Організаційні аспекти управління золотовалютними резервами

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

УДК 336.711

Тернопільський національний економічний університет

Організаційні аспекти управління золотовалютними резервами

Вінницький С.І., аспірант

Постановка проблеми. Поглиблення міжнародного поділу праці, глобалізація економічних процесів, формування світового ринку та інтегрування національних господарств у світову економічну систему зумовлюють істотне зростання ролі валютних відносин. Формування повноцінного валютного ринку та його ефективне регулювання є необхідною умовою функціонування відкритої ринкової економіки. Зважаючи на це, одним із найважливіших елементів у загальній системі заходів щодо підтримання макроекономічної рівноваги та стимулювання економічного зростання є механізм розроблення та реалізації ефективної валютної політики. Важливим елементом валютного регулювання є управління золотовалютними резервами, що є необхідною передумовою використання такого інструменту валютної політики як валютні інтервенції.

Актуальність розгляду теми визначається потребою підвищення ефективності управління золовалютними резервами в умовах глобальної фінансової нестабільності. Водночас зростаюча складність процесів, що відбуваються на глобальному фінансовому ринку, зумовлюють потребу у перегляді традиційних підходів до організації процесу управління золовалютними резервами. золотовалютний резерв управлінський актив

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дослідженням проблем, пов'язаних із управлінням золотовалютними резервами, займались такі зарубіжні вченні, як Алібер Р., Блекмен К., Грінспен А., Кларк Р., Нуги Дж., Пебро М., Роджер С. та ін. Окремі аспекти управління золотовалютними резервами були дослідженні у працях таких вітчизняних вчених-економістів, як Боринець С.Я., Дзюблюк О.В., Журавка Ф.О., Костіна Н.І., Мороз А.М., Лупін О.Б., Пуховкіна М.Ф. та ін. Проте, на нашу думку, не достатньо уваги було приділено організаційним аспектам управління активами золотовалютних резервів в сучасних умовах.

Постановка завдання. Метою статті є розробка теоретичних положень та науково-прикладних рекомендацій щодо організації управління активами золовалютних резервів в сучасних умовах. Для досягнення поставленої мети потрібно вирішити такі завдання: уточнити зміст поняття управління золотовалютними резервами та виявити основні структурні елементи процесу управління золотовалютними резервами; виявити рівні прийняття управлінських рішень в процесі управління активами золотовалютних резервів; розглянути можливості вдосконалення організації процесу управління активами золотовалютних резервів з метою підвищення його ефективності.

Об'єктом дослідження є органи грошово-кредитного регулювання, які здійснюють управління золотовалютними резервами. Предметом дослідження є процес управління золотовалютними резервами.

Виклад основного матеріалу дослідження. Офіційні золотовалютні резерви - це запаси міжнародних платіжних засобів та іноземних ліквідних активів, що належать державі, знаходяться в розпорядженні та під прямим контролем органів грошово-кредитного регулювання. Ці резерви, як правило, є джерелом фінансування тимчасового дефіциту платіжного балансу, забезпечення міжнародних розрахунків держави та проведення девізної політики.

Оскільки офіційні золотовалютні резерви є важливою частиною національного багатства, та водночас важливим елементом валютної політики держави, неефективне управління ними може призвести як до втрати частини національних активів, так і до економічних проблем в цілому у державі.

За офіційними документами МВФ, управління офіційними золотовалютними резервами є процесом, що забезпечує наявність офіційних іноземних активів державного сектора в розпорядженні відповідних органів та під їх контролем для вирішення відповідних завдань, які стоять перед країною [1].

Нами підтримується точка зору Лупіна О.В., який "життєвий цикл” золотовалютних резервів умовно представляє у вигляді ланцюга "формування - зберігання - використання” [2, с. 94], що в широкому розумінні і є управлінням золотовалютними резервами. Цей автор поняття управління золотовалютними резервами розуміє, як процес збереження або нарощення їх реальної вартості, підтримання високого рівня ліквідності та доступності до використання органами грошово-кредитного управління [3, с.7]. Як бачимо, Лупін О. В. звужує поняття управління золотовалютними резервами до зберігання, виключаючи із нього такі елементи, як формування та використання.

Нами пропонується ввести поняття "управління активами золотовалютних резервів”, під яким розуміється процес розміщення активів золотовалютних резервів з метою збереження або нарощення їх вартості, підтримання високого рівня ліквідності та доступності до використання органами грошово-кредитного регулювання. Таким чином, процес управління золотовалютними резервами можна схематично зобразити у вигляді послідовності: "формування - управління активами - використання”.

При управлінні офіційними золотовалютними резервами (ЗВР) потрібно прийняти кілька стратегічних рішень. Перше із них полягає у виборі органу, що буде здійснювати управління ЗВР. Оскільки головне призначення золотовалютних резервів полягає в реалізації тактичних і стратегічних завдань валютної політики, то в більшості країнах світу вони перебувають у віданні органу грошово-кредитного регулювання. Це означає, що вони перебувають на балансі центрального банку та ключові рішення з управління ними приймає центральний банк.

В кількох країнах офіційні золотовалютні резерви перебувають у формальному володінні уряду (міністерства фінансів або казначейства). Прикладами таких країн є США, Велика Британія та Японія, де офіційно міжнародні резерви знаходяться у власності уряду, а остаточне рішення щодо управління ними приймається казначейством, або міністерством фінансів [4, с.12]. На нашу думку, це пов'язано із тим, що ці країни ведуть політику плаваючих валютних курсів, а головним призначенням їх міжнародних резервів є забезпечення держави міжнародними платіжними засобами для обслуговування зовнішніх зобов'язань. У більшості випадків, золотовалютними резервами управляє центральний банк як принципал, або як агент уряду.

Як свідчить міжнародний досвід, передання золотовалютних резервів у відання центральному банку сприяє більш ефективному їх використанню. При цьому центральний банк самостійно приймає рішення щодо форм та методів управління міжнародними резервами, а уряд може визначати загальні напрями резервної політики. Проте, в умовах суттєвого підвищення незалежності центральних банків, яке ми можемо спостерігати сьогодні в цілому світі [5, с. 66], це положення також піддається сумніву. Відомий американський дослідник проблем глобалізації та макроекономіки М. Обстфельд, доводячи неефективність режиму фіксованого валютного курсу в умовах глобалізації, зазначає, що в умовах, коли центральні банки мають високий рівень незалежності, режим плаваючого валютного курсу є значно ефективнішим [6, с. X]. Отже в ситуації, коли центральні банки в значній мірі незалежні щодо проведення монетарної, в тому числі валютної політики, вони також повинні бути незалежними щодо управління резервами.

Як зазначалось вище, золотовалютні резерви можуть використовуватись для забезпечення обслуговування зовнішнього боргу міжнародними платіжними засобами. В більшості країн управління зовнішнім боргом здійснюють уряди через міністерства фінансів. Тому між центральним банком та урядом варто встановити певний зв'язок, щоб управління золотовалютними резервами відбувалось в певній ув'язці із зовнішніми зобов'язаннями країни.

Між формуванням та використанням золотовалютних резервів, як правило, проходить певний час, тому виникає необхідність у їх зберіганні. В умовах глобальної фінансової нестабільності проблеми ефективного управління активами золотовалютних резервів суттєво загострилась.

Управління активами міжнародних резервів, як і управління активами будь-якого інституційного інвестора, включає проведення аналізу ринку та торгівельних операцій, що є трудомісткою роботою та вимагає багато часу. Як правило, безпосереднім управлінням активами золотовалютних резервів займається спеціальний підрозділ центрального банку, що в офіційних документах МВФ називають менеджером резервів [1, с. 4]. Таким чином, керівництво центрального банку, що відповідає за проведення валютної політики в країні, в тому числі за використання та формування золотовалютних резервів, делегує функції та повноваження щодо здійснення безпосереднього управління активами міжнародних резервів на нижчі рівні. При цьому формується ієрархія прийняття рішень, що забезпечує високу якість управління резервами, та ефективний контроль над менеджерами резервів з метою обмеження ризиків.

Оскільки золотовалютні резерви є значними за обсягами державними активами, операції з їх розміщення проводяться на великі суми, то ризики втрат є також значними. Вище зазначене не дозволяє повністю делегувати функції з їх управління на нижчі рівні. Тому, вищому рівню управління центральним банком доцільно делегувати функції із поточного управління активами міжнародних резервів, залишаючи за собою право приймати стратегічні рішення та здійснювати контроль за їх виконанням. Для цього і потрібна система моніторингу поточних операцій менеджера резервів та пов'язаних із ними ризиків.

В більшості випадках управління активами офіційними золотовалютними резервами відбувається на трьох базових рівнях. На вищому рівні приймаються загальні стратегічні рішення, що включають стратегічні цілі та загальну стратегію управління активами міжнародних резервів [4, с. 16]. Вищий рівень управління активами ЗВР є водночас і загальним рівнем управління ЗВР, тому на ньому також приймаються рішення щодо використання резервів, оптимальних розмірів та джерел їх формування.

Другий рівень, стратегічний, відповідає за деталізацію та імплементацію стратегії, прийнятої на вищому рівні та звітування за результати її виконання. На цьому рівні формується довгострокова стратегія управління резервними активами, що визначає ринки та інструменти розміщення, класову та валютну структуру портфеля активів, повноваження менеджерів резервів щодо формування портфеля активів, форму контролю та звітності портфельних менеджерів, основні процедури портфельних менеджерів та призначення керівного персоналу менеджера резервів.

На третьому, операційному, рівні відбувається безпосереднє управління портфелем активів міжнародних резервів. Портфельні менеджери, які працюють на цьому рівні, відповідають за реалізацію стратегії, сформованої на середньому рівні та забезпечують операційне управління портфелем активів. На третьому рівні менеджери реалізують інвестиційні операції із розміщення резервних активів на ринку в межах свої прав і обов'язків та згідно визначених процедур. В цілому управління активами ЗВР можна схематично зобразити у вигляді наступної схеми (рис. 1).

Оскільки розробка та реалізація інвестиційної стратегії потребує глибоких спеціальних знань, які сьогодні майже завжди знаходяться за межею знань одного, навіть першокласного, спеціаліста, то до процесу управління активами ЗВР варто долучати незалежних інвестиційних консультантів. Хоча їх послуги можуть коштувати дорого, проте це буде дешевше, ніж утримувати штат внутрішніх консультантів на постійній основі. Крім того, зважаючи на масштаби операцій із ЗВР, помилки при формуванні та реалізації інвестиційних стратегій можуть призводити до суттєвих збитків.

Особливістю пропонованої структури розподілу повноважень є те, що операції на ринку проводяться лише портфельними менеджерами на операційному рівні. Важливим аспектом управління золотовалютними резервами є налагодження ефективної роботи на цьому рівні. При організації роботи менеджера ЗВР може бути корисним досвід організації роботи брокерських фірм, оскільки ці структури спеціалізуються на проведенні активних операцій на фінансових ринках. Як правило, організаційна структура брокерської фірми складається із двох підрозділів, пов'язаних між собою: фронт-офіс та бек-офіс [7, с. 267]. До складу фронт-офісу належать дилери та портфельні менеджери, які приймають рішення щодо купівлі або продажу активів на ринку та здійснюють всі процедури щодо купівлі та продажу. Бек-офіс проводить розрахунки по операціям.

Рис. 1. Рівні управління активами золотовалютних резервів

Джерело: розробка автора

Варто погодитись із Джоном Нуги, який обґрунтовує доцільність створення мідл-офіса, незалежного від менеджера резервів та підпорядкованого вищому керівництву центрального банку. Функцією мідл-офіса має бути контроль за виконанням інструкцій, нормативів та обмежень, які накладаються на менеджерів резервів, оцінка результатів роботи менеджерів та звітування керівництву центрального банку [4, с. 44].

Крім основних підрозділів менеджера резервів, можуть створюватись допоміжні, що сприяє підвищенню якості управління активами. До найважливіших із них можна віднести аналітичні відділи, що здійснюють аналіз кон'юнктури фінансових ринків, та підрозділи із управління ризиками [1, с. 22]. Функції із управління та контролю за ризиками може виконувати мідл-офіс.

Всі аспекти операцій з управління резервними активами потребують відповідно підготовлених кадрів з високим рівнем оплати праці. Ринкова заробітна плата висококваліфікованих працівників в сфері управління інвестиціями є значно вищою, ніж у державних службовців. Через різні причини не кожен центральний банк може собі дозволити надати додаткову винагороду або інші фінансові стимули на рівні ринкових. Ще однією проблемою при управлінні активами ЗВР є зростаючі витрати на утримання необхідних ІТ систем.

Для вирішення цих проблем центральні банки почали використовувати зовнішніх керуючих активами [4, с. 50]. При цьому таких керуючих може бути кілька. В ролі зовнішніх керуючих можуть залучатись міжнародні інвестиційні банки та інвестиційні фонди. Послуги з управління та розміщення валютних резервів надають фахівці Банку міжнародних розрахунків [8, с. 551]. Ці організації мають значний досвід роботи на міжнародному фінансовому ринку, залучають найкращих портфельних менеджерів та сучасну ІТ систему для забезпечення своїх операцій. Використання зовнішніх менеджерів надає низку переваг:

• підвищення якості управління активами завдяки використанню досвіду, який центральний може не мати;

• диверсифікація інвестиційних стилів та точок зору;

• підвищення кваліфікації власного персоналу завдяки можливості стажування та проходження тренінгів у зовнішніх керуючих;

• доступ до фінансових ринків, на яких центральний банк не мав можливості проводити операції самостійно через відсутність досвіду або необхідної інфраструктури;

• використання результатів зовнішніх керуючих як критерій оцінки результатів внутрішніх менеджерів резервів;

• можливість ефективно працювати на ринках, які знаходять в інших часових зонах тощо.

Ще одним із способів управління міжнародними резервами є спільне інвестування резервних активів центральних банків різних країн шляхом створення пулу активів [9, с. 116]. Такий механізм управління валютними резервами є схемою колективного інвестування, в рамках якої резервні активи різних країн зберігаються у спеціально створеній інвестиційній структурі.

Деякі країни створюють державні фонди цільового призначення, які, як правило, називають фондами суверенного багатства. Ці фонди належать державі та створюються для вирішення макроекономічних завдань. Вони використовують різні інвестиційні стратегії, що, зокрема, передбачають інвестування у іноземні фінансові активи. Фонди суверенного багатства створюються за рахунок профіциту платіжного балансу, надходжень від приватизації, валютної виручки від експорту сировинних товарів.

Традиційно фонди суверенного багатства формувались за рахунок експортної виручки від продажу нафти. Проте, в останні десятиліття драйверами росту цього класу інвестиційних інвесторів стали нетоварні фонди суверенного багатства, що знаходяться переважно на Сході. Вони створюються шляхом трансфертів із золотовалютних резервів країнами, які сформували надлишкові валютні резерви. До таких держав належать Китай, Сінгапур, Малайзія, Сінгапур, Південна Корея та інші [10, с. 103].

У зв'язку із цим важливо з'ясувати, чи можна відносити до золотовалютних резервів активи фондів суверенного багатства. Для того, щоб золотовалютні резерви могли ефективно використовуватись за призначенням, вони повинні знаходитись під контролем органів грошово-кредитного регулювання та бути легко доступними до використання. Отже, якщо активи фондів суверенного багатства знаходяться під контролем центрального банку та можуть бути затребуванні ним у випадку необхідності для цілей грошово-кредитної політики, то такі активи можна вважати резервними, незалежно від того на чиєму балансі вони знаходяться. Крім того, ці активи повинні бути доступними для використання протягом короткого проміжку часу, тобто вони не повинні бути обтяженні зобов'язаннями, знаходитись у ліквідній формі, що означає можливість їх конвертації у міжнародні платіжні засоби без значних затрат часу і коштів та без суттєвої втрати їх вартості.

Висновки та подальші дослідження

Таким чином, в широкому розумінні процес управління ЗВР можна зобразити у вигляді послідовності “формування - управління активами - використання”. При цьому управління активами ЗВР - це процес розміщення активів золотовалютних резервів з метою збереження або нарощення їх вартості, підтримання високого рівня ліквідності та доступності до використання органами грошово-кредитного регулювання.

Управління активами ЗВР відбувається на трьох базових рівнях. На вищому рівні приймаються загальні стратегічні рішення, що включають стратегічні цілі та загальну стратегію управління активами міжнародних резервів. Другий рівень відповідає за деталізацію та імплементацію стратегії, прийнятої на вищому рівні та звітування за результати її виконання. На третьому, операційному, рівні відбувається безпосереднє управління портфелем активів міжнародних резервів.

З метою підвищення ефективності управління активами ЗВР центральним банкам на другому та третьому рівні прийняття рішень пропонується залучати зовнішніх керуючих активами, якими можуть бути міжнародні інвестиційні банки та інвестиційні фонди, використовувати схему колективного інвестування або створювати державні фонди цільового призначення.

Залучення зовнішніх керуючих та використання схеми колективного інвестування не вирішує повністю проблему ефективного управління активами золотовалютних резервів, тому подальших досліджень потребують проблеми, пов'язанні із формуванням та реалізацією ефективної інвестиційної стратегії керуючими активами ЗВР.

Література

1. Revised Guidelines for Foreign Exchange Reserve Management. IMF Policy Paper / prepared by the staff of the International Monetary Fund. Washington, D.C., 2013. - International Monetary Fund. - Mode of access: http://www.imf.org/external/np/pp/eng/2013/020113.pdf

2. Лупін О.Б. Інвестиційне планування в Національному банку України / Лупін О.Б. // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. Т.12. - Суми : Мрія-1 ЛТД : УАБС, 2005. - С. 94-98.

3. Лупін О. Б. Управління золотовалютними резервами Національного банку України : автореф. дис. ... канд. екон. наук : 08.04.01 / О. Б. Лупін ; Акад. держ. податк. служби України.

— Ірпінь, 2002. -- 20 с. -- уф.

4. Nugee, J. Foreign exchange reserves management / John Nugee. Handbook in central banking no. 19. - Centre for central banking studies, Bank of England. - 2004. - Mode of access: http://www.bankofengland.co.uk/education/ccbs/handbooks/pdf/ccbshbl9.pdf

5. Козюк В. В. Монетарні засади глобальної фінансової стабільності : монографія. - Тернопіль: ТНЕУ, “Економічна думка”, 2009. - 728 с.

6. Obstfeld M. Globalization and Macroeconomics // NBER Reporter. - Fall 2000. - Mode of access: http://www.nber.org/reporter/fall00/obstfeld.html

7. Сохацька О.М. Біржова справа : підручник / О.М. Сохацька. - 2-ге вид. переробл. та доповн. - Тернопіль : Карт-бланш, 2008. - 632 с.

8. Теорія фінансів : підручник / за ред. Федосова В.М., Юрія С.І. - К. : ЦУЛ, 2010. - 576 с.

9. Balance of payments and international investment position manual. Sixth Edition (BPM6).

- [Washington, D.C. ]: International Monetary Fund, 2009. - 351 p. Mode of access:http:// http://www.imf.org/external/pubs/ft/bop/2007/pdf/bpm6.pdf.

10. Сохацька О.М. Суверенні інвестиційні фонди - зміна влади на світовому ринку капіталу / Сохацька О.М., Вінницький С.І. // Актуальні проблеми міжнародних відносин: Зб. наук. праць. - К. : КНУ, 2008. - Вип. 77, ч. І. - С. 101-111.

Размещено на Allbest.ru