Контроль за трансфертним ціноутворенням в системі протидії мінімізації податків в Україні

Статья посвящена анализу применения трансфертного ценообразования в Украине и его нормативно-правовому обеспечению в контексте глобализации экономики, концентрации международного капитала и деятельности транснациональных компаний. В результате исследования выявлены основные недостатки институционального, организационного и законодательного обеспечения применения норм трансфертного ценообразования и разработаны основные направления его совершенствования как одного из эффективных инструментов в механизмах противодействия минимизации налогообложения в Украине.

Ключевые слова: трансфертное ценообразование, оффшорные компании, План действий BEPS.

Annotation

The paper analyzes the application of transfer pricing in Ukraine and its regulatory support in the context of economic globalization, the concentration of international capital and transnational companies. The study revealed major shortcomings of institutional, organizational and legislative support for the application of transfer pricing and developed the main directions of its improvement as one of the effective tools in combating tax minimization arrangements in Ukraine.

Keywords: transfer pricing, off-shore companies, the Action Plan BEPS.

Постановка проблеми. Реалізація податкової реформи, що провадиться останніми роками в Україні, поряд з відповідною кодифікацією податкового законодавства, потребує впровадження в практику податкового адміністрування кардинально нових підходів, основною метою яких є збільшення дієвості здійснюваного податкового моніторингу та контролю за діяльністю окремих груп суб'єктів господарювання, особливо тих, які здійснюють міжнародні операції.

До таких механізмів можна віднести, перш за все, сукупність процедур контролю за трансфертним ціноутворенням, адже динамічний розвиток торгових відносин, збільшення кількості та підвищення ролі великих міжнародних корпорацій, фінансово-промислових груп зумовлюють зростання інтересу фіскальних органів до здійснюваних операцій між такими платниками податків. Зважаючи на те, що у інтегрованій економіці фінансовий капітал є настільки мобільним, що здатен з легкістю переміщатися із країни в країну, а тим паче до країн з лояльним податковим режимом, саме трансфертне ціноутворення є тим важливим інструментом, за допомоги якого здійснюється переміщення податкових баз між країнами та перерозподіл прибутків між пов'язаними компаніями.

Взагалі система трансфертного ціноутворення в контексті міжнародної торгівлі є окремою стратегією діяльності транснаціональної компанії (далі - ТНК), яка покликана вирішувати широке коло питань для всієї групи підприємств ТНК. І застосування трансфертних цін, як таких, не є правопорушенням у сфері податків. Однак, якщо мова йде про трансфертне ціноутворення (далі - ТЦУ), то його асоціюють, перш за все, з інструментом, який дозволяє мінімізувати податкові зобов'язання для всієї консолідованої структури ТНК шляхом переміщення податкової бази на афілійовану особу, яка знаходиться в юрисдикції, де гарантуються різноманітні податкові преференції. Так, за оцінкою журналу Ekonomist частка трансфертних угод складає майже 50 % світового господарського обороту і продовжує швидко збільшуватися. Використовуючи механізм трансфертних цін, ТНК в змозі знизити рівень податкового навантаження в середньому на 10-15 %, що в принципі для економічно розвинутих країн світу є досить нормальним результатом [1, с. 58]. Але що стосується мінімізації прибуткових податків, то за допомогою трансфертного ціноутворення можливо перерозподіляти значну частину прибутків, що підлягають оподаткуванню, між материнськими та дочірніми компаніями, які знаходяться в країнах з різним рівнем податкових ставок. трансферний ціноутворення україна економіка

Таким чином, в умовах глобальної економіки, концентрації капіталу і діяльності ТНК, трансфертне ціноутворення слугує не тільки розповсюдженим інструментом ведення господарської діяльності, але й досить легко дозволяє мінімізувати податкові платежі компанії.

Тому виникає необхідність у запобігання тих способів оптимізації оподаткування, в основі яких лежить використання в міжнародних угодах трансфертної ціни та неузгодженості податкових систем різних країн, які дозволяють платникам податків отримувати вигоду від кращої обізнаності вузьких місць законодавства різних країн.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, виділення невирішених раніше частин загальної проблеми. Трансфертне ціноутворення в системі ефективного управління виробництвом почало розвиватися у 50-60-х роках минулого сторіччя у зв'язку із процесами значної концентрації виробництва, коли у промисловості стали формуватися великі монопольні транснаціональні корпорації. Обмін товарами в рамках таких підприємств та їх дочірніх філій спонукало виникнення проблеми оцінки такої продукції та принципів формування ціни передачі, так званої внутрішньо фірмової (трансфертної) ціни. Проте, інформація про методологію визначення трансфертної ціни є суворо конфіденційною. А тому існують механізми маніпуляції трансфертними цінами, які полягає у встановленні завідомо високих або низьких цін на товари та послуги материнської компанії, що поставляється дочірнім організаціям.

Внаслідок застосування таких цін платник податку може формувати центри отримання прибутку в низькоподаткових юрисдикціях, що відповідно призводить до мінімізації податкових зобов'язань. А якщо такий центр прибутку виникає в межах однієї податкової юрисдикції, то термін її існування, як правило, обмежений у часі і, таким чином, платник податку знову уникає від виконання своїх податкових зобов'язань. Така практика маніпулювання трансфертними цінами поширена практично у всіх країнах світу. Тому виникає необхідність у запобігання тих способів оптимізації оподаткування, в основі яких лежить використання в угодах трансфертної ціни.

Питаннями ТЦУ займалися ряд вітчизняних та закордонних вчених, серед яких необхідно відзначити С. Асееву, П. Баклі, Г. Бєгунца, В. Вареню, Ю. Воронова, В. Костюка, І. Шеламова та ін. їх праці присвячені адмініструванню оподаткування ТНК, впровадженню та законодавчому забезпеченню контролю за ТЦУ, а також гармонізації вітчизняного податкового законодавства щодо норм відповідної міжнародної практики.

Безпосередньо дослідженням контролю за трансфертним ціноутворенням в Україні займалися ряд фахівців М. Мішин, О.Черінько та ін. Однак, питання використання ТЦУ в агресивному податковому плануванні як інструменту мінімізації податкових зобов'язань вимагає подальших досліджень, оскільки механізми уникнення від сплати податків у всьому світі постійно удосконалюються.

Метою статті є аналіз організаційно-правового забезпечення застосування норм ТЦУ та розробка основних напрямів його удосконалення як одного із ефективних інструментів в механізмі протидії мінімізації сплати податків в Україні.

Виклад основного матеріалу. В Україні відбувається процес встановлення інституту ТЦУ та імплементації міжнародного законодавства у вітчизняне з вересня 2013р. Так, статтею 39 Податкового кодексу України [2] було передбачено основні засади адміністрування трансфертного ціноутворення. Наразі і до цього часу до Податкового кодексу України вносяться зміни та уточнення, які є загалом позитивними та переважно спрямовані на усунення тих помилок та неточностей, які були допущені в попередніх редакціях.

Однак, як зазначають вітчизняні експерти і чию думку ми підтримуємо, за роки існування система контролю трансфертного ціноутворення, яка покликана уважно стежити за угодами із пов'язаними особами і низькоподатковими та лояльними юрисдикціями, так і не запрацювала [4].

До загальних помилок не ефективного адміністрування ТЦУ, як визначають фахівці, слід віднести, перш за все, те, що діючий механізм виявився неефективним у боротьбі з ухилянням від сплати податків з використанням офшорів. Так, за підрахунками втрати через офшори оцінювалися в 100 млрд. три. щорічно. І усього лише кілька мільйонів гривень надійшло додатково до державного бюджету країни [4].

По-друге, як визнають самі спеціалісти фіскальних органів, це - недостатня кількість персоналу та їх недостатня кваліфікації щодо контролю за ТЦУ, а тому вони не встигають якісно обробити весь обсяг документації, що подається платниками. Поряд з цим, у контролюючих органах найчастіше немає достатньої інформації щодо порівняння контрольованих операцій, відсутній доступ до фінансової звітності компаній, практично відсутня інформаційна платформа для здійснення моніторингу. А тому, контроль за ТЦУ зводився лише до збору звітності та нарахування штрафів за допущені помилки при її заповненні. І як зазначає це ж саме джерело, ефективність роботи контролюючих органів можна оцінити лише за кількістю зібраних звітів та мільйонами нарахованих штрафів за їх неправильне складання. Так, податкова служба у 2013р. отримала звіти від 2,5 тис. компаній, у 2014р. - від 2,0 тис., а реально підсумкові дані ґрунтуються лише на аналізі 45 компаній. При цьому до бюджету країни у 2014р. надійшло 12,0 млн три., але не за рахунок якісного адміністрування ТЦУ, а від штрафів, які були застосовані до несумлінних платників [4].

Таким чином, сама сутність трансфертного ціноутворення і правил його застосування були порушені. З огляду на це, у 2015 році були прийняті чергові поправки до Податкового кодексу щодо трансфертного ціноутворення.

Зупинимося більш детально на основних нововведеннях. До них треба віднести наступні:

- остаточне скасування контролю ПДВ - починаючи з 2015 року, контроль над трансфертним ціноутворенням здійснюється виключно до операцій з нерезидентами та виключно для цілей нарахування податку на прибуток;

- збільшення порогу для контрольованих операцій: відтепер річний дохід платника податків від будь-якої діяльності перевищує 50 млн грн. за відповідний звітний рік (річний дохід до прийняття змін становив 20,0 млн грн.); обсяг таких операцій платника податків з кожним контрагентом перевищує 5,0 млн грн. за відповідний податковий рік (проти 1,0 млн грн. до уточнення). При цьому, чітко визначено, що річний дохід платника і обсяг операцій з одним контрагентом мають визначатися за правилами бухгалтерського обліку, що відповідає загальній тенденції зближення бухгалтерського та податкового обліків. Нововведенням є також те, що при розрахунку зазначених вартісних показників тепер не враховуються всі непрямі податки;

- зміна критеріїв визначення низькоподаткових юрисдикцій - відтепер до таких відносяться держави (території), в яких ставка податку на прибуток на 5 і більше відсоткових пунктів нижча, ніж в Україні та держави, в яких відсутні міжнародні угоди про обмін інформацією та / або країни, з якими Україна не уклала міжнародні договори, що містять положення про взаємний обмін інформацією;

- уточнення вимог до аналізу експортно-імпортних операцій з біржовими товарами - відтепер Кабінет Міністрів України визначає не тільки перелік світових бірж, дані яких мають братися до уваги щодо кожної групи товарів, але й перелік самих товарів, які мають біржове котирування;

- зменшення кількості підстав для проведення перевірки контрольованих операцій - тепер існує три офіційні підстави: надсилання контролюючим органом повідомлення про виявлені контрольовані операції;

- виявлення за результатами моніторингу контрольованих операцій невідповідності умов контрольованих операцій принципу «витягнутої руки»; неподання платником податків або подання з порушенням вимог Податкового кодексу України звіту чи документації з трансфертного ціноутворення;

- встановлені нові штрафи за окремими порушеннями законодавства щодо трансфертного ціноутворення - збільшено штраф за не подачу або несвоєчасну подачу звіту про контрольовані операції із 100 до 300 розмірів мінімальних зарплат; за недекларування у поданому звіті контрольованих операцій встановлюється штраф у розмірі 1 % від суми таких операцій, але не більше, ніж 300 розмірів мінімальної заробітних плат [4].

В цілому слід зазначити, що прийняті зміни можна охарактеризувати як прогресивні і такі, що направлені на поліпшення здійснення контролю за застосуванням трансфертного ціноутворення. Однак, з іншого боку така мінливість законодавства не сприяє його практичній імплементації та, як свідчить аналіз, поточні зміни до законодавства щодо ТЦУ мають ряд неточностей та недоліків.

Так, не дивлячи на те, що із статей про скасування контролю ПДВ для трансфертного ціноутворення в чинних нормах Податкового кодексу є окремі посилання на ПДВ, що дозволить неоднозначне трактування норм щодо їх застосування. Крім цього, як зазначає експерт, зміна порогу віднесення операцій до складу для контрольованих може призвести до зростання обсягу документації, яку фіскальні органи будуть вимагати у бізнесу, що значно може знизити ефективність контролю за зазначеними операціями. Також такі зміни зобов'яжуть платника оприлюднювати дані не тільки щодо власних операцій, але й операцій пов'язаних осіб, що є вкрай недоречним.

Поряд з цим, викликає ряд непорозумінь перегляд переліку країн, операції з якими мають бути контрольованими. Також є ще цілий ряд положень неефективного запровадження правил ТЦУ, в тому числі в частині визначення штрафних санкцій. Попри це, основні зміни до закону про трансфертне ціноутворення, вводять нові більш сучасні стандарти регулювання трансфертного ціноутворення і закривають окремі прогалини діючого законодавства. А взагалі основною ідеєю українського законодавства є наближення до міжнародних стандартів трансфертного ціноутворення, які базуються на Рекомендаціях ОЄСР [5].

Оскільки, економіка України функціонує в умовах світової глобалізації, то проблеми оптимізації податків та шляхи вирішення, які існують на міжнародному рівні так чи інакше будуть здійснювати істотний вплив на розвиток національного податкового законодавства. І особливо це стосується застосування норм ТЦУ та протидії мінімізації сплати податків.

Тому, сьогодні державами-членами ОЕСР активно розробляються шляхи вирішення даної проблеми. З метою уникнення глобальної податкової невизначеності або зменшення такої невизначеності ОЄСР розробив ряд ініціатив. Так, за результатами саміту G20 була прийнята Декларація щодо необхідності недопущення розмивання бази оподаткування та виведення прибутку з під оподаткування. На виконання рішення, що були прийняті на цьому саміті, був розроблений та прийнятий План дій BEPS (Base Erosion and Profit Shifting), який визнав необхідність розробки сумісного глобального плану скоординованої протидії ухиленню від оподаткування або його заниженню як на рівні національних економік, так і на міжнародному рівні. Тобто, метою BEPS є формулювання та коректності функціонування сучасної системи міжнародного оподаткування, а також завдань щодо його удосконалення. Реалізація Плану дій BEPS має здійснюватися у декількох сферах, які викликають найбільшу стурбованість з боку податкових органів.

На основі Плану дій BEPS було сформульовано 15 заходів, які згруповані у шість ключових напрямів [6]:

- проблеми оподаткування електронної комерції;

- відновлення погодженого міжнародного режиму оподаткування (заходи 2-5);

- відновлення реального змісту міжнародних стандартів і порядку використання пільг (заходи 6-7);

- забезпечення відповідності ТЦУ створення вартості (доходу) (заходи 8-10, 13);

- забезпечення прозорості та підвищення стабільності і прогнозування оподаткування (заходи 11-12, 14);

- необхідність швидкого впровадження погоджених підходів (захід 15).

Відповідно реалізація перелічених заходів безумовно вплине та призведе до значних змін умов здійснення та оподаткування зовнішньоекономічних операцій підприємств, що входять до ТНК. Тому, як зазначає М. Мішин [7] вітчизняним підприємствам необхідно бути готовим до таких змін аби не знижувати конкурентоздатність на світових ринках. Вони мають відслідковувати хід на наслідки реалізації Плану дій BEPS як в Україні, так і в іноземних юрисдикціях, де здійснюється їх діяльність. Такі зміни безумовно вплинуть і на українське податкове законодавство, оскільки зміни також передбачають тісну співпрацю з фіскальними органами інших країн, посилення вимог до розкриття інформації, а також жорсткий контроль за сплатою податків.

В цьому аспекті, удосконалення вітчизняних законодавчих норм щодо ТЦУ має здійснюватися, в тому числі, і на перспективу. Основними з них мають бути, перш за все ті норми, які взагалі не відображені у законодавстві або некоректно виписані. На наш погляд, це має бути розробка правил щодо запобігання BEPS, яке здійснюється за допомогою переміщення нематеріальних активів серед членів групи. Це передбачає: чітке визначення поняття «нематеріальні активи»; забезпечення належного розподілу прибутків, пов'язаних із перенесенням та використанням нематеріальних активів, відповідно до збільшення рівня капіталізації та ряд інших правил щодо цього.

Іншим напрямом має стати розробка правил щодо запобігання BEPS шляхом перенесення ризиків або розміщення надлишкового капіталу між членами групи підприємства. В цьому аспекті має бути передбачено особливі заходи з недопущення нарахування неналежних прибутків структурі, яка взяла на себе ризики або надала капітал в рамках договору. Не мало важливим повинно стати і розробка правил з попередження BEPS шляхом участі в операціях між третіми державами. Тут мають бути прийняті правила ТЦУ щодо уточнення порядку застосування методів ТЦУ, уточнення обставин, при яких операції могли б бути охарактеризовані по іншому та ряд інших заходів.

Поряд з цим, для українського податкового законодавства, крім удосконалення звітного документообігу щодо ТЦУ, важливим є розробка уніфікованих підходів до документації з ТЦУ для підвищення прозорості практик ТЦУ в різних країнах. Такі вимоги зазначені у 13 напрямі Плану дій BEPS, який передбачає здійснення перегляду правил підготовки документації з ТЦУ. Головним положенням даного напряму є вимога щодо розкриття групою підприємств заінтересованим контролюючим органам різних країн необхідної інформації відносно глобального розподілу доходів, економічної діяльності, сплачених в різних країнах.

Висновки

Отже, застосування правил трансфертного ціноутворення в Україні є одним із найбільш пріоритетних напрямів підвищення ефективності адміністрування податків. При цьому необхідно зазначити, що використання вже існуючих правил ТЦУ є лише першим етапом відкритої моделі розвитку економіки України. В рамках зовнішньополітичного євроінтеграційного вектору України запровадження ефективної системи регулювання та контролю за трансфертним ціноутворенням має здійснюватися відповідно до світових тенденцій розвитку протидії агресивному податковому плануванню, одним із інструментів якого є використання трансфертного ціноутворення.

Список використаних джерел

1. Заикина О., Рубченко М. Цена трансфертных цен / О. Заикина, М. Рубченко // Эксперт. - 2008. - №5. - С. 55-63.

2. Податковий кодекс України: від 02.12.2010 р. №2755-VI [Електронний ресурс]// Офіційний вісник України. - 2010. - №92. - Ст. 3248. - Режим доступу : www.rada.gov.ua.

3. Реформування податкової системи України: сучасні виклики та орієнтири : монографія / авторський колектив; за заг. ред. П. В. Пашка, Л. Л. Тарантул. - К.: ТОВ «Новий друк». - 520 с.

4. Самаєва Ю. Багато галасу з ТЦУ / Ю. Самаєва // Дзеркало тижня- 2015. - № 35. - [Електронний ресурс] - Режим доступу : www.gazeta.dt.ua.

5. Transfer Pricing Technical Assistance. Global Tax Simplification Program / Presentation given by Rajul Awasthi. - Brussels, 24 February 2011. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: www.taxcompact.net.

6. Addressing Base Erosion and Profit Shifting (Russian version) [Electronic resource], - Paris: OECD Publishing, 2013. - 112 p. - Mode of access: http://dx. doi. org/10 Л 787/9789264201262-ru.

7. Мишин M. Риски трансфертного ценообразования: международный опыт / М. Мищин // Вестник Министерства доходов и сборов Украины. - 2014. -№46. -С. 18-27.

Размещено на Allbest.ru