Суперечності бюджетної політики України як соціальної держави

Джерело : складено автором на основі даних [7].

З метою забезпечення відповідності розміру прожиткового мінімуму реальній вартості споживчого кошику слід переглянути структуру норм та нормативів для основних соціальних, демографічних груп; оптимізувати структуру та співвідношення продовольчих і непродовольчих товарів відповідно до реальних показників витрат домогосподарств. Оскільки наявною є диференціація вартості споживчого кошику та доходів населення за регіональною ознакою, варто запровадити регіональні прожиткові мінімуми, тому актуальною є розробка методів визначення регіонального прожиткового мінімуму. Органи місцевої влади і самоврядування мають оперативно відслідковувати ціни на соціально вагомі товари та послуги, заробітну плату найманих працівників, і на цій основі розраховувати реальну вартість прожиткового мінімуму.

Потребує розв'язання проблема щодо врахування, при розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, ставок податку з доходів фізичних осіб та внесків до загальнообов'язкових державних соціальних фондів. Розмір прожиткового мінімуму, визначений для осіб, які відповідно до законодавства підлягають обов'язковому державному соціальному страхуванню, варто збільшити на суму загальнообов'язкових державних платежів (податків, зборів). Для наближення стандартів у сфері оплати праці в Україні до європейських, при визначенні мінімальної заробітної плати як державної соціальної гарантії, потрібно враховувати необхідність утримання працівником непрацездатних членів сім'ї. Для цього варто використати досвід розрахунків економічно розвинених країн, де застосовують коефіцієнт збільшення 1,25-1,30.

Ефективність механізму реалізації бюджетної політики у сфері доходів державного та місцевих бюджетів залежить від стабільної моделі податкової політики. Проте в сучасних умовах соціально-економічного розвитку України податкова система не набула стабільності і має багато суперечностей. З 2011 року податкова політика України перейшла на новий етап розвитку, у зв'язку з прийняттям у грудні 2010 року Податкового кодексу України. Проте поряд із позитивними напрямами реформування в ньому є достатньо недоліків, що негативно впливають на податкову поведінку платників податків, формування державного бюджету, економічний розвиток, рівень соціалізації суспільного розвитку. Не визначено чіткі концепції побудови системи оподаткування щодо співвідношення підсистем оподаткування юридичних і фізичних осіб, складу податків, щодо співвідношення прямих і непрямих податків, визначення об'єктів оподаткування і джерел сплати податків, рівня податкових ставок і принципів їх диференціації, напрямів та умов надання податкових пільг.

У результаті нерівномірності фіскального навантаження на різні групи суб'єктів господарювання створюється суттєвий податковий тиск, а в суспільстві виникають думки про надмірність рівня оподаткування з подальшими вимогами його зниження, що супроводжується масовим наданням податкових пільг і, одночасно, формує масове небажання інших суб'єктів господарювання платити податки. Таким чином, податкова система перетворюється у чинник пригнічення економічного зростання та інвестиційної активності, стимулювання ухилення від сплати податків. Основне податкове навантаження при цьому припадає на найбільш життєздатну частину рентабельних легальних підприємств.

Сучасний стан фінансування соціальної сфери засвідчує, що фінансових ресурсів держави вистачає лише на її поточне утримання. На наш погляд, підґрунтям для нагромадження системних суперечностей бюджетної політики України як соціальної держави стали наступні чинники: відсутність реально діючого ринку праці; відсутність належної динаміки продуктивності праці; неефективна структура доходів населення; нерозвиненість механізмів трансформації доходів населення у заощадження. Слід зауважити, що суперечності бюджетної політики є об'єктивним явищем, оскільки в її основу мають бути закладені механізми подолання значної кількості суспільних і особистих суперечностей, досягти повної узгодженості в розв'язанні яких практично неможливо, особливо з огляду на те, що економіка в кожний окремий період розвитку потребує змін змісту бюджетної політики.

На наш погляд, основна суперечність сучасної бюджетної політики України як соціальної держави полягає у наявності дискусійного питання: який саме напрям бюджетного фінансування є пріоритетним - соціальне забезпечення чи економічний розвиток. Причому, суперечність складає сама постановка такого питання, сутність якого пояснюється в такий спосіб: з одного боку, збільшення обсягів фінансування видатків на економічний розвиток повинно стимулювати розвиток виробництва, покращення інвестиційного середовища, підвищення заробітної плати та життєвого рівня населення; з іншого боку, економіка, де виробництво ставиться на перше місце, нівелює людину як особистість. Наша наукова позиція полягає в тому, що соціальне забезпечення та економічний розвиток ні в який спосіб не можна протиставлять, а слід розглядати як єдиний складний механізм, елементи якого є стимулами один для одного.

Група суперечностей бюджетної політики стосується сфери доходів та видатків державного та місцевих бюджетів, міжбюджетних відносин, державного боргу та фінансового контролю. Так, механізм реалізації бюджетної політики у сфері доходів державного та місцевих бюджетів відображає недостатній рівень поєднання фіскальної і стимулюючої функцій податкової політики, нездатність формувати у достатньому обсязі податкові і неподаткові надходження. Механізм реалізації бюджетної політики у сфері видатків бюджету не сприяє ефективному впливу на соціалізацію суспільного розвитку, тобто на підвищення якості життя населення, оскільки не є орієнованим на реалізацією стратегії розвитку української економіки, тому потребують удосконалення механізми державного кредитування, залучення до кредитних відносин домогосподарств і суб'єктів господарювання. Механізмом реалізації бюджетної політики у сфері міжбюджетних відносин не в повній мірі враховується економічний, фінансовий, бюджетний, податковий потенціал регіонів. Механізм реалізації бюджетної політики в сфері державного боргу має формуватися виходячи із завдань переорієнтації його на мобілізацію переважно внутрішніх запозичень та підвищення ефективності використання залучених коштів. Механізм фінансового контролю реалізації бюджетної політики має слугувати цільовому використанню бюджетних коштів та пошуку резервів їх економії.

Усунення визначених суперечностей бюджетної політики України як соціальної держави можливе через забезпечення підвищення ефективності бюджетної політики шляхом якісного поліпшення нормативно-правової бази, що регламентує перебіг бюджетного процесу, шляхом її уніфікації, консолідації і спрощення. При цьому реформування бюджетної сфери має узгоджуватися з податковими реформами та реформами в соціальній сфері. Для підвищення результативності бюджетної політики України доцільним є використання непрямих важелів бюджетного регулювання (забезпечення структурної перебудови господарського комплексу, послаблення централізації економічного розвитку і посилення економічного потенціалу регіонів, збільшення потенціалу вітчизняного товаровиробника).

Бюджетна політика підтримки пріоритетних галузей економіки може розглядатися в аспектах створення умов зростання сукупного попиту та ділової активності у широкому комплексі галузей, пов'язаних з пріоритетними виробництвами; стимулювання концентрації фінансових ресурсів у перспективних галузях економіки з метою реалізації механізмів подальшої диверсифікації економіки, здійснення цілеспрямованих структурних зрушень з метою покращення її відтворювальної структури. Напрями видатків державного бюджету повинні узгоджуватися з потребами економічної політики в цілому, мати чітко окреслений часовий проміжок, в іншому випадку тривала підтримка одних галузей та сфер спричинить виникнення структурних деформацій в економіці в цілому, зниження зацікавленості одержувачів такої підтримки у підвищенні результативності власної діяльності. У зв'язку з цим, галузеві пріоритети мають змінюватися разом зі зміною стратегії соціально-економічної політики розвитку суспільства. Основним джерелом та механізмом реалізації пріоритетних напрямів бюджетної політики інноваційно-інвестиційного характеру має стати бюджет розвитку у складі державного та місцевих бюджетів, роль якого має зростати у перспективі з огляду на реалізацію стратегії соціалізації бюджетної політики держави.

Висновки та перспективи подальших розвідок у даному напрямі. Отже, удосконалення бюджетної політики має здійснюватися комплексно, тобто у сфері державних доходів, видатків, міжбюджетних відносин, інституційного середовища бюджетної політики. Необхідним є формування прагнення до дотримання у бюджетному процесі загальних принципів, які є нормою в розвинених країнах, зокрема, чітко сформульовані цілі бюджетної політики, умови макроекономічного розвитку і його перспективи, основні очікувані фінансові ризики, удосконалення процедур, які стосуються розробки та ухвалення основних напрямів бюджетної політики, що сприятиме формуванню бюджетної системи, яка достатньою мірою відповідатиме вимогам її адаптації до процесів соціалізації суспільного розвитку.

Цей висновок трансформується у наступні рекомендації для подальших наукових пошуків. Перша стосується доцільності вдосконалення структури видатків та посилення їх переорієнтації на соціальні цілі (запровадження адресного характеру соціальних виплат; обмеження видатків на безпосередню підтримку окремих галузей) з метою розбудови соціальної держави. Друга - перехід до соціально орієнтованого бюджету повинен відбуватися за рахунок одночасного підвищення податків на фізичних осіб для створення підстав для соціалізації бюджету. Третя - активізація процесу запровадження системи середньострокового бюджетного планування, без якої на сьогодні не представляється можливим формування і реалізація ефективної державної бюджетної політики.

Список використаних джерел

1. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2009 рік / [ІФ. Щербина, А.Ю. Рудик, В.В. Зубенко, І.В. Самчинська]; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. - К., 2009. - 136 с.

2. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2010 рік / [ІФ. Щербина, А.Ю. Рудик, В.В. Зубенко, І.В. Самчинська та ін.] ; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи», USAID. - К., 2011. - 142 с.

3. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2011 рік / [ІФ. Щербина, А.Ю. Рудик, В.В. Зубенко, І.В. Самчинська та ін.]; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи, USAID. - К., 2011. - 96 с.

4. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2012 рік / [В.В. Зубенко, І.В. Самчинська, А.Ю. Рудик та ін.]; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи (ЗМФІ-ІІ) впровадження», USAID. - К., 2013. - 73 с.

5. Бюджетний моніторинг: Аналіз виконання бюджету за 2013 рік / [В.В. Зубенко, І.В. Самчинська, А.Ю. Рудик та ін.] ; ІБСЕД, Проект «Зміцнення місцевої фінансової ініціативи (ЗМФІ-ІІ) впровадження», USAID. - К., 2013. - 75 с.

6. Лібанова Е.М. Вимірювання якості життя в Україні: аналітична доповідь / Е.М. Лібанова, О.М. Гладун, Л.С. Лісогор. - К. : Інститут демографії та соціальних досліджень імені М.В. Птухи НАН України, Програма Розвитку ООН, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, 2013. - 50 с.

7. Офіційний сайт інформаційно-аналітичної системи по законодавству України «Парус Интеренет-Консультант» [Електронний ресурс].

8. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс].

9. РИА-Аналитика: данные мониторинга официальных документов стран мира. [Електронний ресурс].

Размещено на Allbest.ru