Фінансове посередництво та його вплив на розвиток фінансового ринку

Размещено на http://www.allbest.ru/

ФІНАНСОВЕ ПОСЕРЕДНИЦТВО ТА ЙОГО ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ФІНАНСОВОГО РИНКУ

Актуальність проблеми. Процес економічних реформ в Україні неможливий без функціонування ефективного фінансового ринку. Дана сфера економічних відносин кардинально впливає на становлення, розвиток, структуру та специфіку фінансової системи країни. За допомогою фінансового ринку, його окремих сегментів акумулюються, трансформуються, перерозподіляються фінансові активи, що сприяє економічному зростанню держави.

Важливу роль у переміщенні капіталів між учасниками фінансового ринку забезпечують фінансові посередники. Посередницькі фінансові установи, акумулюючи та об'єднуючи заощадження індивідуальних власників, мають унікальну можливість використовувати їх в інтересах всього суспільства країни шляхом інвестування фінансових ресурсів у різні галузі економіки у вигляді довгострокових кредитів, участі у капіталі інших суб'єктів господарювання, активній діяльності на ринку цінних паперів. Тому дослідження сутності, принципів та завдань функціонування інституту фінансового посередництва є на сьогодні актуальним питанням.

Аналіз останніх наукових досліджень. У формування теорії фінансового посередництва значний внесок здійснили американські економісти Дж. Герлі, Е. Шоу, Дж. Тобін, О. Гершенкрон. Саме вони сформували фундамент сучасної теорії фінансового посередництва [1, с. 115].

Важливий внесок у розвиток теорії фінансового посередництва в межах інформаційного підходу зробив Д. Даймон на початку 1980-х років, який є автором концепції фінансового посередництва як делегованого моніторингу, основою якої є положення про необхідність мінімізації інформаційних витрат для стимулювання поведінки позичальника [2, с. 15].

У подальшому теорія фінансового посередництва набула вигляду концепцій забезпечення ліквідності та управління ризиками. Проблемам забезпечення ліквідності та управління ризиками присвячені наукові дослідження зарубіжних науковців Д. Драймона, М. Зорге, Р. Левіна, Ж. Лозепе, Ф. Мишкіна, К. Кана, Д. Пайна, І. Фішера, С. Шарпа, а також вітчизняних вчених, зокрема О. Дзюблюка, Г. Задорожного, М. Звєрякова, В. Корнєєва, І. Лютого, В. Міщенка, А. Мороза, М. Савлука та інших [3, с. 15-16]. Проведений аналіз наукових праць дає підстави стверджувати про відсутність єдиної точки зору щодо ролі і сутності фінансового посередництва у розвитку фінансового ринку.

Мета роботи: обґрунтування економічної сутності, принципів та завдань фінансового посередництва у забезпеченні стабільного функціонування фінансового ринку.

Викладення основного матеріалу дослідження. Згідно з Господарським кодексом України фінансовим посередництвом є діяльність, пов'язана з отриманням та перерозподілом фінансових коштів, крім випадків, передбачених законодавством. Фінансове посередництво здійснюється установами банків та іншими фінансово- кредитними організаціями [4].

Ф. Мишкін вважає, що фінансове посередництво - це переміщення коштів від кредиторів до позичальників [5, с. 44]. З нашої точки зору, зазначене трактування, не зовсім повне, оскільки в даному випадку увага зосереджується лише на боргових відносинах між інвесторами, фінансовими посередниками і позичальниками.

Вітчизняні вчені В. Зимовець та С. Зубик визначають сутність поняття фінансового посередництва як систему опосередкованого фінансування, що полягає в залученні фінансових ресурсів з метою їх подальшого розміщення у фінансові активи [6, с. 4].

Більш повним є визначення В. Корнєєва, що розкриває сутність цього поняття як професійну діяльність банківських і небанківських фінансових установ щодо задоволення економічних потреб клієнтів шляхом надання їм відповідних фінансових послуг [7, с. 12].

Узагальнивши підходи до визначення фінансового посередництва, можна стверджувати, що фінансове посередництво - це опосередкована професійна діяльність фінансових інститутів щодо ефективного акумулювання, розподілу фінансових ресурсів та їх управління шляхом надання фінансових послуг з метою формування стійких позицій розвитку фінансового ринку та забезпечення економічного зростання держави.

У Законі України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-III зазначається, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг [8].

Таким чином можна виділити три підходи до дефініції фінансових посередників: як учасників ринку цінних паперів, як кредиторів; як продуцентів фінансових послуг.

Функціональні характеристики фінансового посередництва було реалізовано через виконання ним наступних функцій, а саме:

- акумуляція та легалізація заощаджень індивідуальних інвесторів;

- професійне управління акумульованими активами;

- ефективний перерозподіл капіталу і зниження фінансових ризиків;

- сприяння розвитку фінансового ринку.

Реалізація фінансовими посередниками основних завдань сприяє розвитку фондового, валютного, кредитного ринків, тобто фінансового ринку загалом, а також його інфраструктури. Фінансові посередники задовольняють попит і формують пропозицію на ліквідні фінансові активи на фінансовому ринку.

Фінансове посередництво в Україні представлене в основному банками. Це пояснюється нетривалим періодом розвитку ринкових відносин, відсутністю значних капіталів, нерозвинутим ринком фінансових послуг небанківських установ. Також на дану ситуацію впливають уподобання клієнтів, їх економічна обізнаність, володіння інформацією.

За видом професійної діяльності фінансових посередників поділяють на три групи: депозитарні установи; ощадні установи контрактного типу; інвестиційні посередники. Різні погляди щодо класифікації фінансових посередників зумовлені відсутністю єдиних загальновизнаних критеріїв їх класифікації.

Враховуючи світовий досвід, фінансових посередників доречно класифікувати за видом професійної діяльності на чотири групи, виділяючи окремо фінансові компанії, які переважно відносять до інвестиційних посередників (табл. 1).

Таблиця 1 Класифікація фінансових посередників за видом професійної діяльності*