Фінансова стратегія повинна відповідати необхідному рівню підприємницького (ділового) ризику, потребам фінансування, визначати фінансові цілі підприємства, дивідендну політику, враховуючи ринкові умови.

Виділяють генеральну й оперативну фінансові стратегії. Період оперативної фінансової стратегії обмежується одним роком, надаючи їй функцію оперативного фінансового планування.

Фінансова стратегія підприємства повинна бути спрямована на досягнення п'яти цілей:

1. забезпечення підприємства необхідними коштами, а на цій основі його стабільності і ліквідності;

2. задоволення матеріальних і соціальних потреб працівників і власників підприємства;

3. забезпечення рентабельної роботи й одержання достатнього прибутку підприємством;

4. максимізація ринкової вартості підприємства;

5. зростання економічної доданої вартості (EVA).

В своїй основі фінансова стратегія підприємства являє собою систему довгострокових цілей діяльності підприємства, зумовлених його фінансовою ідеологією та найефективнішими шляхами їх досягнення. При формуванні фінансової стратегії підприємства виділяють такі етапи:

1. Визначення загального періоду формування фінансової стратегії.

2. Дослідження факторів зовнішнього фінансового середовища і кон'юнктури фінансового ринку.

3. Формування стратегічних цілей діяльності підприємства.

4. Конкретизація цільових показників фінансової стратегії за періодами її реалізації.

6. Розробка системи організаційно-економічних заходів щодо забезпечення реалізації фінансової стратегії.

7. Оцінка ефективності розробленої фінансової стратегії за критеріями: її узгодженості із загальною стратегією розвитку підприємства; внутрішньою збалансованістю фінансової стратегії; реальністю реалізації фінансової стратегії; прийнятним рівнем ризиків, зумовлених реалізацією фінансової стратегії та її результативністю.

Фінансова стратегія характеризує різні відносини підприємства у виробничій, кредитній, інвестиційній та фінансовій сферах господарювання. Вона визначає поведінку підприємства на ринку, формування його ринкової позиції відповідно до стану, використання фінансових ресурсів, а також грошово-кредитних інструментів.

Фінансова стратегія насамперед орієнтована на довгострокову перспективу або на рішення ключової пріоритетної задачі в конкретному періоді часу. Таким чином, визначення "фінансова" указує на економічну природу таких базових категорій як: фінанси, гроші, кредит, капітал, ресурси тощо.

Найважливіше завдання - правильно визначити стратегічні параметри фінансової стратегії. До них відносять:

1. Фінансові детермінанти загального процесу розвитку підприємства (вартість придбання та використання капіталу; ціни на продукцію, що виробляється; рівень виробничих витрат за програмою розвитку; рівень заробітної плати та обсяг фонду заробітної плати; показники, що характеризують внутрішні можливості підприємства - дохід підприємства, прибуток, амортизація, очікуваний дохід від інвестиційних проектів тощо).

2. Фінансову структуру підприємства (тип фінансування; вартість ресурсів підприємства; потреба в коштах; ризики різних типів фінансування, у тому числі ризик банкрутства).

3. Форми залучення коштів.

4. Способи розміщення коштів та особливості управління.

3. Фінансові механізми і фінансові інструменти (фінансові механізми адаптації середовища, інструменти фінансового ринку, внутрішньофірмові фінансові інструменти).

Діяльність з розроблення і реалізації фінансової стратегії підприємства є різновидністю управлінської діяльності, що являє собою сукупність дій у системі фінансового менеджменту підприємства.

Розроблення і реалізація фінансової стратегії може здійснюватись у різних формах. Це вимагає, з одного боку, специфічної підготовки працівників підприємства, а з іншого - наявності відповідного інструментарію.

Концепція фінансової стратегії підприємства повинна формуватися з урахуванням: загальної теорії стратегії розвитку підприємства; сутності фінансів; специфіки фінансової стратегії, зумовленої функціями фінансів і пов'язаними з ними категоріями (гроші, кредит, капітал, тощо); особливостями реалізації фінансової стратегії в сучасних умовах розвитку економіки України.

Структурна перебудова реального сектору економіки, диверсифікованісгь і децентралізація виробництва, посилення міжнародної виробничої конкуренції зумовлюють зміни фінансової стратегії підприємств, модифікації механізму їх кредитування. Підприємства змушені орієнтуватися на короткострокові джерела фінансування для виконання виробничих програм, зниження співвідношення позикових коштів до власних.

На основних ринках позикового капіталу проглядається прагнення підприємств знизити ризикованість фінансових операцій, максимально розосередити ризик, переключивши його на індивідуальних інвесторів, банки й інших агентів відтворення. Менеджера підприємства, що займається фінансовою стратегією, хвилюють не стільки поточні витрати, скільки ризик, пов'язаний з використанням різних інструментів кредитування. Тому важливо ефективно використовувати всі тимчасово вільні фінансові ресурси, що виступають рівноцінним джерелом прибутку, сприяючи підвищенню прибутковості підприємства. Практично, це використання різноманітних фінансових інструментів для підвищення ефективності використання ліквідних ресурсів.

Концепція фінансової стратегії містить у собі й розв'язання проблем залежності фінансових рішень від впливу зовнішніх факторів. Положення теорії фінансового менеджменту базуються на сутнісному економічному змісті і функціях фінансів як економічної категорії, а також на тенденціях, що проявилися останнім часом в умовах глобалізації фінансових ринків та фінансових відносин. Ускладнення зв'язків між підприємствами орієнтує фінансову діяльність підприємства на зовнішні умови (на національному і світовому фінансовому ринках). Від зовнішніх факторів: системи державного регулювання, правових обмежень, ринкових тенденцій і коливань тощо, багато в чому залежать і внутрішні фінансові відносини підприємства.

Фінансова стратегія завжди повинна враховувати як інтереси власника, так і інтереси інших суб'єктів взаємодії. Все вказане вище дозволяє зробити такі висновки:

загальна мета розвитку підприємства, стратегія управління, фінансова стратегія і фінансовий менеджмент співпадають, що забезпечує зростання вартості підприємства;

внутрішні фінансові відносини на підприємстві багато в чому залежать від зовнішніх факторів; проявляється така закономірність, що чим вищий рівень управління, тим ця залежність є тіснішою, і відповідно сильнішою є необхідність врахування зовнішніх факторів;

фінансовий менеджмент і фінансова стратегія, як його інструмент, сприяють реалізації економічних і соціальних інтересів власників, персоналу підприємства і суспільства в цілому.

Фактори зовнішнього середовища, що визначають складність поведінки підприємства на ринку і невизначеність його результатів, вимагають нових підходів до управління фінансами, зокрема розробки стратегічних схем. Трансформація понять, що закладаються в схему управління фінансами підприємства, в контексті її довгострокового характеру є також вимогою сучасної ситуації. Вона диктує необхідність формування ідеології, концепції стратегічного фінансового розвитку підприємства.

Методологічно виправдано, що результат фінансової стратегії підприємства необхідно розглядати у взаємозв'язку з цілями його розвитку, тому що кінцевий результат варто визначати як реалізовану (досягнуту) мету.

Цільова орієнтація підприємства визначає спрямованість і специфіку фінансової діяльності. Якщо загальним напрямком діяльності є обраний розвиток, особливу увагу слід звернути на фінансування нових об'єктів і отримання високого прибутку для забезпечення інвестиційних процесів, спрямованих на досягнення або підтримку позицій лідера (конкурентних переваг). У випадку, коли показники фінансового становища свідчать про вірогідне банкрутство, а підприємство прагне до виживання, необхідно зосередитися на збереженні припустимого рівня ліквідності і платоспроможності.

Фінансова стратегія розробляється у формі програми фінансування розвитку та конкретизуються у фінансовому плані (бюджеті) організації з урахуванням необхідних змін у структурі капіталу та фондів для досягнення розроблених стратегій зростання та підвищення конкурентних переваг підприємства.

Огляд та узагальнення сучасних підходів до послідовності розробки фінансової стратегії підприємства свідчить про відсутність єдиної структурної побудови цього процесу, що дозволяє зробити висновок про необхідність його впорядкування. Запропонований алгоритм побудови фінансової стратегії подано на рис.2.1.

Всі етапи процесу формування фінансової стратегії повинні виконуватися один за одним, згідно з запропонованим алгоритмом. Створення фінансової стратегії неможливе без збирання інформації про ринкове середовище функціонування підприємства (конкурентів, постачальників, клієнтів, посередників, державні органи та служби, банківські установи) та її детального аналізу.

На цьому етапі фінансові менеджери повинні застосовувати відповідний фінансовий інструментарій: мікроекономічне фінансове планування, прогнозування, стратегічний і фінансовий аналіз (зокрема СВОТ-аналіз, що охоплює аналіз слабких і сильних сторін підприємства, ризиків і додаткових можливостей), статистичні методи та економіко-математичне моделювання.

Визначення сукупності факторів, які впливають на розробку фінансової стратегії, дає змогу відповісти на питання: чи призведе розроблена фінансова стратегія до досягнення підприємством своєї фінансової мети в умовах змін факторів зовнішнього фінансового становища.

Підприємство повинне частіше за своїх конкурентів складати прогнози, це дасть йому змогу контролювати майбутню ситуацію, на відміну від конкурентів, які зможуть лише реагувати на неї

Рис.1. Алгоритм побудови фінансової стратегії підприємства

У рамках фінансової стратегії повинна формуватися фінансова модель підприємства. Остання дозволяє управляти як структурою активів, так і пасивів, рентабельністю, ліквідністю, беззбитковістю підприємства, структурою постійних і змінних витрат, операційним та фінансовим циклами.

На нашу думку, модель фінансової стратегії має включати наступні взаємозалежні блоки:

мету і завдання; рівні реалізації;

зовнішні і внутрішні фактори формування; інструменти і методи реалізації; результативність (див. рис.2.1).

Модель фінансової стратегії підприємства показує, через систему яких інструментів (програми, проекти, реструктуризація, глобалізація, диверсифікація тощо) і методів (моделювання, планування, аналіз, прогнозування тощо) вона реалізується.

В основу класифікації факторів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства, покладено різні види ризику і ступінь впливу на них менеджерів. У зовнішньому оточенні виділяють макро - і мікросередовище. Макросередовище містить фактори, які опосередковано впливають на діяльність підприємства і визначають його довгострокові рішення. До факторів макросередовища слід зарахувати (табл.2.1):

Таблиця 2.1. Фактори макросередовища

У межах мікросередовища виділяють галузеве і ближнє оточення. Перше характеризується реальним і потенційним розміром галузі, її перспективами та стадіями життєвого циклу, структурою і масштабами конкуренції, структурою галузевих витрат, системою збуту продукції, тенденціями розвитку галузі. Аналіз галузі, в якій функціонує підприємство, дозволяє оцінити ефективність перспективних фінансових та інвестиційних заходів, що передбачені його фінансовою стратегією.

Ближнє оточення складають конкуренти - аналіз їхніх дій, оцінка поточної стратегії і реальних можливостей, вивчення сильних і слабких сторін дозволить підприємству визначити конкурентну позицію; постачальники і покупці, фінансове становище яких визначає рух фінансових ресурсів, можливість їх використання для короткострокового фінансування; банки та інші фінансові організації, політика та інтереси яких впливають на вид і розмір джерела фінансування. Щоб ефективно впливати на зовнішні фактори, необхідно задіяти внутрішні можливості підприємства.

Найбільш важливими внутрішніми факторами є розміри підприємства, характер діяльності, цільові стратегічні орієнтири. Вони істотно впливають на організацію фінансових потоків, тому мають бути враховані в процесі формування фінансової стратегії.

На цьому етапі фінансові менеджери повинні застосовувати відповідний фінансовий інструментарій: мікроекономічне фінансове планування, прогнозування, стратегічний і фінансовий аналіз (зокрема СВОТ-аналіз, що охоплює аналіз слабких і сильних сторін підприємства, ризиків та додаткових шансів), статистичні методи та економіко-математичне моделювання. Подальшим етапом формування фінансової стратегії має бути формування стратегічних цілей фінансової діяльності підприємства.

Цілі фінансової стра тегії мають підпорядковуватися загальній стратегії економічного розвитку та спрямовуватися на максимізацію прибутку та ринкової вартості підприємств Визначення бажаного рівня загальної Фінансова стратегія підприємства Аналіз факторів зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства Реалізація фінансової стратегії Формування фінансової стратегії Моніторинг фінансової стратегії. Виявлення відхилень, коректування обраної стратегії чи діяльності самого підприємства Розробка системи стратегічних цілей Визначення можливих варіантів фінансової стратегії підприємства

. Сформована ціль повинна відповідати рівню забезпечення ресурсами. Вибрана загальна фінансова ціль визначає період її досягнення. Період вважається похідною величиною від цілі, сформульованої в результаті внутрішньої та зовнішньої синхронізації нормативів фінансової діяльності в часі. Зовнішня синхронізація передбачає узгодження в часі цілей фінансової стратегії з цілями загальної стратегії організації, а також зі змінами кон'юнктури фінансового ринку. Умовами визначення періоду досягнення цілей є галузева належність організації, її розмір, стадії життєвого циклу товарів тощо. Зрозуміло, що фінансова стратегія фірми, якій загрожує банкрутство, відрізнятиметься від стратегії здорової фірми.

Рис. 2.2. Методи реалізації фінансової стратегії

Після виконання аналітичної роботи, здійснення відповідних розрахунків, обговорення альтернативних варіантів розвитку подій приймається управлінське рішення щодо вибору фінансової стратегії, яку надалі деталізують за напрямами фінансової політики та реалізовують згідно з планом.

Наступною стадією є формування сукупності можливих варіантів фінансової стратегії підприємства. Наявність портфеля фінансових стратегій знижує рівень ризику прийняття неправильного рішення у виборі оптимального варіанта.

Найчастіше першочерговими критеріями відбору є: забезпечення мети моделювання і наявність найменших трансакційних витрат для його здійснення.

Деталізація обраного варіанта моделі фінансової стратегії здійснюється шляхом доведення загальної моделі до рівня наповнення її суб'єктами виконавцями, розробки конкретних програм і проектів. Важливо визначити пріоритетну задачу в межах загальних стратегічних цілей розвитку. На цій фазі підприємство реалізує стратегію, досягає бажаних результатів в удосконаленні організаційної структури, управлінні персоналом і загальним менеджментом.

Для полегшення реалізації фінансової стратегії доцільно проводити її деталізацію шляхом складання тактичних планів. Тактичне планування покликане формувати механізми реалізації обраної стратегії.

Тактичне планування має два різновиди: оперативне та поточне.

Поточне планування - це різновид управлінської діяльності, який спрямований на розроблення параметрів, заходів, бюджетів та адміністративно-фінансових важелів з метою формування поточних планів функціонування конкретних сфер діяльності організації чи її діяльності загалом на річний період у напрямку досягнення завдань обраної фінансової стратегії. Оперативне планування спрямоване на формування вузьких, деталізованих, короткотермінових планів з конкретних питань діяльності підприємства, які формуються шляхом розвитку поточних планів.

Оперативні і поточні плани не повинні відхилятися від фінансової стратегії підприємства, а навпаки - деталізувати і доповнювати її.

У ході реалізації стратегії досить важливо визначити відповідальних за цей процес та строки її реалізації. Але вона повинна коригуватися і бути гнучкою залежно від ситуації з метою отримання найбільш позитивного результату. Обов`язково повинні контролюватися всі етапи реалізації відповідної стратегії, особливо в умовах кризи та постійної нестачі фінансових ресурсів. Для складання прогнозних показників можна використовувати комп'ютерні програми.

Ще одним етапом є проведення моніторингу, що становить процес постійного відстеження фактичних проміжних і кінцевих результатів за показниками, які характеризують фінансову діяльність підприємства із запланованими. Якщо в процесі формування і реалізації фінансової стратегії виявлено певні відхилення фактичних значень показників від планових і від визначених умов діяльності підприємства, то відбувається коригування стратегії на тому етапі, де виявлено відхилення. З огляду на вищенаведені факти є цілком зрозумілим те, що ключовим етапом формування фінансової стратегії підприємства є вибір найбільш якісного з альтернативних варіантів.

Важливим моментом формування фінансової стратегії є врахування, окрім стадії життєвого циклу підприємства і продукції, яку воно виробляє, також обраної фінансової та маркетингової політики. Тому можна виділити окремі типи фінансових стратегій (рис.2.3).

Рис.2.3 Типи фінансових стратегій

Експансійну стратегію (стратегія розширення) - обирають у тому випадку, коли підприємство веде так звану агресивну політику: планує придбання (поглинання) інших підприємств, розширення виробництва, захоплення значної частки ринку, вихід на нові ринки збуту; її застосування є доцільним, якщо продукція суб'єкта господарювання перебуває на стадії запровадження, становлення чи піднесення і підприємство має достатній трудовий та фінансовий потенціали для здійснення перелічених вище заходів. Стратегія поступового розвитку - характерна для більшості промислових підприємств. Такий тип стратегії передбачає спрямування суб'єкта господарювання на поступове нарощення обсягів діяльності, зростання прибутковості та покращення його основних фінансових і виробничо-економічних показників й характеристик, забезпечення стабільного фінансового стану.

Захисна стратегія - передбачає незначне зменшення виробничих потужностей, часткове чи повне згортання інвестиційної та інноваційної діяльності задля збереження певного рівня прибутковості і фінансової стійкості підприємства при негативному впливі на його діяльність ендогенних та екзогенних факторів.

Стабілізаційна стратегія - виникає у разі тимчасової втрати підприємством платоспроможності, порушення структури балансу, погіршення показників діяльності.

Фінансовим менеджерам чи аналітикам у такому разі потрібно проаналізувати виробничо-господарську діяльність суб'єкта господарювання за декілька попередніх періодів, виявити проблемні місця і причини їх виникнення, окреслити основні шляхи їх вирішення й визначити перелік стабілізаційних заходів.

Антикризову стратегію реалізують у випадках, коли підприємство перебуває у кризовому стані і потребує санації. Передбачає комплекс заходів, спрямованих на відновлення платоспроможності (ліквідності), кредитоспроможності, стабілізацію його фінансового стану.

Шляхами виходу підприємства з кризового стану можуть також бути повна реорганізація виробництва або злиття з іншим, фінансово стійкішим, підприємством.

Загалом фінансову стратегію можна визначити як одну з найважливіших функціональних стратегій підприємства, що забезпечує усі основні напрямки розвитку його фінансової діяльності і фінансових відносин шляхом формування довгострокових фінансових цілей, вибору найбільш ефективних шляхів їх досягнення, адекватного корегування напрямів формування і використання фінансових ресурсів при зміні умов зовнішнього середовища

Найважливішим завданням розробки фінансової стратегії є визначення обсягів, джерел та форм залучення фінансових ресурсів для здійснення Експансійна - Підприємство активно залучає кредити, здійснює реальні і фінансові інвестиції в інвестиційно привабливі об'єкти, витрачає значні кошти на рекламу, скорочує розмір дебіторської заборгованості, збільшує обіговість капіталу Поступового розвитку Визначення оптимального рівня співвідношення залучених і власних коштів для підтримки поточної платоспроможності підприємства на належному рівні, зростання рівня рентабельності продукції за рахунок зниження її собівартості, збільшення обіговості обігових коштів

Захисна - Часткове чи повне згортання інвестиційної та інноваційної діяльності

Стабілізаційна - Виявлення проблемних місць та розробка заходів для їх усунення. Визначення переліку стабілізаційних заходів.

Антикризова Оптимальне використання наявних ресурсів, забезпечення стабільного зниження вартості використовуваного капіталу, зменшення дебіторської заборгованості, скорочення матеріальних витрат, продаж або здавання в оренду нерентабельних основних фондів тощо.

Висновок