Размещено на http://www.allbest.ru/

Запорізький національний технічний університет

Шляхи підвищення ефективності соціально-регулюючого механізму ПДВ

Помулєва В.М., старший викладач

кафедри обліку і аудиту

Анотації

Pomulieva V. M. WAYS FOR INCREASING THE EFFICIENCY OF SOCIAL AND REGULATING MECHANISM OF VAT

Purpose - to study the need of value added tax, domestic and foreign practice of application of rates of the tax to the added cost, finding ways to improve the socio-regulating mechanism of VAT in Ukraine.

Methodology of research. In the course of this investigation dialectical approach to the study of the theoretical foundations of the current state of the VAT, General scientific methods: empirical observation and comparison); empirical and theoretical (abstraction, analysis and synthesis; induction and deduction; historical and logical approach); theoretical (generalizing (ascent from the abstract to the concrete) and partial methods (description)), as well as special methods of collecting, processing of information and analytical work: surveillance, grouping, analytical tables, comparison.

Results. The necessity of functioning in Ukraine VAT in the conditions of European integration. Determined that the modern VAT reform does not protect the interests of the poorest groups of society in accordance with the requirements of the IMF.

Analyzed the mechanism of application of rates of VAT in Ukraine and in foreign countries, in particular in EU countries. Defined trends of tax policy of foreign countries on increasing the rates of VAT and their differentiation.

The necessity of improving the current practice of collecting the VAT to improve the socio-regulating mechanism of VAT.

Originality. Outlines the proposals on the necessity of lowering the VAT rate for production spheres of activities to encourage their development and the reduction of tax pressure, shifting the tax burden on speculative industry and therefore reduce them.

Practical value of the research lies in the fact that proposals for improving the mechanism of VAT collection can be implemented through legislative changes that will promote social and regulatory efficiency of value added tax.

Scientific provision of this article may be the basis for further scientific and practical developments in the direction of improvement of the mechanism of VAT.

Key words: value added tax, tax burden, Tax Code, tax rates.

Цель - исследование необходимости налога на добавленную стоимость, отечественной и зарубежной практики применения ставок налога на добавленную стоимость, поиск путей повышения єффективности социально-регулирующего механизма НДС в Украине.

Методика исследования. В процессе исследования применялся диалектический подход к изучению теоретических принципов и современного состояния НДС, общенаучные методы: эмпирические (наблюдение, сравнение); емпирико-теоретические (абстрагирование; анализ и синтез; индукция и дедукция; историко-логический подход); теоретические (обобщающие (восхождение от абстрактного к конкретному) и частичные методы (описание)), а также специальные методы сбора, обработки информации и аналитической работы: наблюдение, группировка, аналитических таблиц, сравнение.

Результаты. Обоснована необходимость использования в Украине налога на добавленную стоимость в условиях евроинтеграции. Определено, что современное реформирование НДС не обеспечивает защиту интересов наименее обеспеченных слоев общества в соответствии с требованиями МВФ.

Проанализирован механизм применения ставок НДС в Украине и в зарубежных странах, в частности, в странах ЕС. Определены тенденции налоговой политики зарубежных стран относительно повышения ставок НДС и их дифференциации.

Обоснована необходимость усовершенствования действующей практики взымания НДС с целью повышения социально-регулирующего механизма НДС.

Научная новизна. Очерчены предложения относительно необходимости снижения ставки НДС для производственных сфер деятельности с целью стимулирования их развития и снижения налогового давления, переложения налоговой нагрузки на спекулятивные отрасли, и следовательно их сокращения.

Практическая значимость исследования заключается в том, что предложения по усовершенствованию механизма взымания НДС могут быть реализованы путем законодательных изменений, что будет способствовать повышению социальной и регулирующей эффективности налога на добавленную стоимость.

Научные положения данной статьи могут быть базой для дальнейших научно-практических разработок в направлении совершенствования механизма НДС.

Ключевые слова: налог на добавленную стоимость, налоговая нагрузка, Налоговый кодекс, ставки налога.

податок додана вартість ставка

Основний зміст дослідження

Постановка проблеми. Актуальність дослідження полягає у тому, що сучасна податкова політика України направлена на досягнення фіскальної достатності бюджету, особливо в кризові періоди, не враховуючи соціально-регулюючої ролі податку.

Податок на додану вартість - загальнодержавний непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V Податкового кодексу України (з 01.01.2011 р.) [1].

Сплата ПДВ, як і всіх непрямих податків, пов'язана з ціноутворюючими механізмами. Отже, за економічним змістом (та відповідно до прийнятої міжнародної класифікації податків) ПДВ є податком на споживання, і сплачується при споживанні кінцевим споживачем.

Оскільки носієм ПДВ є кінцевий споживач, то найбільше податкове навантаження з цього податку несуть фізичні особи, скорочується платоспроможний попит населення, а відтак - і обсяги виробництва. Український ПДВ перетворився на звичайний податок з обігу для кінцевих споживачів за надмірно високою ставкою 20%. Для населення з низькими доходами відсутня можливість належного існування, адже громадяни при таких доходах можуть задовольнити лише вкрай необхідні матеріальні потреби, і саме вони є найбільш незахищеними і вразливими.

Фактично ПДВ виступає податком на доходи громадян, і ефективна ставка оподаткування в сукупності складає 35% (20% ПДВ при споживанні та 15% податку на доходи фізичних осіб).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблеми справляння ПДВ та шляхи їх вирішення досліджуються у фінансовій науці досить давно і достатньо широко.

Серед вітчизняних фахівців можна назвати роботи таких авторів, як В. Мельник, О. Солдатенко, В. Парнюк, Ю. Ярмоленко, В. Довгалюк. Проте, незважаючи на всі дослідження, й надалі продовжують існувати проблеми справляння ПДВ, які потребують вирішення.

Постановка завдання. Метою статті є дослідження необхідності податку на додану вартість, вітчизняної та зарубіжної практики застосування ставок при справлянні податку на додану вартість, пошук шляхів підвищення ефективності соціально-регулюючого механізму ПДВ в Україні.

Виклад основного матеріалу дослідження. Ідея введення та застосування ПДВ належить співробітнику податкового департаменту Франції Морісу Лоре. Він описав схему дії ПДВ та обґрунтував його переваги перед податком з обігу. Такою перевагою, перш за все, було усунення каскадного ефекту при сплаті ПДВ [2]. Першою в 1954 р. ПДВ запровадила Франція. В його основу було покладено методику справляння податку з обігу.

Потім ПДВ набув великого поширення - спочатку в інших країнах Європи, а пізніше - в країнах Азії, Африки і Латинської Америки. На сьогодні податок на додану вартість стягується більше, ніж у 130 країнах світу. Його розмір відрізняється від 5 до 28%.

Наприклад, ставка ПДВ в Японії становить 5%, Канаді - 7%, Панамі - 5%, Росії - 18%. З економічно розвинених країн ПДВ відсутній в США, Швейцарії та Австралії, де замість нього діє податок з продажів за ставкою від 2 до 11%.

З 1992 р. податок на додану вартість було введено і в Україні. Україна взяла за основу французьку модель ПДВ. На початку 90-х років його ставка складала 28%, на сьогоднішній день її зменшено до 20%. Податковий кодекс України передбачає подальше зменшення ПДВ до 17% [1].

Введення ПДВ до податкової системи України обумовлене перш за все фіскальною метою - поповнення доходів державного бюджету. ПДВ за весь період його дії забезпечує регулярне надходження коштів до державного бюджету.

Платниками податку є всі учасники руху товару від виробника до роздрібного продавця і, таким чином, ПДВ обкладається вся система приватного і суспільного виробництва.

Якщо специфічні акцизи застосовуються до окремих груп товарів, то універсальний акциз, яким є пДв, нараховується на товари, роботи, послуги, які є об'єктом купівлі-продажу за універсальними ставками (незалежно від виду товарів) [3, с.22].

Серед переваг дії ПДВ економісти відзначають ритмічність податкових надходжень, можливість стримування зростання цін, кризи перевиробництва, отримання надприбутків, можливість регулювання процесів споживання та ін.

Проте, більш як сорокарічний досвід застосування ПДВ у міжнародній практиці виявив складнощі його стягнення, і ще більші - при введенні в податкову систему держав. В більшості країн запровадження ПДВ ставало необхідним при зростанні бюджетного дефіциту, однак жодна держава з розвиненою ринковою економікою не починала вводити ПДВ у період економічного спаду, тому що сам механізм стягнення цього податку на споживання припускає наявність стабільного функціонального ринку збуту споживчої продукції [4, с.128].

У другій половині XX століття в розвинених країнах ПДВ вводили з метою обмежити перевиробництво.

Механізм нарахування цього податку невиправдано ускладнений і практично стимулює спекулятивне посередництво (завдяки застосуванню єдиної ставки та одинакових умов відшкодування податку із бюджету для всіх сфер діяльності).

Тому вважаємо, що питання щодо переваг ПДВ не є однозначним.

Предметом широких дискусій є доцільність його застосування та наслідки справляння для економічного розвитку і бюджету країни. Ряд економістів постійно виступають за його скасування.

Проте, у зв'язку з прагненням України до євроінтеграції, перспектив щодо відміни ПДВ в Україні немає, адже наявність ПДВ є обов'язковою умовою для вступу в ЄС нових членів.

Так, 11 квітня 1967 р. Рада ЄЕС прийняла Першу й Другу директиви про гармонізацію законодавств держав-членів, що регулюють непрямі податки. Перша директива впроваджувала в співтоваристві спільну систему ПДВ, друга - порядок його обчислення. В 1977 р. прийнято Шосту директиву 77/388/ЄЕС "Про гармонізацію законодавств держав - членів у сфері податків з обігу - спільна система податку на додану вартість: єдині умови обчислення”. Шоста директива стала базовим нормативно-правовим актом ЄЕС з питань ПДВ, яку за критерієм обсягу регулювання можна порівняти з національним законом [5].

У світовій практиці податок на додану вартість вважається одним із основних бюджетоутворюючих непрямих податків.

Стосовно застосування ставок ПДВ в Україні, слід відмітити, що нульова ставка податку, на наш погляд, виправдно застосовується відповідно до міжнародної практики.

Застосування універсальної ставки 20% щодо всіх оподатковуваних товарів, робіт, послуг, полегшує обчислення (нарахування) податку як для платників, так і адміністрування для контролюючих органів, що сприяє наповненню бюджету. З іншої сторони, єдиний її розмір впливає на розмір відшкодування ПДВ із бюджету, особливо експортерам.

Слід відмітити, що деякі вітчизняні науковці вважають діючу ставку ПДВ завищеною і пропонують її зниження.

Вважаємо, що в Україні ставка ПДВ не є занадто високою у порівнянні з зарубіжними країнами, а з врахуванням її зниження до 17% - буде нижчою середньої ставки податку на додану вартість країн - ЄС (на сьогодні складає 20,7%).

Саме тому, більш доцільним кроком буде диференціація ставок при справлянні ПДВ і зниження їх для окремих сфер, галузей, операцій.

Проаналізуємо зарубіжний досвід застосування ставок ПДВ.

Так, ставка ПДВ в Японії становить 5%, Канаді - 7%, Панамі - 5% [6].

У Канаді діє податок на товари і послуги (GST) - 7% -ий канадський аналог ПДВ та федеральний податок з продажів (12% - 13,5%), що є в деякій мірі аналогом європейського ПДВ. За федеральним податком встановлені підвищені ставки (на предмети розкоші, автомобілі, спиртні й тютюнові вироби) та знижені (для будівельних матеріалів, послуг зв'язку) [7].

Податок на додану вартість у Японії у квітні 2013 року був уперше підвищений з 1997 р. до 8%, надалі планується його збільшення уже до кінця поточного року до рівня 20% з метою скорочення держборгу [8].

Для всіх платників в Ізраїлі (комерційних підприємств, фінансових інститутів, приватних підприємців) за цим податком діє єдина ставка - 17%. Тільки на операції некомерційних організацій ставка встановлена у розмірі 8,5 %. Для деяких платників (фінансових інститутів та некомерційних організацій) база визначається як сума фонду оплати праці та прибуток підприємства, тобто відрізняється від загальноприйнятої практики [9].

Застосування ставок ПДВ європейськими державами - членами ЄС наведено у табл.1.

Таблиця 1. Ставки податку на додану вартість країн ЄС

* - до 1970 року у Франції ставка встановлювалася з ціни с врахуванням ПДВ. Тобто

Джерело: [10]

Таким чином, із даних табл.1 видно, що найвищі ставки ПДВ на сьогодні діють в Угорщині, Данії, Швеції - 25%.

Найнижчі - на Кіпрі, в Люксембурзі - 15%, в Іспанії і на Мальті - 18%. Середня ставка по країнах ЄС - 20,7% [10].

В Угорщині з 1994 року встановлено дві податкові ставки: стандартну - 25% та пільгову - 12%. Крім того, з 1997 року були скасовані всі пільги на основні засоби, які ввозяться з-за кордону під час створення підприємства, а також можливість відшкодування податку при будівництві або придбанні нової квартири [11].

В Ірландії ПДВ для споживачів підвищений з 2014 року з 21% до 23% [12].

Загальний ПДВ у Франції з 2014 р. становить 20%, а не 19,6%, як у 2013 році. Ставка ПДВ для ресторанів зросла з 7% до 10% [13].

На сьогодні ні в одній країні ЄС немає підвищених ставок, хоча раніше в деяких країнах (приблизно до 1991 р.) їх рівень складав від 22-25% у Франції до 38% в Італії. Знижені ставки діють у всіх країнах, крім Данії.

У всіх країнах також діє ставка 0%, крім Португалії, де експорт оподатковується за ставкою 6% [10].

Із табл.1 видно, що при запровадженні податку на додану вартість країнами ЄС, ставки ПДВ були вищими, ніж діючі на сьогодні, за виключенням Словаччини та Чехії, де відбулося їх зниження з 23% до 20%.

Всі інші країни йдуть по шляху підвищення ставок податку. Стабільною (25%) залишається ставка лише в Угорщині.

Таким чином, аналіз зарубіжного досвіду застосування ставок ПДВ вказує на той факт, що кожна країна вибирає свій шлях розвитку податкової системи держави відповідно до встановлених цілей та пріоритетів, більшість країн все ж їх підвищують.

Між тим, в країнах ЄС (крім Данії) з метою зменшення податкового навантаження на доходи найменш захищених споживачів поширена практика застосування диференційованих ставок. Таким чином, країни ЄС надають значення соціально-регулюючій функції ПДВ, використовуючи одну або декілька знижених ставок, здебільшого на товари та послуги першої необхідності.

В Україні ж ставка ПДВ вже на сьогодні є нижчою від деяких країн ЄС: Бельгії, Греції, Данії, Ірландії, Латвії, Литви, Польщі, Португалії, Румунії, Угорщини, Фінляндії, Швеції. Зі зниженням ПДВ до 17% Україна стане третьою (серед європейських) країною, що знижує ставки ПДВ.

Зниження ставки повинно призвести до зменшення цін на товари та послуги, сприятиме збільшенню обсягів реалізації, прискоренню кругообігу фінансових ресурсів, що вкрай важливо для ефективного функціонування фінансової системи, однак до зміни ставок оподаткування слід підходити виважено та обгрунтовано.

Висновки з проведеного дослідження