

А. Гальчинський, відсутність системності у впрова-дженні реформ визначає основною причиною їх невдач, з чим звичайно ж не можна не погодитись. [1, с. 5]. Безсистемність уповільнює реформи, дезорієнтує її суб'єктів та обмежує синергію змін. Однак, слід мати на увазі, що саме безсистемність певною мірою є результатом відсутності суспільної підтримки реформ та політичної волі щодо їх реалізації. Готовність укра-їнського суспільства до реформ суттєво змінювалася. На початку 1990-х років, населення країни бажало змін, але не усвідомлювало масштабу завдань. Сьо-годні, таке усвідомлення є значно більшим, однак все ж відсутня політична поля. Реформи проведені в Грузії президентом М. Саакашвілі у 2004-2013 рр., свідчать про те, наскільки важливою передумовою їх резуль-тативності є наявність політичної волі, а також сис-темність та цілеспрямованість у реалізації. Основою економічної політики перетворень у Грузії була лібе-ральна модель, однак мали місце жорсткі адміністра-тивні заходи у різних сферах, щодо дебюрократизації, обмеження впливу монополій, подолання корупції тощо. Швидкий, глибинний та всеохоплюючий харак-тер реформ дозволив створити нові, ефективні інсти-тути та досягнути стійкості у економічному зростанні.

Досліджуючи проблеми ефективності економічної політики ринкових перетворень в Україні доцільно виділити декілька етапів та проаналізувати їх особли-вості. Економічна політика періоду президентства Л. Кравчука (1991-1994 рр.) не мала під собою концеп-туальної, програмної основи. У цей час не було систем-ного бачення концепції перетворень, а також фахівців, готових втілювати ринкові реформи. Країна перебувала у глибокій кризі і, поступово та суперечливо, рухалась у напрямі лібералізації цінової політики, міжнародних економічних відносин та формування класу приватних власників. Зазначений рух супроводжувався глибоким падінням економіки та загостренням соціальних про-блем, - протягом 1990-1994 років, падіння ВВП сяг-нуло більше 40% [6]. Складність економічних пере-творень обумовлювалася першочерговим формуванням інститутів новоствореної держави та відсутністю управлінського досвіду в принципово нових умовах. На думку Р. Шпека, - «відстрочене створення ринкових економічних інститутів є, напевно, найвищою ціною пізніх реформ» [7, с. 58].

Серед науковців, існують різні точки зору щодо пояснення проблем економічних перетворень у зазна-чений період. Однак слід мати на увазі, що після роз-паду СРСР економіка України опинилася в надзвичайно непростій ситуації. Україна успадкувала структурно деформовану, яскраво виражену індустріальну модель економічної системи. Так, до 80% усіх заводів маши-нобудування працювали на оборону, в УРСР було зосе-реджено 30% союзного ВПК [5]. Лише 20% промис-лового виробництва мало завершений технологічний цикл. Моральний та критичний знос виробничих фон-дів (фізичне зношування у промисловості становило до 60 %, моральне - майже 90 % [5]), значна ресур- соємність та низька еколого-економічна ефективність виробництва суттєво обмежували можливості розви-тку промислового комплексу на конкурентних засадах.

Доволі оптимістичні оцінки початку економічних реформ в Україні дає Т. Кузіо [7, с. 58]. Науковець пояс-нює не проведення радикальних економічних реформ, відсутністю фону та ресурсів для їх впровадження у колишніх республіках СРСР після його розвалу. Варто згадати у цьому відношенні і думку Дж. Сакса, яка відображає усю складність умов, в яких опинилася Україна на початку 1990-х років. Науковець заува-жував, що «Україна переживає не одну, а цілих три трансформації: перехід від диктатури до демократії, від колонії до самостійної нації та від економічного занепаду до оздоровлення і зростання. Не багатьом країнам в історії людства довелося розв'язувати ці три проблеми водночас» [10, с. 12].

Період президентства Л. Кучми (1994-2005 рр.) характеризується переходом до формування та реа-лізації економічної політики на програмних засадах. Першою програмою, яка систематизувала пріоритети на напрями економічної політики держави, була про-грама виголошена президентом Л. Кучмою у 1994 року «Шляхом радикальних економічних реформ». Перед-бачалися як заходи макроекономічної стабілізації, так і чіткі завдання в напрямі руху до формування ринкової моделі економічної системи. Ефективне впровадження розроблених положень на практиці виявилася надто складним завданням, як і впровадження задекларова-них цілей багатьох інших програм. Мала місце слабка підтримка реформ на законодавчому рівні та відсут-ність політичної волі щодо їх цілеспрямованої реалі-зації. Незважаючи на те, що в період президентства Л. Кучми реалізовано важливі кроки в напрямі побу-дови ринкової моделі економіки, зокрема проведено приватизацію підприємств, яка дозволила перейти з 2000-го року до економічного росту, оцінювати їх ефективність доволі складно. Саме через повільність реформ у країні сформовано олігархічний клас, який згодом виявився основним фактором їх стримування.

За роки соціально-економічних перетворень, в Україні було розроблено та затверджено на держав-ному рівні багато різного роду програмних документів, які визначали напрями та механізми реформ [2, с. 73] як у період президентства В. Ющенка, так і В. Януко-вича. Їх реалізація ускладнювалася цілим комплексом проблем, була безсистемною, непослідовною, носила декларативний характер, що часто підривало довіру до конструктивних пропозицій та згодом, дискредитувало саму ідею побудови моделі ринкової економіки.

Важливим аспектом аналізу факторів ефектив-ності економічної політики в Україні є політичний. Політична ситуація має значний вплив на реалізацію економічної політики [8, с. 63-64]. Політичні еліти в Україні змінювалися дуже повільно і підтримка еко-номічних реформ на державному рівні, особливо у 1991-1994 роках, була відсутньою. З цього приводу, у [7, с. 58], автором цілком справедливо акцентується увага на концепцію С. Фіша про важливість перших виборів у країні для шляху реформ та їх наслідків. Як відомо в Україні, у результаті перших виборів до Вер-ховної Ради 1990-го року, домінували політичні сили, які не підтримували цінностей ринкової економіки. Аналізуючи причини неуспішності реформ в період президентства Л. Кравчука, автор акцентує увагу на значну залежність України від Росії, а також сподівання на неї. Звертається увага на концепцію західних еко-номістів Дж. Копштейна і Д. Райлі відповідно до якої, найбільш важливим фактором успішності реформ є географічний, який також визначає результати перших виборів. Вплив даного фактору в Україні проявляється і до сьогоднішніх днів. Лише президенти В. Янукович та П. Порошенко, мали можливість заручатися під-тримкою парламенту, однак на ефективність реформ все ж це не вплинуло.

Якщо у 1990-ті роки, які характеризувалися про-цесами зміни базису планової економічної системи, подібна ситуація у підходах до економічної політики в якійсь мірі була об'єктивно обумовленою, то в 2000-ні роки, які ознаменувалися початком економічного зрос-тання, суттєвої визначеності у моделі політики не від-булося. Декларувалися ліберально орієнтовані реформи, однак, в практичній площині, ліберальні підходи супро-воджувалися прямим державним регулюванням, а фор-мування приватного сектору відбувалося без необхідної демонополізації, створення ефективних інститутів та надзвичайно повільно. Саме тому, навіть певною мірою справедлива критика ідеології «Вашингтонського кон-сенсусу», як теоретичної основи моделі політики, яка ігнорує специфіку тих чи інших особливостей еконо-мічних систем, можна вважати перебільшеною. Адже, не має підстав говорити про те, що в Україні було реа-лізовано модель політики, яка базується на ідеології «Поствашингтонського консенсусу», на відміну, напри- клад від Польщі [8]. Реалізація моделі «Вашингтон-ського консенсусу» ускладнювалася в Україні не через ліберальний фундаменталізм, а через надзвичайно складну структуру економіки, яка являла собою скла-дову єдиного народногосподарського комплексу СРСР, а також через повільність та несистемність економічної політики. Крім того, важливе значення мало і поєднання процесів формування інститутів державного управ-ління незалежної країни з процесами переходу до нової моделі економічної системи. Слід відзначити і особли-вості соціального структурування населення, а відтак і його неготовність до самостійної, підприємницької діяльності. У цьому відношенні О.С. Шнипко звертає увагу на те, що за роки соціалізму було втрачено під-приємницький, приватновласницький менталітет насе-лення та сформовано замість нього потужну систему антиринкової ідеології та світогляду [12, с. 54].

Досліджуючи проблеми формування та реалізації економічної політики в Україні протягом періоду неза-лежності країни, - з 1991 року і по сьогоднішні дні, можна виділити такі їх особливості:

- несформованість концептуальної основи еконо-мічної політики держави, яка б реально відображала її стратегічні економічні інтереси та пріоритети;

- відсутність стратегічної зорієнтованості еконо-мічної політики, безсистемність процесів її реалізації та непередбачуваність моделі поведінки держави в цілому;

- суперечливий характер та непослідовність захо-дів економічної політики, розбалансованість в часі процесів їх реалізації, часте домінування тактичних заходів політики над стратегічними;

- дезінтегрованність економічної політики з систе-мою інших напрямів державної політики, - освітньою, правовою, ідеологічною тощо;

- суперечливе поєднання інструментів економіч-ної політики, в першу чергу монетарної та фіскальної, а також нераціональна інтеграція непрямих і прямих інструментів політики за системою напрямів;

- ігнорування ролі сектору малого та середнього підприємництва у забезпеченні трансформації еконо-міки та формуванні базових передумов переходу до якісного економічного зростання;

- домінування політики стимулювання економіч-ного зростання інструментами, які нівелюють його стратегічні пріоритети та активізують екзогенні чин-ники, обмежуючи процеси формування потенціалу стійкості;

- реалізація соціально-економічної політики без урахування реальних можливостей економіки, що стри-мувало відхід від фіскального характеру бюджетно- податкової політики та посилення ліберальної спрямо-ваності поведінки держави в цілому;

- невизначеність безпекових пріоритетів у процесі формування та реалізації економічної політики, ігно-рування довготермінових наслідків активізації загроз національній та ЕКБ держави.

Окреслена система проблемних аспектів еконо-мічної політики держави не просто пояснює низьку її стратегічну ефективність, а дозволяє зрозуміти складність умов для ефективної реалізації безпеко- вих пріоритетів у різні періоди перетворень. Сама постановка завдання щодо урахування пріоритетів ЕКБ в процесі формування та реалізації економічної політики, має передбачати розроблення ефективних механізмів подолання суперечностей в системі «пріо-ритети економічного розвитку - пріоритети економіч-ної безпеки». Вирішення вказаного завдання було б можливим за умови проведення швидких реформ, які б дозволили сформувати нові інститути і забезпечили передумови стійкості розвитку.

Дослідження особливостей економічної політики держави свідчить про те, що питання її впливу на ЕКБ не були поставлені на порядок денний. Рішення у сфері економічної політики не оцінювались крізь при-зму пріоритетів ЕКБ. Україна увійшла в глобалізований простір світової економіки непідготовленою в інститу- ційному плані, маючи обмежені можливості викорис-тати його переваги. Деіндустріалізація економіки не супроводжувалася динамічним розвитком нематеріаль-ної сфери виробництва. Занепад виробничого сектору обумовив і руйнацію наукового та освітнього потенціа-лів. Трансформаційні процеси відбувалися надзвичайно суперечливо, не вдалося сформувати повноцінну модель ринкової економічної системи, як результат, - еконо-мічне зростання було позбавлене стійкості, супрово-джувалося формуванням колосального потенціалу еко-номічної нестабільності та загроз НБ. Рівень розвитку малого та середнього бізнесу не забезпечував розвиток передумов підвищення гнучкості економіки та активі-зації процесів інноваційної активності. Світова еконо-мічна криза 2008-2009 рр., у результаті якої падіння ВВП сягнуло 15% і було одним з найбільших у Європі, яскраво засвідчила не просто слабкість та уразливість української економіки, а дала змогу побачити наслідки низькоякісного економічного зростання, безперспек-тивність моделі економічної політики в цілому. Адже саме низька якість економічного зростання обумовила критично небезпечну ескалацію загроз ЕКБ та обмеж-ила можливості переходу до нової якості розвитку у посткризовий період. Було сформовано нову модель економіки, яка містить елементи ринкової, однак характеризується цілим комплексом особливостей, які певною мірою унеможливлюють її ефективний та кон-курентоспроможний розвиток. У науковій літературі зазначену модель називають по-різному, - олігархічна модель економіки, модель економіки монопольних ніш тощо. Визначальною особливістю такої моделі є не просто її низька адаптивність, а критично небезпечна схильність до збурення та руйнування, що у даний час, унеможливлює реалізацію еволюційно-орієнтованої економічної політики.

Зорієнтованість економічної політики на пріори-тети ЕКБ є завданням вищого рівня. Намагання його вирішувати за умов відсутності ефективних інститутів, системної стагнації економіки може виявитися додат-ковим кризовим чинником. З огляду на динаміку еко-номічного розвитку в Україні, впровадження елемен-тів безпекоорієнтованої економічної політики було б доцільним з початку 2000-х років, коли в країні, після глибокої та тривалої кризи, розпочалося економічне зростання. Очевидною є проблемність забезпечення її ефективності у вказаний період. Однак, сама поста-новка питання про визначення безпекових пріоритетів в економічній сфері, обґрунтування їх стратегічного значення, пошук механізмів подолання суперечнос-тей, дозволили б значно швидше актуалізувати вказані завдання, розширити погляд на проблеми реформ в цілому, активізувати перетворення в інших сферах, які опосередковано впливають на сферу безпеки.

За останні декілька років ситуація в соціально-еко-номічній та безпековій сферах стала значно складні-шою [11, с. 88-92; с. 100-118]. Доводиться вирішувати цілий комплекс проблем одночасно. Разом з тим, кри-тичний характер прояву загроз НБ виступає важливим фактором руху в напрямі проведення реформ. У країні відсутні ефективні інститути, спостерігається дефіцит фінансових ресурсів, незацікавленість інвесторів у реалізації довготермінових проектів, через втрату час-тини промислового комплексу відбулися структурні шоки, що обмежило можливості росту економіки, має місце системна ескалація загроз як ЕКБ, так і НБ в цілому. Все це відбувається на фоні зростання потреб на фінансування збройних сил, ВПК, сектору безпеки. Крім того, існує певна невизначеність у розвитку сві-тової економічної системи, країна все більше інтегру-ється у систему міжнародних економічних відносин та зіштовхується з цілим рядом викликів та загроз. Оче-видною стає об'єктивна необхідність обґрунтування моделі безпекоорієнтованої економічної політики, яка б забезпечувала економічне зростання та фор-мувала стійкі передумови ЕКБ. На порядку денному постає завдання раціональної інтеграції усіх напрямів державної політики та розроблення концептуальної моделі перетворень з урахуванням нових викликів та загроз. Необхідно сконцентрувати зусилля на розро-блення науково-обґрунтованої стратегії держави як у економічній сфері, так і у сфері безпеки, оборони, науки, освіти тощо. Економічна політика має набути цільової спрямованості, нового змісту та якості. Системність, комплексність і стратегічна зорієн- тованість мають виступати базовими принципами її формування. Специфіка ситуації в якій опинилася Україна після 2014 р., - потребує формування і відпо-відної моделі політики, яку не можна легко копіювати на основі вивчення досвіду реформ у інших країнах, можна лише запозичувати окремі елементи. Пере-осмислення потребує забезпечення збалансованості у використанні ринкових і неринкових інструментів політики. Значні темпи відтоку кваліфікованої робо-чої сили, соціально-демографічні проблеми потребу-ють швидкої реакції зі сторони держави, адже лише посилюватимуть ескалацію загроз ЕКБ в перспективі. Значної актуальності набуває регіональна економічна політика, оскільки необхідно враховувати особливості розміщення виробничих потужностей, об'єктів ВПК, інфраструктурних об'єктів збройних сил тощо. Забез-печення гнучкості економічної системи та її структур-ної збалансованості має стати одним з базових пріори-тетів економічної політики.

Висновки. Таким чином, є підстави стверджувати, що еволюційно-орієнтовані підходи до економічної політики, не дозволять у даний час швидко рухатись в напрямі забезпечення ефективних трансформацій, тим більше, - ефективно реалізувати пріоритети ЕКБ. З огляду на те, що мінімально необхідний цикл еконо-мічних реформ фактично не відповідає політичному циклу у країні, економічна політика має бути систем-ною, збалансованою, і що найважливіше, - закладати фундамент невідворотності реформ.

Переосмислення підходів до формування та реалі-зації економічної політики держави, з огляду на нові потенційні і реальні загрози національній та ЕКБ, є об'єктивно необхідним. Економічна політика має врахо-вувати пріоритети ЕКБ та передбачати відповідні меха-нізми подолання суперечностей в системі «пріоритети безпеки та пріоритети розвитку». Перебудова моделі економічної політики зумовлена також і тим, що на порядку денному постають завдання реіндустріалізації економіки та її мілітаризації, активізації інноваційних процесів у сфері ВПК та зростання обсягів фінансу-вання оборонної та безпекової сфер. Постановка таких завдань передбачає подолання цілого комплексу супер-ечностей, що потребує обґрунтування цілісної моделі політики, яка б інтегрувала систему її напрямів та забез-печувала реалізацію відповідних пріоритетів.

1. Валевський О. Аналіз причин невдач реалізації реформ в Україні. Держ. упр.: теорія та практика. 2011/2. URL: http://www. academy.gov. ua/ej/ej14/txts/

2. Валевський О.Л. Підсумки 25 років українських реформ в інституційному вимірі (архетипний підхід). Публічне урядування. 2016. № 2. С. 69-77.

3. Економічна політика: [навч. посіб.]. О.О. Бєляєв, А.С. Бебело, М.І. Диба [та ін.]. К.: КНЕУ, 2005. 287 с.

4. Коцко Т.А. Державне регулювання економіки: Навчальний посібник. Дрогобич: Редакційно видавничий від-діл ДДПУ імені Івана Франка. 2012. 616 с.

5. Мочерний С.В. Економічна теорія [Текст]: підручник. С.В. Мочерний, М.В. Довбенко. Київ: Академія, 2004. 855 с. (Альма-матер).

6. Офіційний веб-сайт Державної служби статистики України URL: http://www.ukrstat.gov.ua

7. Палагнюк Ю.В. Економічні реформи в Україні під час президентства Л.М. Кравчука (1991-1994). Нау-кові праці [Чорноморського державного університету імені Петра Могили]. Сер.: Політологія. 2009. Т. 122, Вип. 109. С. 54-59.

8. Палехова В.А. Польський досвід переходу до ринку: уроки для України. Історичний архів. 2008. Вип. 2. С. 62-72. URL: http://nbuv.gov. ua/UJRN/lans_2008_2_10

9. Перехідна економіка: [підручник]. В.М. Геєць, Є.Г. Панченко, Е.М. Лібанова [та ін.]; заред. В.М. Геєця. К.: Вища шк., 2003. 591 с.

10. Сакс Д. Економіка перехідного періоду: уроки для України: [пер. з англ.]. Д. Сакс, О. Пивоварський. К.: Основи, 1996. 345 с.

11. Собкевич О.В. Перспективи реалізації інноваційної політики у промисловості України: вплив на еконо-мічну безпеку держави: монографія. К.: ТОВ «ДКСЦентр», 2015. 336 с.

12. Шнипко О.С. Національна конкурентоспроможність: сутність, проблеми, механізми реалізації. К.: Нау-кова думка, 2003. 343 с.

E-mail: tkotsko@gmail.com